Діяльність підприємства ВАТ "Швейно-торгове підприємство "МАЯК"

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства

2. Загальна характеристика підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

3. Характеристика продукції

4. Економічне моделювання діяльності підприємства

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

швейне підприємство продукція

Вступ

Планування кожного промислового виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продукції та її рентабельності.

У річних планах швейних підприємств показують тільки зведені дані щодо продукції промислових виробництв у натуральному чи вартісному обчисленні, її товарну частку, собівартість, виручку від реалізації, прибуток і рентабельність. Ці дані беруть з попередньо розроблених планів промислових підрозділів. Основну ж роботу з планування діяльності промислових виробництв виконують під час складання планів (госпрозрахункових завдань).

Виробнича програма -- це провідний розділ плану промислового підрозділу; він є базою для розробки всіх його наступних розділів -- матеріально-технічного постачання, плану з праці й заробітної плати, собівартості продукції, плану реалізації продукції і прибутку. У виробничій програмі обсяги виробництва визначають як у натуральному, так і в грошовому виразі. До валової продукції швейних виробництв включають усю намічену до випуску продукцію, одержану як зі своєї, так і з придбаної сировини, незалежно від того, призначена вона для реалізації на сторону чи для використання в господарстві. Оцінюють її в поточних цінах. У перспективних планах показники виробничої програми розраховують тільки на рік, а в поточних -- і в квартальному розрізі.

Плануючи обсяги виробництва промислової продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства.

1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Підприємство -- це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів). Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зовнішнього середовища обумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритої системи, внутрішня стабільність якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування. [12, 88].

У сучасних умовах будь-яка організація повинна не лише призвичаюватись до зовнішнього середовища шляхом адаптації своєї внутрішньої структури і поведінки на ринку, але і активно формувати зовнішні умови своєї діяльності, постійно виявляючи в зовнішньому середовищі угрози та потенційні можливості. Це положення увійшло в основу стратегічного управління, використовуваного передовими фірмами в умовах високої непередбачуванності зовнішнього середовища. Первинним етапом та інформаційною основою стратегічного управління є дослідження зовнішнього середовища фірми, тобто системний збір і аналіз інформації про неї. Аналіз зовнішнього середовища зазвичай вважається початковим процесом стратегічного управління, оскільки забезпечує базу як для визначення місії та цілей фірми, так і для вироблення стратегій поведінки, які допоможуть підприємству виконати місію і досягти своїх цілей. Він є процесом, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до організації чинники, або визначають загрози для фірми.

Прийнято визначати такі ситуативні характеристики окремих елементів зовнішнього оточення та їх взаємодії:

- взаємопов'язаність чинників зовнішнього оточення, тобто рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на зміну інших чинників середовища;

- складність зовнішнього середовища, яка визначається кількістю чинників, на зміну яких виробнича система мусить реагувати для забезпечення свого виживання, а також рівень варіації кожного чинника;

- динамічність зовнішнього оточення, тобто швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні підприємства; більшість дослідників вважають, що швидкість змін в окремих галузях та сферах економіки має тенденцію до прискорення;

- невизначеність зовнішнього оточення, яка розглядається як функція від кількості інформації стосовно дії кожного чинника та впевненості в її достовірності.

Всі ці характеристики зовнішнього середовища організації говорять про високу динаміку і варіантний характер змін, що відбуваються в ній, що наскладує на керівництво завдання якомога точнішого прогнозування, оцінки і аналізу зовнішнього оточення фірми, що склалося, а також заздалегідь встановити характер і силу можливих погроз, що дозволить виробляти і адекватно ситуації коректувати вибрану стратегію. У сучасних умовах найбільш дієвим вважається необхідність здійснювати превентивне реагування на прогнозовані у зовнішньому середовищі зміни, оскільки лише за допомогою цього можна не лише вижити, адаптуватися, але і максимально ефективно використовувати наявні в організації резерви, а також можливості, виникаючі внаслідок змін, що відбуваються.

Фактори зовнішнього середовища мають певний зв'язок як між собою, так і з внутрішнім середовище, цей зв'язок полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати прогнози їхнього розвитку. [13, 115].

Основними принципами, які необхідно враховувати при організації дослідження зовнішнього середовища є принципи об'єктивності, системності, принцип розвитку, регулярності, гнучкості та релевантності.

По-перше, невідповідність підприємства до вимог зовнішніх контрагентів здебільшого спричиняють появу та розвиток кризових явищ.

По-друге, стан та напрям розвитку зовнішнього середовища певною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації кризи та виходу з неї. Погіршення зовнішнього середовища є потужним каталізатором прискорення розвитку кризи, що призводить аж до банкрутства та ліквідації суб'єкта підприємництва. Це посилює часові обмеження антикризового процесу, ускладнює виконання програми антикризових дій. Якщо прогнозуються зміни на краще в загальному стані зовнішнього середовища або в його певних сегментах, це послаблює та уповільнює розвиток кризи, стає перешкодою для її розвитку. За цих умов потенційні результати від вжитих антикризових заходів мають бути оперативними, дійовими, вагомими.

По-третє, розробляючи антикризові заходи, необхідно враховувати стан та прогноз розвитку зовнішнього середовища, забезпечувати їх адекватність та часову відповідність до процесів, що відбуваються за межами підприємства.

