Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

державний регулювання зовнішній торгівля

Після проголошення незалежності Україна стала на новий шлях розвитку - побудови демократичної правової держави. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, скасування монополії СРСР на зовнішню торгівлю зумовили необхідність формування нової державної політики в цій сфері. Пріоритети сучасної зовнішньоторговельної політики зумовили необхідність реформування засад здійснення зовнішньоторговельної діяльності. Запорукою якісного проведення реформи в сфері зовнішньої торгівлі є належне її державне регулювання. Саме органи державної влади мають забезпечити втілення в життя зовнішньоторговельної політики держави, ефективність якої є однією з умов утвердження країни в міжнародній економічній системі.

Як показало вивчення, проблема дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі недостатньо представлена у вітчизняних наукових працях. Наукові розробки українських вчених з проблем регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені переважно економічному аспекту і меншою мірою торкаються організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі. Теоретичним джерелом дослідження слугували наукові здобутки провідних українських вчених, зокрема, Авер'янова В.Б., Андрійко О.Ф., Коліушко І.Б., Комзюка А.Т., Коломієць Т.О., Коломацької С.П., Колпакова В.К., Кравцової Т.М., Ластовецького А.С., Марчука В.М., Ніколаєвої Л.В., Нагребельного В.П., Попова А.А., Осики С.Г., П'ятницького В.Т., Плавича В.П., Позднякова В.С., Покрещука О.О., Тимощука В.П., Терещенко С.С., Цвєткова В.В., Шершеневича Г.Ф. та багатьох інших авторів, а також наукові доробки зарубіжних вчених, які тією чи іншою мірою торкалися досліджуваних в дисертації проблем: Альохіна А.П., Галагана І.О., Димченко В.І., Звєкова В.П., Зикина І.С., Козлова Ю.М., Матвєєвої О.П., Прокушева Є.Ф., Тихомирова Ю.О., Шишаєва А.І., Шмиттгоффа К.М., Шумілова В.М. та ін.

В сучасних умовах здійснення зовнішньої торгівлі забезпечується за допомогою її державного регулювання, що реалізується державними органами з різним правовим статусом та повноваженнями. Досі не створені механізми взаємодії органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, що послаблює позиції держави на шляху інтеграції в міжнародну систему господарських зв'язків. Запроваджувана в Україні адміністративна реформа передбачає удосконалення діяльності державних органів, зокрема, в частині процедур, необхідних для легітимації здійснення зовнішньоторговельної діяльності, що неможливо без якісного правового регулювання. Крім того, потребує удосконалення і система заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі. Отже, за таких умов, потреба у дослідженні організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, є нагальною і досить актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах науково-дослідної роботи Київського національного торговельно-економічного університету, що фінансувалася за рахунок загального та спеціального фондів бюджету України, «Розроблення проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» (№ державної реєстрації 0104U005630), а також відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету. Дисертація ґрунтується на положеннях Указу Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні».

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:

- сформулювати поняття «державне регулювання зовнішньої торгівлі» та визначити об'єкт, мету, завдання і принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі;

- здійснити аналіз законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та виявити його недоліки;

- встановити органи державного регулювання зовнішньої торгівлі шляхом аналізу їх компетенції та дослідити правовий статус Міністерства економіки України як основного органу державного регулювання зовнішньої торгівлі;

- проаналізувати правове регулювання адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі, зовнішньоторговельних операцій та розробити пропозиції щодо його вдосконалення;

- визначити заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі.

Об'єктом дослідження є організаційно - правові відносини, що складаються при здійсненні державного регулювання зовнішньої торгівлі як одного з напрямів діяльності держави.

Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм та норм інших галузей права, що регулюють діяльність органів державної влади щодо здійснення державного регулювання зовнішньої торгівлі, встановлюють вимоги легітимації здійснення зовнішньої торгівлі та визначають заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі, а також практична діяльність Міністерства економіки України в сфері державного регулювання зовнішньої торгівлі.

Методи дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням її об'єкта і предмета. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність дослідницьких методів і прийомів наукового пізнання. У процесі роботи над дисертацією використовувались, зокрема, такі методи, як: системний - при визначенні теоретичних засад державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні; порівняльно-правовий - для визначення відмінностей законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та в інших державах; формально-правовий - в процесі дослідження змісту норм законодавства, їх відповідності та узгодженості між собою; структурно-функціональний аналіз - при визначенні системи органів державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та їх компетенції; історико-правовий - для висвітлення шляху становлення Міністерства економіки України як основного органу державного регулювання зовнішньої торгівлі; аналіз і синтез - в процесі формулювання висновків, встановлення нових даних та юридично значущих фактів тощо.

