Одним з напрямів розвитку економічних відносин повинно ста-співробітництво, пов'язане із впровадженням у вітчизняне виробництво сучасних науково-технічних досягнень з наступним спільним виходом на ринки третіх країн з високотехнологічною продукцією.[15]

Поширюватиметься залучення в Україну іноземних інвестицій, збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, вироби важкого машинобудування, верстати середньо технічного рівня, мінеральні (добрива, інша хімічна продукція) та імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів для виробничого і невиробничого використання.

Бразилія, Аргентина, Чілі та інші країни Латинської Америки

Протягом багатьох років між Україною та країнами Латиноамериканського континенту існували розгалужені економічні зв'язки (українська сторона здійснювала поставки енерготурбін, тракторів, екскаваторів, автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у будівництві різноманітних об'єктів). Надалі потрібно поновити і розширити зв'язки, що існували раніше, для просування українських товарів на латиноамериканському ринку. Враховуючи заінтересованість Аргентини, Бразилії, Чілі в реалізації своїх національних космічних програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями та «ноу-хау» в аерокосмічній галузі.[19]

Інші країни

Серед інших країн світу Україна співпрацюватиме і розширюватиме економічні зв'язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс та ін.) і Західної Африки (зокрема, Гвінейською Республікою), з іншими арабськими державами Середземномор'я, а також з Ізраїлем.

Набуватимуть подальшого розвитку економічні зв'язки з Мексикою, з нафтовидобувними країнами - Індонезією, Брунеєм, Нігерією, Південно-Африканською Республікою.

Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовнішніх економічних зв'язків України пов'язані з проведенням єдиної зовнішньоекономічної політики держави, реалізацією її економічних інтересів і безпеки, проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів та послуг, посиленням конкурентоспроможності української продукції, збільшенням її експорту, надходжень іноземних інвестицій, здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних цінностей, захистом прав і законних інтересів України, вітчизняних та зарубіжних суб'єктів господарської діяльності.

Висновки

Серед комплексу невідкладних завдань зовнішньоекономічної політики України першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При цьому йдеться про створення фактично нового механізму, який має регулювати взаємовідносини України з навколишнім світом на принципово нових засадах.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків розуміють сукупність конкретних їх форм, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньоекономічної політики - інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

* формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

* використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;

* перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Розвитку відносин з цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Окрім цього варто сказати про важливість співпраці в області нових технологій та поглибленні наукової інтеграції, в першу чергу з країнами колишнього Союзу.

Гадаю, що саме ці напрямки в області зовнішньоекономічної політики сприятимуть економічному зростанню і подальшій стабілізації України.

Список використаних джерел

1. А. Гриценко, М. Пашков «Украина на мировых рынках» // «Зеркало недели», №25 (298), 24 липня 2007 р.

2. Богорош О., Гриньов Б. Прогнозування міжнародного науково-технічного співробітництва України з країнами СНД і ЧЕС // Вісн. НАН України, 2007, №9-10. - С. 55-67.

3. Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі. - К.: Наукова думка, 2006. - 400 с.

4. Експортний потенціал України на російському векторі: стан і прогноз / За ред. Пирожкова С.І., Сухорукова А.І. - К.: НІУРВ, 2008. - 168 с.

5. Журнал «Держава та економіка», 2012 рік.

6. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року

7. «Зовнішня торгівля України», Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, дані за 2011 - 2011 роки.

8. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. - К., 2006.

9. Лукінов І. Інтереси України в розвитку партнерських взаємовідносин з країнами Центральної Азії та Кавказу // Економіка України. - 2006. - №5. - С. 4-14.

10. Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка: Навч. посіб. - Л.: Магнолія, 2007.

11. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін та ін. - К.: Либідь, 2008. - 254 с.

12. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. Підручник. - Видання друге, перероблене і доповнене. К: КНЕУ, 2007. - 311 с.

13. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. - К.: Вища школа, 2007. - С. 359-373.

14. «Розміщення продуктивних сил» за редакцією В. В. Ковалевського та інших. Київ «Знання», 2007 р.

15. Рубський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. - 2009. -№4.-С. 4-15.

16. Соціальна та економічна географія світу. - К., 2007

17. Семінков С. Єдиний ринок Європейського Союзу: деякі аспекти податкової гармонізації // Економіка України. - 2007. - №3. - С. 70-75.

18. Статистичний щорічник України 2011 - 2012 роки.

19. Стан і тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України. // «Вісник податкової служби», Н 42, листопад 2009 р.

20. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіонал істика: Навчальний посібник. - К.: 2006.

21. Третяк В. В., Автореферат «Організаційно-економічне забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків», 2009 рік

22. Філіпенко А. С., Рогач О. І., Шниров О. І. «Світова економіка» // Либідь. 2007.

Додаток А

Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України

Додаток Б

Размещено на Allbest.ru