Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

"Київський національний університет імені Вадима Гетьмана"

Кафедра політичної економії факультетів управління та маркетингу

Курсова робота

на тему: "Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку"

Київ 2008

План

Вступ

1. Сутність економічних потреб

2. Етапи розвитку і реалізації потреб

3. Закон зростання потреб і суспільне виробництво

Висновок

Список літератури

Вступ

Тема економічних потреб та інтересів є зараз дуже актуальною. Врахування різноманітних соціальних інтересів, цінностей, регулювання їх формування, вплив на них - на активну соціальну діяльність особистості - необхідна умова поглиблення й розширення економічної, соціально-політичної, духовної основи об'єктивної саморегуляції і свідомого, регулювання процесів функціонування й розвитку соціального буття як системи. В суперечливому сучасному українському суспільстві нагальними є проблеми дослідження природи та властивостей інтересів суб'єктів соціального життя, механізмів їх узгодження особливостей регулювання з метою становлення оптимальної соціальної структури та стратифікації.

Потреби та інтереси досліджують як зарубіжні вчені, зокрема Богачев, Міхєєв, Хлєбніков, [3,12,19], так і вітчизняні науковці: Баєва, Бортник, Козаков, Паламарчук [1,4,8,15].

Мета дослідження - дослідити економічний зміст людських потреб та інтересів.

У зв'язку з поставленою метою визначені наступні завдання:

- визначити сутність економічних потреб;

- дослідити особливості класифікації економічних потреб;

- охарактеризувати особливості та причини формування потреб;

- проаналізувати етапи розвитку і реалізації потреб;

- виявити тенденцію потреб до зростання;

- вивчити діалектику зв'язку економічних потреб і суспільного виробництва.

Об'єкт дослідження - економічні потреби та інтереси.

Предмет дослідження - триада взаємозв'язку потреби-інтереси-виробництво.

Методи дослідження:

- метод наукових абстракцій;

- методи аналізу та синтезу;

- історичний метод;

- описовий метод;

- графічний метод;

- абстрактно-логічний.

Інформаційною базою дослідження є ані соціологічних обстежень, монографічні дослідження, вітчизняних і зарубіжних економістів, підручники, періодичні видання.

Робота містить вступ, три розділи, висновки , список літератури.

1. Сутність економічних потреб

Визначні мислителі, політологи, економісти минулого і сучасності -- Дж. Гобсон, К.А. Гельвецій, Г.В.Ф. Гегель, К. Маркс, М. Вебер, Ф. Хайєк та інші бачили в потребах вираження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.

Потреби -- це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. В структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв'язок людей з умовами життєдіяльності: ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи); до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання); до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні); до праці та дозвілля (потреба у цікавій, творчій праці, у відпочинку та ін.).

Сутність потреб можна проілюструвати на прикладі становлення нових потреб, які завжди виникають із такого ставлення людей до умов життєдіяльності, що характеризується бажанням змінити ці умови. Наприклад, потреба у підвищенні швидкості пересування, яка виникає як бажання змінити способи пересування, що існують. Матеріальних засобів реалізації цього бажання ще немає, тому воно втілюється в казкових кили-мах-літаках. Проте потреба вже виникла, і вона спонукає людство до пошуків реальних шляхів її задоволення -- до винаходу автомобіля, поїзда, літака.

На підставі загального визначення можна конкретизувати уявлення про потреби як предмет дослідження економічної теорії.

Економічні потреби -- це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер. "Люди звикли пояснювати свої дії з свого мислення, замість того щоб пояснювати їх із своїх потреб (які при цьому, звичайно, відображаються в голові, усвідомлюються)..." - зазначав Ф. Енгельс [6,С. 60].

Найбільш просте і суттєве визначення потреб: потреби-це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини. Іншими словами-це бажання споживачів придбати і використати товари і послуги, які приносять користь.

Перелік таких продуктів та послуг-надзвичайно широкий: продукти харчування, одяг, житлові будинки, автомобілі, магнітофони, компакт-диски і т. д. Досить зазначити, що лише в Україні випускається більше 20 тис. найменувань продукції, а перелік послуг навіть важко визначити, що у свою чергу, свідчить про величезну різноманітність різного роду потреб.