Основні теоретичні положення і наукові висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного законодавства України, а також на результатах власних теоретичних та емпіричних досліджень. У роботі використаний особистий досвід проходження стажування в управлінні правового забезпечення зовнішньоекономічної політики юридичного департаменту Міністерства економіки України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в українській правовій науці дослідженням організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, яке дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій. Зокрема:

вперше:

- сформульовано поняття державного регулювання зовнішньої торгівлі як діяльності органів державної влади, яка являє собою здійснення цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів підприємницької діяльності шляхом здійснення регуляторної діяльності в сфері зовнішньої торгівлі, реалізації положень регуляторних актів зовнішньої торгівлі та застосування заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі;

- конкретизовано завдання та принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі;

- визначено, що легітимація здійснення зовнішньої торгівлі включає загальну легітимацію здійснення зовнішньої торгівлі та легітимацію здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами;

- запропоновано до заходів адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі віднести спеціальні санкції, визначені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

удосконалено:

– поняття зовнішньої торгівлі як підприємницької діяльності, що здійснюється у сфері товарного обігу, який відбувається на зовнішньому ринку, побудована на взаємовідносинах між її учасниками, спрямована на реалізацію певної продукції за цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує реалізацію цих товарів шляхом надання відповідних послуг;

– питання адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі, їх правове регулювання;

– пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, зокрема, обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Загальної концепції розвитку зовнішньоторговельної діяльності та Закону України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі»;

дістали подальшого розвитку:

– пропозиції щодо розвитку системи органів державного регулювання зовнішньої торгівлі та вдосконалення їх діяльності;

– питання адміністративної відповідальності та застосування адміністративних стягнень.

У роботі сформульовано і ряд інших висновків та пропозицій.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

– у наукових дослідженнях - для подальшої розробки теоретичних та прикладних питань державного регулювання зовнішньої торгівлі;

– у правотворчості - з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) організаційні і правові основи державного регулювання зовнішньої торгівлі; б) порядок здійснення адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі; в) заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі;

– у навчальному процесі - при викладанні навчальних курсів «Адміністративне право», «Правові основи державного управління економікою», «Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності», при підготовці до друку навчальної та навчально-методичної літератури.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Київського національного торговельно-економічного університету з курсів «Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності» та «Правові основи державного управління економікою» (Акт впровадження № 2844/58 від 28 грудня 2005 року).

Пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні використовуються Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Зокрема, щодо вдосконалення відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також пропозиції до статей 381 та 385 Господарського кодексу України щодо запровадження державної реєстрації певних видів зовнішньоекономічних договорів (Акт про впровадження № 06-19/15-1911 від 23 грудня 2005 року).

Матеріали дисертаційної роботи в частині визначення повноважень органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, вдосконалення адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі враховані Міністерством юстиції України при розробленні відповідного законодавства (Довідка про реалізацію у законопроектній роботі Міністерства юстиції України наукових досліджень № 45-1037 від 26 грудня 2005 року).

Апробація результатів дисертації. Найважливіші теоретико-правові ідеї і концептуальні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри комерційного права та кафедри правознавства Київського національного торговельно-економічного університету.

Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на Науковій конференції курсантів, студентів та молодих науковців «Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції» (26 березня 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (23-24 квітня 2004 р., м. Київ); XII Міжвузівській студентській науковій конференції «Наука і вища освіта» (20 травня 2004 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (5-6 листопада 2004 р., м. Хмельницький); I Міжнародній науково - практичній конференції «Науковий потенціал світу - `2004» (1-15 листопада 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання молодих вчених» (18 травня 2005 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні» ( 17-19 травня 2005 р., м. Ялта).

Матеріали дисертаційної роботи висвітлювалися автором також при викладанні в Київському національному торговельно-економічному університеті навчальної дисципліни «Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності».

Публікації. Основні висновки та пропозиції дисертанта викладено в дванадцяти наукових публікаціях, п'ять з яких у фахових виданнях, всі одноосібні.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань на 23 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок.

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, визначається наукова новизна, розкривається теоретичне та науково-практичне значення дослідження, наводяться відомості про апробацію результатів, структуру та обсяг роботи.

