Інфляція та її вплив на економічну ситуацію в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

РЕФЕРАТ

на тему:

Інфляція та її вплив на економічну ситуацію в Україні

Київ 2009 р.

План

Вступ

1. Сутність та значення інфляції

2. Аналіз, соціально-економічні рівні інфляції

3. Наслідки та оцінка оптимального рівня інфляції в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Важливим індикатором здоров'я економіки є інфляція, яка характеризується загальним підвищенням цін, збільшенням грошей та зниженням їх купівельної спроможності. Інфляція виникає не стихійно, а внаслідок більш швидкого зростання випуску грошей проти виробництва товарів.

Боротьба з некерованою інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на її врахуванні ґрунтується вся соціально-економічна, фінансова і банківська політика. З метою стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику.

Антиінфляційна політика - це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання. Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати. До таких належать цінові показники, динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо.

Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюються впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон'юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об'єкт, який нестиме головний тягар інфляційних витрат. Незважаючи на багатофакторність інфляції, заведено, що напрями її подолання мають бути адекватними фактором, що викликали цю інфляцію. Тому антиінфляційна політика здебільшого охоплює політику управління факторами попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють живильне середовище інфляції - сферу грошового обігу.

1. Сутність та значення інфляції

Інфляція як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково термін “інфляція” почав вживатися в 70-ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни.

З того часу він широко увійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту. Його часто вживають для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох -- докапіталістичної і домонополістичного капіталізму, проте саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періода французької революції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII -- початку ХІХ ст. та ін.)

Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм. На початку винекнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо. У сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний зв'язок грошових знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показники інфляційного процесу.

Отже інфляція - це процес зростання рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку вцілому.

Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції. Тому вивчення інфляції є важливим і актуальним. У своїй роботі я спробую визначити суть, розвиток та перспективи подолання інфляції в Україні.

2. Аналіз соціально-економічні рівня інфляції

Суть інфляції заключається в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземнимної валюти, які зберігають стабільність своїй купівельній спроможності.Зріст цін може бути пов'язаний із перевищенням попиту над пропозицією товарів, однак така диспропорція між попитом і пропозицією в більшості випадків не є інфляцією.

Прикладом тому є енергетична криза 70-тих років у США, коли нафтодобувні країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші види товарів і послуг в цей же час ціни зросли на 7-9 %. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватись внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних або сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополізації ринку державного регулювання економікою, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, змін кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і ще можна привести безліч прикладів.

З переліченого видно, що не всякий ріст цін -- інфляція, тому особливо важливо виділити саме дійсно інфляційний. Таким чином до найважливіших інфляційних причин зросту цін можна відносити наступні:

1. Диспропорціональність -- незбалансованість державних витрат і доходів, а саме дефіцит держбюджету. Цей дефіцит покривається за рахунок використання “друкарського верстата”, що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок -- інфляція. У нашій державі це мало місце у період “ходіння” купоно-карбованців, майже аж до введення нової грошової одиниці -- гривні.

2. Інфляційно-небезпечні інвестиції -- переважно мілітаризація економіки. Асигнування на військові потреби ведуть до створення додаткового платоспроможного попиту, і як наслідок -- збільшення грошової маси. Надмірні воєнні асигнування, як правило є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

3. Відсутність чистого вільного ринку і конкуренції як його частки. Сучасний ринок у значній мірі огополістичний. Оскільки огополіс зацікавлений у скороченні виробництва і пропозиції товарів робиться дефіцит який він використовує для підтримання або підвищення ціни на товар.

4. Інфляція, що імпортується. Її роль зростає з ростом відкритості економіки і тягне її в світові господарські зв'язки тої або іншої країни. Можливості боротьби у державі доволі-таки обмежені. Метод ревальвації (підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют) власної валюти, іноді застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно стримує експорт.

5. Інфляційні очікування -- виникнення у інфляції характеру самопідтримки. Населення та суб'єкти господарювання звикають до постійного зростання цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасаються товарами очікуючи їх швидке подорожчення. Виробники боячись підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладають в ціну своїх товарів прогнозований ними ріст цін на комплектуючі вироби і тим самим розкручують маховик інфляції. В Україні це спостерігалось у 1993-1995 роках.

