Безробіття, причини, форми та методи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

Курсова робота

з економічної теорії (економічної теорія, мікроекономіка, макроекономіка)

на тему № 29

Безробіття: причини, форми та методи подолання

Київ 2010

План

Вступ

Безробіття як соціально-економічне явище

Основні причини безробіття

Форми безробіття

Рівень та оцінка зареєстрованого безробіття в Україні та світі

Наслідки безробіття та методи його подолання

Висновки

Список використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

Вступ

Однією з найважливіших макроекономічних проблем є безробіття. Як економічна категорія безробіття відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Як бездоганно не працювали б ринкові механізми, на жаль, вони не можуть забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць.

Метою цієї курсової роботи є розгляд безробіття як соціально-економічного явища. В даній роботі досліджено рівень безробіття в Україні та в інших країнах світу, розглянуто основні причини виникнення цього явища та висвітлено різні погляди економістів щодо нього. Також розглянуто різноманітні форми безробіття та методи його подолання.

Оскільки безробіття негативно позначається на економічній стабільності країни та веде за собою цілий ряд негативних наслідків, на сьогоднішній день актуальним є пошук шляхів подолання та методів регулювання цього явища. Ця проблема стосується не тільки України, а й усіх країн світу навіть високо розвинутих.

Представники різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства, оскільки воно є невід'ємною складовою ринкової економіки. Ринкова економіка неможлива без існування ринку праці, основним результатом функціонування якого є формування визначеного рівня і структури зайнятості населення і безробіття.

Власне безробіття не є небезпечним для суспільства. Однак безробітні потребують надійного захисту, тому виникає необхідність у забезпеченні державою ефективних механізмів регулювання цього явища.

Безробіття є результатом певних макроекономічних коливань. Воно впливає на макроекономічну рівновагу як з боку попиту, так і з боку пропозиції. безробіття незайнятість держава соціальний

Наявність певної норми безробіття в ринковій економіці неминуча і вважається природною. Рівень безробіття є одним із основних показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

Враховуючи те, що подолання безробіття не можливе без державного регулювання, уряди країн застосовують різні методи для зниження рівня безробіття, що досягається при покращенні функціонування економіки країни загалом. Чим вищий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим нижчим буде рівень безробіття, і навпаки.

1. Безробіття як соціально-економічне явище

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Воно має циклічний характер.

Згідно з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною організації праці (МОП), населення можна поділити на три категорії:

1) зайняті - це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать також ті, хто зайнятий неповний робочий день;

2) безробітні - ті особи, які хочуть і можуть працювати, але не мають робочого місця, активно шукають роботу або чекають, щоб повернутися на попереднє місце роботи. У світі, за даними ООН, налічується майже 900 млн. безробітних (тобто приблизно кожний третій працездатний не має роботи), а їх чисельність щорічно зростає на 80 - 90 млн. осіб.

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу.

3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення - це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах; до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу).

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них обставини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

До зайнятого населення, згідно з цим законом, в Україні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах:

працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах незалежно від форм власності і господарювання;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, особи творчої праці, тощо);

обрані, назначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації;

громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ;

особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;

працюючі громадяни держав, які тимчасово знаходяться в Україні і виконують функції не пов'язані з забезпеченням діяльності посольств і місій.

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони не виконують вимоги щодо активних пошуків роботи.

Явище безробіття тісно пов'язане з таким поняттям як зайнятість.

Зайнятість населення - це суспільно корисна діяльність громадян працездатного віку, яка приносить їм дохід, що забезпечує розширене відтворення робочої сили.

Зайнятість розглядають з двох боків:

Зайнятість як економічна категорія - це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

Зайнятість як економічна проблема - співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

Розрізняють два основні види зайнятості: повну та ефективну.

Повна зайнятість - зайнятість, що передбачає надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюються індивідуальне (в межах сім'ї) та колективне (за участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення усіх потреб.

Повна зайнятість означає використання усіх придатних до цього трудових ресурсів. Вона найбільшою мірою відповідає соціальній природі людини, а в Україні гарантується Конституцією.

Ефективна зайнятість - зайнятість, яка здійснюється до вимог основного економічного закону, інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

Така зайнятість передбачає природний рівень безробіття.

