Віртуалізація виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віртуалізація виробництва

віртуальний підприємництво управління економіка

Cьогодні ми можемо спостерігати, як основи традиційної економіки та принципи ведення бізнесу еволюційно змінюються. З'явилась нова форма ринкової економіки - віртуальна економіка - яка передбачає можливість здійснення економічних операцій в електронному просторі. Глобальна мережа Інтернет надає необмежені можливості для здійснення електронної економічної діяльності, а це означає, що бізнес-процеси здійснюються миттєво у будь-якій точці простору. Сьогодні Інтернет (а також Intranet та Extranet) спільно з новітніми інформаційними технологіями фактично є потужними засобами, які роблять можливим не тільки функціонування віртуальних підприємств, а й віртуальний бізнес прибутковим.

Глобалізація економіки сьогодні - це організація праці в глобальних масштабах, що спричиняє за собою стирання національних меж. Глобальні телекомунікаційні мережі дозволили невеликим фірмам за рахунок організації співпраці добиватися значної економії завдяки своїм малим розмірам і великим масштабам ринку. Робоче місце і офіс сьогодні - це точка, підключена до глобальної мережі. Глобальні інформаційно-комунікаційні мережі вивели економічне співробітництво і ділову взаємодію за колишні рамки. Співпраця в бізнесі вже не обмежується двосторонніми союзами компаній, сьогодні вже цілі групи фірм об'єднуються для досягнення загальної мети.

Відповідно, і конкуренція на світових ринках набуває нових форм: група проти групи. Вся земна куля зв'язана сьогодні в єдиний електронний ринок, на якому функціонують динамічні «транснаціональні підприємства» і «глобальні віртуальні організації». Доступ на ринок дістали ті, хто раніше нього не мав, що поставило на перший план завдання організації взаємодії, а не процеси товарообміну. У зв'язку з цим сам ринок з точки обміну готовими товарами поступово перетворюється на місце проведення різного роду операцій. Зростання ролі операцій і знань (і, взагалі, нематеріальних активів) в новій економіці ще більше підсилює рух у бік глобалізації, оскільки «знання не відає меж». А коли з часом операції і знання перетворюються на головний економічний ресурс, економіка може бути тільки світовою, хоча окремі компанії і організації працюватимуть і в рамках регіонів. По суті, віртуальна компанія непогано заробляє одночасно задовільняючи клієнта продуктом, а підрядчиків зарплатою. При нормальному податковому навантаженні, відповідному законодавстві, відкритості, довірі до влади як з боку громадян, так і з боку інвесторів віртуальні організації, торгівельні площадки, Інтернет аукціони, віртуальні біржі та інші підприємства будуть неодмінно функціонувати з прибутком.

3. Простір віртуалізації підприємств охоплює три основні категорії явищ:

- віртуальний ринок - ринок товарів і послуг, що існує на основі комунікаційних і інформаційних можливостей глобальних мереж (Internet);

- віртуальну реальність, тобто відображення та імітацію реальних розробок і виробництва в кібернетичному просторі, що одночасно є й інструментом, і середовищем;

- віртуальні (мережоподібні) організаційні форми.

Виділяють основні конкурентні переваги віртуальних підприємств:

- швидкість виконання ринкового замовлення;

- можливість зниження сукупних витрат;

- можливість повнішого задоволення потреб замовника;

- можливість гнучкої адаптації до змін навколишнього середовища;

- можливість знизити бар'єри виходу на нові ринки.

Поряд із переліченими щойно перевагами віртуальні підприємства мають і деякі слабкі місця:

- надмірна економічна залежність від партнерів, що пов'язано з вузькою спеціалізацією членів мережі

- практична відсутність соціальної і матеріальної підтримки своїх партнерів внаслідок відмови від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових відносин;

- небезпека надмірного ускладнення, що випливає, зокрема, з різнорідності членів підприємства, неясності стосовно членства в ній, відкритості мереж, динаміки самоорганізації, невизначеності в плануванні для членів віртуального підприємства.

