Основи аграрного консалтингу

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст:

Вступ

1. Історія становлення та розвитку аграрного консалтингу в світі та в Україні

2. Комунікації і методи агроконсалтингової діяльності

3. Індивідуальні методи роботи з сільгоспвиробником

4. Використання сучасних інформаційних технологій в агроконсалтинговій діяльності

5. Психологічні та етичні аспекти в агроконсалтинговій діяльності

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

З переходом до ринкових відносин, розвитком приватних форм господарювання на землі, необхідністю підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції особливого значення набуває консультаційна робота як метод демократичного управління та об'єкт підприємницької діяльності.

Світовий досвід свідчить, що у вирішенні цих проблем активну роль відіграє ринкова система розповсюдження сільськогосподарських знань та інформації, яка формується на зміну існуючим, але малоефективним у нових умовах системам підвищення кваліфікації спеціалістів і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в агропромислове виробництво.

В умовах ринкової економіки успішно функціонують лише ті підприємства, які грамотно і компетентно визначають вимоги ринку, впроваджують інновації і, відповідно, створюють та організовують виробництво конкурентоспроможної продукції.

Матеріал навчальної дисципліни “Основи аграрного консалтингу” спрямований на вивчення методів освоєння, широкого розповсюдження і впровадження інновацій.

Основна мета дисципліни “Основи аграрного консалтингу” - сформувати у студента систему знань і навичок з сільськогосподарського дорадництва, підкреслити роль спеціалістів аграрного профілю як консультантів.

При вивченні курсу подається характеристика систем та моделей дорадчої служби в світі та Україні, їх характеристика та місце у аграрній економіці держави, розглянуто завдання, методи дорадчої діяльності, її психологічні та етичні аспекти, особливості застосування, сучасні інформаційні технології та організацію консультування з урахуванням міжнародного досвіду.

1. Історія становлення та розвитку аграрного консалтингу в світі та в Україні

Консалтинг у світі зародився в ХІХ столітті в Англії - у ході промислової революції, коли почали з'являтися перші фабрики, а конкуренція змусила підприємця вдосконалювати свої справи та методи управління. Так у 1867 - 1868 роках у Кембріджському університеті були зроблені перші практичні спроби поширення знань, що отримали назву extension (екстеншн).

Термін “сільськогосподарська служба екстеншн” вперше застосували в США. Федеральний закон - Закон Смітта про створення сільськогосподарської служби екстеншн на базі державних університетів штатів був прийнятий у 1914 році. Протягом багатьох років публічні університетські лекції проводилися сільськогосподарськими коледжами черех своїх “агентів”, які працювали у counties (округах) штатів.

Нині у світі налічується понад 200 країн, що розвивають екстеншн системи за різними моделями:

- державна університетська модель (США);

- державна міністерська модель (Канада, Литва, Росія, - державна міністерська модель (Канада, Литва, Росія, Польща);

- приватна модель (Німеччина, Голландія, Великобританія, Франція);

- громадська модель (Перу, Зімбабве);

- змішана (Угорщина, Чехія, Україна).

Інформаційно-консультаційна служба Нідерландів складається з двох рівнів: перший - впроваджувальні організації, що безпосередньо працюють з товаровиробниками (DLV); другий - національні консультаційні центри (IKC) [5, 207].

Міністерства сільського і рибного господарства і навколишнього середовища, фахівці яких здійснюють інформаційну допомогу працівникам освіти і радникам впроваджувальних організацій першого рівня.

Основна частина канадської дорадчої служби підпорядкована провінційним міністерствам сільського господарства. Організаційна структура дорадчої служби Канади на прикладі провінції Манітоба така: дорадча служба є складовою департаменту регіональних аграрних послуг та об'єднує чотири регіональні і тридцять дев'ять районних відділень.

Прикладом організації формування як структурного підрозділу галузевих органів управління може бути державна консультаційна служба Німеччини при Міністерстві сільського господарства землі Baden-Wurttemberg.

Аналогічно організовані консультаційні служби Румунії, Болгарії, Польської Республіки. Характерними для цих служб є ієрархічна побудова, де головною керівною ланкою є органи державної влади.

