Поняття франчайзингу, його еволюція та правова характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття франчайзингу, його еволюція та правова характеристика

Выполнил

Шинкаренко В.О.

У даний час більш помітну роль в економіці країни став грати малий і середній бізнес. Мале підприємництво сприяє розвитку конкуренції і швидко реагує на запити ринку. Але розвиток малого бізнесу не стабільний та не послідовний. Причинами цього є те, що малі та середні підприємства намагаються діяти самостійно без опори на ресурси фірм, які завоювали становище на ринку. Найчастіше невміння організувати партнерські відносини, а також відсутність інвестицій приводять до краху малих підприємств у період їх становлення. Слід зазначити, що фінансові можливості, самі по собі, ще не можуть гарантувати успішний розвиток малих і середніх підприємств, однак існують численні не фінансові відносини підтримки, наприклад, надання допомоги з сторони у веденні певного бізнесу, що сприяє успішному зростанню підприємництва.

Одним із сучасних видів партнерського бізнесу є франчайзинг. Більше того дослідження вказують, що він є ефективним. Робота фірми, що використовує систему франчайзингу, дозволяє долати виникаючі труднощі, особливо на початковому етапі, що особливо актуально для підприємців-початківців шляхом того, що франчайзі копіює схему організації бізнесу, заснованої на досвіді процвітаючої фірми.

Таким чином, відносини сторін при франчайзинг, по-перше, є альтернативою відносин, що виникають між основною і дочірньою фірмою, а, по - друге, метод франчайзингу дозволяє вирішити задачу одержання знань, досвіду і спеціалізації в сфері ділових відносин.

Поняття франчайзингу виникло в середньовічній Франції. Там воно позначало надання привілеїв третім особам, які за винагороду виробляли продукцію для забезпечення державних інтересів.

Ознаки тих відносин, які тепер називають франчайзингом, можна відшукати також у відносинах католицької церкви, яка дарувала привілеї збирачам податків. Вони залишали собі певну частину податків, а решту відправляли Папі. Tака схема існувала до 1562 p., поки не була скасована. Приватним особам могли бути надані франшизи на організацію ринків та ярмарків, а також на експлуатацію річкових поромів.

Прикладом франчайзингу може слугувати також торгова практика у Великобританії, що існувала ще в XII ст., коли король надавав права баронам щодо збору і підрахунку податків. В обмін на це право барони були зобов'язані поставляти солдатів для армії з відповідним спорядженням.

Система гільдій, що існувала в Лондонському Сіті, була також своєрідною формою франчайзингу. Так, членство в ліврейних компаніях Лондонського Сіті надавало таким членам безліч різних привілеїв. Звичайним методом вступу в ліврейну компанію було надходження в учнівство, що, по його успішному закінченню, надавало статус фрімена, тобто громадянина, що одержував право служити будь-якому панові або самому собі. Така компанія розробляла, затверджувала, а також захищала стандарти вироблених товарів і надаваних послуг й ефективно обмежувала конкуренцію. По суті, членство в компанії надавало право працювати в межах Лондонського Сіті, але тільки у відповідності зі стандартами, виконання яких ретельно перевірялося. Без членства в ліврейній компанії неможливо було мати магазин або торгувати в межах Сіті. Можна сказати, що ліврейні компанії надавали своїм членам франшизу по торгівлі в Сіті у відповідності зі стандартами, які повинні були однозначно відповідати й асоціюватися зі членством у такій ліврейній компанії.

У Великобританії ще й досі існують стародавні франшизи, що дають право проводити ярмарки, розміщувати ринки, надавати пороми, мости і споруджувати броди через річки | водні потоки. Подібні привілеї від державної влади видавалися також і в Росії. Наприклад, у 1752 р. був виданий привілей від імені царської влади на будівлю фабрики для виробництва різнобарвного скла для бісеру М.В. Ломоносову.

Незважаючи на те, що корені франчайзингу походять з Європи, свого сучасного значення він набув у СІЛА в другій половині XIX ст. У 1863 р. фірма Зінгер вперше у світовій практиці почала використовувати чистий франчайзинг, надаючи за плату роздрібним торговцям виключне право збуту зінгерівської продукції на відведеній для кожного з них території СІЛА.

Розвиток франчайзингу в Європі, на відміну від СІЛА, відбувався не так стрімко. Зокрема, у Франції перші зародки мережевої торгівлі з'явились у 1930-ті роки. Піонерами тут стали такі великі трикотажні компанії, як Phildar і Pingouin, які існують і сьогодні після численних перетворень. Варто згадати і про мережу продуктових магазинів Felix Potin, що виникли ще за часів Другої імперії і проіснували до 1996 р. У Великобританії першими освоїли франчайзинг такі фірми, як Wimpy, ServiseMaster, Dyno-Rod і Kentucky Fried Chicken. франчайзинг франшизіат франшизіар

У 70-х pp. у Європі починають формуватися не тільки фірми, що використовують франчайзингові схеми, а й цілі інституції, завданням яких стає дослідження і впровадження франчайзингу. Так, 23 вересня 1972 р. була створена Європейська Федерація Франчайзингу (ЄФФ).

