проведення приватизації з метою формування відповідального власника-господаря, здатного до інвестиційної діяльності й зацікавленого в прискореному оновленні виробництва;

забезпечення умов (економіко-політичних, законодавчих, інституціональних тощо) для утворення й ефективного функціонування малих і середніх приватних підприємств.

Оскільки роздержавлення й приватизація мають об`єктивні межі, визначенні межами державної власності, головний наголос поряд із завершенням зазначених процесів повинен бути зроблений на сприяння з боку держави діяльності малого підприємництва.

Державна політика підтримки малого бізнесу - сукупність пріоритетних рішень (заходів), що визначають основні напрями й форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб`єктів господарювання. Тобто під державною підтримкою розуміється, з одного боку, державне регулювання цього сектора економіки, що передбачає формування державними структурами відповідних умов становлення й розвитку малого підприємництва, а з іншого - створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, що залучаються у сферу малого підприємництва на пільгових засадах.

Існують три аспекти державної політики підтримки малого підприємництва. По-перше, треба взяти до уваги аспект програмний, що стосується комплексу взаємопов`язаних і послідовних цілей, планів і правил вирішення завдань у галузі державного регулювання малого бізнесу. По-друге, у руслі так званої "позитивної економіки" державного управління слід аналізувати реальний перебіг процесів застосування державними органами та їх працівниками владних повноважень і різноманітних можливостей впливу на функціонування та розвиток малого підприємництва. По-третє, адекватним завершенням цього руху виступає характеристика політичної організації суспільства в тій частині, що стосується діяльності держави у сфері підтримки малого бізнесу, відповідних соціальних інститутів.

Діяльність із налагодження результативного й ефективного механізму формування та реалізації державної політики підтримки малого бізнесу в Україні, безсумнівно, вимагає творчого запозичення та використання світових досягнень у цій сфері, насамперед досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, комбінування різних форм, методів засобів регулювання й підтримки, головними серед яких є: фінансово-кредитна підтримка, що передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсидіювання, цільове бюджетне фінансування, сприятлива податкова політика, що передбачає пільгове оподаткування, надання права прискореної амортизації і вилучення амортизаційних відрахувань з об`єктів оподаткування, інформаційно-консультативна підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговування.

Залишаються актуальними проблеми формування цілісної системи державної підтримки розвитку підприємництва, зокрема формування високоякісного правового поля. Сьогодні ж підприємницьку діяльність в Україні регламентують 32 закони, 22 постанови Кабінету Міністрів та 14 указів Президента. Лише впродовж 1997-2000 рр. до цих нормативно-правових документів було внесено близько 1000 змін і доповнень, які часто або суперечили вже діючим нормам, або зовсім їх перекреслювали. Така кількість законів, підзаконних актів та змін до них ніяк не сприяє нормальному розвитку підприємства, вносить плутанину та дезорганізує цей процес.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.

Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ -- про необхідність формування та проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва.

Все це зумовило необхідність прийняття Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.

Метою державної підтримки малого підприємництва є:

1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2) сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

3) підтримка вітчизняних виробників;

4) формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України та іншими центральними органами виконавчої влади.

На основі визначених пріоритетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції:

готують пропозиції про встановлення для суб'єктів малого підприємництва податкових та інших пільг;

приймають рішення про виділення та використання коштів відповідних бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки малого підприємництва;

сприяють діяльності об'єднань суб'єктів малого підприємництва;

сприяють залученню суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Державна підтримка малого підприємництва щодо формування його інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.

Основними завданнями таких організацій є:

консультування з питань законодавства України;

надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб'єктів малого підприємництва;

надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання товарів (послуг), що виготовляються суб'єктами малого підприємництва, які розташовані на території регіону;

підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб'єктів малого підприємництва.

Основними напрямами державної підтримки малих підприємств є:

вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;

активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;

сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;

впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності.

Сьогодні Україна має велику кількість нормативних актів, значна частина яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання підприємницької діяльності залишається надто складним. Відсутність системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих документів значно ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької діяльності.

Тому одним з напрямів Програми е максимальне спрощення юридичних процедур у правовідносинах "держава -- підприємець". Адміністрування підприємництва повинно займати якомога менше часу і коштів. Економічна ситуація в Україні вимагає ще більшого спрощення та здешевлення процедур реєстрації, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності.

Шляхами вдосконалення правового забезпечення розвитку малого підприємництва є:

створення дієвих механізмів захисту прав і свобод підприємців;

гармонізація українського законодавства з законодавством Європейського Союзу та СНД;

забезпечення законодавчої гарантії незмінності та довготривалості державної політики щодо підтримки малого підприємництва;

розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі і для забезпечення їх соціального захисту, встановлює норми і правила здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних повноважень у сфері розвитку малого підприємництва;

вдосконалення функціональної та організаційної структури центральних та місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і державної підтримки малого підприємництва.

2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності.

Впровадження державної регуляторної політики забезпечується шляхом:

координації діяльності органів різних рівнів виконавчої влади з планування регуляторної діяльності, підготовки проектів регуляторних актів із застосуванням процедури публічного обговорення;

визначення ефективності проектів регуляторних актів та оцінки економічних і соціальних результатів їх впровадження;

удосконалення законодавства з метою зменшення надмірного державного втручання у сферу підприємництва;

вдосконалення дозвільної системи у сфері підприємництва, спрощення процедури державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва спрямована на:

формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та кредитно-гарантійних установ;

розроблення та запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

створення та підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні -- місцеві фонди підтримки підприємництва.

Кошти українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

Зазначені фонди є неприбутковими організаціями.

Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється фондами через уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру.

4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва.

