Економічні блага

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Виробництво -- це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. Процесу виробництва сприяють виробничі фактори, такі як: послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей. Без виробничих факторів процес виробництва неможливий.

Разом з тим, виробництво можна охарактеризувати і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир -- робітник, директор підприємства -- начальник цеху тощо) або соціально-економічний (кредитор -- позичальник тощо) характер.

В результаті виробничого процесу створюються блага, необхідні для існування людини та задоволення її потреб. Основні блага - це товари, послуги, інформація. Певні блага існують у природному вигляді, людина ними користується, але вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші отримуються внаслідок економічної діяльності, але в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій.

Блага є взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнюючі (комплементарні). Взаємозамінні блага можуть замінювати одне одного в задоволенні певної потреби, їх не потрібно перетворювати, наприклад: маргарин і вершкове масло, олія соняшникова і оливкова, автомобілі різних марок. Взаємодоповнюючі блага можуть задовольняти потреби тільки тоді, коли використовуються разом, наприклад: чай і цукор, автомобілі та бензин.

Таким чином, економічні блага - це основа життя людини, без них практично неможливе існування, так як важко уявити в сучасному суспільстві людину, яка не використовує товарів загального вжитку, житлово-комунальних та інших послуг, інформації. А виробництво благ неможливе у свою чергу без виробничого процесу. Тому виробництво - надзвичайно важливий процес і розглянути його потрібно більш детально.

рівновага витрата ринок конкуренція

Розділ 1. Основи виробництва

1.1 Підприємство як виробничо-ринкова система

Виробництво - це процес використання виробничих факторів з метою отримання товарів, послуг та інформації. Фактори виробництва - це ресурси, необхідні для виробництва товарів чи надання послуг. В якості виробничих факторів використовуються праця, капітал, земля та підприємницькі здібності.

Факторам виробництва властива певна взаємозамінність, що супроводжується їх різною комбінацією з боку підприємців для зниження витрат виробництва. Так, у разі надто високої ціни землі під забудову у великих містах або її обмеженості споруджують висотні будинки - хмарочоси. Взаємозамінність факторів виробництва зумовлена обмеженістю більшості ресурсів, неоднаковою ефективністю їх використання, різними споживчими властивостями продукту.

Найбільша ефективність виробництва досягається у тому випадку, коли всі виробничі фактори використовуються раціонально. Чим краще використовуються фактори виробництва, тим менше від них відходів, а тому кількість виготовленої продукції більша та якість вища.

Перед підприємством у процесу виробництва постають такі питання:

Для кого виробляти?

Що виробляти?

Коли споживати виготовлені блага: зараз чи пізніше?

Вивчення мікроекономіки допомагає відповісти на всі ці питання

1.2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

Виробнича функція - це функція, незалежні змінні якої приймають значення обсягів використовуваних ресурсів (факторів виробництва), а залежна змінна - значення обсягів виготовленої продукції.

Q = f (K, L, Z),

де Q - обсяг виробництва, К - затрати капіталу, L - затрати праці, Z - земельні ресурси.

Властивості виробничої функції:

існує деяка взаємозамінність та взаємодоповнюваність виробничих факторів;

збільшення витрат на один з видів ресурсів призводить до збільшення кількості виготовленої продукції, тобто до зростання виробничої функції, але до певних меж;

зміна використання виробничих факторів менш еластична в короткостроковому періоді, ніж в довгостроковому.

Існує короткостроковий та довгостроковий періоди розвитку виробництва. Короткостроковий період розвитку виробництва - це період, протягом якого змінюються швидкозмінні ресурси (праця), а довгозмінні залишаються сталими (капітал). В довгостроковому періоді змінюються як швидкозмінні, так і довгозмінні ресурси.

