Організаційний механізм реструктуризації інтегрованих корпоративних структур

Размещено на http://www.allbest.ru/

організаційний механізм реструктуризації інтегрованих корпоративних структур

організаційний механізм корпоративний реструктуризація

Ринково спрямовані трансформації в економіці України спричинили радикальні зміни у середовищі функціонування вітчизняних підприємств та організацій. Прискорення розвитку економіки та загострення конкуренції в останні роки спонукають підприємства до активізації процесів консолідації своєї діяльності. Створення великих інтегрованих корпоративних структур - концернів, холдингових компаній, промислово-фінансових груп, які спроможні забезпечити концентрацію капіталу, залучення значних інвестиційних ресурсів та широкомасштабне впровадження сучасних технологій є об'єктивним явищем сучасних економічних процесів.

Багатоаспектні проблеми розвитку інтегрованих корпоративних структур (ІКС) стали предметом багатьох наукових досліджень і дискусій як в Україні, так і за її межами. Вагоме теоретичне та методологічне значення мають праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: В.В. Андронова, Ю.Б. Вінслава, І.Г. Владимирової, О.Л. Драчової, В.А. Євтушевського, І.М. Іванова, Ю.В. Іванова, М.С. Ільїна, Г.В. Козаченко, О.Є. Кузьміна, Т.І. Лепейко, С.А. Масютіна, В.В. Микитенко, Г.В. Назарової, С.М. Соболя, Л.І. Федулової, Ю.В. Якутіна, Weston J., Siu J. та ін. У переважній більшості наукових публікацій увага концентрується на теоретичних проблемах корпоративного управління.

Проблеми реструктуризації привернули увагу багатьох науковців Росії (І.І. Мазура, В.Д. Шапіро, М.Д. Аістової) та України (О.М. Алимова, О.І. Амоші, В.М. Гейця, М.М. Мартиненка, М.Д. Білик, Л.П. Батенко, Г.О. Швиданенко, В.М. Заболотного, О.Б. Бутнік-Сіверського). Наголос у цих дослідженнях зроблено на питаннях визначення окремих видів реструктуризації та комбінування різних варіантів використання методик фінансового та економічного аналізу для реструктуризації підприємства.

Сучасний стан наукової розробки проблематики управління ІКС вимагає подальшого дослідження питань систематизації та впорядкування понятійно-категоріального апарату, визначення економічної сутності категорії «інтегрована корпоративна структура», поняття «реструктуризація підприємств», послідовності етапів цього процесу. Відсутність науково обґрунтованої концепції організаційного механізму реструктуризації корпоративних структур, яка б враховувала специфіку розвитку вітчизняного корпоративного сектора, зумовила вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність, мету, завдання та напрямки дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана згідно з планами науково-дослідних робіт за темами: «Розробка теоретико-методологічних основ організації ефективного функціонування та трансформації системи управління корпораціями в умовах перехідної економіки», номер державної реєстрації 0101U002440 (особисто автором визначено тенденції розвитку корпоративних структур в Україні) і «Методологічні засади та прикладні аспекти управління конкурентоспроможністю фірми в умовах трансформаційної економіки», номер державної реєстрації 0101U006457 (особисто автором розроблено концептуальні основи організаційного механізму реструктуризації на прикладі вітчизняних інтегрованих корпоративних структур).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й розробка методичних і прикладних рекомендацій з удосконалення організаційного механізму та інструментарію формування інтегрованих корпоративних структур з урахуванням процесів реструктуризації.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:

· розкрито об'єктивний характер змін корпоративних структур в умовах розвитку ринкових відносин і обґрунтовано концепцію реструктуризації підприємств;

· уточнено понятійно-категоріальний апарат теорії корпоративного управління та процесів реструктуризації, визначено їх взаємозв'язок з іншими категоріями;

· розроблено концептуальні основи формування організаційних відносин, елементів і важелів реструктуризації корпоративних структур;

· удосконалено видові класифікації реструктуризації підприємств та ІКС;

· узагальнено досвід функціонування вітчизняних інтегрованих корпоративних структур та умов їх формування;

· розроблено модель проведення реструктуризації підприємств корпоративного сектору України на основі діагностики умов та особливостей їх функціонування;

· обґрунтовано методичний підхід до формування механізму проведення реструктуризації підприємств з урахуванням розроблених принципів і моделей.

