Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ Київський національно економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Факультет: економіка АПК

Кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК

Спеціальність 6509/1

Реферат

на тему:

Нематеріальні активи: сутність, класифікація та оцінка

Виконав: студент 3 курсу 1групи

Васюра Р. Г.

Перевірила: Мервенецька В.Ф.

Київ 2011

Зміст:

• Вступ
• 1. Поняття нематеріальних активів підприємства
• 2. Оцінка нематеріальних активів

3. Облік та документальне відображення нематеріальних активів

• Висновки
• Список використаної джерел
• Додатки.

• Вступ:
• Новітні тенденції розвитку підприємництва, безпосередньо пов'язані з комерціалізацією наукової інформації та перетворенням наукових знань на конкретний товар, визначило у двадцятому столітті виникнення феномену володіння нематеріальними активами -- невидимими цінностями (торговими марками, брендами, програмним забезпеченням тощо), які подекуди можуть перевищувати вартість обладнання, запасів і навіть коштів окремого підприємства, разом узятих, до того ж -- визначати загальну вартість його капіталу, рентабельність, дохідність і довгостроковий успіх на ринку.
• Нині із поступовою зміною стратегічних орієнтирів суб'єктів господарювання під впливом НТП реально оцінювати господарський стан підприємства без відомостей про інформацію, наукові знання та інші нематеріальні ресурси, якими володіє підприємство, неможливо. Комерціалізація оригінальних наукових знань, реалізованих, зокрема у конкретних технологіях або продукції, перетворює такі знання на товар, який як об'єкт інтелектуальної власності виявляється нематеріальним ресурсом підприємства. Зростання розміру таких ресурсів (активів) у загальній вартості капіталу збільшує інтерес власника до підвищення дохідності підприємства за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, що забезпечує конкурентні переваги на ринку.
• Проблемам обліку й економічних розрахунків нематеріальних активів у складі інтелектуального капіталу, що постають однією з найскладніших ділянок унаслідок недосконалих підходів бухгалтерського обліку до таких ресурсів, якими є наукові знання, інформація, наукові й технологічні новації, цінності й знання персоналу, присвячено низку наукових праць західних економістів.
• В даному рефераті будуть дані значення нематеріальних активів у сучасній економіці та роль знань у їх еволюції, а також їх рух, облік і вплив на розвиток бізнесу.

1. Поняття нематеріальних активів підприємства

Наразі, економіку високорозвинених країн характеризує не лише рівень розвитку матеріального виробництва, але саме нематеріальні ресурси й активи, інтелектуальний капітал, їх здатність задовольняти вимоги ринкових відносин, що із застосуванням комп'ютерних технологій і телекомунікаційних засобів забезпечує матеріальні передумови перетворення інформації, знань та ідей на такий виробничий ресурс, що перевершує фінансовий капітал і робочу силу й сприяє розвиткові науки і технологій, і як закономірний результат -- глибокому проникненню їх у процес виробництва, що визначає піднесення ролі й значення науки, людського розуму, інформації і знань у розвитку економіки й суспільства у цілому.

Економічна діяльність підприємств, що базується на використанні інтелектуальних ресурсів, характеризується збільшенням питомої ваги інтелектуальної праці, новітніх технологій, продуктів, зростанням капіталізації підприємств за інтелектуальною складовою, тобто нематеріальними інтелектуальними активами, що не мають фізичної форми.

Розвиток високотехнологічної діяльності на основі використання нематеріальних активів, інтелектуальної власності радикально змінюють структуру суспільного виробництва на користь зростання наукоємних підприємств (компаній), цінність невідчутних активів яких багаторазово перевищує вартість їх матеріальних активів. Ставку на використання таких активів як головного фактору розвитку економіки нині зроблено у більшості країн світу. Це забезпечує скорочення у таких країнах низько конкурентних галузей (чорної металургії, хімічної, текстильної промисловості тощо) і швидкий розвиток нових наукоємних виробництв, які під впливом наукових розробок відповідно до ринкового попиту перетворюються на потужні підприємства.[1]

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів. [7, c. 260]

Нематеріальні ресурси -- це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання. [1,2].

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції на підприємствах України та розкриття її у фінансовій звітності визначені стандартом П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №38 «Нематеріальні активи», що регламентують порядок здійснення операцій з нематеріальними активами, актом затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 листопада 2009 року -- методичні рекомендації нематеріальних активів. Відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальними активами постають немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання упродовж періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам. [2,6].

