Главная Коллекция "Otherreferats" Экономика и экономическая теория Управління прибутком підприємства

Управління прибутком підприємства

Економічна сутність прибутку та його взаємозв’язок із рентабельністю. Фінансове планування як елемент системи управління прибутком на підприємстві. Процес планування прибутку від операційної діяльності. Розробка комплексної методики управління.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 17.02.2013
Размер файла 62,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

«Управління прибутком підприємства»

Вступ

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В остаточному підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і методів по кращому їхньому використанню, а отже потребує від керівництва підприємствам мати довгострокову стратегію щодо управління прибутком підприємства.

Таким чином, основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей процесу управління прибутком на одному із діючих вітчизняних підприємств.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· розглянути теоретичні аспекти організації процесу управління прибутком на підприємстві;

· дослідити систему управління прибутком на одному із діючих вітчизняних підприємств;

· навести пропозиції щодо розробки комплексної методики управління прибутком підприємства.

1. Економічна сутність прибутку та його взаємозв'язок із рентабельністю

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

2. Фінансове планування як елемент системи управління прибутком на підприємстві

Основним об'єктом у фінансовому плануванні є прибуток підприємства. Безпосередньо організація управління фінансами залежить від розмірів компанії і виконуваних нею задач. При вирішенні фінансових питань необхідно точно трактувати поняття "прибуток". Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити, що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків, чистий - після їхньої сплати, тобто це ті засоби, який компанія може використовувати за своїм розсудом. У свою чергу чистий прибуток, у залежності від виконуваних ним функцій, ділиться на розподілений, тобто той що пішов на виплату дивідендів чи взагалі в особисті доходи власників фірми, і нерозподілений, тобто вкладений у виробництво. Якихось особливих рецептів відносно розподілу чистого прибутку не існує, - усе залежить від конкретних цілей фірми і її фінансового стану. Можна лише відзначити, що прибуток, який розподіляється, складає зазвичай 30-50% чистого прибутку. В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.

За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості. Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо). Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано на рис. 1.1 З плануванням прибутку тісно пов'язане касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і видатків наявних засобів протягом визначеного періоду часу.

Основна задача тут - визначити мінімальний розмір оборотного капітал, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в готівку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над короткостроковими пасивами. Збалансованість оборотного капіталу обов'язкова в силу цілого ряду причин: вона дає можливість вчасно оплачувати рахунки за матеріали і робочу силу, робити витрати, зв'язані з виробничою і збутовою діяльністю, користуватися стійкою кредитною репутацією.

Визначивши потребу в оборотних коштах, необхідно скласти прогноз надходження і витрат наявних засобів, необхідних для планування виплати дивідендів, оплати відсотків і погашення кредитів. Функції такого прогнозу виконує касовий бюджет, що відбиває передбачувані надходження готівки і її використання, а також потреба в кредитах чи неможливе одержання надлишків готівки.

Касовий бюджет розглядати як рахунок прибутків і збитків, але лише в тому, що стосується готівки .

Фактичні надходження і платежі зазвичай відрізняються від передбачених у касовому бюджеті, що може бути викликане зміною умов збуту чи виробництва, а також недостатнім контролем за рухом наявних засобів. Щоб зберегти оборотний капітал у належному стані, можливе прийняття визначених стабілізуючих мір:

· зменшення прямих перемінних витрат;

· посилення інкасації рахунків дебіторів;

· тимчасове відмовлення від великих витрат;

· скорочення товарних запасів;

· використання спроби відстрочки погашення кредитів;

· як останній засіб - зміна виробничих планів.

Як стабілізуючий фактор повинні також виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати засоби, щоб мати їх на майбутні витрати - сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування і т.д..

Резерви відрізняються від фондів тим, що у фондах наявні засоби акумулюються, а в резервах наявні засоби зазвичай складають заздалегідь фіксовану суму.

