Ринкова трансформація традиційних секторів регіональної економіки
Аналіз етапів розробки теоретичних і методичних положень з обґрунтування напрямків розвитку традиційних секторів регіональної економіки на прикладі льонарства. Загальна характеристика засобів ринкової трансформації льонарства у Польщі, Україні і світі.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2013 |
| Размер файла | 147,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Ринкова трансформація традиційних секторів регіональної економіки
традиційний сектор регіональний економіка
Вагомим чинником забезпечення економічного достатку у Польщі, як і в Україні, є розвиток секторів регіональної економіки, в основі яких є вирощування, збір і переробка місцевих відтворювальних ресурсів, так званих традиційних секторів економіки. Одним із таких традиційних секторів регіональної економіки є льонарство. З розвитком глобалізаційних процесів та ринкових відносин традиційні сектори регіональної економіки виявилися низькорентабельними. Підвищення ефективності їх діяльності вимагає послідовної ринкової трансформації як у сфері вирощування ресурсів, так і у сфері їх переробки та виробництва продукції для задоволення потреб споживчого ринку. У зв'язку з цим виникла необхідність удосконалення теоретичних положень, методологічних засад управління процесами трансформації традиційних секторів регіональної економіки. Вирішенню цих питань присвячена велика увага з боку українських вчених, зокрема у працях Алимова О.М., Амоші О.І., Генсирука С.А., Данилишина Б.М, Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Коваля Я.В, Павлова В.І., Пили В.І., Фурдичка О.І., Чумаченка М.Г. та ін.
Значний внесок у розвиток теорії ринкової трансформації економіки на загальнодержавному рівні внесли польські науковці Ліманський А., Патора Р., Ліхтарський Й., Сапіяшко З., Пелька В., Боровецкі Р., Баян К. та ін. Вивченню шляхів традиційних секторів регіональної економіки, зокрема такого сектору як „льонарство», присвячені праці Козловського Р., Даенкіндта А., Губнера Д., Шуст Е. та ін.
Завдяки праці науковців розроблені основи формування програм стратегічного планування розвитку діяльності в окремих секторах економічної діяльності у регіонах України й Польщі. Разом з тим, ряд питань вимагає додаткового вирішення. Це стосується вибору методів забезпечення конкурентноздатності традиційних секторів економіки, - зокрема, льонарства, вибору шляхів реструктуризації підприємств і продукції, методів оцінювання трансформаційних процесів.
Актуальність поставлених питань зумовили вибір теми дослідження, формування мети та завдань дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає науковим напрямам кафедри маркетингу і логістики Національного університету „Львівська політехніка»: „Проблеми переходу базових галузей народного господарства України на ринкові відносини», „Проблеми ресурсо- та енергозбереження в економіці України», затверджених науково-технічною Радою Національного університету „Львівська політехніка» (протокол № 11 від 17 листопада 1995 р.).
Метою дослідження є розробка теоретичних і методичних положень з обґрунтування напрямків розвитку традиційних секторів регіональної економіки на прикладі льонарства.
Реалізація цієї мети супроводжується виконанням наступних завдань:
– обґрунтування суті поняття „традиційний сектор регіональної економіки» як об'єкту управління;
– оцінювання стану у світовому і вітчизняному ринковому середовищі традиційних секторів регіональної економіки, зокрема льонарства, та виявлення тенденцій розвитку льонарства в Польщі, Україні і світі;
– оцінювання ефективності засобів ринкової трансформації льонарства у Польщі, Україні і світі;
– узагальнення методологічних засад здійснення процесів ринкової трансформації традиційного сектору регіональної економіки - льонарства;
– розробка методологічних положень з формування конкурентних переваг підприємств сектору льонарства;
– розробка методичних положень з обґрунтування способів кооперації і спеціалізації підприємств сектору льонарства;
– розробка рекомендацій щодо вдосконалення постачальницько-збутових відносин у формуванні конкурентоспроможності сектору льонарства.
Об'єктом дослідження є процеси управління ринковою трансформацією традиційного сектору регіональної економіки - льонарства.
Предметом дослідження є теоретичні положення і методи обґрунтування вибору засобів ринкової трансформації сектору льонарства для використання конкурентних переваг Польщі у цій сфері.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження стали фундаментальні теорії ринкової економіки та теорії оптимізації структури регіональної економіки на засадах маркетингу, конкурентоспроможності та інноваційного підприємництва.
Дослідження виконувались на основі використання: методів структурного аналізу - при вивченні структури секторів регіональної економіки; методів економічного аналізу - при вивченні економічного стану підприємств сектору льонарства; методів статистичного аналізу - при вивченні причинно-наслідкових зв'язків у сфері вирощування, переробки льону та використання льонопродукції; методів аналогій при формуванні пропозицій щодо реструктуризації підприємств сектору льонарства; методів маркетингу - при вивченні попиту і пропозиції у сфері виробництва і споживання льоноволокна; методів логістичного аналізу для формування пропозицій щодо територіальної організації підприємств з вирощування і переробки льону; методу анкетного опитування - при визначенні напрямків стратегії сектору льонарства. Були опитані особи, що управляють цілим суб'єктом (голови правлінь), особи, що здійснюють нагляд (голови наглядових рад), керівні кадри, що відповідають за здійснення контролю над співпрацею з клієнтами і постачальниками (директори з продажу, директори з маркетингу), а також особи, відповідальні за логістику виробництва (директори і керівники з виробництва), селяни, що вирощують льоноволокно у Польщі.