Перший розділ «Теоретико-правові засади державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні» складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Поняття державного регулювання зовнішньої торгівлі», аналізуючи нормативно-правові визначення та наукові підходи до визначення поняття «зовнішня торгівля», дисертантом уточнено поняття об'єкта державного регулювання зовнішньої торгівлі - зовнішньої торгівлі та запропоновано внести відповідні зміни до Господарського кодексу України.

Виходячи з поглядів науковців та положень чинного законодавства в дисертації формулюється авторське визначення поняття державного регулювання зовнішньої торгівлі.

Звернуто увагу на те, що вдале державне регулювання зовнішньої торгівлі можливе за умови ефективного здійснення його складових: регуляторної діяльності в сфері зовнішньої торгівлі; реалізації положень регуляторних актів зовнішньої торгівлі; застосування заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі.

У другому підрозділі - «Завдання та принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі» визначено мету державного регулювання зовнішньої торгівлі як ефективну реалізацію єдиної зовнішньоторговельної політики держави в інтересах людини або, іншими словами, забезпечення соціальної спрямованості зовнішньої торгівлі. Досягненню визначеної мети мають сприяти виконання чітко визначених завдань та дотримання встановлених для цього напряму діяльності держави принципів.

На підставі аналізу Господарського кодексу України та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в роботі виокремлено перелік законодавчо визначених завдань державного регулювання зовнішньої торгівлі, який варто доповнити наступними пунктами: забезпечення здоров'я та законних інтересів громадян; забезпечення конкурентноздатності національних підприємців; усунення перешкод для розвитку зовнішньоторговельної діяльності, що здійснюється у порядку, передбаченому законодавством України; забезпечення доступу на іноземні ринки вітчизняних суб'єктів господарювання на рівних з іншими суб'єктами умовах.

Під принципами державного регулювання зовнішньої торгівлі автор розуміє загальні положення, закріплені в тому числі і в нормативно-правових актах, що визначають зміст і спрямованість державного регулювання зовнішньої торгівлі та відображають об'єктивні закономірності його здійснення.

На підставі проведеного дослідження дисертант вважає, що державне регулювання зовнішньої торгівлі має здійснюватися з врахуванням принципів зовнішньоторговельної діяльності, митного, валютного та податкового регулювання при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності, але, насамперед, відповідно до своїх власних принципів. До останніх варто віднести такі принципи: єдиної зовнішньоторговельної політики як складової частини зовнішньої політики України; вибору заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі, які є не більш обтяжуючими для суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності, ніж потрібно для забезпечення ефективного досягнення цілей, для здійснення яких передбачається застосувати заходи державного регулювання зовнішньої торгівлі; обґрунтованості, доцільності та об'єктивності застосування заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі; відкритості в розробці, прийнятті і застосуванні заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі; заборони необґрунтованого втручання держави або її органів в зовнішньоторговельну діяльність; пріоритету економічних методів державного регулювання зовнішньої торгівлі.

У третьому підрозділі - «Законодавче забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі» аналізується законодавство України, колишнього СРСР та окремих країн в сфері державного регулювання зовнішньої торгівлі. Це дало можливість виявити, що законодавче забезпечення цього напряму діяльності держави знаходиться на етапі активного становлення і потребує проведення заходів щодо впорядкування відповідних правових норм. Ці заходи мають відбуватися комплексно, з проведенням систематизації правових норм. Основною метою вдосконалення та проведення систематизації законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі є необхідність зробити його більш доступним і зрозумілим, а також потреба забезпечення національних інтересів України при вступі до СОТ та набутті, у майбутньому, членства в ЄС.

На думку автора, існує потреба у прийнятті Загальної концепції розвитку зовнішньоторговельної діяльності на основі аналізу всього чинного законодавства у цій сфері. Прийняття такого нормативного акту має сприяти реалізації зовнішньоекономічної політики України, а також послідовному виконанню нашою державою міжнародних зобов'язань.

Зважаючи на певну розпорошеність та існуючу неузгодженість правових норм, є нагальна потреба у прийнятті Закону України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі». Автор вважає за можливе запропонувати структуру майбутнього Закону у вигляді таких розділів: 1. Загальні положення. 2. Основи державного регулювання зовнішньої торгівлі. 3. Особливі режими здійснення зовнішньої торгівлі. 4. Розвиток та стимулювання зовнішньої торгівлі. 5. Контроль за здійсненням зовнішньої торгівлі. 6. Міждержавні відносини в сфері зовнішньої торгівлі. 7. Відповідальність за порушення законодавства. Вирішення спорів. 8. Заключні та перехідні положення. Виходячи з цього, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» має містити такі розділи: Загальні положення; Здійснення зовнішньоекономічної діяльності; Регулювання зовнішньоекономічної діяльності (з вилученням норм про державне регулювання зовнішньої торгівлі); Гарантії прав і відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» має співвідноситися з Законом України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі» відповідно як загальне законодавство - спеціальне законодавство.