Зміна обсягів виробництва означає перехід від однієї комбінації факторів виробництва до іншої, що містяться на різних ізоквантах. У короткостроковому періоді обсяги виробництва можуть збільшуватися за рахунок додаткового використання праці при незмінних затратах капіталу. При цьому змінюється співвідношення затрат капіталу і праці (відношення K/L). Щоб з'ясувати, як впливають зміни співвідношення K/L на ефективність їх використання, слід ввести ряд понять, що характеризують результати виробництва:

Загальний продукт праці (ТPL) - кількість продукції, яка може бути виготовлена завдяки певній кількості праці. Загальний продукт праці зростає у міру того, як збільшуються затрати праці (рис. 1.1). Однак це зростання затухаюче. Настає момент, коли збільшення кількості праці не збільшує, а зменшує загальні результати виробництва. Це означає, що виробничий процес перенасичений працею, яка не може ефективно використовуватися за даного обсягу капіталу.

Рис. 1.1. Крива сукупного продукту праці

Середній продукт праці (АPL) - відношення кількості продукції до кількості праці.

АPL = Q / L

Середній продукт праці можна визначити, вимірявши нахил променя, проведеного від початку координат через відповідну точку кривої сукупного продукту. Так, нахил променя ОА можна визначити через співвідношення координат точки А: Q1 / L1. Це буде середній продукт у цій точці (рис. 1.1).

При малих значеннях кількості праці середній продукт праці збільшується, при певній кількості праці досягає свого максимального значення, та при подальшому збільшення кількості праці середній продукт праці починає зменшуватися. Середній продукт досягне свого максимуму за умови використання кількості праці, яка відповідає точці дотику променя, що виходить від початку координат, та кривої сукупного продукту (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Криві середнього та граничного продукту праці

Граничний продукт праці (МPL) - показує на скільки зміниться обсяг продукції при зміні кількості праці на одиницю.

МPL = ?ТPL / ?Q = (Q2 - Q1) / (L2 - L1).

Якщо проведемо дотичні до кожної точки на кривій сукупного продукту та знайдемо тангенси кутів, що вони утворюють з віссю X, то отримаємо граничний продукт. При малих значеннях кількості праці граничний продукт зростає, досягає свого максимального значення і при подальшому збільшенні кількості праці граничний продукт зменшується. Це все відбувається тільки в зоні ефективного розвитку виробництва, а в зоні неефективного розвитку граничний продукт праці від'ємний (рис. 1.3).

Розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати - це фактичні видатки факторів виробництва для виготовлення певної кількості продукції за цінами їх споживання. Бухгалтерські витрати включають прямі витрати (на сировину, матеріали, напівфабрикати, витрати на паливо і енергоресурси, зарплату робітникам) і непрямі витрати (накладні витрати, амортизація, заробітна плата, проценти на запозичені засоби).

Економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва товару, дорівнюють його вартості за найкращими із всіх можливих варіантів використання. Вони бувають явні (зовнішні) і неявні (внутрішні).

Явні витрати - це альтернативні витрати, які виступають у вигляді прямих платежів постачальникам факторів виробництва. Неявні витрати - альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникові підприємства (або підприємству як юридичній особі). Ці витрати не передбачені договорами, що є обов'язковим для явних платежів, і тому визначаються недоотриманими.

Сукупні валові витрати (ТС) - це сума всіх витрат, які несе підприємство на виготовлення продукції або надання послуг.

ТС = VC + FC, де VC - змінні, FC - постійні витрати.

Середні витрати (АС) - це витрати, які припадають на одиницю виготовленої продукції.

Граничні витрати (МС) - це відношення зміни валових витрат до зміни кількості продукції на одиницю.

МС = ?ТС / ?Q

Сукупний валовий дохід (TR) - це сукупність коштів, яку отримує підприємство від реалізації всього обсягу продукції за відповідними цінами.

TR = Pn * Q, де Pn - ціна продукції, Q - кількість продукції.

Середній дохід (AR) - це валовий дохід, який припадає на одиницю виготовленої продукції.

AR = TR / Q

Граничний дохід (MR) - додатковий дохід, який може бути отриманий від реалізації додаткової одиниці продукції.

MR = ?ТR / ?Q

Прибуток (ЕР) - це різниця між валовим доходом, який отримує фірма від реалізації продукції, і валовими витратами, які несе фірма для виготовлення продукції.

ЕР = TR - ТС

1.3 Однофакторна виробнича функція

Однофакторна виробнича функція - це виробнича функція в короткостроковому періоді, тобто функція, яка залежить лише від одного виробничого фактора (праці).

Q = f (L).