Загальний рівень трудових ресурсів (R) складається з двох груп населення: працюючих (L) та безробітних (F):

R = L+F

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення трудових ресурсів в економічну систему. Серед них найбільш поширені такі: наймана праця за трудовою угодою (в державному секторі, на об'єктах орендованої, колективної чи приватної власності); особиста праця власника (чи співвласника) засобів виробництва; особиста праця на орендованих засобах виробництва тощо.

Усе це зумовлює існування неповної зайнятості, тобто зайнятості частини трудових ресурсів у суспільному виробництві.

Вперше безробіття виникло у Великобританії на початку ХІХ ст., проте до кінця століття не стало масовим, а зростало лише під час економічних криз.

У ХХ ст. безробіття стає масовим і хронічним, охоплює економіку розвинутих країн навіть у фазі пожвавлення та піднесення. Так, у США в 1920-1929 рр. кількість безробітних сягнула 2,2 млн. осіб, а в 1930-1933 рр. - до 10 млн. В 30-х роках ХХ ст. безробіття у Німеччині досягло майже 20% осіб найманої праці. Наприкінці ХХ ст. чисельність безробітних у розвинутих країнах світу становила понад 60 млн.

2. Основні причини безробіття

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

Англійський економіст Т. Мальтус здійснив першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття. Теорія Мальтуса пояснює його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. У своїй праці "Досвід про закон народонаселення" він доводить, що людство на планеті розмножується в геометричній, а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому, з часом, певна частина людей залишається без засобів існування, тобто стає абсолютно надлишковою, що передбачає необхідність регулювання їх кількості.

Вчений стверджував, що таке явище як безробіття властиве всім епохам. Причину цього він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, - розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість необхідних засобів до існування. Ця теорія з певними змінами і до нашого часу має прихильників.

Технологічна теорія безробіття, яка виникла у середині 50-х рр., вбачала причину у прогресі техніки, технічних змінах у виробництві, особливо раптових.

Монетаристи причиною безробіття вважали інфляцію. Проте це досить обмежений погляд на природу безробіття.

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з нею причиною безробіття є недостатній сукупний попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття. Кейнсіанці вважали безробіття закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції. Він також вказував на те, що сучасній державі слід боротися з цим негативним явищем.

Англійський економіст Артур Пігу причину безробіття вбачав у недосконалій конкуренції, яка діє на ринку праці і веде до завищення ринку праці. Він стверджував, що всезагальне скорочення грошової заробітної плати стимулює зайнятість. Проте і в умовах досконалої конкуренції на ринку праці безробіття також існувало.

Ще одна концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

Марксистська теорія трактує безробіття як закономірність розвитку капіталістичного способу виробництва, в першу чергу, законів конкурентної боротьби, що змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. Це призводить до зростання витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу. Так збільшується органічна будова капіталу і зростає безробіття. Це явище пов'язане також з циклічним розвитком економіки, з процесом нагромадження капіталу і має назву всезагального закону капіталістичного нагромадження. Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. І поступово, з розвитком технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується, додатковий капітал, утворений в процесі нагромадження, притягує все менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал, який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неодмінне веде до виникнення надлишку робочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює, так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття. Утворення й зростання промислової резервної армії праці є специфічним законом народонаселення ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Суть його полягає в тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерело нагромадження капіталу. К. Маркс вважав, що утворення і зростання резервної армії праці є характерною рисою економіки, яка ґрунтується на капіталістичній власності.

Найлогічнішою з наведених теорій є та, що пояснює головну причину безробіття всезагальним законом капіталістичного нагромадження та законом народонаселення, оскільки причини безробіття в цих законах пояснюються двома сторонами суспільного виробництва.

Щодо теорії Мальтуса, то "надлишок" працездатного населення є відносним, тобто, воно є надлишком лише по відношенню до потреб самозростання капіталу. Там, де суспільне виробництво підпорядковане не потребам капіталу, а працює на благо людей, там не існує "надлишку" робочої сили і зникає таке соціальне явище.

Технологічна ж теорія безробіття обмежується тим, що прогрес техніки зумовлює більший попит на засоби виробництва, ніж на робочу силу. Проте такого пояснення недостатньо. Тому воно доповнюється особливостями з боку суспільної форми - умовами конкурентної боротьби, особливостями капіталістичного нагромадження, за якого безробіття необхідне.

Безробіття є важливим чинником тиску щодо зниження заробітної плати працюючих.