Другий розділ - «Організаційно-структурне забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні» складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі - «Система органів державного регулювання зовнішньої торгівлі та їх компетенція» розглянуто систему органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, а також визначено обсяг їх компетенції. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що в Україні повноваження з державного регулювання зовнішньої торгівлі належать різним органам, які можна поділити на три групи. До першої групи відносяться органи законодавчої влади - Верховна Рада України; другу групу складають органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади; центральні органи виконавчої влади; місцеві органи виконавчої влади). До третьої групи автор відносить суб'єктів, повноваження яких слід розглянути окремо. Зокрема, це повноваження Національного банку України як центрального банку держави та Президента України як глави держави. Провідним органом системи органів державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні виступає центральний орган виконавчої влади - Міністерство економіки України. Дисертантом також відмічено, що система органів цієї сфери не позбавлена недоліків. Зокрема, в чинному законодавстві існує колізія повноважень Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, відсутній нормативно визначений механізм взаємодії та співпраці Міністерства промислової політики України та Державної служби експортного контролю у сфері експортного контролю.

Поряд з цим, у підрозділі також відмічається, що до регуляторної діяльності державних органів в сфері зовнішньої торгівлі мають обов'язково залучатися об'єднання підприємців, суб'єкти підприємницької діяльності. Фактична реалізація суб'єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями підприємців своєї участі в регуляторній діяльності в сфері зовнішньої торгівлі сприятиме формуванню ефективної системи державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, забезпеченню паритетного співробітництва державних органів і суб'єктів підприємницької діяльності, їх громадських організацій.

У другому підрозділі - «Міністерство економіки України як основний орган державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні» досліджується шлях становлення за часів незалежності Української держави Міністерства економіки України основним органом державного регулювання зовнішньої торгівлі України та аналізуються його повноваження на кожному етапі становлення.

Визначаючи повноваження Міністерства економіки України щодо державного регулювання зовнішньої торгівлі, необхідно констатувати, що їх обсяг в цілому не змінився порівняно з тим, що мав спеціальний орган державного регулювання зовнішньоекономічними зв'язками. Проте, їх реалізацією займається сьогодні лише один департамент Міністерства економіки України.

Тому, на думку автора, питання щодо утворення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення впровадження державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного співробітництва у цій сфері, що опрацьовується Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 1.3. Указу Президента України № 951 від 15 червня 2005 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі», має бути вирішено позитивно.

Третій розділ «Правове регулювання адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі в Україні» складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі «Поняття легітимації здійснення зовнішньої торгівлі суб'єктів підприємницької діяльності» на підставі аналізу поняття «легітимація» та чинного законодавства України автором пропонується визначити, що легітимація здійснення зовнішньої торгівлі включає загальну легітимацію здійснення зовнішньої торгівлі та легітимацію здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами. Під загальною легітимацією здійснення зовнішньої торгівлі можна розуміти узаконення здійснення зовнішньої торгівлі певним суб'єктом підприємницької діяльності, тобто фактичне отримання суб'єктом підприємницької діяльності права на здійснення зовнішньої торгівлі в порядку, визначеному законодавством. Легітимація здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами означає отримання суб'єктом зовнішньоторговельної діяльності спеціального дозволу держави на здійснення зовнішньоторговельної операції з певним товаром у визначених законодавством випадках. Виходячи з теоретичних положень адміністративного права, дисертант вважає, що легітимація здійснення зовнішньої торгівлі за своїм змістом належить до реєстраційних і дозвільних проваджень.

Дисертантом відмічено, що в умовах проведення адміністративної реформи потребує удосконалення весь комплекс процедур необхідних для легітимації зовнішньої торгівлі, зокрема, обліку суб'єкта у митному органі; погодження та ліцензування зовнішньоекономічної операції, реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту). Владно - розпорядчі функції державних органів мають трансформуватися у надання адміністративних (управлінських) послуг, що є одним з основних напрямів вдосконалення державного регулювання зовнішньої торгівлі. На думку автора, видача документів дозвільного характеру (свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, облікової картки суб'єкта ЗЕД, ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, картки реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту), надання квоти на експорт/імпорт певного товару) при завершенні відповідної адміністративної процедури має всі визначені науковцями ознаки адміністративної (управлінської) послуги.

