Теоретико-методологічні засади економічного зростання в Україні: регіональні аспекти

Створення моделі управління регіональним економічним потенціалом об'єктивно необхідне для забезпечення на його основі достатніх темпів зростання та підвищення рівня і якості життя населення до показників, порівнянних із європейським та світовим стандартами. Дослідження рівня впливу факторів економічного розвитку на кінцевий результат - динаміку регіональної валової доданої вартості - було поглиблено за рахунок виділення найбільш впливових та значущих факторів і використання їх в прогнозній моделі, за допомогою якої стало можливим математично визначити ступінь залежності регіонального економічного зростання від визначених факторів. Отримані функціональні залежності дозволяють з високим ступенем вірогідності прогнозувати економічну динаміку українських регіонів для забезпечення стійкості економічного зростання та підвищення його якості.

Значними є регіональні відмінності рівня зовнішньоекономічної діяльності та ефективності прямих іноземних інвестицій. Рівень відкритості регіональних господарських комплексів, розрахований за квотою зовнішньоторговельного обороту, в цілому по країні зріс - з 90,6 % в 1999 р. до 92,0 % в 2004 р. У регіональному розрізі диференціація за даним показником є досить значною - від 124,8 % у Дніпропетровській області до 18,2 % в Кіровоградській. Рівень відкритості економіки країни в цілому залишається значним, що не є однозначним свідченням прискореної інтеграції до світогосподарського простору. Зважаючи на переважну сировинну спрямованість українського імпорту, вищезазначена динаміка зовнішньоторговельного обороту ілюструє недостатність цілеспрямованості державної політики щодо зменшення стратегічної залежності економіки країни від основних постачальників мінеральної сировини, зокрема - енергоресурсів. Оскільки в Україні залишаються незначними галузеві структурні зрушення, це обумовлює технологічну відсталість, ресурсо- та енергомісткість українського виробництва та експорту, а відтак - його низьку конкурентоспроможність уже в найближчій перспективі. Показовою є динаміка регіональної ефективності прямих іноземних інвестицій в Україні. В аналізований період принципових зрушень ефективності освоєння прямих іноземних інвестицій не відбулося. Більш глибокий аналіз дозволив встановити існування залежності економічного зростання в країні та окремих регіонах від обсягу прямих іноземних інвестицій. В цілому загальний обсяг прямих іноземних інвестицій недостатній для того, щоб стати визначальним фактором регіональної економічної динаміки на фоні відсутності системних позитивних змін інвестиційного клімату в країні та її регіонах.

Питання сучасного економічного розвитку регіонів нерозривно пов'язане із підвищенням їх інвестиційної привабливості як для залучення іноземних інвестицій, так і для ефективного міжрегіонального перерозподілу інвестиційних ресурсів. На основі соціологічного дослідження, проведеного серед фахівців управління економічним розвитком місцевого та регіонального рівнів, встановлена проблематика інвестиційного забезпечення, розроблені напрями їх розв'язання.

До основних напрямів регіональної політики, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості регіонів належать:

· посилення ролі та значення регіональних органів влади, оскільки саме вони здатні сприяти: раціональному використанню потенціалу кожного регіону; оптимальному ресурсному забезпеченню найважливіших для регіону проектів; фінансовій, організаційній, інформаційній їх підтримці; інтенсифікації міжрегіональних економічних зв'язків;

· стратегічне планування соціально-економічного розвитку регіону; налагодження міжсекторної співпраці “влада - громада”, “влада - бізнес” на засадах відкритості та прозорості ухвалення та реалізації управлінських рішень;

· запровадження моніторингу економічного потенціалу регіонів, передумов та факторів його розвитку для підвищення їх конкурентноспроможності та сприяння міжнародній інтеграції;

· створення та реалізація маркетингових інвестиційних програм, які включають: аналіз соціально-економічної ситуації в регіоні та характеристику місцевого інвестиційного клімату; порівняння недоліків та переваг здійснення інвестиційної діяльності в регіоні та у країні; ідентифікацію потреб та проблем регіону; дослідження успішних прикладів вирішення окреслених проблем в інших регіонах країни та світу; формування інвестиційних пріоритетів на основі співпраці представників бізнесу і влади; формування інвестиційної карти, яка включає місця та напрями реалізації певних інвестиційних проектів; заходи та зобов'язання представників місцевої влади щодо підтримки інвестиційних проектів у регіоні;

· реалізація регіональної інформаційної політики, спрямованої на формування сприятливого інвестиційного іміджу регіону;

· підготовка фахівців з місцевого та регіонального економічного розвитку шляхом державного замовлення їх підготовки у вищих навчальних закладах.

