Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Іваніченко В'ячеслав Валерійович

УДК 338.246.83:339.137

Стимулювання працівників за випуск конкурентоспроможної продукції на підприємстві

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

економічний стимулювання конкурентоспроможність продукція

Науковий керівник ? кандидат економічних наук, доцент

Огієнко Анатолій Дмитрович,

Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри економічного аналізу;

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович,

Національний технічний університет, „Харківський політехнічний інститут”, завідувач кафедрою організації виробництва та управління персоналом;

кандидат економічних наук

Єськов Олексій Леонтійович,

Донбаська державна машинобудівна академія, доцент кафедри економіки промисловості

Провідна установа ? Донецький національний університет, кафедра маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться “15” червня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий “15” травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Ястремська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Можливість відродження й розвитку економіки України певною мірою залежить від здатності системи управління підприємств вирішувати проблеми їх виживання та діяльності підприємств у конкурентному ринковому середовищі.

Різні аспекти конкуренції й конкурентоспроможності продукції знайшли своє відображення в роботах таких зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів, як М. Портер, І. Ансоф, Т. Бейтмен, Б. Буркинський, Е. Горбашко, М. Долінська, П. Зав'ялов, Ю. Іванов, М. Корж, С. Нечаєв, Я. Плоткін, Ю. Продіус, Ю. Савінов, І. Станковська, Р. Тіхонов, Р. Фатхутдінов, В. Шинкаренко та ін. У той же час вплив конкурентоспроможності продукції на показники діяльності підприємства і необхідність відповідного стимулювання його працівників за підвищення рівня конкурентоспроможності продукції розглянуто недостатньо і потребує подальшого вивчення.

Успішно діюче підприємство використовує різні способи, щоб бути конкурентоспроможним. При цьому оплата праці може відігравати інтегруючу роль у досягненні цілей підприємства. На сучасному етапі підприємствам необхідно передбачити в системі оплати праці таку складову частину, яка б залежала від показників ефективної роботи підприємства, щоб заохочувати працівників стосовно досягнення високих кінцевих результатів.

У процесі вирішення управлінських завдань необхідно чітко уявляти, що управління одночасно є процесом взаємозалежних функцій. Одну з основних функцій управління становить мотивація. Значний внесок у розвиток теорії мотивації, розробку й вдосконалення її прикладних аспектів внесли такі вчені, як О. Єськов, М. Семикіна Д. Богиня, Г. Хаєт, В. Соболєва, В. Веснін, А. Афонін, П. Перерва, І. Швець, В. Ясінський, Р. Дафт, Р. Ноє та ін. В країнах з ринковою економікою широко застосовуються різні методи матеріального заохочення персоналу і стимулювання високих показників трудової діяльності. Але досить складною на практиці виявляється розробка системи стимулювання персоналу, яка враховувала б як інтереси власника, так і працівника, найбільшою мірою забезпечуючи їх ефективне співробітництво.

Незважаючи на значну кількість наукових праць та істотні досягнення в цій галузі знань, потребує вирішення завдання щодо стимулювання працівників у досягненні такого кінцевого результату діяльності підприємства, як випуск конкурентоспроможної продукції. Саме ці обставини зумовили актуальність дослідження та визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в Харківському національному економічному університеті в рамках госпдоговірної науково-дослідної роботи за темою „Удосконалення методів управління підприємством” (державний реєстраційний номер 0101U003933), розділ 3 „Мотиваційна модель оплати праці, що враховує ринкові умови господарювання”. Автором проведено дослідження існуючої системи мотивації праці на промислових підприємствах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка науково-методичних рекомендацій щодо матеріального стимулювання працівників в процесі виробництва конкурентоспроможної продукції на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі основні завдання:

визначити зміст, суб'єкти та об'єкти економічного стимулювання виробництва продукції в сучасних умовах;

установити напрямки та відповідні важелі економічного стимулювання підприємства стосовно підвищення конкурентоспроможності продукції;

дослідити зміст категорії „конкурентоспроможність продукції” та обґрунтувати систему показників її оцінки;

провести дослідження прояву економічних інтересів, їх видів, визначити основні показники, що відображають економічні інтереси учасників виробничих відносин у процесі підвищення конкурентоспроможності продукції;

узагальнити досвід щодо формування систем оплати праці та матеріального стимулювання працівників за результатами діяльності підприємства;

розробити систему показників економічного стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції на підприємстві;

запропонувати модель оцінки рівня стимулювання працівників та факторні моделі аналізу взаємозв'язку економічних інтересів власників і працівників підприємства;

установити спосіб визначення величини винагороди працівників за випуск конкурентоспроможної продукції на підприємстві;

обґрунтувати можливість виробництва конкурентоспроможної продукції та матеріального стимулювання працівників з урахуванням фінансового забезпечення діяльності підприємства.

Об'єкт дослідження ? процес виробництва конкурентоспроможної продукції на підприємстві.

Предмет дослідження ? теоретичні положення, методичні підходи, методи й інструменти стимулювання працівників за випуск конкурентоспроможної продукції на промисловому підприємстві.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії щодо управління персоналом.

Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: системний підхід - для уточнення змісту конкурентоспроможності продукції серед сукупності теоретичних понять, дослідження економічних інтересів, які пов'язані з забезпеченням конкурентоспроможності продукції підприємства та стимулюванням працівників; аналізу і синтезу, індукції та дедукції - для класифікації стратегічних напрямків діяльності підприємства, об'єктів і суб'єктів економічного стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції; абстрагування й конкретизації, теоретичного узагальнення - для аналізу напрямів та основних чинників підвищення конкурентоспроможності продукції, оцінки конкурентоспроможності продукції, існуючих підходів до матеріального стимулювання працівників; економіко-математичного моделювання, детермінованого та стохастичного факторного аналізу - для оцінки рівня стимулювання працівників і визначення необхідного розміру їх винагороди.

Інформаційною базою дослідження виступили відповідні законодавчі та нормативні акти, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань стимулювання працівників та конкурентоспроможності продукції, офіційні статистичні й звітно-статистичні дані підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів. До наукових результатів дисертаційного дослідження, що мають елементи наукової новизни та одержані автором особисто, належать:

вперше:

розроблено модель оцінки рівня стимулювання працівників на основі взаємозв'язку результатів діяльності підприємства з витратами на оплату праці його працівників через прояв економічних інтересів;

удосконалено:

зміст економічного стимулювання в умовах ринкової економіки, який враховує економічні інтереси учасників виробничих відносин щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;

модель фінансового забезпечення випуску продукції, яка враховує витрати на її конкурентоспроможність та можливі джерела фінансування виробничого процесу і в результаті дозволяє здійснювати відповідне винагородження працівників за отримання кінцевих результатів діяльності підприємства (збільшення обсягу реалізації конкурентоспроможної продукції та прибутку);

визначення економічних важелів підвищення конкурентоспроможності продукції в напрямках економічного стимулювання діяльності підприємства і суб'єктів ринкового середовища;

дістало подальший розвиток:

факторні моделі аналізу взаємозв'язку економічних інтересів власників і працівників підприємства з використанням показників товарної і реалізованої продукції, прибутку від реалізації продукції, величини оборотних коштів та середніх витрат на оплату праці працівника;

спосіб визначення розміру винагороди працівників за кінцеві результати діяльності підприємства з урахуванням економічних інтересів щодо виробництва конкурентоспроможної продукції.

Практичне значення отриманих результатів полягає в поширенні колективної винагороди працівників на підприємствах та поєднанні економічних інтересів працівників і власників у досягненні випуску конкурентоспроможної продукції. Запропонована модель для оцінки рівня стимулювання працівників є основою для визначення необхідності винагороди працівників та подальшого розрахунку його розміру з урахуванням зміни показників економічних інтересів на підприємстві. Впровадження математичної моделі фінансового забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції дозволяє на основі визначення можливих джерел фінансування планувати всі необхідні витрати, пов'язані з виробництвом, реалізацією і підвищенням конкурентоспроможності продукції на підприємстві, та здійснювати стимулювання працівників за отримані кінцеві результати.

Отримані в дисертації результати реалізовано на підприємствах ВАТ „Автрамат” (довідка № 0032/12 від 11.01.2005 р.), АТ „Ефект” (довідка № 08-07 від 12.01.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною, одноосібно виконаною роботою, в якій міститься авторський підхід до вирішення важливого науково-практичного завдання, що полягає у підвищенні конкурентоспроможності продукції в контексті стимулювання працівників підприємства.

У дисертації використані тільки ті положення опублікованих у співавторстві праць, що є особистими результатами здобувача. Особистий внесок автора в ці спільні публікації відображений у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції, які містяться в роботі, доповідались та були схвалені на науково-практичних конференціях: „Радіоелектроніка і молодь в XXI сторіччі” (Харків, 1999 р.); Четвертій науково-практичній конференції молодих економістів „Сучасні проблеми розвитку виробництва” (Харків, 2000 р.); „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку в Україні” (Харків, 2001 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції „Проблеми рівноваги економічних систем в умовах ринкової трансформації” (Харків, 2003 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції „Проблеми рівноваги економічних систем в умовах ринкової трансформації” (Харків, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Концептуальні засади формування менеджменту в Україні” (Судак, 2005 р.), Міжвузівській науково-практичній Інтернет-конференції „Системна трансформація суспільства: економічні і правові аспекти” (Харків, 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 18 наукових працях, у тому числі 8 із них ? у наукових журналах і збірниках, які визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг ? 3,78 ум.-друк. арк., із них особисто автору належить 3,15 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 224 сторінки машинописного тексту, в тому числі 18 таблиць - на 13 сторінках (з них 6 таблиць займають 7 повних сторінок), 19 рисунків - на 11 сторінках (з них 2 рисунка займають 2 повні сторінки), список використаних джерел з 159 найменувань - на 14 сторінках, 16 додатків - на 24 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет, методичну та інформаційну базу, відображено наукову новизну і практичне значення.