Верифікація зроблених висновків із проведених опитувань здійснювалася шляхом консультацій з представниками CELC - міжнародної європейської льонопереробної організації, в процесі зустрічей в Інституті натуральних волокон у Познані, а також із працівниками агентств Європейського Союзу, які відповідають за впровадження розпорядження Ради Європейського Союзу № 1673/2000 від 27 липня 2000 року у справі спільної організації ринків льону і коноплі, вирощуваних на волокно. Методичною допомогою для автора стали також консультації з директором Джейн Чарро (Jean Charroin) з AND International and Ernst & Yonng, яка за дорученням Комісії Європейського Союзу здійснила огляд Спільного ринку у сфері льону і коноплі.
Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у такому:
вперше:
– обґрунтовано методологічний підхід до оцінювання ефективності сектору льонарства у регіональній економіці, що враховує чинники врожайності, агроклімату, середовище постачальників, середовище покупців, вплив конкурентів та субститутів;
– визначено методологічні засади обґрунтування стратегії розвитку льонарства у Польщі з врахуванням не тільки виробничих та традиційних споживчих, але і екологічних та прооздоровчих властивостей льону, його відновлювальності як ресурсу;
отримали подальший розвиток:
– класифікація галузей регіональної економіки за критерієм „стратегічні конкурентні переваги», що дозволило обґрунтувати висновок про ринкові переваги продуктів льонарства у сімействі їх субститутів;
– методи використання логістичних і маркетингових концепцій інтеграції підприємств, пов'язаних із льонопереробкою;
удосконалено:
– методичний підхід до оцінювання системної реструктуризації традиційних секторів промисловості, зокрема сектору льонопереробної та текстильної промисловості, шляхом ідентифікації ознак класифікації дефініцій видів та методів реструктуризації.
Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні концепції розвитку традиційного сектору регіональної економіки - льонарства. Обґрунтовано, що Польща має дуже добрі агрокліматичні і суспільно-господарські умови для розвитку вітчизняної бази волоконної натуральної сировини через реструктуризацію підприємницької діяльності у сферах вирощування, збирання і промислової переробки льону, впровадження інновацій і забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку. Завдяки цим заходам Польща може пілотувати відтворення цього сектора в інших країнах Центрально-Східної Європи з подібними кліматичними і суспільними умовами, зокрема в Україні.
Практичне значення мають обґрунтовані висновки автора про те, що:
– після регресу льняного виробництва і банкрутства багатьох підприємств у першому періоді системної трансформації має місце пожвавлення у вітчизняній льонопереробній промисловості;
– майнова, організаційна і фінансова реструктуризація льонопереробних підприємств спричинила покращення їх економічної ефективності, а отже підтвердила їх інвестиційну привабливість;
– збільшенню конкурентоспроможності льняних волокон, а також виробів з льону сприяє організаційний прогрес у сільському господарстві, а також приплив іноземних інвестицій.
Сформульовані у роботі теоретичні положення, концепція і висновки щодо розвитку льонарства використані при розробці стратегії розвитку сектору льонарства у Польщі Інститутом натуральних волокон у м. Познань (№ 377/06 від 02.03.2006 року); при обґрунтуванні програми реструктуризації підприємства ТзОВ „Фабрика льняних виробів „Жирардов» (№ 328/06 від 27.02.2006 року).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на II Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (м. Луцьк, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Концептуальні засади формування менеджменту в Україні» (м. Судак, 20-22 вересня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації» (м. Львів, 27-28 жовтня 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт (наукові статті, тези доповідей, навчальні посібники), загальним обсягом 15,2 друкованого аркуша, з них особисто автору належить 5,4 друкованого аркуша. У фахових виданнях опубліковано 11 наукових робіт, з них 8 одноосібно.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновків обсягом 183 стор., містить 21 таблицю, 9 рисунків та список використаних джерел із 133 найменувань.
У вступі обґрунтовані актуальність теми, мета та завдання дослідження, сформульовані наукова новизна та висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описані форми їх апробації та використання.
У першому розділі „Теоретичні основи розвитку традиційних секторів регіональної економіки на засадах ринкової трансформації» охарактеризовано сутність ринкової трансформації галузей регіональної економіки, розглянуто критерії оцінювання ефективності ринкової трансформації галузей економіки, сформульовано засади здійснення процесу ринкової трансформації для підприємств традиційних секторів економіки.
