Світоглядно-аксіологічна роль грошей у розбудові демократії

Життя сучасного людства важко уявити без грошей. Їх поява зіграла не меншу роль для розвитку цивілізації, ніж винахід колеса. На Заході є традиційною формула демократії як системи чотирьох влад - законодавчої, виконавчої, судової та влади преси. Насправді у сучасних умовах можна говорити про те, що всі ці чотири влади - лише прикриття для п'ятої і головної - влади грошей. У багатьох країнах центральні банки навіть формально не підпорядковані уряду. Гроші не лише становлять кров сьогоднішньої економіки, але й відіграють провідну світоглядно-аксіологічну роль. За влучним висловлюванням Дж. Сороса, «Гроші узурпували роль істинних цінностей у сучасному суспільстві, сумнівам же підлягають самі причини необхідності існування будь-якої моралі взагалі».

Метою нашої роботи є аналіз світоглядно-аксіологічної ролі грошей у контексті формування демократичного суспільства.

Значенню грошей у розвитку сучасної цивілізації присвячена досить велика кількість досліджень економічного, політичного, культурологічного та філософського характеру. Серед них роботи В. Ільїна [1], О. Петрищевої [2], Е. Тофлера [3], О. Чадаєва [4], І. Джадана [5]. Проте питання про їх світоглядно-аксіологічну сутність досі залишається відкритим. Це говорить про необхідність ведення активних соціально-філософських досліджень у цьому напрямку.

Гроші виникли на достатньо високому рівні розвитку людства, коли з'явився постійний товарообмін між племенами. Історію їх розвитку можна розділити на чотири етапи. Перший етап охоплює той період часу, коли в якості універсальних товарів люди використовували тварин, мушлі, зерно тощо. Проте у зв'язку з незручністю використання таких грошей вони поступово були замінені на металеві вироби різної форми. Поява металевих грошей знаменує другий етап їх розвитку. Перші монети з'явились у Лідії в VII-VI ст. ст. до н.е. Вже тоді вони відповідали таким сучасним критеріям як транспортабельність, захищеність від підробок, довгий строк служби (їх робили з електруму - сплаву золота та срібла). Третій етап пов'язаний з появою паперових грошових купюр. Він є ключовим для сучасності. Вперше паперові гроші біли винайдені в Китаї у VII-VIII ст. ст., а пізніше вони набули поширення в країнах Європи. Четвертий етап розвитку грошей розгортається в наші дні і є найбільш суперечливим. Передусім, це поява електронних грошей або, іншими словами, їх віртуалізація. Фактично електроні гроші є просто числами у комп'ютері. Це ставить перед світовою економікою цілу низку питань. Віртуальна грошова система не може ділити гроші на американські, німецькі, японські тощо, адже числа не мають ваги, кольору та інших характеристик. Згідно цієї логіки має бути сформована світова фінансова система. Крім того, необхідно бути вирішити завдання верифікації грошей. Сьогодні гроші захищають від підробок за допомогою складних голограм та знаків, а також жорстких санкцій. Питання про те, у якому напрямку буде розвиватись захист від підробок електронних грошей, досі залишається відкритим. Загалом, слід відмітити, що попри постійні зміни форми, сутність грошей продовжує залишатися відносно стабільною.

Всупереч декларації свободи людини у демократичній державі, соціальний статус, успіх і навіть саме життя членів сучасного суспільства знаходиться у жорсткій залежності від функціонування фінансових механізмів. У ліберально-демократичній риториці свобода часто презентується як економічна категорія, зокрема, як свобода підприємництва, яка безпосередньо пов'язується з фінансовим успіхом. У сучасній Україні демократизація супроводжується міфом про світле майбутнє, в якому настане «кінцева перемога» капіталізму та стануть доступними всі блага цивілізації. Гроші самі по собі перетворились на одиниці виміру свободи. За словами російського дослідника І. Джадана «людина з грошима у диктаторській державі буде почувати себе більш вільно, ніж бюджетник на паперті ліберальної демократії» [5]. Навіть у зовні благополучних і демократичних США на початку кризи люди втрачали роботу, а після цього й свої домівки і перспективи на майбутнє, навряд чи відчуваючи при цьому демократичні свободи. Банки у більшості випадків являють собою приватні корпорації, і навіть у тих країнах, у яких процес виробництва грошей контролюється незалежними державними банками, окремі громадяни мають справу не з державними, а саме з приватними банками, які отримують величезні прибутки. Тому цілком правильною є думка О. Чадаєва, який аналізуючи стан демократії у сьогоднішній Росії відмітив, що «логіка захисту і укріплення демократії змушує нас вимагати поширення контролю демократичних інститутів над простором, у якому формується національний прибуток» [4]. Демократія може розвиватись лише там, де є матеріальна забезпеченість та соціальна стабільність. У протилежному випадку людям просто недоступне демократичне розуміння свободи. Для них воно буде зводитись лише до рівня права на самозбереження.

Гроші та матеріальне благополуччя, яке вони забезпечують, становлять невід'ємну складову успішної особистості. Це здійснило сильний вплив на уявлення про мораль. Дослідник філософії грошей В. Ільїн пише з цього приводу: «На першому місці, замість моралі, стають нові закони, які стверджують нову мораль, аморальну до встановлених форм життя. Опертям цих нових законів стають гроші, і вектор прийняття рішень зміщується в інший від класичної моралі бік» [1, с. 368]. Образно кажучи, для сучасних «homo economicus» маральна людина це людина, яка варта кредиту. У суспільній свідомості панують чіткі асоціації між грошами і особистісною свободою, владою та самовираженням. Але економіка за своєю сутністю зорієнтована на масу, а не на окрему особистість. На відміну від політичної історії, де головну роль відіграють долі великих особистостей, в економічній історії все одноразове і особистісне виявляється малозначущим, а на перший план виступають принципові форми, за якими стоять мільйони випадків [7, c. 499]. Звичайно, матеріальний успіх пробуджує в людині відчуття влади. Проте, як справедливо відмічає О. Шпенглер, лише одиниці можуть перетворитися з підприємця на державного діяча, змінюючи при цьому своє відношення до ситуацій і речей, коли їх єдиною метою перестає бути лише збільшення прибутків [7, c. 503]. Сьогодні в Україні та інших країнах почасти можна побачити, як люди прагнуть піти в політику для отримання доступу до матеріальних благ. Ця мотивація є докорінно неправильною і має згубний вплив на життя суспільства. Ще на початку ХХ ст. видатний вчений та громадський діяч М. Туган-Барановський навів чіткі аргументи на користь того що виробництво засобів до життя є нижчим рівнем активності. На більш високих рівнях господарська діяльність стає менш значущою. Вчений відкрив наступну закономірність: чим вищими є потреби, тим меншу роль для їх задоволення відіграє господарювання. Якщо найбідніші прошарки суспільства ведуть боротьбу за існування, то більшість його забезпечених членів розглядають багатство лише як шлях до отримання влади, а не навпаки.

В умовах структурної перебудови українського суспільства дуже важливим є формування сильного середнього класу, тобто прошарку людей, які мають стабільний прибуток і забезпечують стабільний розвиток соціальних структур. Українська дослідниця О. Петрищева пише про те, що «світова практика свідчить про те, що одним з головних гарантів розквіту суспільства є наявність у ньому значного за обсягом та соціальною роллю середнього класу, адже в стабільних, демократичних країнах, як правило, саме він займає домінуюче положення» [2, c. 2]. Проблеми формування середнього класу в українській державі значною мірою носять світоглядний характер. За радянських часів держава здійснювала набагато більший вплив на життя громадян, ніж це відбувається зараз. У суспільній та індивідуальній свідомості сформувалась низка стереотипів (типу «Про нас піклується держава»), які викликають певну пасивність у досягненні матеріального успіху. При цьому середній клас як найбільш динамічна частина суспільства складається з творчих та активних людей, які чітко зорієнтовані на особистий матеріальний успіх. У демократичному суспільстві більш варіативною є стратегія поведінки громадян. У СРСР світоглядною домінантою був колективізм, тоді як сьогодні під впливом Заходу його місце зайняв індивідуалізм. Обидві домінанти мають свої особливості. Так, у за радянської доби суспільство було більш однорідним з точки зору прибутків. Також слід визнати, що радянській системі цілком успішно вдавалось підтримувати в суспільстві ідеали братерства, патріотизму, любові до Батьківщини. Звичайно, це не означає, що в індивіалізованому суспільстві цих ідеалів немає, але вони відходять на другий план.

Носієм морального прогресу у будь-якому суспільстві завжди був провідний соціальний клас. У демократичному суспільстві сьогодення ця місія належить новому середньому класу. Сучасний представник середнього класу повинен бути не лише зорієнтованим на здобуття матеріального успіху, але й соціально відповідальним, готовим до діалогу, мати достатні знання, постійно вдосконалюватись в своїй галузі, мислити критично та, водночас, інноваційно.

Гроші є однією з найбільших інновацій в історії людства. Вони пронизують всі сфери його буття, як публічного, так і приватного. Гроші являють собою потужну силу, що однаково ефективно діє на рівні окремої людини (при цьому почасти вони із засобу перетворюються на мету життя), на рівні спільнот, організацій та суспільних інститутів (як головне джерело їх розвитку), та на рівні суспільства в цілому (гроші як загальнокультурний феномен). Дійсно, у повсякденному житті, у філософських та релігійних вченнях гроші почасти асоціюються з такими поняттями як аморальність, духовна деградація, орієнтація на формальні зразки, цинізм і бажання наживи. У масовій свідомості сучасної України діють протилежні за своїм характером стереотипи - «гроші розбещують» і «багата людина - це розумна і успішна людина». Проте зараз у суспільстві відбувається процес формування нової етики - етики бізнесу, яка в тому числі включає й культуру адекватного ставлення людиги до грошей. Зрозуміло, що центральне місце в бізнес-етиці посідає практичний інтерес ділової людини. Але це не означає її тотожності з етикою споживання, яка ґрунтується на бажанні «мати якомога більше», прихованому за ширмою демократії. Бізнес-етика сьогодення повинна мати трудову основу, базуватися на спільних для всіх громадян принципах, включати справедливий перерозподіл коштів на користь незахищених верств населення, бути гуманістичною і прогресивно спрямованою. Необхідно створити синтез економічної та моральної доцільності. Для досягнення цього результату у суспільстві має бути запроваджена система відповідних заходів: введення курсів етики бізнесу до програми підготовки спеціалістів різних галузей, передусім, економічної; проведення профілактики «професійної деформації» бізнесменів; підвищення рівня духовності суспільства через культурно-мистецькі заходи, ЗМІ та інші канали; формування адекватних форм контролю за суспільною мораллю, встановлення чітких зв'язків між рівнем культури і освіти людини та рівнем її прибутків та ін.