Безробіття зумовлене комплексом різних причин, основними з яких є:

структурними змінами в економіці;

нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві загалом і в окремих його регіонах;

постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

демографічними змінами в чисельності та складі робочої сили;

недостатньою мобільністю робочої сили;

обмеженістю попиту на товари і послуги;

негнучкістю системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією тощо.

Різні макроекономічні аспекти явища безробіття відмічені у його двох трактуваннях: неокласичному та кейнсіанському.

За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою.

Цей графік ілюструє ситуацію, коли розмір заробітної плати (WB) вищий рівноважного (WA), при якому пропозиція робочої сили така, яка необхідна підприємницькому сектору. При рівні зарплати (WB) пропозиція робочої сили () перевищує попит на неї (), що і означає розвиток безробіття. Рівень безробіття визначається впливом надлишкової пропозиції робочої сили (LB- LB'). Ціна робочої сили починає знижуватися до досягнення рівноважної (WA).



Графік 1. Вплив сукупного попиту на рівень безробіття

За кейнсіанською теорією безробіття виникає через недостатній сукупний попит.

де P - рівень цін;

Q - обсяг виробництва;

QA - рівноважний обсяг виробництва в точці A;

QB - рівноважний обсяг виробництва в точці B.

QB > QA> LB > LA,

де LA - зайнятість у точці A;

LB - зайнятість у точці B.

Сукупний попит у суспільстві визначає обсяг виробництва, а таким чином, і попит на робочу силу. Прихильники кейнсіанської теорії вважають, що знижуючи заробітну плату, можна стимулювати значне підвищення зайнятості. Засобом від безробіття вважається підвищення державних витрат чи зниження податків, що зумовлює збільшення сукупного попиту, а отже, і збільшення попиту на робочу силу.

Кейнсіанці не пояснили причин одночасного існування інфляції і безробіття. Австралійський економіст А.У. Філліпс визначив універсальний характер зворотної залежності між змінами заробітної плати і рівнем безробіття.



Графік 2. Крива Філліпса: Р - рівень інфляції; u - рівень безробіття.

Крива А. Філліпса, показує зворотню залежність між безробіттям і інфляцією. Р - темп зростання цін в економіці (вісь ординат), U - масштаби безробіття (вісь абсцис); Un - це граничне значення рівня безробіття

Крива Філліпса достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками. При існуванні економічних зв'язків, виражених кривою Філліпса, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.

Період, протягом якого спад економічної активності супроводжується інфляцією називається стагфляцією. Графічно стагфляція зображується шляхом зсуву кривої Філліпса Р(u) вправо вгору.

На сьогоднішній день економісти вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами:

пошуком роботи;

негнучкістю заробітної плати;

недостатнім сукупним попитом.

3. Форми безробіття

Комплексність причин безробіття зумовлює існування різних його типів і форм. Існують різні трактування форм безробіття.

Розрізняють такі основні типи безробіття:

а) природне;

б) вимушене.

Природне безробіття - тип безробіття, який практично не може бути ліквідований за існуючої економічної системи.

Природне безробіття набуває форми фрикційного, структурного, циклічного, добровільного та інституціонального:

Фрикційне безробіття зумовлене міжрегіональними, професійними та віковими переміщеннями частини працездатного населення. Воно пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, із зміною професій. Для нього характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому. Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту.

Структурне безробіття зумовлене структурними зрушеннями в економіці (відмирання або зменшення частки старих галузей та появою і швидким розвитком нових), науково-технічним прогресом, змінами в структурі споживчого попиту та ін. Тобто відбувається невідповідність між пропозицією праці та попитом на робочу силу. Таке безробіття теж вважається неминучим.

Різниця між структурним та фрикційним безробіттям не дуже значна. Основна відмінність полягає в тому, що у "фрикційних" безробітних є певні навички, які вони можуть продати, а у "структурних" безробітних немає можливості одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання чи навіть зміни проживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю і вважається серйознішою проблемою порівняно з фрикційним безробіттям.

До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто та фаза економічного циклу, яка пов'язана з кризовими явищами в економіці та характеризується недостатністю сукупних витрат. Рівень безробіття підвищується, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується і скорочується зайнятість. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.

Добровільне безробіття - безробіття, яке існує за наявності вільних робочих місць. Така ситуація виникає внаслідок того, що особи працездатного віку не влаштовуються на роботу через недостатній рівень заробітної плати, низький зміст праці тощо, але приступили б до роботи, якби плата була вищою.

Інституціональне безробіття пов'язане з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили, факторами, які впливають на попит і пропозицію на ньому (неповні інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по безробіттю, занижені податки а доходи тощо). Воно породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці.