У сучасній економічній літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та по-різному (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства. Прийнято виокремлювати два рівні зовнішнього оточення:

1.Загальне оточення (макросередовище), яке включає до свого складу глобальні чинники, що віддзеркалюють соціально-економічні відносини у суспільстві. Здебільшого макросередовище не має специфічного впливу на окремо взяте підприємство, але ступінь впливовості на окремі підприємства різний, що обумовлюється відмінностями як у сферах діяльності, так і у внутрішньому стані (потенціалі) підприємств. Макросередовище визначає загальні умови підприємницької діяльності, атмосферу бізнесу, впливає на чинники мікросередовища та через них (опосередковано) - на розвиток підприємства.

2. Оперативне середовище (мікросередовище), яке охоплює чинники, які здійснюють безпосередній вплив на конкретне підприємство. Традиційно прийнято розглядати такі групи чинників, як покупці, постачальники, конкуренти, державне законодавство. [15, 150].

Таку класифікацію можна використовувати для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов'язані та містять багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.

Загальний стан макросередовища по Віханському може бути визначеним за допомогою таких груп чинників:

1. Стан економіки та ринків (економічні фактори): - характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція). - система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків); - масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); - загальна кон'юнктура національного ринку; - розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі); - розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; - стан фондового ринку; - інвестиційні процеси; - ставки банківського проценту; - система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; - вартість землі.

2. Діяльність уряду (політико-інституційні фактори): - стабільність уряду; - державна політика приватизації/націоналізації; - державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі); - рівень протекціонізму (взагалі); - зростання/зменшення значення уряду як замовника; - міждержавні угоди з іншими урядами; - рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети); - вимоги забезпечення рівня зайнятості; - державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств; - рівень корупції державних структур; - рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками)

3. Структурні тенденції: - структура галузей національної економіки; - виникнення нових галузей; - згортання діяльності «застарілих» галузей; - вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства); - зміни оптимальних розмірів підприємств.

4. Науково-технічні тенденції: - «технологічні прориви» (де саме); - скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій; - питома вага наукоємких виробництв і продукції; - вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність; - вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв; - вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

5. Природно-екологічна складова: - природно - кліматичні умови; - територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів; - розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів; - законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені); - стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

6. Тенденції ресурсного забезпечення: - структура і наявність національних ресурсів; - імпорт/експорт; - рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; - доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

7. Демографічні тенденції: - кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах); - наявна та потенційна кількість робочої сили; - кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

8. Соціально-культурна складова: - сприяння/недовіра до приватного бізнесу; - «економічний націоналізм», ставлення до іноземців; - профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки.

9. Несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування (основний перелік та часові оцінки).

10. Міжнародне середовище (по окремих країнах): - структура господарства країни; - характер розподілу доходів; - середній рівень заробітної платні; - вартість транспортних послуг; - інфляція та ставки банківського процента; - обмінний курс валюти відносно країни-партнера; - рівень ВНП; - рівень податків. Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної природи, однак їх варто було б ураховувати: - кількість і густота населення; - професіональний рівень і рівень грамотності; - якість і кількість природних ресурсів; - рівень технології; - особливості конкурентної боротьби.

На відміну від макрорівня чинники оперативного середовища більш піддаються впливу з боку підприємства, причому ступінь цього впливу залежить від стабільності становища підприємства на ринку. Варто наголосити, що методичне забезпечення дослідження стану зовнішнього середовища розроблено недостатньо. Практична значущість подальших розробок не викликає сумнівів, оскільки саме непідготовленість багатьох підприємств, у тому числі й великих державних, до взаємодії із зовнішнім середовищем, нехтування його вимогами та потребами - одна з причин розвитку кризових явищ, загрози банкрутства.

Поставники. Поставники забезпечують введення ресурсів у підприємство для подальшого його функціонування. Постачання ресурсів може відбуватися, як від вітчизняних поставників, так і від закордонних. Постачання ресурсів з інших країн може бути вигідніше з точки зору цін, якості або кількості, але одночасно небезпечним посиленням таких чинників, як подвійність середовища, коливання змінних курсів або політична нестабільність. Всіх постачальників можна розділити на декілька груп - постачальники матеріалів, капіталу, трудових ресурсів.

Матеріали. Деякі організації залежать від безперервного припливу матеріалів, тобто тут виявляється залежність від цін, термінів, ритмічності, якості і так далі. Причому залежність ця останнім часом зростає з поглибленням розподілу праці і розвитком кооперації. Фірми усе більш орієнтуються на переважне придбання комплектуючих елементів у партнерів, а на самих фірмах виконуються лише певні операції, причому це характерно як для виробничих, так і для фірм, працюючих у сфері послуг. Тому можна говорити про зростання посилення їх залежності від постачальників і надалі. В той же час, у відносинах між фірмами-покупцями і фірмами-поставниками відбуваються зміни, що базуються на постійному вдосконаленню системі субпідряду, організації ефективної системи постачань. При цьому постачальникам передаються додаткові повноваження і відповідальність, як в області проектування, так і області виробництва продукції, що дозволяє казати вже про управління постачальниками.

Капітал. Для зростання і процвітання фірмі потрібні не лише постачальники матеріалів, але і капіталу. Таких потенційних інвесторів декілька: банки, програми державних установ за поданням позик, акціонери і приватні особи, що акцептують векселі компанії або облігації, що купують її. Як правило, чим краща репутація компанії, тим вище в неї можливості домовитися з постачальниками на сприятливих умовах і отримати потрібний об'єм засобів. Невеликі, особливо венчурні, підприємства сьогодні зазнають великі труднощі із здобуттям необхідних коштів.

