Мікроекономіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Довгострокова рівновага фірми і галузі за умов монополістичної конкуренції. Економічні переваги і недоліки монополістичної конкуренції

У реальному житті завжди зберігаються відмінності між товарами та послугами, які пропонують різні продавці навіть у тому випадку, коли існує вільний доступ на ринок. Різноманітність продукції може грунтуватися на фізичних властивостях продукту (наприклад, одна пара взуття дещо відрізняється від іншої), місцерозташуванні (одна хімчистка розташована ближче, ніж інша), типу сервісу (одна фірма обслуговує клієнтів за один день, а інша - за годину) і навіть за уявними відмінностями (одна марка аспірину нібито ефективніша за інші).

Продавці товарів, які відрізняються в очах споживачів, можуть якоюсь мірою здійснювати контроль над призначеними ними цінами. Продавець диференційованого товару, який збільшив ціну, не завжди може позбавитися своїх клієнтів, як це може трапитися в умовах досконалої конкуренції, тому що споживачі надають перевагу саме цьому товару, не зважаючи на зростання його ціни.

Коли комп'ютерна фірма-велетень приступила до виробництва персональних комп'ютерів, то вона вирішила виробляти чималу частину їх з деталей, які випускають інші фірми. Це дало змогу дрібним фірмам скористатися розробками IBM та виробляти деталі, які аналогічні тим, що випускає IBM. Отже, ринок став більш конкурентоспроможним, а позиції IBM як монополіста похитнулися. В новій серії персональних комп'ютерів IBM навмисно ускладнив операційну систему і зробив недоступним виготовлення її деталей фірмами-конкурентами. В результаті ринок комп'ютерів став менш конкурентним, а стан компанії IBM зміцнився.

Галузь промисловості, яка в основному є конкурентною, за винятком продажу диференційованих товарів, називається галуззю в умовах монополістичної конкуренції. Найбільша відмінність між досконалою та монополістичною конкуренцією полягає в тому, що крива попиту тепер не горизонтальна (рис. 1), а від'ємний. Ціна може зростати без втрачання усієї кількості торгових угод (продаж), але навіть незначне зростання ціни веде до збитків, особливо у фірм, що виробляють мало диференційовані (однорідні) товари.

Характерні риси ринку (галузі) в умовах монополістичної конкуренції:

1) різноманітність товарів та послуг;

2) важливе значення має не тільки ціна, а й нецінові чинники (умови продажу, можливість товари в кредит, гарантія, реклама і т. д.);

3) легкий вхід та вихід фірми з галузі.

Оскільки конкуруючі фірми в умовах монополістичної конкуренції зберігають свободу входу на ринок (галузь) та виходу з нього, то ефект від одержання економічного прибутку (чи збитків) діє так само, як і за умов досконалої конкуренції. Економічний прибуток залучає до галузі нові фірми, збитки спонукають фірми-невдахи залишати галузь. Протягом довгострокового періоду замість економічного прибутку фірми одержують нормальний прибуток, і тоді вхід до галузі нових фірм та вихід старих призупиняється.

Довгострокова рівновага фірми - учасниці монополістичної конкуренції графічно відображена на рис. 1. Оскільки крива попиту має від'ємний нахил, то точка рівноваги, за умови отримання нульового економічного прибутку, розташована не в мінімальній оптимальній точці випуску продукції, а дещо ліворуч від неї.

Отже, протягом довгострокового періоду фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції, продовжують виробляти продукцію, поки ціна не дорівнюватиме середнім витратам, однак обсяг випуску їхньої продукції повинен бути меншим від мінімального оптимуму випуску продукції в умовах досконалої конкуренції.

Рис. 1. Довгострокова рівновага фірми в умовах монополістичної конкуренції

Хоча в галузях, які існують в умовах монополістичної конкуренції, діє тенденція руху економічного прибутку до нульової позначки, тобто до його перетворення на нормальний прибуток, але фірми в подібній ситуації ведуть себе інакше, ніж в умовах досконалої конкуренції. Вони стримують обсяг випуску продукції не на мінімальному оптимумі, який продиктований перевагами великомасштабного виробництва, а на нижчому від нього рівні. Тобто тут діє тенденція недовикористання виробничих потужностей. Монополістична конкуренція і диференціація продукту якоюсь мірою стримує ефективність галузі з виробничого боку, але диференціація продукту робить життя більш яскравим та цікавим, оскільки розширює споживчий вибір у відношенні товарів та послуг.

Зберігання вільного входу та виходу нових фірм у монополістично-конкурентну галузь зближує її і робить схожою з досконалою конкуренцією. Якщо наявні в галузі фірми одержують економічний прибуток, нові фірми-конкуренти входять в галузь та "відбирають" у старих фірм їхніх покупців. Коли нові фірми розкривають секрет диференціації продукту, вони тиражують технічні новинки. Якщо все більша кількість фірм вступає в галузь, то вони пропонують покупцям все більше товарів, які є близькими замінниками колишнім новинкам. Покупці втрачають свою прихильність до вже відомих фірм та їхніх товарів. Число фірм, які здатні зберегти контроль над цінами своїх товарів, зменшується, і цілком імовірно, що крива попиту для фірми-учасниці монополістичної конкуренції набуде такого самого вигляду, як і для її суперниці в умовах досконалої конкуренції, тобто стане горизонтальною лінією.

Покупці, як і продавці, отримують вигоди від обміну товарів на конкурентному ринку. Про величину такої вигоди дають наочне уявлення криві попиту та пропозиції. На рис. 2 графічно проілюстровано конкурентний ринок, який перебуває в точці рівноваги при ціні 9 грн і з обсягом виробництва у 400 од.

Рис. 2. Вигоди від торгівлі

Усі покупці платять однакову ціну, незважаючи на те, що деякі з них готові були сплатити за ці товари ціну, вищу за ринкову. Також покупці одержують прибуток від ринкового обміну - рента (надлишок) споживачів. Ця рента становить 1600 грн (1/2 o 8 o 400), тобто різниця між ціною, яку покупці готові були заплатити за певну кількість товару, і тією, яку вони фактично заплатили. Виробники також мають вигоду від того, що вони продають товари на конкурентному ринку. Усі продавці продають товари за такою самою ціною, навіть якщо деякі продавці могли би продати свій товар за більш низькою ціною.

На рис. 2 графічно проілюстровано перші одиниці виробленої продукції, що пропонуються до продажу за ціною 5 грн, хоча ринкова ціна, яку може отримати виробник, становить 9 грн. Таким чином, 4 грн - це рента виробника (продавця). Ціна, яка запропонована за 100-у одиницю - 6 грн, отже, рента цього виробника - 3 грн. Виробник 400-ї одиниці товару потребував ціну в 9 грн, і вона збігалася з ринковою; в цьому випадку він не отримує ренти. Загальна рента всіх виробників становить 800 грн (1/2 o 4 o 400).

Отже, рента виробника - це перевищення суми, яка отримана за фактично проданий товар, за ринковою ціною, над розміром ціни, яка була спочатку встановлена виробником.

Вигоди від вільного обміну дорівнюють сумі ренти споживачів та виробників. Чому? Перші одиниці товару мають вартість 17 грн для деяких споживачів, а деякі виробники готові продати одиницю продукції за 5 грн. Таким чином, перша одиниця товару для суспільства має вартість приблизно 12 грн ((17 - 9) + (9 - 5)). Ці 12 грн - надлишок від торгівлі між виробником, який оцінив першу одиницю в 5 грн, і покупцем, який її оцінив у 17 грн. Так само, можна сказати, що 100-а одиниця коштує 15 грн для деяких покупців і 6 грн - для деяких продавців, тоді як її можна продати за ринковою ціною 9 грн ((15 -9) + (9 - 6)). Рента від торгівлі зменшується під час продажу 400-ї одиниці товару. Оскільки рента споживачів становить 1600 грн, а рента виробників - 800 грн, то загальний виграш суспільства становить 2400 грн (1600 + 800). Якщо б не існувало конкурентного ринку, то 2400 грн були б втратами суспільства від відсутності торгівлі.