Розрізняють два типи інфляції -- збалансовану і не збалансовану. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку за результатами середньорічного росту цін піднімається процентна ставка банку, і таким чином ситуація стає рівносильній ситуації із стабільними цінами. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різноманітні товари і послуги підвищуються і по різному на кожний тип товару.

Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, очікувана і неочікувана. Очікувану інфляцію можна прогнозувати на якийсь період часу і вона в основному є прямим результатом дії уряду. Неочікуванна інфляція, характеризується раптовим стрибком цін, що негативно відбивається на системі оподаткування і грошового обігу. У випадку наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація призведе до різкого збільшення попиту, що створить труднощі в економіці та викривлює реальну картину суспільного попиту. Це в свою чергу веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці, а за умови нерішучості уряду, ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть впливати на ріст цін.

У випадку коли раптовий стрибок цін має місце в економіці, яка не “заражена” інфляційними очікуваннями, то виникає так званий “ефект Пігу” -- тобто різке зниження попиту у населення в надії на скоре зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник змушений знижати ціну і вертається в стан рівноваги. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Індекс цін є вимірником відношень між ціною, певного набору товарів і послуг, які в економіці мають назву “ринковий кошик”, для певного періоду часу і ідентичною ціною групи товарів і послуг в базовому періоді. Вказаний орієнтир або початковий рівень, називається “базисним роком”. Отже наведемо наступні індекси:

Індекс Ласпейреса (агрегатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду g0 , а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються. Отже індекс цін має вигляд:

Цей індекс дещо завищує темпи зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактором, що зі зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса розрахований для фіксованого кошика споживача товарів та послуг gk, називають індексом споживчих цін:

де gk - індекс споживчого кошика.

Фіксований споживчий кошик складається приблизно з 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Наприклад, для працездатного чоловіка на місяць він включає: хліба чорного -- 7 кг 20 г, білого -- З кг 60 г, борошна -- 540 г, макаронних виробів -- 580 г, крупи -- 630 г, картоплі -- 15 кг, капусти - - 2 кг 480 г, яблук -- 1 кг 670 г, яловичини -- З кг, свинини -- 1 кг 580 г, ковбасних виробів -- 580 г, молока 10 л, масла -- 500 г, риби -- 520 г, яєць -- 26 шт., цукру -- 130 г, чаю -- 80 г, солі -- 83 г. Індекс побудовано так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100 %, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів -- компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року (g1). Індекс має вигляд:

де g1 -- обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:

- дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін -- тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

- дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

- дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Пааше і Лайспереса, усуває їхню обмеженість:

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

де І1цін , І0цін -- відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

Також існує так зване «правило величини 70», яке дає можливість кількісно прогнозувати інфляцію. Точніше кажучи, воно дозволяє швидко підраховувати кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін. Потрібно тільки розділити число 70 на щорічний рівень інфляції. Наприклад, при щорічному рівні інфляції в 3 % рівень цін подвоїться приблизно через 23 роки. При 8%-ній інфляції рівень подвоїться приблизно через дев'ять років.

Слід зазначити, що «правило величини 70» звичайно застосовується тоді, коли, наприклад, треба встановити, скільки буде потрібно часу, щоб реальний ВНП або ваші особисті заощадження подвоїлися.

На початку 90-х років 20 ст, не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливе інфляції. Дж. М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Теорія “інфляції попиту”. Започаткував цю теорію Дж. Кейнс. Він розглядав інфляційні процеси як невід'ємну складову елементів макроекономічної системи. В кейсіанських теоріях наголошується, що причиною інфляційних процесів є надмірний попит відносно товарної пропозиції. Перевищення попиту над пропозицією Дж. Кейнс назвав “інфляційним розривом”. При цьому чинники інфляції можуть бути як на стороні пропозиції, так і попиту. Дж. Кейнс відмічав: “ .якщо пропозиція грошей в порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшується, має місце інфляція”. Він доказував, що пропозиція грошей не може безпосередньо впливати на сукупний попит, оскільки зростання грошової пропозиції підвищує ліквідність в економіці, і рівень процентної ставки (ціни за ліквідні кошти) падає. Сукупний попит буде збільшуватись помірковано, оскільки зниження процентної ставки приведе до збільшення інвестиційних затрат.