Трудові ресурси. Адекватне забезпечення робочою силою потрібних спеціальностей і кваліфікації необхідне для реалізації завдань, пов'язаних з досягненням поставлених цілей, тобто для ефективності діяльності організації. Без людей, здатних ефективно використовувати складну технологію, капітал і матеріали, не можливе ефективне функціонування підприємства. Розвиток ряду галузей в даний час стримується браком потрібних фахівців. Прикладом служить практично кожен сектор комп'ютерної промисловості, і особливо це відноситься до фірм, що потребують висококваліфікованих техніків, дослідних програмістів і розробників систем.

Основною турботою сучасної організації стали відбір і підтримка талановитих менеджерів. У сучасних умовах менеджери використовують спеціальні підходи до оцінки діяльності підприємства, а саме вони відбирають групи чинників від яких підприємство залежить в найбільшій мірі. До числа чинників увійшли: загальне керівництво, фінанси, маркетинг, матеріали, виробництво і готова продукція. По трудових ресурсах вище за інших котирувалися два чинники: залучення висококваліфікованих менеджерів вищої ланки управління і навчання здатних керівників усередині фірми. Те, що підвищення кваліфікації менеджерів виявилося за значенням вище, ніж прибуток, обслуговування споживачів і виплата прийнятних дивідендів акціонерам, явна ознака важливості припливу цієї категорії трудових ресурсів в організацію. Підтримка талановитих керівників -- це часто проблема переговорів віч-на-віч з кандидатами на посаду, яким пропонуються досить висока заробітна плата і пільги. Здебільше організації прагнуть також вирішувати проблеми забезпечення потрібними трудовими ресурсами шляхом навчання і підтримки власних співробітників.

Споживачі. Відомий фахівець з управління Пітер Ф. Друкер у своїх творах [10, 90], кажучи про мету організації, виділяв, на його думку, єдину головну мету бізнесу - створення споживача. Під цим розуміється наступне: само виживання і виправдання існування організації залежить від її здібності знаходити споживача результатів її діяльності і задовольняти його запити. Значення споживачів для бізнесу вочевидь. Проте некомерційні і державні організації також мають споживачів в другому сенсі. Все різноманіття зовнішніх чинників знаходить віддзеркалення в споживачі і через нього впливає на організацію, її цілі і стратегію. Необхідність задоволення потреб покупців впливає на взаємодії організації з постачальниками матеріалів і трудових ресурсів. Багато організацій орієнтують свої структури на крупні групи споживачів, від котрих вони найбільше залежать. Важливого значення набувають в сучасних умовах і різні асоциаціі і об'єднання споживачів, що роблять вплив не лише на попит, але і на імідж фірм. Необхідно враховувати чинники, що впливають на поведінку споживачів, на їх попит. [14, 75]

Конкуренти. Вплив на організацію такого чинника як конкуренція неможливо недооцінювати. Керівництво кожного підприємства чітко розуміє, що якщо не задовольняти потреби споживачів так само ефективно, як це роблять конкуренти, підприємству довго не протриматися на плаву. Половинкин П. у своїх працях висловив таку думку, що у багатьох випадках не споживачі, а як раз конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати і яку ціну можна запросити. [15, 111].

Недооцінка конкурентів і переоцінка ринків доводять навіть великі компанії до значних втрат і до криз. Треба розуміти, що споживачі -- не єдиний об'єкт суперництва організацій. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні технічні нововведення. Від реакції на конкуренцію залежать такі внутрішні чинники, як умови роботи, оплата праці і характер стосунків керівників з підлеглими. В той же час, потрібно відзначити, що конкуренція інколи штовхає фірми і на створення між ними угод різних типів від розділу ринку до кооперації між конкурентами.

2. Загальна характеристика підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК” було зареєстроване 14 вересня 1998 року. ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК” підпорядковується Міністерству промислової політики за СПОДУ - 03411, знаходиться за адресою: 35500 м.Радивилів, вул. Паркова 7/а. Директор - Бабенко Василь Дмитрович.

ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК” спеціалізується на пошиві верхнього жіночого та чоловічого одягу та пропонує виробничі потужності для розміщення замовлень на пошив виробів з давальницької сировини. Продукція підприємства вигідно відрізняється за показниками якості та вартості, актуальності та дизайну. Створює конкурентоспроможну продукцію, яка здатна принести покупцям максимальну радість та комфорт. Головною особливістю нашого одягу є практичність та надійність. Робочий процес спрямований на виробництво та реалізацію швейних виробів як на внутрішньому ринку, так і на експорт. Реалізація продукції на внутрішньому ринку здійснюється через фірмовий магазин на торгівельну мережу міст України.

В асортименті підприємства:

- пальто та напівпальто жіноче зимове;

- пальто та напівпальто жіноче демісезонне;

- пальто та напівпальто чоловіче зимове;

- пальто та напівпальто чоловіче демісезонне;

- куртки чоловічі та жіночі суконно-шерстяні ти з плащової тканини;

- жакети, піджаки, блейзери жіночі.

При покупці вибір часто залежить виключно від якості. Виробництво якісного одягу є високотехнологічним процесом, вимагає високої кваліфікації працівників, наявність сучасного устаткування, високої точності в побудові лекал та багато іншого. Кожен виріб проходить складний шлях від шматка тканини до вишуканої моделі. На кожному етапі виробництва здійснюється жорсткий контроль якості.

Підприємство неодноразово нагороджувалося:

- дипломом Національного виставкового центру України;

- дипломом Івано-Франківської торгово-промислової палати;

- дипломом Національного комплексу „Експортер України”.

