Ефективність інноваційного розвитку паливно-енергетичного комплексу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність інноваційного розвитку паливно-енергетичного комплексу в Україні

Постановка проблеми. Електроенергетика займає специфічне місце в системі суспільного виробництва, що вимагає уточнення категорії ефективності інноваційного розвитку цієї сфери. Ефективність електроенергетики слід розглядати на рівні національної економіки, галузевому рівні, а також на рівні окремих електроенергетичних підприємств - електростанцій і енергокомпаній. При цьому аналізувати ефективність слід як з техніко-технологічних, так і соціально-економічної аспектів. Наявність зростаючих потреб в електроенергетичних ресурсах є стимулом інноваційного розвитку інших сфер і галузей економіки. Імпорт електроенергії можливий, але практично в обмежених розмірах. Розвинуті країни вважають за краще імпортувати, а не експортувати електроенергію. Тому потрібно забезпечувати інноваційний розвиток електроенергетичної сфери за рахунок власних ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В роботах Борисова Н.А., Варнавського В.Г. Віхарева Ю.О., Квача Я.П., Редькіна О.С., Саламова А.Р відзначається, що стратегічним завданням діяльності паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України є: забезпечення належного рівня енергетичної безпеки держави та надійного функціонування національної економіки в режимі звичайного, і надзвичайного стану [1-3,5,8]. При здійсненні капітальних інвестицій в ПЕК у більшості випадків основним методом фінансування виступає кредитування, оскільки більшість підприємств, незалежно від форм власності, створюються з обмеженим розміром власного капіталу, що не дозволяє їм у повному обсязі забезпечити інноваційний розвиток цієї сфери за рахунок власних фінансових ресурсів.

Метою статті: є визначити складові зовнішньої і внутрішньої ефективності діяльності підприємств електроенергетики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Навіть з урахуванням процесів розширення частки ринку електроенергії для конкуренції, важко чекати, що загальна картина зазнає істотні зміни, оскільки основний економічний ефект від застосування електроенергії лежить поза електроенергетичною сферою. З іншого боку, нарощування генеруючих потужностей і експорту електроенергії є невигідним по екологічних міркуваннях, оскільки в цьому випадку одні країни одержували б чисту і зручну для користування енергію, а інші стикалися б з погіршенням екологічної ситуації, оскільки електроенергетика, особливо атомна, надає негативний вплив на навколишнє середовище. По відношенню до паливно- та електроенергетичної сфери поняття ефективності має враховувати її вплив на прогрес інших сфер і галузей економіки, не дивлячись на виникаючі труднощі в його кількісній оцінці. Загалом під цим терміном, розуміється безперебійність постачання електроенергії нормальної якості в обсязі, достатньому для задоволення їх потреб і за доступними цінами та інше.

Поняття зовнішньої ефективності включає негативну дію електроенергетики на навколишнє середовище. Чим менша така дія, тим вище зовнішня ефективність. Реалізація заходів на усунення негативного впливу електроенергетики на навколишнє середовище може бути оцінена вартісними показниками. Якщо електроенергетика виявляється не в змозі задовольняти суспільні потреби в електроенергії на значній території або протягом тривалого періоду, тоді її зовнішня ефективність не може вважатися високою.

Крім зовнішньої ефективності слід ввести поняття внутрішньої ефективності, що характеризує відповідність всіх частин електроенергетичної сфери, їх пропорційність. Внутрішня ефективність повинна бути предметом особливої турботи, оскільки диспропорції в розвитку окремих складових - електростанцій, електричних підстанцій різних напруг, ліній електропередачі і розподільних мереж - можуть мати серйозні негативні наслідки. Коли виробництво, передача і розподіл електроенергії організаційно і економічно відособлені, істотно зростає значення економічних мотивів. Кожен власник прагне забезпечити попит на електроенергію і одержати максимально можливий прибуток за рахунок повноцінного використання всіх наявних в його розпорядженні ресурсів. Якщо для розподільних компаній проблема полягає в основному в тому, щоб мати необхідне устаткування для покриття максимуму навантаження, то для працівників електростанцій ця проблема має і іншу сторону, наприклад, що робити з устаткуванням в періоди зниження попиту за електроенергію в нічний час. Тому власники електростанцій зацікавлені більше ніж власники електричних мереж високої і низької напруги у вирівнюванні графіка навантаження. Є і інші аспекти внутрішньої ефективності. Так, для розподільних компаній не має значення, який вид палива використовується для вироблення електроенергії. Проте для власника електростанцій питання палива є першорядним. Здешевлення палива, за інших рівних умов, означає зниження собівартості електроенергії і підвищення прибутків, а його дорожчання призводить до їх зниження.