В Польській Республіці консультаційна служба є єдиною системою Національного центру зо інформаційно-консультаційного обслуговування сільського господарства і сільських територій і складається з 16 центрів сільськогосподарського консультування воєводств (ЦСКВ) і польових офісів, яких нараховується від 4 до 7 у кожному з 49 воєводств.

Інформаційно-консультаційні формування створені на базі об'єднань товаровиробників і фермерських організацій. Найбільший розвиток дана модель організації служб набула у Данії, де консультаційні центри створювалися в інтересах фермерів, з їх ініціативи і за особистою участю фермерських організацій - Датських фермерських спілок і Датської асоціації сімейних господарств.

У Франції агроконсалтингову діяльність забезпечують сільськогосподарські палати. В структурах 94 сільськогосподарських палат працюють понад 11000 експертів у галузі сільського господарства і спеціалістів-техніків, а також сотні консультантів із торгівельних сільськогосподарських підприємств.

Держава фінансує від 30 до 40 відсотків експлуатаційних витрат сільськогосподарських палат, а також окремі заходи і програми.

Нині інформаційно-консультаційні служби створені в багатьох регіонах Російської Федерації. При цьому в країні вже склався загальноприйнятий підхід до формування консультаційної служби і виділені основні форми її організації.

Візьмемо за основу існуючу класифікацію, в рамках якої виділяють такі організаційно-правові форми:

- формування, створені як структурні підрозділи галузевих органів управління АПК - регіональних міністерств, комітетів, управлінь і департаментів сільського господарства;

- формування у формі державних унітарних підприємств;

- формування у формі автономних некомерційних організацій;

- формування на базі ВУЗів, сільськогосподарських коледжів;

- формування на базі інститутів перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

- формування на базі науково-дослідних інститутів;

Комерційні консультаційні формування.

Формування мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні є пріоритетним напрямком державної аграрної політики, відповідно до статті 2 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”, прийнятого Верховною Радою України у січні 2001 року [3, 201].

На початку 90-х років минулого століття було створено один із перших центрів інформаційного забезпечення фермерів у Тернопільській області. Нині аграрні дорадчі служби різних організаційно-правових форм господарювання функціонують у 22 областях, в основному, за підтримки проектів технічної допомоги. В Автономній Республіці Крим з 1997 року функціонує Кримський державний аграрний навчально-консультаційний центр, який забезпечує надання інформаційних та консультаційних послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів сільськогосподарської післядипломної освіти, яка традиційно опікувалася підвищенням кваліфікації спеціалістів і керівників агропромислових формувань. Ця мережа нині включає близько 34-х навчальних закладів: інститутів післядипломної освіти, факультетів підвищення кваліфікації аграрних університетів, навчальних центрів, шкіл управління тощо. Вона зазнає труднощів у формуванні контингенту слухачів навчальних курсів і семінарів з підвищення кваліфікації сільгоспвиробників та у фінансуванні своєї роботи з бюджету Міністерства аграрної політики. Для виживання в нових умовах цим установам необхідно змінювати як технологію роботи (організовувати освітні заходи безпосередньо в місцях діяльності сільгоспвиробників), так і навчитися залучати позабюджетні джерела фінансування.

2. Комунікації і методи агроконсалтингової діяльності

Діяльність сільськогосподарських інформаційно-консультаційних формувань спрямована насамперед на розвиток людських ресурсів і передачу досягнень НТП товаровиробникам. Одна з найважливіших функцій консалтингового формування - навчити сільських товаровиробників формувати свою думку з приводу проблем, що виникають або існують і приймати оптимальні рішення щодо їхнього подолання.

Комунікація - це процес передачі інформації від однієї людини до іншої або до інших людей. Однією із найпростіших форм цього процесу можна вважати розмову двох людей, що знаходяться поруч.

Сільські товаровиробники за ступенем прийняття освоєння і впровадження інновацій розподіляються на 5 категорій Новатори (2,5% населення) Ранні впроваджувані (13,5% населення).

Рання більшість (34% населення). Пізня більшість (34% населення). Відстаючі (16% населення).

Процес передачі інформації від джерела до приймача складається з шести стадій комунікацій:

- створення повідомлення;

- кодування;

- передача;

- прийом;

- розшифровка;

- сприйняття [2, 67].

Методи консультаційної (дорадчої) діяльності за способами роботи з клієнтами зазвичай поділяють на масові, групові і індивідуальні. Їх, у свою чергу, можна поділити на письмові, усні і візуальні Основні принципи викладання письмових повідомлень полягають у наступному:

- повідомлення повинні бути достатньо простими і короткими;

- інформація, що подається в повідомленні, повинна бути повною і зрозумілою;

- повідомлення повинні закінчуватись проханням про відповідь;

- копії всіх повідомлень потрібно зберігати в офісі дорадчої служби.

Інформаційний листок можна визначити як публікації для окремої групи клієнтів. У листку може розглядатися проблема та подаватися відповідна інформація чи широкий спектр інформації, ідей, рішень або рекомендацій, об'єднаних разом. У цьому разі корисно застосовувати чотириступеневий підхід:

1. Підготовка матеріалів;

2. Їх систематизація;

3. Написання чорнового варіанта листка;

4. Перегляд листка.

Масові методи це різні види інформування і консультування товаровиробників за допомогою засобів масової інформації.

Головна перевага групових методів полягає в тому, що при їх використанні встановлюються ділові робочі контакти консультанта із колективами товаровиробників, розвиваються різні форми взаємодії між членами консультаційних груп.

Особисті контакти з клієнтами (керівниками і головними фахівцями підприємств, керівниками селянських господарств, дачниками і т.і.) винятково важливі в роботі співробітника консультаційної служби і незамінні для налагодження і підтримки добрих стосунків між ними. Особистий вплив консультанта може стати вирішальним у момент прийняття клієнтом принципового рішення. Такі методи взаємодії консультанта з клієнтом належать до індивідуальних.

3. Індивідуальні методи роботи з сільгоспвиробником

Особисті контакти з клієнтами агроконсалтингових формувань (керівниками і головними фахівцями підприємств, керівниками селянських господарств, дачниками і т.і.) винятково важливі в роботі співробітника консультаційної служби і незамінні для налагодження і підтримки добрих стосунків між ними. Особистий вплив консультанта може стати вирішальним в момент прийняття клієнтом принципового рішення.

Індивідуальні методи діяльності агроконсалтингових формувань подані різними формами: консультування в господарстві (на виробничому об'єкті); в офісі служби; за телефоном; за допомогою листування (поштою, факсом, електронною поштою і т.і.); консультування при неформальних зустрічах.

Консультування при неформальних контактах, що виникають, як правило, при відвідуваннях всіляких виставок, ярмарків, семінарів і т.і. дозволяє консультанту адаптуватися до проблем товаровиробників у своєму районі.

Відвідування господарств (консультування в господарстві) - найбільш поширена форма контактів між консультантом і товаровиробником. Оскільки такі відвідування, в цілому, вимагають дуже багато часу, важливо заздалегідь знати мету візиту і чітко його планувати [5, 168].

Відвідування сільськогосподарським товаровиробником офісу дорадчої служби являється важливим елементом розвитку ділових стосунків між дорадчою службою та потенційним користувачем дорадчих послуг. Візит може бути визнанням авторитету дорадника або викликаний інтересом керівників чи спеціалістів сільськогосподарських формувань до нових знань. І якщо навіть це випадковий візит, консультант має так провести зустріч, щоб відвідувач запам'ятав її ключові моменти, і в нього залишилось бажання найближчим часом ще раз відвідати дорадчу службу.

Найбільш ефективним методом індивідуальної роботи консультанта є відвідування ним сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, особистих підсобних господарств сільського населення. Вони сприяють встановленню міжособистісних контактів з керівниками господарств, фермерами, їх сім'ями, допомагають консультанту розширити його знання з проблем сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення і викликати спільну зацікавленість у їх вирішенні.

4. Використання сучасних інформаційних технологій в агроконсалтинговій діяльності

Прискорений розвиток виробництва і впровадження комп'ютерної техніки та засобів телекомунікацій за останні десятиріччя радикально змінили практично всі сфери людської діяльності. З розвитком можливостей техніки виникають все нові і нові галузі її застосування. Окрім досить-таки важливих технічних аспектів розвитку та застосування комп'ютерної техніки важливою складовою є технології використання цих технічних засобів - їх називають інформаційними технологіями (ІТ).

Інформаційні технології - це система методів і способів збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і розповсюдження інформації, за допомогою яких забезпечується перехід практики управління, регулювання матеріального виробництва, наукових досліджень і інших галузей людської діяльності на індустріальний рівень.

На ринку консалтингових послуг виник новий вид консалтингу -інформаційно-технологічний консалтинг. Усі послуги на даний вид консалтингу є досить перспективними, внаслідок росту попиту на інформаційну техніку й інформаційні технології.

Новими і досить перспективними є послуги з моделювання бізнес-процесів і їх реінжинірингу [4, 187].

Реінжиніринг є напрямком, що виник внаслідок розвитку двох різних сфер діяльності - управління (менеджменту) і інформатизації. Саме тому реінжиніринг вимагає нових специфічних засобів представлення й обробки проблемної інформації, зрозумілих як менеджерам, так і розробникам інформаційних систем.

Подібні засоби вимагають інтеграції ключових досягнень інформаційних технологій і створення відповідних інструментальних засобів підтримки реінжиніринга. Таким чином, реінжиніринг бізнес-процесів орієнтований на докорінну перебудову всієї діяльності підприємства, а не на часткові зміни в тій або іншій сфері управління.

Спеціалісти-консультанти мають вільно володіти основними типовими пакетами програм для персональних комп'ютерів, орієнтуватись в сучасних інформаційних системах.

У локальних комп'ютерних мережах (ЛКМ) комунікаційні процеси між робочими станціями, між робочими станціями та серверами (комунікаційними та з базами даних) забезпечують відповідні технічні засоби - мережеві карти, комутатори, з'єднання та типові програмні продукти, які забезпечують управління мережами. ЛКМ впроваджуються на підприємствах, в установах, в підприємницьких структурах для забезпечення інформаційної прозорості офісної діяльності, її оптимізації та організації колективного доступу до мережі Інтернет.

Експертиза - це оцінка групою експертів стану та особливостей певної системи чи процесу. Можливості сучасних комп'ютерів сприяють розвитку методів експертиз і експертних систем. В основі експертних методів лежить комплекс логічних і математичних процедур для досягнення таких цілей: отримання від експертів інформації про досліджуваний об'єкт у найбільш повному обсязі, її аналіз з використанням певних математичних методів, розробка рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Серед методів експертизи виділяють метод експертних оцінок, метод попарних порівнянь, метод безпосередньої оцінки.

У діяльності експертів-консультантів агроконсалтингових формувань широко використовується так званий метод Дельфі - метод групових оцінок експертів.

Для ефективної роботи на сучасному персональному комп'ютері потрібна наявність трьох складових:

- апаратного забезпечення;

- програмного забезпечення;

- інтелектуального забезпечення [7, 97].

Апаратне забезпечення - це сукупність всіх апаратних пристроїв, які входять до комп'ютера, або працюють з ним. Програмне забезпечення -сукупність всіх програмних продуктів, які дозволяють управляти комп'ютером та вирішувати різноманітні прикладні задачі. Інтелектуальне забезпечення - це людина та її знання і навики в роботі з апаратним і програмним забезпеченням.

Дистанційне навчання - це цілеспрямований процес взаємодії викладача і учня, що базується на використанні традиційних і нових інформаційних, телекомунікаційних технологій і технічних засобів. В основу дистанційного навчання покладена цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота того, кого навчають, із спеціально розробленими навчальними матеріалами. Велику роль має викладач, який веде навчання в групі.

5. Психологічні та етичні аспекти в агроконсалтинговій діяльності

Співробітник дорадчої служби, надаючи консультаційну допомогу сільському товаровиробнику, повинен уміти зрозуміти його точку зору, його проблеми і цілі, рівень його знань і навичок. Консультантові важливо “відчути” спосіб мислення конкретного сільського товаровиробника.

Довіра сільських товаровиробників до консультантів - винятково важлива умова ефективної діяльності інформаційно-консультаційної служби.

Сільський товаровиробник має бути переконаний, що консультант діє в його інтересах, ставиться до нього доброзичливо, і що він компетентний у своїй галузі.