В 2008 році підприємство представлено до отримання Золотого Сертифікату Якості 111 міжнародної асамблеї якості.

Організаційна структура державного підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК” рис. 1.

Рис. 1 Організаційна структура підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

Основні техніко-економічні показники діяльності державного підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК” наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Основні техніко-економічні показники роботи державного підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК” за 2008 - 2010 рр.

Показники	Од. вим.	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Середня облікова чисельність штатних працівників	чол.	43	47	51
Основні виробничі фонди (залишкова вартість)	тис. грн.	716	748	811
Оборотні активи і кошти	тис. грн.	632	641	654
Обсяг виробництва товарної продукції в діючих цінах	тис. грн.	2224	2654	2871
Середньомісячна заробітна плата штат. працівника	грн.	572,04	583,41	612,38
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	1852	1934	2025
Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	2614	2718	2917
Чистий прибуток	тис. грн.	28	17	23
Дебіторська заборгованість	тис. грн.	2	15	-
Кредиторська заборгованість	тис. грн.	33	42	26

Інвестиційний проект ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

1. Ініціатор проекту. ВАТ Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

2. Контактна інформація. 35500 м.Радивилів, вул. Паркова 7/а, тел. 03633 4-20-44, факс 03633 4-13-60, E-mail mayak@karat.lv.ukrtel.net Контактна особа -директор Бабенко Василь Дмитрович.

3. Регіон. Рівненська область, Радивилівський район.

4. Спосіб інвестування.Власні кошти, кредит.

5. Загальна сума інвестицій. Загальний обсяг інвестицій (тис.дол.США) у т.ч 25 тис.дол США

- інвестовані власні кошти - 5 тис. дол. США

- потреба в інвестиційних коштах - 20 тис. дол. США

6. Напрямок інвестицій

- обладнання - 20 тис. дол. США

- реконструкція приміщень - 5 тис. дол. США

7. Назва інвестиційного проекту. Розширення виробництва.

8. Тип проекту. Реконструкція приміщення для цеху по виробництву швейних виробів та купівля швейного обладнання.

9. Стадія розробки проекту. Підготовлений бізнес-план.

10. Опис проекту. Виготовлення сорочок чоловічих з давальницької сировини на експорт.

11. Характеристика компанії. ВАТ Швейно-торгове підприємство „МАЯК” 35500 м.Радивилів , вул. Паркова 7/а, тел. 03633 4-20-44, факс 03633 4-13-60, E-mail mayak@karat.lv.ukrtel.net. Підприємство забезпечене підготовленим персоналом з необхідною кількістю менеджерів.

12. Оцінка ринку та конкурентів. Основні конкуренти: Київська фабрика ВАТ „Каштан”, Володимир-Волинська фабрика „Луга”. Основні фактори конкуренції - наявність сучасних технологій, забезпечення виробництва висококваліфікованими кадрами, досвід роботи на іноземному ринку.

13. Стратегія продажі. Підприємство буде реалізувати продукцію з давальницької сировини іноземних фірм згідно заключених договорів.

14. Очікувані обсяги продажів. Обсяг наданих послуг по виготовленню сорочок з давальницької сировини складатиме 10-15 тис. дол. США в місяць.

15. Основні переваги - наявність сучасних технологій, забезпечення виробництва висококваліфікованими кадрами, досвід роботи на іноземному ринку.

16. Ризики проекту - посилення конкуренції з боку вітчизняних та зарубіжних фірм.

17. Фінансові показники - обсяг інвестицій 25 тис.дол.США. Повернення кредиту протягом 2-х років.

Ритмічність - рівномірний випуск продукції у відповідності із графіком в обсязі та асортименті, які передбачені планом.

Рівномірний випуск не означає виробництво продукції в однаковій кількості. Неритмічна робота безпосередньо впливає на обсяг реалізації продукції, бо продукцію, яка виготовлена наприкінці періоду важко реалізувати в цьому ж періоді. Неритмічна робота є однією з причин невиконання плану. Якщо робота неритмічна, то це означає недовикористання робочої сили і виробничих потужностей, погіршення якості продукції. Все це призводить до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Для аналізу ритмічності використовують дані оперативно - технічного обліку, відомості або журнали випуску окремих видів продукції, оперативну звітність. Для оцінки виконання плану по ритмічності використовують прямі і непрямі показники (рис 2.).

Рис. 2. Показники ритмічності виконання плану та їх розрахунок

ВПплі - плановий випуск продукції за і-і періоди;

ВПні - недовиконання плану по випуску продукції у і-у періоді;

Кв - квадратичне відхилення від середньодекадного завдання;

п - число підсумовуючих планових завдань;

- середньодекадне завдання по плану [8, 122].

Коефіцієнт ритмічності - відхилення обсягу продукції, яка зарахована у виконання плану (фактичний обсяг, але не більше запланованого) до планового випуску продукції.

Коефіцієнт варіації - відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції.

Коефіцієнт аритмічності - позитивні і негативні відхилення у випуску продукції від плану.

За рахунок понаднормових робіт випущено продукції в ІІІ декаді на 200 тис. грн.

Чим ближче крит до 1, тим ритмічніше працює підприємство. 

Чим менше часу неритмічно працювало підприємство, тим вище коеф. аритмічність.

В процесі аналізу необхідно підрахувати кількість недовипущеної (втраченої) продукції у зв'язку з неритмічною роботою. Для цього:

1) визначаємо обсяг випущеної продукції за ІІІ декаду (за виключенням позаурочних робіт) 1100 - 200 = 900;

2) визначаємо кількість продукції, яку підприємство мало б виготовити при ритмічній роботі за місяць 900 ґ 3 = 2700;

3) визначаємо кількість втраченої продукції через неритмічну роботу: 2700- 2200 = 500 (тис.грн.).