Резерви від прибутку забезпечують виконання планів по розвитку виробництва, а також служать для непередбачених подій.

Фонд є сума готівки, відкладена для спеціальних цілей. Головні характеристики фонду - цільова спрямованість і строго регламентована система формування шляхом регулярних відрахувань. Наприклад, пенсійний фонд (якщо такий формується на підприємство) призначений тільки для виплати пенсій (фірмових надбавок до пенсії, вихідних допомога при виході на пенсію) і формується за рахунок відрахувань із заробітної плати.

3. Процес планування прибутку від операційної діяльності підприємства

Процес плануванні прибутку підприємства є невід'ємною складовою загального процесу управління прибутком на підприємстві. Його слід розбити на дві частини: - перша, факторний аналіз прибутку; - друга, спираючись на результати факторного аналізу безпосередньо планування суми прибутку, який за прогнозом може отримати підприємство. Розглянемо ці дві частини докладніше на матеріалах аналізованого підприємства.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності. До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

· ціни на реалізовану продукцію;

· обсягів реалізації продукції;

· собівартості одиниці продукції;

· собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Так, першим чином розрахуємо вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за наступною формулою:

де Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio - ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

Застосуємо дану формулу для аналізованого підприємства (вихідні дані для всіх прикладів наведені у таблиці 2.2).

Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами виробів:

?РА = 55 (20 - 19) = 55 тис. грн.;

?РВ = 30 (50 - 39,9) = 303 тис. грн.;

?РГ = 50 (35 - 35) = 0 (ціни не змінювалися);

?РД = 55 (30 - 23,5) = 357,5 тис. грн.;

?РЄ = 34 (41,2 - 43) = -61,2 тис. грн..;

?Рж = 52 (50 -10*) = 2080 тис. грн..

* Ціна виробу Б, що був замінений на виріб Ж.

Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію

?РР = 555 + 303 + 357,5 - 61,2 +2080 = 2734,3 тис. грн.

Наступним етапом буде розрахунок впливу на прибуток змін обсягів реалізації продукції, який обчислюється за наступною формулою:

де, Ро - прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

S1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

Sio - собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді;

Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

So - фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

де, Qio - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

З'ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.

Розглянемо наведену вище інформацію на фактологічному матеріалі ЗАТ „Тканини”. Так, фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді за видами виробів

SA1,0 = 55 * 17,3 = 951,5 тис. грн.

SB1,0 = 30 * 35,9 = 1077 тис. грн.

SГ1,0 = 50 * 29,8 = 1490 тис. грн.

SД1,0 = 55 * 18,77 = 1032,3 тис. грн..

SЄ1,0 = 34 * 42,1 = 1431,4 тис. грн..

SЖ1,0 = 52 * 11,32* = 588,6 тис. грн.

* Собівартість виробу Б за попередній період.

Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

?РQ = 777

Далі розглянемо вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції, який можна розрахувати за наступною формулою:

,

де, V1,0 - обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

V0 - виручка від реалізації продукції за попередній період,

Проаналізуємо вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції для ЗАТ „Тканини”. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду на підприємстві склали:

VA1,0 = 55 * 19 = 1045 тис. грн.

VB1.0 = 30 * 39,9 = 1197 тис. грн.

VГ1,0 = 50 * 35 = 1750 тис. грн.

VД1,0 = 55 * 23,5 = 1292,5 тис. грн.

VЄ1,0 = 34 * 43 = 1462 тис. грн.

VЖ1,0 = 52 * 10 = 520 тис. грн.

V1,0 = 7266,5 тис. грн.