В такий спосіб сформована політика управління розвитком здатна забезпечити реалізацію принципу регіонально-цілісного підходу управління економікою України та адаптації її до реалій сучасного світового господарства.

В четвертому розділі “Інтегральний механізм забезпечення довгострокового зростання в Україні” обґрунтована структурно-логічна схема регіональної політики, в якій визначені основні напрями, цілі, інструменти та її механізм як сукупність форм і методів забезпечення ефективного економічного розвитку, опрацьовані механізми фінансово-кредитної та бюджетно-податкової підтримки економічного зростання, розроблені принципові засади поширення інноваційних форм регіонального розвитку, запропоновані заходи стимулювання малого та середнього бізнесу, ідентифіковані особливості стратегічного планування розвитку регіону порівняно із стратегічним плануванням муніципальних утворень.

В дисертації доведено, що в період економічного реформування регіональна політика вимагає якісно нових підходів до планування розвитку регіонів. Пропонується запровадження сучасного стратегічного планування, що передбачає ряд послідовних кроків: аудит соціально-економічного стану території; інтегральну оцінку регіонального потенціалу економічного зростання; формування структурованої системи стратегічних пріоритетів у галузевому розрізі; створення програм відповідно до кожного стратегічного пріоритету та раціональний розподіл відповідальності за реалізацію цих програм між владою та бізнесом; розробку та впровадження системи моніторингу виконання програм економічного зростання регіону на основі показників якості.

На основі аналізу та узагальнення досвіду фінансово-кредитного та бюджетно-податкового стимулювання регіонального розвитку встановлено, що найбільш адекватними для регіонального рівня управління є наступні заходи: розширення фінансово-кредитної інфраструктури, активізаія програмно-цільового методу складання і виконання бюджету, використання бюджетів розвитку. В роботі обгрунтоване розширення переліку індикаторів ефективності виконання бюджетних програм за рахунок показників якості життя: підвищення очікуваного рівня життя населення регіону; підвищення природного приросту населення; скорочення загальної захворюваності.

З метою формування бюджету розвитку території, який дозволяє фінансувати соціально-економічні програми, на місцевому та регіональному рівнях необхідно запровадити ефективні системи управління комунальною та державною власністю, розширити практику здійснення місцевих запозичень. Незважаючи на обмеженість суттєвих заходів впливу місцевої та регіональної влади на систему оподаткування підприємницьких суб'єктів, запропоновано посилити їх вплив через раціональне регулювання ставок місцевих податків, орендної плати та налагодження сприятливих умов започаткування та ведення бізнесу.

У ході дослідження, на основі аналізу існуючих в Україні, розглянуті можливості кластерної моделі, її переваги та рекомендації щодо запровадження в регіонах.

Розглядаючи кластер як модель галузево-територіальної організації виробництва, що дозволяє забезпечити активізацію міжсекторної співпраці та соціально-прогресивне економічне зростання регіону, рекомендовано оцінювати його значення за такими характеристиками: раціональне використання місцевих ресурсів розвитку, формування сприятливих інституціональних умов співпраці, залучення нових внутрішніх та зовнішніх інвестицій, підвищення рівня конкурентоспроможності регіону, зростання регіонального продукту та обсягів міжрайонного обміну, і, як результат, - підвищення рівня та якості життя населення. Питання ініціювання створення кластерних моделей організації регіонального виробництва слід залишити винятково на місцевому та регіональному рівнях.