Якби підприємство в І і ІІ декаді працювало, так як і в ІІІ декаді, то воно мало б без використання позаурочного часу виготовлення продукції на 500 тис. грн.

3. Характеристика продукції

У процесі аналізу необхідно вивчати зміни не лише в обсязі виробництва товарної продукції, але і в обсязі реалізації, бо від цього залежать фінансові результати підприємства, його фінансовий стан, платоспроможність і т.п.

Аналіз реалізації продукції проводиться щомісяця, щокварталу, кожне півріччя, щороку. У процесі його фактичні данні порівнюють з плановими, за попередні періоди, розраховують процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за проміжок часу, що аналізується, абсолютне значення однопроцентного приросту.

Станом на 1.09.2010 р. реалізована продукція - це відвантажена продукція. Фактори, які впливають на обсяг реалізації, наведено на рис. 3.

Рис. 3. Структурно-логічна модель факторної системи обсягу реалізації продукції

Рис. 4. Зв'язок між реалізованою і виготовленою продукцією

З рис. 3. видно, що ГПп + ТП = РП + ГПк. Звідси РП = ГПп+ТП-ГПк.

Щоб знайти резерви збільшення обсягу реалізації, потрібно:

а) проаналізувати, чи виконується план виробництва товарної продукції;

б) порівняти залишки готової продукції на початок та кінець року з нормативом і виявлений нормативний залишок потрібно реалізувати [8, 125].

Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань по поставках продукції. Виконання плану за договорами призводить до зменшення прибутку, виручки, виплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах ринку підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить спад виробництва.

У виконання плану зараховується фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише за умови, що план поставок виконаний за всіма без винятку споживачами і продукцію поставлено у відповідні строки, відповідного асортименту та якості.

У процесі аналізу необхідно визначити виконання плану поставок за місяць із зростаючим підсумком у цілому по підприємству, у розрізі окремих споживачів і видів продукції, з'ясовуються причини недовиконання плану і дається оцінка діяльності по виконанню договірних зобов'язань.

Щоб строки % виконання договірних зобов'язань, потрібно від планової суми відняти вартість недопоставленої продукції і отриманий результат поділити на план поставок (РПпл):

Рис. 5. Основні групи факторів зміни обсягу продукції

Визначаючи обсяги промислових виробництв враховують попит на продукцію, можливості заготівлі сировини та її реалізації, потреби населення в послугах швейного характеру, можливості заготівлі тари, забезпечення транспортними засобами, запаси корисної сировини.

Однак вирішальний вплив на планування як обсягів виробництва промислової продукції, так і асортименту справляє рівень рентабельності і прибутку окремих видів продукції.

На вибір асортименту швейних виробів впливає ще багато факторів: необхідність зменшення сезонності у використанні робочої сили та обладнання, можливості сировинної бази, ступінь забезпеченості тарою, спеціями тощо. Проте другим за значенням фактором, що визначає асортимент продукції, є кон'юнктура ринку. Зокрема оптові покупці надають перевагу тому, хто має більший асортимент продукції.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

де  - обсяг виробництва і-го виду продукції в натуральних одиницях;

 - обсяг поставок (обсяг продажів) і-го виду в натуральних одиницях;

 - запаси готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються з їх фактичної величини на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду, тобто:

де  - середній термін зберігання і-го виду продукції на складі, днів;

Д - тривалість планового періоду, днів [2, 64].

План поставок пов'язаний з показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному виразі. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку може бути виражений формулою:

де ОПпі - обсяг (план) поставки готової продукції і-го найменування споживачам;

РПпі - обсяг (план) реалізації продукції;

- Зві - змінна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду;

Гпі - план випуску готової продукції і-го найменування;

- ЗГсі - зміна залишків готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду.

Термін постачання визначається на основі укладених договорів з підприємствами і організаціями, споживачами. Для цього в договорах повинні бути визначенні конкретні умови постачання: повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній позиції, спеціальні вимоги до якості продукції; обсяги партій і періодичність їх постачання; способи транспортування продукції.

Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності швейного підприємства, окремих галузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному виразі. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному виразі та ціни.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

4. Економічне моделювання діяльності підприємства

Резерви збільшення випуску і реалізації продукції розглядаються як науково обґрунтований запас виробництва для забезпечення гарантії виконання договорів поставки і як невикористані можливості зростання і вдосконалення виробництва продукції та його кінцевих фінансових результатів. Резерви випуску і реалізації продукції виникають постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва і реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки визначається не лише втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність їх мобілізації.

Доцільно виділити чотири етапи дослідження резервів виробництва та реалізації продукції.

На першому етапі дають оцінку зовнішніх і внутрішніх резервів. Зовнішні резерви виробничої програми формуються зміною кон'юнктури товарного ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), станом ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції виражають можливості підприємства і пов'язані насамперед з використанням виробничого потенціалу. Вони є основною галуззю аналітичних досліджень.

На другому етапі виділяють інтенсивні та екстенсивні резерви виробництва і реалізації продукції. Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу потрібний, проте обмежується фінансовими можливостями підприємства та економічною доцільністю. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується вищим приростом фінансових результатів, соціальними та економічними передумовами. Це, зокрема, нарощування виробничої потужності для забезпечення монопольного становища на ринку, збільшення витрат ресурсів для поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції та ін. Визначальним напрямом мобілізації резервів виробництва та реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Інтенсифікація використання виробничих ресурсів є головною передумовою досягнення високих фінансових результатів та стійкого фінансового стану [2, 105].