Однофакторна виробнича функція можлива лише у короткостроковому періоді розвитку виробництва, так як у довгостроковому періоді виробнича функція залежить вже від двох факторів - праці і капіталу.

Так як скупний, середній та граничний продукти праці - показники одного і того ж самого виробничого процесу, то можна прослідкувати їх взаємозв'язок (рис.1.4). В точці D сукупний продукт - максимальний, а граничний продукт праці в цій точці дорівнює нулю. В точці С МPL = АPL, оскільки тут промінь від початку координат є одночасно дотичною, яка показує нахил кривої сукупного продукту праці.

Рис. 1.4. Криві сукупного, середнього і граничного продуктів праці

Дослідимо вираз (МPL - АPL) на більше, менше чи дорівнює нулю.

1) МPL - АPL > 0 => МPL > АPL, тобто при збільшенні кількості праці середній продукт праці збільшується;

2) МPL - АPL < 0 => МPL < АPL, тобто при збільшенні кількості праці середній продукт зменшується;

3) МPL - АPL = 0 => МPL = АPL, в такій ситуації середній продукт праці досягає свого максимального значення (рис. 1.4 б).

1.4 Двофакторна виробнича функція

Двофакторна виробнича функція (ізокванта) - лінія, яка поєднує різні комбінації праці і капіталу та характеризується однаковою кількістю виготовленої продукції. Карта ізоквант являє собою ізоквант, кожна з яких ілюструє максимально допустимий об'єм виробництва продукції при заданому наборі виробничих факторів.

Гранична норма технологічного заміщення факторів виробництва (MRTS) показує на яку величину може бути зменшена кількість капіталу і замінена додатковою кількістю праці при постійному обсязі виготовлення продукції.

Властивості граничної норми технологічного заміщення:

математичний запис MRTS = -?K / ?L, де ?K показує скорочення затрат на капітал, тому записується з мінусом попереду; MRTS завжди визначається по модулю;

MRTS різна на всіх ділянках ізокванти - у верхній частині вона висока, у нижній - низька;

MRTS - це кут нахилу дотичної, яка проведена до будь-якої точки ізокванти, тобто MRTS = tgб.

Винятки:

Виробнича функція із взаємозамінними виробничими факторами. За такої умови ізокванта має вигляд прямої лінії з постійним нахилом, який дорівнює 1 (рис. 1.5 а). В точці А праця повністю відсутня (автоматизоване виробництво), в точці В відсутній капітал (ручне виробництво), точка С поєднує певну комбінацію праці та капіталу.

Виробнича функція з фіксованою структурою виробничих факторів. В даному випадку обсяг продукції збільшується лише при пропорційному збільшенні виробничих факторів (рис. 1.5 б). Точки А, В, С - технічно-ефективне поєднання виробничих факторів. Гранична норма технологічного заміщення дорівнює нулю.

а) б)

Рис. 1.5. Виробнича функція із взаємозамінними (а) та фіксованими (б) виробничими факторами

1.5 Багатофакторна виробнича функція

Ефект масштабу виробництва - явище, при якому середня вартість одиниці продукції знижується із збільшенням кількості одиниць випуску продукції. Існує 3 віддачі від масштабу:

Постійна віддача від масштабу - явище, при якому подвоєння всіх виробничих факторів спричиняє подвоєння обсягу виробництва;

Зростаюча віддача від масштабу - явище, при якому подвоєння кількості всіх ресурсів спричиняє зростання обсягу продукції більш як удвічі;

Спадна віддача від масштабу - явище, при якому подвоєння всіх ресурсів спричиняє зростання обсягу виробництва менш як удвічі.

Зростаючий ефект масштабу досягається за рахунок таких факторів:

Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

1.6 Оптимум або рівновага виробника

Ізокоста - це пряма лінія, всі точки якої відповідають різним варіантам сполучень факторів виробництва однакової вартості ТС.

ТС = PK * K + PL * L,

де ТС - ізокоста (сукупні витрати), PK, PL - ціна капіталу і праці, К - капітал, L - праця.

Цю рівність називають бюджетним обмеженням виробника.

Властивості ізокости:

кут нахилу ізокости залежить від цін факторів виробництва;

всі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва;

чим дальше від початку координат розташована ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується.