В дисертаційній роботі розглянуті проблеми функціонування в Україні вільних економічних зон. Доведено, що суперечливе питання про перспективи спеціальних територій (ВЕЗ та ТПР) в Україні необхідно вирішувати на основі двох передумов. По-перше, реальна ефективність та доцільність функціонування можуть бути визначені лише на основі масштабного та неупередженого аналізу, по-друге, стан інвестиційного клімату в Україні значною мірою залежить від послідовності влади в питаннях надання та корегування податкових пільг в зонах із спеціальними режимами. Для розширення можливостей прийняття об'єктивних рішень щодо СЕЗ та ТПР пропонується доповнити перелік оціночних показників та розглядати їх в розрізі критеріїв:

за затратами - втрати бюджетів від наданих пільг;

за продуктом та результатом - обсяг залучених інвестицій, внутрішніх та зовнішніх, рівень економічного зростання, динаміка надходжень до бюджетів, створені чи збережені робочі місця, обсяг чистого експорту та сальдо міжрегіонального обміну;

за ефективністю - зміна галузевої структури економіки регіону, зміна галузевої структури чистого експорту та міжрайонного обміну, зміна доходів населення;

за якістю - зміна випуску продукції та надання послуг з одиниці використаного економічного потенціалу, співвідношення зміни доходів населення до темпу економічного зростання, співвідношення динаміки доходів населення та чистого експорту.

Однією із суттєвих складових регіональних господарських комплексів за умов ринкової економіки є малий та середній бізнес. Інтенсивність його започаткування та функціонування в значній мірі залежить від зусиль місцевої влади. Для активізації підприємницької діяльності в регіоні слід створити цілісну систему її підтримки. Головними складовими інфраструктури підтримки підприємництва в регіоні автором визначені: організаційна - фонди підтримки підприємництва, агенції місцевого та регіонального розвитку, кластери, державні центри зайнятості, органи реєстрації підприємницької діяльності, громадські організації; фінансово-кредитна - банки та небанківські кредитні установи, інвестиційні компанії та фонди, страхові компаній, венчурний бізнес; освітньо-професійна - система навчальних закладів, консалтингові фірми, навчально-методичні центри; ресурсна - лізингові, франчайзингові компанії, товарні біржі, тендерні центри, центри з прокату устаткування, транспортні компанії; інформаційна - засоби масової інформації, Інтернет, “гарячі лінії” структур державної влади та органів місцевого самоврядування.

Дослідження організаційно-економічного механізму регіонального розвитку України в період економічного зростання дозволив визначити його правові засади та інструменти непрямого впливу, окреслити можливості регіональної та місцевої влади, а також перейти до етапу прогнозування.

В п'ятому розділі “Пріоритети, основні напрямки, перспективи забезпечення довгострокового економічного зростання” сформульовано обґрунтовану стратегію та визначені в концептуальному плані задачі на рівні держави та її регіонів щодо сталого економічного зростання, розроблено моделі економічного зростання для кожного регіону України, представлено прогноз перспективного розвитку економіки регіонів та визначені рекомендації в контексті раціонального використання факторів потенціалу.

Розбудова конкурентоспроможної національної економічної моделі в Україні відбувається в досить складних і суперечливих умовах глобалізації та регіоналізації, посилення глобальних викликів та загроз. Це обумовлює необхідність наступих пріоритетів концепції довгострокового економічного зростання в Україні, що відображено в дисертації:

По-перше, якісні зрушення в змісті цивілізаційного розвитку об'єктивно доповнюють стратегію економічного зростання України соціальними та екологічними складовими.

По-друге, перехід провідних країнах світу до постіндустріальної стадії розвитку сприяє включенню передових тенденцій до національної моделі та закономірно розширює перелік факторів економічного зростання України новими, здатними забезпечити швидкі якісні зрушення - науково-інформаційним, інноваційно-технологічним.

По-третє, стрімке та успішне поширення синергетичної парадигми в загальнонаукових дослідженнях дозволяє використати концепцію самоорганізації до обґрунтування раціональних шляхів економічного зростання України та її регіонів.

По-четверте, необхідною умовою активізації суспільно-психологічних чинників національного відродження є розробка та поширення національної ідеї, яка може бути виражена гаслом “Європейському народу - європейську якість життя”.

По-п'яте, цілеспрямована стратегія розвитку особистості - основа суспільного прогресу, від забезпечення необхідної якості життя людини до випереджаючого розвитку її інтелектуалізації.

