Сутність і значення комерційної діяльності

У роздрібній торгівлі, застосовують такі види продажу товарів:самообслуговування; через прилавок обслуговування; з відкритою викладенням;за попередніми замовленнями.

При відкритій викладенні товар розміщується на робочому місці продавця.

При самообслуговуванні покупець самостійно оглядає, відбирає і доставляє відібраний товар до вузла розрахунку. Для цього в застосовується відповідне обладнання для викладки товару (піддони,корзини, острівні і пристінні гірки). Товар розміщується з урахуванням частоти і психології попиту.

Самообслуговування як форма продажу дозволяє отримати більшу економічну вигоду підприємству, оскільки в магазині підвищується пропускна здатність, на тій же площі збільшується обсяг продажу товарів.

Таким чином організація торговельно-технологічного процесу сприяє найбільш ефективному доведення товару в широкому асортименті належної якості до покупця з найменшими витратами праці і часу за високого рівня торговельного обслуговування.

5.2 Організація керівництва

В умовах формування нових механізмів господарювання,орієнтованих на ринкову економіку, перед торговельними підприємствами встає необхідність працювати по-новому, зважаючи до законів і вимог ринку,опановуючи новим типом економічної поведінки, пристосовуючи всі сторони комерційної діяльності до мінливої ситуації. У зв'язку з цим зростає внесок кожного працівника в кінцеві результати діяльності підприємства.

Одна з головних завдань для керівників підприємств - пошук ефективних способів управління працею, що забезпечують активізацію людського фактора.

Вирішальним фактором результативності діяльності людей є їхня мотивація. Мотивувати людей на досягнення цілей організаці їможна трьома групами методів управління: організаційно-розпорядчі, (адміністративні), економічні та соціально-психологічні.

Організаційно-розпорядчі методи це методи які визначають безпосередній вплив суб'єкта управління на об'єкт управління. Цей вплив має обов'язкову силу для об'єкта управління, і воно ґрунтується на директивних актах органів управління. Ця група методів забезпечує внутрішню стабільність об'єкту управління (підприємства).

Серед основних видів організаційно-розпорядчих методів можна виділити наступні:

1. Методи організаційного регламентування. До них відносяться різні документи, що регламентують роботу будь-якої фірми, тобто встановлюють основні елементи функціонування системи: співвідношення між керованою і керуючою підсистемами, визначають порядок функціонування самої системи та її елементів, їх підпорядкованість, закріплює певні функції, наприклад,статуту товариства.

2. Методи організаційного нормування, які служать основою виробничих процесів і процесів управління. До них можна віднести:

Номенклатурно-класифікаційний довідник, що застосовується у бухгалтерському обліку. Основне його призначення -- присвоєння

кожному виду сировини, комплектуючих свого коду, що полегшує їх облік. Інший приклад

- положення про обов'язкове асортименті продовольчих продуктів у магазині. Його завдання встановити обов'язковий перелік продуктів харчування, які повинні постійно бути в продажу;

Організаційно-технічні нормативи. В якості, яких виступають ГОСТи, сертифікати відповідності якості продукції необхідному рівню якості.

Адміністративно-організаційні. До адміністративно-організаційним можна віднести правила внутрішнього трудового розпорядку, правила надання відпустки, виходу на пенсію і т.д.

3. Методи методичного інструктування. До методів методичного інструктування можна віднести положення про облікову політику і веденні бухгалтерського обліку в підприємстві, що визначає порядок та перелік використовуваних рахунків бухгалтерського обліку, порядок визначення обсягу реалізації і т.д. Сюди ж можна віднести галузеві методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції в торгівлі, різні інструкції про порядок сплати податків, про безготівкові розрахунки, про порядок ведення касових операцій.

Під економічними методами управління розуміють сукупність способів впливу на економічні (матеріальні) інтереси об'єкта управління (працівника).

Механізми здійснення економічних методів можуть бути різними.

Однією з ефективних форм проведення цієї групи методів життя можуть бути госпрозрахункові відносини. Але госпрозрахунок рідко застосовується. З методів що залишилися,можна виділити систему преміювання за результати праці, а також виплату певного відсотка від суми проданого товару для стимулювання товарознавців.