У першому розділі ? „Теоретичні основи конкурентоспроможності продукції” ? охарактеризовано зміст економічного стимулювання виробництва продукції в сучасних умовах, установлено напрямки та відповідні важелі економічного стимулювання підприємства стосовно підвищення конкурентоспроможності продукції. Проаналізовано основні підходи щодо визначення поняття „конкурентоспроможність продукції” та наведена класифікація системи показників її оцінки. Проведено дослідження економічних інтересів та їх показників, які пов'язані з відносинами між державою, підприємством і споживачами у процесі виробництва конкурентоспроможної продукції.

Економічне стимулювання є складовою частиною рушійних сил розвитку виробництва і виробничих відносин, інструментом реалізації економічних законів ринку.

Серед пріоритетів економічної політики України можна виділити необхідність підвищення темпів зростання валового внутрішнього продукту та конкурентоспроможності продукції. У зв'язку з цим необхідність дослідження проблеми економічного стимулювання в сучасних умовах пов'язана насамперед із завданням відновлення й подальшого розвитку вітчизняного промислового виробництва як основи економічного зростання країни.

Економічне стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції - це процес застосування системи економічних важелів, які зумовлені конкретними економічними умовами та спрямовані на врахування інтересів учасників виробничих відносин стосовно підвищення конкурентоспроможності продукції. Суб'єктами стимулювання виступають: підприємство-виробник (в особі його власників), держава (виконавча і законодавча влада), підприємства-конкуренти (виробники та посередники з продажу продукції) і споживачі продукції. Об'єктами стимулювання є підприємства (в особі його власників) та їх працівники.

Для кожного суб'єкта стимулювання характерні свої напрямки впливу на об'єкт стимулювання, в яких за допомогою відповідних економічних важелів створюються умови для підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. На рівні держави ? це державне регулювання економічних відносин. Підприємства-конкуренти стимулюють підприємство за такими напрямками, як фінансове забезпечення, маркетингова політика, організація виробничого процесу, а споживачі стимулюють підприємство своїм платоспроможним попитом. Що стосується власників підприємства, то вони стимулюють своїх працівників оплатою їх праці.

Таким чином, економічне стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції становить складний процес. Безпосередньо на підприємстві потребує дослідження матеріальне стимулювання працівників.

На основі вивчення і зіставлення різних точок зору щодо визначення змісту поняття „конкурентоспроможність продукції (товару)”, в дисертаційній роботі запропоновано наступні умови конкурентоспроможної продукції: наявність продукції-аналога та конкурентної боротьби; формування показників продукції; відповідність вимогам ринку; задоволення потреб споживача; придбання продукції споживачем.

Економічне стимулювання здійснюється через економічні інтереси.

Поєднання за допомогою системи економічного стимулювання воєдино всієї системи економічних інтересів є важливим у процесі випуску конкурентоспроможної продукції. Економічні інтереси та їх система об'єктивні для кожного суспільного устрою. Так, в умовах ринкової економіки потрібно більш обґрунтовано підходити до використання економічних інтересів, які властиві таким учасникам виробничих відносин, як держава, підприємство і споживач. Пізнання цих економічних інтересів здійснюється, передусім, через економічні показники, за допомогою яких вони виражаються (рис. 1).

Якщо для держави основними економічними показниками виступають показники валового внутрішнього продукту і доходної частини бюджету, то для споживача - це ціна, якість продукції та витрати на її споживання. Для працівників підприємства показником їх економічних інтересів є заробітна плата. Реалізація економічних інтересів власників підприємства здійснюється через комплекс економічних показників, які зумовлені стратегічною метою підприємства на певному етапі його розвитку. В результаті інтереси власників підприємства полягають в отриманні максимально можливого прибутку за допомогою більш ефективного використання всіх ресурсів підприємства. Одним із показників ефективного використання ресурсів може служити рівень конкурентоспроможності продукції підприємства. Причому конкурентоспроможність продукції визначається в основному такими характеристиками, як її ціна, якість і витрати на споживання.

Для того, щоб досягти виробництва якісної продукції, необхідне виконання багатьох умов і вимог. Серед них однією з провідних є якісна та продуктивна праця працівників підприємства. Основним же чинником, який сприяє забезпеченню і підтримці їх трудової активності, виступає заробітна плата, що виражає економічний інтерес працівників на підприємстві. Підвищення оплати праці працівників є матеріальним стимулом їх ефективної роботи. Таким чином, простежується прямий взаємозв'язок та єдність економічних інтересів власника засобів виробництва в отриманні прибутку і працівників підприємства в більш високій заробітній платі, що може бути досягнуто випуском на підприємстві конкурентоспроможної продукції.

У другому розділі ? „Аналіз напрямків стимулювання працівників на підприємстві” ? узагальнено досвід щодо формування систем оплати праці та зміст матеріального стимулювання працівників на підприємстві, розроблена система показників економічного стимулювання стосовно підвищення конкурентоспроможності продукції на підприємстві.

Формування напрямків економічного стимулювання відбувається у зовнішньому (ринок) і внутрішньому (підприємство) середовищі (рис. 2). На самому підприємстві взаємозв'язок між маркетинговою політикою, фінансовим забезпеченням, організацією виробничого процесу й оплатою праці працівників має мету ? підвищення конкурентоспроможності продукції.