Теорія “інфляції витрат”. Ця теорія виникла внаслідок подальшого розвитку кейсіанської ідеї “негрошового” механізму інфляційного процесу. У 60-ті роки в США інфляція розвивалася при відсутності надмірного попиту і повної зайнятості, тобто всупереч теорії “інфляційного розриву”. Це дало підстави стверджувати, що в умовах високої монополізації виробництва і ролі профспілок на ринку праці підприємці можуть підвищувати ціни, а профспілки ? заробітну плату за своєю ініціативою, навіть при незмінності попиту. Подібна ініціатива виступає імпульсом інфляційного процесу. Вся відповідальність за інфляцію покладається на підприємців, котрі не хочуть поступатися своїми прибутками і підвищують ціни в міру зростання виробничих витрат. Прихильники цієї теорії з усіх виробничих витрат виділили заробітну плату, оскільки вона найбільш тісно пов'язана з інфляцією, обслуговує особисте споживання і не сприяє розширенню виробництва.

3. Наслідки та оцінка оптимального рівня інфляції в Україні

Згідно з даними Державного комітету статистики України (Таблиця1), спробуємо проаналізувати індекси інфляції з 2004 по жовтень 2008 року. (Державного комітету статистики.

інфляція економіка ціна грошовий

З наведених даних можна зробити наступні висновки, що у 2005 році індекс інфляції змінювався не по зростаючій прямій, а починаючи з січня, коли він складав 101,4%, по серпень знижується (склавши 99,9%), ставши меншим на 1,5%. Але у вересні, цього ж року, почав підвищуватися, і на кінець року склав 102, 4 %, тобто збільшився на 2,5%. Отже, за рік у цілому індекс інфляції склав 112,3%, при середньомісячному темпі зростання 101,0%.

Далі розглянемо рух індексу інфляції у 2006 році. На початку року, тобто в січні місяці, він складав 101,7%. Протягом року спостерігалася тенденція до зниження інфляції, і на кінець року він склав 100,9%, знизившись на 0,8%. Маємо зробити висновок, що за рік у цілому індекс інфляції склав 110,3%, що порівняно з 2004 роком є меншим на 2%.

У 2006 році, у цілому, прослідковується зниження індексів інфляції, порівняно з 2005 роком, та схожість щомісячних темпів з 2006 роком. А саме, у січні 2007 року індекс інфляції склав 101,2%, протягом року він то підвищувався, то знижувався, і врешті на кінець року склав 100,9% (так само як на кінець 2006року). З цих даних можемо зробити висновок, що індекс інфляції за 2007 рік з початку року, знизився на 0,3%., а за рік у цілому склав 111,6%, з середньомісячним темпом зростання 100,9%. Отже, інфляція за 2006 і 2007 роки була майже однаковою.

Наступним кроком нашого аналізу буде спостереження індексів інфляції у поточному (2008) році. На початок року її темпи були найнижчими за 2005-2008 проаналізовані роки, та складали 100,5%, але з лютого по травень (включно), вони зросли до 101,4%, тобто збільшилися на 1,4%. Починаючи з червня, темпи росту інфляції почали набирати „оберти” і у жовтні склали 111,7%, таким чином збільшившись на 7,5% за 5 місяців.

Отже, за підсумками 10 місяців 2008 року інфляція в Україні досягла 11,7%. При цьому, у жовтні індекс інфляції склав абсолютний рекорд за останні 5 років, досягши 2,9%. Про це повідомляє прес-служба Кабінету міністрів.

За даними Держкомстату, найбільшим важелем в інфляційних процесах є індекс цін виробників, що становив за 10 місяців 118,3%.

Протягом 10 місяців ціни на продукти харчування і безалкогольні напої зросли на 17,5%, при цьому найбільше зростання зафіксовано на олію (173,1%), яйця (143,4%), фрукти (138,3%), борошно (130,3%) і молоко (127,8%). Одяг і взуття подорожчали на 1,1%, комунальні послуги - на 6,7%, предмети домашнього вжитку - на 1,8%, охорона здоров'я - на 10,1%, транспорт - на 7,9%, відпочинок і культура - на 3,2%, освіта - на 15,2%, ресторанні і готельні послуги - на 12,3%.

