Обґрунтування та побудова системи критеріїв оцінки конкурентоспроможності машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування та побудова системи критеріїв оцінки конкурентоспроможності машинобудівних підприємств

конкурентоспроможність господарювання пасив

Рівень розвитку конкуренційних відносин обумовлює та формує певні трансформаційні процеси, що характерні відповідним етапам становлення ринкових відносин в Україні. В свою чергу, кожному етапу розвитку економіки країни відповідає властиве йому конкурентне середовище, що формує умови для розвитку як окремих галузей, так і відповідних суб'єктів господарювання. Ефективне конкурентне середовище створює атмосферу, що сприяє стабільному функціонуванню підприємств, які мають певний рівень конкурентоспроможності та сприяє його зростанню. Конкурентоспроможність підприємств є своєрідним проявом результатів конкуренційної боротьби окремих суб'єктів господарювання певної галузі за досягнення відповідних результатів та отримання певних наслідків діяльності.

Потреби економіки та умови господарювання, що склалися, вимагають розвитку та удосконалення певних понять і категорій відповідно до вимог часу. Однією із першочергових проблем є нерозробленість єдиного універсального підходу до поняття конкурентоспроможності промислових підприємств і відповідно відсутність вагомих критеріїв її оцінки. Зазначена проблема створює відповідні перешкоди у функціонуванні механізму оцінки та регулювання рівня конкурентоспроможності машинобудівних підприємств і потребує подальших досліджень, розробок, пропозицій, що відповідають потребам економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам оцінки конкурентоспроможності суб'єктів господарювання приділяється значна увага зарубіжних та вітчизняних науковців, таких як Портер М., Фатхутдінов Р.А., Ансофф И. Г., Азоев ГЛ., Пастернак-Таранушенко Г., Покропивний С.Ф., Мочерний С.В., Войнаренко М.П, Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Лук'янова В.В., Косянчук Т.Ф., Майорова Н.І., Швид В.В. та ін. Вимоги часу потребують подальших досліджень у даному напрямку з урахуванням змін в економіці, трансформації умов господарювання та ін.

У попередніх статтях нами досліджено та опрацьовано наступне: визначено напрямки прояву впливу непередбачених наслідків конкуренційних відносин на активи підприємства та джерела його фінансування [1, с.57-61]; досліджено існуючі концептуальні підходи, течії та наукові думки щодо теоретико-концептуальних підходів стосовно оцінки конкурентоспроможності підприємства, згруповано їх у чотири напрями та визначено їх переваги та недоліки [2, с. 112-116]; вивчено існуючі показники оцінки конкурентоспроможності підприємств, та встановлено можливості їх використання у запропонованій нами концепції [3, с. 77-80]; зазначено ряд проблем не функціонування механізму оцінки та регулювання рівня конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі, основною з яких є відсутність єдиного комплексного підходу щодо розуміння конкурентоспроможності підприємства та брак ґрунтовних критеріїв її оцінки [4, с. 239-243]; доведено необхідність дослідження конкурентоспроможності підприємств через рівень їх галузевої безпеки як однієї із важливих характеристик її оцінки [5, с. 67-77].

Метою даної статті є обґрунтування напрямів розробки доцільних критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства та визначення відповідних показників, що їм відповідають. Мета статті досягається шляхом виконання наступних завдань: виявлення та дослідження напрямів прояву недобросовісної конкуренції, що впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства та обумовлюють його; визначення показників фінансової звітності, що реагують на зміну конкурентоспроможності суб'єкта господарювання; обґрунтування напрямів розробки системи критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства; дослідження значення системи критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства на блоки механізму оцінки та регулювання конкурентоспроможності підприємства.

Поглиблене вивчення питань щодо управління майном підприємства зосередили нашу увагу на окремих об'єктах дослідження, що значною мірою знаходяться під впливом конкуренційних відносин. Як показує досвід, негативні наслідки конкуренційних відносин, в першу чергу, відобразяться на активах підприємства, його власному капіталі та зобов'язаннях. Відповідно до напрямків виникнення ризикових ситуацій, об'єктами їх прояву можуть бути: майно підприємства та джерела його фінансування. Відповідно до напрямків виникнення ризикових ситуацій, всі запобіжні заходи щодо мінімізації негативного впливу ризиків, безпосередньо пов'язані зі станом активів підприємства та джерелами їх формування. На нашу думку, є доцільним визначити основні напрямки дослідження щодо нівелювання негативного впливу конкуренційних відносин на стан суб'єкта господарювання та результати його діяльності. Як зазначалось вище негативні наслідки процесу монополізації відобразяться в першу чергу на активах підприємства та фінансових ресурсах, що їх формують. Відповідно до зазначених напрямів формування ризиків непередбачених наслідків конкуренційних відносин доцільно звернути увагу на такі вагомі питання: дослідження динаміки та структури майна підприємства за складовими; оцінка динаміки та структури джерел формування пасивів; оцінка забезпеченості майна підприємства власними та запозиченими коштами [1, с.60].