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних факторів може бути оцінений з використанням методу ключової матриці. Перевага такої оцінки полягає в тому, що можуть бути налагоджені міжресурсні зв'язки та визначені можливості інтенсифікації.

Модель ключової матриці показана в таблиці 2.

де: П - випуск продукції, тис. гри.;

ОЗ - вартість основних засобів, тис. грн.;

Т - вартість оплати праці, тис. грн.;

М - вартість витрачених матеріалів, тис. грн.;

ОЗв - віддача основних засобів, грн./грн.;

Ро - зарплатовіддача, грн./грн.;

Мо - матеріаловіддача, грн./грн.;

Оп - місткість продукції за основними засобами, грн./грн.;

Ор - зарплато-місткість продукції, грн./грн.;

Ом - матеріаломісткість продукції, грн./грн.;

Рф - озброєність праці основними засобами, грн./грн.;

Моз - озброєність основними засобами обробки матеріалів грн./грн.;

Мр - працезабезпеченість обробки матеріалів, грн./грн.;

Мр - забезпеченість роботи осн. засобів робочою силою, грн./грн.;

ОЗм - матеріалозабезпсченість роботи основних засобів, грн./грн.;

Рм - матеріалозабсзпеченість праці, грн./грн.

За властивостями моделі можна легко виділити вплив показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів (віддачі основних засобів, зарплатовіддачі) на випуск продукції, враховуючи те, що П=ОвРозМрМ

Крім того, можуть бути оцінені міжресурсні зв'язки, які характеризують умови інтенсифікації використання виробничих ресурсів.

Таблиця 2.

Модель ключової матриці аналізу дії екстенсивних та інтенсивних факторів виробництва

І	П	ОЗ	Т	М
П	І	ОЗ/П=Оn	т/п= ор	М/П= ОМ
ОЗ	п/оз= озВ	І	Т/ОЗ=ОЗТ	м/оз= озм
Т	П/Т=РО	ЩЗ/Т=РОЗ	І	М/Т=РМ
М	п/м=мо	оз/м=мОЗ	т/м= мр	І

Оцінка результатів інтенсифікації охоплює таку систему розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;

б) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;

в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції;

г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів.

Систематичне зростання продуктивності праці має пріоритетне значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства, галузі промисловості, всього господарського комплексу, а також матеріального добробуту кожного працівника. Зростання продуктивності праці означає підвищення випуску продукції за одиницю робочого часу порівняно з минулим аналогічним періодом.

У системі продуктивних сил налічують близько 60 факторів продуктивності праці, що належать до всього технологічного способу виробництва, до відносин економічної власності, до надбудовних відносин тощо.

Необхідність вивчення всіх факторів, що впливають на рівень продуктивності праці і визначення резервів її підвищення зумовлена великим значенням, яке має підвищення продуктивності праці для окремих підприємств і суспільства в цілому.

Продуктивність праці це показник економічної ефективності трудової діяльності працівника. ЇЇ обчислюють співвідношенням кількості виробленої продукції, послуг та витрат праці, тобто виробітком на одиницю витрат праці. З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:

- живої праці, що витрачається на даний момент у процесі виробництва даної продукції;

- минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується як міра для виробництва нової продукції [4, с.336].

Продуктивність праці тісно пов'язана з інтенсивністю. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу й потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.

Резерви підвищення продуктивності праці - це невикористані можливості економії витрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають у наслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від рівня використання резервів. На думку Слободчикової Ю.В. резерви можна класифікувати щодо часу їх використання, а також сфери виникнення. За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви [3, 280].

Собівартість - дуже важливий показник роботи підприємства, по рівню собівартості можна судити про те, наскільки ефективно використовуються основні фонди, трудові ресурси, грошові кошти та матеріальні ресурси.

В плані по собівартості, прибутку та рентабельності розраховується калькуляція собівартості, кошторис, прибуток, витрати на 1 грн. товарної продукції. Структура собівартості - це відношення статей або економічних елементів до їх загального підсумку.

Собівартість може бути виробнича та повна.

Виробнича собівартість - це сума вартості матеріалів за відрахуванням відходів і вартості обробки.

Повна собівартість складається з суми вартості виробничих та позавиробничих витрат

С/вт = С/вт вироб + В позавир

Калькуляцією собівартості називається зведення грошових витрат на виробництво та реалізацію однієї одиниці виробу. Вона складається за статтями калькуляційного листа, тобто переліку витрат на виробництво продукції в залежності від місця їх виникнення та призначення.

Калькуляція собівартості складається за такими статтями:

Матеріальні витрати за відрахуванням відходів.

Вартість обробки:

Основна заробітна плата;

Додаткова заробітна плата;

Відрахування на соціальне страхування;

Відрахування у фонд зайнятості населення;

Витрати на підготовку та освоєння виробництва;

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

Цехові витрати;

Загальнофабричні витрати;

Інші витрати.

Виробнича собівартість

Таблиця 3

Вихідні дані для розрахунку калькуляції

Назва тканини	Норма витрати, п.м	Ширина тканини, м	Ширина кромки, м	Ціна вільна, грн	ПДВ, %	Торгова націнка, %
Тканина костюмна	1,5	1,5	0,02	45	20	10
Тканина підкладна	1,5	1,5	0,02	4	20	10
Прокладка клейова	1,00	0,9	-----	4	20	10

Назва тканини визначається за даними технологічної частини, норми витрат тканини верха та підкладки визначаються за даними підприємства.