Нахил ізокости визначається співвідношенням цін праці та капіталу. Тоді умову рівноваги виробника, тобто такого його стану, в якому він не бажає змінювати співвідношення капіталу та праці, що задіяні у виробничому процесі, можна подати як рівність:

MRTSLK = PL / PK = MPL / MPK або MPL / PL = MPK / PK.

Рівновага виробника - стан виробництва, коли використання виробничих факторів дозволяє отримати максимальний обсяг продукції, тобто коли ізокванта займає найбільш віддалену від початку координат точку. Щоб визначити рівновагу виробника необхідно поєднати карту ізоквант з картою ізокост. Максимальний обсяг випуску буде в точці дотику ізокванти з ізокостою (рис. 1.6).

Мал. 1.6. Рівновага виробника

З мал. 1.6 видно, що ізокванта Q1, дає меншу кількість виробленої продукції. Ізокванта Q3 викликає зміни більшого обсягу факторів виробництва, ніж дозволяє бюджетне обмеження виробника. Таким чином, точка дотику ізокванти Q2 і ізокости (точка Е) є оптимальною, оскільки у цьому випадку виробник отримує максимальний результат. В цій точці обсяг виробництва продукції максимальний, а витрати - мінімальні.

Розділ 2. Витрати виробництва

2.1 Витрати виробництва за короткостроковий період

Постійні витрати (FC) - це витрати, які не залежать від кількості виготовленої продукції. Наприклад, орендна плата, відсоток за кредит, податки.

FC = PK * K, де PK - ціна капіталу, К - кількість капіталу.

Змінні витрати (VC) - це витрати, які залежать від кількості виготовленої продукції. Наприклад, заробітна плата, комунальні платежі, закупка сировини, матеріалів, оплата за електроенергію.

VC = PL * L, де PL - ціна праці, L - кількість праці.

Сукупні витрати (ТС) - це сума всіх витрат, які несе підприємство на виготовлення продукції або надання послуг.

ТС = PK * K + PL * L

Середні постійні витрати (AFC) - це постійні витрати, які припадають на одиницю виготовленої продукції.

AFC = FC / Q

Середні змінні витрати (AVC) - це змінні витрати, які припадають на одиницю виготовленої продукції.

AVC = VC / Q = PL * L / Q = PL / АPL

Середні валові витрати (АТС) - це сума всіх витрат виробництва, які припадають на одиницю виготовленої продукції.

АТС = ТС / Q = AFC + AVC

Криві витрат виробництва показані на рис. 2.1. Криві МС, АVC і АТС мають U-подібну форму, що пов'язано із законом спадної віддачі.

З даних графіків можна зробити певні висновки:

в точці К граничні витрати МС досягають свого мінімального значення, в цій точці крива постійних витрат ТС із вигнутої стає ввігнутою;

криву граничних витрат МС перетинають криві АVC і АТС в точках їх мінімальних значень;

крива середніх змінних витрат АVC дозволяє визначити ефективність господарювання підприємства і його розвиток (розширення виробництва, мінімізація витрат чи вихід із галузі);

порівняння кривої середніх сукупних витрат АТС із рівнем цін дозволяє визначити прибутковість підприємства;

крива постійних витрат ТС - пряма лінія, так як вона не залежить від обсягу випущеної продукції;

крива змінних витрат VC - зростаюча вгору лінія, так як витрати збільшуються зі збільшенням обсягу продукції.

Рис. 2.1. Криві середніх і граничних витрат (а); криві сукупних, змінних і постійних витрат (б)

2.2 Витрати в довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва, отже, і всі витрати змінні, тому в аналізі не виділяються постійні витрати. Розрізняють лише: довгострокові сукупні витрати (LTC) - витрати на весь обсяг продукції, довгострокові середні витрати (LAC) - витрати на одиницю продукції та довгострокові граничні витрати (LMC), тобто приріст сукупних витрат.

LMC - граничні витрати у довгостроковому періоді - це величина зміни витрат при зміні обсягу випуску, коли всі фактори виробництва є змінними; це приріст витрат виробництва в умовах можливості зміни розмірів підприємств.

