Грошово-кредитне регулювання економіки України

Дії НБУ неодноразово критикувалися як науковцями, так і практиками [16; 23; 43, 77]. При цьому можна виділити такі проблемні аспекти:

· при використанні монетарних інструментів макроекономічного регулювання відсутня збалансованість дій;

· монетарні заходи впливу на економіку мають короткостроковий характер, не переслідують стратегічних цілей грошово-кредитної політики держави;

· динаміка монетарних агрегатів в Україні залишається негативною;

· у зв'язку з інфляційними процесами існує недовіра економічних суб'єктів до національної грошової одиниці, що спричиняє високий рівень доларизації економіки.

Аналіз застосування монетарних інструментів макроекономічного регулювання у 2006-2008 роках [43, с. 34] показав, що Національний банк з метою впливу на макроекономічні показники в основному використовує відсоткову політику, норматив обов'язкового резервування та операції з цінними паперами. Дія цих засобів впливу не завжди однозначно і позитивно впливає на економічний розвиток країни.

Головна проблема полягає в розбалансованості дій НБУ та уряду.

Важливо забезпечити Національний банк вчасною та надійною інформацією щодо запланованих урядових дій, які можуть вплинути на проведення грошово-кредитної політики.

У контексті проголошеного переходу від стадії виживання до стадії наукомісткого розвитку грошово-кредитна політика має бути спрямована на створення стимулів для заміщення цінових конкурентних переваг неціновими за одночасного напрацювання інструментів їх реалізації, зокрема й на забезпечення підприємств достатнім обсягом коштів для реалізації технологічного оновлення та посилення системи державного захисту протягом періоду реконструкції.

Для ефективного вирішення завдання підвищення конкурентоспроможності виробництва комплекс заходів та інструментів грошово-кредитної та валютної політик має відповідати рівню розвитку країни та здійснюватися, виходячи із завдань реформування основ макроекономічної політики, відповідно до процесів активізації ринкових механізмів. Досить часто внаслідок існування певних особливостей розвитку трансформаційної економіки цілі та методи реалізації цих політик можуть суперечити одна одній. Наприклад, завдання стабілізації темпів інфляції та підтримки високих темпів економічного зростання за рахунок стимулювання експорту не можуть бути реалізовані одночасно. Також гострою проблемою на етапі переходу до утвердження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку є розбіжність між потребою нарощування обсягів інвестиційного імпорту, сучасного обладнання, технологій і необхідністю підтримки експортних галузей, які забезпечують основну частку валютних надходжень. Отже, виникає низка проблем і суперечностей у монетарній сфері, які потребують нагального вирішення, а саме:

1. Посилення антиінфляційного та рестрикційного характеру кредитно-грошової політики не відповідає завданню стимулювання інвестиційно-інноваційного характеру економічного розвитку.

2. Розширене інвестування української економіки неможливе без вирішення завдання радикального підвищення рівня капіталізації банківської системи. В іншому випадку обмеженість ресурсів банківської системи стане чинником уповільнення економічного розвитку.

3.Стимулювання зниження процентних ставок за кредитами є недоцільним за збереження високої вартості залучених ресурсів і відсутності надійних позичальників, які спроможні ефективно використати і вчасно повернути запозичені кошти.

4. Нарощування інвестиційних і довгострокових кредитів, пов'язаних з оновленням технічного потенціалу, має об'єктивні економічні перепони у вигляді низької рентабельності української промисловості та відсутності у банківській системі дешевих і “довгих” ресурсів.

5. Підтримання поступової ревальвації гривні, яка дозволить підвищити віддачу на капітал, зменшити вартість залучення зовнішніх ресурсів, сприяти розширенню внутрішнього попиту, вимагає режиму керованого обмінного курсу. За цього режиму валютний курс не може використовуватись як дієвий інструмент монетарної політики та регулятор зовнішніх шоків [16, с. 146; 23, с. 12].