Розробка та контроль за системою оплати праці є важливим завданням в управлінні діяльністю підприємства. В залежності від класифікаційних ознак фонд оплати праці характеризується за структурою, змістом, характером, ступенем сталості і політикою оплати. Зміна форм власності в Україні диктує необхідність пошуку нових підходів до матеріальної винагороди працівників, побудови оптимізаційних моделей оплати праці й участі в розподілі доходів. Більшість нових систем оплати має одну загальну рису: велика частка заробітку працівника попадає в „ризиковану”, перемінну, нестабільну величину, ніж при звичайних системах, а вся оплата в цілому набагато більше залежить від кінцевого результату діяльності підприємства.

Визначальним фактором при вирішенні питання про введення системи оплати праці є оцінка її впливу на зниження витрат підприємства і збільшення маси прибутку. В процесі підготовки системи оплати праці визначаються коло працівників, які отримуватимуть винагороду, кількість і характер показників для винагородження, порядок їх обліку й оцінки, розміри винагороди.

В організації матеріального стимулювання необхідно розробити та впровадити дієві системи показників, які мають включати взаємопов'язані механізми як основної, так і додаткової оплати праці працівників усіх категорій. Ці показники (системи показників) матеріального стимулювання повинні бути спрямовані на вирішення стратегічних завдань підприємства, відображати результати праці як окремого працівника, так і виробництва в цілому.

Показники стимулювання працівників за виробництво конкурентоспроможної продукції характеризують: 1) рівень конкурентоспроможності продукції; 2) використання економічних важелів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції; 3) рівень стимулювання працівників за випуск конкурентоспроможної продукції.

Важливим є питання встановлення відповідних показників для оцінки і аналізу конкурентоспроможності продукції та подальше їх застосування. Адже від того, наскільки вибрані показники будуть достовірно і всебічно характеризувати конкурентоспроможність продукції, настільки ефективним буде прийняття управлінських рішень в державній політиці, у фінансово-господарській діяльності підприємства щодо підвищення конкурентоспроможності продукції.

Реалізація того або іншого напрямку економічного стимулювання на практиці характеризується за допомогою показників використання відповідних економічних важелів.

У процесі розробки комплексу стимулювання на підприємстві необхідно визначитися з тим, наскільки інтенсивне стимулювання можливо застосувати, яким засобам впливу віддати перевагу (по можливості, всі засоби впливу, що використовуються, потрібно заздалегідь випробувати й пересвідчитися, що вони підходять і забезпечують необхідні стимули), як довго вони будуть тривати, а також які кошти потрібно виділити для їх проведення.

У третьому розділі ? „Стимулювання працівників в умовах випуску конкурентоспроможної продукції на підприємстві” ? розроблено модель та на її основі проведено оцінку рівня стимулювання працівників на підприємствах, запропоновано спосіб визначення розміру винагороди працівників за випуск підприємством конкурентоспроможної продукції; удосконалено факторні моделі аналізу взаємозв'язку економічних інтересів власників і працівників підприємства та модель фінансового забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції.

У сучасних умовах для виходу зі складного фінансового становища і завоювання ринків збуту українським підприємствам необхідно дотримуватися одночасно двох стратегій свого розвитку: по-перше, збільшувати обсяги продажу конкурентоспроможної продукції і, по-друге, підвищувати прибуток від реалізації продукції. Тому рівень економічного стимулювання працівників є результатом використання економічних важелів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції та характеризується відповідними показниками: 1) обсягом прибутку (збитку) на 1 грн. оплати праці працівника (Y1); 2) обсягом реалізованої продукції на 1 грн. оплати праці працівника (Y2).

Для обґрунтування даної методики використано дані фінансової та статистичної звітності 25 промислових підприємств Харківської області за 2000 ? 2004 рр. В роботі проведено моделювання оцінки рівня стимулювання працівників з припущенням, що продукція досліджуваних підприємств є конкурентоспроможною на внутрішньому ринку.

Виходячи з наявності взаємозв'язку економічних інтересів, оцінка рівня стимулювання працівників підприємства здійснюється за допомогою системи наступних показників: Е(р) - взаємозв'язку отриманого прибутку від реалізації конкурентоспроможної продукції (робіт, послуг) підприємством з середніми витратами на оплату праці працівників; Е(рп) - взаємозв'язку обсягу реалізації підприємством конкурентоспроможної продукції (робіт, послуг) з середніми витратами на оплату праці працівників. При цьому рівень стимулювання, в залежності від співвідношення відповідних показників, може бути позитивним або негативним.

Позитивний рівень стимулювання працівників визначається з урахуванням умов, наведених в системі рівнянь (1), у випадку ж не виконання цих умов ? він є негативним.