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб'єктами та об'єктами.

За суб'єктами потреби поділяють на:

а) індивідуальні(особисті), колективні та суспільні.

До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів і послуг. Особисті потреби залежать від багатьох чинників, зокрема часу, місця і середовища проживання, від рівня розвитку суспільства.

Кожна людина прагне мати друзів, добрі стосунки із колегами й близькими, перебувати у певному колективі тощо. Суспільне життя людей зумовлює виникнення потреб колективного характеру. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці.

Суспільні -- це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.;

б) потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб'єктів економіки. Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах. Підприємці потребують підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканності державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та ін.

в)потреби суспільно-економічних класів і соціальних груп.

За об'єктами потреби класифікують на:

а) породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні потреби -- в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін.). Фізіологічні потреби передбачають реалізацію об'єктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини, їх елементарність визначається безпосереднім зв'язком з біологічними функціями організму людини. В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб виживання) має соціальний характер, отже, позначається на формуванні соціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства -- потреби економічні. Тому інколи потреби поділяють на економічні та соціальні. Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі -- це потреби у розвитку його соціальної сфери -- освіти, науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов'язані та рівнозначні, їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров'я, виховання дітей, культура, задоволення від роботи постійно реалізуються в економії праці;

б)матеріальні(Автори "Экономикс" дають таке визначення матеріальних потреб: це бажання споживачів придбати і використати товари та послуги, які приносять їм користь (задоволення) [9,С. 36] ) - потреби в матеріальних благах та послугах і духовні -- потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

в)першочергові -- потреби, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров'я), та непершочергові -- потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти).

Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем достатку.

Так, наприклад, високий рівень освіти у розвинених країнах вважається першочерговою, життєво важливою потребою, без якої не можна й уявити особистий добробут, а в слаборозвинених країнах більшість населення обмежується початковою освітою, вищі рівні освіченості там є великим здобутком. У деяких країнах проблемою постає навіть однаковий доступ до освіти хлопчиків і дівчаток. У цілому ж у світі понад 880 млн. людей досі не вміють читати й писати [11,с 18].

Отже, потреби залежать від безлічі чинників:

1.віку та освіченості людини, рівня її загальної культури;

2.місця проживання ( навряд чи жителям Бразилії знадобиться кожух або теплі черевики, а от ескімосам необхідні й набагато тепліші речі);

3.статі ( смаки чоловіків і жінок часто дуже різняться );

4.стану здоров'я ( залежно від нього людина вестиме певний спосіб життя, споживатиме певні продукти);

5.професії (фермерові не потрібен набір хірургічних інструментів, а лікареві-трактор);

6.національної належності (в Індії вже понад дві тисячі років жінки носять сарі, в Японії - кімоно).

Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Чому одна людина витрачає надто багато часу та енергії на забезпечення особистої життєдіяльності й добробуту, а інша-на завоювання поваги, визнання, авторитету? Так, американський учений-соціолог А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості(пріоритетності) .

Він обґрунтував еволюцію їх структури залежно від розвитку індивіда з переходом його від загальних цілей виживання або забезпечення життєвого мінімуму до цілей вищого порядку ,що стосуються стилю чи якості життя. Усі ці потреби співіснують відповідно до обставин, у яких людина знаходиться.

Людина намагається задовольнити насамперед найнагальніші свої потреби, а решту-по змозі і відповідно до ситуації. Якщо найважливіші потреби задоволені, то на певний час ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. В неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності: діяльність повинна задовольняти потреби на прийнятному рівні. Така класифікація потреб, де вони розташовані у порядку значущості від найбільш до найменш необхідних, отримала назву "піраміда потреб " або "трикутник" Маслоу. (рис.1.1.).