Чинники щодо покращення розвитку інфраструктури малого підприємництва:

системи інформаційного та-консультаційного обслуговування малого підприємництва, спеціалізованих фірм, що надають послуги малим підприємствам (бухгалтерські та аудиторські фірми, рекламні агентства тощо);

бізнес-центрів та центрів розвитку малих підприємств, бізнес-інкубаторів, виробничих та технологічних парків;

навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи на малих підприємствах, формування економічних знань і набуття практичних навичок роботи в умовах ринкової економіки.

Розділ ІІ. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства (на прикладі ТОВ «УкрМобіл»)

2.1 Характеристика ТОВ “УкрМобіл”

малий підприємство інноваційний прибуток

ТОВ “УкрМобіл” є одним з представників нафтової компанії Mobil Oil на українському ринку моторних і промислових масел. Mobil Oil є нафтовою компанією, що відома у Фінляндії і світі як єдина провідна компанія мастильних матеріалів. У торгівлі моторними оліями для легкових автомобілів міжнародна марка Mobil є ведучої вже багато років. У промислових змащеннях за допомогою технічних удосконалень компанія Mobil одержала високоякісні мастильні матеріали і займає ведуче положення на ринку.

Компанія Mobil у власній діяльності постійно здійснює програму якості, основу якої складає високоякісне й ефективне виконання у відповідності з усіма потребами клієнта й урахуванням відповідних вимог. Міжнародна сертифікаційна компанія Det Norske Veritas Classification визнала, що Mobil Oil oy і його діяльність - ринкова, виробнича, складування, доставка мастильних матеріалів і технічний супровід використання продукту - цілком відповідає міжнародному стандарту якості ISO 9002 1992 р. і сертифікату.

При цьому компанія Mobil постійно удосконалює і розвиває свою продукцію, надаючи її і українському споживачу.

Можна сказати, що сегмент ринку , на якому працює ТОВ “УкрМобіл” завжди буде мати сприятливу кон'юнктуру, що визначається постійним зростанням устаткування, що потребує змащення.

Основу товарного асортименту ТОВ “УкрМобіл” складають моторні масла як такі, що найбільш потребуються на ринку.

Моторні олії призначені для змазування поршневих двигунів внутрішнього згоряння. Різноманіття типів, конструкцій двигунів і умов їхньої роботи визначає необхідність застосування для їхнього змазування моторних олій з істотно відрізняються властивостями.

2.2 Аналіз фінансових результатів, прибутку та рентабельності

Підприємству необхідно збільшувати економічну рентабельність. Домогтися цього підприємство може або стримуючи ріст активів, або збільшуючи масу прибутку, шляхом зниження собівартості; або необхідно прискорити оборотність оборотних коштів, що також дасть збільшення маси прибутку. Крім того, підприємство не використовує позикові кошти для регулювання (підвищення) рентабельності, хоча така необхідність існує.

Проведений аналіз виявив, що цілеспрямованим плануванням прибутку і продажів у ТОВ “УкрМобіл” займається бухгалтерія на вимогу керівництва.

Менеджмент повинний ретельно визначити сегменти ринку, які необхідно завоювати, а також фактори, що впливають на прийняття клієнтами рішення про покупку. Ринок повинний бути сегментований в умовах цих ключових факторів. Необхідно визначити і старанно проаналізувати пріоритет сегментів ринку і сучасної позиції компанії в кожному сегменті.

Розділ ІІІ. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи

Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні доступу до таких традиційних для ринкової економіки джерел фінансових ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.

Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів). Такий стан посилюється в кризових умовах економіки України. На Заході роль банківських кредитів як одного з головних джерел фінансових ресурсів малого бізнесу вагома.

Як правило, фінансування малих підприємств банками здійснюється у формі овердрафту. Плата за кредит при цьому варіюється залежно від ризикової премії підприємців і перевищує зазвичай основну ставку процента на 1-5%. Переваги цієї форми фінансування пов`язані насамперед із гнучкістю банківської політики.

Доступ на фондовий ринок підприємств невеликого та середнього розміру досить ускладнений. Це пов`язано із витратами від недооцінки цінних паперів підприємств. Недооцінка при первинному розміщенні акцій може сягати 10% від їх реалізованої вартості, і з точки зору емітента це прямі втрати, пов`язані із залученням зовнішнього фінансування. Іншою причиною є страх одноосібного власника втратити контроль над своєю фірмою через продаж акцій. До того ж особливі умови економіки України, а саме нерозвиненість ринку цінних паперів, не дають змоги розглядати такий напрямок отримання фінансових ресурсів як повноцінний чи взагалі можливий.

Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств, до яких треба віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу, підтримку великих підприємств. В Україні державна фінансова допомога малим підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки малого підприємництва за рахунок бюджетних коштів. Але ці програми не стали дійовими інструментами фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано з незначними фінансовими можливостями, викликаними обмеженими ресурсами бюджетної системи. Іншим напрямком державної підтримки є пільги в оподаткуванні. Податківцям нема сенсу закривати очі на результати опитування підприємців, які серед головних перешкод називають високий податковий тягар, що змушує певну частину суб`єктів підприємницької діяльності перебувати "у тіні". Враховуючи чинники, які перешкоджають розвитку підприємництва (високомонополізована структура економіки, недосконалість кредитних джерел фінансування тощо), податкова адміністрація України намагається запроваджувати ефективне стимулююче оподаткування малого бізнесу. Йдеться про застосування спрощеної системи оподаткування, змістом якої є диференційовані механізми, які враховують особливості господарської діяльності тих чи інших прошарків підприємництва.

Існуюча система оподаткування малого підприємництва створює альтернативні можливості вибору найбільш ефективного механізму. Але водночас податкові ставки певних видів підприємницької діяльності запроваджуються за рішеннями відповідних місцевих органів влади, тобто здебільшого на суб'єктивних підставах.