Вимушене безробіття - тип безробіття, коли людина працездатного віку не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Серед форм вимушеного безробіття найбільш поширеними є такі:

Плинне (поточне) безробіття зумовлене передусім циклічним характером розвитку економіки, кризами надвиробництва та перевиробництва та ін; це частина промислової резервної армії праці, яка то позбувається роботи, то знову знаходить її.

Приховане безробіття виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане - наявність формально зайнятого населення.

Приховане безробіття можна поділити на:

вимушену неповну зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень;

кваліфікаційне безробіття - людина працює не за своїм рівнем майстерності;

функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день, але не виконує своїх обов'язків, а є лише присутнім на роботі.

Аграрне безробіття зумовлене витісненням дрібного виробництва великим і розоренням дрібних товаровиробників у сільському господарстві.

Застійне безробіття визначається нерегулярністю зайнятості окремих категорій населення, коли частина працездатного населення живе випадковими заробітками, охоплює найстійкіший контингент безробітних - бідних, бродяг, бомжів та ін.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (туризм, сільське господарство, будівництво).

Технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочих місць внаслідок модернізації, впровадження нової техніки і технології.

Конверсійне безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу в економіці.

Технологічне та конверсійне безробіття виокремлюють у структурному безробітті.

Безробіття також поділяється на такі основні групи:

Абсолютне безробіття - таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).

Відносне безробіття виникає тоді, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому - її дефіцит.

За тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття.

Отже, як бачимо, залежно від причин виникнення безробіття може проявлятися у різних формах.

4. Рівень та оцінка зареєстрованого безробіття в Україні та світі

Безробіття характеризується таким показником як рівень безробіття. Проблема рівня безробіття викликає особливий інтерес. Останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менше ніж 100% працездатного населення. Іншими словами, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття.

В умовах повної зайнятості фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення кількості зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше.

Рівень фактичного безробіття (u) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):

Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює не повний робочий день, знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття.

У ринковій економіці обов'язково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття (u*), при якій досягається довготривала рівновага за умов, коли темп інфляції дорівнює очікуваному темпу зростання цін; цей показник відповідає потенційному ВВП і за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття.

В економічній теорії поняття норми природного безробіття вперше ввели у 1968 році М. Фрідмен та Е. Феліпс незалежно один від одного.

Норма природного безробіття (u*) характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.

Для визначення норми природного безробіття використовують середню величину фактичного безробіття у довгостроковому періоді. За умов повної зайнятості фактичне безробіття дорівнює природному.

Деякі економісти вважають, що термін "природний" не доцільно вживати для характеристики певного рівня безробіття, для цього краще вживати поняття "соціальний рівень безробіття", оскільки основною причиною його існування є тип соціально-економічної системи. В макроекономічній літературі також використовують термін NAIRU (Non-Accelerating Inflation Rate of Unemployment), котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає стану макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.

Вважається, що перевищення безробіття природного рівня спричиняє певну втрату ВНП:

Перший множник для розрахунку потенційного рівня безробіття

означає: у формулі визначено, що нормальним (природним) рівнем є 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%).

На фактичний рівень безробіття впливають кон'юнктурні коливання економіки.

Закон Оукена: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, відставання фактичного ВВП від потенційного його обсягу становить 2,5%.

Американський економіст Оукена виявив стійкий зв'язок між величиною кон'юнктурного безробіття та кон'юнктурним розривом:

,

де u- фактичний рівень безробіття;

u* - рівень природного безробіття;

г - параметр Оукена;

YF - національний дохід в умовах повної зайнятості;

Y - фактичний рівень національного доходу;

(u - u*) - рівень кон'юнктурного безробіття;

(YF - Y) - кон'юктурний розрив.

Наявність кон'юнктурного безробіття свідчить про неповне використання виробничих можливостей країни.

Втрати економіки, зумовлені кон'юнктурним розривом, вищі, ніж відхилення фактичної зайнятості від умов повної зайнятості з таких причин:

не всі безробітні реєструються на біржі праці;

не всі зайняті в умовах високого рівня безробіття працюють повний робочий день, тиждень тощо;

знижується середня продуктивність праці через приховане безробіття в умовах економічної кризи.

Величина параметра Оукена (г) залежить не тільки від технології виробництва, але і від поведінки економічних суб'єктів на ринку праці.

