Наслідки глобальної фінансової кризи та розробка ефективної макроекономічної моделі для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наслідки глобальної фінансової кризи та розробка ефективної макроекономічної моделі для України

інфляція макроекономічний фінансовий криза

Проблематика дослідження:

Розробка нової макроекономічної стратегії є актуальною проблемою в даний час для кожної країни світу. І кожна країна вибудовує свою власне модель, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях. Не виключенням є й Україна, яка є країною, що найбільше постраждала від фінансової кризи.

Аналіз останніх досліджень:

Проблемою розробки нової макроекономічної політки займаються такі економісти та громадські діячі, як А. Гальчинський, Г. Багратян, І. Кравченко, В. Геєць, В. Юрчишин. Проте, консолідованої позиції та стратегії, як саме потрібно розвиватися Україні, поки що, на жаль, немає.

Цілі дослідження:

Дослідити наслідки для макроекономічних показників фінансової кризи в Україні, а також навести останні макроекономічні розробки українських економістів.

Результати дослідження:

Світова економічна криза набирає оберти. Вже цілком серйозно експерти говорять про її нечувані масштаби: в ряді випадків зниження макроекономічних показників, темпів зростання соціальних індикаторів, занепад соціальної сфери, що триває, більше, ніж під час Великої депресії. Власне кажучи, ще декілька таких місяців, і словосполучення "Велика депресія" перестане бути синонімом найглибшої економічної кризи в історії. Так, щомісячний приріст безробітних у США за листопад 2008 р. -- лютий 2009 року становив 1 %, а ВВП більшості західних країн за цей самий період скоротився приблизно на 0,5--1,0 %. ВВП Японії в четвертому кварталі 2008 р. вперше зменшився на 3,3 %

В Україні в січні ціни виросли на 2,9 %, а в річному розрахунку -- на 22,3 %, спад промислового виробництва порівняно із січнем 2008 року сягнув 34,1 %, будівництва -- 57,6 %, вантажообігу -- 32,3 %, роздрібної торгівлі -- 7,1 %. За той самий період заборгованість із заробітної плати зросла на 168І%. Дані щодо ВВП поки що відсутні, проте очевидно, що, з урахуванням структури економіки, спад ВВП у січні становив близько 10--13І%. Крім того, Україна, яка ще до жовтня 2008 р. вважалася макроекономічним «раєм» із рівнем безробіття 6І%, може наблизитися до порогу 8--9І%. Адже тільки в січні 2009 року порівняно із груднем 2008 р. чисельність безробітних у країні збільшилася до 135,9%. Для порівняння, в таблиці 1 наведено основні макроекономічні показники розвитку України за 2000 - 2009 роки.

В цілому, на пострадянському просторі спостерігається тотальна макроекономічна криза (фінансова, структурна, соціальна, кон'юнктурна, конкурентна), тоді як на Заході існує лише фінансовоструктурна криза. Ця тотальна криза поглиблюється ще й тому, що порівняно із Заходом у зазначених пострадянських країнах:

1) інфляція прискорюється, а не сповільнюється;

2) темпи падіння капіталізації ринку в 2 -- 3рази вищі, ніж на Заході (хоча до кризи вона була на низькому рівні);

3) на перший план виходить проблема курсу національної валюти, «з'їдаються» валютні резерви;

4) дефіцит пропозиції кредитів, а не попиту;

5) у наявності масове вилучення вкладів населення із банків (в Україні -- 70 млрд гривень лише за листопад -- січень 2008 -- 2009 років);

6) криза супроводжується різким зниженням доходів бюджетів, зростанням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Разом із переліченими спільними рисами кожній із цих країн притаманні свої особливості. Так, для України, характерні:

1) дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та «імпорту» капіталу, високих технологій, нафти й газу (ринки зниженої конкуренції);

2) висока концентрація виробництва й капіталу, обмежені можливості щодо розпорошення (децентралізації) ризиків;

3) значна соціальна поляризація, відсутність практики й інструментів адресної соціальної політики;

4) невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду;

5) хиткість політичної системи, її нездатність швидко й ефективно розв'язувати економічні проблеми;

6) порівняно низька частка малого й середнього бізнесу у ВВП. Як бачимо, в наявності симптоми стагфляційних процесів, тому подолання наслідків кризи в цих країнах може затягнутися.