Розрахуємо вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

?РQ` = 777

Четвертим етапом аналізу буде розрахунок впливу на прибуток змін собівартості одиниці продукції, який здійснимо за наступною формулою:

де, Sil - собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів для ЗАТ „Тканини” буде становити:

?РА = 55 (18 - 17,3) = 38,5 тис. грн.;

?РВ = 30 (47,7 - 35,9) = 354,0 тис. грн.;

?Рг = 50 (30,0 - 29,8) = 10,0 тис. грн.;

?РД = 55 (22,1 - 18,77) = 183,1 тис. грн.;

?РЄ = 34 (39,5 - 42,1) = - 88,4 тис. грн.;

?РЖ = 52 (48,5 - 11,32*) = 1933,4 тис. грн.;

* Собівартість одиниці виробу Б за попередній період.

Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення прибутку) зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:

?РS = 38,5 + 354,0 + 10,0 + 183,1 - 88,4 + 1933,4 = 2430,6 тис. грн.

П'ятим етапом аналізу є розрахунок впливу на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції, який здійснюється за наступною формулою:

Проаналізуємо вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції для ЗАТ „Тканини”.

?РSQ = 8390 - 6570.8 = 82,2 тис. грн.

Визначимо сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції

?РТ = ?РР + ?РQ + ?РQ` + ?РS + ?РSQ = 2734 - 169 + 7 - 2431 + 82 = 223 тис. грн.

Загальне збільшення операційного прибутку обраховується за формулою:

?Р = Р1 - Р0 = ?РТ + ?РО

де Р1 - операційний прибуток за звітний період; ?Р0 - збільшення інших операційних доходів.

Так, загальне збільшення операційного прибутку для ЗАТ „Тканини” буде становити:

?Р = 1150 - 897 = 223 + 30 = 253 тис. грн.

Структуру змін операційного прибутку за чинниками з числовими абсолютними показниками і у відсотках наведено на рис. 2.1

Збільшення операційного прибутку до 253 тис. грн. пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції (88,1%) та збільшенням інших операційних доходів (11,9%). Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

· підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раза порівняно з фактичним рівнем);

· збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Оскільки ціни на реалізовану продукцію підвищились більше ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.2 Вихідні дані та розрахункові показники для аналізу операційного прибутку від реалізованої продукції за чинниками

Вид виробів

Обсяг реалізації, од., за період

Ціна реалізації од. продукції, тис. грн., за період

Собівартість од., прод., тис. грн.., за період

Виручка від реалізації прод., тис. грн.., за період

Собівартість реаліз. прод., тис. грн.., за період

Прибуток від реалізов. прод., тис. грн.., за період

Зміни прибутку від реалізації ?Р (гр.11- гр. 12)

звітн. Qil

попер. Qio

звітн. Pil

попер. Pio

звітн. Sil

попер. Sio

звітн. Vi1

попер. Vio

звітн. Si1

попер. Si0

звітн.Pi1

попер. Pi0

а

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

А

55

80

20

19

18 (13)*

17,3

1100

1520

990

1384

110

136

-26

Б

-

160

-

10

-

11,32

-

1600

-

1812

-

-212

212

В

30

46

50

39,9

47,7 (30)

35,9

1500

1835

1430

1651

70

184

-114

Г

50

55

35

35

30 (24)

29,8

1750

1925

1500

1639

250

286

-36

Д

55

79

30

23,5

22,1 (20)

18,77

1650

1857

1215

1483

435

374

61

Є

34

10

41,2

43

39,5 (28)

42,1

1400

430

1343

421

57

9

48

Ж

52

-

50

-

48,5 (35)

-

2600

-

2522

-

78

-

78

Разом

х

х

х

х

х

х

10000

9167

9000

8390

1000

777

223

* У дужках - у тому числі змінні витрати

гр.7 = гр. 1* гр. 3

гр. 8 = гр. 2 * гр. 4

гр. 9 = гр. 1 * гр. 5

гр. 10 = гр. 2 * гр. 6

гр. 11 = гр. 7 - гр. 9

Види продукції ЗАТ „Тканини” наведено з використанням буквеного коду, для того, щоб спростити відображення формалізованих процедур.