Залежність величини параметра Оукена (г) від технології виробництва і поведінки економічних суб'єктів ілюструє крива Оукена.

Крива Оукена Y(u) виражає взаємозалежність між рівнем фактичного безробіття (u) і величиною відхилення фактичного національного доходу (Y) від національного доходу за умов повної зайнятості (YF).

де YF - національний дохід в умовах повної зайнятості;

Y1 - національний дохід за умов зниження зайнятості до u1;

Y2 - національний дохід за умов зниження зайнятості до u2;

u* - рівень природного безробіття.

Зміщення кривої Оукена відбувається за таких умов:

1) при зміні величини національного доходу за умов повної зайнятості (YF) (із збільшенням YF крива Оукена зміщується вгору і, навпаки - із зменшенням YF - вниз).

2) при зміні норми природного безробіття (u*) (із збільшенням u* крива Оукена зміщується вправо і навпаки, із зменшенням u* - вліво).

Закон Оукена може бути використаний у таких випадках:

при розрахунках впливу на безробіття темпів зростання виробництва на даний момент часу;

для розрахунку того, як програми економічного зростання вплинуть на безробіття. Якщо країна знаходиться у глибокому спаді, скільки необхідно років, щоб прийти до рівня безробіття при повній зайнятості;

для визначення необхідного зростання з метою зменшення норми безробіття на 1%;

для оцінки втрат в реальному ВВП через безробіття.

Рівень безробіття в Україні. Ситуація на ринку праці України характеризується позитивними тенденціями щодо зростання зайнятості та скорочення безробіття населення.

На початок 2007 року офіційний рівень безробіття в Україні становив 2.7% населення працездатного віку. Середня заборгованість із виплати заробітної плати в 2007 році дорівнювала 806.4 млн. грн. В кінці 2007 року простежується зниження рівня зареєстрованого безробіття до 2.3% (642.3 тис. осіб).

На червень 2008 року офіційний рівень безробіття в Україні складав 1.9%,чисельність зареєстрованих безробітних 538.1 тис. осіб. Заборгованість із виплати заробітної плати становила 721.8 млн. грн. Але до кінця року ситуація негативно змінилася, і в грудні 2008 року офіційний рівень безробіття в Україні становив 3%, а заборгованість із виплати заробітної плати дорівнювала 1188.7 млн. грн.

На початку 2009 року ситуація ще більше погіршилась і показники безробіття збільшились до 3.2% населення працездатного віку (906.1 тис. осіб.). А заборгованість із виплати заробітної плати зросла до показника 1643.2 млн. грн. Динаміку та структуру безробіття в Україні в літній період (червень та липень 2009 р.) ми розглянули більш детально.

У червні на зареєстрованому ринку праці продовжувалось певне поліпшення ситуації, яке супроводжувалось скороченням чисельності безробітних та зростанням попиту на робочу силу. Рівень зареєстрованого безробіття скоротився. Уповільнилось зниження реальної заробітної плати до відповідного місяця попереднього року. Заборгованість із виплати заробітної плати зросла.

Реалізація антикризових заходів, спрямованих на подолання безробіття, а також сезонний фактор зменшили напругу на зареєстрованому ринку праці. Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємств, установ та організацій у червні скоротилась на 0.3% порівняно з травнем. Чисельність працівників, які перебували у відпустках з дозволу та ініціативи адміністрації скоротилась на 7.3%, працівників, що працювали у режимі скороченого робочого дня (тижня) - на 2.7% порівняно з попереднім місяцем.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за червень поточного року скоротився на 0.2 процентного пункту і на 1 липня 2009 року становив 2.4% населення працездатного віку (див. таблицю 4, графік 7).

Навантаження незайнятого населення, яке у червні 2009 року перебувало на обліку Державної служби зайнятості, порівняно з травнем 2009 року не змінилось і на кінець червня становило 9 осіб на одне вільне робоче місце (вакантну посаду).

У червні середня номінальна заробітна плата штатних працівників становила 1980 грн. (див. графік 8), і збільшилася на 5.2% у річному обчисленні та на 7.0% до попереднього місяця. Основною причиною зростання середньої заробітної плати в червні було зростання доходів працівників бюджетних галузей та відпускна кампанія працівників освіти. Зниження реальної заробітної плати у червні становило 8.6 порівняно зі скороченням на 9.1% у травні до відповідного місяця попереднього року.