У промисловості найбільше зросли ціни у виробництві коксу (136,5%), молочних продуктів і морозива (136,3%), мінеральної продукції (129,8%), добуванні неенергетичних корисних копалин (124,6%), паливно-енергетичних матеріалів (122,2%) і виробництві м'яса (121,2%). Зниження цін зафіксоване тільки у виробництві цукру (90%).

При цьому динаміка зростання індексу споживчих цін щомісяця збільшується. Так, якщо в січні в порівнянні з попереднім місяцем приріст інфляції становив 0,5%, у травні - 0,6%, то в червні і вересні - по 2,2%, у жовтні - 2,9%.

Але Рада Національного банку України (НБУ) не згодна з даними Держкомстату України. На засіданні Ради Національного банку України 22 листопада 2008 року, було оголошено про формування спеціальної робочої групи з представників НБУ і Кабінету міністрів, яка займеться створенням нової методики розрахунку інфляції.

Наслідки, причиною яких стає інфляція, різноманітні і аж ніяк не одно спрямовані. За певних умов інфляція вигідна окремим верствам підприємців і державі. Так, держава за рахунок інфляції покриває свої, як правило, непродуктивні витрати і фінансує державний сектор економіки. Власне кажучи, держава оподатковує все населення емісійним податком. Він дозволяє державі одержати необхідні кошти швидше, ніж, наприклад, при введенні нових податків або збільшенні державного боргу. Порівняно з традиційними методами вилучення матеріальних цінностей у населення емісія дає можливість у більш значних масштабах оббирати власних громадян та ще й зменшувати при цьому свої витрати. Справа в тому, що введення нових податків або їх підвищення викликає опір основної маси населення і не завжди досягає мети. Аналогічна ситуація і з державними позиками, де, як правило, діє добровільний принцип підписки. А додаткова емісія не пов'язана з цими чинниками, тому саме вона стає способом практично безкоштовного вилучення коштів державою у свого населення.

Певну вигоду, особливо па початковому етапі, інфляція приносить і підприємцям, оскільки попит на товари підвищується, а це збільшує ділову активність. Проте ця вигода може мати місце тільки за умови, що збільшення прибутку випереджає інфляційне зростання цін. Розглянемо це на прикладі розрахунку ефективності інвестиційного процесу в умовах певного (прогнозованого) зростання інфляції.

Серед підприємців особливо виграють ті, хто займається експортом своєї продукції. Це обумовлено тим, що витрати на виробництво продукції в умовах інфляції зменшуються. Головним чином, це має місце внаслідок того, що реальна заробітна плата найманих робітників знижується. Це дає можливість експортерам знизити ціни на свої товари і зміцнити свої позиції на зовнішньому ринку.

До числа тих, хто одержує значні вигоди від інфляції, належать і боржники. Особливо вигідно це великим землевласникам, оскільки їх заборгованість, як правило, значна і практично постійна. Виграш цієї частини підприємців та власників досягається, головним чином, за рахунок перерозподілу прибутку, викликаного до життя інфляцією.

Зрозуміло, що позитивний економічний ефект інфляції для окремих верств населення і для держави досягається за рахунок втрат іншої частини громадян. У числі тих, хто найбільш потерпає від інфляції, насамперед, найменш захищені верстви населення. Пенсіонери, інваліди, студенти і деякі категорії працюючих в умовах інфляції втрачають свої заощадження, а їх пенсії, стипендії та інші виплати не зростають узагалі або збільшуються в темпі, що відстає від темпів інфляції.

Упродовж принаймні чотирьох останніх років підвищення цін в Україні більшою мірою відбувається за рахунок факторів пропозиції, нівелювати дію яких має уряд. Тобто перед урядом стоїть триєдине завдання:

по-перше, пом'якшити зовнішні або внутрішні шоки на ключових товарних ринках шляхом проведення адекватної торговельної, бюджетної та структурної політик. Мова йде про необхідність організації оперативного регулювання процесів пропозиції товарів відповідно до масштабів попиту на них. Це особливо важливо з огляду на структуру вітчизняного споживчого кошика, в якому ціни на один або кілька товарів можуть визначити динаміку цін загалом;

по-друге, підвищити ефективність управління цінами, які регулюються адміністративно. Вкрай важливо, щоб політика щодо підвищення адміністративно регульованих цін була узгодженою із цілями щодо інфляції

А підвищення, якщо вони диктуються економічними передумовами, провадились поступово й обґрунтовано, а не залежали від політичної кон'юнктури;

по-третє, підвищити якість фіскальної та регуляторної політики, яка має підтримувати монетарну політику у досягненні низькоінфляційного середовища, що дуже важливо для успішного запровадження ІТ.