Рис.1.1. Ієрархія потреб [14,с.77]

економічний потреба соціальний виробництво

Основу цієї піраміди потреб складають фізіологічні (елементарні) потреби. Усі наступні потреби цієї піраміди можна об'єднати таким поняттям, як вищі (соціальні) потреби. Елементарні, такі як потреби фізичного життя, передбачають деякий комплекс об'єктивних умов, реалізація яких необхідна для нормальної життєдіяльності людини. Це потреби першого рівня, елементарність їх визначається безпосереднім взаємозв'язком з біологічними функціями людини. Це потреби в продуктах харчування, одязі, житлі, відтворенні людського роду. Потреби другого(вищого рівня) цілком пов'язані з процесом соціального життя людини і віддзеркалюють умови її життєдіяльності як члена суспільства. Це потреби "в безпеці", тобто захист як від негативних зовнішніх факторів(посягання на свободу та життя) так і від соціальних проблем(від безробіття, злиднів, допомоги в оздоровленні);потреби в стосунках між людьми, які основані на доброзичливості, любові;потреби у повазі до людини з боку інших людей та у самоповазі. Вершину піраміди складає потреба, що відтворює людину як особистість в суспільстві ,тобто та, яка реалізується через розвиток та примноження здібностей, інтелекту і т. д. Обсяг і кількість потреб вищого рівня прямо залежить від загального стану і динаміки розвитку культури, етики та духовності суспільства.

Свої корективи у пріоритетність потреб неодмінно вносять зміни соціально-політичного устрою держави, певна динаміка стану соціально-економічної ситуації в країні, рівень правової, соціальної захищеності, морально-психологічний клімат тощо. В разі незабезпечення актуальних і напружених потреб людей погіршується соціальне самопочуття нації(знижується її інтегральний показник). Так, за результатами соціологічних досліджень 2000 р., проведених Інститутом соціології НАН, порівняльний аналіз напружених потреб для різних поколінь підтверджує, що є певні потреби, які викликають високе напруження в усіх групах населення, і є потреби, напруження за якими більш притаманне окремим віковим групам Аналіз даних соціологічних обстежень дозволяє зробити висновок, що на початку третього тисячоліття в Україні до загальних цінностей, відсутність яких створює напруження в суспільстві, насамперед належать: державний захист від зниження життєвого рівня, стабільність у державі і суспільстві, екологічна безпека; соціальний оптимізм-упевненість у тому, що ситуація в країні поліпшуватиметься, змога харчуватися згідно зі своїм смаком і керівники здатні керувати державою[16,c.210-211.]

За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні й платоспроможні.

Абсолютні(перспективні) потреби породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки, виробництво яких лише починає освоюватися. Дійсні потреби відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ, економіки певної країни і можуть бути задоволені. Платоспроможні -потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання ї грошових доходів населення). Споживати, задовольняючи таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованого попиту і пропозиції на товари і послуги.

Засоби, за допомогою яких задовольняються потреби, називаються благами. Одні блага перебувають у розпорядженні суспільства в необмеженій кількості (наприклад, повітря), інші-обмежені. Останні називають економічними благами, оскільки ці блага кількісно обмежені і на їх виготовлення потрібні ресурси.

2. Етапи розвитку і реалізації потреб

У давні часи людина задовольнялася мінімальними засобами , які забезпечували її життєдіяльність: тамували голод і спрагу, захищали від негоди. З подальшим розвитком цивілізації з'являється необхідність у нових і нових речах, різноманітних продуктах харчування, у модному одязі, комфортному житлі тощо. Таким чином, потреби мають історичний характер і з розвитком суспільства змінюються не лише кількісно, а і якісно, у міру їх задоволення. Одні потреби відмирають, інші зароджуються. З часом виникають нові потреби, породжені науково-технічним прогресом, поліпшенням освітнього рівня людей, їх добробуту, загальної поінформованості та реклами.