Сутнісні основи, найбільш питомі властивості та риси нематеріальних активів дозволяють виділити їх серед інших активів підприємства на основі характеристик, основними серед яких постають відсутність матеріальної фізичної форми, інформативність змісту та інформаційне призначення, що визначають їх місце й функції:

а) наявність вартості (витрат на придбання, створення, модернізацію тощо); створення нової вартості продукту на основі використання таких активів; використання ноу-хау, ліцензійних угод;

б) особливості форм зберігання, що передбачають паперові, магнітні носії інформації, інноваційні (цифрові) способи зберігання;

в) фактор впливу на особистісні внутрішні мотивації споживача щодо його вибору відповідно до ділової репутації, товарного знаку підприємства тощо [5].

Об'єкти нематеріальних активів прийнято розглядати за такими їх групами:

1) об'єкти інтелектуальної власності (патенти на винахід, промисловий зразок, корисну модель, програми для ЕОМ, бази даних, топології мікросхем, патенти на селекційне досягнення, товарний знак, знак обслуговування, місце походження товару, фірмову назву, ноу-хау або секретна формула чи процес, інформація щодо промислового, комерційного або наукового досвіду);

2) ділова репутація підприємства, компанії;

3) ліцензія або ліцензійна угода на користування надрами тощо.

Передача інтелектуальної власності повинна містити її описання, відчужене від власника, що дозволяє використання об'єкта такої власності без нього і незалежно від нього. П(С)БО 8 не поширюється на гудвіл, що виникає внаслідок придбання, злиття, об'єднання підприємств, та інші операції із нематеріальними активами, особливості обліку якого та розкриття інформації визначаються іншими стандартами бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 14 «Оренда».

Складність обліку нематеріальних активів насамперед пов'язана з їх нематеріальністю: визначити строк служби і можливість отримання економічної вигоди від використання того, що не має матеріального втілення, як правило, досить складно. Крім того, поняття «нематеріальні активи» об'єднує різні за природою об'єкти, багато з яких унікальні і не мають аналогів, що, у свою чергу, ускладнює класифікацію цього виду активів, й інколи взагалі ставить під сумнів можливість віднесення того або іншого об'єкта до складу нематеріальних активів.

Незважаючи на незвичну форму (точніше -- на відсутність форми), із нематеріальними активами здійснюються господарські операції подібно до операцій із матеріальними активами, пов'язаними із придбанням (створенням), обміном, продажем, амортизацією, ліквідацією тощо.

Відповідно до МС БО 38 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив -- це немонетарний актив, що його можна ідентифікувати, без фізичної субстанції, який утримують для використання у виробництві чи постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду іншим сторонам чи для адміністративних цілей.

Основні критерії визнання нематеріальних активів:

· оцінка активу може бути достовірно визначена;

· існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди від використання такого активу, тобто це потенціал, що може сприяти надходженню на підприємство (прямо чи опосередковано) грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям, то витрати, пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами того звітного періоду, упродовж якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальними активами.

У бухгалтерському обліку нематеріальними визнаються лише такі активи, право на користування якими придбано в інших суб'єктів або які створені самим підприємством і здатні забезпечувати у майбутньому економічні вигоди, тобто нематеріальними активами мають бути придбані або створені самим підприємством права, що можуть бути:

Ї використані окремо або разом з іншими активами у виробництві товарів (наданні послуг), призначених для реалізації;

Ї використані в обмін на інші активи;

Ї використані на погашення заборгованості;

Ї розподілені між власниками підприємства;

Ї використані у господарській діяльності підприємства, спрямованій на отримання прибутку.

Відтак, згідно до П(С)БО 8 (п. 9) витрати, що не можуть бути капіталізовані як нематеріальні активи, не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

Ї витрати на дослідження;

Ї витрати на рекламу та просування продукції (товарів) на ринку;

Ї витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

Ї витрати на підвищення ділової репутації підприємства тощо.

Відповідно витрати на дослідження у звітному періоді списуються у дебет субрах. 941 «Витрати на дослідження і розробки». Отже, вони негативно впливають на фінансовий результат -- зменшенням прибутку або збільшенням збитку. Витрати ж на розробку капіталізуються з метою визнання нематеріального активу, їх відобразять у дебеті субрах. 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» із наступним віднесенням на рахунок 12 «Нематеріальні активи».

Вітчизняні вчені-економісти по-різному також тлумачать нематеріальні активи: нематеріальний інтелектуальний оцінка облік

Ї вартість документально оформлених прав користування землею, водою, іншими природними ресурсами, а також патентами, авторськими правами, товарними знаками, програмним забезпеченням комп'ютерних технологій [9];

Ї умовна вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші аналогічні майнові права, що визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства [7];

Ї умовна вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, дострокові вкладення у придбання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель, споруд, приміщень, права власності на квартири, а також інші аналогічні майнові права, що визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства і забезпечують отримання доходу або створюють умови для його одержання [10].

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність у широкому розумінні -- це юридична категорія, яка застосовується для:

· визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

· позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності;

· закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об'єкти промислової власності. З-поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів);

2) об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883 р.) до об'єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції. [6, c. 98-99].