Отже, елементи правовідносин, які ми зараз називаємо франчайзин- говими, були давно. Проте лише з розвитком економіки, появою великих компаній, розвитком малого бізнесу й збільшенням матеріальних можливостей населення розвинулися і вдосконалилися ті відносини, які тепер називають франчайзингом. В економічному плані франчайзинг став ефективним способом кооперації великого та малого підприємництва.

Якщо в Європі прийнято по суті єдине визначення франшизної угоди за Регламентом № 4087/88 КЄС, то в США існує декілька видів таких визначень відповідно до законодавства різних рівнів і призначення згідно з федеральним законам про «галузевий» франчайзинг, згідно із законодавчими актами про франчайзинг в штатах США, відповідно до Постанови ФТК № 436; згідно з деякими «непрофільними» законами штатів. У таких визначеннях часом зустрічаються дуже істотні розбіжності. Мова, по суті, йде про різні трактування франчайзингу різними законодавчими джерелами в США. Різні законодавчі визначення франшизної узгоди викликано щонайменше двома істотними причинами. Одна з них пов'язана з багатоликість підприємницьких відносин, які відносять до франчайзингу. Італійський автор Р. Бальді свідчить, що труднощі у виробленні визначення франчайзингу обумовлені дуже широкою гамою різних форм, в яких він реалізується на практиці. Торговий (розподільчий, збутової), сервісний, виробничий франчайзинг - це по суті різні форми кооперації і поділу праці, що мають часом різне економічний зміст та організаційні форми в різних галузях торгівлі, послуг та виробництва. Ще більш важлива інша причина - наявність безлічі близьких франчайзингу, іноді «псевдофран- гнизних» договірних форм, які роблять хиткими і нечіткими властиві франчайзингу критерії та ознаки. Автори доповіді Комітету по малому бізнесу Палати представників Конгресу США відзначали із цього приводу, що в США існують численні «альтернативні підприємницькі форми, які не укладаються в загальне визначення франчайзингу». Найбільші труднощі виникають щодо торгового та сервісного франчайзингу, але саме вони якраз і переважають серед його різних різновидів.

Наприклад, у відповідності з федеральним законом США про автомобільний дилерський франчайзинг «франшиза» означає «укладення між будь-яким виробником автомобілів, які займаються комерційною діяльністю, і будь-яким автомобільним дилером письмової угоду (або договору), призначення якого полягає в тому, щоб встановити юридичні права й обов'язки сторін такої угоди (або договору)». Строго кажучи, в цьому визначенні немає нічого від франчайзингу. Мова йде про звичайний дилерський договір, який законодавець з певних міркувань назвав «франшизою» (franchise). Для американського законодавства, незалежно від того, що саме конкретний законодавчий акт розуміє під франчайзингом, взагалі характерно вживання терміна «франшиза» замість «франшизної угоди». Ane під цими термінами маються на увазі істотно різні поняття.

Франчайзинг, у широкому значенні, це певний спосіб просування й збуту товарів і послуг.

Два основних фактори, що сприяли небувалому поширенню франчайзингу. Це, по-перше, потреба в розвитку й розширенні певної підприємницької діяльності, що асоціюється з конкретним підприємством й, по-друге, можливість досягнення такого розширення шляхом кооперування з іншими особами, що володіють необхідним капіталом і людськими ресурсами для досягнення необхідного результату. Будь-яка франчай- зингова система заснована на успішно функціонуючому підприємстві франшизіара (франчайзера) , і це є основним елементом франчайзингу.

Якщо немає такого успішно функціонуючого підприємства, то немає й фактичної основи для франчайзингу.

Підприємство франшизіара обов'язково повинне чимось виділятися на тлі інших підприємств, ведучих подібну йому підприємницьку діяльність. Необхідна явно виражена «індивідуалізація» підприємства франшизіара. Такий індивідуалізацією є «бренд». Бренд може являти собою сукупність всіх елементів іміджу франшизіара або його окремі частини: торговельне найменування, торговельну марку, торговельні символи, використовувані при продажі товарів чи наданні послуг, певний інтер'єр торговельних приміщень, у яких ведеться підприємницька діяльність, і т.п.