Зміна орієнтирів монетарної політики в напрямі активізації інструментів грошово-кредитної політики та припинення здійснення політики штучної девальвації гривні за рахунок прив'язки до “слабкого” долара США відповідає своєрідній циклічності розвитку економіки. Після періоду економічного піднесення, викликаного бурхливим розвитком експорту завдяки сприятливій зовнішній кон'юнктурі та заниженому курсу національної грошової одиниці, темпи економічного зростання неминуче сповільнюються через застарілість наявної моделі конкуренції. У цей період можна підвищувати обмінний курс і здійснювати стимулюючу грошово-кредитну політику. Без суттєвих негативних наслідків для економіки це можна робити лише поступово, тому що, завдяки інерційному зростанню попиту, ВВП протягом деякого періоду продовжуватиме зростати (хоча обсяги продажів збільшуватимуться значно менше). Протягом цього часу в економіку надходитимуть зовнішні інвестиції, здійснюватиметься структурна перебудова економіки, впроваджуватимуться інноваційні технології [101, с. 263].

Різка девальвація національної валюти вводить економіку в стан шоку, до чого може призвести лише неправильно обрана монетарна політика НБУ. На сучасному етапі ми маємо такі проблеми:

· неконтрольоване збільшення обсягів залучень на зовнішньому ринку (середньо- та довгострокових негарантованих кредитів) призвело до зростання попиту на валюту серед економічних агентів із обмеженими можливостями її заробити, що створило додатковий тиск на внутрішньому ринку. Крім того, ми імпортували вплив зовнішніх чинників нестабільності валютних і фінансових ринків на внутрішній валютний ринок;

· погіршення торговельного сальдо разом із обмеженим припливом надходжень валюти за фінансовим рахунком платіжного балансу (внаслідок погіршення інвестиційного клімату) створило значний тиск на гривню у бік девальвації;

· погіршення фінансових показників підприємств (внаслідок суттєвого збільшення ціни на газ, продовження торгових “війн” з Росією) зменшило кошти підприємств та організацій на депозитних рахунках у комерційних банках;

· неспроможність уряду запровадити ринкові механізми цінового регулювання;

· зростання корпоративних боргів;

· погіршення макроекономічних пропорцій, що пов'язані з великими обсягами споживчого кредитування банками, а саме: збільшення негативного зовнішньоторговельного сальдо, оскільки кредити витрачаються в основному на придбання імпортованих товарів довгострокового користування; розриву між темпами зростання реальних доходів населення та банківського кредитування, що загрожує стабільності банків [77, с. 381].

Суттєвий негативний вплив нестійкості валютного курсу на темпи економічного зростання, макроекономічну стабільність та інвестиційний процес визначає стратегічну спрямованість валютно-курсової політики на згладжування надмірних коливань валютного курсу. За вразливості й нестійкості нинішньої стабільності валютно-фінансової сфери в Україні, глибину якої продемонстрували події кінця 2008 р., коли під впливом політичних подій і девальваційних очікувань населення ситуація у валютній і банківській системах вийшла з-під контролю, система валютного регулювання має зберегти свою стабілізаційну спрямованість за виваженої лібералізації його окремих елементів, розрахованої на кілька років.

Отже, орієнтація на зміцнення національної валюти забезпечить зростання купівельної спроможності підприємств і населення, що розширить внутрішній попит насамперед на високоякісну та високотехнологічну продукцію. Однак потрібно врахувати побажання МВФ і дозволити номінальному обмінному курсу знизитися до рівня, що дорівнює різниці інфляцій, орієнтиром якої є долар США. Проте очевидною є необхідність уникнути більш агресивного зниження номінального обмінного курсу, оскільки такий крок може спричинити негативний шок на пропозицію (роблячи імпортований продуктивний імпорт відносно більш дорогим) внаслідок скорочення випуску та підвищення цін. До того ж істотне зменшення обмінного курсу імовірно може збільшити відношення зовнішнього боргу до ВВП, що було б вкрай небажаним.

