Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Загальна характеристика і особливості малого підприємництва, його переваги та недоліки

2. Передумови розвитку малого бізнесу

3. Стратегія підприємницьких організацій

4. Структура підприємницької організації

4.1 Форми власності

4.2 Джерела фінансування

4.3 Методи започаткування нового бізнесу

4.4 Підтримка малого бізнесу засобами менеджменту

5. Місце та економічна роль малого бізнесу в умовах ринку

6. Тенденції, особливості та проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

7. Державна підтримка малого бізнесу в Україні



1. Загальна характеристика і особливості малого підприємництва, його переваги та недоліки

Таблиця 1. Стан розвитку малого бізнесу в деяких країнах

Країни	Кількість МСПна тисячу населення, осіб	Частка зайнятих у МСП до загальній чисельності зайнятих, %	Частка МСП у ВВП країни, %
США	74,2	54	50 - 52
Японія	49,6	78	52 - 55
Велика Британія	46	49	50 - 53
Німеччина	37	46	50 - 54
Італія	68	73	57 - 60
Франція	35	54	55 - 62
Україна	4,8	13	12

В зарубіжних країнах статистичні дані по сектору малого бізнесу наводяться враховуючи малі та середні підприємства (МСП)

Таблиця 2. Зміна документів стосовно малого підприємництва

Законодавчий акт	Чисельність працюючих	Обсяг доходу від реалізації
Закон "Про підприємства в Україні" від 27.03.91	• Промисловість і будівництво - до 200 чоловік; • Інші сфери виробництва - до 50 чоловік; • наука - до 100 чоловік; • невиробнича сфера - до 25 чоловік; • роздрібна торгівля - до 15 чоловік.	Не встановлений.
Наказ Президента "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.98	Не перевищує 50 чоловік за рік	1.000.000 грн. за рік.
Наказ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98	Не перевищує 50 чоловік	1.000.000 грн. за рік.
Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.00	Не перевищує 50 чоловік	500.000 евро річний валовий дохід
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" від 18.09.08	Не перевищує 50 чоловік	70.000.000 грн. за рік
Закон України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" від 22.03.12	Не перевищує 50 чоловік	10 000 000 євро в рік

Таблиця 3. Критерії віднесення підприємств до категорії малих

№з/п	Країна	Критерії
1	2	3
1.	Велика Британія	Кількісні: - оборот - активи - середня чисельність зайнятих
2.	Сполучені Штати Америки	Якісні : - керуються незалежними власниками - не займають домінуючого положення на ринку Кількісні: - чисельність зайнятих - річний оборот
3.	Європейська Спілка	- кількість зайнятих - річний оборот - сума балансу
4.	Німеччина	- чисельність - річний оборот
5.	Італія	- чисельність - розмір капіталу - підприємство не є дочірнім



2. Передумови розвитку малого бізнесу

До причин, що спонукають відокремлювати сектор малого підприємництва, відносять:

1. Мале підприємство є гарантом вільного конкурентного середовища і приватної ініціативи, є природною противагою монополізму, консерватизму.

2. Малий бізнес - це не просто частина або сектор національної економіки, який можна статистично виділити в показниках чисельності зайнятих в товарообороті, кількості основного капіталу тощо. Це економічний сегмент, якому притаманні принципово нові якісні характеристики, а саме:

- поєднання в одній особі власника і підприємця;

- підвищена нестійкість і коротка тривалість існування фірми;

- націленість на новації, які є умовою і фактором існування та виживання дрібних фірм;

- спрощена комунікативна та інформаційна система.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є:

1. Визначення її сфери. По-перше, необхідно вибрати таку сферу, яка найбільше відповідає нахилам і знанням підприємця, де на основі своїх здібностей, наукових та особистих прогнозів він може розраховувати на оптимальний підприємницький успіх. По-друге, надійною основою становлення власної справи могли б послугувати особисті "ноу-хау" або патенти на нові види продукції, технології з орієнтацією не лише на внутрішній, а й зовнішній ринок. Не виключена також організація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.

2. Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку.

3. Підприємцю необхідно чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам.



3. Стратегія підприємницьких організацій

Одна з найважливіших проблем, з якою стикається підприємницька організація, є вибір стратегії. Три стратегічні завдання малої організації - вибір галузі, використання конкурентних переваг, складання бізнес-плану.

1. Вибір галузі.

2. Використання конкурентних переваг

Конкурентними перевагами є аспекти бізнесу, які організація провадить ліпше від своїх конкурентів. Конкурентні переваги малої організації, переважно, спроможність виявлення незайнятих ніш на ринках, відшукання нових ринків, а також швидка зміна діяльності з метою повного використання нових переваг та можливостей..

Виявлення ніш на ринках, що діють. Ринок, що діє - це такий ринок, на якому за визначеними критеріями конкурує декілька великих організацій.. Методом конкуренції виявляються ніші на ринку. Ніша - це сегмент ринку, який на конкретний момент часу не є задіяним.

Виявлення нових ринків. Підприємці можуть виявляти нові ринки таким чином.

По-перше, товар чи послугу, добре відомі на одному географічному ринку, можна перемістити на інший ринок.. По-друге, підприємці іноді створюють цілу галузь, роблячи відкриття в науці.

Крім того, підприємці, не обтяжені великим досвідом ведення бізнесу, здебільшого успішніше відшукують новий бізнес, ніж великі, зрілі фірми.

Перевага ініціатора. Перевага ініціатора виникає тоді, коли організація використовує можливість, що з'явилась, раніше, ніж інші організації.

3. Складання бізнес-плану

Бізнес-план - це документ, у якому підприємець підсумовує стратегію бізнесу і можливості її втілення.

Такий план повинен відображати взаємозв'язок між можливостями підприємця та потребами виробництва й продажу конкретного товару чи послуги. Зокрема, у бізнес-плані повинні бути відповіді на три запитання:

1. Які цілі та завдання підприємця ?

2. Які стратегії він використовуватиме для їхнього досягнення ?

3. Як підприємець втілюватиме ці стратегії?



4. Структура підприємницької організації

На базі стратегії та бізнес-плану підприємець може ухвалити рішення щодо структури майбутньої організації.

Зокрема, підприємцю потрібно визначити форму організації, штатний розклад, організаційну структуру, систему управлінського контролю.

Малі підприємства мають притаманні лише їм проблеми щодо структури, зокрема:

· форми власності,

· джерел фінансування,

· методів започаткування нового бізнесу,

· джерел підтримки.

4.1 Форми власності

Форма власності визначає, хто матиме правовий статус на володіння активами організації та розподіл прибутку.

Найпоширенішою формою власності багатьох новостворених і організацій є одноосібне володіння, тобто така форма власності, за якої одна особа має право на усі активи організації та усі прибутки.

Іншою формою власності є партнерство (товариство), коли двоє чи більше осіб вирішують стати партнерами у бізнесі, разом володіти всіма активами організації і відповідати за зобов'язаннями,, а також розподіляти між собою її прибутки.

Більшість великих та деякі малі організації створюють у формі корпорацій (асоціацій). Корпорація - це така форма власності, де нема залежності від якоїсь особи.. Її власниками є акціонери.

У малому бізнесі є ще декілька специфічних форм власності: товариство з обмеженою відповідальністю та S-підрозділи корпорацій,, кооперативи.

4.2 Джерела фінансування

Важливим питанням для підприємців є джерела грошових коштів, що потрібні для започаткування і фінансування нового бізнесу.

Власний капітал (приватні заощадження і гроші, позичені у сім'ї та друзів) - найпоширеніше джерело фінансування нового бізнесу.

Іншим джерелом коштів є венчурні організації. Венчурна організація - це організація, яка активно інвестує у новий ризиковий бізнес.