На відміну від зовнішніх і внутрішніх чинників аналіз народногосподарської ефективності припускає вивчення співвідношення витрат, необхідних для забезпечення ефективності електроенергетики і витрат в цілому по народному господарству і його основним галузям (промисловість, сільське господарство і ін.). При цьому слід мати на увазі, що на початкових етапах електрифікації частка капітальних вкладень, що направляються в електроенергетику, може бути відносно вище в порівнянні з іншими галузями. Проте з цього не виходить, що народногосподарська ефективність електроенергетики низька, оскільки відбувається накопичення критичної маси, потрібної для отримання цією сферою власного руху. Тому оцінка ефективності електроенергетики не може вважатися об'єктивною без урахування етапу, на якому вона знаходиться в даний момент. Крім вище згаданих аспектів ефективності велике значення має власне економічна ефективність електроенергетики як такий - галузева ефективність, яка визначається співвідношенням витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, з одного боку, і доходів цієї сфери - з іншою. Аналіз галузевої ефективності передбачає дослідження проблеми на рівні всієї електроенергетики та її складових: енергосистем і окремих енергетичних фірм і компаній. Зовнішня, внутрішня, народногосподарська і галузева ефективність складають суперечливу єдність. У розвиненій економіці різні сторони властиві цій єдності суперечностей виявляються локально і рідко досягають великої гостроти. Разом з тим, негативна дія електроенергетики на навколишнє середовище зростає, що викликає неспокій громадськості. З вище вказаного виходить, що в певному значенні ефективність електроенергетики аналогічна ефективності всього народного господарства. Це не тільки соціально-економічна категорія, що характеризується співвідношенням одержаних суспільством результатом виробництва і проведених для цього витрат виробничих чинників, але і здатність електроенергетики задовольняти суспільні потреби і стимулювати розвиток всієї економіки України.

В умовах ринкової економіки підвищення ефективності електроенергетики має базуватися на розвиненій конкуренції, тому основним завданням стає створення конкурентного середовища в електроенергетиці. Для цього, відповідно до критеріїв ЄС, необхідно здійснити наступні рекомендації. Тарифна політика повинна грати головну роль в рішенні проблеми фінансової стабільності галузі. Тарифи повинні бути підвищені до рівня витрат для всіх споживачів, при цьому слід усунути субсидування. Підвищення тарифу для домогосподарств до рівня, розрахованого національною комісією регулювання електроенергії (НКРЕ), може бути упроваджено вже сьогодні. Одночасно, тарифи на рівні повних витрат повинні включати механізми, які стимулюють зниження витрат. НКРЕ може поступово замінити регулювання норми прибутку на регулювання верхніх цінових меж. Такий тип регулювання спочатку забезпечить той же рівень прибутковості, проте дасть могутніші стимули для зниження витрат.

Аналіз економічної діяльності системи електропостачання має ієрархічний багаторівневий характер. Ієрархія відображає взаємозв'язок показників собівартості виробництва електроенергії, умовно-постійних витрат, тарифу, фонду оплати праці, чисельність персоналу на різних технологічних і територіальних рівнях електроенергетичної системи. В умовах постійно змінних в часі характеру і розміру споживання електроенергії при спільній роботі в енергосистемі електростанцій з різними технічними і економічними показниками, досягнення максимальної ефективності можливо тільки шляхом попередньої обробки відповідних планових режимів роботи всього устаткування енергосистеми. Для проведення розгорнутого аналізу дії механізму регулювання тарифів, на наш погляд, слід розглядати завдання нижчого ієрархічного рівня. До них відносяться: завдання зміни середнього тарифу і тарифів для окремих груп споживачів, структури корисної відпустки електроенергії, витрат на паливо і на купувальну енергію, факторного аналізу прибули.

Одним з актуальних завдань аналізу результатів регулювання тарифів і оцінки впливу змін їх на рівень електроспоживання є визначення коефіцієнтів еластичності попиту, які показують на скільки відсотків змінюється електроспоживання при зміні тарифу на 1%. Величина еластичності попиту залежить від безлічі чинників, включаючи темпи економічного зростання, інтенсивність ринкової конкуренції, динаміка тарифів, дієвість програм стимулювання енергозбереження. Інноваційна структура електроенергетики має передбачати те, що випереджає розвиток енергопотужностей на власних паливних ресурсах і використанні нових джерел енергії. Визначення реальних потреб України в електроенергії на найближчу перспективу має базуватися на очікуваному рівні ВВП і його питомої електроємності. За 2003-2007 рр. обсяг ВВП за виріс з 185,06 млрд. грн. до 236,3 млрд. грн., тобто зростання склало - 127,6%. При цьому енергоємність скоротилася до 77,2%. Ця динаміка свідчить про істотні позитивні зміни в економіці України, в підвищенні її ефективності. За цей же період зросло використання електроенергії на 104,3%, а електроємність ВВП скоротилася на 18,3% [6, 7]. В умовах стабілізації промислового виробництва і невеликого збільшення річного ВВП при реалізації заходів щодо енергозбереження, за розрахунками експертів, в 2010 році можна чекати економію електроенергії близько 50-54 ТВт.год. Зростає виробництво на ГЕС і більш ніж в два рази - на електростанціях, що працюють на нетрадиційних і оновлених джерелах енергії, що проводять екологічно чисту електроенергію. Використання резервів заощадження паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і зокрема, електроенергії, може забезпечити зниження обсягів імпорту нафти і природного газу, відповідного заощадження валютних засобів держави.