У другому підрозділі - «Адміністративні процедури в сфері легітимації здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами» аналізується правове регулювання таких адміністративних процедур, як: ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій, реєстрація (облік) зовнішньоекономічних договорів (контрактів). На підставі проведеного дослідження автор пропонує вважати ліцензування експортно-імпортних операцій в широкому розумінні адміністративним провадженням, яке включає такі адміністративні процедури: погодження, квотування, власне ліцензування. Безпосередньо отримання дозволу на здійснення зовнішньоторговельної операції є власне ліцензуванням або ліцензуванням у вузькому розумінні.

Аналіз чинного законодавства, що регламентує порядок адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами, дав змогу дисертанту виявити ряд суперечностей та прогалин. Зокрема, з метою запровадження єдиного порядку здійснення адміністративних процедур у визначеній сфері потребує узгодження Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з Господарським кодексом України; з Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»; існує необхідність у прийнятті нових нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України про порядок реєстрації певних видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та постанови Кабміну щодо визначення єдиного порядку здійснення процедури погодження, встановивши термін для її проведення).

Четвертий розділ «Заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі» складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі «Заходи адміністративного попередження (запобігання) та припинення правопорушень в зовнішній торгівлі» автор виходить з того, що адміністративний примус є одним з видів державного примусу, спрямований на забезпечення законності і правопорядку, його заходами є: заходи адміністративного попередження (запобігання); заходи адміністративного припинення; заходи адміністративної відповідальності за вчинення певних правопорушень (адміністративні стягнення). Дисертантом у цьому підрозділі визначаються заходи адміністративного попередження (запобігання) та адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі.

З'ясування цільового призначення та порядку застосування заходів адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі дозволило запропонувати до цієї групи заходів адміністративного примусу віднести передбачені главою 27 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції. В той же час аналіз спеціальних санкцій, визначених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», призвів до висновку, що вони мають всі ознаки адміністративно-господарських санкцій. Це дозволило автору спеціальні санкції визначити заходами адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі та сформулювати пропозиції щодо удосконалення умов та порядку застосування цих санкцій.

У другому підрозділі «Адміністративна відповідальність за правопорушення в зовнішній торгівлі» дисертант вважає за можливе визначити адміністративну відповідальність за правопорушення в зовнішній торгівлі як одну із складових державного регулювання зовнішньої торгівлі, яка полягає в примусовому, з додержанням встановленої процедури, застосуванні в адміністративному порядку компетентним державним органом передбачених законом стягнень до фізичних або юридичних осіб внаслідок вчинення останніми адміністративного правопорушення в зовнішній торгівлі. Пропонується також визначення поняття «адміністративне правопорушення в зовнішній торгівлі». Автором здійснено спробу класифікувати діяння, які можуть бути визначені адміністративними правопорушеннями в зовнішній торгівлі, на загальні та спеціальні правопорушення та визначити ті адміністративні стягнення, що застосовуються у випадку їх вчинення.

На підставі проведеного дослідження звернуто увагу на те, що коло адміністративних правопорушень, за які передбачена відповідальність, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ширше ніж для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, види стягнень, що накладаються на зазначених осіб також різняться між собою. У зв'язку з цим, автор обґрунтовує необхідність узгодження певних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення з нормами Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання відносно розроблення рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні. Це знайшло своє відображення у формуванні теоретичних положень стосовно державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, розробленні рекомендацій щодо якісної зміни законодавчого забезпечення в умовах ринкових реформ та підготовці пропозицій, спрямованих на оптимізацію напряму діяльності держави, що досліджувався.

Основними теоретичними підсумковими положеннями та практичними пропозиціями проведеного дисертаційного дослідження є:

1. На момент проголошення незалежності Українська держава не мала власної системи органів державного регулювання зовнішньої торгівлі та розвинутої нормативно-правової бази у цій сфері. Процеси демонополізації зовнішньоекономічної діяльності, лібералізація цієї сфери зумовили створення власного законодавчого забезпечення та державних органів для здійснення напряму діяльності держави, що досліджувався. В сучасних умовах, можна констатувати, що державне регулювання зовнішньої торгівлі є, з одного боку, одним з напрямів реалізації зовнішньоекономічної політики, з іншого, - державної регуляторної політики.