У давні часи, на початку розвитку цивілізації, люди задовольняли потреби за допомогою готових благ природи та найпростішої колективної праці. Згодом вони поступово перейшли від збирання ягід, грибів, коренеплодів і полювання до розведення одомашнених тварин і освоєння землеробства. Відбувся перший поділ праці. У процесі розвитку людства предмети й знаряддя праці вдосконалювалися. Це дало можливість зменшити залежність від випадковостей природи в задоволенні потреб у продуктах першої необхідності. Ускладнення сільськогосподарського виробництва спричинило наступний великий поділ праці, а саме: розвиток ремесел. Згодом промисел відокремився від землеробства.

Наприклад, трипільська культура, яка була поширена на території України протягом 3500-1700 рр. до н.е., відзначалася неабияким розвитком збиральництва, мисливства, скотарства, землеробства, гончарства, будівництва дерев'яних чи глинобитних жител, декоративного розпису кераміки і осель.

У процесі розвитку виробництва й створення надлишків продукції виникла потреба в їх обміні. Так між людьми почали складатися товарні відносини.

Кожен спосіб виробництва формує специфічні суспільні потреби (рабів-рабовласників, феодалів - кріпаків тощо)

Чим складніші технічні, соціальні й економічні умови існування суспільства, тим більшими є колективні потреби людей.

На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три етапи розвитку потреб.

Перший етап -- до середини 50-х років, коли домінували матеріально-речові, фізіологічні потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині XX ст. спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був законодавчо обмежений 40 годинами.

Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до "економіки споживання", коли формуються такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги та ін. На прикладі США можна простежити перехід до типу споживання, де панують послуги. Вже у 20-ті роки в структурі особистого споживання 40 відсотків становили витрати на послуги, більше 12 відсотків -- на товари довгострокового споживання. Частка витрат на харчування в США становила 15 відсотків (у Західній Європі -- 20 відсотків, Японії -- 27 відсотків).

В 1970 р. порівняно з 1910 р. реальний зміст заробітної плати в США і ФРН зріс більше ніж у 8 разів, у Великобританії та Франції -- в 3 --4 рази, суттєво випереджаючи зростання вартості постійного капіталу, що припадає на одного робітника.

Третій етап розвитку потреб почав формуватись у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік соціальних, гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, усебічним та духовним розвитком людини як особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає як зміни характеру праці, так і зростання тривалості вільного часу(працювати-щоб жити, а не жити-щоб працювати).

За даними опитування, 3/4 американців ладні відмовитися від купівлі більшості товарів на користь задоволення потреб нематеріального характеру. Від 14 до 42 відсотків усіх робітників і службовців висловлюються за збільшення вільного часу навіть за рахунок зменшення заробітків [14,с.78].

У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни: перехід від домінування економічних потреб до домінування соціальних; від задоволення елементарних потреб -- до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва; від речової структури споживання -- до переважання в ній послуг, в тому числі й послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості.

Кожний крок в розвитку суспільства -- це одночасно задоволення потреб на новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене економічними ресурсами, тому на кожному етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соціальних та економічних потреб, виділяючи для цього необхідні частини сукупного фонду робочого часу.

Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробництва; соціальні зумовлені розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний результат можна подати за формулою

Де Е-соціально-економічна ефективність;U , U -соціальний та економічний ефекти; Т - суспільний робочий час.

Соціально-економічна ефективність являє собою співвідношення результату і витрат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи працю в сім'ї, домашньому господарстві) витрачають весь час, який є, по суті, суспільним робочим часом.

Зростання ефективності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя. Економічний ефект, досягнутий у певному циклі, полягає в тому, що скорочення часу для задоволення одних потреб дає суспільству економічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному часі. Отже, створюються передумови для майбутнього розвитку.

Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти соціальні потреби при витратах робочого часу, що постійно знижуються. Прикладом ефективного співвідношення дихотомії "зростання потреб -- економія праці" в економічно розвинутих країнах є пропорція фондів нагромадження і споживання (в США -- приблизно 1 : 4).

Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх у кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

3. Закон зростання потреб і суспільне виробництво

Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ, тому суспільство має виробляти ці блага.

Діяльність людей, спрямована на задоволення суспільних потреб, називається суспільною працею. Суспільна праця, організована в масштабах всього суспільства, називається суспільним виробництвом.