2. Оцінка нематеріальних активів

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. Особливості початкової оцінки нематеріального активу залежать від способу його одержання. Проте в будь-якому випадку у вартість нематеріального активу не включаються відсотки за кредит, який підприємство використовувало для його придбання (створення), і курсові різниці, якщо актив був придбаний з оплатою в іноземній валюті. У першому випадку відсотки за кредит завжди відображаються у складі фінансових витрат, а курсові різниці, що виникнуть при розрахунках за нематеріальний актив, -- у складі інших доходів (витрат) звичайної діяльності [5].

Взагалі у світовій бухгалтерській практиці існує три підходи до визначення справедливої вартості нематеріальних активів, які зараховуються на баланс.

1) Витратний підхід -- використовується при оцінці вартості НМА у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прибуток, що прогнозується, не є стабільним. Оцінюючи повний перелік витрат варто врахувати усі існуючі витрати, такі як праця, матеріали, витрачені на формування об'єкту НМА, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції, логотипу, ліцензії, сертифікату тощо.

2) Порівняльний (ринковий) підхід -- застосовується у тому випадку, коли є достатньо розвинений ринок продаж оцінюваних НМА. Даний підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують та продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні рішення.

3) Підхід прибутковості -- використовується, як правило, при оцінці патентів та ліцензій, торгівельної марки, майнових прав. Цей метод заснований на розрахунку економічних вигод, пов'язаних з отриманням надприбутку на активи за рахунок НМА [1].

Стосовно гудвілу, то тут також існують три способи визначення його вартості, тобто ціни, яку покупець має заплатити понад балансову вартість чистих активів підприємства.

Перший спосіб -- це визначити ринкову вартість чистих активів. Наприклад, ринкова вартість чистих активів становить 6,5 млн. грн., тим часом як балансова вартість цих активів -- 5,0 млн. грн. Отже різниця (1,5 млн. грн.) і буде гудвілом.

Однак такий спосіб визначення вартості є досить складним, оскільки, іноді дуже важко визначити, які саме об'єкти активів відносяться до чистих, адже вартість чистих активів визначається тільки загальною, підсумковою величиною і дорівнює сумі власного капіталу (активи мінус зобов'язання). Щоб довідатись, з яких саме конкретних одиниць активів складається ця підсумкова сума, необхідно провести інвентаризацію, в результаті якої можна отримати розгорнуті дані за всіма активами, після придбання яких у підприємства не залишилось зобов'язань. Інакше кажучи, щоб визначити ринкову вартість чистих активів, потрібно знати балансову вартість кожного об'єкта, що входить до складу цих активів.

Другий спосіб полягає у виявленні спроможності підприємства приносити більші прибутки порівняно з іншими підприємствами, які працюють у цій галузі. Для цього потрібно мати статистичні дані про інші аналогічні підприємства або дані публічних фінансових звітів таких підприємств, які мають приблизно однакові обсяги виробництва.

За даним способом порівнюють середньорічний прибуток підприємства, яке продається, і такий же (за ті роки) прибуток, визначений як середній прибуток інших підприємств, що працюють у тій же галузі.

За третім способом вартість гудвілу визначається шляхом ділення суми перевищення прибутку підприємства над прибутком, визначеним як середній у галузі, на середню норму прибутку (вражену в процентах частка прибутку в ціні товару). Наприклад, перевищення прибутку підприємства над середньо-галузевим показником прибутку -- 30,0 тис. грн., середня норма прибутку -- 5 %, тоді вартість гудволу становитиме 600 тис. грн. (30,0 : 0,05).

3. Облік та документальне відображення нематеріальних активів

Обов'язковою ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми по відношенню до будь-якого об'єкту, що приймається на облік, проте, повинні бути документи, що його ідентифікують, тобто підтверджують існування самого об'єкту та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі.

До таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства.

Зарахування нематеріального активу на баланс здійснюється на підставі акту про його отримання, після оформлення картки обліку НМА. В акті, зокрема, мають бути зазначені:

– назва підприємства;

– назва об'єкту нематеріальних активів;

– його коротка характеристика;

– структурний підрозділ, у якому даний нематеріальний актив буде використовуватись;

– спосіб придбання нематеріального активу;

– термін корисного використання;

– перелік документації, яка свідчить про придбання (створення) нематеріального активу;

– висновок комісії з обґрунтуванням терміну корисного використання НМА;

– відомості про матеріальні носії, на яких НМА був отриманий.

Права на „ноу-хау” виділені в особливу групу нематеріальних активів, Для того, щоб можна було обліковувати „ноу-хау” як об'єкти нематеріальних активів, необхідна наявність наступних документів:

– документів, що підтверджують факт створення цих активів, наприклад кошториси витрат;

– актів приймання-передачі для обліку введення об'єктів в експлуатацію;

– положення (інструкції) про службові і комерційні таємниці;

– наказів про віднесення конкретних об'єктів до „ноу-хау”;

– протоколів визначення строків корисного використання об'єктів „ноу-хау”.

Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми документів для обліку основних засобів, до яких додаються документи, що описують сам об'єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Наприклад, у випадку придбання будь-яких авторських прав відображення їх в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою -- продавцем цих авторських прав.

Документальне оформлення в обліку надходження нематеріальних активів залежить від того, створені вони силами підприємства чи придбані у інших осіб:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Документальне оформлення нематеріальних активів

Аналітичний облік організовується за видами нематеріальних активів та інвентарними об'єктами, на кожний з яких відкривається картка обліку нематеріальних активів. Підприємство може самостійно розроблювати додаткові субрахунки та аналітичні рахунки, виходячи зі специфіки діяльності, конкретних потреб, завдань управління та контролю.

На підставі первинних документів рух нематеріальних активів протягом звітного періоду відображається в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та форм звітності. По рахунку 12 «Нематеріальні активи» ведеться журнал-ордер №13, а по рахунку 19 «Гудвіл» або «Негативний гудвіл» -- журнал-ордер №15.

Облік вибуття нематеріальних активів

– реалізації нематеріальних активів (з переходом права власності на них);

– реалізації права на користування або розпорядження нематеріальними активами (без переходу права власності на самі нематеріальні активи);

– здійснення фінансових вкладень нематеріальними активами до статутного капіталу інших підприємств;

– безплатної передачі об'єкта нематеріальних активів;

– ліквідації об'єкта нематеріальних активів за ініціативою власників;

– нестачі нематеріальних активів, виявленої при інвентаризації.

При вибутті раніше переоціненого нематеріального активу перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу:

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається за формулою:

Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об'єктів.

Висновки:

З розвитком ринкових відносин в складі майна підприємств з'явився новий вид активів, відмінною рисою яких є відсутність речової форми - нематеріальні активи.

В сучасних умовах формування повної інформації про стан активів і пасивів підприємства практично неможливе без інформації про нематеріальні активи. Необхідною умовою функціонування підприємства в умовах ринкової економіки є ефективне використання його нематеріальних ресурсів. Нематеріальні ресурси здатні відігравати суттєву роль у підвищенні конкурентоспроможності підприємств шляхом удосконалення можливостей щодо пропозиції та просування своїх товарів або послуг [5].

Нематеріальні активи -- це немонетарні активи довгострокового використання, що не мають матеріально-речової форми (або матеріальна форма яких не має істотного значення для їх використання у господарській діяльності), однак мають вартісну оцінку, можуть бути ідентифіковані й здатні забезпечувати підприємству економічну вигоду.

Дослідження обліку нематеріальних активів та їх економічної сутності виявили критерії їх визначення та визнання, однак непевність отримання економічної вигоди їх застосування потребують подальшого глибокого вивчення з метою напрацювання відповідних методологічних підходів у бухгалтерському обліку. Отже, на сьогоднішній час в Україні необхідно змінити другорядне відношення до визначення вартості розумової діяльності громадян країни, тобто виробити підходи до справедливого обліку й оцінювання вартості людської думки. Необхідним слід визнати негайне внесення суттєвих коректив у діючу модель економічної політики, оскільки з порушенням принципу адекватності цілей і механізмів економічної діяльності у сфері застосування знань для інноваційного розвитку вітчизняна економіка залишається інерційною, не націленою на забезпечення якісно нових завдань економічного зростання [1].

Список використаних джерел:

1. Економіка та підприємництво / С.І. Дем'яненко, О.М. Мельник, І.В. Луняк, М.І. Диба, А.М. Колот, А.В. Головач, В.В. Вітлінський, М.М. Коцупатрий, О.Р. Романенко, Ю.М. Руденко // Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. -- 2009. -- № 23. С. 339--348.

2. Вчені записки / А.Ф. Павленко, А.В. Войчак, В.Ф. Ситник [та ін.] / Збірник наукових праць -- 2008. -- № 10. -- С. 217--222.

3. П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

4. Економічна теорія: Макро - і мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ За ред. З. Ватаманюка, Ст. Панчишина,. - К.: Вид. дім "Альтернативи", 2007. -606 с.

5. Головко Т.В. Фінансовий облік - 1: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2008. -- 416 с.

6. Економічна теорія: Посібник для вищої школи/ Ред. Є.М. Воробйов. -К.; Харків: ТОВ "Корвін", 2003. -702 с.

7. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. -3-тє вид., доп. і перероб.. -К.: Знання-Прес, 2004. -615 с.

8. Макаровська Т. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ МАУП. -К.: МАУП, 2003. -298 с.

9. Предборський В.А. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Кондор, 2003. -491 с.

10. Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 286 с.

Размещено на Allbest.ru