Змістовне наповнення стратегії довгострокового економічного зростання України потребує конкретних механізмів, інструментарію та заходів щодо надання йому нової якості. В дисертаційній роботі розроблена регіональна модель управління якістю економічного зростання на основі процесного підходу, розрахунки здійснені для всіх регіонів України. Визначення населення відповідного регіону в якості замовника, а суб'єктів здійснення регіональної політики як виконавців, дозволило застосувати прогресивний процесний підхід управління якістю економічного зростання, як такий, що дозволяє забезпечити неперервний контроль над зв'язками окремих процесів на рівні регіону та управління ними. Застосування вказаного підходу дозволяє вирішити низку питань: розуміння та виконання вимог підвищення рівня та якості життя населення; необхідність розглядати регіональний відтворювальний процес з погляду створення додаткових цінностей; вимірювання результатів функціонування процесу та його ефективності; постійного поліпшення процесів на основі об'єктивних вимірювань; удосконалення системи індикаторів якості життя, в основу яких покладені показники людського розвитку, адаптовані до потреб сучасного етапу суспільної трансформації.

Регіональна модель управління якістю економічного зростання дала можливість прогнозування динаміки ВДВ регіону в залежності від зміни одного чи кількох факторів економічного потенціалу. Модель має достатню точність передбачення в коротко- та середньостроковій перспективі, високий рівень інформативності, що дозволяє ефективно її використовувати для моніторингу регіонального розвитку, відкриває перспективи аналізу економічних процесів у їх динаміці. Так, приклад розрахунку економетричної моделі для м. Києва дав такі результати:

(3)

де Х1 - обсяг інвестицій в основний капітал;

Х2 - зайнятість населення;

Х3 - доходи населення.

Результати використання моделі дозволяють з високим ступенем вірогідності прогнозувати економічну динаміку як необхідну умову підвищення рівня і якості життя населення України та її регіонів, а також визначати пріоритети та заходи державної регіональної політики. Дослідження особливостей економічного розвитку в попередній період дозволило визначити фактори, що його обумовили в розрізі кожного регіону, а також сформулювати основні напрямки державної політики, спрямованої на підтримку економічного зростання України та її регіонів. На основі розробленої економетричної моделі було здійснено прогнозування динаміки ВДВ регіонів України на період до 2010 р.

довгостроковий економічний глобалізаційний реформування

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення наукової проблеми та представлено на регіональному рівні її вирішення щодо розробки методології довгострокового економічного зростання в трансформаційний період і підвищення на цій основі рівня та якості життя суспільства.

Результати дослідження є підставою для таких висновків:

На етапі становлення в Україні соціально ефективної ринкової економіки за умов посилення впливу світових глобалізаційних процесів особливого значення набуває регіональний аспект стратегії економічного зростання, спрямованої на підвищення добробуту.

Стабілізація і економічне зростання в Україні обумовили об'єктивну необхідність розробки і поглиблення теоретико-методологічних засад, посилення соціальної спрямованості розвитку регіональних господарських комплексів та становлення високоефективних механізмів управління ними. В дисертаційній роботі обґрунтовано наукові основи довгострокового економічного зростання в Україні та її регіонах, розроблено методологію регіонального розвитку на якісно новій основі, що дає змогу оцінити його ефективність та посилити соціальну спрямованість. Визначено, що економічний розвиток - це динамічний процес підвищення якості життя людей на основі довгострокового економічного зростання, досягнутого за рахунок комплексного використання інтегрального потенціалу регіону.

В роботі досліджено характер і особливості економічної динаміки трансформаційного періоду на основі традиційних критеріїв - темпів зростання макроекономічних показників, ступеня використання економічних ресурсів, характеру взаємодії національної та світової економік, відношення до чинного законодавства. З огляду на тенденцію до соціалізації економічних процесів запропонована класифікація зростання за критерієм взаємозв'язку із рівнем та якістю життя населення на соціально-прогресивне, соціально-нейтральне та соціально-регресивне. Досягнення мети - соціально-прогресивного економічного зростання в регіонах України потребує оновлення та розробки його методологічних засад. Враховуючи сучасне трактування економічного розвитку як процесу розширення можливостей вибору людини та ускладнення предмету регіональної економіки в період посилення глобалізаційних впливів та загроз, сутність регіонального економічного розвитку визначена як процес підвищення рівня та якості життя населення певної території на основі довгострокового економічного зростання.

