Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством КП "Втп "Вода"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "Вода")

Реферат

Об'єкт дослідження - Комунальне підприємство “Виробничо-технологічне підприємство “ВОДА”.

Мета дипломної роботи - дослідження механізму антикризового управління та розробка й обґрунтування практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” та виходу його із кризового стану.

Методи дослідження - теоретичного узагальнення; аналізу і синтезу; ряди динаміки; статистичного аналізу; порівняльний аналіз; метод абсолютних, відносних і середніх величин; табличний, графічний метод;

У дипломній роботі розкриті теоретичні аспекти антикризового управління на підприємстві, визначено сутність та особливості розвитку антикризових процесів, наведені основні форми, методи та алгоритми системи антикризового управління. Проведений аналіз виробничо-господарської діяльності КП “Втп “ВОДА” за 2004-2006 рр.

У ході виконання проектного розділу запропоновано впровадити такі заходи: зниження собівартості продукції за рахунок адресної санації ділянок водоводу №2, на загальну суму 7389,955 тис. грн.; розглянутий проект зниження обсягів дебіторської заборгованості споживачів послуги холодного водопостачання, шляхом оптимізації роботи сервісних центрів КП “Втп ”ВОДА”, на загальну суму 2543,57 тис. грн., а також запропоновано проект зі зниження неврахованих втрат та врегулюванням взаємин з комунально-побутовими підприємствами, на загальну суму 3149,04 тис. грн. Впровадження проектів планується згідно з їх етапів та технологічного регламенту за кошти державного та міського бюджетів.

Вступ

Україна є країною з ринковою економікою, такий статус офіційно надано нашій країні з 1 грудня 2005 року Євросоюзом, а з 17 лютого 2006 року Сполученими Штатами Америки. Отже, Україна вступає в нову фазу свого розвитку, що характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних методів досягнення конкурентоздатності у світі, створенням нового механізму міжнародного партнерства нашої держави в глобальних процесах сучасності. Теперішні реалії переходу України до нового етапу становлення ринкових відносин характеризуються недостатнім рівнем готовності економіки нашої країни до впровадження високоефективних форм фінансово-економічного співробітництва. Останнім часом ця проблема є досить відчутною. Це пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління економічною діяльністю у сучасних умовах. Разом з тим, відкриття кордонів та розвиток ринкової економіки в Україні призводить до зростання конкуренції на внутрішньому ринку, що негативно впливає на діяльність українських підприємств, непристосованих до діяльності в умовах ринку.

Слід зауважити, що у країнах з ринковою економікою щорічно сотні тисяч підприємств припиняють свою діяльність, втративши актуальність внаслідок не відповідності виробничого й інтелектуального потенціалу запитам в першу чергу індустрії. Криза неефективних підприємств - це нормальне явище ринкової економіки, проте, варто відзначити, що важливою тенденцією залишається істотний вплив багатьох факторів і категорій, пов'язаних зі слабкою зацікавленістю державного сектору цими питаннями в Україні і тому це є погрозою для ефективного ведення бізнесу. Таким чином, дослідження функціонування механізму управління підприємством яке знаходиться у кризовому стані в умовах ринкової економіки та пошук шляхів його вдосконалення надзвичайно актуальні.

Специфікою розвитку кризових явищ на вітчизняних підприємствах є перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкової, неадекватні наслідки впровадження ринкових взаємовідносин, а також, складна політична і законодавча ситуація, але зрозуміло, що у будь-якому випадку, на розвиток бізнесу впливають, не лише ці фактори. Багато економічних реформ, проведених в ході переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання, не враховували специфічні особливості структури і взаємозв'язки галузей економіки України, супроводжувались зміною умов і принципів функціонування підприємств, слід зауважити, що основні причини і механізми розвитку кризи розкриті в неповному обсязі, це ускладнює розробку правильних економічних способів виходу з кризи.

Об'єктом даного дослідження є КП “Втп “ВОДА”

Предметом дослідження є аналіз фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та антикризове управління його діяльністю.

Метою даного дослідження є проведення аналізу фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та розробка й обґрунтування практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” на виходу його із кризового стану.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

- проведений теоретичний аналіз та узагальнено підходи стосовно визначення понять „криза” та „антикризове управління” на макро- та мікрорівні;

- досліджено та систематизовано основні показники, що є ознаками кризового стану підприємства;

- досліджено основні механізми та інструментарії подолання кризи на мікро- (підприємство) та макро- (держава) рівнях та проведено систематизацію;

- проведений техніко-економічний та фінансовий аналіз господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”;

- сформульовані і розроблені пропозиції щодо антикризового управління діяльністю КП “Втп “ВОДА”.