Іншою важливою відмітною рисою франшизіара є ведення підприємницької діяльності відповідно до певної, відомої тільки франшизіару системи. Таку систему найчастіше називають ноу-хау. На відміну від бренда, що зовні індивідуалізує франшизіара, що відрізняє його від інших й є відкритим й загальновідомим, ноу-хау франшизіара, навпаки, є його комерційною таємницею.

Можливість придбання права користування системою франшизіара є однією з найбільш важливих рис франчайзингу. Будь-яка підприємницька діяльність сполучена з ризиком зазнати збитків. Однак ці ризики істотно знижуються, якщо поруч із вами досвідчений підприємець, що довів на ділі свою здатність створити успішний бізнес. І хоча дуже багато чого залежить від самого франшизіата (франчайзі), не можна скидати з рахунків і відповідальність франшизіара, його вміння правильно й вчасно допомогти франшизіату в тому випадку, якщо в того можуть або вже виникли проблеми.

Частина підприємців використають термін «франчайзинг» для визначення звичайних ліцензійних правовідносин. Деякі юристи вважають франчайзинг підвидом ліцензійних договорів. У деяких країнах урядові органи видають франшизи на здійснення певних видів підприємницької діяльності (наприклад, одержання дозволу на здійснення залізничних або інших перевезень). Дилерські продажі легкових автомобілів, як вже зазначалося, часто називаються франшизами й т.д. Tому важливим є чітке знання рис, властивих тільки франчайзингу, що дозволить не поплутати ці правовідносини зі схожими, але все-таки іншими. До таких рис варто віднести:

1) особа, що потенційно може бути франшизіаром повинна спочатку розробити, випробувати й впровадити певний підприємницький формат, спосіб або метод ведення бізнесу. Такий формат повинен бути успішним й асоціюватися у споживача з певним брендом;

2) франшизіар повинен вибрати франшизіата й навчити його всім методам і способам роботи франчайзингової системи для того, щоб фран- шизіат міг самостійно вести підприємницьку діяльність;

3) франшизіат при контролі й сприянні з боку франшизіара веде свою підприємницьку діяльність під брендом франшизіара. Таким чином, одержувані їм доходи прямо пов'язані з діловою репутацією франшизіара;

4) франшизіат для створення й розвитку франчайзингового підприємства використає свої власні або позикові кошти. Таким чином, думка багатьох підприємців, що разом із франчайзингом приходять іноземні інвестиції є помилковою. Це відбувається далеко завжди. Суть франчайзингу полягає в залученні місцевого капіталу, а вже потім можлива перспектива міжнародного франчайзингу;

5) як правило, франшизіат є власником франчайзингового підприємства;

6) франшизіат виплачує франшизіару винагороду, що представляє собою плату за користування отриманими правами, а також за постійні послуги, які йому робить франшизіар (такі, як проведення курсів, контроль за веденням бізнесу, сприяння в подолання труднощів і т.п.).

Наведені вище риси й відрізняють франчайзинг і відповідно франчайзинговий договір від інших схожих правовідносин.

Але, існування безлічі близьких франчайзингу, іноді «псевдо- франшизних» договірних форм робить хиткими і нечіткими властиві франчайзингу критерії та ознаки. Автори доповіді Комітету по малому бізнесу Палати представників Конгресу США в зв'язку з цим відзначали, що в США існують численні «альтернативні підприємницькі форми, які не укладаються в загальне визначення франчайзингу».

Настільки ж численні і доктринальні визначення франшизної угоди. Особливе місце серед них належить визначенню франчайзингу (договору франчайзингу, франчайзингову діяльності, тощо), що вироблені численними національними, а також міжнародними франчайзинговими асоціаціями та федераціям багато з яких входять в дуже впливову Європейську федерацію франчайзингу (ЄФФ). Звичайно, документи таких об'єднань не мають сили нормативних актів, але прийняті ними статути, хартії, кодекси франшизних відносин явно виходять за рамки правової теорії, тому що зобов'язують членів таких організацій (які об'єднують, як правило, фран- чайзерів) керуватися подібними документами. Так, Етичний кодекс ЄФФ, даючи власне, причому досить якісне визначення франшизою угоди, встановлює, що угода повинна відповідати національному законодавству (країн ЄС), праву Європейського співтовариства і справжньому етичному кодексу. Тим самим Кодекс набуває статусу своєрідного квазіправову документа. В інших подібних документах теж формулюються положення, що певною мірою зобов'язують франчайзерів слідувати їм.

Виділимо відмінності в загальному акценті, який властивий, з одного боку, юристам континентальної школи права, і, з іншого, юристам англо-американської школи. Перші в більшій мірі теоретизують і схильні розглядати франчайзинг як продукт розвитку європейського права у сфері торговельно-розподільних, ексклюзивно-комерційних відносин. Другі відрізняються більш прагматичним підходом, ставлячи на чільне місце перш за все підприємницьку цінність франчайзингу як комплексної договірної форми («бізнес-формат франчайзинг») і підкреслюючи американське коріння останнього.