2. Державне регулювання зовнішньої торгівлі - це діяльність органів державної влади, яка являє собою здійснення цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів підприємницької діяльності шляхом здійснення регуляторної діяльності в сфері зовнішньої торгівлі, реалізації положень регуляторних актів зовнішньої торгівлі та застосування заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі. Зазначений напрям діяльності держави має власні об'єкт, мету, завдання та принципи.

3. Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні кількісно має достатнє законодавче забезпечення, яке потребує якісного вдосконалення. Сьогодні є нагальним та необхідним законодавче визначення сучасних засад державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні.

4. На даний час система органів державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні визначена недостатньо чітко та має певні недоліки. Зокрема, існує об'єктивна необхідність створення та нормативного закріплення дієвих механізмів взаємодії та співпраці між органами державного регулювання зовнішньої торгівлі, чіткого визначення компетенції цих органів з метою усунення дублювання окремих їх повноважень, що має оптимізувати державне регулювання зовнішньої торгівлі в цілому.

5. Однією з основних умов здійснення зовнішньої торгівлі є її легітимність. Легітимація здійснення зовнішньої торгівлі включає загальну легітимацію здійснення зовнішньої торгівлі та легітимацію здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами, кожна з яких полягає у проходженні певних адміністративних процедур. Адміністративні процедури в сфері легітимації зовнішньої торгівлі мають завершуватися наданням адміністративної (управлінської) послуги у формі видачі відповідного дозвільного документу. Це сприятиме впровадженню адміністративної реформи в державне регулювання зовнішньої торгівлі, зміні характеру відносин між державними органами та приватними особами.

6. Дисертантом зроблено висновок про необхідність удосконалення адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення в зовнішній торгівлі, що пропонується визначити як протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом підприємницької діяльності навмисно або з необережності, за яке законами України встановлена адміністративна відповідальність.

7. З метою забезпечення рівності суб'єктів підприємницької діяльності перед законом, необхідними є встановлення однакового кола правопорушень, за які можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності як фізичні, так і юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, та уніфікація видів стягнень, що можуть бути до них застосовані.

8. Дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні дозволило внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів цієї сфери, зокрема: Господарського кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Крім того, аналіз сучасного стану організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі дозволив зробити висновок про необхідність прийняття нових нормативно-правових актів та сформулювати пропозиції до проекту Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (щодо нової редакції Закону).

Література

1.Юшина С.І. Суть державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2004. - № 4 (16). - С. 38-44.

2.Юшина С. Адміністративна відповідальність у зовнішній торгівлі: поняття та підстави // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 9. - С. 6-9.

3.Юшина С.І. Деякі питання нормативно-правового забезпечення організаційно-правових основ державного регулювання зовнішньої торгівлі // Університетські наукові записки. - 2005. - № 3 (15). - С. 212-215.

4.Юшина С.І. Заходи адміністративного попередження (запобігання) правопорушень в зовнішній торгівлі та заходи адміністративного припинення цих правопорушень // Держава і право. - 2005. - № 29. - С. 331-336.

5.Юшина С. Вдосконалення правового регулювання адміністративних процедур у сфері легітимації зовнішньоторговельних операцій // Право України. - 2005. - № 11. - С. 81-85.

6.Юшина С.І. До питання вдосконалення державного регулювання зовнішньої торгівлі // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу `2004». - Том 48. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 64-66.

7.Юшина С.І. Деякі прогалини в правовому забезпеченні державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні // Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників XII міжвуз. студ. наук. конф., м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.: У 2 ч. - Ч. 2 / Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління»; студентське наук. тов-во. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. - С. 23-24.

8.Юшина С.І. Правові проблеми адміністративного впливу держави на зовнішню торгівлю // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - С. 146-148.

9.Юшина С.І. Адміністративно-правові проблеми державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції: Матеріали наукової конференції курсантів, студентів та молодих науковців. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2004. - С. 252-253.

10.Юшина С.І. Щодо визначення поняття державного регулювання зовнішньої торгівлі // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання». - Хмельницький: В-во ХУУП, 2004. - С. 370-371.

11.Юшина С.І. Система органів державного регулювання зовнішньої торгівлі // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 563-565.

12.Юшина С.І. Деякі проблеми правового регулювання обмежень у зовнішній торгівлі в Україні // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (17-19 травня 2005, м. Ялта) / Відп. ред. А.А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2005. - С. 295-298.

Размещено на Allbest.ru