Поряд з цим спостерігалось зростання заборгованості із виплати заробітної плати на 8.8% порівняно з попереднім місяцем (до 1639.26 млн. грн. за станом на 01.07.2009 р.), що було зумовлено насамперед зростанням боргів працівникам економічно активних підприємств (на 10.6% до суми заборгованості на 01.06.2009 р.).

У липні відбулось незначне зниження рівня зареєстрованого безробіття при одночасному скороченні чисельності штатних працівників. Номінальна заробітна плата продовжувала зростати, однак реальна заробітна плата знизилась до відповідного місяця попереднього року. Заборгованість із виплати заробітної плати скоротилась.

Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємств, установ та організацій у липні скоротилась на 0.4% порівняно з червнем. Збереглась тенденція до щомісячного скорочення обсягів вимушеної неповної зайнятості, що намітилась на початку року (чисельність працівників, які перебували у відпустках з дозволу та ініціативи адміністрації, скоротилась на 9.3% у липні порівняно з попереднім місяцем). Зниження обсягів зареєстрованого безробіття у липні є характерною тенденцією для цього місяця, що зумовлено сезонною тимчасовою занятістю у таких видах економічної діяльності, як сільське господарство, будівництво, торгівля, а також у сфері послуг. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за липень знизився на 0.2 процентного пункту і на 1 серпня становив 2.2% населення працездатного віку (див. таблицю 4, графік 5).

Кон'юнктура зареєстрованого ринку праці характеризувалась значним перевищенням пропозиції робочої сили над її попитом. Навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку Державної служби зайнятості, на кінець липня становило 9 осіб на одне вільне робоче місце (вакантну посаду).



У липні середня номінальна заробітна плата штатних працівників становила 2008 грн. і збільшилась на 4.1% у річному обчисленні та на 1.4% до попереднього місяця. Зростання заробітної плати в липні було традиційним через сезон відпусток та проведення сільськогосподарських робіт. Так, найбільше зростання рівня оплати праці було у сільському господарстві, у фінансових установах та у державному секторі (на 15.4%, 14.1 та 6.7% відповідно). Проте реальна заробітна плата у липні знизилась на 10.0% до відповідного місяця минулого року порівняно зі скороченням у червні на 8.6%. Заборгованість із виплати заробітної плати знизилась на 4.9% порівняно з попереднім місяцем (до 1559.0 млн. грн. станом на 01.08.2009 р.).

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки - Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Що ж до рівня безробіття у світі, то пересічний рівень безробіття у 27 країнах Євросоюзу складає 22.899 млн. осіб, або 9,5% економічно активного населення. (за даними статистичного агентства ЄС Євростат) .

Отже, як бачимо у Нідерландах найнижчий рівень безробіття (3,9%). Найвищого рівня безробіття досягло в Латвії (22,3%) та Іспанії (19,4%).

При цьому рівень безробіття в країнах Єврозони перевершив прогнози аналітиків, які чекали, що він до кінця минулого року дійде до позначки в 9,9%. Зафіксований в листопаді 2009 року рівень безробіття в країнах Євросоюзу став рекордним з дефолтного серпня 1998 року. (дод.1)

5. Наслідки безробіття та методи його подолання

Безробіття може мати двоякі суперечливі наслідки: як благо і як втрати.

Безробіття призводить до таких негативних соціально-економічних наслідків:

- відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного рівня обсягу ВВП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості;

- відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;

- під час кон'юнктурного безробіття втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення;

- безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювання тощо;

- безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер;

- зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення, веде до спаду виробництва, скорочує пропозицію;

- незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття (і відповідно зайнятості);

- безробіття призводить до громадського і політичного безладдя.

Безробіття завдає державі значних економічних збитків. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати близько 2% обсягів річної продукції. Головна проблема від безробіття - не випущена продукція. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим буде відставання ВВП.

Безробіття як благо:

- безробіття - це резерв незайнятої робочої сили, який можна задіяти при розширенні виробництва чи при структурних перебудовах;

- наявність безробіття обмежує агресію профспілок, їх вимоги до підвищення заробітної плати і тим самим посилює стимули до підприємництва;

- страх втратити роботу і стати безробітним - найкращий організатор дисципліни.

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям

Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при поясненні причин безробіття.

Так, прихильники теорії Мальтуса вважають, що засобами усунення безробіття можуть бути тільки війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін. Прихильники класичної теорії ринку праці - знизити заробітну плату.

