Монополізм знань як домінанта формування освітної еліти

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОНОПОЛІЗМ ЗНАНЬ ЯК ДОМІНАНТА ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ЕЛІТИ

О.А. Шевчук, к. е. н., доцент

Постановка наукової проблеми. Сьогоденне посилення взаємозалежності елементів цивілізаційного процесу - структурні зміни в економіці, що пов'язані з наявністю зайнятості, міжнародний перелив людського капіталу, формування нової системи освіти, різних форм власності та систем основного фактору розвитку людського капіталу та екологія, що визначає рівень здоров'я людини призвели до переосмислення концепції еліти в рамках формування «економіки знань».

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню питань формування еліти за рахунок приватної власності на засоби виробництва в контексті розвитку світової економіки присвячені наукові праці іноземних авторів: Е. Тофлера, Ф. Фукуями, Д.Бела, Дж. Гелбрейта, Л. Едвінсона, В. Іноземцева та наших співвітчизників - О. Габовича, О. Куценко, В. Кузнєцова, С. Вовканича, X. Копистянської, К. Баранцевої, А. Данилюка та інших науковців.

В той же самий час, недостатнє висвітлення проблем формування освітньої еліти за рахунок власного інтелектуального капіталу у наукових та фахових економічних джерелах обумовили актуальність статті, логіку викладення її положень і мету.

Мета статті - розглянути процес формування еліти з позиції монополізму знань, як основного джерела економічного зростання в умовах розповсюдження глобалізації.

Викладення основного матеріалу. В умовах багатофакторних трансформаційних процесів глобалізації, що визначають механізми розвитку ринкової економіки, змінюється рівень людського розвитку, способи життя і ступінь соціальної нерівності, що обумовлює різні можливості щодо доступу до освіти, медицини, професійної зайнятості.

Сьогодні, ні у кого не викликає сумніву, що знання та інформація перетворюються в одну з найголовніших потреб сучасного суспільства - «економіки знань» ("knowledge societies"), яка ґрунтується на чотирьох основних принципах [7]:

• сприятливий економічний та інституціональний режими, що забезпечують розвиток підприємництва;

• освіченість населення, що сприяє подальшому використанню знань;

• розвиток інфраструктури для розповсюдження інформаційних та комунікаційних технологій;

• ефективність інноваційної системи.

Зрозуміло, економіка, основу якої становлять знання, базується переважно на використанні розумових здібностей та застосуванні нових винаходів, технологій та сучасних засобів комунікації - всім тим, що забезпечується розвитком людського капіталу.

В таких умовах, цикл створення продукту стає коротшим, а потреби в інноваціях збільшуються. Це означає, що економіка знань диктує нові вимоги до виробників в контексті розвитку міжнародної торгівлі та підвищення конкурентоздатності продукції.

Іншими словами, основою для рентабельності, прибутків та привілейованого стану як будь-якої корпорації, так і країни в цілому стає короткострокова монополія на знання, що досягається завдяки використанню власного інтелектуального потенціалу, як частини людського капіталу.

Це означає, що основними домінантами сучасних процесів стають - освіта, наука та інформація, що у сукупності виступають як особливі форми відтворення знань. Оскільки основним чинником інформаційно- комунікаційного розвитку суспільства виступає освіта, то необхідно зупинитися на цій категорії більш детально.

Зазначимо, що традиційно, освіта розглядається як суспільне благо Концепція суспільного блага вперше була сформульована в 1954 р. американським професором П.Самуельсоном. Див. П. Самуэльсон. Чистая теория общественных расходов. Доступний з http://www.seinstitute.ru/Files/veh4-2-10_Samu_p371- 376.pdf, що призначено задовольняти колективні потреби.

В основі освіти, як суспільного блага лежать два основних принципи:

• не конкурентоспроможність, яка передбачає неможливість суперництва при споживанні цього блага;

• не виключність, що означає, що споживання визначеного блага однією людиною не виключає споживання цього блага іншими індивідами та не зменшує його корисності для кожного окремого споживача при збільшенні числа споживачів благ в умовах необмеженої кількості споживачів цього виду благ (оптимальність за Паретто).

Поряд з цими принципами, ми можемо виділити ще два основних критерії, які безпосередньо пов'язані з освітою - невичерпність та акумулятивність, що полягають у збільшенні обсягу знань по мірі їхнього виробництва та споживання.

Крім колективного блага, освіту можна розглядати як специфічний товар, та як капітал.

Розглянемо освіту як особливий вид товару, що надає можливості її носію отримувати монопольне становище на ринку.

Зазначимо, що освіта як товар має певні характеристики:

• неосяжність, оскільки освіта має не речовинний характер;

• невіддільність від джерела та нерозривність виробництва й споживання послуги;

• необхідність безпосередньої участі споживача у виробництві визначеної послуги;

• необмеженість кількості часу споживання;

• неможливість збереження результатів освітнього процесу.

Освіта, як і будь який товар має як споживчу, так і мінову вартість.

Як споживча вартість - освіта задовольняє певні освітні потреби особистості, потреби роботодавця та держави в підвищенні якості людського капіталу за рахунок розширення кругозору людини та забезпечення можливостей для самореалізації. Ця вартість реалізується в процесі отримання знань.

Як мінова вартість - освіта виступає результатом обміну знань, навиків та вмінь індивіда шляхом трансформації інновацій в товар, перетворюючи їх на дохід. Відповідно, мінова вартість освіти повністю залежить від її практичного застосування.

Слід зазначити, що співвідношення споживчої вартості та вартості у освіти є значно вищим за усі інші товари, оскільки ефект від її застосування набагато більший, а отже і вища частка прибутку, що отримується за їх рахунок.