4.3 Методи започаткування нового бізнесу

Ще одна проблема, яку повинен вирішити підприємець, така:

· придбати бізнес,

· розгорнути новий

· укласти франчайзингову угоду.

Придбання бізнесу. Придбання бізнесу має багато переваг, зокрема, доступ до звітності, щоб вивчити структуру надходжень і прибутків, обмеження на рух готівки; крім того, не потребує здогадів та складних прогнозів щодо можливих результатів діяльності. Підприємець також отримує готового постачальника, дистриб'ютора, мережу споживачів.

З іншого боку, новий власник успадковує проблеми і може бути змушений дотримуватися укладених контрактів та угод.

Започаткування нового бізнесу. Створення нового бізнесу з нуля дає змогу власнику уникнути проблем бізнесу, що вже діє, та поставити "власний штамп" на нову організацію. Підприємець також має змогу вибирати постачальників, банки, юристів та працівників без контрактів та угод. Однак із започаткуванням нового бізнесу пов'язано більше невизначеності, ніж із придбанням такого, що діє..

Франчайзинг. Альтернативою придбанню бізнесу та започаткуванню нового є франчайзингова угода. Франчайзингова угода - це угода між підприємцем та материнською організацією, за якою підприємець платить материнській компанії (франчайзеру) тверду комісію або частку доходів від бізнесу, а за це підприємець (франзайзі) має змогу використовувати торговельну марку, товар, рецепти, бізнес-план материнської організації.

4.4 Підтримка малого бізнесу засобами менеджменту

Для підтримки малих фірм є велика кількість різноманітних засобів менеджменту, що їх пропонують підприємцям за низькою ціною або безоплатно як перед, так і в процесі ведення нового бізнесу. Допомогу підприємцям можуть надавати державні коледжі та університети, торговельні палати й інші організації, створені на базі малих організацій.



5. Місце та економічна роль малого бізнесу в умовах ринку

Показниками, які характеризують місце і роль малого бізнесу в структурі ринкової економіки є передусім дані про його кількісні параметри:

1. кількість малих фірм в загальній кількості підприємств;

2. зайнятість на малих підприємствах;

3. частка у виробництві валового внутрішнього продукту тощо.

Про роль і місце малого бізнесу в національній економіці свідчить досвід промислово розвинених країн, де на цей сектор припадає до 50-60% виробництва валового внутрішнього продукту.

Таблиця 4. Стан розвитку малого бізнесу в деяких країнах

Країни	Кількість МСПна тисячу населення, осіб	Частка зайнятих у МСП до загальній чисельності зайнятих, %	Частка МСП у ВВП країни, %	Частка МСП у кількості підприємств,%
США	74,2	50	50 - 52	97,6
Японія	49,6	70,9	52 - 55	99,2
Велика Британія	46	55,5	50 - 53	99,1
Німеччина	37	45,2	50 - 54	97,9
Італія	68	73	57 - 60	99,7
Франція	35	52,1	55 - 62	99,2
Україна	4,8	46	7-11	99

В зарубіжних країнах статистичні дані по сектору малого бізнесу наводяться враховуючи малі та середні підприємства (МСП).

В Україні, особливістю якої досі є високо монополізована структура економіки, мале підприємництво поки що посідає незначне місце. Так, станом на 1 січня 2000 року діяло 197,1 тис. малих підприємств та кооперативів. На 1 січня 2000 року всього у малому підприємництві кількість працівників становила близько 2,8 млн чоловік - це майже 15% зайнятого - населення України.

За даними офіційної статистики, у сфері малого підприємництва в Україні станом на 1 січня 2011 р. діяли 151,4 тис. підприємств, які забезпечували 7% ВВП. У той же час, у сусідніх з Україною Чехії, Словаччині та Угорщині, частка малих підприємств у ВВП визначалася на рівні 30-40% . Кількість представників малого бізнесу в Україні станом на січень 2011 р. складає понад 1 млн. осіб.