В умовах переходу до інноваційної моделі розвитку зміцнення національної валюти не стає лише запорукою здешевлення зовнішнього фінансування і зменшення частки витрат на погашення та обслуговування зовнішніх боргів, а й сприятиме зміні напрямів інвестування за рахунок поступового вирівнювання рентабельності між видами економічної діяльності, зближення ставок кредитів у національній та іноземній валютах. Ефективніший розподіл фінансових ресурсів дозволить зменшити вартість інвестиційних ресурсів для позичальників, збільшити строки надання кредитів, активніше використовувати їх для високоризикових вкладень, якими є інноваційні проекти [101, с. 264].

Стратегічним завданням підвищення ефективності монетарної політики України в довгостроковому періоді є підтримання довіри населення до національної валюти в умовах зовнішніх шоків - від світових криз до значних коливань в обсягах валютних надходжень від експорту

внаслідок кон'юнктурної динаміки світових ринків. Це вимагає забезпечення високого коефіцієнта покриття грошової маси золотовалютними резервами.

Поряд з цим для посилення стимулюючого характеру грошово-кредитної політики держава має здійснити комплекс заходів, а саме:

· за дорученням Нацбанку доцільно розробити на визначений період (від 3 до 5 років) систему пільг для комерційних банків, які надають частину своїх ресурсів на кредитування;

· банкам, що кредитують високоефективні інвестиційні проекти, спрямовані на освоєння нових технологій та інвестицій, закупівлю імпортного обладнання, забезпечити пріоритетність виділення кредитних ресурсів у повному обсязі й на пільгових умовах рефінансування (на рівні 50 % від діючої ставки НБУ з наступним коригуванням її у разі зміни), обумовити можливість часткового забезпечення і гарантій держави під такі пільгові кредити;

· поступово зменшити адміністративний контроль за діяльністю банків у валютній сфері, полегшити доступ комерційних банків до валютних коштів паралельно із удосконаленням нагляду за проведенням ними валютних операцій, у тому числі послабити обмеження щодо надання валютних кредитів за умови спрямування їх на інноваційно-інвестиційні цілі;

· спростити процедуру отримання та оформлення кредитів, чому сприятиме створення повноцінно функціонуючого кредитного бюро, яке б акумулювало в себе інформацію про потенційних кредиторів.

Враховуючи визначені проблеми, для запобігання розвитку негативних економічних тенденцій НБУ необхідно, на нашу думку, вжити таких заходів макроекономічної стабілізації:

1. Поступово підвищити гнучкість валютного курсу, після чого перейти до монетарної політики, заснованої на таргетуванні інфляції, чітко визначити середньострокові цілі щодо її рівня нижче 5 %.

2. Зберегти стабільність грошової одиниці шляхом підтримування такої динаміки монетарних агрегатів, яка водночас задовольняє попит на гроші і не створює загрози для значної зміни цін.

3. Регулярно публікувати звіт про інфляцію з прогнозним макроекономічним аналізом.

4.Скасувати податок на операції з іноземною валютою задля поглиблення ринку іноземної валюти.

5. Перейти до фінансування бюджетного дефіциту шляхом внутрішніх запозичень і розробити механізми для формування більш розвиненого та ліквідного внутрішнього ринку цінних паперів.

6. Посилити незалежність Національного банку України шляхом збільшення терміну перебування на посаді Голови НБУ до 8 років та унеможливлення його звільнення за політичними мотивами [90, с. 21].

Отже, застосування інструментів монетарного регулювання має бути спрямоване на забезпечення стійкості ринкових механізмів і фінансових ринків з метою досягнення балансу між ефективною дією ринкових законів і довгостроковою стабільністю. В Україні цього балансу поки що не знайдено через значний ступінь зарегульованості валютногрошової сфери.

Дослідження існуючої практики та теоретичних досліджень дозволило визначити основні напрями вдосконалення механізму грошовокредитної політики в умовах стабілізації розвитку:

1.Мета монетарної політики повинна бути двоякою: підтримання низького рівня інфляції та одночасно стабільного валютного курсу.

2.Встановлення цільових орієнтирів відсоткових ставок і формування програми грошової пропозиції, яка відповідає величині попиту на гроші.

3. Підвищення рівня монетаризації національної економіки на неінфляційній основі через удосконалення структури грошової емісії; формування державних інститутів розвитку; рефінансування комерційних банків під заставу векселів виробничих підприємств.