Таблиця 1 Зведені макроекономічні показники розвитку України у 2000 - 2009 роках

На думку А. Гальчиньского, урядом здійснюються окремі антикризові заходи, які є абсолютно незбалансованими, і у багатьох аспектах суперечать один одному. Так, у 2009 році падіння промисловості у першому півріччі склало 30,4%, інвестицій -- 43,3%, ВВП -- 20,3%. Для порівняння у Росії падіння склало 13,4%, в Казахстані 4,1%, а Білорусь взагалі має +0,3%. Рівень падіння економіки порівнянний з найбільш тяжким для економіки 1994 роком. Тоді падіння ВВП становило 23%, промисловості - 28. Однак причини тодішньої ситуації добре відомі: відсутність національної валюти, найвища за світовими стандартами гіперінфляція, повна розбалансованість системи державних фінансів (з бюджетним дефіцитом близько 20% ВВП), величезний борг за енергоносії перед Росією, практично нульові валютні резерви, зовнішнє кредитування української економіки та багато інших чинників [2].

Усе це давно залишилося позаду, і всім здавалося, що драматичні події 1994 року -- лише сторінка історії. Проте, на думку МВФ, в Україні чи не найбільша у світі економічна криза. І значна частина падіння української економіки пов'язана з неадекватністю економічної політики.

Власне, слід обережно ставитися до тенденції одержавлення економіки, посилення державнорегулюючої функції, яка намітилася нині на Заході, оскільки в Україні принципово інша ситуація. За існуючої на Заході фундаментальності ринку, обмеження чи навіть демонтаж якихось його окремих частин може виявитися - як тимчасовий, суто оперативний захід - і виправданим. У нас же не надмірність, а недостатність ринку. Особлива вразливість української економіки пояснюється значною мірою незавершеністю ринкових реформ. В умовах, коли в країні ще не створено надійного фундаменту ринку й економіка потерпає від його недостатності, будь-яке звуження ринкових механізмів є надзвичайно небезпечним.

Локомотивом виходу з кризи може бути не державний сектор, який в нашій економіці так і не зумів довести своєї дієздатності, а розкріпачені на ділі приватні підприємства. А влада в умовах кризи має займатися іншим. Її найвагомішим внеском у подолання кризи має стати забезпечення реальної макроекономічної стабілізації.

Крім того, особливої уваги потребує проблема розміщення державних облігацій. За статистикою, за вісім місяців 2009 року Мінфін розмістив на фінансовому ринку ОВДП на суму 43,02 млрд грн. Станом на 31.08.09 сума ОВДП, що перебуває у власності НБУ, сягнула 34,6 млрд грн. Проте, НБУ не може прямо чи опосередковано здійснювати фінансові операції на первинному ринку державних облігацій, оскільки це пряме фінансування бюджетного дефіциту, що ніяк не вписується в канони ринкової економіки і до того ж заборонено законом. Відповідна законодавча норма була прийнята ще в 1995 році, в умовах на порядок складнішої, ніж нині, фінансової ситуації в бюджетній сфері.

За вісім місяців на цілі рефінансування комерційних банків витрачено 58,9 млрд грн. Рефінансування комерційних банків має бути визначальним каналом емісійної діяльності НБУ, оскільки це основний ресурс підтримки ліквідності комерційних банків. Існує достатньо широке поле для вдосконалення цього механізму. Це стосується і облікової ставки. В умовах кризи вона має бути максимально низькою. На рефінансуванні не потрібно заробляти гроші, щоб потім ними покривати дефіцит бюджету.

Найскладнішими є проблеми, пов'язані з валютною девальвацією гривні. Формально, в НБУ достатньо валютних резервів (на 01.09.09 -- 28,9 млрд дол.), щоб більш активно впливати на валютний курс. Однак для ефективності валютних інтервенцій (крім збалансованості платіжного балансу) необхідні принаймні дві передумови: перша - виважена фінансова політика уряду; друга - політична стабільності в державі, відчуття населенням країни оптимістичної перспективи. У нас немає ні першої, ні другої.

При цьому, в Україні висока частка критичного імпорту (насамперед імпорту енергоносіїв), і відповідно необхідні значні валютні ресурси для обслуговування зовнішніх боргів. Є тут і інший не менш важливий чинник. Потрібно подолати структурне збочення української економіки - її надмірно високу експортну залежність.