Проблемним також є питання близькості комерційної концесії до договору франчайзингу, яка призвела до прямого ототожнення франчайзингу з комерційною концесією деякими європейськими дослідниками. Tак, переважна частина французьких теоретиків франчайзингу схильна розглядати його лише як форму комерційної концесії та вважати навіть, що найбільш розвинутий американський варіант франчайзингу є не що інше, як різновид все тієї ж європейської комерційної концесії, правда, з деякими місцевими, чисто американськими модифікаціями. Такої ж точки зору на франчайзинг дотримуються і деякі італійські юристи, але на відміну від французів вони все ж таки визнають самостійне існування франчайзингу, правда, «в вузькому розумінні слова «, розуміючи під ним тільки сервісний договір франшизи, оскільки традиційна комерційна концесія не поширюється на надання послуг, а обмежується тільки сферою торгівлі. Прихильники такого підходу також спираються при цьому на визначення франчайзингу, вироблене Європейською федерацією франчайзингу, в одному з фрагментів якого йдеться, що даний вид договору «представляє собою щось більше, ніж договір про виключний продаж товарів чи договір комерційної концесії, або ліцензійна угода, згідно з якими сторони беруть на себе зобов'язання один перед одним. Франчайзинг будується на взаємній довірі, і обидві сторони як у відносинах між собою, так і у відносинах з громадськістю прагнуть уникати непорозумінь «.

Вважається, що саме таке трактування франчайзингу припускає повномасштабне співробітництво сторін, що супроводжується контролем франчайзера (франшизіара) над діями франчайзі (франшизіата). Іншими слова, мається на увазі, що європейська концепція чітко розуміє під франчайзингом тільки «бізнес-формат франчайзинг», тоді як у США поширений своєрідний структурований підхід до франчайзингу. Можна цілком погодитися з тим, що франчайзинг, як і всякий інший каузальних договір, несе в собі ознаки (або елементи) інших договірних форм. Ane він все ж таки не є простою механічною сумішшю, сукупністю таких договірних елементів. Франчайзингу, особливо його вищим різновидам, властиво системне з'єднання таких елементів. Як відомо, система відрізняється від простої сукупності тим, що складові її елементи надають їй новий якісний стан, відмінне від стану окремих елементів. Виключення хоча б одного з них із системи перетворює останню в простий набір таких елементів. Взяті не окремо, а в сукупності елементи франчайзингу створює нові за своєю договірною природою, комплексні відносини взаємодії сторін франшизної угоди. Таким чином, франчайзинг - це договір про співробітництво сторін, точніше, про особливий, раніше не відомий тип співробітництва, недоступний окремо жодній з присутніх у франчайзингу договірних форм. Саме ця нова, системна якість надає договору франчайзингу типологічно повноцінний і самостійний характер.

Список використаних джерел

1. Ляшенко В.И. Развитие франчайзингового режима в Украине/В.Н.Ляшенко // Вестник экономической мысли Украины. - 2007. - № I. - С.79-84.

2. Корольчук О.П. Франчайзинг (теорія, методологія, практика) [текст; монографія] / О.П.Корольчук. - К.: Київський національний торговельно-економічний ун-т, 2006. - 206 с.

3. Барахоева М.У. Договор коммерческой концессии / М.У.Бахоева // Материалы Всероссийской научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Перпектива - 2002»: [В 5-ти томах]. - Нальчик: Изд-во Каб.-Балк. ун-та, 2002. - Т. 4.

4. Мюррей Я. Франчайзинг / Я.Мюррей; [пер. с англ. к.Э. и. К. Любимова]. - СПб.: Питер, 2004. - 144 с.

5. Новосельцев О.В. Франчайзинг: история развития, правовое регулирование, оценка / О. В. Новосельцев // Финансовая газета. - 1999. - № 18. - С.7--11.

6. Поворин С.В. Тенденции развития франчайзинга в мировой экономике

С.В.Поворин // Маркетинг в России и за рубежом. - 1998. -№3. - С.26-31.

7. Hadfield G.K. Problematic relations franchising and the law of incomplete contracts / G.K. Hadfield // Stanford law review. - Stanford (California), 1990. - T.42. -N 4. -939 p.

8. Kinch J.E. with Hayes₁John P. Franchising: The inside Story /J.E. Kinch, Hayes J.P. - Wilmington: TriMark Publishing Co. Inc., 1986. - 187 p.

Размещено на Allbest.ru