На думку кейнсіанців, ліквідувати безробіття в короткостроковому періоді можна за рахунок збільшення інвестицій держави на розширення громадських робіт; в довгостроковому періоді - за допомогою державних замовлення приватному сектору, стимулюючи інвестиційний попит, при цьому особливе значення надається зниженню позичкового відсотка, встановлення гнучкої грошової політики. Монетаристи ж дещо по-іншому розглядали цю проблему і пропонували такі методи боротьби з безробіттям: суворо контрольоване зростання грошового обігу, жорстка грошова і стабільна фіскальна політика, бюджетна рівновага.

Боротися з безробіттям, на думку прихильників технологічної теорії, слід шляхом обмеження, сповільнення технологічного прогресу.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в Україні, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде

ще більшої гостроти. Тому треба обов'язково застосовувати методи регулювання зайнятості населення, такі як:

законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;

створення нових робочих місць в державному секторі;

стимулювання зростання рівня зайнятості на недержавних підприємствах;

заходи по підготовці та перепідготовці робочої сили, поліпшенню інформованості населення про можливості зайнятості;

соціальне страхування та соціальний захист безробітних;

працевлаштування незайнятого населення.

Розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:

Створення нових робочих місць паралельно з уже існуючими.

Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.

Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.

Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.

Інвестиційні фонди міністерств і відомств.

Для зменшення рівня безробіття держава може застосовувати різні заходи.

Різноманіття форм безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складною. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь - якій країні для рішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи, заходи як на рівні держави, так і на рівні підприємств.

Уряди розвинутих країн намагаються знизити природну норму безробіття шляхом зменшення масштабів фрикційного та структурного безробіття. Державні служби зайнятості поширюють інформацію про вільні робочі місця, щоб полегшити пошук роботи тим, хто її потребує. Державні програми з професійної перепідготовки сприяють переходу працівників із депресивних галузей економіки в прогресивні. Для пом'якшення економічних наслідків безробіття в розвинутих країнах використовують страхування на випадок безробіття.

У країнах, що розвиваються, одним з найважливіших напрямів державної політики щодо скорочення безробіття є стимулювання зниження народжуваності. Ще одним важливим напрямом скорочення безробіття у "третьому світі" є проведення державної політики, яка стимулює використання трудомістких технологій, що передбачають залучення великої кількості робочої сили. Скорочення безробіття в країнах, що розвиваються, можна досягти, нарощуючи виробництво в сільському господарстві та дрібній промисловості. Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:

поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансіях і повідомляють її безробітним;

усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно насамперед:

а) створення розвинутого ринку житла;

б) збільшення масштабів житлового будівництва;

в) скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший.

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим чином відповідала наявним робочим місцям. Ця задача досягається програмою професійної підготовки, інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки забезпечують як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих старших віків, чия професія виявилася застарілою.

Найважче боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі найбільш ефективними є наступні заходи:

1) створення умов для росту попиту на товари. Оскільки попит на ринку праці - похідний і залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому випадку, якщо товарні ринки пред'являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників;

Способами збільшення попиту є:

стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, - зайнятості на них;

підтримка і заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою підвищення конкурентоздатності продукції.

2) створення умов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тому ж числі вільних робочих місць;

3) створення умов для росту само зайнятості. Зміст такого роду програм полягає в тому, що людям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити себе і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу по найму;

4) реалізація програм підтримки молодих працівників.

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні методи:

економічне стимулювання молодіжної зайнятості;

створення спеціальних фірм, що пропонують роботу саме молоді;

створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільш високі.

Список програм скорочення безробіття можна продовжувати ще довго, проте всі ці програми не можуть цілком ліквідувати чи істотно скоротити циклічне безробіття. Такий результат досягається лише при загальному поліпшенні економічної ситуації в країні.

За сучасних умов здійснюється активне регулювання ринку робочої сили.

Державне регулювання ринку робочої сили здійснюється за такими основними принципами:

Працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги щодо підготовки та перепідготовки кадрів (біржі праці).

Соціальний захист від потерпілих від безробіття людей (система допомог).

Стимулювання формування гнучкого ринку праці. Правове забезпечення трудових відносин.

Методи державного забезпечення зайнятості:

Прямі методи:

1) законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство).

2) стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили

3) заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах.

Напрямі методи:

державна фінансова політика (асигнування та субсидії)

монетарна політика (регулювання грошового обігу)

фіскальна політика (зміна податкових ставок)

виплати різних видів допомог на випадок безробіття.