Під соціально-психологічними методами розуміють групу методів,спрямовану на сукупність соціальних інтересів і психологічних особливостей особи (працівника). Таким чином, ці методи впливають на соціальні процеси, що протікають у трудових колективах і міжособистісні відносини і зв'язку.

Соціальні методи представлені в наступних формах:

соціально-економічні (нормування праці, вимога дотримання техніки безпеки, встановлення норм продуктивності, розподіл людей в залежності від інтенсивності роботи, гарантія мінімальної ЗП, підвищення продуктивності через впровадження нової техніки);

соціально-особистісні (виявлення неформальних лідерів у колективах, виявлення здатних працівників, які можуть зайняти в майбутньому керівні пости і організація розвитку їх управлінських навичок);

соціально-демографічні (формування структури колективів, надання відпусток по догляду за дитиною);

Застосовуються також з психологічних методів методи гуманізації праці (кондиціонери, безпечні комп'ютерні монітори, зручність робочого місця). При прийомі на роботу на деякі посади перевіряють також психологічну придатність (методи професійного відбору).

Посилення конкуренції та складності з збутом (пов'язана з цим необхідність економного витрачання коштів)приводить до необхідності розгляду фірми як системи. Це призводить до того, що виникає потреба в зміні і вдосконаленні структури як управління підприємством, так і в удосконаленні реалізаційних структур підприємства.

6. Основні шляхи вдосконалення комерційної діяльності підприємства

Комерційна діяльність виступає в сучасних умовах як один з найважливіших факторів функціонування і розвиткупромислових фірм. Ця діяльність постійно удосконалюєтьсявідповідно до об'єктивних вимог виробництва іреалізації товарів, ускладненням господарських зв'язків, підвищенням ролі споживача у формуванні техніко-економічних та іншихпараметрів продукції. Велику роль відіграють, також, зміни в організаційних формах і характер діяльності фірм.

Зміни умов виробничої діяльності,необхідність адекватного пристосування до неї системиуправління, позначаються не тільки на вдосконаленні йогоорганізації, але і на перерозподілі функцій управлінняпо рівнях відповідальності, формам їхньої взаємодії і т.д..

Йдеться, перш за все, йде про таку систему управління (принципах, функціях, методах, організаційній структурі),яка породжена необхідністю організаційної і закономірністю господарювання, пов'язаними з задоволенням, в першу чергу, індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості працівників у найвищих кінцевих результатах, що ростуть доходами населення, регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням новітніх досягнень науково-технічної революції. Все це вимагає від фірм адаптації до нових умов, подолання виникаючих протиріч в економічному та науково-технічному процесах.

6.1 Стратегічне планування

Стратегічне планування є істотним компонентом що підвищує ефективність комерційної діяльності на підприємстві,оскільки головним завданням стратегічного планування є вироблення основних принципів і цілей розвитку компанії, а також розробка і реалізація стратегій, які зачіпають різні сторони діяльності фірми,наприклад, стратегій в галузі ділової політики, маркетингу, розподілу інвестицій і ресурсів, структури управління і т. д. Процес стратегічного планування можна розділити на наступні основні елементи: аналіз,прогнозування, планування і управління.

Як вже зрозуміли керівники багатьох компаній, фірма повинна орієнтуватися не на сього хвилинне одержання прибутку за будь ценой, а на вирішення проблем довгострокового розвитку та сталого зростання. Дані цілі досягаються, перш за все, за рахунок професійно поставленого внутрішньофірмового планування. Стратегічне планування будь-який, навіть маленькою, фірми повинно включати наступні етапи:

розробка загальних, а потім і більш конкретних (на короткостроковий період) цілей розвитку фірми;

оцінка поточного стану компанії;

визначення стратегії фірми;

розробка довгострокового (а потім у міру потреби і короткострокового) плану;

контроль за досягненням поставлених цілей і відповідна корекція плану, тобто зіставлення планових показників з фактичними.

Стратегічне планування поділяється на довгострокове і короткострокове взалежно від періоду, на який складається план. Як об'єктидовгострокового планування зазвичай виступають виробничі потужності,організаційна структура підприємства, капітальні вкладення, маркетинг іт.п. Короткострокові плани складаються з товарообігу, сировини, матеріалів іт.п. Інформаційною основою стратегічного планування єпопереднє дослідження діяльності фірми та її фінансового стану.