Вправа

Зобразіть графічно і поясніть взаємозв'язок довгострокової динаміки витрат виробництва і оптимальних розмірів підприємств, чим вони визначаються, як впливають на організаційну структуру галузі.

У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто розпочати виробництво. Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в конкурентній галузі змінюється.

Коли ринкова ціна падає нижче ціни беззбитковості, економічний прибуток стає від'ємним, і якщо менеджери не сподіваються швидко покращити становище фірми, тоді потрібно розглянути можливість виходу фірми з галузі. У довгостроковому періоді

Довгострокова рівновага конкурентного ринку пов'язана з переливом інвестиційного капіталу із галузі в галузь, і досягається, коли настає галузева рівновага. Сигналом, який спонукає будь-яку фірму до входження в галузь, або надає інформацію про недоцільність перебування в галузі, слугує прибуток, який забезпечується рівноважною ринковою ціною. Дослідження процесу встановлення довгострокової рівноваги в конкурентній галузі виявило феномен, який дістав назву парадоксу прибутку.

Фірми вільно вступають в галузь в погоні за надприбутком, і виходять з неї, щоб уникнути збитків, вони постійно шукають таку галузь, де можна максимізувати економічний прибуток, а в результаті, коли настає довгострокова рівновага, всі одержують лише нульовий економічний прибуток. Парадокс полягає в тому, що можливість отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення у довгостроковому періоді.

Справа в тому, що для досягнення тривалої рівноваги з нульовим економічним прибутком потрібно досить багато часу. А в короткостроковому періоді фірма, яка першою встигає увійти в прибуткову галузь, може захопити найбільше економічного прибутку. Ті, хто входять пізніше, вже отримають менше, а остання фірма може не одержати ніякого надприбутку. Так само, фірма, що першою виходить зі збиткової галузі, може зекономити значні суми, які можуть втратити ті, хто виходять пізніше.

Отже, концепція довгострокової рівноваги пояснює, як треба діяти, показує фірмам найвигідніші напрямки їх діяльності[3, c. 67-69].

Довгострокова крива пропонування фірми, - як і короткострокова, - співпадає з кривою граничних витрат. Вона представляє собою відрізок кривої , розташований вище мінімуму довгострокових середніх витрат . Через те, що у довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні, спадна віддача менш відчутна, ніж у короткостроковому періоді, крива граничних витрат , відповідно і довгострокова крива пропонування фірми більш полога, а пропонування більш еластичне, ніж короткострокове.

Довгострокова крива ринкового пропонування також більш полога, ніж короткострокова з двох причин: по-перше, через те, що довгострокова крива пропонування окремої фірми є більш пологою; по-друге, з підвищенням цін в галузі збільшується число фірм саме у довгостроковому періоді. І навпаки, коли ціни падають, то також повинен пройти певний період часу, достатній, щоб фірми почали залишати галузь. Отже, зміна ціни викликає більшу зміну обсягів випуску у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим.

Довгострокова крива ринкового пропонування або крива пропонування галузі має важливу відмінність у побудові: її не можна визначити простим додаванням обсягів пропонування окремих фірм, оскільки кожна точка на довгостроковій кривій пропонування відповідає іншому числу фірм в галузі. Тому потрібно врахувати можливість зміни цін на ресурси в результаті зміни числа і відповідно попиту фірм. Ціни на ресурси формують витрати виробництва, а положення кривої галузевого пропонування залежить від їх динаміки. Відповідно до динаміки витрат розрізняють три типи галузей: з постійним, зростаючим та спадним рівнем витрат. Крива довгострокового пропонування галузі з постійним рівнем витрат є горизонтальною лінією на рівні ціни, що відповідає значенню мінімальних довгострокових середніх витрат виробництва. Галузі з постійним рівнем витрат можуть мати і горизонтальні криві довгострокових середніх витрат. Крива довгострокового пропонування галузі зі зростаючими витратами є висхідною,галузі зі спадними витратами - спадною.