Глибина кризи в Україні значною мірою пояснюється і цим чинником. Однак за низького валютного курсу ефективна структурна політика неможлива. Це доведено і попередньою практикою. У цій ситуації стабілізація валютного курсу стає, по суті, ключовою проблемою антикризової політики. Нині -- це основний тест на дієздатність не лише НБУ, не лише влади, а й держави.

На думку Г. Багратяна, розвиток подій у світовій економіці за останній рік свідчить, що боротьба з економічною кризою буде довгою й виснажливою. Відповідно, вирішити кризу можна за допомогою реалізації таких пропозицій [1]:

1) введення економічних нормативів управління діяльністю агентів цінних паперів (на зразок регулювання діяльності комерційних банків);

2) запровадження системи державних рейтингів банків, ринків цінних паперів, фондів;

3) контроль емісії цінних паперів центральними (національними) банками держав;

4) безпосереднє кредитування бізнесу, а також залучення депозитів та вкладів фізичних і юридичних осіб із боку ЦБ (НБУ).

Також, разом із зазначеними заходами загального характеру в Україні також необхідно, по-перше, підвищити рівень оподаткування імпорту, забезпечити рівномірне оподаткування всіх сфер економіки і прогресивність системи оподаткування. Вийти із кризи можна буде тільки тоді, коли за її негативні наслідки платитимуть усі. Також потрібно всіляко стимулювати заощадження й інвестиційну активність, аж до надання податкових преференцій. За збереження нинішньої системи оподаткування наслідки кризи переважно будуть перекладені на плечі малозабезпечених верств населення.

По-друге, треба підвищити рівень капіталізації фінансового ринку, розширити сфери капіталізації, забезпечити «відкритість» ринку землі. За такого вузького ринку в капіталу немає можливості переливатися з одних секторів економіки в інші, привабливіші.

По-третє, варто встановити плаваючий, ринковий курс гривні. У період, коли капітал вивозиться із країни (за деякими даними, станом на лютий 2009 року було остаточно або майже вивезено близько 30 млрд дол. США із 44 млрд, вкладених у банківський сектор України), низький курс долара вигідний інвесторам.

Не правомірно, щоб на це шляхом інтервенцій були витрачені міжнародні резерви НБУ. І хоча є аргументи й за такі інтервенції (зокрема виплати «Нафтагазу» за імпорт блакитного палива з Росії та галопуюча інфляція, що триває), практика показує, що іноземці виграють від такої політики набагато більше, ніж українські резиденти.

Разом із тим, далеко не очевидним є зв'язок між курсом гривні й інфляцією (НБУ може допустити певне знецінення гривні при одночасному посиленні контролю грошової маси). Таким чином, практика засвідчила, що резерви НБУ потрібно насамперед витрачати на кредитування економіки, а не на підтримку курсу гривні. При цьому на даному етапі кризи НБУ повинен сам кредитувати бізнес (зрозуміло, ця функція має бути передбачена Верховною Радою в компетенціях Банку). Така грошово-кредитна політика сприятиме збільшенню експорту та припливу валюти у країну.

По-четверте, слід посилити заставне право, запровадити повну монетизацію соціальної допомоги, скасувати перехресні субсидії.

І по-п'яте, потрібно інтенсифікувати політику роздержавлення виробництва, посилити роль держави в управлінні фінансовим сектором. Наприклад, щодо діяльності інвестиційних фондів, страхових компаній, кредитних установ має бути застосована система гнучких економічних нормативів регулювання. До речі, через відсутність останнього стало можливим створення у країні фінансових пірамід. Так, обсяг іпотечного кредитування в Україні зріс з 1,5 млрд грн у 2004 році до 30,2 млрд грн у 2007 р., тобто в 20 разів. За цей самий час приріст будівництва сягнув 59 % (у 1,59 раз), введення житла -- в 1,39 рази. Таке могло статися лише внаслідок перекредитації.

На думку В.Юрчишина, необхідною умовою економічного відновлення, є потреба відновлення розширеного кредитування [5]. Проте є кілька застережень. По-перше, завдання розширеного кредитування не повинно суперечити стабілізаційним завданням. В умовах, коли інфляція в Україні залишається високою, емісія (у т. ч. кредитна) може лише погіршити економічне середовище, а з тим, замість позитивної кредитної та інвестиційної спрямованості, призведе до погіршення очікувань економічних агентів, що, своєю чергою, може ще й погіршити економічне середовище.