Суттєве значення має стимулювання зменшення непродуктивного використання палива і електроенергії в комунальній сфері і побуті засобами тарифної політики з одночасним введенням обґрунтованих нормативів витрачання, впровадженням лічильників на розподільних мережах. До впливових чинників оптимізації режимів виробництва електроенергії слід віднести: збільшення виробництва електроенергії на оновлених джерелах; використання нетрадиційного палива (газ вугільних пластів, біогаз, побутові відходи та ін.), поєднання виробництва теплової і електричної енергії з відповідним зменшенням обсягів витрат вугілля, газу і мазуту.

Промисловий сектор має найбільші резерви, оскільки є основним споживачем енергоресурсів (45-54%). Вдосконалення управління і організації виробництва дозволяє фактично без додаткових витрат зменшити на третину невиробниче використання електроенергії (на вентиляцію, освітлення, транспортні засоби), що дає економію у розмірі 10% від загального її використання. Оптимізація змінного графіка роботи підприємств, які від 5% до 20% часу працюють вхолосту (простоюють), шляхом переходу на 6-денний робочий тиждень і частково на 3-денний тиждень (безперервно по 24 години) дозволяє скоротити витрати електроенергії на 25% [4]. Щодо використання електроенергії населенням і комунально-побутовим сектором при загальній потребі в енергоносіях для системи теплопостачання 600 ТВт.год частка електроенергії складає 5%, тобто 30 ТВт. в рік. Маловитратні заходи дозволяють зменшити її використання на 25% і одержати економію 6-8 ТВт.год. в рік. Ефект від наведення ладу в системі обліку витрачання серед промислових і житлово-комунальних користувачів оцінюється в 6-8% від загального витрачання і складає 6,2-7,2 млн. Таким чином, в згаданих напрямах можна щорічно зберігати 50-60 ТВт.год [6, 7]. Втрати електроенергії в мережах високої напруги об'єднаної енергосистеми України і розподільних мережах низької напруги складають 17 - 18%. Досвід розвинених країн свідчать, що цей рівень витрат можна зменшити на 4-5% і зберегти близько 6-8 ТВт. в рік. Інноваційний розвиток ПЕК сприяє скороченню капітальних витрат на створення нових потужностей і виробництва електроенергії. Особливо перспективним є використання нових джерел енергії в побуті і в сільському господарстві - в автономних тепло- і електрозабезпечуючих системах великих ферм, фермерських господарствах і будівлях. Враховуючи значну частку ПЕР, яка використовується на виробництво теплової і електричної енергії (34-37%), в першу чергу необхідно упроваджувати маловитратні програми, які можна виконати за 3-4 роки. Разом з тим, виникає потреба поліпшення екологічної ситуації, заощадження засобів користувачів енергії, підвищення добробуту населення в промислових регіонах.

Висновки та пропозиції. Вважаємо за доцільне узагальнити умови інноваційного розвитку паливно-енергетичного комплексу України. Перш за все продовжує бути актуальною задача приватизації обленерго і генеруючих компаній. Прозорість приватизації є важливою умовою залучення іноземних інвесторів.

Подальший розвиток конкуренції в електроенергетичній галузі вимагає її багатоукладності, наявності власних джерел енергії. Демонополізація електроенергетики можлива при впровадженні ринкових механізмів, які забезпечують конкуренцію виробників електроенергії - електростанцій державної, колективної і приватної форм власності, а також незалежних підприємств-постачальників. Це можливо при максимальній децентралізації енерговиробництва, яке найбільшою мірою сприяє використанню нетрадиційних джерел енергії і впровадженню енергозберегачих технологій. Перелічені заходи передбачають створення зацікавленості організацій-постачальників (дистриб'юторів) по закупівлі електроенергії у виробників, які використовують нетрадиційні джерела енергії. Збільшення частки нових джерел в енергобалансі є істотним чинником економічного розвитку в цілому, оскільки це полегшить фінансові проблеми галузі, у зв'язку із зменшенням валютних витрат на паливо. Суттєве значення має також впровадження сучасних інструментів пріоритетного фінансування та кредитування побудови електростанцій, які використовують нові джерела, а також системи заохочень. Все разом викликає потребу створення умов для стимулювання участі іноземного і приватного капіталу в реалізації енергозбережних інноваційних проектів. На нашу думку, функціонування незалежних виробників електроенергії разом з могутніми державними і акціонерними електростанціями розширює можливості самоенергозабезпечення і продаж електроенергії за договорами. Поряд з цим є доцільним залучення користувачів електроенергії до фінансування програм по енергозбереженню, екологізації технологічних процесів, розвитку потужностей на нових джерелах виробництва електроенергії.

електроенергетика тариф інноваційний комісія

Размещено на Allbest.ru