У випадку коли масштаб виробництва змінюється безперервно, то крива довгострокових середніх витрат буде плавною. Її визначають мінімальні значення середніх сукупних витрат короткострокового періоду. З'єднавши точки найменших витрат в кожному з розмірів підприємства, одержимо криву довгострокових середніх витрат LAC (рис. 2.2). В умовах постійного ефекту масштабу це буде горизонтальна лінія.

мал. 2.2. Крива довгострокових середніх витрат

Мал. 2.2 ілюструє випадок зростаючого ефекту масштабу, або економію на масштабі на низьких обсягах випуску, які на вищих обсягах виробництва переходять у спадний ефект масштабу, або втрати на масштабі. Крива тут має U - подібну форму. Причиною її є змінний характер ефекту масштабу.

Крива довгострокових граничних витрат LMC не огинає короткострокових кривих. Кожна точка на кривій показує граничні витрати найбільш економного варіанту підприємства для всіх можливих розмірів. Крива LMC перетинає криву LАC в точці її мінімуму. Обидві криві більш пологі, ніж аналогічні криві короткострокового періоду.

LMC < LAC - підприємства зменшуються.

LMC > LAC - підприємства збільшуються.

LMC = LAC - коли LАС постійні або мають мінімальне значення.

Розділ 3. Ринок досконалої конкуренції

3.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики

В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку організацію ринку, за якої виключені всі види суперництва як між продавцями, так і покупцями.

Ознаки ринку досконалої конкуренції:

велика кількість продавців і покупців;

питома вага продавців настільки мала, що вони не впливають на ринкову владу і ціну;

стандартизована продукція, покупцям байдуже в кого що купувати;

вільний вхід і вихід на ринок, тобто відсутні бар'єри;

доступна інформація про ціни та технології.

В умовах чистої конкуренції фірма може лише пристосовуватися до тих цін, які на даний час склалися на ринку. Отже, скільки продукції для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну. Інакше кажучи, на відміну від ринкового попиту крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична (рис. 3.1).

Така відмінність між ринковим попитом та попитом щодо окремої конкурентної фірми ніби ще раз попереджає дослідника про помилковість досить поширеного твердження: те, що справедливо щодо окремого учасника асоціації, завжди справедливо і щодо всієї асоціації.

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми проявляються також через динаміку основних показників, що характеризують її доходи, залежно від обсягів продаж. До таких показників належать:

1. Валовий (сукупний) доход (TR) - це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції.

TR = P * Q

2. Середній доход (AR) - це валовий доход у розрахунку на одиницю проданої продукції:

AR = TR / Q

3. Граничний доход (MR) -- це приріст валового доходу, який є результатом продажу ще однієї одиниці продукції:

MR = ? TR / ? Q

Графічно залежність динаміки сукупного, середнього та граничного доходу від обсягів виробництва представлено на рис. 3.1.

Рис. 3.1.Сукупний, середній та граничний дохід

Валовий дохід ТR конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продаж. Ціна за одиницю товару, середній та граничний доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівними між собою. Точка А - точка перетину сукупного та середнього доходу - показує рівноважний обсяг виробництва при певній ринковий ціні.

3.2 Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

Мета конкурентної фірми - максимізація прибутку. Оскільки конкурентна фірма не впливає на ціну, то вона може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.

Є два основні підходи до визначення максимізації прибутку - сукупний та граничний аналіз. Сукупний аналіз використовує зіставлення сукупних величин (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Сукупний аналіз

Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між TR і ТС найбільший (відрізок АВ (TR >TC), обсяг випуску Q*). Точки С і D - точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = TR). Коли обсяги виробництва менші, ніж Q1, або більші ніж Q2, виробництво стає збитковим (ТС>TR). При випуску Q*, що відповідає максимальному прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR).

Оскільки нахил кривої ТС - це граничні витрати (МС), а нахил кривої TR - це граничний доход (МR), то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва Q*, означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу (тобто МС = МR).

Граничний аналіз використовує зіставлення граничних величин (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Граничний аналіз

Обсяг виробництва Q*, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці А (точці максимізації прибутку).

MR = MC, MR = ? TR / ? Q, ? TR = ? (P * Q)

? TR = P * ? Q - вплив конкурентної фірми на ціну Р відсутній =>

МR = P (? Q) / ? Q = P.