Друга частина планування прибутку на підприємстві є безпосередньо саме планування. Так, метод планування прибутку з використанням методу точки беззбитковості передбачає поділ витрат підприємства на такі:

· постійні, або умовно постійні (Sпост), за певний період; вони залишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв'язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

· змінні (Sзмін), тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників - відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат продукт, виріб;

· сукупні, тобто повна собівартість (S) -сума постійних (Sпост) та змінних (Sзмін) витрат: S = Sпост + Sзмін;

Так, розглянемо даний метод для одного з видів продукції ЗАТ „Тканини”. Постійні витрати Sпост = 2500 тис. грн..; ціна реалізації одиниці продукції р = 35 тис. грн.; змінні витрати на одиницю продукції Sзмін = 22 тис. грн..

Критичний обсяг виробництва

Qкрит = Sпост / p - Sзмін

Розрахувавши критичний обсяг виробництва можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Qкрит = 2500 / 35 - 22 = 192 од.

Припустимо, що служба маркетингу наполягає на збільшенні витрат на рекламу; водночас підвищилась орендна плата і тарифи на послуги зв'язку. Унаслідок цього постійні витрати збільшились до 2750 тис. грн. Визначимо, який обсяг продукції треба реалізувати в цих умовах, щоб покрити новий розмір постійних витрат. Обчислюємо: Qкрит = 2750 / 35 - 22 = 211 од.

Визначення критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості рис. 3) суцільною лінією позначено перший варіант постійних витрат, штриховою другий.

Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі 2500 тис. грн.., достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для покриття постійних витрат у розмірі 2750 тис. грн.. потрібно вже реалізувати 211 одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить до збитків).

У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні постійних витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю продукції.

Виходячи з заданого обсягу реалізації продукції Q = 180 од. (контракти укладені саме на такий обсяг) з фіксованою ціною за одиницю р = 35 тис. грн. і заданим рівнем змінних витрат на одиницю продукції Sзмін = 22 тис. грн.. визначити критичний для підприємства рівень постійних витрат:

Sкритпост = Q* (p - Sзмін) = 180* (35 - 22) = 2340 тис. грн.

Такий рівень постійних витрат дає змогу підприємству уникнути збитків.

Розглянемо приклад розрахунку критичних обсягів діяльності реалізації для багато номенклатурного виробництва у застосуванні для ЗАТ „Тканини”.

Вихідні дані на основі наскрізного прикладу діяльності підприємства за звітний період (див. табл..2.2), а також допоміжні розрахунки наведені в табл.. 2.2

Таблиця 2.2 Вихідні дані для критичного обсягу виробництва

Показники

Види виробів

А

В

Г

Д

Є

Ж

Ціна 1 шт., тис. грн.

20

50

35

30

41,2

50

Змінні витрати на 1 шт.

13

30

24

20

28

35

Маржинальний дохід за 1 шт., тис. грн..

7

20

11

10

13,2

15

Частка виробу в сукупному обсязі реалізації, % (за даними гр.7 табл. 1)

11

15

17,5

16,5

14

26

Постійні витрати на 1 шт., тис. грн.

2500

Узагальнений маржинальний дохід визначається як сума добутків маржинального доходу за видами виробів на їх частку:

7*0,11 + 20*0,15 + 11*0,175 + 10*0,165 + 13,2*0,14 + 15*0,26 = 13,1 тис. грн..

Критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості)

Qкрит = 2500 / 13,1 = 191 од.,

у тому числі (з округленням результатів до цілих)

QA = 191 * 0,11 = 21 од.;

QВ = 191 * 0,15 = 29 од.;

QГ = 191 * 0,175 = 33 од.;

QД = 191 * 0,165 = 32 од.;

QЄ = 191 * 0,14 = 26 од.;

QЖ = 191 * 0,26 = 50 од.

За такої структури обсягів виробництва підприємство матиме виручку, яка дорівнюватиме загальним витратам (постійним та змінним).