Видатний американський учений дев'ятнадцятого - першої третини двадцятого століття Альфред Маршалл добре висвітлив органічний зв'язок і взваємовплив між потребами і суспільним виробництвом. Маршалл акцентував на тому, що потреби і бажання дуже різноманітні, на відміну від можливостей їх задоволення [10,с. 161].

Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, - обмеженими.

Така ознака, як безмежність властива саме сукупності потреб. Що ж стосується потреби в конкретному товарі або послузі, то її звичайно, можна задовольнити: скажімо протягом короткого періоду можна купити потрібний одяг, піти в театр або полікувати зуба. Деякі потреби можуть бути задоволені протягом життя людини тільки раз (наприклад, операція апендициту або середня освіта для дитини).Інша справа, коли йдеться про сукупні потреби. Безмежність їх має різні форми прояву. Вона полягає, по-перше, в тому, що потреби постійно відтворюються (не можна, поївши, задовольнити потребу в їжі раз і назавжди); по-друге, розвиток суспільства і виробництва породжує все нові й нові потреби; по-третє, не має меж процес удосконалення структури потреб, їх облагородження, як не має меж і процес удосконалення людської особистості.

Безмежність потреб обумовлена як безмежністю фантазії, продуктом якої вони є, так і розвитком виробництва, яке в умовах конкуренції постійно удосконалюється, створює нові споживчі блага, а отже, і нові потреби. Значному поширенню потреб сприяють і сучасні комунікації, розвинена реклама, яка намагається запевнити нас у тому, що ми потребуємо нескінченну кількість предметів, які б без цієї реклами ми не купували.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку-закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва(закону зростання продуктивності праці або закону економії праці ). Ці закони взаємопов'язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: 1) неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами; 2) підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо) (рис.1.3.)

Рис.1.3.Взаємозв'язок потреб і виробництва [7,с.27]

Виробничі фактори, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають підґрунтям для виникнення нових потреб. Поява нових благ спочатку має обмежений характер, а згодом вони стають суспільною потребою.

Задоволення потреб, забезпечення споживання життєвих благ -- це функція суспільного виробництва. У зв'язку з цим існує діалектичний взаємозв'язок між виробництвом і потребами людей, тобто між об'єктивними і суб'єктивними факторами. (рис 2.3.)

Рис.2.3.Взаємодія та взаємозв'язок потреб і виробництва [7,с.26]

Об'єктивні фактори формування і розвитку потреб складаються у самому виробництві. Так, щоб добувати термоядерну енергію потрібно спочатку створити відповідні засоби і предмети праці, підготувати кадри високоосвічених спеціалістів. Виробництво, виготовляючи корисні товари та послуги, створює і потреби в них, породжує здатність людини до їх споживання.

Проте формування потреб започатковує людина, тобто суб'єктивний фактор. Людина є їх творцем -- новатором, дослідником, підприємцем. Перш ніж щось виробляти, людина усвідомлює це, розробляє критерії продукта як корисної споживної вартості, його цільове призначення, вартість виробництва, вирішує з чого, як і для кого виробляти. Тим самим процес цілеспрямованого виробництва забезпечується задоволенням різноманітних потреб людини і суспільства.

Гуманізація виробництва, властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату. Причому специфіка процесу гуманізації виробництва полягає в тому, що він зумовлений причинами, що лежать не зовні, а в самому виробництві - в особливостях сучасних технологій, засобів виробництва, які підвищують роль людини у виробництві. Виконання людиною цієї ролі вимагає підпорядкування виробництва потребам розвитку людини.

Це означає, з одного боку, що процес праці має забезпечити задоволення потреб у творчій праці, інтелектуальній, відповідальній, змістовній діяльності. Задоволення таких потреб вимагає адекватної зміни змісту і характеру праці, а досягнення відповідності результату (продукту) праці потребам людини - визначення потреб ще до початку процесу праці та забезпечення виробництва лише тієї продукції, яка цим потребам відповідає.