Об'єктом дослідження є процеси формування інтегрованих корпоративних структур та управління ними.

Предметом дослідження є організаційний механізм формування і реструктуризації ІКС.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано: метод порівняння - для уточнення та впорядкування понятійно-категоріального апарату корпоративного управління та процесів реструктуризації, аналізу ІКС; методи класифікації та типології - для визначення видів реструктуризації підприємств та корпоративних структур; метод узагальнення - для ідентифікації категорій «інтегрована корпоративна структура» та «реструктуризація підприємства»; метод абстрагування, абстрактно-логічні методи - для встановлення складових (елементів та важелів) концептуальних основ організаційного механізму реструктуризації; історичний метод, методи аналізу та синтезу, методи статистичного, логічного та системно-структурного аналізу - для визначення тенденцій розвитку корпоративного сектору України та оцінки стану вітчизняних ІКС; метод експертних оцінок, аналітичний метод - для здійснення фінансового, організаційного, економічного аналізу діяльності ІКС та оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування; метод моделювання - для визначення напрямків, елементів та важелів організаційного механізму реструктуризації вітчизняних ІКС; графоаналітичний метод - для надання наочності матеріалу та схематичності зображення низки теоретичних та практичних положень дисертації.

Інформаційною базою є фундаментальні положення й результати теоретичних розробок вітчизняних і зарубіжних учених з проблем корпоративного управління, законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Держкомстату України, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, бухгалтерська та фінансова звітність вітчизняних державних холдингових компаній, матеріали науково-практичних конференцій та періодичної преси, Internet-видання.

Наукова новизна одержаних результатів, отриманих особисто автором, полягає в обґрунтуванні концепції формування ІКС на основі організаційного механізму реструктуризації, у тому числі:

вперше:

· обґрунтовано концептуальну модель формування організаційного механізму реструктуризації ІКС на підставі поєднання процесів реструктуризації та принципів TQM, а також визначено поняття «організаційний механізм реструктуризації ІКС»;

· розроблено класифікацію видів інтегрованих корпоративних структур, яка ґрунтується на розмежуванні понять «види інтегрованих корпоративних структур» та «організаційні форми інтеграції»;

· запропоновано визначення поняття «інтегрована корпоративна структура», яке, на відміну від існуючих, в основу яких покладені правові аспекти, спирається на економічну сутність категорій «інтеграція», «корпорація», «структура»;

удосконалено:

· поняття «реструктуризація підприємств», що дозволило чітко розмежувати та встановити взаємозв'язки між категоріями «реорганізація», «реінжиніринг», «реформування» та «реструктуризація». Відповідно до запропонованого підходу поняття «реформування» є найбільш широким і використовується для характеристики трансформаційних процесів виду діяльності або сектору національної економіки; поняття «реструктуризація» стосується окремих об'єктів (підприємства, інтегрованої корпоративної структури тощо); «реінжиніринг» та «реорганізація» - це основні напрямки реструктуризації підприємства;

· методичний інструментарій проведення діагностики інтегрованої корпоративної структури, що ґрунтується на результатах організаційного і фінансового аналізу з урахуванням впливу зовнішнього та внутрішнього середовища корпоративної структури;

· алгоритм процесу реструктуризації підприємства у складі ІКС, який охоплює повну діагностику підприємства; визначення мети реструктуризації та розробку на основі цього програми дій; реалізацію даних програмних дій, а також оцінку результатів проведених заходів;

дістали подальшого розвитку:

· класифікація видів реструктуризації з урахуванням специфіки розвитку корпоративного сектору України, яка, на відміну від запропонованих в літературі, доповнена наступними ознаками: сутність основних сфер діяльності, напрямки проведення;

· процесний підхід до побудови організаційного механізму реструктуризації ІКС, що включає всі вимоги TQM. Такий підхід уможливлює орієнтування системи управління ІКС на вирішення пріоритетних проблем корпоративного сектору України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні концептуальні та наукові положення, узагальнення і висновки, розроблені автором, доведені до рівня конкретних рекомендацій і можуть бути використані в процесі реструктуризації підприємств ІКС.