Враховуючи неоднозначність формулювання в існуючій літературі визначення поняття „сектор регіональної економіки», у дисертації традиційним сектором регіональної економіки названо сектор, економічна діяльність у межах котрого має довготривалі традиції і пов'язана основним чином відносинами у сфері вирощування, збирання і первинної переробки агропромислової продукції, і для яких відпрацьовується спільна стратегія функціонування і розвитку.
До однієї із найбільш традиційних галузей регіональної економіки належить льонарство, яке охоплює процеси вирощування, збирання і переробки соломи на волокно. Інакше кажучи сектор льонопереробки складається із сукупності підприємств фаз від посіву до виготовлення волокна з соломи. Льняне волокно, отримане шляхом рошення і тіпання, є вхідною сировиною для фаз промислової переробки: прядильної, ткацької і оздоблювально-конфекційної (рис. 1).
Рис. 1. Сектор льонопереробки в агропромисловій системі „вирощування льону - пошиття одягу із тканин льону»
У дисертації показано, що у роки входження у ринкову систему економічних відносин льонарство у Польщі, як і в Україні, зазнало занепаду.
Виділено дві групи основних причин занепаду льонарства у Польщі. По-перше, це витратні чинники - висока енерго-, трудо- та водомісткість технології переробки льняної соломи; надмірні витрати на транспортування і складування сировини; високий рівень натуральних збитків у складуванні соломи; по-друге, це недостатня якість продукції льонопереробки - льоноволокна, а отже і обмеження ринку збуту.
На основі узагальнення світового і вітчизняного досвіду відродження ефективної економіки у дисертації зроблено висновок, що необхідною умовою забезпечення подальшого розвитку льонарства є ринкова трансформація усіх складових його стадій (рис. 2).
Рис. 2. Основні напрями трансформації сектору регіональної економіки - льонарства
Основним критерієм оцінювання ефективності ринкової реструктуризації льонопереробки є:
1) забезпечення конкурентоспроможності результатів виробництва на всіх стадіях льонопереробки, зокрема на стадії вирощування льону і збирання льону, на стадії переробки льоносоломи і льоноволокна та ін.
2) забезпечення конкурентоспроможності льоноволокна порівняно з конкурентоспроможністю інших, споріднених за призначенням волокон, зокрема бавовняних.
У дисертації зроблено оцінку методів вимірювання конкурентоспроможності бавовняних і льняних волокон, що ґрунтується на аналізі витрат закупівлі сировини. Показано, що висновки, які виникають з таких порівнянь, не повністю відображають фактичні витрати споживання матеріалів, які пов'язані з відмінностями процесів первинної обробки волокна. Довгий льон підлягає операціям чесання, в яких вичеси і натуральні втрати сягають 50 %. Натомість бавовна підлягає згрібанню. Втрати при цьому становлять приблизно 10 %. У дисертації обґрунтовується, що більш об'єктивні цінові співвідношення доцільно здійснювати на основі порівняння цінових характеристик кінцевих продуктів сектору льонопереробки, а саме льняних тканин, з ціновими характеристиками бавовняних тканин, хімічних тканин.
Забезпечення конкурентоспроможності продукції льонопереробки вимагає комплексного підходу. До основних організаційно-економічних засад діяльності, реалізації вимог комплексності і формування конкурентного оточення сектору льонопереробки у дисертації віднесені наступні:
– забезпечення мінімізації витрат у сфері виробництва і логістики;
– забезпечення якості продукції;
– здійснення своєчасних маркетингових дій;
– впровадження нових асортиментних пропозицій виробу;
– ведення постійної реструктуризації підприємства у сфері його діяльності, капітальної структури та організації виробничої діяльності;
– дотримання пріоритетів інноваційності на всіх стадіях виробничого процесу.
У другому розділі „Процеси ринкової трансформації традиційного сектору регіональної економіки Польщі - льонарства» зроблено оцінку тенденцій у трансформації виробничих і економічних відносин, пов'язаних із вирощуванням і переробкою льону, аналіз маркетингових підходів до оцінювання потреб у продукції льонарства.
У дисертації показано, що Польща, входячи до Європейського Союзу, поруч із двохвіковою традицією промислової переробки ликових волокон внесла кількастолітній доробок вирощування льону і конопель.