4. Реформування банківської системи в межах програми її розвитку.

5. Підвищення ролі кредитного механізму в інвестуванні національної економіки шляхом збільшення рівня капіталізації банків внаслідок їх злиття або приєднання, запровадження механізму захисту прав кредиторів на основі створення ефективної системи кредитного гарантування.

6.Стимулювання банківських заощаджень населення через наближення української системи гарантування депозитів фізичних осіб до стандартів ЄС.

Також треба підкреслити, що основні напрями підвищення ефективності використання грошово-кредитних засобів безпосередньо залежать від ефективності та раціональності обраної монетарної політики країни. Складаючи план застосування інструментів монетарної політики на наступні роки, слід враховувати специфіку взаємозв'язку макроекономічних і монетарних параметрів, притаманну економіці на даному етапі її розвитку, враховувати розвиток економіки, що органічно пов'язаний із певним рівнем інфляції, поєднувати підтримання динамічного розвитку і структурної перебудови економіки з підвищенням життєвого рівня та добробуту населення. Необхідно проводити заходи щодо забезпечення стабільності гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі з урахуванням можливих коливань зовнішньої та внутрішньої кон'юнктури і змін в інституційному середовищі, тому що стабільність грошової одиниці включає (як свої складові) внутрішню і зовнішню стабільність, яка відображається в динаміці інфляції та обмінного курсу.

Проведений аналіз кредитного забезпечення інноваційної діяльності в Україні дозволив визначити, що задля розвитку інноваційної потенціалу і використання наявних кваліфікованих трудових ресурсів необхідно насамперед забезпечити пільгові умови кредитування інноваційних проектів, які необхідно підтримувати шляхом зменшення податкового навантаження на інноваційно спрямовані суб'єкти господарювання та банки, які здійснюють їх пільгове кредитування.

Іншим важливим напрямом розвитку вітчизняної грошово-кредитної та фінансової політики є адаптація її засобів в цілому до вимог інноваційно-інвестиційної моделі економіки та запровадження комплексу заходів, спрямованих на нарощування обсягів довгострокового кредитування інноваційних суб'єктів господарювання; збільшення обсягів державного фінансування НДДКР; активну підтримку грошово-кредитних і фінансових засобів немонетарними інструментами стимулювання інноваційної діяльності; впровадження інноваційних технологій монетарного регулювання економіки. Тобто стимулювання інноваційної діяльності в Україні можливе тільки за умови, що це стане однією із пріоритетних цілей грошово-кредитної політики.

Сучасна грошово-кредитна політика країни здійснюється на базі аналізу макроекономічної та фінансової ситуації, моделюванні процесів, які відбуваються на грошово-кредитному ринку, і прийняття на цій основі монетарних рішень. У роботі було проведено математичне обґрунтування та комп'ютерне забезпечення аналізу взаємозв'язку між емісійними, інфляційними процесами та сеньйоражем.

Як екзогенні змінні в моделі використовуються грошова база та індекс цін, а умовою стабільності інфляційних очікувань розглядається рівність очікуваної та існуючої інфляції. Результатом проміжних розрахунків є значення реальних грошей і сеньйоражу. Темпи зростання грошової маси підраховуються на основі статистичних даних.

Таким чином, використовуючи розроблене в роботі комп'ютерне забезпечення, можна:

· провести попередній аналіз емісійних показників, тобто розрахувати темпи зростання грошової маси та реальних грошей;

· проаналізувати їх вплив на сеньйораж;

· отримати параметри оптимального сеньйоражу і, навпаки, виходячи із вимушеного сеньйоражу, визначити показники темпів зростання грошової маси, реальних грошей та інфляції.

Результати комп'ютерного моделювання можуть бути використані при формуванні кредитно-грошової політики країни. Проведений графічний аналіз підтвердив якість отриманих результатів.