Кожна людина, як особистість, має ряд соціально-психологічних характеристик: тип темпераменту, характер, здібності. Прийнято розрізняти 4 основних типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.

Категорія “характер” означає сукупність основних психологічних властивостей особистості, що накладають відбиток на всі його дії і вчинки, яких насамперед залежить, як поводиться людина в різних життєвих ситуація. Психічні властивості особистості, з яких складається характер, і які дозволяють з відомою імовірністю розпізнати поводження людини за певних умов, називається рисами характеру.

Маючи уявлення про соціально-психологічні характеристики людей співробітник інформаційно-консультаційної служби може ефективніше використовувати прийоми психологічного впливу. До таких прийомів належать: переконання; наслідування; залучення; спонукання; метод Сократа; натяк; похвала; порада й ін. Головною їхньою особливістю є звертання до внутрішнього світу людини, її особистості, інтелекту, почуття і поведінки.

Рекомендується в діяльності ІКС застосовувати такі прийоми переконання, дозволяють підвищити ефективність психологічного впливу:

- Звертання до інтересів клієнта.

- “Руки, що говорять”.

- Емоційність.

- Використання метафори.

- Використання феномена авторитета консультанта.

- Метод Сократа

- Натяк.

- Похвала

- Порада

- Наслідування

- Спонукання [2, 11].

Уміння слухати також важливе в роботі співробітника інформаційно-консультаційної служби, особливо при неформальному спілкуванні, коли люди виражають свої дійсні почуття і думки.

Відповідно до досліджень, значна частина мовної інформації при спілкуванні сприймається через мову поз і жестів, звучання голосу.

Приблизно 55% повідомлень сприймається через вираз обличчя, пози і жести; 38% - через інтонації і модуляції голосу.

Сформулюємо основні правила ведення переговорів.

1. Перше й основне правило було сформульовано багато сторіч назад: «Сама головна людина на світі - той, хто перед тобою». Ставтеся до балакаючого з повагою, цінуйте по достоїнству його бажання повідомити Вам яку-небудь інформацію.

2. На самому початку розмови постарайтеся установити контакт із співрозмовником. Людина може бути невихованою і неуважною, агресивною і байдужою, але чим менше вас це буде дратувати, тим талановитіший ви як співрозмовник. Прийміть його таким, який він є.

3. Відчуйте те, що хвилює співрозмовника. Спробуйте розглянути проблему з його погляду. Нехай ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому.

4. Дивіться на співрозмовника. Якщо є можливість, можна дивитися в очі, однак подібне поводження слухаючого не усім по душі: люди соромливі, з них близько 40%, не виносять прямого погляду.

5. Намагайтеся не перебивати. Треба бути старанним слухачем, вислуховувати співрозмовника до кінця. Терпляче вислуховування допомагає вирішити багато питань по впливовості, зокрема, може роззброїти агресивних співрозмовників. Відсутність словесної реакції - це є форма реакції яка може бути досить ефективною, особливо коли співрозмовник розглядає, аналізує свої думки і почуття в ході розмови.

Ефективне використання мовчання багато в чому залежить від того, що в даний момент переживає співрозмовник, від змісту і тону розмови.

Наприклад, співрозмовник може сприйняти Ваше мовчання позитивно, якщо невербальні компоненти Вашого поводження (кивання головою, уважний погляд, мигання очима і т.д.) як би підтверджують, що Ви його розумієте й уважно слухаєте. Але мовчання не завжди може бути тотожним слуханню. Процес слухання повинен бути активним. Пасивне слухання може показатися співрозмовникові як відсутність інтересу до його персони.

6. Не робіть висновків заздалегідь.

7. Не домінуйте під час бесіди. Будуйте спілкування на рівних.

Домінувати можна по-різному: словами, тоном. Той, хто домінує, мало чує, тобто мало розуміє з того, що йому говорять, а співрозмовник губиться і переходить у стан психологічного захисту. У розмові не зачіпайте того, що людині дороге: людей його кола, його захоплення, ідеали і цінності.

8. Не давайте волю емоціям. Навіть вже у мінімально напруженій ситуації будьте гранично уважні до своїх оціночних суджень, особливо негативних. Краще обійтися без них, а якщо не вдається, висловлюйтеся в м'яко-суб'єктивному ключі.