Таблиця 4

Розшифровка матеріальних витрат

Основні матеріали	Витрати на одиницю виробу
	Норма витрати, м кв.	Оптова ціна, грн.	Сума, грн.
Тканина костюмна	2,22	21,28	47,24
Тканина підкладна	2,22	1,89	4,19
Прокладка клейова	0,9	3,11	2,799
Разом по тканині			54,23
Нитки полієстєрові	500,00м	0,003	1,50
Ґудзики	10шт	1,5	15
Фірмовий знак	1шт	0,1	0,1
Ярлик	1шт	0,1	0,1
Пакет	1шт	0,5	0,5
Плечьова накладка	2шт	1	2
РАЗОМ			73,43
Транспортно-заготовчі витрати	4%		2,94
Уцінка маломірних залишків	0,1%		0,05
Реалізація відходів	0,1%		0,05
РАЗОМ			76,37

Норма технічна у метрах квадратних (Nтех.м.кв.) розраховується шляхом помноження норми технічної у погоних метрах (Nтех.п.м.) на ширину тканини

(Ш тк.) та на ширину кромки (Ш кр.).

Nтех.м.кв. = Nтех.п.м. * Ш тк. * Ш кр.

Ціна оптова погоного метра тканини (Цопт.п.м.) розраховується шляхом вирахування з ціни вільної (Ц віл.) суми націнки на додаткову вартість (Е НДВ) і суми націнки торгівельних організацій (Е Нт).

Ц опт.п.м. = Ц.віл. -П ПДВ-Е Нт

Ціна оптова одного метра квадратного (Ц опт.м.кв.) розраховується шляхом поділення ціни оптової одного погоного метра (Ц опт.п.м.) на ширину тканини без кромки

Ц опт.м.кв. = Ц опт.п.м.

Штк.-Шкр.

Вартість матеріалу у оптових цінах (S м.кв.) розраховується шляхом помноження ціни оптової одного метра квадратного (Ц опт.м.кв.) на норму технічну у метрах квадратних (Nтех.м.кв.).

S м.кв. = Ц опт.м.кв. * Nтех.м.кв

Сума транспортно-заготовчіх витрат (Е В тз) розраховується шляхом обчислення відсотку транспортно-заготовчих витрат (% В тз) від загальної вартості основних матеріалів(Вт.заг).

Таблиця 5

Розрахунок основної заробітної плати на виріб

Статті витрат	Відсотки%	Сума витрат
		За проектом грн.	По підприємству , грн.
1. Відрядна розцінка за пошив виробу		2,67	3,15
2.Відрядна розцінка за підготовку тканини до розкрою та розкрій, попереднє дублювання деталей	10	0,267	0,315
3. Розцінка за централізоване виготування бортової та інших прокладок, дублювання матеріалів, вишивку	5	0,1335	0,1575
4. Розцінка за обробку виробу в цеху ВТО	5	0,1335	0,1575
РАЗОМ заробітна плата відрядна		3,204	3,62
5. Премії	25	0,67	0,79
6. Надбавки і додатки	18	0,48	0,57
РАЗОМ заробітна плата на вироб		4,354	4,825

Таблиця 6

Калькуляція собівартості

Статті витрат	Дані для розрахунку	Сума витрат за проектом	Сума витрат по підприєм.
1. Основні матеріали за вирахуванням відходів 2. Вартість обробки : 2.1. Основна заробітна плата виробничим робітникам 2.2. Додаткова зарплата виробничим робітникам 2.3. Відрахування на соціальні заходи 2.4. Витрати на підготовку та освоєння виробництва 2.5. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання 2.6. Загальнофабричні витрати	12% 38,06% 10% 45% 80%	76,37 4,354 0,52 1,66 0,43 1,96 3,48	76,37 4,825 0,58 1,84 0,48 2,17 3,86
Всього вартість обробки		12,404	13,755
Виробнича собівартість виробу Адміністративні витрати Витрати на збут Повна собівартість виробу	120% 5,02%	88,774 5,22 0,22 94,214	90,125 5,79 0,24 96,155
Рентабельність	12%	11,31	11,54
Ціна оптова		105,524	107,695
Податок на додаткову вартість	20%	21,10	21,54
Націнка торгівельних організацій	12%	12,66	12,92
Вільна ціна		139,284	142,155

Таблиця 7

Розрахунок прибутку та рентабельності

Річний випуск тис .од .	Товарна продукція в оптових цінах	Обсяг продукції по собівартості	Прибуток	Рентабельність. відсотки
	один . грн .	сума тис . гри .	один . грн .	Сума тис . грн .	один . грн .	сума тис. грн.
318,5	105,524	33609,394	94,214	30007,159	11,31	3602,235	12

Таблиця 8

Техніко-економічні показники

Показники	Один. вимір	Величина показника	Величина змін
		Проектируємий	діючий	абс. різниця	%
1 .Потужність цеху за рiк	один.	318,5	297,48	21,02	6,6
2.Чисельність робітників у цеху	люд.	289	289
3. Трудомісткість виготовлення виробу	с	6024	6424	400	6,2
4. Продуктивність праці на одного робітника у зміну	шт	1,21	1,13	0,08	6,6
5. Розцінка відрядна	грн.	2,67	3,15	0,48	6,2
6. Середньомісячна зар. плата 1 робітника 1 працюючого	грн. грн.	381,83 386,22	364,75 367,12	17,08 19,1	4,6 5,2
7.Собівартість одиниці виробу	грн.	94,214	96,155	1,941	2,02 1,
8.Ціна оптова	грн.	105,524	107,695	2,171	2,01
9.Ціна вільна	грн.	139,284	142,155	2,871	2,02

Порівняльний аналіз ТЕП курсової роботи і підприємства.