З іншого боку, розвиток змісту і характеру праці та виробництва обумовлює розвиток, збагачення потреб (виникають такі специфічні потреби працівника, як підвищення кваліфікації, удосконалення технологій випуску продукції та покращення її якості і т. д.), створює людину, що здатна працювати по-новому і сприймати нові продукти виробництва. Цей процес подано на схемі (рис.3.3.).

Рис.3.3.Взаємозв'язок змін змісту праці та потреб [14,с.80]

Як зазначалось вище потреби людей не є постійними. Вони - продукт розвитку суспільства, їх характер, структура і способи задоволення залежать від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу.

У кожному суспільстві діє закон зростання потреб. Його суть полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли

...П'>В'>П">В"...,

тобто зрослі потреби П' (П' = П + ?П) стимулюють зростання виробництва В', збільшення якого веде до зростання потреб П", а це є причиною подальшого зростання виробництва В". Такий процес є безперервним (...), оскільки потреби людини є безмежними.

Розкривши суть закону зростання потреб, слід показати форми його прояву. Цей закон знаходить свій прояв у двох головних формах: у зростанні особистих потреб і зростанні виробничих потреб. Особисті потреби задовольняються за рахунок предметів і послуг особистого споживання. Залежно від форм задоволення ці потреби поділяються на індивідуальні та спільні. Перші задовольняються шляхом індивідуального споживання предметів і послуг кожним членом суспільства окремо (їжа, одяг та ін.) або в рамках сім'ї (загальні для сім'ї житло, предмети культурно-побутового призначення та ін.), а інші -- шляхом спільного споживання (послуги освіти, охорони здоров'я та ін.).

Другою формою прояву даного закону є зростання виробничих потреб, тобто загальних потреб членів суспільства в засобах виробництва, які є матеріальною основою розширення масштабів виробництва матеріальних благ і послуг для задоволення зростаючих особистих потреб.

Особливо інтенсивне зростання та оновлення потреб відбувається за умов науково-технічної революції, що породжує потреби, яких раніше не було, у багатьох найновіших предметах споживання і засобах виробництва. Так, в останні десятиліття виникли потреби в кольорових телевізорах, персональних комп'ютерах, відеомагнітофонах і багатьох інших предметах споживання.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м'ясі, молоці, хлібі тощо), інші - 30-50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп'ютерів, літаків тощо).

Рівень реалізації закону зростання потреб можна виразити у вигляді такої формули:

де Р - рівень реалізації закону зростання особистих потреб народу; С -споживання домогосподарствами матеріальних благ і послуг; П_т - традиційні (звичайні) потреби; П - нові потреби [17,с.43].

Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби (П ). Наприклад, проект випуску авіаконструкторським бюро ім. Антонова суперлітака "Мрія" означає формування нової потреби суспільства. Це потенційна потреба, яка буде реалізована лише тоді, коли конструктори доведуть модель нового літака до того рівня якості, який відповідає вимогам нової техніки в авіації і потребам практики.

Зародження абсолютно нових потреб супроводжується відмиранням деяких традиційних потреб (повністю або в основному). Так, фактично немає потреби в кінних жатках, гасових дерев'яних відрах та багатьох інших речах, споживання яких було характерним для суспільства протягом багатьох століть.

Таким чином, сукупні потреби зростають завдяки тому, що традиційні потреби розширюють свої межі за рахунок нових потреб, які згодом стають традиційними; у свою чергу нові розширюють свої межі за рахунок потреб, що формуються, котрі через певний час стають новими потребами, що їх виробництво має реальну можливість задовольняти. Наука і технічний прогрес, а також розвинена культура людини створюють умови для зародження принципово нових потреб, які зростають швидше ніж відмирають деякі традиційні. Загалом сукупні потреби суспільства зростають. Такі основні складові механізму дії закону зростання потреб.

Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей;у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його "незворотність": з тією чи іншою мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку - у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам'ятати, що поза потребами неможливе й саме виробництво. А забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв'язок можна виразити такою формулою:

В_Р=?(П_У),

де В_р - розвиток суспільного виробництва; П_у - створення умов для безперервного розвитку потреб.