Також аналізується стан галузі, ринкової кон'юнктури, конкуренції,зовнішнього середовища.

Найважливішими складовими стратегічного планування є фінансове і податкове планування. Фінансове планування націлене на розробку більш ефективного використання наявних у підприємства фінансових ресурсів, а також на визначення потреби в додаткових засобах і способів їх залучення. У процесі податкового планування головним завданням є зниження податкових відрахувань підприємства за рахунок віднесення на собівартість максимально можливої суми витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю і науково-технічним розвитком підприємства, а також застосуванням прискореної амортизації (тобто законне зниження оподатковуваного прибутку). Крім того, важливим в податковому плануванні є максимальне врахування податкових пільг, що надаються підприємствам законодавством.

Висновки

Отже Основними шляхами вдосконалення комерційної діяльності сучасних підприємницьких структур можна визначити наступні:

1. Посилення стратегічного планування, головною змістовністю якого має бути розробка основних засад та цілей розвитку компанії, розробка та реалізація стратегій, що є орієнтирами для різних сторін діяльності підприємств, зокрема, стратегій в сфері ділової політики, маркетингу, розподілу інвестицій та ресурсів, структури управління тощо.

2. Налагодження тотального управління якістю менеджменту: залучення керівників та виконавців фірми в процес ведення бізнесу на основі постійного задоволення та випереджування очікувань клієнтів. Система тотального управління якістю вимагає суттєвих змін в організації та впровадження комплексу управлінських процесів, що призводять до кардинальної зміни системи орієнтації робітників

3. Впровадження системи тотального управління якістю товарів та послуг, яка б спрямовувалась на підвищення ступеня задоволення клієнтів продуктами та послугами, посилення іміджу та репутації фірми, збільшення чисельності клієнтів, підвищення продуктивності праці та прибутку.

4. Забезпечення інформаційної підтримки на підприємстві у вигляді комп'ютерного забезпечення: створення для користувачів принципово нових можливостей інтегрального характеру, організація автоматизованого документообігу, створення різноманітних масивів управлінської, комерційної та іншої інформації соціально-економічного характеру, можливість вирішення окремих професійних завдань за допомогою різних засобів та інструментів.

Отже, система управління комерційною діяльністю не може бути удосконалена шляхом зміни окремих елементів, а потребує кардинальних перетворень всіх її складових. При цьому необхідно враховувати, що всі елементи комерційної діяльності потрібно розглядати не окремо, а у їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. А це можливо лише за допомогою створення комплексної системи управління комерційною діяльністю на основі маркетингу, яка буде здатна швидко реагувати на зміни у внутрішньому середовищі, в повній мірі адаптована до теперішніх умов функціонування і спрямована на досягнення цілей підприємства найбільш ефективним шляхом.

Список використаної літератури:

1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1/Редкол.:... С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін.-К.: Видавничий центр "Академія", 2000-864 с.

2. Іванова А.Т., Праткова В.П. Комерційна діяльність підприємницьких структур «Економіка» 2007р.

3. Л.В. Лазоренко Особливості комерційної діяльності в сучасних умовах. Києво-Могилянська Академія, м. Київ, 2009

4. Платонов В.М. Організація торгівлі 2007р.

5. Океанова З.К. Основи економічної теорії. 2007р. 6.Дашков Л. П.,Памбухчиянц В.К. Організація, технологія й проектування торгових підприємств. М.:ИВЦ «>Маркетинг»,2007р.

7. Голощапова А.І.,ПармененковК.Н., Савкіна Р.В. Основи комерційної діяльності

8. Сергєєв І.В. Економіка підприємства:Учеб. Посібник.2-е вид., перераб. ідоп. -М.: Фінанси і статистика,2002.-304с.

9. Економіка торгового підприємства: підручник для вузів / А.І.Гребнев,Ю.К. Баженов та інших. М.: Економіка, 1996

10. Економіка і організація діяльності торгового підприємства: підручник/ підобщ.ред.А.Н. Соломатіна - М.:ИНФРА-М,2001.-295с.

Размещено на Allbest.ru