Результативність та значущість комплексу розроблених теоретичних, методичних і науково-прикладних рекомендацій підтверджується їх використанням в діяльності наступних підприємств: ВАТ «Севастопольський ЗКУ «Молот»« (довідка № 611 від 09 листопада 2004 року); ВАТ «Київський завод «Газприлад»« (довідка № 76-01/433 від 07 грудня 2004 року); ВАТ «Броварський ЗКУ» (довідка № 90-01/45 від 04 березня 2005 року); ВАТ «Квасилівський ЗКУ» (довідка № 021/1 від 21 січня 2005 року); ВАТ «Луцьккомунмаш» (довідка № 01/04а від 17 січня 2005 року); ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (довідка № 82-1/57 від 19 січня 2005 року); ВАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» (довідка № 3 від 10 січня 2005 року); ЗАТ «OTIS» (довідка №82 від 08 вересня 2005 року); ВАТ ХК «Укркомунмаш» (довідка №24-03/12-113 від 25 жовтня 2005 року), підприємств житлово-комунального господарства України (довідка Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 3/2-310 від 03 жовтня 2005 року).

Науково-теоретичні положення дисертаційної роботи знайшли своє відображення в навчальному процесі при викладанні курсів «Управління корпораціями (АТ)» та «Антикризове управління підприємством» (довідка від 6 вересня 2005 року) у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертаційної роботи обговорювалися на науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень'2004» (м. Дніпропетровськ, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих науковців «Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю» (м. Львів, 2004р.); ІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Київ, 2003р.); ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Київ, 2004р.); ІV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Київ, 2005 р.); II Міжнародній періодичній науково-практичній конференції «Альянс наук: ученый - ученому» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації на тему дисертації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно в 12 наукових працях загальним обсягом 3,3 друк. арк., з них 6 у фахових виданнях.

Структура, зміст та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи викладено на 184 сторінках друкованого тексту. В дисертації розміщено 36 таблиць на 34 сторінках та 45 рисунків на 32 сторінках. Список використаних джерел містить 392 найменування, розміщених на 34 сторінках. Дисертація має також 20 додатків на 107 сторінках.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження, викладено форми їх апробації та використання.

У розділі 1 «Теоретичні засади реструктуризації інтегрованих корпоративних структур» досліджено реструктуризацію як категорію економічної науки, розкрито її взаємозв'язок з поняттями «реформування», «реорганізація» та «реінжиніринг», запропоновано визначення «інтегрована корпоративна структура» (на підставі уточнення категоріального апарату корпоративного управління, зокрема понять «корпорація», «метакорпорація»), розроблено класифікацію видів ІКС та охарактеризовано їх відмінності від «організаційних форм інтеграції», розроблено концептуальні основи організаційного механізму реструктуризації ІКС.

Поняття «реструктуризація підприємства» тлумачиться в сучасній науковій літературі неоднозначно, навіть суперечливо. Критичний аналіз спеціальної літератури дозволяє виокремити такі основні підходи науковців до визначення поняття «реструктуризація підприємства»: організаційний підхід (сукупність заходів організаційно-економічного характеру), процесний підхід (процес трансформаційних змін підприємства), системний підхід (сукупність взаємопов'язаних процесів, на основі яких відбувається вдосконалення різних сфер діяльності підприємства), ситуаційний підхід (структурна перебудова всього підприємства з метою подолання кризових явищ). Загальним для всіх підходів є розгляд реструктуризації як процесу трансформаційних змін на підприємстві, а відмінності стосуються цільової спрямованості та кількості врахованих напрямків.

Узагальнення теоретичних положень, висвітлених в економічній літературі, дозволило розмежувати поняття «реструктуризація», «реформування», «реорганізація» та «реінжиніринг», співвідношення між якими представлено на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв'язок реформування, реструктуризації, реорганізації та реінжинірингу підприємств

Такий підхід до співвідношення зазначених категорій дозволив уточнити категорію «реструктуризація підприємства», під якою розуміється взаємопов'язаний в єдину систему комплекс організаційних, технологічних, інженерних, економічних, фінансових та управлінських заходів, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності кожної структури (підприємства), а також збереження її стійкого положення на конкурентному ринку в довгостроковій перспективі. За результатами проведеного теоретичного дослідження в роботі запропоновано типологію видів реструктуризації підприємств із урахуванням таких нових ознак, як напрямки реструктуризації та основні сфери діяльності підприємства.