Дослідження особливостей адаптації інструментів грошово-кредитної політики в економіці України дозволило сформулювати висновок, що ефективність грошово-кредитної політики залежить не тільки від того, за допомогою яких інструментів здійснюється вплив на грошовокредитну систему, але й від умов функціонування і стану економіки в цілому. За роки незалежності структура української економіки не тільки не наблизилась до ринкових стандартів розвинутих країн, а навпаки - погіршилася, навіть порівняно зі структурою економіки колишнього СРСР. Зупинити таку ситуацію заходами грошово-кредитної політики не вдається. У світовій практиці для вирішення таких завдань вдаються до заходів так званої структурної політики, яку держава проводить паралельно із грошово-кредитною, координуючи регулятивні заходи у виробничій і монетарній сферах.

Застосування інструментів монетарного регулювання має бути спрямоване на забезпечення стійкості ринкових механізмів і фінансових ринків з метою досягнення балансу між ефективною дією ринкових законів і довгостроковою стабільністю. В Україні цього балансу поки що не знайдено через значний ступінь зарегульованості валютно-грошової сфери. Проте в цілому монетарна політика не є достатньою умовою для економічного зростання. Ефективна грошово-кредитна політика НБУ може створювати необхідні умови для досягнення основних цілей економічної політики держави. Часто монетарними інструментами можна досягнути відносної фінансової стабільності на короткостроковий період. Для радикальних змін необхідна реконструкція промислового й аграрного секторів України, реформування вітчизняної податкової системи, проведення приватизації, розвиток ринкової інфраструктури тощо.

Процес трансформації в перехідних економіках передбачає створення грошово-кредитної системи, що відповідає потребам розвитку ринкової економіки, забезпечує ефективність виробництва та включення національної економіки в міжнародний поділ праці. З іншого боку, в умовах ринкової економіки особливого значення набувають важелі непрямого впливу держави на економіку, серед яких методи монетарної політики посідають провідне місце. Відповідно грошово-кредитна політика держави набирає нових форм та якості, і одним із пріоритетних завдань ринкових реформ стає формування ефективної системи грошово-кредитного регулювання, що дає можливість прискорити вирішення проблем фінансової стабільності, стимулювання інвестиційної активності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, забезпечення економічного зростання, покращення рівня життя населення. Головним результатом функціонування грошової системи економіки є розробка та реалізація визначеної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.

Грошово-кредитне регулювання необхідно розглядати як систему заходів у галузі грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання процентної ставки, норм обов'язкового резервування, проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку, рефінансування банків, а також управління золотовалютними резервами, регулювання імпорту та експорту капіталу з метою забезпечення сталого економічного зростання, зниження рівня безробіття, забезпечення ефективної зайнятості, врівноваження платіжного балансу та зменшення інфляційних процесів.

Ключові завдання грошово-кредитної політики є похідними від загальнодержавних цілей. Тому надзвичайно важливим питанням реалізації грошово-кредитної політики є вирішення проблеми вибору оптимального напряму використання грошово-кредитних засобів у загальнодержавній стратегії економічного розвитку.

Роль грошово-кредитних відносин в умовах перехідної економіки є великою не лише порівняно із адміністративно-командною, але й розвинутою ринковою системою, що визначається особливостями становлення ринкових інститутів і значенням грошово-кредитних важелів для регулювання економічних процесів. Інституційну основу відносин утворюють банки, суть яких необхідно розглядати на основі діалектичного підходу через складний багатоетапний аналіз: як інститутів, що здійснюють певний набір операцій, як суб'єкта економічних відносин, зміст діяльності якого відображають притаманні йому базові функції, та як складової національної економіки, що реалізує грошово-кредитне посередництво для неперервності суспільного відтворення.

Основою оптимальної організації грошово-кредитних відносин є діяльність банківської системи, сферу функціонування якої у відповідних стосунках із суб'єктами ринку доцільно розглядати в рамках певного механізму. Банківський механізм організації грошово-кредитних відносин являє собою сукупність організаційно-економічних заходів, що формують умови й порядок дій інститутів банківської системи з управління грошово-кредитними відносинами на макроекономічному рівні, їх реалізації між економічними агентами на мікроекономічному рівні, а також підтримання стабільності банківської системи для ефективної організації грошово-кредитних відносин на макро- і мікрорівнях.