Але сама по собі потреба не може бути рушієм економічної діяльності людей. Потреби спонукають суспільство до виробництва тільки тоді, коли вони набувають форми економічних інтересів.

Економічний інтерес -- це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Він є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси -- це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.

Економічні інтереси нетотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків (схимники та ін.), бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів. Кожне окреме економічне відношення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще не задоволених домагань людини. Це пояснює, чому, визначаючи природу інтересів, користуються термінами, що належать до сфери свідомості: "мотиви", "спонукання".

Економічні відносини реалізуються як дійсні, коли набувають форми взаємного зв'язку. Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою "цеглиною" в структурі соціально-економічних відносин.

У кожному економічному відношенні -- між підприємцями і виробниками, між виробниками і споживачами, державою і недержавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у відносинах між індивідами -- мають місце елементи боротьби і співробітництва. Взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку. "Найближчий погляд на історію, -- писав Г.В.Ф. Гегель, -- переконує нас у тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересів..."[5,с.20.].

Висновок

Таким чином, розглянувши тему "Економічні потреби та інтереси" можна резюмувати, що суспільні економічні потреби -- це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Усвідомлені потреби у формі економічних інтересів спонукають людей до дії, до виробництва необхідних життєвих благ, отже, виступають передумовою матеріального і духовного виробництва, розвитку продуктивних сил.Вони є основою цивілізаційного поступу і пронизують різні сторони життєдіяльності людської спільноти в усіх державах і континентах.

Для того, щоб впливати на напрямки економічного розвитку, суспільству необхідно знати тенденції та перспективи розвитку потреб - індивідуальних, сімейних, колективних, суспільних, а також їх структурні зміни. Суспільство також повинно контролювати формування потреб, щоб не допустити розвитку таких, що деформують психологію людини, шкодять її здоров'ю та загрожують життю.Важливо враховувати і ту обставину, що досягнення високого рівня господарювання неминуче пов'язане з максимально можливим задоволенням не усіх, будь-яких потреб людей, а головним чином - розумних потреб усіх членів суспільства.

Економічні інтереси стають могутньою рушійною силою соціально-економічного прогресу лише тоді, коли оптимально поєднуються особисті (в тому числі приватні), колективні та суспільні інтереси. Таке поєднання необхідне на рівні окремого підприємства, галузі та держави.

На рівні підприємства воно здійснюється через впровадження прогресивних форм заробітної плати, раціонального розподілу прибутку та стимулювання праці, розширення масштабів виробництва й відрахувань до державного бюджету тощо.

Оптимальне поєднання економічних інтересів на рівні держави відбувається тоді, коли отримані державою через механізм оподаткування кошти раціонально розподіляються на соціальні витрати (розвиток освіти, охорони здоров'я, захист навколишнього середовища, розвиток економіки, оборону тощо).

Потреби характеризують лише потенціальну можливість споживання, Але щоб її реалізувати практично, необхідно створити (мати реально) життєві засоби. Щоб досягти високого об'єму споживання і відповідно підвищити рівень задоволення потреб населення треба застосувати методи, які сприяють зростанню реального платоспроможного попиту, а саме підвищити заробітну плату, побороти інфляцію, знизити ціни на товари та послуги.

Саме по собі зростання народного споживання ще не веде до формування суспільної моделі споживання, для якої необхідно досягти найповнішого задоволення розумних потреб населення при найдоцільнішому поєднанні індивідуальних та суспільних інтересів; потрібно створити достатньо ефективний, дієвий і виважений механізм взаємозв'язку між зростанням добробуту й виробничою та соціальною активністю працюючих;надійно забезпечити раціональний, науково обґрунтований рівень споживання на базі ефективного використання споживчих ресурсів.

Суперечність між пропозицією дефіцитних споживних вартостей і попитом(зокрема платоспроможним) на них може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання(підвищення рівня цін, додатковим прибутком і т. ін.).

Дедалі більшої актуальності набуває проблема вільного часу. Вдосконалення технологічного способу виробництва, гнучка перебудова структури суспільного виробництва, комплексна автоматизація допомагають задовольнити потреби вільного часу у людей, сприяють його економії .

Щоб краще виявляти потреби споживачів і розробляти пропозиції щодо їх повного задоволення необхідно здійснювати підготовку висококваліфікованих кадрів, зокрема менеджерів та маркетологів, які б могли задати правильний напрям, траєкторію розвитку потреб.

Розробляючи і продаючи товари чи послуги фірми повинні концентрувати увагу не лише на товарі, а й на розширенні можливостей пропонувати те, що реально зможе найліпше задовольняти потреби і бажання покупців. Питання не в тім, які товари виробляти, а у тому, для задоволення яких потреб вони можуть бути призначені.

Для того, щоб вирішити серйозні колізії між потребами українського суспільства та гальмуванням потенціалу більшості галузей з вкрай скромними можливостями задоволення суспільних потреб, потрібно застосувати такі методи: позбутися науково-технічної відсталості; здійснити технологічне переоснащення підприємств; вивести із стану "депресії" суспільне виробництво та реформувати його структуру; підвищити рівень торговельного й культурного обслуговування; впровадити сучасні комунікаційні засоби і т. д.

Сучасна цивілізація має забезпечувати найкращі умови для безперервного динамічного розвитку потреб, бо вони є могутнім рушієм, її базою сьогодні і в майбутньому - осяжному і віддаленому.

Список літератури

1. Баєва, О. Індивідуально-типологічний підхід у виявленні потреб людини як базисна основа мотивації// Персонал.-2005.-№9.-с.81-84

2. БєляєвО.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.-с.33-38

3. Богачев,С.Г. Ценность - основа систематизации потребностей/С.Г. Богачев//Вести. МГУ.Серия 6. Экономика.-2003.-№1-с.3-23

4. Бортник, Т.І. Матеріальні інтереси та мотивація праці/ Т.І.Бортник// Економіка АПК.-2000.-№3.-с.89-91

5. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. - М.; Л., 1935. - Т. 8. - с. 20

6. Енгельс Ф. Діалектика природи / / Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 20. - С. 60

7. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005.-с. 20-27

8. Козаков,В. Інтереси, потреби й цінності як проблеми державного управління : діахронічний аналіз концепцій / В. Козаков//Вісник Національної академії державного управління при Президентові України .-2005.-№1.-с.56-64

9. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. - М., 1992. - Т. 1. - С. 36

10. Маршалл А. Принципы экономической науки. - Т.I. - М.: Прогресс, 1993. - с.145-182

11. Мельничук, В.Г. , Ковальчук, Г.О., Огнев`юк ,В.О. Економіка: Підручник. - К.: Навчальна книга.-2005.-с.18-22

12. Михеев, Д. Потребности и потребление в постсоциалистической экономике/Д.Михеев//Общество и экономика.-2004.-№4.-с.124-153

13. Мочерний , С.В. Основи економічних знань.-2002.-с.42-48

14. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник/Ред.. Г.Н.Климко.-2002.-с.75-101

15. Паламарчук, В. Суспільні економічні потреби на терезах сучасної наукової теорії/В.Паламарчук//Економіка.Фінанси.Право.-2001.-№6.-с.3-7

16.Паніна Н.В. Соціальне самопочуття і політичний вибір населення України в умовах тривалої аномії //Українське суспільство:моніторинг-2000р.:Інформаційно-аналітичні матеріали/За ред.. М.В.Ворони, А.О. Ручки-К.: Ін-т соціології НАН України,2000.-с.210-211

17.Політична економія: Навч. Посібник/К.Т.Кривенко, В.С.Савчук, О.О.Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. Наук, проф.. К.Т.Кривенка.-К.: КНЕУ, 2001.- с.39-44

18. Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник/Ред.. О.П.Степанов.- Вип.7.-2001.-с. 93-96

19. Хлебников,Д. Применение пирамиды иерархии потребностей Маслоу при проэктировании системы мотивации/Д.Хлебников//Менеджмент сегодня.-2002.-№3.-с.9-5

Размещено на Allbest.ru