Категорія «інтегрована корпоративна структура» в спеціальній літературі визначається переважно з позицій права. Ідентифікація економічної сутності категорії «інтегровані корпоративні структури» вимагає детального розгляду кожної її складової - інтеграція, корпорація, структура. Виходячи зі змісту цих складових, з нашої точки зору, інтегровану корпоративну структуру можна визначити як договірне об'єднання підприємств з метою підвищення конкурентоспроможності кожного з них (або домінуючого підприємства) та всього об'єднання на основі балансування інтересів підприємств, що його утворюють, шляхом поєднання та ефективного переміщення ресурсів.

Незважаючи на підвищену увагу дослідників щодо проблем функціонування інтегрованих корпоративних структур, єдиної точки зору з приводу класифікації таких об'єднань ще не склалося. Значною мірою це пояснюється розбіжностями між юридичним та економічним тлумаченням сутності цих явищ, а також взаємопроникненням численних корпоративних структур. У вітчизняній та зарубіжній практиці до організаційних форм інтеграції відносять: конгломерати, консорціуми, картелі, корнери, синдикати, трести, концерни, союзи, асоціації, пули, франчайзингові підприємства, холдингові компанії, стратегічні альянси (бізнес-альянси), ПФГ, транснаціональні корпорації, галузеві об'єднання, контрактні групи, компанії з дивізіональною структурою, технополіси, кластери, «підприємницькі мережі», спілки, торгові палати. Характер взаємозв'язків між підприємствами в сучасних умовах стає все складнішим, враховуючи можливість кооперації інтегрованих корпоративних структур. Тому, з нашої точки зору, виникає потреба у дослідженні ІКС як окремої специфічної групи, яка має виразні особливості порівняно з організаційними формами інтеграції. Такими особливостями ІКС є: принцип централізації та концентрації; об'єднання юридичних осіб, які самостійно здійснюють господарську діяльність; централізація функцій управління; посилення власних позицій у конкурентній боротьбі й одержання максимальних доходів шляхом використання спільних ресурсів; єдине ядро власності; поєднання горизонтальної та вертикальної інтеграцій; право представляти інтереси юридичних осіб (АТ) у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями; функція координації; можливість створення замкнутих технологічних ланцюгів; автономія та децентралізація управління в структурних підрозділах ІКС. На основі цього в процесі дослідження були розмежовані види ІКС та організаційні форми інтеграції (рис. 2) та визначено специфічні властивості видів ІКС.

Згідно з запропонованою класифікацією до видів ІКС відносяться: холдингові компанії, концерни, трести та промислово-фінансові групи. Об'єктом даної дисертаційної роботи було обрано концерни та холдинги, оскільки у вітчизняній практиці трести не функціонують, а ПФГ не є юридичною особою та створюються на певний період відповідно до діючого законодавства.

Реструктуризація виокремлених видів ІКС вимагає обґрунтування вибору відповідних організаційних механізмів. Такі механізми мають забезпечувати інтеграційні процеси не тільки з метою підвищення ефективності підприємств, а й створення умов для підтримання стійкого положення на конкурентному ринку ІКС в цілому.

Організаційний механізм реструктуризації ІКС - це сукупність елементів, важелів, інструментів та методів організаційно-управлінського характеру, що спрямовані на забезпечення створення та збереження конкурентних позицій ІКС в цілому та кожної її структурної одиниці, а також задоволення потреб споживачів. Блок-схема організаційного механізму реструктуризації ІКС представлена на рис. 3.

За результатами дослідження виокремлено такі основні елементи організаційного механізму реструктуризації ІКС: систему менеджменту якості; організаційну структуру управління; потенціал ІКС (який реалізується через підприємницьку мережу).

Рис. 3. Блок-схема організаційного механізму реструктуризації ІКС

Узагальнення результатів досліджень з проблематики створення ІКС дозволило виокремити основні принципи функціонування організаційного механізму реструктуризації: постійних змін; співвідношення вигод та витрат; концентрації зусиль; балансу ризиків.