Дослідження динаміки та структури майна підприємства за складовими передбачає наступний перелік дій: оцінка динаміки, складу та структури необоротних активів; оцінка складу та структури оборотних активів; дослідження співвідношення оборотних та необоротних активів до загальної їх суми; діагностика ефективності використання активів підприємства та оцінка їх впливу на результати діяльності суб'єкта господарювання.

Оцінка динаміки та структури джерел формування пасивів передбачає такі напрями досліджень: оцінка динаміки, складу та структури власного капіталу; оцінка динаміки та структури запозичених фінансових ресурсів; оцінка структури зобов'язань з точки зору довгострокових та поточних; оцінка складу та структури джерел фінансування активів.

Оцінка забезпеченості майна підприємства власними та запозиченими коштами представлена такими напрямами: дослідження концентрації власного капіталу та оцінка фінансової залежності підприємства; оцінка маневреності власного капіталу; оцінка забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами; оцінка можливих комбінацій фінансування необоротних і оборотних активів [1, с.61].

Важливим етапом дослідження рівня конкурентоспроможності підприємства є оцінка темпів зростання активів підприємства, власного капіталу та зобов'язань, а також встановлення їх взаємозв'язку та взаємозалежності, що і є критерієм рівня балансової напруги, якому характерні відповідні пропорції успішності. Важливо зауважити, що є доцільним аналізувати рівень конкурентоспроможності не тільки на основі показників балансу підприємства, а і на основі показників звіту про фінансові результати. Системне дослідження показників фінансової звітності є вагомою складовою оцінки показників галузевої безпеки, що є складовою характеристикою рівня конкурентоспроможності підприємства. Значущим у досліджені галузевої безпеки є не тільки оцінка та порівняння темпів зростання показників витрат, доходів і фінансових результатів, а і встановлення зв'язку їх із потенціалом підприємства. Актуальним при оцінці рівня конкурентоспроможності підприємства є вивчення показників ефективності функціонування підприємства, що забезпечується певним рівнем галузевої безпеки.

Як зазначалось у попередніх дослідженнях, основною проблемою, що ускладнює функціонування механізму регулювання конкурентоспроможності підприємств є відсутність єдиного концептуального підходу до визначення конкурентоспроможності підприємства та відповідно єдиних обґрунтованих напрямів дослідження. На сучасному етапі формування та розвитку наукової думки, з обраної проблеми нами було визначено такі течії досліджень: оцінка конкурентоспроможності продукції, товарів, робіт, послуг; оцінка конкурентних переваг; оцінка ефективності діяльності суб'єкта господарювання; багатоаспектний підхід, що об'єднує різні підходи, але останні не пов'язані між собою єдиною методикою та єдиною системою показників. Зазначені напрями досліджень мають як позитивні характеристики так і недоліки, а саме: обмежений підхід до конкурентоспроможності підприємства, що базуються на окремих об'єктах дослідження, не пов'язаних між собою єдиною метою; відсутність єдиного системного підходу до конкурентоспроможності підприємства; відсутній зв'язок конкурентоспроможності підприємства з витратами, доходами, прибутками та його фінансовим станом; не визначено підходи щодо виходу через конкурентоспроможність підприємства на його фінансові результати за видами діяльності; не наголошено на тісному зв'язку та не виділено напрями взаємозалежності конкурентоспроможності підприємства з його економічною безпекою [4, с.240].

Проведені дослідження дали змогу зауважити, що на сучасному етапі формування концептуальних підходів щодо конкурентоспроможності підприємства існують різні підходи та течії, які представляють як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Запропоновані напрями, які не виключають, а лише доповнюють один одного, є цікавими, слушними, при чому окремі зазначені аспекти потребують подальшого опрацювання і можуть бути використані у майбутньому при вивченні проблем, пов'язаних з конкурентоспроможністю підприємства, при системному та комплексному підході на рівні суб'єктів господарювання.