Держава здійснює певні заходи щодо подолання безробіття:

Принципи соціального захисту:

* Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла б кожній людині знаходити застосування своїм особистим здібностям у відповідній сфері діяльності.

* Організація ефективної системи формування доходів, за якої рівень отримуваної винагороди безпосередньо визначається якістю і результатом роботи людини незалежно від галузі економіки, в якій вона працює.

* Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в тому числі через реформу податкової системи.

* Створення сприятливих умов для професійної і соціальної мобільності населення. Система соціальної підтримки безробітних.

* Офіційне встановлення реального рівня прожиткового мінімуму в натуральній формі та регулярна його індексація у грошовій.

* Захист інтересів споживачів, пов'язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.

В Україні діє Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в якому визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (дод.3)

Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці. Згідно з законом України "Про зайнятість населення", цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Таким чином, відносини щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування регулюються: Законом України "Про зайнятість", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Конституцією України, а також трудовим законодавством, постановою Кабінету Міністрів України, а також соціально-партнерськими угодами і колективними договорами. Важливу роль відіграють акти Міжнародної Організації Праці, які встановлюють міжнародні стандарти у сфері зайнятості та працевлаштування. (дод.3)

Загалом в Україні відсутня цілісна модель ринку праці, а політика зайнятості ґрунтується не на визначенні реальних масштабів безробіття, створенні передумов для його скорочення та розробки комплексної системи соціального страхування, а на концепції лише працевлаштування. У зв'язку з цим необхідно розробити стратегічну концепцію державної та регіональної політики зайнятості, яка б базувалась на реальній ціні товару "робоча сила" та довгостроковій програмі погодження макроекономічних і регіональних інтересів реформування економіки з урахуванням міжнародного досвіду стабілізації та відновлення динаміки її зростання.

Висновки

Безробіття - це таке соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу. Це такий стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Безробіття зумовлене комплексом причин. Західні економічні школи дотримуються різних поглядів щодо природи виникнення цього явища. Виділяють два різних макроекономічні підходи щодо сутності та причин безробіття: класичний та кейнсіанський. Класичний пояснює безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і хибністю економічних передбачень. Кейнсіанське трактування ґрунтується на ідеї недостатності сукупного попиту. У розвинутій ринковій економіці економісти нині виділяють три основні причини безробіття: пошук роботи, негнучкість заробітної плати, недостатній сукупний попит.

Виділяють різноманітні форми безробіття, проте основними з них є:

а) фрикційне;

б) структурне;

в) циклічне.

Також розрізняють природне та вимушене безробіття, добровільне, інституціональне, плинне, приховане та відкрите, застійне, сезонне, аграрне; у структурному безробітті виокремлюють технологічне та конверсійне. Безробіття ще поділяють на дві основні групи: абсолютне та відносне.

Важливим є показник рівня безробіття. Він відображає загальний стан економіки країни. У випадку, коли рівень безробіття перевищує природний, відбувається відхилення фактичного ВНП від потенційного (природного) ВНП, що міг би бути створений. Зв'язок між відхиленням рівня безробіття від природного та втратою ВНП відображений у законі Оукена.

В Україні дещо поліпшилась ситуація на ринку праці, порівняно з минулими роками. На початку 2009 року зареєстрований рівень безробіття становив 3,2% Середній рівень безробіття у 27 країнах Європейського Союзу становить 9,5%.

Безробіття головним чином призводить до негативних соціально-економічних наслідків, зокрема: відставання фактичного рівня обсягу ВВП, недовикористання економічного потенціалу суспільства, втрата кваліфікації вивільнених робітників, підрив психічного здоров'я нації та ін. Якщо розглядати безробіття як позивне явище, то можна відмітити, що завдяки цьому явищу створюється певний резерв робочої сили, посилюються стимули до підприємництва, покращується дисципліна праці.

Проте безробіття завдає значних економічних збитків державі. З цього і випливає необхідність розробки шляхів та застосування методів подолання безробіття. Цим займається уряд країни та Державна служба зайнятості, розробляючи програми щодо покращення ситуації на ринку праці. Проте значне зниження безробіття та підвищення рівня зайнятості досягається лише при загальному поліпшенні економічної ситуації в країні.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - 851 с. (с.332-339)

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник- К.: Атіка, 2002. - 368 с. (с.272-289)

3. Базилевич В.Д. Економічна теорія. К.; 2004 - 438 с. (с.345-357)