Однак за останні двадцять років обсяг виробництва основних груп виробів льону зменшився у Польщі більше ніж у 10 разів (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка виробництва основних груп виробів з льону у Польщі
|
№ |
Назва виробу |
Роки |
|||||
|
1980 |
1985 |
1990 |
2000 |
2004 |
|||
|
1 |
Ареал культури льону, тис.тон |
75,3 |
45,6 |
29,8 |
5,0 |
6,0 |
|
|
2 |
Льняно-конопляна пряжа - тон, у тому числі льняна чесана |
38457 9283 |
29398 6314 |
14900 2753 |
7560 1823 |
8420 2068 |
|
|
3 |
Льняно-кон. ткан. - закінчені, в млн. м. п. |
104,8 |
82,2 |
25,3 |
7,0 |
10,4 |
|
|
4 |
Льняне довге волокно, тон |
8,387 |
8,713 |
2,456 |
4,150 |
Станом на 2004 рік Польща є єдиною льонопереробною країною, де утрималось ще виробництво льоноволокна, у так званих ремісничих умовах - у сільських дрібнотоварних господарствах. У країнах-сусідах Польщі, як в Чехії, Білорусії і на Україні, функціонують сировинні підприємства, що виробляють льняне волокно - льонозаводи, які виробляють льняне волокно з соломи методом вимочування соломи в басейнах або методом рошення соломи на полях і переробки вирошеної соломи на турбінах. До початку процесу євроінтеграції у Польщі домінувала система переробки льняної соломи на волокно, яке здійснювалось на 14 льонозаводах. Ці заклади, поза контрактацією і скупкою соломи, вели виробничі процеси, пов'язані з виробництвом льняного і конопляного волокна. До 1989 року приблизно 20 % льняного волокна походило з сільської переробки, натомість інша частина, 80 % - з переробки льонозаводів. Впродовж десятиліття, у 90_ті роки XX століття були ліквідовані усі льонозаводи і сьогодні уся продукція льняного волокна виробляється в індивідуальних сільських господарствах.
Нинішній стан льонопереробки у Польщі є результатом відсутності стратегії глибокої трансформації в усіх сферах діяльності ринкової діяльності, капітальній структурі, а також внутрішньої організації сектору. Прийнята свого часу стратегія, в основному, обґрунтовувалась критичною оцінкою високих витрат на отримання сировини, та застосуванням предметних дотацій для продуктів льонопереробки. Політикою уряду ставилась мета - обмеження бюджетного дефіциту, що містились у так званому плані Бальцеровича, прийнятому Сеймом 27 грудня 1989 року. Здійснене урядом радикальне зменшення бюджетних дотацій, особливо для носіїв енергії, через істотне підвищення цін вугілля і газу на 400 %, електроенергії на 300 %, тарифів товарного транспорту на 200 % поставили підприємства в умови економічної неефективності льонопереробки. Паралельно значно подорожчали банківські кредити, відсоток сплати за які сягнув 46 % у місяць. При сезонності закупівлі сировини від селян це викликало платіжні затримки у регулюванні зобов'язань за доставлену солому і насіння льону. Все це разом спонукало економічну кризу у секторі льонопереробки.
У дисертації зроблено аналіз тенденцій розвитку льоновиробництва в країнах світу. Обґрунтовано висновок, що Польща у сфері льонопереробного виробництва зустрічає велику конкуренцію з боку Франції, Бельгії, Голландії, а також таких прибалтійських країн, як Латвія, Литва і Естонія, а також Україна (табл. 2).
Таблиця 2. Ареал вирощування льону у 1996 - 2001 роках, в га
|
Країни |
Роки |
||||||
|
1996 |
1997 |
1998 |
2000 |
2001 |
2002 |
||
|
Бельгія |
11 188 |
11 654 |
11 211 |
13 355 |
13 335 |
16 990 |
|
|
Білорусія |
78 500 |
73 600 |
80 000 |
81 800 |
22 000 |
8 000 |
|
|
Китай |
94 320 |
101 000 |
101 000 |
111 500 |
124 000 |
133 000 |
|
|
Чехія |
7 300 |
2 155 |
4 117 |
6 302 |
7 095 |
5 900 |
|
|
Єгипет |
9 676 |
8 714 |
14 000 |
15 000 |
175 000 |
30 000 |
|
|
Франція |
44 556 |
45 096 |
43 708 |
55 629 |
64 970 |
76 000 |
|
|
Голландія |
3 823 |
4 089 |
3 306 |
4 016 |
4 016 |
4 415 |
|
|
Литва |
5 600 |
6 100 |
6 500 |
8 600 |
9 600 |
10 000 |
|
|
Латвія |
1 240 |
1 600 |
2 200 |
1 600 |
1 900 |
2 000 |
|
|
Польща |
4 328 |
2 660 |
2 548 |
5 093 |
5 093 |
5 100 |
|
|
Росія |
153 460 |
113 860 |
107 340 |
107 610 |
127 361 |
127 361 |
|
|
Україна |
54 500 |
39 975 |
31 200 |
1 930 |
28 200 |
30 000 |
У країнах Європейського Союзу, які є провідними виробниками льняного волокна, таких як Франція і Бельгія, спостерігаємо систематичне зростання ареалу вирощування льону, що свідчить про їх намагання задовольнити зростаючий світовий попит на натуральні волокна. Подібні тенденції спостерігаються у Литві і Латвії, а також в інших країнах колишнього СРСР, де як в Росії і Білорусії, так і на Україні після короткого спаду спостерігається відновлення ареалу вирощування льону.
Враховуючи низький технічний стан підприємств сектору льонопереробки, їх організаційну роздробленість, у дисертації обґрунтовується висновок, що для забезпечення конкурентоспроможності сектору льонарства на світовому ринку необхідним є розробка глибоко продуманої стратегії реструктуризації усіх стадій системи „вирощування льону - переробка льону - виготовлення матерії - використання матерії».