Незалежно від того, якою є галузь, положення фірми у стані довгострокової рівноваги має однакові характеристики: у будь-якій галузі ціна рівноваги довгострокового періоду встановлюється на рівні мінімуму середніх витрат.

Рівність слугує основним доказом того, що економіка конкурентних цін прагне використати обмежені ресурси суспільства якнайефективніше. Ефективне використання ресурсів вимагає виконання двох умов: виробничої ефективності та ефективності розподілу ресурсів.

Виробнича ефективністьдосягається рівністю ціни і середніх витрат . Конкуренція примушує фірми виробляти в точці мінімальних середніх витрат виробництва і встановлювати ціну, яка відповідає цим витратам, використовувати у виробництві мінімум ресурсів.

Ефективність розподілу ресурсівдосягається рівністю ціни і граничних витрат . Вона означає, що виробництво повинно бути не тільки технологічно ефективним, але й створювати в сукупності такий набір товарів, який максимально задовольняє потреби та уподобання споживачів[4, c. 91-93].

Ефект масштабу (англ. Economies of Scale) -- зниження витрат виробництва на одиницю продукції в результаті збільшення обсягів виробництва. Розглядається в довгостроковому періоді.

Позитивний ефект від масштабу відбувається коли при збільшенні розмірів підприємства і кількості продукції витрати, що випускається, на одиницю продукції зменшується. Звичайно пов'язаний з поглибленням розподілу праці. Завдяки цьому ефекту дуже вигідний опинився перехід від ручної праці до мануфактури і потім до конвеєра.

Зворотний позитивному ефект, при якому середні витрати збільшуються разом із зростанням підприємства. Зв'язується з деякою втратою керованості[3, c. 119-121].

Визначення оптимальних розмірів підприємства - це такий розмір, який при даному рівні розвитку техніки і конкретних умов місцезнаходження і зовнішнього середовища забезпечує виробництво і збут продукції з мінімальними затратами.

На розмір підприємства впливають внутрішні і зовнішні фактори.

Внутрішні визначають технічні і організаційні умови роботи підприємства і допомагають укріпленню підприємства і росту його ефективності. До цих факторів відносять техніку, яка використовується, її продуктивність, потужність, прогресивну технологію.

Внутрішні фактори обумовлюють мінімальний і максимальний розмір підприємства.

Мінімальний - не дає можливості повністю використовувати сучасну техніку. Оптимальний розмір - це щось середнє між мінімальним і максимальним.

Зовнішнє середовище - це вивчення ринкових відносин, продукція і виробництво не буде рости, коли не буде належного збуту.

Поглиблення спеціалізації основного виробництва. Форми спеціалізації виробництва і масштаб виробництва повинні бути однакові і єдині для однакового виробництва. Підприємство повинно вдосконалювати структуру, а не розширювати апарат управління при спеціалізації цехів і участків, робити все компактно.

Розширення кооперації по обслуговуванню виробництва. Нормальна робота основного виробництва вимагає чіткого і безперебійного обслуговування ремонтом, забезпечення інструментом. Головне завдання підприємства являється випуск продукції тому більшу частину підприємства у виробничій структурі має займати основне виробництво, як по питомій вазі (чисельність), але і по зайнятій площі.

В деяких підприємствах обслуговуючий і допоміжний персонал займає 45 - 55 %. Чисельність цих працівників повинна знижуватись в зв'язку з тим, що треба краще організовувати виробництво і підвищувати кваліфікацію кадрів.

Тому потрібно в першу чергу централізувати допоміжне виробництво, що дає змогу підвищити продуктивність праці, а також скоротити лишні і паралельно діючі виробничі підрозділи.

В сучасних ринкових відносинах появилася тенденція створювати на підприємствах малих підприємств на базі допоміжних господарств. Це дає змогу не зачіпати основний технологічний процес виробництва, а вдосконалювати виробничу структуру[1, c. 83-84].

3адачі

монополістична конкуренція витрата виробництво

1. Функція витрат фірми-монополіста мас рівняння: ТС=Q2 + 60, а галузева функція попиту на продукт фірми є такою: Q d=30 - 2Р.