Таким чином граничною умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, є умова - МС = Р. Максимізація прибутку спостерігається в тому випадку, коли граничні витрати збільшуються => МС > АТС.

3.3 Ефективність ринку досконалої конкуренції

Конкурентна фірма може мати економічний прибуток лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді вона просто покриватиме свої витрати.

Більшість дослідників сходиться на тому, що чиста конкуренція найбільше відповідає вимогам ефективності суспільного виробництва. Про ефективність тієї чи іншої моделі ринку можна судити, виходячи з того, як вона виконує покладені на неї головні функції. Оскільки ресурси суспільства завжди обмежені, то ефективнішою вважається та система, яка, з одного боку, виробляє необхідний продукт при найменших витратах, а з іншого -- забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями та окремими виробництвами. Відповідно виділяють ефективність виробництва та ефективність розподілу ресурсів.

Економіка конкурентних цін спрямована на розподіл обмежених ресурсів, що є у розпорядженні суспільства, таким чином, щоб максимізувати задоволення потреб.

Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому, що зрештою ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні їм товари за найнижчими з усіх можливих цін при існуючій технології виробництва.

Конкурентна фірма, керуючись мотивом максимізації прибутку, буде залучати ресурси та виробляти кожен товар до тієї точки, в якій ціна зрівняється з граничними витратами. Це означатиме, що ресурси розподілено найефективніше.

Разом з тим, було б помилкою ідеалізувати конкурентний ринок, надаючи йому нехарактерних властивостей. Передусім слід мати на увазі, що конкурентний ринок через структуру виробництва лише дзеркально відображає структуру доходів суспільства. Конкурентна фірма орієнтована виробляти те, що у неї купують. Якщо у суспільстві склалася викривлена структура доходів на користь заможних за рахунок бідних, то ринок чистої конкуренції буде готовий запропонувати за найнижчими цінами предмети розкоші, зате в обмеженій кількості пропонуватиме товари першої необхідності. Розв'язати цю суперечність ринок просто не здатний.

Обмеженість ринкового механізму саморегулювання проявляється також у тому, що він готовий пропонувати лише ті продукти, які можуть бути кимсь оплачені. Фірма не стане виробляти товари громадського користування, за які немає можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці завжди доповнюється державним регулюванням.

Орієнтація на безпосередню максимізацію прибутку конкурентної фірми досить часто унеможливлює оптимальне поєднання поточних та перспективних цілей (ефект Робін Гуда). Однак попри всі обмеження конкурентний ринок слід визнати найефективнішою моделлю ринку.

Висновок

Економічні блага - це основа життя людини, без них практично неможливе існування, так як важко уявити в сучасному суспільстві людину, яка не використовує товарів загального вжитку, житлово-комунальних та інших послуг, інформації.

В результаті виробничого процесу створюються блага, необхідні для існування людини та задоволення її потреб. Основні блага - це товари, послуги, інформація. Певні блага існують у природному вигляді, людина ними користується, але вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші отримуються внаслідок економічної діяльності, але в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій.

Аналізуючи табличні дані маємо наступне:

Мінімальне значення середніх валових витрат ATCmin =38,1094 (Таблиця 4.5)

Мінімальна ціна продукції Pn=45,7513

Враховуючи перші 2 пункти робимо висновок, при ціні капіталу Pk = 7,5 та ціні праці Pi =6,5 найкращим варіантом буде середнє підприємство.

Список використаної літератури

Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1998.

Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. Посібник/За ред. О.Я. Базілінської. - Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004.

Гамільтон ДЖ. Методичний посібник до „Мікроекономіки” Роберта С. Піндайка та Деніела Рубінфелда. - К.: Основи, 1996.

Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: Т-во „Знання”, 2000.

Карагадова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навч. посіб. - К.: Четверта хвиля, 1997.

Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998.

Мікроекономіка: Метод. Вказівки до викон. Курс. Роботи з дисципліни для студ. ф-ту менедж. та маркетингу / Уклад.: В.Е. Шевельов, Н.Я. Бойчук. - К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2004.

Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. - К.: Лібра, 1998.

Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998.

Размещено на www.allbest.