У третьому розділі „Стратегічні напрямки вдосконалення реструктуризації сектору льонарства» формулюються організаційно-методичні положення використання конкурентних переваг сектору льонарства у Польщі за напрямами: удосконалення структури виробництва льону на основі концепції маркетингу; реструктуризація схем державного та регіонального управління; модернізація основних фондів і технологій та ін.
До найпершого стратегічного напряму розвитку льонарства віднесено використання конкурентних переваг.
У льонопереробній промисловості через високі витрати отримання сировини особливу увагу слід скерувати на витрати логістики і виробництва, шукаючи в їх зниженні головні чинники отримання конкурентної переваги.
Отже, отримання тривалих конкурентних переваг може бути забезпечено шляхом формування ключових компетенцій. Порядок їх створення наступний:
виявлення ключових компетенцій і їх джерел;
ідентифікація існуючих і майбутніх ключових рис конкурентоспроможності;
розроблення програми набуття ключових рис конкурентоспроможності;
захист позицій лідера в сфері ключових рис конкурентоспроможності.
З матриці (рис. 3) видно, що в гіпотетичному варіанті програма створення тривалих стратегічних конкурентних переваг має включати чотири складові:
посилення наявних ключових компетенцій на традиційних ринках;
створення нових ключових компетенцій на існуючих ринках;
творче адаптування чи модифікування існуючих компетенцій до умов нових ринків;
створення нових ключових компетенцій для забезпечення конкурентоспроможності на нових ринках.
Рис. 3. Матриця набуття ключових рис конкурентоспроможності
На сьогоднішній день основною конкурентною перевагою льонарства у Польщі є наявність необхідних кліматичних умов, яких немає у цілому ряді європейських та інших країн.
У дисертації показано перспективність розвитку льоновиробництва у Польщі та в інших країнах, оскільки у світі зростає попит на льоноволокно (табл. 3).
Таблиця 3. Споживання льоноволокна, в кг на 1 жителя
|
Країни |
Роки |
||||
|
1920 |
1970 |
2000 |
2020 |
||
|
А. Промислово розвинуті |
2,5 |
15,3 |
22,0 |
24,0 |
|
|
В. Що розвиваються |
1,0 |
2,7 |
4,0 |
4,5 |
|
|
А/В |
2,5 |
5,8 |
5,5 |
5,3 |
Зарубіжні дослідники, беручи до уваги передумови, тренди світового виробництва натуральних волокон на тлі демографічних змін, оцінюючих зростання чисельності населення світу до 2020 року до рівня 8,8 млрд. осіб, прогнозують, що виробництво льняних волокон зросте до 800 тисяч тонн на рік, конопляних волокон до 100 тисяч тонн на рік, а джутових волокон до 4 млрд. тонн на рік. У зв'язку з цим особливого значення набуває виробництво льняних волокон, в тому числі у Польщі, яка має відповідні кліматичні умови.
Як показав аналіз, зроблений у дисертації, продукція льонопереробки Польщі, при певній реструктуризації, є конкурентоспроможною на європейському ринку, зокрема німецькому ринку, де високий рівень попиту суспільства гарантує подальшу присутність польських льняних продуктів. Це стосується також італійського, австрійського ринку і ринків скандинавських країн.
Другим важливим стратегічним напрямом реструктуризації льоновиробництва у Польщі є освоєння стандартів асортименту і якості льоноволокна, прийнятих у Європі.
Аналізуючи перетворення у структурі виробництва льняних тканин на підставі аналізу результатів опитування, проведеного автором у ткацько-оздоблювальних підприємствах, у дисертації окреслено позитивні тенденції, зміни у структурі льоновиробів. Зокрема має місце виключення із сфери споживання ряду виробів із високою матеріаломісткістю, у результаті чого споживання пряжі на 1 м2 льняної тканини зменшилось з 317 г/м2 у 1980 році до 210 г/м2 у 2004 році. Має місце тенденція розширення виробництва тканин для одягу і постільних тканин тощо.
Разом з тим, льняне волокно, що виготовляється в Польщі, поступається за якісними критеріями бельгійським і французьким волокнам. Воно є грубим, менш подільним, а отже, має значно гірші властивості прядильності. Із західноєвропейських волокон виробляється тонка пряжа з показниками товщини текс 20, 25, 36 і 50, тоді як із найкращих стандартів польського льняного волокна виготовляється пряжа середньої товщини текс 68, 76 і 84.
Для реалізації цього стратегічного напряму необхідним є технічне переозброєння підприємств, що виготовляють льоноволокно. Станом на 2004 рік потенційні виробничі можливості льняного волокна у Польщі становлять приблизно 18 тис. тонн на рік, 80 % з яких виготовляються на малогабаритних турбінах, які не забезпечують відповідної якості сировини для вироблення якісної пряжі для виробів одягу.
Для відбудови бази волоконної натуральної сировини, яка є сьогодні низькорентабельною, потрібні відносно невеликі капітальні витрати, а також витрати на підготовку кадрів завдяки модернізації технічної бази у рільництві, а також завдяки підвищенню агротехнічної культури, завдяки використанню дуже зручних агрокліматичних умов буде досягнута висока конкурентоспроможність продуктів льонопереробки.
Третьою вагомою складовою стратегії розвитку льонарства у Польщі є організаційна та економічна підтримка з боку державних і регіональних органів влади виробників льону. Передумовою цього є, по-перше, соціально-економічний стан сільського населення, по-друге, структурні перетворення у господарському комплексі Польщі, у результаті яких істотно зменшилася частка зайнятих. Враховуючи, що сільське населення має нижчий рівень кваліфікації, меншу схильність до зміни місць праці і міграції, необхідною є державна підтримка діяльності сільського населення через організацію заходів із розвитку традиційних секторів регіональної економіки, зокрема льонарства. Доцільно розробити загальнодержавну програму розвитку льонарства, яка б реалізовувала такі засади, як: посилення конкуренції серед переробників льону; сприяння новаціям, що забезпечують конкурентоспроможність продукції на всіх стадіях виробничого циклу; надання пільгових кредитів виробникам льону для здійснення заходів технічної реструктуризації, забезпечення ринкової інфраструктури у сфері переробки льону і збуту льоноволокна.
Перспективним напрямком розвитку сектору льонопереробки у регіональній економіці є вдосконалення організаційної структури товаровиробників по всьому циклу від вирощування насіння і льону до використання льняних матеріалів. У дисертації обґрунтовується як найбільш оригінальний варіант побудови організаційної структури льонопереробки - холдингових компаній.
Створення холдингових компаній з льонопереробки повинно реалізовуватись з метою забезпечення передусім цінової конкурентоспроможності польського льоноволокна на європейському ринку із використанням досконалих ринкових концепцій, зокрема, концепцій логістики і маркетингу, концепцій залучення іноземного капіталу, використання інновацій і прогресивних технологій.
Висновки
У дисертаційній роботі зроблено аналіз теоретичних підходів до вирішення задачі здійснення ринкової трансформації традиційних секторів регіональної економіки, на основі чого запропоновано новий підхід до її розв'язання та зроблено такі висновки.
1. З входженням країн, в яких домінувала адміністративно-командна система управління, в т.ч. Польщі, інших країн, до активних ринкових відносин на загальносвітовому просторі, перед ними виникло першочергове завдання досягнення високої конкурентоспроможності в галузях спеціалізації. До галузей спеціалізації відносяться передусім традиційні сектори економіки - сектори, виробництво продукції у яких має довготривалу історію і традиції. Одним із таких секторів є сектор, що об'єднує процеси вирощування і переробки льону.
2. Польща, як і Україна, завдяки агрокліматичним умовам, має конкурентні переваги у секторі льонопереробки За умови здійснення ринкової трансформації льняні вироби, вироблені у Польщі можуть бути конкурентоспроможними на європейському ринку, зокрема німецькому, італійському, австрійському ринках, ринках скандинавських країн, а також Китаю.
3. Величина попиту на льняне волокно, в Польщі становить 5,5 тис. тонн у рік, у тому числі приблизно 4 тис. тонн на забезпечення льонопереробної промисловості, а також 1,5 тис. тонн в рік на експорт. Передбачається зростання потреби у льняному волокні для вітчизняних прядилень та іноземних підприємств, також на експорт до Китаю до 20 тис. тонн волокна на рік.
4. Необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності польського льоноволокна є освоєння стандартів асортименту і якості льоноволокна, прийнятих у Європі. На сьогодні льняне волокно, що виготовляється у Польщі, поступається за якісними критеріями бельгійським і французьким волокнам. Воно є грубим, менш подільним, а отже, має значно гірші властивості прядильності. Із західноєвропейських волокон виробляється тонка пряжа з мірами товщини 20, 25, 36 і 50, тоді як із найкращих стандартів польського льняного волокна виготовляється пряжа середньої товщини текс 68, 76 і 84. Станом на 2004 рік потенційні виробничі можливості льняного волокна в Польщі становили приблизно 18 тис. тонн на рік, з чого 80 % виготовляються на малогабаритних турбінах, які не забезпечують відповідної якості сировини для вироблення якісної пряжі для виробів одягу. Головним бар'єром у розвитку виробництва льняного волокна є низький рівень техніки у секторі. Для модернізації бази переробки необхідно збільшити обсяги залучень власного капіталу підприємств, а також ретельного пошуку стратегічних інвесторів.
5. Складовою стратегії розвитку льонарства у Польщі є організаційна та економічна підтримка виробників льону з боку держави. Доцільно розробити загальнодержавну програму розвитку льонарства, яка б реалізовувала такі засади, як: посилення конкуренції серед переробників льону; сприяння новаціям, які забезпечують конкурентоспроможність продукції на всіх стадіях виробничого циклу; надання пільгових кредитів виробникам льону для здійснення заходів технічної реструктуризації, забезпечення ринкової інфраструктури у сфері переробки льону і збуту льоноволокна. Необхідність розробки такої програми обумовлюється змінами у галузевій структурі польської промисловості, які полягають у поступовому обмеженні видобувної і сталеплавильної промисловості на користь інших секторів економіки. А це у свою чергу становить серйозну проблему зайнятості у секторі сільського господарства, ангажуючого майже 30 % працюючих у національній економіці. Цей демографічний чинник визначає завдання для господарської політики у сфері професійної активізації селян. Сільське населення не проявляє міграційних рухів і є культурно зв'язаним із місцем проживання. Це відображає спад лише на 1,2 % частки зайнятих у сільському господарстві до зайнятості взагалі, коли у промисловому секторі він становив - 9 %, у секторі послуг зріс на 10,2 %. Можна звідси зробити висновок, що сектор послуг абсорбував спад зайнятості головним чином із промислового сектора, натомість сільське населення з нижчим рівнем кваліфікацій є у великій мірі безпорадним, очікуючи ініціативи з боку держави. Впровадження програми розвитку сільськогосподарських промислових культур, у тому числі льону, разом з розвитком переробки, є повністю обґрунтованим.
6. На підставі проведених досліджень вносяться такі пропозиції:
· Верховній Раді України - передбачати щорічну бюджетну підтримку сектору вирощування та переробки льону;
· Міністерству аграрної політики України розробити програму відновлення сектору переробки льону шляхом сприяння інноваціям, надання кредитів, стимулювання розвитку ринкової інфраструктури;
· обласним державним адміністраціям, на території яких традиційно вирощували льон - розробити регіональні програми розвитку льонарства.
Література
1.Януш Гаврись. Оцінювання тенденцій розвитку льонарства у Польщі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіону: методологічні підходи (Збірник наукових праць). - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України - Вип. 3 (53), 2005 - С. 328-341.
2.Януш Гаврись, Крикавський Є.В., Мартиненко С.М. Проблеми формування конкурентних переваг у витратах // Прометей: Регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України. Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Вип. 1(16). - 2005 р. - C. 162-167.
(Особистий внесок: формулювання методичного підходу до визначення витрат підприємства).
3.Януш Гаврись. Постачальницько-збутові відносини у формуванні конкурентоспроможності сектору переробки льону // Прометей: Регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України. Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Вип. 2(17). - 2005 р. С. 154-161.
4.Janusz Gawryњ, Jan Pykа. Restrukturyzacja w przemyњle lniarskim w okresie transformacji systemowej // Nowoczesnoњж przemysіu i usіug 2002. - Katowicе: Wydawnictwo Akademii Ekonomicznej, 2002. - S. 83-93.
Януш Гаврись, Ян Пика. Реструктуризація у льонопереробній промисловості в період системної трансформації // Сучасність промисловості і послуг 2002. - Катовіце: Видавництво Економічної Академії, 2002. - С. 89-93.
(Особистий внесок: визначення поняття „реструктуризація сектору промисловості»).
5.Janusz Gawryњ, Jan Pykа. Zachowania przedsiкbiorstw lniarskich w warunkach rosn№cej internacjonalizacji gospodarki // Nowoczesnoњж przemyslu i usіug 2003: teoria i praktyka. - Katowicе: Wydawnictwo Towarzystwo Naukowe Organizacji i Kierownictwa, 2003. - S. 270-279.
Януш Гаврись, Ян Пика. Поведінка льонопереробних підприємств в умовах зростаючої інтернаціоналізації економіки // Сучасність промисловості і послуг 2003: теорія і практика. - Катовіце: Видавництво Наукового Товариства Організації і Керівництва, 2003. - С. 270-279.
(Особистий внесок: опис тенденцій розвитку льонопереробних підприємств).
6.Janusz Gawryњ. Uprawa i przetwуrstwo lnu w Polsce // Biuletyn Informacyjny Polskiej Izby Lnu i Konopli «Len i konople». - 2001. - Nr. 1 - S. 4-6.
Януш Гаврись. Вирощування і переробка льону в Польщі. Інформаційний Бюлетень Польської Палати Льону і Коноплі «Льон і конопля» - 2001. - № 1. - С. 4-6.
7.Janusz Gawryњ. Intensyfikacja eksportu wyrobуw polskiego lniarstwa // Przegl№d Wіуkienniczy. - 1986. - Nr. 6. - S. 202-205.
Януш Гаврись. Інтенсифікація експорту виробів польської льонопереробки // Ткацький огляд. - 1986. - С. 202-205.
8.Janusz Gawryњ. Historyczny dorobek polskiego lniarstwa. Praca zbiorowa „Zerwana niж Krasnolenu od powstania do upadku» // Pod red. M.Nowak-Ginalskiej. - Krosno: Wydawnictwo KaBe, 2000. - S. 7-16.
Януш Гаврись. Історичний доробок польської льонопереробки. Колективна праця «Розірвана нитка «Краснольону» від виникнення до занепаду» // Під редакцією М.Новак-Гінальської. - Кросно: Видавництво КаБе, 2000. - С. 7-16.
9.Janusz Gawryњ. Procesy restrukturyzacyjne rodzimego lniarstwa // Biuletyn Informacyjny Polskiej Izby Lnu i Konopli «Len i konople». - 2004. - Nr 2. - S.12-21.
Януш Гаврись. Реструктуризаційні процеси вітчизняної льонопереробки // Інформаційний Бюлетень Польської Палати Льону і Коноплі «Льон і конопля». - 2004. - № 2. - С. 12-21.
10.Janusz Gawryњ. Rachunek kosztуw w zakіadzie opieki zdrowotnej // Praca zbiorowa pod red. A.Jackiewicza: Studia i Monografie. - Јodz: Spoіeczna Wyїsza Szkoіa Przedsiкbiorczoњci i Zarz№dzania, 2001. - S. 14-28.
Януш Гаврись. Рахунок витрат в закладі охорони здоров'я. Колективна праця під ред. А. Яцкевича. Дослідження і монографії. - Лодзь: Суспільна Вища Школа Підприємництва і Управління, 2001. - С. 14-28.
11.J. Gawryњ. Miejsce sprawozdawczoњci finansowej w procesie oceny i planowania dziaіalnoњci przedsiкbiorstwa // Sprawozdawczoњж i analiza finansowa w przedsiкbiorstwie. - Јodџ: Spoіeczna Wyїsza Szkoіa Przedsiкbiorczoњci i Zarz№dzania, 2001. - S. 13-57.
Гаврись Я. Місце фінансової звітності у процесі оцінки і планування діяльності підприємництва // Звітність і фінансовий аналіз у підприємництві. - Лодзь: Суспільна Вища Школа Підприємництва і Управління, 2001. - С. 13-57.
12.Януш Гаврись, Таранський І.П., Сорока М.В. Застосування маркетингових концепцій у діяльності небанківських фінансових установ // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: Тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції (7-9 жовтня 2004 р.). - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. - С. 308-310.
13.Януш Гаврись, Крикавський Є.В., Мартиненко С.М. Ключові компетенції у створенні конкурентних переваг // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (29-30 вересня 2005 р.). - Луцьк: Волинський державний університет, 2005. - C. 376-378.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз міжгосподарських зв'язків різних секторів економіки України на прикладі аграрного та промислового. Розгляд економічних аспектів співпраці аграрних суб'єктів господарювання з промисловими, їх подальших перспектив конкурентоспроможного розвитку.
статья [18,9 K], добавлен 11.09.2017Перехід від адміністративної системи регулювання економіки до ринкової системи. Формування перехідної економіки, аналіз її розвитку в Україні. Тенденції розвитку перехідної економіки в Україні, пріоритети її трансформації та проблеми функціонування.
курсовая работа [598,1 K], добавлен 24.09.2016Державно-адміністративна реформа як основа реформування державного сектору економіки. Аналіз необхідності економічних реформ в державному секторі для покращення інвестиційного клімату в Україні. Державна програма приватизації.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 10.04.2007Зміст і структура ринкової трансформації економіки України та функції держави в процесі. Трирівнева модель ринкової трансформації. Центри економічної влади в Україні. Поточні складові політики трансформування економіки. Державна власність та регулювання.
реферат [79,4 K], добавлен 20.03.2009Проблема інвестицій та інвестиційного процесу. Оптимізація інвестиційної діяльності як умова економічного розвитку. Дослідження стану інвестиційного забезпечення регіональної економіки, проблем внутрішнього і зовнішнього інвестування в економіку регіону.
автореферат [55,1 K], добавлен 10.04.2009Необхідність переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Моделі переходу до ринкової економіки. Ринкова модель для України. Зовнішнє регулювання ринкової економіки. Проблеми ринкового реформування економіки.
реферат [65,7 K], добавлен 12.09.2007Генетичні корені регіональної економіки. Класичні теорії та концепції регіонального розвитку. Сучасні теорії та концепції регіонального розвитку. Теорії економічного районування. Принципи соціально-економічного районування. Компонентна структура.
реферат [54,2 K], добавлен 07.11.2008Дослідження становища української економіки на фоні економік розвинутих країн. Техніко-економічне обґрунтування і основна сутність аналізів інвестиційних проектів. Трансформація економіки України в напрямку ринкової, соціально спрямованої. Оцінка ризиків.
контрольная работа [98,9 K], добавлен 22.11.2010Стабілізація фінансової політики уряду країни – стабілізація в Україні в цілому. Реалізація стабілізаційної програми реформування економіки України. Ринкова трансформація економіки України. Підсумки розвитку економіки України за останнє десятиріччя.
контрольная работа [40,1 K], добавлен 20.03.2009Вплив ринкової трансформації на політику регіонального соціально-економічного розвитку. Оцінка та основні напрями раціоналізації міжбюджетного фінансування в умовах ринкової економіки. Структурна перебудова територіально-виробничого комплексу регіону.
курсовая работа [218,9 K], добавлен 17.01.2017