В Україні найбільша кількість малих підприємств працює у Києві, на другому місці - Автономна Республіка Крим. Так, станом на початок 2011 р. в українській столиці чисельність малих фірм становила 243 на 10 тис. населення. По областям України статистика була такою: найвищими показники концентрації малого бізнесу є у Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях (72, 69, 54 підприємства на 10 тис. чоловік населення відповідно), найнижчими - у Рівненській, Чернівецькій та Волинській областях (41, 44, 45 підприємства на 10 тис. чоловік населення відповідно).

Мале підприємництво насправді не є малим, якщо брати до уваги його соціальну роль. Воно реально виступає інструментом у вирішенні соціальних проблем. (табл.5)

Таблиця 5. Роль малого підприємництва

МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
ЦЕ	Провідний та найменш бюджетомісткий сектор економіки. Стабільне та вагоме джерело податкових надходжень.
СТАНОВИТЬ	Основу дрібнотоварного виробництва
ВПЛИВАЄ НА	Темпи економічного зростання, структуру та якісну характеристику ВВП
ЗДІЙСНЮЄ	Структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат
ЗАБЕЗПЕЧУЄ	Насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, самовиживання населення в умовах економічної кризи
СТВОРЮЄ	Додаткові робочі місця, сприятливе середовище для конкуренції
ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ	Високою мобільністю та раціональними формами управління
ФОРМУЄ	Новий прошарок -"середній клас"
СПРИЯЄ	Послабленню монополізму, насиченню державного та місцевих бюджетів, зменшенню соціальної напруги



Малий та середній бізнес в економіці виконує низку специфічних соціально-економічних функцій:

• Сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо.

• Залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які "випадають" з поля зору великих компаній.

• Поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.

• Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підприємствами дозволяє підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик.

• Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим в ході реструктуризації великих підприємств.

• Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.

• Протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.

• Пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.

• Збільшення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції у відповідності до сучасних умов відкритої економіки.

• Сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління.

Конкретно місце, роль і значення малого бізнесу і підприємництва взагалі як рушійної сили соціально-економічних перетворень зводиться до наступного.

По-перше, малий бізнес є провідним сектором економіки та найменш бюджетомістким засобом ринкової економіки, стабільним та достатньо вагомим джерелом податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

По-друге, підприємництво взагалі і особливо малий бізнес є важелем зміни структури економіки.

По-третє, розвиток і функціонування малих структур створює "поживне середовище" для конкуренції.

По-четверте, мале підприємництво варто вважати каталізатором економічного розвитку.

По-п'яте, малий бізнес особливо сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів.

По-шосте, мале підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці.

По-сьоме, функціонування малих підприємств позитивно відбивається на розвитку регіональної економіки, підвищенні самостійності територіального управління.

По-восьме, великою перевагою малих підприємств є скорочення строків виробництва і освоєння виробничих потужностей порівняно з великими підприємствами, що забезпечує високу окупність і ефективність інвестицій.

По-дев'яте, розвиток малого бізнесу виступає дійовим фактором, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування середнього класу.

Слід також відмітити, що в цьому секторі більш повно та ефективно використовуються здібності, знання і навички працівників, для яких умови організації та оплати праці на великих підприємствах не стимулюють повної самовіддачі.

Крім того, це можливість поєднання кількох професій, використання неповного робочого дня, праці на дому.

Розвиток малого підприємництва також сприяє зміні психології суспільства та життєвої орієнтації населення.



6. Тенденції, особливості та проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

У своїй діяльності мале вітчизняне підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди макро- та мікроекономічні.

До макроекономічних перешкод належать такі:

1. Податкова політика), відсутність належного законодавчо-нормативного забезпечення.

2. Адміністративні бар'єри.

3. Обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку.

4. Недостатня державна підтримка.

5. Низька інвестиційна активність.

6. Нерозвинутість інфраструктури.

7. Нерозвинутість ринку фінансових джерел.

8. Тіньова економіка.

9. Неефективна приватизація.

10. Загальна криза економіки

11. Нерозвиненість ринку нерухомості.

12. Нерозвиненість лізингу та франчайзингу

Серед мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі:

1. спосіб та час виникнення;

2. форма власності;

3. фінансові можливості підприємства;

4. асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї;

5. обрану стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру;

6. кадрову політику;

7. можливість доступу до комерційної інформації;

8. навички керівника професійно управляти бізнесом;

9. ступінь дотримання клієнтами умов контрактів та платіжної дисципліни.

Причини, що гальмують розвиток малого підприємництва. :

1. нестабільність умов господарювання внаслідок невизначеного та неповного правового поля;

2. невпорядкованість відносин власності;

3. деформованість економічної структури;

4. брак потрібного рівня професійних знань, культури підприємництва.

5. значна кількість та тривалість перевірок малих підприємств;

6. непрозорість регуляторної політики та відсутність законодавчо встановленої відповідальності контролюючих органів у разі здійснення ними правопорушень та завдання збитків чи недоотримання внаслідок цих дій доходів малими підприємствами;

7. значні перешкоди при реєстрації, процедура здійснення якої є невиправдано ускладненою, необхідність отримання значної кількості дозволів, погоджень, ліцензій при започаткуванні та здійсненні господарської діяльності суб'єктами малого підприємництва;

8. складність та об'ємність державної статистичної, бухгалтерської та податкової звітності. Малі підприємства часто не мають достатніх фінансових ресурсів, щоб наймати висококваліфікованого спеціаліста, аби уникати помилок за умов частої зміни законодавства та вимог до обліку та звітності;

9. обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;

10. вкрай незначна інвестиційна активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів;

11. низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі;

12. низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

13. відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм, нерозвиненість ринкової інфраструктури та збутової інфраструктури підприємств;

14. нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

15. платіжна криза;

16. нестача власних обігових коштів та низька доступність кредитних ресурсів;

17. дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність мотивації до інвестиційної та інноваційної діяльності;

18. недостатність професійної кваліфікації керівництва підприємств, фахівців із фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

19. відсутність економічного механізму сполучення інтересів держави і підприємців, слабка взаємодія державних і підприємницьких структур;

20. дефіцит вірогідної ділової інформації;

21. невиплата заробітної плати та пенсій, що негативно впливає на мотивацію праці (відсутність коштів для початку бізнесу, недосконалість страхового ринку);

22. Ставлення до бізнесу (незацікавленість місцевих адміністрацій;тиск з боку місцевої влади;байдужість населення до підприємництва);

23. Витрати підприємств (надто високі ціни на комунальні послуги, зокрема плата за електроенергію та газ;високі ціни на виробничу сировину для виробництва;

Малий бізнес в Україні має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме:

1. низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі;

2. низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

3. прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзингу);

4. поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку.

5. відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;

6. відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;

7. практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

8. недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

9. обмеженість фінансових ресурсів;

10. відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;

Фактори, що впливають на нестійкість малого підприємництва:

1. Обмеженість фінансових ресурсів

2. Висока підвладність впливу ринкової кон'юнктури

3. Нестабільність доходів

4. Слабке сегментування власної частки ринку

5. Висока вразливість до несприятливих економічних факторів (інфляції, циклічних коливань, податкового тиску тощо)

6. Швидкість збанкротування

7. Конкуренція великих корпорацій

8. Вузьке коло споживачів та постачальників

9. Локальність ресурсних та збутових ринків

10. Великі фізичні та психологічні навантаження

11. Несхвальна громадська думка

12. Адміністративні перешкоди

13. Невизначене ставлення держави і брак дійовоїпідтримки

Головними формами розв'язання основної суперечності малого підприємництва є:

Таблиця 6. Можливі шляхи подолання проблем розвитку малого підприємництва

Напрями вирішення проблем ефективного розвитку малого підприємництва	Шляхи подолання проблем розвитку малого підприємництва
Створення відповідної нормативно- правової бази	розробка та впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств
Вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва	• розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням; • розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва; • удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань малого підприємництва.
Формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва	• передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць; • створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва; • впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів; • забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань; • впровадити віднесення на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств; • ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств; • визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги.
Інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення	• розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва; • створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва; • проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності; • організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес- центрів, інкубаторів та технопарків



7. Державна підтримка малого бізнесу в Україні

Під "державною підтримкою" слід розуміти створення державою економічних стимулів та правових умов для розвитку малого підприємництва. бізнес підприємництво фінансування менеджмент

Головною проблемою малого підприємництва є труднощі з фінансуванням. Відсутність достатнього капіталу у більшості населення, складність, невигідність, а подекуди й неможливість одержати позичкові кошти гальмують розвиток малого підприємництва.

Отже, завдання держави - створити передумови, що стимулюватимуть вкладання інвестицій у цей сектор економіки.

Підтримка з боку держави на цьому рівні має здійснюватися двома взаємопов'язаними шляхами:

· допомогою у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства;

· забезпеченням сприятливих умов для подальшого розвитку функціонуючих малих підприємств.

Один із головних напрямків підтримки малого підприємництва - створення системи фінансово-кредитної підтримки.

Найважливіші важелі державної фінансової підтримки малого підприємництва в Україні можна поділити на дві основні групи методів державної фінансової підтримки - прямі та непрямі.

Механізм прямих заходів включає такі основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва:

- надання субсидій;

- надання позик;

- формування державних фондів;

- створення спеціалізованих фінансових установ.

Заходам другої групи (непрямі заходи) притаманний непрямий характер. Поступово витісняються основні важелі прямого адміністративного впливу. До основних форм такої державної фінансової підтримки підприємництва передусім слід віднести:

- податкові знижки (або повне звільнення від податків);

- податкові пільги;

- прискорену амортизацію;

- знижки на науково-дослідні витрати та витрати, пов'язані з підготовкою кадрів для підприємницької діяльності тощо.

Основними напрямками державної політики підтримки малого підприємництва на найближчу перспективу мають стати:

· створення нормативно-правової бази, яка б забезпечувала ефективний розвиток підприємницької діяльності та сприяла реалізації приватної власності;

· удосконалення механізмів оподаткування, кредитування та страхування малого підприємництва;

· забезпечення розвитку перспективних форм фінансування малого підприємництва (лізинг, факторинг та інші);

· розробка та впровадженню системи інформаційного забезпечення малого підприємництва;

· розробка та впровадження механізму стимулювання комерційних банків, які б надавали пільгові кредити малим підприємствам, що здійснюють діяльність у пріоритетних напрямках;

· впровадження механізму спрямування частини коштів від приватизації на підтримку малих підприємств, що створюють нові робочі місця;

· реалізація програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;

· створення мережі бізнес-інкубаторів, центрів підтримки підприємництва для підготовки спеціалістів;

· реалізація комплексу заходів, спрямованих на формування позитивної думки щодо розвитку малого підприємництва.

У світовій практиці прийнято виділяти три основні напрями державної підтримки малого підприємництва:

* Фінансова допомога

* Система державних закупівель (як правило - на контрактній основі).

* Надання консультативної і технічної допомоги.

Державна політика щодо малого бізнесу, на думку керівників малих підприємств, повинна зосереджуватися на наступних напрямках:

• поліпшення механізмів оподаткування;

• стабілізація законодавства;

• вдосконалення механізмів кредитного фінансування малих підприємств, розробка і впровадження комплексу заохочувальних механізмів для комерційних банків, які працюють з малими підприємствами;

• подальше впорядкування процедури проведення перевірок діяльності підприємства.

Размещено на Allbest.ru