Таблиця 1 - Переваги та недоліки функціонування віртуального підприємства

При створенні віртуальної організації може виникнути низка проблем, що полягають у необхідності:

- детального вивчення партнерської компанії, особливо її базової компетенції;

- визначення організаційної придатності партнерської компанії як у технологічному, так і в соціальному плані;

- створення високого рівня довіри між компаніями-партнерами;

- формування коопераційного менеджменту з метою координації діяльності територіально розподілених партнерських компаній і встановлення взаємозв'язків, що заслуговують довіри, між компаніями-партнерами.

Традиційні системи управління логістичними процесами не забезпечують адекватної реакції на потреби ринку, які часто вимагають певних новацій під час свого задоволення. Internet-технології ведення бізнесу з'явилися у відповідь на виникнення потреби в них у зв'язку з переходом від індустріального суспільства до постіндустріального - інформаційного. В індустріальну епоху головним товаром були матеріальні предмети, в постіндустріальну ним стали інформація, ідеї, права, взагалі - нематеріальні активи

З появою можливості безготівкової електронної оплати товарів і послуг і використання глобальної мережі для проведення трансакцій по усьому світу з'явилося таке унікальне явище, як «електронна комерція». Багато Web-каталогів, що існували на той момент у рекламних та інформаційних цілях, було доповнено можливістю негайного придбання товару. Ці зміни сприяли виникненню нових бізнес-структур, що за допомогою Internet можуть встановлювати партнерські стосунки, перебуваючи в будь-якому місці світу. Це, у свою чергу, дало змогу територіально віддаленим підприємцям або компаніям за допомогою інфокомунікаційних технологій розробляти ефективні технологічні процеси виробництва товарів і послуг. Такі бізнес-структури дістали назву віртуальних підприємств.

Віртуальне підприємство (ВП) - це принципово нова концепція виробництва, цілком зорієнтована на замовника, оскільки його основні характеристики - швидкість виконання замовлень і повнота задоволення потреб клієнта на основі інтеграції діяльності підприємств з допомогою новітніх технологій. Головним підгрунтям є організація взаємозв'язку бізнес-процесів, спрямована на формування конкретного механізму виробництва товарів (надання послуг) на територіально розподілених підприємствах, при якій максимально проявляються ключлві компетенції організацій, колективів і людей. Саме така організаційна форма дозволяє сформувати гнучку, розподілену в просторі сукупність компаній, найбільш пристосовану для якнайшвидшого випуску нової продукції (послуги), підвищення її конкурентоспроможності й оперативної поставки на ринок з метою максимально задовольнити вимоги замовника.

Віртуальна організація являє собою мережу ділового співробітництва, що охоплює основний бізнес цієї організації, її зовнішнє оточення (постачальників, споживачів і т. ін.), функціонування яких координується і поєднується за допомогою сучасних інформаційних технологій і засобів телекомунікацій. Саме останні разом з мережоподібними принципами організації багато в чому забезпечили формування віртуальних організацій, оскільки вони роблять принципово не обов'язковою фізичну наявність менеджерів на робочих місцях. Віртуальні колективи групують людей у міру виникнення необхідності створювати певну вартість для задоволення специфічних потреб. При цьому не виникає фізичного колективу як організації, а відбувається лише об'єднання особливих відмітних здібностей у систему, що стає здатною створювати необхідну вартість. Концепція віртуальної організації відкриває принципово нові можливості для бізнесу й широко використовуватиметься в XXI столітті. Мережоподібний характер віртуальних підприємств виявляється в тому, що глобальна мережа використовується для обміну необхідною інформацією між географічно віддаленими підрозділами компанії. ВП полягає саме в інтеграції унікального досвіду, виробничих можливостей і передових технологій низки підприємств-партнерів при роботі над одним чи декількома пов'язаними проектами, які вони не здатні виконати поодинці. Зокрема, утворення віртуальної організації з неоднорідних складових може забезпечити взаємну компенсацію їх недоліків і підсилення переваг. Так, наприклад, можна об'єднати гідності великих підприємств, потужних, але з високим рівнем інерційності, які повільно реагують на зміни ринку, і малих підприємств, що потерпають від нестачі ресурсів, але здатних швидко реагувати на зміни.