У розділі 2 «Становлення та розвиток інтегрованих корпоративних структур в економіці України» досліджено сучасний стан вітчизняного корпоративного сектору економіки, визначено етапи його становлення, особливості формування, проведено аналіз тенденцій розвитку вітчизняних ІКС, а також їх систем управління.

В процесі еволюції корпоративних відносин в Україні можна виокремити 3 етапи. Перший етап (1990-1993 рр.) характеризувався виникненням великої кількості відкритих та закритих акціонерних товариств (ВАТ та ЗАТ), товариств з обмеженою відповідальністю; відсутністю спеціального державного органу, що регулював питання випуску та обігу цінних паперів; відсутністю фондового ринку; наявністю значної кількості «тіньових» АТ. Специфіка другого етапу (1994-1998 рр.) пов'язана із започаткуванням масового акціонування середніх і великих державних підприємств, що утворили основну масу відкритих акціонерних товариств; запровадженням процедури регулювання процесу створення АТ; формуванням системи ведення реєстрів акціонерів та оформленням прав власності на акції; створенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) і в її межах органу з контролю та регулювання ринку цінних паперів і корпоративних відносин. Характерними рисами третього етапу (1999-теперішній час) є: припинення сертифікатної приватизації та розширення грошових форм продажу акцій; збереження у державній власності пакетів акцій (25%, 50%+1 акція) визначеного переліку підприємств; поновлення діяльності спеціального органу з управління державними корпоративними правами (який було ліквідовано в період з 1996 по 1997 рр.); зростання рівня консолідації пакетів акцій та скорочення кількості акціонерів; посилення боротьби за контроль над АТ; започаткування процесів реструктуризації та реорганізації; поступове формування системи захисту прав акціонерів; посилення контролю з боку державних органів за діяльністю АТ.

Фактично в перші два етапи становлення корпоративного сектору економіки України відбулася організаційно-правова «революція», що знайшла відображення в скасуванні монополізму держави як власниці - з одного боку, і перетворенні основної частки державних підприємств в акціонерні товариства (відкритого та закритого типу та інші види ІКС) - з другого. Отже, переважна більшість АТ в Україні (майже всі великі АТ) утворилась не шляхом добровільного об'єднання приватного капіталу, а в результаті директивного та у багатьох випадках поспішного розформування державних підприємств і створення на їх основі акціонерних товариств з передачею прав на їх управління новим власникам. При цьому слід зауважити, що нові власники ніколи не займалися консолідацією капіталу. Аналіз динаміки кількості суб'єктів господарювання в Україні на третьому етапі свідчить про зростання темпів розвитку вітчизняного корпоративного сектору економіки (табл.1).

Кількість корпорацій та концернів зросла за останні роки (2002-2005 рр.) відповідно з 648 до 798 для корпорацій і з 385 до 397 для концернів. За статистичними даними кількість корпорацій на 01.01.2005р. становила 798 при середньому темпі зростання 1,02 за 1999-2005 роки. Проте кількісне зростання суб'єктів корпоративного сектору економіки України не призвело до якісних зрушень у процесах інтеграції. Разом з тим, зростання кількості корпорацій, консорціумів, концернів є свідченням започаткування процесів реструктуризації та реорганізації підприємств.

В міру нагромадження капіталу та консолідації пакетів акцій підприємств у нових власників або повного викупу ними підприємств у держави, прискорюються процеси реструктуризації, які включають трансформацію підприємств, тобто їх злиття, поглинання, відокремлення тощо.

Таблиця 1. Динаміка кількості суб'єктів господарювання в Україні, од.