9. Не поспішайте заперечувати. Дайте співрозмовникові виговоритися. По-перше, зупиняючи людину, що не встигла виговоритися, ми породжуємо в неї почуття досади. Надалі це почуття в співрозмовника може стати бар'єром для згоди з Вашими доводами. Якщо слухати уважно, можливо, і заперечувати не прийдеться.

10. Суперечка, полеміка - діяльність руйнівна. Обговорення -діяльність, що творить. Не сперечайтеся з тими, з ким сперечатися даремно. Це можуть бути вперті люди або ті, хто сперечатися з вами не збирається. Не сперечайтеся з тим, кому важливіше посперечатися, а не розібратися. І, саме головне, ніколи не починайте суперечки, якщо ви в чомусь хочете розібратися, тим більше - розібратися разом із співрозмовником.

11. Треба прагнути до згоди, але не треба боятися розбіжностей.

Розбіжності між людьми - цілком природні і не можуть бути приводом для розчарувань і невдоволень, сварок і конфліктів.

12. Намагайтеся не давати негативних оцінок думці співрозмовника, навпроти, відзначайте усі вдалі місця в його висловленнях, підтримуйте в ньому відчуття компетентності.

13. Додавайте своїм ідеям наочність.

14. Говоріть останнім. Якщо у вашій розмові висловлюється кілька точок зору, постарайтеся говорити останнім: аргументи, прослухані останніми, мають найбільший шанс вплинути на співрозмовника [1, 208].

Висновок

Дисципліна “Основи аграрного консалтингу” готує майбутніх студентів до вивчення дисципліни “Основи управлінського консалтингу” та “Організація інформаційно-консультаційної діяльності”, а також дає практичні навики для роботи дорадником чи експертом-дорадником.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен “знати”:

- суть Закону України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” та інших нормативних документів,

- структуру світових систем служби сільськогосподарського дорадництва;

- роль системи сільськогосподарського дорадництва в Україні та характерристику діючих моделей;

- методологію організації навчальних заходів: консультацій, семінарів, демонстрацій тощо;

- особливості роботи з інформаційно-комунікаційними системами;

- методологію роботи з окремими людьми, групами, громадянами і громадськими організаціями;

- філософські та етичні аспекти дорадчої діяльності;

- особливості економічного аналізу і консультування з профілю роботи фахівця.

Студент повинен “вміти” застосовувати набуті знання для розв'язування наступних практичних задач:

- спілкуватися з людьми різних соціальних верств;

- визначати потребу фермерів та сільськогосподарських товаровиробників у наданні консультаційних послуг;

- кваліфіковано застосовувати масові, групові та індивідуальні методи роботи з сільськими товаровиробниками;

- вибирати найбільш дійові методи розповсюдження інформації;

- використовувати сучасні інформаційні технології в роботі дорадчої служби;

- організовувати взаємодію дорадчих служб з сільськими товаровиробниками, громадами та громадськими організаціями.

Список використаних джерел:

1. Бородіна О.М. Сільськогосподарське дорадництво та проблеми його кадрового забезпечення. - К.: ІАЕ УААН, 2007.

2. Верба В.А., Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.

3. Галич О.А., Сосновська О.О. Сільськогосподарське дорадництво. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

4. Глухов В.В., Кобышев А.Н., Козлов А.В. Организация консультационной деятельности. (Консалтинг): Учеб. пособие. - СПб.: ГУЭФ, 1995.

5. Дерлеменко В.В. Розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації. - К.: ІАЕ УААН, 1999.

6. Дерлеменко В.В. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби: Монографія. - К.: ІАЕ УААН, 2005.

7. Інформатизація агропромислового комплексу: проблеми та шляхи вирішення / За ред. П.Т. Саблука. - К.: ІАЕ УААН, 2006.

8. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.С. Пономаренка. - К.: ВЦ “Академія”, 2007. аграрний консалтинг сільгоспвиробник

9. Кальна-Дубінюк Т.П. Особливості створення та функціонування сільськогосподарської служби Extension // Економіка АПК. - 2003.

Размещено на Allbest.ru