Отже, недопущення надмірного зростання цін є завданням не лише НБУ, а й уряду. Якщо Національний банк контролюватиме інфляцію попиту через дію монетарних інструментів, а уряд не допускатиме утворення товарних дисбалансів та упорядкування адміністративно регульованих цін, то інфляційні процеси стануть керо-ванішими і відповідно знижуватимуться інфляційні очікування.

Висновки

Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу. Інфляція негативно впливає на всі сторони життя суспільства. Висока інфляція знищує грошову систему, провокує витікання національного капіталу за кордон, послаблює національну валюту, сприяє її витісненню всередині країни іноземною валютою, підриває можливості фінансування державного бюджету.

Вимірюється інфляція за допомогою індекса цін, що відображає відношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг, що називається ринковим кошиком, для даного періоду і сукупною ціною ідентичної або подібної групи товарів і послуг у базовому періоді. Залежно від темпів знецінення грошей виділяються такі типи інфляції, як повзуча, відкрита, галопуюча і гіперінфляція.

В основі механізму формування інфляції передусім лежать зв'язок попиту і витрат, спад виробництва і зростання цін, спіраль "зарплата - ціна". Інфляція також значно поглиблюється деформацією психології споживачів і виробників, що виявляється у нарощуванні поточного попиту за рахунок заощадження. Оскільки інфляція зароджується на грошовому ринку, то вона насамперед є результатом помилкової монетарної політики владних структур, зокрема фінансування дефіциту державного бюджету грошовою емісією.

Значно поглиблюють інфляційну нерівновагу монополізація ринків і малообгрунтовані найрізноманітніші привілеї владних структур багатьом підприємствам та організаціям, зокрема звільнення їх від податків і мита, надання позик на пільгових умовах, дозвіл відвантажувати продукцію без попередньої оплати, сплачування податків у кредит, проведення розрахунків без участі банків України тощо. Інфляція, особливо коли вона досягла рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно відбивається на всіх сторонах суспільного життя. Вона передусім виявляється в знеціненні заощаджень, відставанні зростання доходів від цін, зменшенні купівельної спроможності населення, зниженні мотивації до трудової та підприємницької діяльності, гальмуванні технічного прогресу, підриває управлінський механізм усього народного господарства.

Ситуація що склалась в Україні, не викликає радості ні у уряду, ні у громадян. Влада має зробити все, щоб зупинити ріст темпів інфляції, тому що вона може призвести до самих не передбачуваних наслідків. Для цього вона повинна застосовувати методи антиінфляційної політики для стабілізації економіки.

Особливе місце в антиінфляційній політиці займають гасіння інфляційних очікувань, ефективна монетарна політика, скорочення бюджетного дефіциту, раціоналізація зовнішньоекономічної політики, підвищення ступеня товарності народного господарства, розумно організована приватизація державної власності, підвищення норми заощаджень і зменшення рівня їх ліквідності. Та на мою думку найефективнішою є політика таргетування, судячи з досвіду багатьох країн.

Успіх антиінфляційних заходів в Україні передусім залежить від національної злагоди. Важливо, щоб Верховна Рада не приймала рішень, пов'язаних з додатковими асигнуваннями, Кабінет Міністрів припинив затвердження нових дорогих проектів, профспілки утримувалися від вимог підвищення заробітної плати, підприємці зобов'язалися не підвищувати ціни, а Національний банк дотримувався емісійного ліміту.

Список використаної літератури

Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”.2006

Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 2008

Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.

Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 2007

Газета „Галицькі контракти”

Газета Вісник НБУ

Газета „Урядовий кур'єр”

Державний комітет статистики України - www.ukrstat.gov.ua

Ілларионов А. Закономерности мировой инфляции. Вопросы экономики 2001.

On-line газета „Фінанси України” - www.finance.ua

Размещено на Allbest.ru