Для наближення цілей регіональної політики до пріоритетів концепції національного економічного розвитку періоду суспільної трансформації запропонована структурована система принципів регіонального економічного зростання з обґрунтуванням сутності кожного із них. До їх складу увійшли загальні принципи - пріоритету інтересів особистості та громади, політико-правової відповідності, соціальної спрямованості, комплексності, програмно-цільовий, оптимальності, варіантності, етапності; та спеціальні - збереження унітарних засад держави, структурної трансформації економіки, інноваційності, активізації неекономічних факторів.

В роботі здійснений аналіз особливостей стабілізації та економічного зростання в умовах перехідної економіки, врахований прогресивний світовий досвід суспільно-економічної трансформації та особливості його адаптації до національних умов. На основі показників міжнародних зіставлень була здійснена класифікація країн Центральної та Східної Європи, що дозволило виокремити три їх групи за успішністю економічного реформування. Досвід економічного реформування постсоціалістичних країн засвідчив високу результативність в тих випадках, коли рекомендовані міжнародними фінансовими організаціями процеси лібералізації, приватизації здійснюються як наслідок глибоких інституціональних перетворень економіки, а не випереджають їх.

У дисертації визначені та уточнені основоположні категорії сучасної регіоналістики. Зокрема, оновлено визначення категорії “регіон” як частини території країни, що характеризується відносно цілісним економічним потенціалом та специфічними умовами соціально-економічного розвитку. Запропоновано розглядати потенціал економічного розвитку регіону як сукупність передумов, факторів та засобів, здатних забезпечити позитивну динаміку та підвищення на цій основі якості життя населення. Економічний потенціал регіону розглянуто через систему складових, обґрунтовано значення кожної в забезпеченні зростання. В числі передумов економічного зростання проаналізована роль інституціональних чинників, зокрема - складових соціального капіталу.

Результативність економічного зростання в Україні та її регіонах запропоновано визначати на основі оновленого підходу до формування регіональних стратегій через систему оціночних показників, що відображають внесок кожної із складових економічного потенціалу. Для цього здійснено групування економічних факторів (попиту і пропозиції) та неекономічних, обґрунтовані їх можливості та переваги. Для удосконалення системи управління регіональним розвитком запропонована до використання модель управління якістю зростання на основі процесного підходу, запровадження якої дасть змогу сформувати прогресивний організаційно-економічний механізм.

Розроблена система індикаторів комплексної оцінки якості економічної динаміки та запропоновані нові методичні підходи до визначення ефективності та соціальної спрямованості суспільної трансформації, суть яких полягає у співставленні показника інтегрального економічного потенціалу і рейтингового балу якості економічного зростання, які дали змогу обгрунтувати напрями оптимізації регіонального розвитку.

Проведено глибокий аналіз особливостей інтегрального потенціалу економічного зростання регіонів України в розрізі його складових. Визначено, що природно-ресурсним потенціалом (ПРП) економічного зростання слід вважати сукупність природних умов та ресурсів, що відповідно до екологічних обмежень можуть бути залучені до суспільного відтворення та спрямовані на підвищення якості життя населення. Для оцінки взаємозалежності економічної динаміки та стану навколишнього природного середовища запропоновано формалізовану систему показників, використання яких при регіональному моніторингу дасть можливість реалізувати концепцію сталого розвитку: коефіцієнт природно-ресурсної ємності валової доданої вартості регіону; коефіцієнт економічної ефективності використання ПРП регіону; коефіцієнт соціальної ефективності використання ПРП регіону. При дослідженні трудового потенціалу регіонального розвитку за допомогою індексного методу сформовано систему показників, що відображають окремі підсистеми - демографічну, ринок праці та державну політику сприяння зайнятості. Уточнено визначення регіональних фінансових ресурсів як суми фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, домогосподарств регіону та місцевих бюджетів, що спрямована на регіональний розвиток.

У дисертації досліджені особливості регіональних господарських комплексів та в узагальненому вигляді на основі використання кореляційно-регресійного аналізу визначений ступінь впливу факторів потенціалу регіону на економічну динаміку. Встановлено, що найбільш впливовими та визначальними їх чинниками в період стабілізації та започаткування економічного зростання стали показники уречевленого та людського потенціалу. На основі запропонованої методики визначення інтегрального потенціалу здійснено порівняння ресурсної забезпеченості регіонів України. Проаналізовані особливості територіального розвитку регіонів дозволили здійснити групування регіонів України за якістю економічного зростання, а також за характером співвідношення наявного економічного потенціалу та показниками ефективності. Для кожної групи регіонів визначені пріоритетні напрями регіональної політики та розроблені рекомендації щодо управління економічним розвитком.

Узагальнений аналіз результативності зовнішньоекономічної діяльності України трансформаційного періоду показав, що зростаюча відкритість економіки не приводить до відповідного соціально-економічного ефекту. З метою активізації зовнішньоекономічної діяльності, підвищення інвестиційної привабливості регіонів визначені пріоритетні напрями діяльності місцевих органів влади на основі здійсненого соціологічного дослідження та запропонованої функціональної моделі регіонального інвестиційного процесу. Для створення інноваційно-інвестиційної моделі регіонального економічного розвитку запропонований та обґрунтований організаційно-економічний механізм, що визначає джерела та механізми фінансування інноваційних проектів, інституціональні передумови реалізації інновацій для забезпечення довгострокового економічного зростання.

В роботі обґрунтовано, що перехід до ринкових відносин поставив на порядок денний проблему оновлення механізмів управління регіональним розвитком. Розроблена методика формування організаційно-економічного механізму управління економічним зростанням на рівні регіону з використанням системного підходу. Запропонована структурно-логічна схема реалізації економічної політики. Обґрунтовано доцільність якісного оновлення стратегічного планування на регіональному рівні та визначені основні складові цього процесу. Можливості грошово-кредитного та бюджетно-податкового регулювання економічного зростання регіону оцінені з позиції реальних можливостей регіональної та місцевої влади.

Об'єкт дослідження регіональної економічної науки запропоновано розширити за рахунок місцевого рівня економічного розвитку. Окреслені пріоритети регіональної економічної політики на сучасному етапі, зокрема структурно-інвестиційні зрушення для реалізації інноваційної моделі розвитку, створення конкурентоздатних робочих місць, підтримка проблемних регіонів шляхом розширення зайнятості в перспективних сферах діяльності, підвищення якості життя населення на основі довгострокового економічного зростання.

Для реалізації концепції соціально-прогресивного економічного зростання обґрунтовано можливості використання сучасних інноваційних форм регіонального розвитку. Роль та значення кластерної моделі галузево-територіальної організації виробництва визначені з позиції міжсекторної співпраці влади - бізнесу - громади, спрямованої на підвищення рівня і якості життя населення регіону. Акцентовано увагу на необхідності ініціювання створення кластерів саме на регіональному та місцевому рівнях як обов'язковій умові їх успішного функціювання.

Розглянуті та проаналізовані особливості функціонування вільних економічних зон на території країни, визначені принципові недоліки, що викликають неоднозначність позицій щодо подальшого використання їх як інструментів регіонального розвитку. Запропонований перелік оціночних показників діяльності територій зі спеціальними економічними режимами, що базується на принципі “потенціал - результат - якість” та класифікований за критеріями “затрати”, “продукт і результат”, “ефективність” і “якість”.

З метою активізації малого підприємництва в регіоні розроблена та обґрунтована структурно-логічна схема підтримки підприємницької активності, що включає п'ять основних блоків: організаційно-технічний, фінансово-кредитний, освітньо-консультативний, ресурсний, інформаційний. Можливості та переваги кожного із виділених блоків та відповідного інструментарію відображений з позиції економічного зростання регіонів. На основі узагальнення світового та національного досвіду запропонована схема підтримки підприємництва на регіональному та місцевому рівнях, яка базується на реальному алгоритмі започаткування і ведення бізнесу та визначає конкретні заходи підтримки підприємництва.

15. У дисертації визначені пріоритети економічного зростання України в умовах посилення глобалізації та регіоналізації світового розвитку. Як економічні фактори, так і суспільно-психологічні чинники безпосередньо впливають на національний поступ. Удосконалення моделі управління регіональним розвитком об'єктивно необхідне для забезпечення достатніх темпів зростання та підвищення рівня життя населення до якісних показників європейського стандарту. З цією метою в дисертаційній роботі запропоновано економетричну модель забезпечення економічного зростання, конкретизовану в розрізі кожного регіону і визначені перспективні напрями економічного розвитку регіонів з урахуванням їх специфіки, змодельовані можливі сценарії подальшого зростання.

Реалізація запропонованих заходів з активізації економічного зростання в регіонах України дасть змогу підвищити ефективність використання їх інтегрального потенціалу, створить необхідні умови для сталого розвитку регіональних господарських систем та підвищення на цій основі якості життя населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Петкова Л.О. Історія економічних вчень: Практикум: Навч. посіб. - Черкаси: ЧДТУ, 2003. - 143 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

Петкова Л.О. Проблеми та перспективи розвитку промислового комплексу Черкаської області // Зб. наук. пр. Черкаського інженерно-технологічного універстету. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧІТІ, 1998. - С. 31-41.

Петкова Л.О., Кобко В.І. Ринок і його державне регулювання: теорія та досвід практичної реалізації // Зб. наук. пр. Черкаського інженерно-технологічного універстету. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧІТІ, 1999. - С. 59-62. Особистий внесок: узагальнено досвід функціонування соціально-ефективних економік ринкового типу та визначені можливості його застосування в Україні.

Петкова Л.О., Семенов В.Ф. Перспективи розвитку сільськогосподарського виробництва в Черкаській області // Економіка АПК. - 2000. - № 3. - С. 28-32. Особистий внесок: розкриті можливості інтенсивного сільськогосподарського виробництва в Черкаській області на основі ресурсного потенціалу.

Петкова Л.О., Петренко В.М. Інституційні та регіональні аспекти сучасного ринку праці в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин: Наук.-практ. зб. - К., 2000. - № 5 (8). - С. 90-96. Особистий внесок: здійснено аналіз розвитку ринку праці в регіональному розрізі.

Петкова Л.О. До питання про сучасний стан реформи сільськогосподарського виробництва в Україні // Зб. наук. пр. Вінницького державного аграрного університету. - Вип. 8. - Т. 2. - Вінниця, 2000. - С. 172-177.

Петкова Л.О. Потенціал економічного розвитку: регіональний вимір // Зб. наук. пр. Черкаського інженерно-технологічного універстету. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧІТІ, 2001. - № 1. - С. 46-50.

Петкова Л.О. Можливості європейської інтеграції України для підвищення потенціалу зростання національної економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці: Зб.наук. пр. Вип. ХХІХ: В 2-х т. - Львів-Луцьк: Вежа, 2001. - Т. 1. - С. 253-258.

Петкова Л.О. Використання європейського досвіду в організації агентств регіонального розвитку в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спец. випуск. - 2001. - №18-3. - С. 100-103.

Петкова Л.О. Регіональні передумови економічного зростання в Україні // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2-х ч. - К.: РВПС України НАНУ. - 2001. - Ч. ІІ. - С. 58-63.

Петкова Л.О., Буйновська Л.А. Регіональні особливості сприяння повній зайнятості в Україні // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - № 1. - С. 36-39. Особистий внесок: розроблені основні напрями регулювання ринку праці регіону.

Петкова Л.О. Синергетична складова стратегії економічного зростання України в контексті глобалізації // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 141-142. Економіка. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 94-97.

Петкова Л.О. Регіональні особливості розвитку підприємництва // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 13. - Одеса: ОДЕУ, 2002. - С. 173-176.

Петкова Л.О. Інструменти та механізми стимулювання реґіонального розвитку підприємництва: досвід України та Польщі // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Зб. наук. пр. Вип. 4: Економічні науки. - Чернівці, 2003. - С. 52-53.

Петкова Л.О. Ефективна національна модель економіки України в контексті глобалізації // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Економіка. Вип. 66-67. - К., 2003. - С. 80-82.

Петкова Л.О. Фінансово-кредитний механізм забезпечення довгострокового економічного зростання // Регіональні перспективи. - 2004. - № 2 (39). - С. 12-16.

Петкова Л.О. Формування інституту підприємництва в умовах трансформації економічної системи України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Зб. наук. пр. Української академії банківської справи. Т. 11. - Суми: УАБС, 2004. - С. 201-211.

Петкова Л.О. Інноваційно-інвестиційні засади економічного зростання регіонів України // Регіональні перспективи. - 2004. - № 6 (43). - С. 17-20.

Петкова Л.О. Кластерна модель галузево-територіальної організації виробництва як передумова його інноваційної активізації // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 87. - Донецьк: ДонНТУ, 2004. - С. 97-102.

Петкова Л.О. Передумови та особливості формування трудового потенціалу регіонів України // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Ч. 3.: Зб. наук. пр. Випуск 4 (28). - Рівне, 2004. - С. 335-345.

Петкова Л.О. Методологічні засади аналізу використання потенціалу регіонів України для забезпечення економічного зростання // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧДТУ, 2004. - № 12. - С. 15-21.

Петкова Л.О. До питання про якість економічного зростання України // Економіка України. - 2005. - № 6. - С. 45-49.

Петкова Л.О. Напрями збільшення фінансових ресурсів регіонів України // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - № 13. - С. 139-143.

Петкова Л.О. Концептуальні засади оцінки та прогнозу нової якості економічного зростання України // Регіональна економіка. - 2005. - № 2. - С. 48-58.

Петкова Л.О. Інвестиційний паспорт як засіб позиціонування конкурентоспроможності регіону // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 206. - Т. 2. - С. 609-616.

Петкова Л.О. Інвестиційна привабливість регіонів // Фінанси України. - 2005. - №9. - С. 40-46.

Статті в інших наукових виданнях:

Петкова Л.О. Стратегія екологоорієнтованого розвитку - надійна умова економічного відродження // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Зб. наук. пр. В 3-х ч. - Львів:ІРД,1998. - Ч. 3. - С. 119-123.

Петкова Л.О. Адміністративно-територіальна реформа управління // Зб. наук. пр. Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: УАДУ, 2000. - В 4 ч. Ч. ІІ. - С. 191-195.

Петкова Л.О. Становлення громадянського суспільства - передумова економічного зростання // Зб. наук. пр. Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: УАДУ, 2001. - С. 77-80.

Петкова Л.О. Вибір моделі економічного зростання України // Problemy economicznej efektiwnosci gospodarowania w procesach transformacji polskiej gospodarki. Czesc II. - Katowice, 2002. - C. 207-213.

Петкова Л.Е. Проблемы интеграции экономики Украины в систему мирохозяйственных связей // Актуальные проблемы трансформации экономических систем: Межд. сб. науч. тр. - Омск: ОГУ, 2002. - 182-183.

Петкова Л.О. Розвиток регіонів на основі їх потенціалу // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах: Матеріали ІІ міжн. наук. конф. - Черкаси: ЧДУ, 2005. - С. 372-379.

Тези наукових конференцій:

Петкова Л.О. Активні методи навчання в економічній освіті сучасної вищої школи // Економічна освіта: проблеми і перспективи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Черкаси: Черк. обл. ін-т післядипл. освіти пед. працівників. - 1999. - С. 116-118.

Петкова Л.О. Продуктивна і непродуктивна праця - в теорії і реаліях економічної трансформації в Україні // Матеріали міжнар. наук.-метод. конф. К.: КНЕУ, 2000. - С. 242-243.

Петкова Л.О. Регіональні аспекти економічного зростання в Україні // Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧІТІ, 2000. - С. 100.

Петкова Л.О. Промисловий потенціал як основа економічного відродження регіону // Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2001. - С. 23-25.

Петкова Л.О. Національна модель економічного зростання України // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні: Тези доповідей ІІ міжнар. конф. - Одеса, 2002. - С. 23.

Петкова Л.О., Бойко А.В. Удосконалення методики аналізу фінансової стійкості підприємства // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: Матеріали І-ої Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 111-113.

Петкова Л.О. Структурно-інституційні передумови економічного розвитку регіонів України // Теорія і практика перебудови економіки України: Матеріали ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 28-30.

Петкова Л.О. Методологічні засади управління якістю економічного зростання на рівні регіону // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. - К., 2003. - С. 56-57.

Петкова Л.О. Фінансові важелі стимулювання економічного зростання: реґіональний аспект // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. - Луцьк: 2003. - С. 284-285.

Петкова Л.О. Методичні підходи до визначення потенціалу економічного розвитку реґіону // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали ІV міжнародної наук.-пр. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2003. - С. 40-42.

Петкова Л.О. Формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку регіону // Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины: Материалы всеукраинской межвузовской науч.-практ. конф.: Симферополь: Таврия-Плюс, 2004. - С. 80-82.