Економічний аналіз господарської діяльності - це комплексне вивчення роботи цеха з метою об'єктивної оцінки досягнутих результатів і подальшого підвищення ефективності господарювання.

Економічний аналіз - важливий етап процесу керування, мета якого полягає в тому, щоб дати належну оцінку стану об'єкта і показати, наскільки цей стан відрізняється від потрібного,

Економічний аналіз відіграє важливу роль у підготовці даних для розробки планів підприємства, оцінки якості і обгрунтованності планових рішень, перевірки та об'єктивної оцінки виконання плану, виявленні резервів, визначення їх розмірів та шляхів вирішення.

При проектуванні даного цеху на підставі діючого була проведена заміна застарілого обладнання на більш нове, технологічне, використані більш ефективні засоби обробки.

Це надало можливість знизити трудомісткість виготовлення виробу на с, що дозволило знизити розцінку на вироб на %, зменшити частку заробітної плати в структурі собівартості, скоротити накладні витрати.

За рахунок зниження витрат на обробку виробу знизилась собівартість одиниці виробу на %. Використання поопераційної форми розподілу праці, впровадження поточного методу виробництва дозволило підвищити продуктивність праці на одного працівника і одного працюючого у натуральних і собівартісних показниках на %.

Після впровадження усіх заходів по підвищенню продуктивності праці та зниженно собівартості додатково вироблено тис. одиниць виробів на суму тис.грн., вивільнилось працівників, економія по заробітній платі склала тис.грн., а економія по зниженню собівартості - тис.грн.

Після зміни організаційної форми потоку вдалося покращити умови праці працівників, покращити ТЕП проектуємого потоку у порівнянні з діючим.

Розраховуємо додатковий випуск продукцii в натуральному i вартiсному виразi за рахунок підвищення продуктивностi працi:

М = ( Мрiч.*% ПП) / 100

М = ( 318,5*6,6) / 100 = 21,02тис.од.

Розраховуємо додатковий випуск товарної продукцii :

ТП = М* Цопт.

ТП = 318,5*105,524 = 33609,394 тис.грн.

Розраховуємо чисельність умовно визволених робочих:

Np.ум. = ((Тр1-Тр2)*Мрiчн.) /Фр.ч.

Nр.ум. = ((1,78-1,67)*318,5 )/ 2016 = 17 чол.

Розраховуємо економiю по фонду заробітної плати:

Еф.з/пл. = Eр.ум.*Ср.м.з/пл.*12мiс.

Еф з/пл. = 17*381,83*12 = 77893,32 = 77,89 тис.грн.

Розраховуємо економiю по зниженню витрат на виготовлення продукцii:

Ес/вр. = ( Пс/в2-Пс/в1)*Мрiчн.

Ес/вр. = (96,155-94,214)*318,5 = 618,21 тис.грн.

Висновок

Збут підприємством свого товару - це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання доходу (виручки).

Основне завдання плану збуту - розробка та обґрунтування реальної збутової програми, яка охоплює найбільш суттєві аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо сприяння збуту, просування товарів на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.

Маркетинг - це комплекс заходів в сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства по вивченню усіх факторів, які впливають на процес виробництва і просування товарів та послуг від виробника до споживача.

За допомогою маркетингу керівництво швейного підприємства одержує необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. За допомогою маркетингу визначається, у які види виробництва, яку галузь найбільше вигідно вкласти капітал, де заснувати нове підприємство.

Маркетинг також дозволяє зрозуміти, яким чином виробник, підприємство, повинне організовувати процес збуту своєї продукції, як треба проводити кампанію по просуванню на ринку нових виробів, будувати стратегію реклами тощо. Маркетинг дозволяє розрахувати різні варіанти ефективності витрат на виробництво та реалізацію виробів і послуг, визначити, які види продукції продані, якому споживачу та у якому регіоні принесуть найбільшу віддачу на кожну гривню, вкладену у виробництво, транспортування, збереження, рекламу та збут.

Список використаних джерел:

1. Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. -- К.: Знання, КОО, 2006.

2. Бєлов М.А. та ін. Управління виробничою інфраструктурою: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2003.

3. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2003.

4. Грант С. Ефективне управління збутом. -- Д.: Баланс-Клуб, 2002.

5. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. -- К.: Знання-Прес, 2004.

6. Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Речан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, М.П. Денисенка. -- К.: ВД «Професіонал», 2004.

7. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат. -- К.: КНЕУ, 2003.

8. Мова Н., Хаустов В. Інноваційна діяльність в Україні та напрями її розвитку // Економіка України. -- 2001.

9. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. -- К.: КНЕУ, 2001.

10. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємства. -- К.: КНЕУ, 2002.

11. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г. О. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 1998.

12. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. -- К.: Центр навч. л-ри, 2003.

13. Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільский. -- К.: Основи, 2003.

14. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. -- К.: Центр навч. л-ри, 2004.

15. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. -- К.: Каравела, 2003.

16. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. -- Л.: Новий світ-2000, 2004.

Додаток 1

Раціональна розробка виробничої програми

Додаток 2

Алгоритм планування збуту продукції