Аналіз системи управління вітчизняними ІКС проведено на прикладі Холдингової компанії «Укркомунмаш». На першому етапі (1991 році) становлення корпоративного сектору економіки України було створено республіканський галузевий концерн комунального машинобудування на основі виробничого об'єднання промисловості «Укркомунмаш». Управління 20 підприємствами комунального машинобудування, що входили до складу концерну, здійснювало його керівництво через координаційну раду директорів підприємств та дирекцію концерну. На другому етапі (в 1994 році), було створено відкрите акціонерне товариство Холдингова компанія «Укркомунмаш», до складу якої увійшли всі 20 акціонерних товариств концерну. Холдинг виконував переважно управлінські функції. Завдяки блокуючому пакету акцій (30% акцій кожного АТ), керівництво холдингу мало можливість впливати на розробку стратегічних і поточних планів діяльності підприємств комунального машинобудування, здійснювати моніторинг їх господарської діяльності, забезпечувати виробничу кооперацію між ними. У 1995 році в холдингу було створено дорадчий орган - Координаційну раду, до складу якої входили голови правлінь АТ, які брали участь у щоквартальних засіданнях Спостережної ради холдингу.

За роки існування холдингу в його складі сталися суттєві кількісні зміни, які стосувалися виходу зі складу холдингу 7 акціонерних товариств комунального машинобудування. Незважаючи на позитивну динаміку економічних показників холдингу в останні роки, аналіз системи його управління свідчить про наявність таких основних недоліків:

· відсутність обґрунтованої довгострокової стратегії розвитку холдингу за умови орієнтації переважно на вирішення поточних проблем;

· недосконалість інвестиційної політики холдингу, яка не забезпечувала перерозподіл інвестиційних ресурсів холдингу на користь найбільш перспективних напрямків його діяльності, підвищення конкурентоспроможності та якості продукції;

· слабка ефективність менеджменту холдингу обумовлена, з одного боку - недосконалістю нормативно-правової бази корпоративного управління, а з іншого - низькою мотивацією управлінського персоналу.

Отже, у процесі становлення корпоративного сектора економіки України на основі приватизації державних підприємств, головна мета корпоратизації - створення прошарку ефективних власників не була досягнута. У багатьох випадках корпоратизація призводила лише до зміни формального статусу підприємств без адекватних змін у системі їх управління.

У розділі 3 «Удосконалення організаційного механізму реструктуризації ІКС» обґрунтовано: методичні засади здійснення діагностики системи управління ІКС та вибору на її основі напрямку проведення реструктуризації ІКС; пропозиції щодо особливостей використання принципів TQM при формуванні організаційного механізму реструктуризації ІКС; організаційні умови впровадження організаційного механізму реструктуризації.

В основу запропонованої методики діагностики системи управління ІКС покладено SWOT-аналіз, фінансово-економічний та організаційний аналізи, що в підсумку дозволяє об'єктивно оцінити реальний стан ІКС та визначити її «проблемні» сфери діяльності. Мета діагностики системи управління ІКС полягає у підвищенні обґрунтованості управлінських рішень на основі системного аналізу всіх видів діяльності та складових елементів ІКС. Зазначена методика охоплює такі основні сфери діяльності ІКС: персонал, фінанси, маркетинг, основне виробництво, зовнішні зв'язки. При цьому ця методика дозволяє враховувати й інші сфери діяльності конкретної ІКС, які змінюються залежно від галузі, наявної ОСУ, технологій, стратегічних цілей, відносин із зовнішнім середовищем, корпоративної культури.

Результати управлінської діагностики ІКС слугують основою для визначення послідовності і змісту етапів реструктуризації ІКС. При цьому у кожному конкретному випадку така послідовність може змінюватись залежно від виду ІКС, особливостей зовнішнього та внутрішнього середовища і специфіки видів діяльності даної структури.

Послідовність етапів здійснення процесу реструктуризації для вітчизняних ІКС, деталізованої з урахуванням специфіки напрямків проведення реструктуризації, наведено на рис. 4. Всі перераховані аспекти щодо впровадження організаційного механізму реструктуризації ІКС є передумовою вдосконалення його елементів.

Рис. 4. Основні етапи формування організаційного механізму реструктуризації ІКС

За результатами дослідження виокремлені 3 етапи формування організаційного механізму реструктуризації ІКС, кожний із яких, у свою чергу, складається з кількох підетапів. Етап цілевстановлення та діагностування для всіх видів ІКС є однаковим і має чітку послідовність його виконання. Зміст етапів розробки та впровадження організаційного механізму реструктуризації носить індивідуальний характер для кожного окремого випадку, оскільки будь-яка ІКС вибирає напрямки здійснення трансформаційних змін на підприємстві в залежності від існуючого «проблемного поля» її діяльності (встановленого на етапі діагностування) та передумов подальшого розвитку.