По-друге, стрімкого розширення кредитування, як це було в попередні роки і що пов'язувалося із легким залученням зовнішніх ресурсів у нерозвинені українські ринки (іпотечні, споживчі тощо), у середньостроковій перспективі в Україні годі й чекати. По суті, з початку року (після стрімкої девальвації гривні, яка «збільшила» номінальні показники загальних обсягів внаслідок великої частки в іноземній валюті) обсяги кредитування знаходяться на відносно сталому рівні (графік «Обсяги кредитування банками економіки». Знову ж таки, стабілізаційні завдання і необхідність «очиститися» від поганих кредитів утримуватиме банки від розширеного кредитування ще протягом досить тривалого періоду.

По-третє, міжнародний досвід свідчить, що хоча фінансові кризи сильно впливають на виробництво, проте його відновлення може відбуватися вищими темпами, порівняно з розширенням кредитування.

У такому контексті цей висновок для України може виявитися дійсно важливим, оскільки, на відміну від переважної більшості країн з ринковою економікою, в нашій країні головними джереламиінвестиційних ресурсів були і залишаються власні кошти підприємств

Вкажемо, що загалом інвестиційні обсяги за перші три квартали року скоротилися на 32%, порівняно із тим же періодом попереднього року (з 155,8 млрд грн до 106,3 млрд грн), що дійсно відбиває падіння у промисловості на чверть, а будівництві - більш ніж на половину. А самі підприємства на інвестиційні потреби знову дедалі більше вимушено покладаються навикористання власних ресурсів. Чи зможе це стати довгостроковим ресурсом - покаже час.

Отже, лише реалізація послідовної макроекономічної політики всіма гілками влади допоможе пом'якшити наслідки світової фінансової кризи та забезпечити поступовий вихід із неї.

Висновки

Україна має виважено підійти до розробки нового макроекономічного курсу. Так, не відкидаючи позитивний західний досвід з подолання кризи, потрібно враховувати місцеві особливості. Націоналізація підприємств, яка навіть на Заході викликає дискусію з приводу своєї ефективності, в Україні може максимум стати черговим способом перерозподілу власності, а в гіршому випадку - способом знищення підприємств.

Крім того, саме під час кризи яскраво проявили себе всі структурні перекоси української економіки: величезні, економічно непідкріплені соціальні виплати, надмірна експортна орієнтованість економіки, відсутність єдиної державної стратегії розвитку.

Проте, саме криза є тим шансом, який дозволить перебудувати економіку без особливих змін. Проте починати ці реформи потрібно вже.

Література

1. Багратян Г. Світова криза та Україна: проблеми й нові підходи до фінансового регулювання [Електронний ресурс] / Г. Багратян, І. Кравченко // ФінансиУкраїни. - 2009. - №4. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fu/2009_4/pdf/BAGRATIAN_KRAVCHENKO.pdf

2. Гальчинський А. Досягнута стабілізація світової економіки не буде тривалою [Електронний ресурс] / А. Гальчинський, Ю. Сколотяний // Дзеркало тижня. - 2009. - № 34 (762). - Режим доступу : http://www.dt.ua/2000/2020/67151/

3. Дубинський О. Чи є життя без МВФ [Електронний ресурс] / О. Дубинський, Ю. Сколотяний, Н. Яценко // Зеркало тижня. - 2009. - № 44 (772). - Режим доступу : http://www.dt.ua/2000/2020/67711/

4. Сколотяний Ю. Дефіцит «довгих рішень» [Електронний ресурс] / Ю. Сколотяний, О. Дубинський // Зеркало тижня. - 2009. - № 48 (776). - Режим доступу : http://www.dt.ua/2000/2040/68016/

5. Юрчишин В. Макроекономічний огляд України - вихід із кризи затримується? [Електронний ресурс] / В. Юрчишин // Центр Разумкова, Україна. - 2009. - Листопад. - Режим доступу : http://www.uceps.org/upload/yurchyshyn_ohliad_XI-2009.pdf

Размещено на Allbest.ru