Справжня демократія можлива лише у суспільстві, де влада знання буде міцнішою за владу грошей. На практиці ж у суспільному світогляді присутнє уявлення про те, що за гроші можна здобути все - кохання, членство у певній групі, дружбу впливових осіб і т. ін. Виникає ситуація, коли гроші купуються за гроші, що саме по собі є помилкою при логічних операціях зі знаками та є одним з факторів настання світової фінансової кризи. Фінансовий капітал у світі став домінувати над промисловим, що є дуже небезпечною тенденцією і тягне за собою завершення просвітницького шляху освоєння планетарного потенціалу. ЗМІ, окремі політичні діячі та партії культивують у масовій свідомості примітивні потреби та орієнтири. Гроші як тотальна надцінність свідомо інфільтруються у світогляд громадян. Тому цілком обґрунтованою є точка зору О. Корольова, який порівнює вплив грошей на людину з наркотичним ефектом, і пише: «Технології формування картини світу людини - сьогодні найбільш прибутковий бізнес. Руйнація національної самосвідомості, довіри людей державним органам та одне одному, актуалізація страху та невпевненості у майбутньому об'єктивно збільшують кількість проданих грошей» [6].

Але далеко не все можна купити за гроші. Без знань та достовірної інформації гроші перестають виконувати свою безпосередню функцію - задоволення людських потреб. Гроші заради грошей є ілюзією благополуччя. Як пише Е. Тофлер, одного разу навіть найтовстіше портмоне стає порожнім, зі знаннями ж усе по-іншому, їх можна накопичити ще більше [3, с. 40]. Знання має величезну гнучкість у порівнянні з грошима. Під знанням дослідник розуміє всю сукупність інформації, даних, образів, уявлень, підходи, цінності та інші символічні продукти суспільства. Знання - це найбільш демократичне джерело демократії, адже ним може володіти кожен громадянин, навіть слабкий і бідний. Прірва між бідною людиною і мільйонером не така глибока, як між освіченою людиною і невігласом. Саме контроль над інформацією, а не над грошовими потоками, становитиме сутність майбутньої боротьби за владу у всіх соціальних інститутах. Хоча у контексті сучасних глобальних процесів розбудова суспільства знань не видається легкою. Глобалізація безпосередньо пов'язана з ростом нерівності у суспільстві, оскільки одна його частина належить до певної суспільно-політичної еліти, яка володіє ключовими інформаційними потоками і формує розвиток світової і національної суспільної думки, а представники іншої частини змушені знаходитись на периферії ключових соціальних процесів. З цим пов'язаний розвиток руху антиглобалістів, який набуває сили по всьому світі.

Таким чином, гроші у сучасному суспільстві відіграють не тільки провідну економічну і політичну, але і світоглядну роль. Гроші пройшли кілька стадій розвитку, найбільш цікавою і суперечливою з яких є стадія електронних грошових одиниць. В аксіологічному аспекті вони стали універсальною цінністю. Сучасна демократія для свого розвитку потребує фінансової стабільності, інакше замість розбудови демократичних інститутів громадяни будуть вести боротьбу за існування. З одного боку, з грошима неподільно пов'язані уявлення про успіх, свободу, владу, громадянські права. Але, з іншого боку, саме фінансові механізми сьогодні жорстко обмежують людські права і свободи. Гроші є однією з найбільш важливих інновацій в історії людства. Вони докорінно змінюють погляди на мораль. Для прогресивного суспільного розвитку необхідний безперервний моральний прогрес, який сьогодні має забезпечити середній клас, сформувавши нову культуру сприйняття грошей, нову етику бізнесу, що має прийти на зміну примітивній етиці споживання. Членам сучасного суспільства слід чітко розуміти, що не все можна купити за гроші, а їх розуміння як мети і вищої цінності приведуть соціум у глухий кут. Чільне ж місце у світоглядно-аксіологічному вимірі мають посідати не вони, а знання та достовірна інформація. За умови загальної доступності саме знання виступають головним джерелом демократії. Знання, а не гроші, і стануть невдовзі головним предметом суперечок у боротьбі за владу.

гроші демократичний клас суспільство

Размещено на Allbest.ru