Для ВАТ ХК «Укркомунмаш», враховуючи сфери діяльності, структуру управління, зовнішнє середовище, стрижнем реструктуризації є комплексне вдосконалення ОСУ, впровадження системи менеджменту якості та створення «підприємницької мережі» між АТ холдингу. Таким чином, елементи організаційного механізму реструктуризації ІКС (ОСУ, СМЯ, «підприємницька мережа») та відповідні їм важелі (система мотивації, реінжиніринг бізнес-процесів, синергія) забезпечують реалізацію всього організаційного механізму реструктуризації ІКС.

Запропонований в дисертаційній роботі організаційний механізм реструктуризації ІКС (на прикладі ВАТ ХК «Укркомунмаш»), можна формалізувати наступним чином:

ОМР_ІКС = СМЯ ? ОСУ U П_ікс ? М

де ОМР_ІКС - організаційний механізм реструктуризації ІКС;

СМЯ - система менеджменту якості, впроваджена на підприємствах ІКС;

ОСУ - організаційна структура управління ІКС;

П_ікс - потенціал ІКС;

М - «підприємницька мережа», створена на базі підприємств ІКС.

Процес побудови системи менеджменту якості, що покладений в основу міжнародної системи ISO 9001:2000, являє собою, по суті, підхід до вдосконалення системи управління через орієнтацію її на потреби споживачів та оптимізацію бізнес-процесів. Таким чином, впровадження та сертифікація системи менеджменту якості на підприємствах ІКС, реорганізація ОСУ, побудова «мережі» - це, по суті, організаційні процеси реструктуризації всієї ІКС.

Для оцінки результатів діяльності ІКС після проведення реструктуризації в дисертаційній роботі запропоновано використовувати показник стійкості діяльності ІКС, який розраховується за формулою:

,

де І - це показник стійкості діяльності ІКС;

Дiq - відхилення фактичного значення від планового за і-тим підприємством, що входить до складу ІКС q-го критерію;

г iq - значущість q-го критерію для і-го підприємства ІКС.

Як критерії діяльності ІКС (q-ті критерії діяльності підприємств ІКС) слід використовувати показники ефективності виробничо-господарської діяльності, його стратегічного та поточного фінансового стану, показники ефективності інвестиційної діяльності.

Запропонована методика діагностики системи управління ІКС пройшла апробацію на підприємствах ВАТ Холдингової компанії «Укркомунмаш» та інших підприємствах житлово-комунального господарства і засвідчила можливість її використання для вдосконалення системи менеджменту якості, фінансової підсистеми управління ІКС, організаційної структури управління та побудови «підприємницьких мереж» всередині ІКС.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні концепції формування інтегрованих корпоративних структур на основі організаційного механізму реструктуризації вітчизняних ІКС.

Результати проведеного дослідження дають змогу зробити наступні висновки науково-практичного спрямування:

1. Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки України, спрямованої на забезпечення реальної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, неможливий без формування нових великих інтегрованих корпоративних структур і здійснення на ринкових засадах реструктуризації вже створених.

2. Напрацьовані на сьогоднішній день теоретичні та методичні засади корпоративного управління вимагають уточнення й доповнення стосовно визначення сутності категоріального апарату реструктуризації підприємств, а також сутності категорії «інтегрована корпоративна структура», розробки ефективного організаційного механізму реструктуризації ІКС.

3. Розмежування понять «реструктуризація», «реформування», «реорганізація» та «реінжиніринг» дає підстави для визначення категорії «реструктуризація підприємства» як взаємопов'язаного в єдину систему комплексу організаційних, технологічних, інженерних, економічних та управлінських засобів, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності кожної структури ІКС, а також збереження її стійкого положення на конкурентному ринку в довгостроковій перспективі.