Аналіз реалізації грошово-кредитної політики після проголошення незалежності України дає підстави зробити такі висновки:

· грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди розвитку економіки здійснювалась адекватно тим процесам, які відбувались у сфері макроекономіки, фіскальної і структурної реформ;

· в Україні застосовується різноплановий монетарний устрій, реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом;

· ефективність монетарної політики пов'язана з динамікою цін, обсягами виробництва, рівнем зайнятості, курсової стабільності;

· валютно-курсова політика НБУ, як найефективніша складова монетарної політики, сприяла активному насиченню економіки грошима й забезпечила підвищення рівня монетизації;

· ефективна монетарна політика дала змогу накопичити значні обсяги золотовалютних резервів, що стало суттєвим фактором забезпечення макроекономічної стабільності й дало змогу НБУ у кризові періоди долати ажіотажний попит на валютному ринку;

· монетарна політика сприяла забезпеченню стабільності національної валюти, що є надзвичайно важливим в умовах залежності економіки від зовнішньоекономічної кон'юнктури;

· реальним підґрунтям для економічного зростання та стабілізації на грошово-кредитному сегменті ринку є не грошово-кредитна політика, а створення конкурентоспроможної економіки і пошук суб'єктами господарювання власних ніш як основи для підвищення попиту економіки на гроші.195

Дослідження існуючої практики та їх результати дозволяють визначити основні напрями вдосконалення механізму грошово-кредитної політики в умовах стабілізації розвитку:

· мета монетарної політики повинна бути двоякою: підтримання низького рівня інфляції і одночасно стабільного валютного курсу;

· встановлення цільових орієнтирів відсоткових ставок і формування програми грошової пропозиції, яка відповідає величині попиту на гроші;

· підвищення рівня монетаризації національної економіки на неінфляційній основі через удосконалення структури грошової емісії; формування державних інститутів розвитку; рефінансування комерційних банків під заставу векселів виробничих підприємств;

· реформування банківської системи в межах програми її розвитку;

· підвищення ролі кредитного механізму в інвестуванні національної економіки шляхом збільшення рівня капіталізації банків внаслідок їх злиття або приєднання, запровадження механізму захисту прав кредиторів на основі створення ефективної системи кредитного гарантування;

· стимулювання банківських заощаджень населення через наближення української системи гарантування депозитів фізичних осіб до стандартів ЄС.

Застосування інструментів монетарного регулювання має бути спрямоване на забезпечення стійкості ринкових механізмів і фінансових ринків з метою досягнення балансу між ефективною дією ринкових законів і довгостроковою стабільністю.

Список використаних джерел

1. Активізація методів фінансово-кредитного регулювання інноваційної діяльності [Електронний ресурс] / Г. Т. Пальчевич. - Режим дocтупу : http://mconconference.org.ua/download/files/Palchevich_Galmadok.pdf.

2. Аналітичний огляд. Оцінка стану платіжного балансу України у січні-листопаді 2008 року (за попередніми даними) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/Balance/2008_PB/State_2008_pr.pdf. - 12.02.2009. - Загол. з екрана.

3. Бекетов, Н. В. Денежно-кредитное регулирование в России: основные ориентиры [Текст] / Н. В. Бекетов, А. И. Черная // Финансы и кредит. - 2008. - № 2. - C. 2-7.

4. Бердашкевич, А. П. О поддержке инновационной деятельности в Японии / А. П. Бердашкевич // Инновации. - 2002. - № 37(54). - С. 77-79.

5. Береславська, О. Доларизація в Україні та шляхи її подолання [Текст] / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 10. - С.10-13.

6. Блауг, М. Экономическая мысль в ретроспективе [Текст] / М. Блауг. - М. : Дело Лтд, 1994. - 687с.

7. Бобик, О. Оп тимум чи од іум [Е л е к тронний р е сур с] . - Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2008/4/18/74870.htm. - 18.04.2008. - Заголовок з екрана.

8. Брагинский, С. Кредитно-денежная политика в Японии [Текст] / С. Брагинский. - М. : Наука, 1989. - С. 20-23.

Размещено на Allbest.ru