(1)

де результат (прибуток, збиток) від реалізації конкурентоспроможної продукції відповідно у звітному та базисному періодах, тис. грн.; середні витрати на оплату праці працівника відповідно у звітному та базисному періодах, тис. грн.; ? темп приросту результату (прибутку, збитку) від реалізації конкурентоспроможної продукції, %; темп приросту обсягу реалізованої конкурентоспроможної продукції, %; ? темп приросту середніх витрат на оплату праці працівника, %; ? індекс динаміки середньогодинної продуктивності праці працівників; ? індекс динаміки середньогодинної заробітної плати працівників; ? середньогодинна продуктивність праці працівників відповідно у звітному та базисному періодах, грн.; ? середньогодинна заробітна плата працівників відповідно у звітному та базисному періодах, грн.; - обсяг реалізованої конкурентоспроможної продукції відповідно у звітному та базисному періодах, тис. грн.

Результати оцінки показників позитивного рівня стимулювання працівників свідчать про тенденцію збільшення кількості підприємств, що мають позитивний рівень стимулювання з п'яти в 2000?2001 рр. та до десяти в 2003?2004 рр. (рис. 3).

Для оцінки впливу відповідних чинників на рівень стимулювання працівників розроблено наступні факторні моделі (2, 3).

Y1 = A Ч B Ч C, (2)

де зарплатовіддача; ТП ? товарна продукція, тис. грн.; коефіцієнт співвідношення реалізованої і товарної продукції; рентабельність реалізованої конкурентоспроможної продукції;

Y2 = D Ч E Ч B, (3)

де величина оборотних коштів, яка припадає на 1 грн. середніх витрат на оплату праці працівника; ОК ? середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн.; обсяг товарної продукції на 1 грн. середньорічної вартості оборотних коштів.

Проведений аналіз результативних показників Y1 та Y2 показав, що на протязі 2003?2004 рр. позитивний рівень стимулювання працівників зумовлено головним чином зміною чинників С та Е.

Система матеріального стимулювання працівників повинна враховувати необхідність виробництва конкурентоспроможної продукції, а величина їх винагороди визначатися у залежності від темпів приросту реалізації конкурентоспроможної продукції, величини прибутку, отриманого від реалізації, та середніх витрат на оплату праці працівника підприємства.

Математичним виразом способу визначення винагороди працівників є система рівнянь (4). На основі запропонованого способу проведено розрахунок загального відсотка і суми винагороди працівників за даними діяльності промислових підприємств у Харківській області.

(4)

де основний процент винагороди, %; додатковий процент винагороди, %; питома вага витрат на оплату праці працівників в загальних витратах на виробництво продукції у звітному році; загальна сума винагороди працівників за результатами діяльності підприємства у звітному році, тис. грн.; сума витрат на оплату праці працівникам у звітному році, тис. грн.

Виходячи з отриманих результатів аналізу (рис. 3), можна засвідчити той факт, що протягом 2002 ? 2003 рр. відбувалося зменшення кількості підприємств, на яких необхідно було здійснювати винагороду працівників за кінцевими результатами діяльності. Також зменшувався і середній відсоток такої винагороди з 58,73 % в 2002 р. до 44,54 % в 2003 р. В 2003 ? 2004 рр. спостерігалась позитивна динаміка: збільшилася кількість підприємств і зріс середній відсоток винагороди до 54,8 %.

Запропонований спосіб визначення розміру винагороди працівників за кінцевими результатами діяльності підприємства дозволяє забезпечувати мотивацію трудової активності працівників на основі взаємозв'язку економічних інтересів власників і працівників підприємства.

Значною мірою успіх виробничої й фінансової діяльності підприємства визначається можливістю залучення й раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінанси підприємства повинні створювати передумови для стабілізації процесу виробництва і його постійного вдосконалення. Саме завдяки цьому на підприємстві можна забезпечити випуск конкурентоспроможної продукції та матеріальне стимулювання працівників.

Фінансове забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції на підприємстві характеризується математичним виразом (5), який відображає можливості підприємства здійснювати необхідні витрати на виробництво конкурентоспроможної продукції, для того, щоб забезпечувати необхідний обсяг та прибутковість виробництва певного виду продукції, який користується попитом на ринку, підтримувати його конкурентоспроможність та здійснювати за результатами діяльності підприємства відповідне винагородження працівників.

Пi(t) Ч [Vi(t) + VРКi(t) + Pi(t)] + [Zi(t) + ZРКi(t)]) =

= Sд(t) + Sр(t) + Sп(t) +Пki(t-j) Ч Цi Ч dk) - Sкр(t), (5)

де f - кількість видів продукції, які виготовляються в періоді t; Пi(t) - обсяг виробництва конкурентоспроможної продукції i-го виду в період t; Vi(t) - змінні витрати на виробництво одиниці продукції i-го виду в період t; VРКi(t) - частина додаткових змінних витрат, що відноситься на одиницю продукції i-го виду в період t у зв'язку з забезпеченням її конкурентоспроможності (збільшення вартості сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, витрати на поліпшення споживчих характеристик продукції і т. д.); Pi(t) - величина прибутку, що планується на продукцію i-го виду в період t; Zi(t) - умовно-постійні витрати, які віднесено на продукцію i-го виду в період t; ZРКi(t) - умовно-постійні витрати, пов'язані з забезпеченням конкурентоспроможності продукції i-го виду, що випускається на підприємстві в період t (додаткові витрати на маркетингові дослідження, науково-дослідні та конструкторські роботи, на рекламу і т. д.); Sд(t) - грошові кошти підприємства в період t; Sр(t) - власні резервні кошти в період t; Sп(t) - залучені кошти в період t; m - кількість періодів від моменту найбільш раннього відвантаження продукції, термін оплати якої настане в період t, до періоду t; r - кількість покупців, яким була відвантажена продукція в періоді (t-j) і оплата якої настане в періоді t; h - кількість видів продукції, що виготовлялася в періоді (t-j); Пki(t-j) - обсяг продукції i-го виду, відвантаженої покупцеві k в період (t-j), строк оплати якої припадає на період t; Цi - оптова ціна одиниці продукції i-го виду; dk - коефіцієнт оплати, що відображує питому вагу оплати у всій вартості відвантаженої покупцеві k в період (t-j) продукції Пki, яка надійде на рахунки підприємства в період t (0 dk 1); Sкр(t) - витрати, пов'язані з погашенням кредиторської заборгованості в період t.

Ліва частина рівняння (3) ? це необхідні змінні [V'i(t) = Vi(t) + VРКi(t)] та постійні витрати [Z'i(t) = Zi(t) + ZРКi(t)] на виробництво і реалізацію конкурентоспроможної продукції, а також норма прибутку Pi(t), що планується на продукцію i-го виду. Права частина цього рівняння - фінансові ресурси підприємства, що надходять на підприємство в період t, зменшені на витрати, пов'язані з погашенням кредиторської заборгованості в період t.

Використання розрахованих у процесі планування за допомогою рівняння (5) кінцевих результатів діяльності підприємства дозволяє здійснювати відповідне винагородження працівників, підвищувати їх трудову активність.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення науково-практичних завдань щодо матеріального стимулювання працівників у процесі виробництва конкурентоспроможної продукції на підприємстві. В процесі проведення досліджень були отримані наступні результати.

1. Розвиток економіки України і зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції багато в чому залежать від того, наскільки обґрунтованою і дійовою є система економічного стимулювання. У якості суб'єктів стимулювання виступають учасники виробничих відносин: підприємство-виробник (в особі його власників), держава (виконавча і законодавча влада), підприємства (конкуренти та посередники з продажу продукції) і споживачі продукції (юридичні та/або фізичні особи). Об'єктами стимулювання є підприємства (в особі його власників) і працівники підприємства.

2. Для кожного суб'єкта стимулювання характерні свої напрямки впливу на об'єкт стимулювання, в яких за допомогою відповідних економічних важелів створюються умови для підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Так, на рівні держави ? це державне регулювання економічних відносин. Підприємства-конкуренти стимулюють підприємство за такими напрямками, як фінансове забезпечення, маркетингова політика, організація виробничого процесу, а споживачі стимулюють підприємство своїм платоспроможним попитом. Що стосується власників підприємства, то вони стимулюють своїх працівників оплатою їх праці.

3. На основі вивчення і зіставлення різних підходів щодо змісту поняття „конкурентоспроможність продукції” зроблено висновок, що конкурентоспроможність продукції на ринку визначається взаємозв'язком економічних інтересів підприємства і споживача. Для того, щоб здійснити випуск конкурентоспроможної продукції необхідно враховувати наступні умови: наявність продукції-аналога та конкурентної боротьби, формування показників продукції, відповідність вимогам ринку, задоволення потреб споживача, придбання продукції споживачем. В дисертації відображена класифікація показників оцінки конкурентоспроможності продукції, а в групу цінових показників обґрунтована необхідність включення показників економічної ефективності виробництва й реалізації продукції.

4. Економічні інтереси учасників виробничих відносин спрямовані на розширення можливостей задоволення їх різноманітних потреб, що передбачає в умовах ринкової економіки вибір найбільш ефективних напрямів розвитку виробництва. Ефективність сучасного виробництва багато в чому визначається можливістю випускати підприємствами конкурентоспроможну продукцію. В умовах ринкової економіки необхідно більш обґрунтовано підходити до використання економічних інтересів, які властиві таким учасникам виробничих відносин, як держава, підприємство і споживач. Якщо для держави основними економічними показниками виступають показники валового внутрішнього продукту і доходної частини бюджету, то для споживача - це ціна, якість продукції та витрати на її споживання. Реалізація економічних інтересів власників підприємства здійснюється через комплекс економічних показників, які зумовлені стратегічною метою підприємства на певному етапі його розвитку. Для працівників підприємства показником їх економічних інтересів є заробітна плата.

5. Більшість сучасних систем оплати праці має одну загальну рису: при них набагато більша частка заробітку працівника попадає в „ризиковану”, перемінну, нестабільну величину, і вся оплата в цілому набагато більше залежить від кінцевого результату діяльності підприємства.

6. Здійснення економічного стимулювання підвищення конкурентоспроможності продукції передбачає оцінку наступних показників, які характеризують: 1) рівень конкурентоспроможності продукції; 2) використання економічних важелів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції; 3) рівень стимулювання працівників за випуск конкурентоспроможної продукції. В процесі дослідження визначено та проаналізовано відповідні показники. Стимулювання працівників за випуск конкурентоспроможної продукції на підприємствах характеризується системою показників, які відображають взаємозв'язок економічних інтересів власників і працівників підприємства.

7. Моделювання оцінки рівня стимулювання працівників включає наступні етапи: 1) встановлення показників, що виражають економічні інтереси власників і працівників підприємства; 2) визначення показників взаємозв'язку економічних інтересів і на їх основі побудова показників, які характеризують рівень стимулювання працівників; 3) оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства; 4) оцінка показників рівня стимулювання працівників підприємства та економічна інтерпретація отриманих результатів; 5) побудова факторних моделей взаємозв'язку економічних інтересів і аналіз впливу відповідних чинників на рівень стимулювання працівників; 6) практичне використання результатів аналізу.

8. Сучасна концепція управління персоналом на підприємствах України повинна виходити з того, що люди є важливим економічним ресурсом підприємства, джерелом прибутку, конкурентоспроможності продукції і підприємства загалом. В роботі дістав подальший розвиток спосіб визначення величини винагороди працівників за випуск конкурентоспроможної продукції, що доводить доцільність їх стимулювання шляхом встановлення винагороди за результати діяльності підприємства.

9. На підставі застосування моделі фінансового забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції обґрунтована можливість підприємства здійснювати всі необхідні витрати, пов'язані з виробництвом, реалізацією і підвищенням конкурентоспроможності продукції, а також отримувати при цьому запланований прибуток. Зрештою, це дозволяє здійснювати відповідне винагородження стимулювання працівників за отримання кінцевих результатів діяльності підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Огиенко А.Д., Иваниченко В.В. Определение конкурентоспособности товара как философской категории качества // Вісник Харківського державного економічного університету. - 1999. - № 3. - С. 82 - 84.

Особистий внесок автора: проведено аналіз поняття якості продукції.

2. Иваниченко В.В. Некоторые аспекты категории „конкурентоспособность” // Вісник Харківського державного економічного університету. - 2000. - № 2. - С. 62 - 64.

3. Иваниченко В.В. Экономические интересы производства конкурентоспособной продукции: стимулы и противоречия // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Вип. 480. - Харків, 2000. - С. 163 - 173.

4. Иваниченко В.В. Экономическое стимулирование и повышение конкурентоспособности продукции // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірник наукових праць. Вип. 128. - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 73 - 78.

5. Иваниченко В.В. Реформирование бухгалтерского учета в Украине и конкурентоспособность продукции // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державого політехнічного університету. Збірник наукових праць. Вип. 122. - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 134- 137.

6. Иваниченко В.В. Конкурентоспособность продукции в системе экономических законов // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Вип. 131'2001. - Харків: НТУ „ХПІ”, 2001. - С. 9 - 15.

7. Иваниченко В.В. Сравнительная характеристика теоретических подходов к определению понятия „конкурентоспособность продукции (товара)” // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Вип. 508. - Харків: ХНУ, 2001. - С. 342 - 348.

8. Огиенко А.Д., Иваниченко В.В. Оценка и анализ эффекта экономического стимулирования // Вісник Харківського державного економічного університету. - 2001. - № 4. - С. 21 - 23.

Особистий внесок автора: розроблено систему показників оцінки ефекту економічного стимулювання.

9. Иваниченко В.В. Стимулирование повышения конкурентоспособности продукции на предприятиях Украины // 3-й Міжнародний молодіжний форум „Радіоелектроніка і молодь у XXI ст.” - Харків: ХТУРЕ, 1999. - С. 283 - 286.

10. Иваниченко В.В. Финансовое обеспечение конкурентоспособности продукции // Четверта науково-практична конференція молодих економістів „Сучасні проблеми розвитку виробництва” (до 70 річчя Харківського державного економічного університету). - Харків: ХДЕУ, 2000. - С. 162 - 164.

11. Огиенко А.Д., Иваниченко В.В. Трансформация проблемы экономического стимулирования эффективности производства в условиях рыночных отношений // Вчені записки ХІУ: Серія: „Наука і практика управління”. Вип. 3 (7). - Харків: ХІУ, 2001. - С. 55 - 57.

Особистий внесок автора: досліджено сутність економічного стимулювання в процесі розвитку виробництва.

12. Иваниченко В.В. Независимый финансовый контроль в управлении предприятием // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 6 февр. 2003 г. ? Харьков: Изд. Нар. укр. акад., 2003. ? С. 40 ? 41

13. Иваниченко В.В. Роль государства в обеспечении равновесия сложных экономических систем // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 10 февр. 2004 г. ? Харьков: Изд. Нар. укр. акад., 2004. ? С. 62 ? 64

14. Иваниченко В.В. Современный аспект стимулирования работников в управлении деятельностью предприятия // Концептуальні засади формування менеджменту в Україні: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (12 ? 14 вересня 2005 р.). ? К.: МАУП, 2005. ? С. 252 ? 258

15. Иваниченко В.В. Определение направлений стимулирования повышения конкурентоспособности продукции предприятия (Электронный ресурс) // Системная трансформация общества: экономические и правовые аспекты: Межвуз. науч.-практ. Интернет-конф., декабрь 2005 г. / Сайт Харьк. гуманитар. ун-та „Нар. укр. акад.”. - Харьков: 2005. - Режим доступа: http://www.pua.kharkiv.edu.