У розглядуваному прикладі (див. гр.1 табл. 2.2) фактичні обсяги реалізації за всіма видами виробів перевищували критичні. Це забезпечило підприємству прибуток від реалізації продукції у звітному періоді у розмірі 1000 тис. грн.

Якщо підприємство реалізує продукцію в умовах недосконалої конкуренції, тобто коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується ціна за одиницю продукції, пошук оптимальної позиції продукції підприємства на ринку можна продемонструвати на прикладі, проілюстрованому на рис.2.2, вихідні дані для якого наведені в табл.2.2.

Водночас у цьому прикладі змінні витрати на одиницю продукції не залишаються однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдяки знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддалених постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

Як випливає з даних табл. 2.2, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі - це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції (див. рис. 2.2).

Таблиця 2.2 Вихідні та розрахункові дані для визначення оптимальних обсягів реалізації продукції в умовах недосконалої конкуренції

Обсяг реалізації продукції Q, од.

Ціна за одиницю продукції р, тис. грн..

Виручка від реалізації V, тис. грн.. (гр.1 * гр.2)

Змінні витрати, тис. грн.

Повні витрати S, тис. грн.. (Sпост * гр.5)

Прибуток (+), збиток (-) Р, тис. грн.. (гр.3 - гр.6)

на одиницю продукції Sзмін

на обсяг реалізації Sзмін (гр.1*гр.4)

1

2

3

4

5

6

7

5

10

50

5,6

28

66

-16

10

10

100

3,7

37

75

+25

15

8

120

3,3

50

88

+32

20

7,3

146

2,8

56

94

+52

25

6,2

155

2,5

62

100

+55

30

5

150

2,9

87

125

+25

35

4,1

143

3,6

125

163

-20

Примітка. Постійні витрати Sпост = 38 тис. грн.

За даними рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих рівнів інших взаємопов'язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівня цін на продукцію та змінних затрат.

Підприємству слід уникати «ножиць», тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

рентабельність планування прибуток управління

Висновок

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.

Аналіз беззбитковості і цільове планування таких показників як прибуток і рентабельність є невід'ємною частиною стратегії підприємства щодо управління прибутком. Виконання стратегії управління прибутком здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи постійну платоспроможність підприємств, шляхом оперативного фінансового планування.

В даній роботі ілюструється тільки частина об'ємного процесу управління прибутком на підприємстві, проте застосовувані методи, які описані в даній роботі можуть бути використані для управління не тільки прибутком і рентабельністю підприємства, а ряду інших економічних показників.

Список використаної літератури

1. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: “Ника-Центр”, 1998. - 544 с. - (Серия “Библиотека финансового менеджера”; Вып. 2).

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ.. - К.:Молодь, 1997. - 1000с.;

3. Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательства. - М.: СОФИТ, 1999.

4. Зайцев П.Л. Экономика промышленного предприятия. - М.: ИНФРА - М, 1998.

5. Ковалев В.В. Фінансовій аналіз. - М.: Финансі и статистика, 1998. - 512с.;

6. Конрад Карлберг. Бізнес-анализ с помощью Excel.-К.: Діалектика, 1997;

7. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 378 с.

8. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятий. - М.: ДИС, 1998. - 224с.;

9. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 656 с.

10. Планирование на предприятии. Учебник /Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богоолов А.Ю. - М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1999. - 328 с.

11. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. Пособие - Мн.: Новое издание, 2001. - 704 с.

12. Фінансова діяльність підприємств / О.М.Бандурка та ін.- К.: Либідь, 1998. - 312с.

13. Экономика предприятия: Пер. С нем. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 928 с.

14. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И. Волкова. - 2-е издание, переработано и дополнено. - М.: ИНФРА-, 1999. - 520с.

15. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л.Я. Аврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонова и др.; под ред. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 742с.

16. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 718 с.

17. Экономическая стратегия фирмы (под ред. Градова А.П.). С-Пт.: Специальная литература.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены