Аналіз використання трудових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аналіз використання трудових ресурсів

1.1 Аналіз стану трудових ресурсів і забезпеченості ними підприємства

Найважливішим ресурсом підприємства є його працівники, які цілеспрямовано використовують усі інші ресурси для виробництва продукції.

Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працюючих у цілому і по окремих категоріях порівнюють з плановими показниками та даними за попередній період, визначають абсолютні відхилення та їх причини. Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.

Після цього докладно аналізують забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу слід приділяти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.

Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, варто пам'ятати, ідо в сучасних умовах унаслідок помітного зменшення обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою нестачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю зменшення кількості робочих місць і водночас збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оцінювати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня, впровадження додаткових відпусток, сприймати з відповідним розумінням регулювання рівня заробітної плати і навіть затримки її сплати.

Із забезпеченням робочою силою тісно пов'язане питання закріплення кадрів на підприємстві. Під час аналізу вивчають загальні показники прийому та звільнення робітників і службовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плинності кадрів. Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він характеризує надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації, за власним бажанням, а також за самовільне залишення роботи без поважних причин. Для обчислення коефіцієнта плинності загальну кількість звільнень без поважних причин відносять до середньооблікової чисельності працівників.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат тощо). За високої плинності кадрів обов'язково визначають її негативний вплив на основні показники підприємства. Нарешті, необхідно розробити дійові заходи щодо закріплення кадрів робітників.

Мабуть, треба сказати і про протилежне явище -- недостатній оборот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється природне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це досить переконливо свідчить показник зростання частки працюючих середнього віку на підприємстві або висока питома вага осіб пенсійного віку. Особливо характерно це для підрозділів та службовців керівного складу підприємств і держави. Для боротьби з цим негативним явищем використовують дуже прості й надійні заходи. Наприклад: прийом на роботу тільки молодих чи відносно молодих працівників, примусове звільнення з посади осіб, які досягли пенсійного віку, тощо. Справа тільки в тому, щоб не робити постійних винятків з цих правил.

І ще. Взагалі, пристойні показники руху кадрів у цілому по підприємству можуть приховувати серйозні недоліки щодо оновлення кадрів в окремих його підрозділах.

1.2 Аналіз використання робочого часу

Кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу. Як показує статистика, загальна величина робочого часу протягом року має сталу тенденцію до зменшення. На теперішній час законодавчо встановлено п'ятиденний робочий тиждень (40 робочих годин).

Використанні робочого часу по категоріях робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів:

кількість вихідних і святкових днів;

кількість днів чергової відпустки;

інші види відпусток, передбачені законодавством;

кількість днів непрацездатності;

неявка на роботу із дозволу адміністрації;

прогули;

інші.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі фактори:

-- величина нормативного робочого тижня;

--час простою упродовж дня, зафіксований в обліку;

-- час понадурочної роботи (збільшує величину показника);

-- час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:

неявка на роботу з дозволу адміністрації;

-- прогули та цілодобові простої;

внутрішньо змінні простої, зафіксовані в обліку;

облікований брак продукції.

Проте необліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими. Вони спричинюються недоліками в організації виробництва та управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов'язані також з непродуктивною роботою:

-- випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку;

випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво);

списанням на збитки загублених або вкрадених деталей;

несанкціонованим виробництвом іншої («лівої») продукції.

Унаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, оскільки наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями .Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна виявити за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень та опитувань робітників.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи щодо зменшення втрат робочого часу і пов'язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати. Особливу увагу слід звернути при цьому на поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.

1.3 Аналіз продуктивності праці

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Більше того, продуктивність праці прийнято за один із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначається двома показниками: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Таблиця 1.1 - ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТРУДОВИХ ФАКТОРІВ

Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)	% виконання плану
1. Товарна продукція, тис. грн.	1320	1323	+3	100,2
2. Кількість працівників, осіб	178	171	-7	96,07
3.3 них робітників	150	140	-10	93,33
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:
а) людино-днів	33000	29400	-3600	89,09
б) людино-годин	264 000	220500	-43500	83,52
Розрахункові показники
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (4а: 3)	220	210	-10	95,45
6. Тривалість робочого дня (46 : 4а), год.	8,0	7,5	- 0,5	93,75
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітникові (4б:3)	1760	1575	-185	89,49
8. Середньорічний виробіток, грн.
а) одного працівника (1:2)	7415,7	7736,8	+321,1	104,33
б) одного робітника (1:3)	8800	9450	+ 650	107,39
9. Середньоденний виробіток одного робітника(1 :4а), грн.	40	45	+ 5	112,5
10. Середньогодинний виробіток одного робітника (1 : 46), грн.	5	6	+1	120,0
11. Питома вага робітників у складі промислово-виробничого персоналу (3:2*100), %	84,27	81,87	-2,4 -	*

Аналіз починають з оцінювання виконання плану з виробітку одного працівника в грошовому вимірі. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором при цьому є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Закінчують аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

1.4 Аналіз впливу трудових факторів на продуктивність праці та обсяг товарної продукції

На підставі даних табл. 1.1 зробимо розрахунок впливу факторів на відхилення фактичної продуктивності праці від планової:

1)зміна питомої ваги робітників у складі промислово-виробничого персоналу:

(-2,4).8800: 100 = -211,2 (грн.);

2)зміна середньорічного виробітку одного робітника

650 * 81,87 : 100 = + 532,2 (грн.).

Разом: + 321 грн.

На останній фактор, у свою чергу, вплинули такі фактори:

а) зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником:

(-10). 8-5 =-400 (грн.);

б) зміна тривалості робочого дня:

(-0,5). 210- 5 =-525 (грн.);

в)зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

1 * 210 * 7,5 = +1575 (грн.).

Разом: + 650 грн.

Резервами зростання середньорічного виробітку одного робітника є подолання негативного впливу факторів а) та б) -- 925 грн.,або 10,5% планового показника, а резерв підвищення середньорічної продуктивності праці одного працюючого складатиме 968,5 грн. (925 * 0,8187 + 211,2), або 13,1% планового рівня цього показника.

Далі здійснюємо розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції внаслідок використання тільки категорії робітників:

1) зміна кількості робітників:

(- 10) * 220*8*5 = - 88 000 (грн.);

2) зміна відпрацьованих одним робітником днів за рік (явки)

(-10) * 140 * 8 * 5 = - 56 000 (грн.);

3) зміна тривалості робочого дня:

(-0,5) *140* 210* 5 = -73 500 (грн.);

4) зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

(+ 1) *140 * 210* 7,5 = + 220 500 (грн.).

Разом: + 3000 грн.

Цей розрахунок показує, що три фактори є негативними і тільки один останній діяв позитивно. Проте він є і найвпливовішим і перекрив негативний вплив перших трьох факторів, які формально можна розглядати як резерви виробництва. Але зменшення чисельності робітників при забезпеченні необхідних обсягів виробництва завжди розглядається як позитивне явище і не повинно ставитися за провину підприємства. Тому резерви виробництва, виходячи з наведеного розрахунку, становлять лише 129,5 тис. грн. (56 + 73,5).

Закінчуючи аналіз наведених трудових ресурсів, можна в цілому дати позитивну оцінку їх використанню, але при цьому слід обов'язково звернути увагу на істотні недоліки в їх використанні і наявності резервів.

2. Аналіз стану і використання основних фондів

2.1 Аналіз складу, структури і технічного стану основних фондів

Аналізуючи основні фонди» насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними фондами. Але економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть спричинити і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі основні засоби і невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості та інших галузей народного господарства). Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно поділити їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершеного будівництва, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1, рядок 020), додатково можна поцікавитися, за рахунок яких коштів воно здійснювалося і чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршання цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутність коштів для фінансування цих потреб. До того ж, спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентноспроможність продукції більшості підприємств.

Говорячи про рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі фізичний знос. Але є ще й моральне старіння фондів, яке значно погіршує становище.

2.2 Аналіз виробничих потужностей

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе й непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить також і від:

Ю якості та складу сировини;

Ю трудової дисципліни і кваліфікації працівників;

Ю використовуваних на виробництві інструментів і пристосувань;

Ю асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

Ю кількості та якості ремонтів устаткування;

Ю рівня організації праці та управління тощо.

Треба розрізняти проектну (планову) і фактичну потужність. Остання може бути більшою за проектну у зв'язку з обставинами, зазначеними вище, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший за 0,5 -- 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більше того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Передусім це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей -- особливо важлива справа. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

· неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

· конструктивні недоліки в устаткуванні та його неякісний

· монтаж;

· некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

· нестача кваліфікованої робочої сили;

· недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

· відсутність належного обсягу попиту на ринку;

· інші неузгодження та помилки в організації та управлінні.

2.3 Аналіз використання основних фондів і устаткування

Усі показники використання основних засобів звичайно поділяють на дві групи:

показники екстенсивного використання;

показники інтенсивного використання.

Показники першої групи характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники другої групи пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри тощо).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з планом, у динаміці та порівняно з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

Таблиця 2.1 - ДАШ ДЛЯ АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Показник	За планом	Фактично	Відхилення
1. Обсяг товарної продукції» тис. грн.	1320	1323	+ 3
2. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	660	696,3	+36,3
3. Виробничі площі, мІ	13 200	13 230	+ 30
4. Кількість верстатів, одиниць	75	80	+ 5
5. Кількість годин, відпрацьованих усіма верстатами за рік	150000	132 300	-17 700
6.3 них у першу зміну	100000	94 500	-5500
Розрахункові показники
7. Фондовіддача (1:2)	2,0	1,9	-0,1
8. Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом за рік (5 :4)	2000	1653,75	-346,25
9. Випуск продукції на одиницю площі, грн./мІ (1:3)	100	100
10. Середньорічний виробіток одного верстата, грн. (1:4)	17 600	16 5373	-1062,5
11. Середній виробіток за 1 верстато- годину, грн. (1: 5)	8,8	10,0	+ 1,2
12. Коефіцієнт змінності (5 :6)	1,5	1,4	-0,1

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції*). Необхідно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Нарешті, слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в його використанні можуть бути пов'язані:

з наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

зі змінами асортименту і структури випуску продукції, а

отже, і потреб у тих або інших видах устаткування;

з рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами

і кваліфікованою робочою силою;

4) з технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням;

5) з іншими причинами.

Розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції (за даними табл. 2.1)

І. З використанням величини основних фондів

1.Зміна величини основних виробничих фондів:

36,3 тис. грн. * 2 грн./грн. = 72,6 тис. грн.

2.Зміна фондовіддачі:

-0,1 грн/грн. * 696,3 тис. грн. = - 69,63 тис, грн.

Разом: 3,03 тис. грн.

II. З використанням виробничих площ

1.Зміна виробничих площ:

+30 мІ * 100 грн. / мІ = + 3,0 тис. грн.

2.Зміна випуску продукції у розрахунку на одиницю площі:

0*132300 мІ = 0,0

Разом: 3,0 тис.грн.

III. З використанням кількості верстатів

1.Зміна кількості верстатів:

5 * 17,6 тис. грн. = 88 тис. грн.

2.Зміна середньорічного виробітку одного верстата:

- 1062,5 грн. * 80 = - 85 тис, грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

IV. З використанням відпрацьованого часу

1.Зміна кількості відпрацьованих годин:

-17700 год * 8,8 грн./год = -155,76 тис. грн.

2.Зміна виробітку за 1 верстато-годину:

1,2грн/год * 132300 год =158,76 тис, грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

Те саме, але з трьома факторами:

1.Зміна кількості верстатів

5 * 2000 год * 8,8 грн/год = 88000 грн.

2.Зміна кількості годин, відпрацьованих одним верстатом за рік:

- 346,25 год * 80 -8,8 грн. / год = - 243 760 грн.

3.Зміна середнього виробітку за одну верстато-годину

1,2 грн/год * 1653,75 год * 80= 158 760 грн.

Разом: 3000 грн.

Зведення резервів, тис. грн.

69,63

***********#**

Підвищення фондовіддачі до планового рівня- 69,63

Підвищення середньорічного виробітку одного верстата до планового рівня -85

Більш повне використання часу роботи верстатів - 155,76

Доведення часу роботи кожного верстата

243,76

до запланованого рівня -243,76

243,76

Усього: 243,76

3. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та їх використання

3.1 Загальна оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займаються спеціальний підрозділ -- відділ матеріально-технічного постачання, складські та транспортні служби. Значну увагу приділяють цьому плановий і технічний відділи, головні адміністратори підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку забезпечення підприємства необхідними основними та допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, наливом та електроенергією тощо. Слід з'ясувати причини і виявити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.

Одна з причин -- недбале складання плану постачання, внаслідок чого в ньому не зазначені деякі з потрібних матеріалів, а отже, не робляться відповідні замовлення постачальникам. Водночас можуть бути прорахунки в обсягах потреби і термінах постачання. Аналіз повинен виявити, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Далі необхідно проаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання, дотримання передбачених угодами термінів і ритму виробництва. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою залежить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Надалі це дає змогу уникнути багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий характер співробітництва з найбільш відповідальними і надійними -- теж важливий фактор нормального забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Аналіз мусить показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками, які заходи вживались у разі затримок чи інших порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство маті чи інші відхилення.

Певним показником у цій справі можуть бути суми штрафних санкцій, які підприємство пред'явило своїм постачальникам для покриття збитків унаслідок порушень постачання. Доречно вивчити і «коефіцієнт корисної дії» цих санкцій, якість юридичного обґрунтування і супроводження. Взагалі, юридичний бік процесу постачання, юридична підтримка договірних стосунків-- вельми важлива справа, яка потребує окремої оцінки при аналізі.

3.2. Аналіз складських запасів матеріальних ресурсів

Певна неритмічність, а також недопостачання можуть бути повністю або частково нейтралізовані за допомогою складських запасів матеріалів та інших ресурсів. Отже, ці запаси виконують функцію амортизатора в постачанні. У процесі аналізу дається оцінка загальної величини складських запасів, динаміці «залишків, комплектності, наявності непотрібних і зіпсованих матеріалів і сировини. Як критерій при аналізі використовують нормативи, розраховані по групах і окремих видах матеріалів або сировини. Нормативи мають не тільки грошовий вираз, а й натуральний (днів запасу).

--відхилення, пов'язані з надходженням ресурсів на підприємство;

--зміна обсягів випуску продукції;

--зміна норм витрат ресурсів на виробництво окремих видів продукції;

--асортиментно-структурні зрушення у виробництві;

--прорахунки при обчисленні самих нормативів тощо.

Аналіз завершують розробкою заходів щодо оптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

3.3 Аналіз використання матеріальних ресурсів і розрахунок впливу факторів на обсяг випуску продукції

Недоліки у постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим призначенням спричинюють невиконання плану виробництва продукції при загалом задовільному матеріальному постачанні.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріаломісткості або оберненого до неї показника матеріаловіддачі. Ці показники можна розрахувати в цілому по всій товарній продукції, а також по окремих виробах. Слід вивчити, зміну цього показника в динаміці та порівняно з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат і сконцентрувати увагу на з'ясуванні причин зміни цих показників і можливих резервів економії. У процесі використовують як допоміжні показники рівня відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Аналіз виконання норм витрат матеріалів та інших ресурсів є, безперечно, головним питанням цієї теми. Досліджуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід ураховувати, що головні причини, які зумовлюють поступове їх зниження, такі:

а) конструктивне поліпшення виробів, у тому числі спрощення;

б) удосконалення технології виробництва;

в) повторне використання відходів виробництва;

г) коригування рецептур;

д) зменшення частки кінцевого браку продукції;

є) зміна якості споживаних матеріалів (сировини), а також вироблюваної продукції;

є) інші.

Під час аналізу слід оцінити обґрунтованість самих норм, своєчасність їх перегляду. Сучасне нормативне господарство -- важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх формування допомагає запобігти зайвим витратам ресурсів і тим самим істотно поліпшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто виявляються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Але здебільшого мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни або зумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані прагненням до здешевлення виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпульсивний характер і недостатньо обґрунтовані, унаслідок чого вони найчастіше завдають шкоди виробництву. Наприклад, погіршують якість виробів, а отже, і репутацію фірми. Тому, у разі великої кількості замін матеріалів, слід у цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів і, зокрема, організації та управління на підприємстві. Аналіз може виявити випадки, коли деякі допоміжні матеріали зовсім не використовуються у процесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути нестача цих матеріалів або суттєвий брак часу в процесі виробництва. Не варто казати, на яку оцінку заслуговує така «економія».

Якщо підприємство не має змоги виробити необхідну кількість продукції через нестачу основних матеріалів, то воно переходить на випуск тих виробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі. Так виникають асортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і їх слід відносити до категорії вимушених.

Проте на підприємствах іноді трапляються і такі випадки, коли ці зрушення викликані зовсім іншими причинами, але маскуються під нестачу матеріалів і незадовільне постачання. Це вимагає від аналітиків особливої пильності та об'єктивності. Мабуть, необхідно додати, що останні порушення у випуску продукції штучно ускладнюють роботу відділу матеріально-технічного постачання. На вимогу адміністрації робітники відділу, залишивши на деякий час планову роботу, починають «вишукувати» додаткові незамовлені матеріали, а основний процес постачання у цей час здійснюється без належного контролю.

Переходячи до розрахунків впливу найбільш загальних факторів, складемо табл.3.1 і виконаємо потім відповідні розрахунки їх впливу на обсяг товарної продукції.

Таблиця 3.1 - ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ .
Показник	За планом	Фактично	Відхилення
1. Товарна продукція, тис. грн.	1320	1323	+ 3
2. Витрати основних матеріалів, тис. грн.	708	860	+ 152
3. Матеріаловіддача (1:2)	1,8644	1,5384	-0,326
4. Матеріаломісткість продукції (2:1)	0,3364	0,65	+ 9,1136

Розрахунок впливу факторів

1. Зміна суми матеріальних витрат на виробництво продукції:

152 тис. грн. * 1,8644 = + 283,39 тис. грн.

2. Зміна матеріаловіддачі порівняно з планом:

- 0,326 * 860 тис, грн. = - 280,36 тис, грн.

Разом: + 3,03 тис. грн.

Другий варіант розрахунків з використанням показника матеріаломісткості продукції

1. Зміна суми матеріальних витрат на виробництво продукції: 152 тис. грн.: 0,5364 = + 283,3 тис. грн.

2. Зміна матеріаломісткості продукції порівняно з планом (зворотний вплив):

- (+ 0,1136) * 1323 тис. грн.: 0,5364 = -280,2 тис, грн.

Разом: + 3,1 тис. грн.

Проілюструвати вплив додаткових факторів можна за допомогою табл. 3.2.

трудовий матеріальний ресурс робочий час

Таблиця 3.2 - ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

1 Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)
1. Обсяг виробництва цементу, тис. т	1200	1235	+ 35
2. Залишок клінкеру на початок року, тис. т	20	25	+ 5
3. Вироблено клінкеру за рік, тис. т	970	990	+ 20
4. Використано клінкеру -- всього, тис. т утому числі:	982	1003	+ 21
-- на виробництво власної продукції	960	950	-10
-- на поставку іншим підприємствам	22	53	+ 31
5. Залишок клінкеру на кінець року, тис. т	8	12	+ 4
6. Норма витрат клінкеру на 1т цементу, кг	800	769,23	- 30,77
7. Вихід цементу з 1 т клінкеру, т	1,25	1,3	+ 0,05

Спрощений розрахунок передбачає визначення впливу тільки двох факторів. Це:

1. Зміна кількості використаного клінкеру на виробництво власної продукції:

- 10 тис. т * 1,25 т/т = - 12,5 тис. т.;

2. Зміна матеріаловідцачі:

+ 0,05 т/т * 950 тис, т = + 47,5 тис, т.

Разом: + 35 тис. т.

Перший фактор має комплексний характер і узагальнює дію таких чотирьох факторів:

а) вплив понаднормативного залишку клінкеру на початок року:

+ 5 тис. т * 1,25 = +6,25 тис. т;

б) вплив зміни обсягу виробництва клінкеру за рік порівняно з

планом:

+ 20 т * 1,25 = + 25,0 тис. т.;

в) вплив зміни залишку клінкеру на кінець року (зворотний

вплив):

- (+ 4 тис. т ) * 1,25 = - 5 тис. т.;

г) вплив понадпланового продажу клінкеру іншим підприємствам галузі (зворотний вплив):

-(+31 тис, т)-1,25=- 38,75 тис, т.

Разом:-12,5 тис. т

Ці розрахунки можна виконати з використанням показника норми витрат на одиницю продукції таким чином:

1. Зміна-кількості використаного клінкеру на виробництво власної продукції:

10 тис. т: 0,8 т/т = - 12,5 тис. т;

2. Зміна норми витрат на одиницю продукції (матеріаломісткості):

- (- 0,03077) * 1235 / 0,8 = + 47,5 тис. т,

у тому числі у складі першого фактора:

а) 5: 0,8 = + 6,25 (тис. т);

б) 20 :0,8 - + 25 (тис. т);

в)-4:0,8=-5(тис.т);

г) - 31 :0,8 = - 38,75 (тис. т). Усього:- 12,5 тис, т

Разом: + 25 тис. т.

Отже, резерви виробництва становлять 43,75 тис. т цементу (5,0+38,75).

Размещено на Allbest.ru