16. Иваниченко В. Финансовое обеспечение производства конкурентоспособной продукции // Бизнес Информ. - 2000. - № 5. - С. 30 - 31.

17. Иваниченко В. Повышение конкурентоспособности продукции (финансовое участие работников) // Бизнес Информ. - 2000. - № 11-12. - С. 64 - 66.

18. Иваниченко В.В. Особенности стимулирования работников в современных условиях // Бизнес Информ. - 2005. - № 7-8. - С. 82 - 86.

АНОТАЦІЯ

Іваніченко В. В. Стимулювання працівників за випуск конкурентоспроможної продукції на підприємстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Харківський національний економічний університет. ? Харків, 2006.

У дисертаційній роботі удосконалено зміст економічного стимулювання в умовах ринкової економіки, який враховує економічні інтереси учасників виробничих відносин щодо підвищення конкурентоспроможності продукції. Запропоновано відповідні економічні важелі підвищення конкурентоспроможності продукції в напрямках економічного стимулювання діяльності підприємства і суб'єктів ринкового середовища.

Розроблено модель оцінки рівня стимулювання працівників та спосіб визначення розміру винагороди працівників за кінцеві результати діяльності підприємства з урахуванням економічних інтересів щодо виробництва конкурентоспроможної продукції. Удосконалено модель фінансового забезпечення випуску продукції, яка враховує витрати на її конкурентоспроможність та можливі джерела фінансування виробничого процесу.

Ключові слова: економічне стимулювання, економічні інтереси, підвищення конкурентоспроможності продукції, стимулювання працівників, результати діяльності підприємства, винагорода працівників, фінансове забезпечення.

АННОТАЦИЯ

Иваниченко В.В. Стимулирование работников за выпуск конкурентоспособной продукции на предприятии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управления предприятиями. - Харьковский национальный экономический университет. ? Харьков, 2006.

В диссертационной работе усовершенствовано содержание экономического стимулирования в условиях рыночной экономики, которое учитывает экономические интересы участников производственных отношений, связанные с повышением конкурентоспособности продукции. Проведено изучение и сопоставление разных подходов к содержанию понятия „конкурентоспособность продукции”. Определены условия выпуска конкурентоспособной продукции: наличие продукции-аналога и конкурентной борьбы, формирование показателей продукции, соответствие требованиям рынка, удовлетворение потребностей потребителя, приобретения продукции потребителем.

Отражена классификация показателей оценки конкурентоспособности продукции, а в группу ценовых показателей обоснована необходимость включения показателей экономической эффективности производства и реализации продукции. Предложены соответствующие экономические рычаги повышения конкурентоспособности продукции в направлениях экономического стимулирования деятельности предприятия и субъектов рыночной среды. Проведено исследование экономических интересов и их показателей, которые связаны с отношениями между государством, предприятием и потребителями в процессе производства конкурентоспособной продукции.

Рассмотрена характеристика системы оплаты труда и содержание материального стимулирования работников на предприятии. Разработана модель оценки уровня стимулирования работников на основе взаимосвязи результатов деятельности предприятия с расходами на оплату труда его работников через проявление экономических интересов.

Приведен способ определения размера вознаграждения работников за конечные результаты деятельности предприятия с учетом экономических интересов, связанных с производством конкурентоспособной продукции.

Усовершенствована модель финансового обеспечения выпуска конкурентоспособной продукции, которая учитывает необходимые расходы и возможные источники финансирования производственного процесса и позволяет в результате осуществлять соответствующее вознаграждение работников за конечные результаты деятельности предприятия (увеличение объема реализации конкурентоспособной продукции и прибыли).

Ключевые слова: экономическое стимулирование, экономические интересы, повышение конкурентоспособности продукции, стимулирование работников, результаты деятельности предприятия, вознаграждение работников, финансовое обеспечение.

SUMMARY

Ivanichenko V.V. Stimulating Workers for Competitive Products Output. - Manuscript.

Dissertation on getting PhD (Economics), 08.06.01 - enterprise economy and management. ? Kharkov National University of Economics. - Kharkov, 2006.

The content of economic stimulation in the conditions of market economy is developed which takes into account the economic interests of the participants of production relations concerned with raising products competitiveness.

The appropriate economic levers of products competitiveness increase in the area of economic stimulation of the activity of enterprise and the subjects of market environment are offered.

Estimation model of workers stimulating level and the principle of determining the reward for the final result of the enterprise activity considering economic interests concerning competitive products output is worked out.

The model of financial provision of the competitive products output is improved which includes expenses on its competitiveness and possible sources of production process financing.

Key words: provision of economic stimulation, economic interests, increase of products competitiveness, workers stimulation, results of enterprise activity, workers reward, production process financing.

Размещено на www.allbest.ru