Визначте рівноважний обсяг випуску для даної фірми, ціну, за якою вона продає свою продукцію, її сукупний виторг, економічний прибуток та ступінь монопольної влади.

Відповідь:

Визначимо рівноважний обсяг випуску для даної фірми, ціну, за якою вона продає свою продукцію, її сукупний виторг, економічний прибуток та ступінь монопольної влади.

ТС=Q2 + 60

МС= 2 Q

Q d=30 - 2Р

Р = (30 - Q)/2

2 Q = (30 - Q)/2

4 Q = 30 - Q

Q = 6

Р = (30 - 6)/2 = 12

TR = 6*12=72

TP = 72 - (62 + 60)=-24

Отже, ступінь монопольної влади досить високий.

2. Іногородній студент навчається у приватному навчальному закладі, хоча йому пропонували роботу за місцем мешкання сім'ї із зарплатою 300 грн. на місяць.

Річні витрати студента складаються із таких видатків, які відповідно становлять, грн.:

1) плата за навчання 3 000

2) покупка підручників та канцтоварів 200

3) витрати на харчування 1 500

4) оренда житла 1 200

5) витрати на одяг 2 000

6) транспортні витрати на поїздки додому 200

Обчисліть зовнішні, повні та альтернативні витрати на навчання. Банківський процент дорівнює 10% річних.

Відповідь:

Зовнішні витрати =плата за навчання + покупка підручників та канцтоварів + витрати на харчування + оренда житла + витрати на одяг + транспортні витрати на поїздки додому = 3000+200+1500+1200+2000+200=8100 грн.

Повні витрати = Зовнішні витрати + Альтернативні витрати = 8100+300=8400 грн.

Альтернативні витрати = 300 грн.

3. За даними таблиці розрахуйте продуктивність праці та її граничний продукт, побудуйте їхні графіки і зробіть аналіз взаємозв'язку динаміки.

Визначте, коли починає діяти спадна віддача від масштабу.

Обчисліть, яка кількість робітників є для даної фірми оптимальною, якщо ціна, за якою фірма реалізує свій продукт становить 2 грн за 1 од., а денна ставка заробітної адати плати дорівнює 40 гри.

Як зміниться кількість зайнятих на даному підприємстві робітників у разі, якшо ринкова ціна продукції знизиться до 1 грн 50 коп. за 1 од. продукції, а мінімальна погодинна ставка заробітної плати буде встановлена на рівні 7грн 50 коп.? Задачу розв'язати аналітично і графічно.

Відповідь:

Залежність обсягу виробництва фірми від кількості використовуваних нею робітників наведено в таблиці.

Кількість робітників є оптимальною для даної фірми в розмірі 15 робітників.

Кількості робітників починає діяти спадний ефект масштабу з чисельності 8 робітників.

Якщо ціна, за якою фірма реалізує свій продукт становить 2 грн за 1 од., а денна ставка заробітної адати плати дорівнює 40 грн, оптимальна кількість працівників складає 10-12 робітників.

Якщо ринкова ціна продукції знизиться до 1 грн 50 коп. за 1 од. продукції, а мінімальна погодинна ставка заробітної плати буде встановлена на рівні 7грн 50 коп.

Отже, оптимальна кількість працівників складатиме 15 осіб.

Список використаної літератури

1. Горбачевська О.В. Графічні побудови в мікроекономіці: Навчальний посібник: Навчальне видання.- Львів: ЛБІ НБУ, 2002.- 175 c.

2. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник.- М.: ДИС, 2007.- 320 c.

3. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посiбник.- К.: Четверта хвиля, 2005.- 208 с.

4. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник.- К.: ЦУЛ, 2003.- 192 c.

5. Носова С.С. Экономическая теория: Учебное пособие.- М.: Владос, 2005.- 288 c.

6. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов: Навчальне видання.- 2-е изд., изм..- М.: НОРМА; Инфра-М, 2006.- 572 c.

Размещено на Allbest.ru