Важливо зауважити, що в економічній літературі кількість запропонованих показників, відповідно до вказаних напрямів дослідження оцінки конкурентоспроможності не є постійною, вона значно розходиться, а саме: різними авторами за окремими критеріями пропонується неоднакова кількість показників. Так, Петрович Й.М., Кіт А.Ф. розглядають двадцять два показника; Косянчук Т.Ф. Лук'янова В.В., Майорова Н.І., Швид В.В. - тринадцять; Денисенко М.П., Гречан А.П., Шилова К.О., - двадцять один; Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. більше тридцяти та ін. У значної кількості авторів, а саме: Хрипач В.Я., Суша Г.З., Оноприенко Г.К., Покропивний С.Ф не представлено чіткий перелік показників, але вказані основні параметри, які можуть впливати на варіанти можливих комбінацій показників оцінки, залежно від об'єкта досліджень. Значним недоліком запропонованих показників за напрямами оцінки є те, що вони досліджуються розрізнено і не існує тісного зв'язку між показниками за окремими критеріями. На нашу думку, не представляється можливим встановити єдиний комплексний підхід, який би системно об'єднував в собі, показники оцінки конкурентоспроможності підприємства за різними площинами досліджень [4, с.240-241].

Доцільно наголосити, що не завжди показники, що пропонуються представниками різних течій можуть бути критеріями оцінки конкурентоспроможності підприємства. Проведені нами дослідження дали змогу виділити напрямки формування певних критеріїв оцінки конкурентоспроможності суб'єкта господарювання, що формуються за окремими показниками фінансової звітності, їх взаємозалежності та взаємозв'язку. Так основними напрямами щодо окреслення критеріїв оцінки конкурентоспроможності є такі: дослідження рівня балансової напруги; визначення та оцінка характерних пропорцій успішності; визначення рівнів галузевої безпеки; розрахунок показників ефективності функціонування, що властиві відповідним рівням галузевої безпеки.

Висновки. Обґрунтування напрямків формування основних критеріїв щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства дасть змогу підвищити та конкретизувати спроможність блоку інформаційного забезпечення, що є основою функціонування механізму оцінки та регулювання конкурентоспроможності підприємства; більш чітко визначити мету, завдання та функції зазначеного механізму; встановити та аргументувати завдання та функції блоків аналізу, моніторингу, менеджменту, що ґрунтуються на відповідному інформаційному забезпеченні за окресленими критеріями.

Функціонування блоків механізму оцінки та регулювання рівня конкурентоспроможності підприємства, що ґрунтуються на запропонованих критеріях оцінки, дасть змогу підвищити рівень аналітичної роботи; підняти якість моніторингу рівня конкурентоспроможності підприємства; підвищити ефективність його менеджменту; сприяти оптимізації рівнів конкурентоспроможності підприємств машинобудування.

Література

1. Рзаєв Г.І. Актуальні питання управління майном підприємства та джерелами його фінансування за умов непередбачених наслідків конкуренційних відносин / Г.І. Рзаєв // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2008. - № 5. - Т. 2. - С. 57-61.

2. Рзаєв Г.І. Конкурентоспроможність підприємств: концептуальні підходи та напрямки досліджень / Г.І. Рзаєв // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2009. - № 2. - С. 112- 116.

3. Рзаєв Г.І. Показники оцінки конкурентоспроможності підприємств, їх переваги та недоліки / Г.І. Рзаєв // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2009. - № 2. - Т. 1, С. 77-80.

4. Рзаєв Г.І. Проблеми не функціонування механізму оцінки та регулювання конкурентоспроможності підприємств / Г.І. Рзаєв // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2009. - №4. Том 2. - С. 239-243.

5. Рзаєв Г.І. Оцінка конкурентоспроможності підприємства в контексті його економічної безпеки / Г.І. Рзаєв // Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент». - 2010. - Вип. 7 (26). Ч. 3. С. 67-77.

6. Рзаєв Г.І. Механізм оцінки та регулювання конкурентоспроможності промислових підприємств: мета, завдання, складові / Г.І. Рзаєв // Вісник Хмельницького національного університету / Економічні науки. - 2010. - № 4. - Том 2, С. 220-223.

Размещено на Allbest.ru