4. Поширене у спеціальній літературі визначення інтегрованих корпоративних структур з позицій правових відносин суттєво звужує тлумачення їх сутності. З економічної точки зору ІКС слід розглядати як договірне об'єднання підприємств з метою підвищення конкурентоспроможності кожного з них (або домінуючого підприємства) та всього об'єднання на основі балансування інтересів підприємств, що його утворюють, шляхом поєднання та ефективного переміщення ресурсів. Такий підхід до визначення ІКС дозволяє виокремити їх як специфічну групу з-поміж інших організаційно-правових форм інтеграції підприємств, а отже, і дослідити їх створення, функціонування і реструктуризацію. Згідно з запропонованою класифікацією до видів ІКС варто віднести холдингову компанію, концерн, трест та промислово-фінансову групу.

5. Тенденція до прискорення змін у зовнішньому середовищі вимагає адекватної реакції ІКС на них, у першу чергу, шляхом розробки відповідного організаційного механізму їх реструктуризації, який слід розглядати як сукупність елементів, важелів, інструментів і методів організаційно-управлінського характеру, що спрямовані на забезпечення створення та збереження конкурентних позицій ІКС у цілому та кожної її структурної одиниці зокрема, а також задоволення потреб споживачів.

6. Аналіз процесів становлення та розвитку корпоративного сектору в економіці України підтвердив неадекватність задекларованих цілей створення ІКС і реальних результатів їх економічної діяльності у процесі приватизації великих державних підприємств. Мета формування ефективного власника і через нього ефективного менеджменту корпоративних структур у більшості випадків так і не була досягнута. По суті змінився лише правовий статус підприємств, але не їх інвестиційна та інноваційна політика. Разом з тим, в умовах економічного зростання останніх років і загострення конкуренції вітчизняні підприємства активізувалися у напрямку консолідації своєї діяльності і створення ІКС на ринкових засадах, що вимагає теоретичного та методичного обґрунтування механізмів їх реструктуризації.

7. У процесі формування організаційного механізму реструктуризації ІКС необхідно виокремити етапи: цілевстановлення та діагностування ІКС, розробка організаційного механізму реструктуризації та його впровадження. Перший етап при цьому є типовим для будь-якої ІКС, а зміст і послідовність реалізації двох наступних визначаються результатами, отриманими на першому етапі. Тобто, запропоновані у дисертації підходи до побудови організаційного механізму реструктуризації дозволяють максимально повно врахувати особливості того чи іншого виду ІКС, специфіку зовнішнього та внутрішнього середовища інтегрованої структури, різноманітність видів її діяльності тощо.

8. Результати управлінської діагностики ВАТ ХК «Укркомунмаш», проведеної відповідно до запропонованої у дисертації методики, дозволили виокремити та обґрунтувати основні напрямки реструктуризації зазначеної ІКС, такі як: реорганізація ОСУ, підвищення якості продукції та управління в ІКС, інтеграція між елементами ІКС для забезпечення її конкурентоспроможності.

Список опублікованих праць

1.Гарафонова О.І. Організаційні аспекти процесів реструктуризації // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 11 / Відп. ред. С.І. Дем'яненко. - К.:КНЕУ, 2003. - 292с. - с.58-65. (0,42 др.арк)

2.Гарафонова О.І. Реструктуризація як інструмент трансформаційних заходів на підприємстві // Соціально - економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2004. - Вип. 1 (XLV). - 623с. - с.83-90. (0,33 др.арк)

3.Гарафонова О.І. Методичні основи здійснення управлінської діагностики інтегрованих корпоративних структур // Стратегія економічного розвитку України : Наук. зб. - Вип. 15 / Голов. ред. А.П.Наливайко. - К.: КНЕУ, 2004. - 172с. - с. 124-131. (0,5 др.арк)

4.Гарафонова О.І. Вітчизняні холдинги: проблеми функціонування та шляхи їх розв'язання // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 201: В 5 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - 272с. - с.538-546. (0,38 др.арк)

5.Гарафонова О.І. Впровадження системи менеджменту якості в інтегрованих корпоративних структурах // Стратегія економічного розвитку України : Наук. зб. - Вип. 17 / Голов. ред. А.П.Наливайко.- К.: КНЕУ, 2005. - 124с. - с. 86-92. (0,5 др.арк)

6.Гарафонова О.І. Тенденції розвитку вітчизняних інтегрованих корпоративних структур // Вісник Тернопільської академії народного господарства (Вісник ТАНГ). - 2005. - №2. - 280с. - с. 163-172. (0,54 др.арк)

Размещено на Allbest.ru