Ядро моделі віртуального підприємства

Віртуальні підприємства, як правило, орієнтуються не на задоволення потреб якогось «усередненого» сегмента ринку, а на виконання певних ринкових замовлень і задоволення визначених запитів конкретних споживачів (замовників). Віртуальне підприємство підвищує швидкість і якість виконання замовлення, об'єднуючи ресурси різних партнерів у єдину систему. Адже звичайному («монолітному») підприємству, наприклад, для розробки і виведення нового товару на ринок потрібно залучити значні ресурси, тимчасом як віртуальне підприємство шукає нових партнерів, що мають відповідні ринковим потребам ресурси, знання і здібності, з метою спільної організації і реалізації цієї діяльності. Тобто вибираються підприємства (організації, окремі колективи, люди), що мають ключову компетенцію у формі ресурсів і здібностей для досягнення конкурентної переваги на ринку.

Принципи утворення віртуального підприємства ілюструє рис. 2.3.

Як правило, партнерство у віртуальній структурі виникає на певний строк або до досягнення визначеного результату (наприклад, виконання замовлення). Іншими словами, партнерство є тимчасовим, і, наприклад, на визначених етапах життєвого циклу виробу чи в разі зміни ринкової ситуації у мережу можуть залучатися нові партнери або виключатися старі.

Можливі різні типи віртуальних структур (рис. 2.4) - від мобільних торговельних агентів до роз'єднаних територіально партнерських кластерів.

Термін «віртуальне підприємство» використовується у двох сенсах.

Методологічно ВП - найпередовіша і ефективна форма організації підприємства, що є найкращою з точки зору наявних технічних і економічних умов. З практичної точки зору ВП являє мережну, комп'ютерно-опосереднену організаційну структуру, що складається з неоднорідних взаємодіючих агентів, розташованих у різних місцях.Ці агенти працюють над одним або декількома виробничими спільними проектами, знаходячись між собою у відношеннях партнерства, кооперації, співробітництва, координації.

Прикметник «віртуальне» може інтерпретуватися як «фіктивне» те, що не існує в реальному фізичному просторі, або як «розширене за рахунок спільних ресурсів».

Віртуальне підприємство з нефіксованою організаційною і територіальною структурою стає основою мережної економіки. Воно створюється шляхом відбору потрібних організаційно-технологічних, людських й інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з допомогою комп'ютерних мереж. Взаємодія реально існуючих фахівців і підрозділів різних підприємств реалізується віртуально. Така структура не має галузевих або відомчих обмежень, що дозволяє сформувати гнучку й динамічну організаційну структуру, котра найкраще пристосована до швидкого випуску та оперативного постачанню нової продукції на ринок.

ВП полягає саме в інтеграції унікального досвіду, виробничих можливостей і передових технологій низки підприємств-партнерів при роботі над одним чи декількома пов'язаними проектами, які вони не здатні виконати поодинці. Зокрема, утворення віртуальної організації з неоднорідних складових може забезпечити взаємну компенсацію їх недоліків і підсилення переваг. Так, наприклад, можна об'єднати гідності великих підприємств, потужних, але з високим рівнем інерційності, які повільно реагують на зміни ринку, і малих підприємств, що потерпають від нестачі ресурсів, але здатних швидко реагувати на зміни.

4. Не обтяжені рамками єдиної організаційної структури, учасники ВП гуртуються навколо спільної ідеї і вибудовують свої відносини як партнери по бізнесу. Великою мірою успіх віртуальних підприємств залежить від того, чи зможуть його засновники створити атмосферу довіри, високої виконавчої дисципліни та зацікавленості в отриманні спільних результатів, які б дозволили учасникам добровільно виконувати взяті на себе зобов'язання, бути готовими поділити не тільки зиски, але й можливі ризики.