Такий висновок надає нам можливості розглядати освіту і як капітал. А унікальність знань кожного окремого індивіда надає нам можливості розглядати останні як короткострокову монополію на знання. Ця монополія пов'язана з індивідуальними здібностями носія і з спеціальною термінологією, що надійно охороняє знання від витоку в загальне середовище та посиланнями на джерело знань.

Розглянемо цей постулат більш детально.

З позиції мікроекономіки (неокласична теорія) - монополія є результатом дії одного продавця на ринку, причинами чого є відсутність товарів-замінників, наявність певних бар'єрів для входження на ринок інших суб'єктів та недосконалість ринкової інформації.

Зазначимо, що не існує загальноприйнятої класифікації монополії. Як правило, виділяються:

• природна (технологічна) монополія, ліквідація яких економічно недоцільна, оскільки даний тип виникає внаслідок об'єктивних причин, в основі яких лежать особливості технології виробництва в умовах, коли конкуренція неможлива або небажана;

• адміністративна (державна) монополія, що виникає внаслідок дій державних органів шляхом надання окремим фірмам виключного права на виконання певного виду діяльності. Сюди належать природні державні монополії;

• економічна монополія, що виникає на базі закономірностей господарського розвитку і обумовлена економічними причинами - успішному розвитку підприємства, постійному росту його масштабів шляхом концентрації капіталу. Ця монополія базується на процесах централізації капіталу.

Швидке розповсюдження інформаційно- комунікаційних технологій в усіх галузях економіки, поглиблення інноваційних процесів призводить до необхідності виділення нового виду монополії - монополії на знання (інтелектуальні продукти), що забезпечує діючий механізм реалізації науково- технічних досягнень у формі інтелектуальної власності.

Зазначимо, що до середини XX-го сторіччя, коли швидкість розповсюдження знань була нижчою по зрівнянню із швидкістю зміни поколінь - монополія на знання була більш спадкоємною.

З другої половини XX-го сторіччя, значний крок уперед у розвитку інформаційних та комунікаційних технологій, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу та залежність від науково-технічного прогресу всіх сфер громадського життя призвели до значного збільшення швидкості відновлення соціально значимих знань і навичок. Це надало можливість тим, хто самостійно здатний розробити або освоїти нові знання та навички, безпосередньо їх реалізувати у вигляді тієї або іншої влади, отримати статус економічної еліти суспільства.

Зазначимо, що монополія на знання (інтелектуальна монополія) - це єдиний вид монополії у світовому бізнесі, що визначається та заохочується як на національному, так і на міжнародному рівнях. Цей феномен пояснюється тим, що господарська діяльність перетворюється в процес створення, поширення й використання знань, які виступають з одного боку, як ресурс, а з іншого - як кінцевий продукт діяльності. Саме знання стають безпосередньою виробничою силою, рушійною силою розвитку та основним чинником підвищення конкурентоздатності як на локальному, так і на світовому ринках.

Висновки. В сучасних умовах, коли капітал виступає як провідна економічна сила, монополія знань дозволяє здійснювати контроль над результатами інтелектуальної праці і отримувати додаткову ренту від створених інтелектуальних продуктів.

А оскільки, корисними є тільки знання, що були освоєні, то вони стають все більш елітарними.

Саме монополія на знання надає можливості встановити монопольно високі ціни на продукти своєї праці та породжує соціальну несправедливість.

Сьогодні, коли економіка України стрімко розвивається, так само збільшується чисельність середнього класу і інтелектуальної еліти, за рахунок залучення освічених спеціалістів у сфери розвитку інформаційно- комунікаційних технологій. В той же самий час, збільшується і частина людей, що належить до «нижчого класу», які в зв'язку з недостатнім рівнем освіти є економічно незат- ребуваними. Такий процес, відбувається, на нашу думку, в зв'язку з тим, що не зважаючи на поширення доступу до освіти, ми маємо в той же самий час ситуацію, коли люди, що належать до різних соціальних груп мають різні можливості для отримання освіти, що призводять до появи соціально-класового розподілу.

Отже, проблеми стратифікації суспільства, що пов'язані з монополізмом знань обумовлюють подальше дослідження цього питання для визначення імперативів розвитку

інтеллектуальний капітал науковий стратифікація

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛГГЕРАТУРИ

1. Баранцева К.К. Феномен еліти в контексті процесів структурування суспільства [Текст] // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія “!сторія, економіка, філософія”. - К.: КДЛУ. - 1999. - Вип.3. - С.271-300.

2. Вовканич С., Копистянська X. Формування національної еліти: Соціально- психологічні аспекти [Текст] // Вісн. НАН України. - 1996. - №7-8. - С.90-97;

3. Габович О., Кузнєцов В. Наука та еліта [Текст] / Економіст №1 січень 2006, С66- 73.,

4. Данилюк А. Особливості сучасної стратифікації суспільства [Текст] // Філософська думка. - 1999. - №4. - С.57-70

5. Куценко О. Структурування інтересів економіко-політичних еліт у процесі ринкових перетворень в Україні. [Текст] / Політичний менеджмент 2005 №1, С78 - 89.

6. Обучение на протяжении жизни в условиях новой экономики [Текст] (Серия “Актуальные вопросы развития образования”) -- М.: “Алекс”, 2006. 264 с., С39-40, ISBN 5_9618_0030.

7. Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки. Матеріали тринадцятої міжнародної науково-практичної конференції з інноваційної діяльності. Наукове видання. [Текст]. К.: НАН України, 2008 р. - 369с.

Размещено на Allbest.ru