Прозорість відносин з партнерами може бути забезпечена обумовленими однаковими для всіх учасників чіткими правилами, які регламентують як самі відносини у процесі функціонування підприємства, так і моменти їх встановлення та розторгнення.

Віртуальна організація бізнес-процесів - віртуальні підприємства - характеризується наявністю багатьох форм. Це може бути, наприклад, мережа стабільного постачання, що працює як єдине підприємство, або ж мережа компаній, що діють роз'єднано, незалежно від того, чи входить ця мережа до загального процесу постачання, чи її функції полягають в обміні необхідною інформацією.

Очевидно, що для планування, організації та координації діяльності віртуальних підприємств необхідні й відповідні управлінські підходи. Легко помітити, що при створенні віртуальних підприємств можуть бути підприємства, які концентрують свої зусилля виключно на управлінні компетенціями третьої сторони. В даному випадку таке підприємство повинно мати як мінімум такими здібностями:

- Вміти ідентифікувати та залучати ключові компетенції, необхідні для реалізації проекту (аспекти менеджменту знань);

- На основі прівеченних компетенцій організувати процес створення та збуту продукції (аспекти функціонування мережі).

На основі цього можна в загальному вигляді сформулювати основні функції управління віртуальним підприємством як мережею партнерів:

1. Визначення вимог (завдань) проекту.

2. Пошук та оцінка можливих партнерів (виконавців).

3. Виділення виконавців, які оптимально відповідають завданням.

4. Залучення та розподіл виконавців.

5. Постійне відстеження та перерозподіл (якщо це необхідно) партнерів і ресурсів по задачам.

В Україні деякі компанії, котрі працюють у галузі інформаційних технологій, бізнес-продюсування, створили мережні структури для управління. Першою серед них була потужна корпорація «Квазар-Мікро». Але про існування в Uanet - українському сегменті Internet - повноцінних віртуальних підприємств, що мають їх чітко визначені ознаки, поки казати рано.

В умовах зростаючої спеціалізації підприємств і різноманіття форм поділу праці, а також концентрації підприємств на своїх ключових компетенціях ідея віртуальності стає дедалі привабливішою в практичному розумінні.

На сьогоднішній день все більше і більше компаній у світі працюють за моделлю віртуальної корпорації. Серед таких компаній можна назвати: Cisco, IBM, Intel, Verifone, Boeing, 3M, Hewlett-Packard та інші.

Висновок

Отже, віртуальні підприємства стають реальністю, але без застосування передових рішень із управління ідентифікацією практично неможливо змушувати їх працювати належним чином. Задля успішної побудови віртуальних підприємств компанії повинні водночас й відкрити свої системи, й захистити їх для вирішення критично важливих задач, забезпечивши при цьому надання сервісів високого рівня. Слід підкреслити, що розвиток заснування віртуальних форм організацій характеризується відставанням фундаментальних наукових досліджень про практичний досвід. Хоча успіх багатьох функціонуючих віртуальних підприємств очевидний, залишаються відкритими багато запитань організації та функціонування віртуальних підприємств. Деякі проблеми можна оцінити як свого роду хворобу росту, властиву будь-який інноваційної концепції.

Джерела

1. http://referaty.net.ua/referaty/referat_21705.html Катаев А.В.

2. Економічні науки /11. Логістика Скримська Т.С., Бабій І. В.

http://www.rusnauka.com/33_NIEK_2008/Economics/37412.doc.htm

3. Ірина Козак, 2001 http://isep1.narod.ru/pubn/kozak_virt.htm

4. http://www.management.com.ua/ims/ims001.html#4

5. http://poglyad.com/students/item/9521/ Дипломна робота «Управління віртуальною організацією», 2007 рік.

6. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/…14/…/Podchasova.pdf

Размещено на Allbest.ru