Для досягнення поставленої мети було використано наступні методи дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу - для з'ясування та уточнення сутності поняття „криза” та „антикризове управління”, статистичного аналізу - для вивчення, групування, виявлення тенденцій видозмін чинників що впливають на виникнення кризових явищ на мікро- та макрорівнях, табличний - для представлення розрахунків і конкретних результатів, графічний - для наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного зображення теоретичних і практичних положень дослідження, фінансово-економічний - для дослідження господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп'ютерних технологій та програмного забезпечення (Ms Word, Ms Excel, Statistica).

Окремі і загальні теоретичні положення проведеного дипломного дослідження оприлюднено на Всеукраїнській міжвузівській науковій студентські конференції “Проблеми економіки, управління та розвитку підприємств в сучасних умовах”.

Розділ 1. Обґрунтування актуальності обраної теми

1.1 Кризи, їх класифікації та причини виникнення

В умовах ринкової економіки постійно виникають кризові ситуації як для окремих суб'єктів господарювання, так і для системи в цілому. Часто у відповідь система сама виробляє адекватні механізми, що спочатку проходять апробацію на практиці, а потім обґрунтовуються теоретично. Практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх усунення (антикризове управління).

Перш, ніж обговорювати питання присвячені організації процесу управління підприємствами, що знаходяться в кризовому стані, треба визначитися з термінологією, бо вона є не лише джерелом алгоритмів антикризового управління, але й інформативною системою. Питання розробки окремих аспектів антикризового управління розкрито у роботах багатьох учених-економістів: Короткова Є.М. [1], Василенко В.А., Мірошника І.Є. [2], Максимова О.Б. [3] та ін.

Поняття „криза” у толковому словнику Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов С.І., Шведова Н.Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення.

На макроекономічному рівні (держава) поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон'юнктури, виробництва, інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. та ін.) у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і структуру циклів [52].

На мікрорівні (підприємство) за думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві [52]. У той же час, як Фомін Я. [25], Захарченко В. [26], Балабанов І, [33] вважають, що поняття “криза” відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління, але якщо з цих позицій розглядати внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи, з іншого боку виникнення кризи на макроекономічному рівні, також, є наслідком невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим управлінням на макроекономічному рівні.

Нині, на більшості українських підприємств основу виробництва складає застаріле і зношене устаткування. Результат - низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції в порівнянні з закордонними аналогами. В економічному змісті на мікро- рівні “криза” означає дефіцит коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової потреб в оборотних коштах [8-10].

Слід зауважити, що кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти. Настання криз викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи. Практика показує, що кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, але і за самою своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи, з'являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що визначають оцінку ситуації, розробку і вибір оптимальних управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їхнього розв'язання [12].

Основні характеристики кризи диференціюються за: типологічною приналежністю, масштабом, проблематикою, гостротою; галуззю розвитку, причинами, можливими наслідками та фазами прояву кризи [17].

За масштабами прояву кризи поділяють на загальні і локальні кризи, загальні кризи охоплюють соціально-економічну систему у цілому, локальні - тільки частину її.

За формою прояву кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Несподівані кризи часто бувають результатом грубих помилок в управлінні, чи будь-яких природних явищ.

Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер), вона може виникати періодично і має відомі фази свого настання і протікання. За фазами прояву існують також кризи явні і латентні (сховані). Перші протікають помітно і легко виявляються, другі є схованими, протікають відносно непомітно і тому є найбільш небезпечними. За гостротою прояву кризи, також, бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи, вони протікають складно і нерівномірно. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно, їх можна передбачити, ними легше керувати.

Важливу роль у кризових ситуаціях відіграє фактор часу, залежно від чого, уся сукупність можливих криз на групи, затяжних і короткочасних криз. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно.

За проблематикою можна виділити макро- і мікро кризи. Макро кризі властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікро криза захоплює тільки окрему проблему чи групу проблем. Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікро- кризою, як ланцюгова реакція, може поширюватися на всю систему чи всю проблематику розвитку, тому що в системі існує органічна взаємодія всіх елементів, і проблеми не зважуються окремо.

Причини криз, можуть бути різними. Зовнішні причини кризи пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Звичайно всі перераховані вище фактори можуть лежати в основі кризи підприємства, але більший вплив на стан підприємства роблять управлінські фактори.

Поняття "криза" найтіснішим чином пов'язане і з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Ризик з одного боку виступає синонімом поняття кризи, а з другого це ймовірність виникнення збитків, або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. Визначення ризику залежить від сфери діяльності його застосування.

З позиції фінансової діяльності підприємства поняття ризику та кризи, розглядаються, як дві суміжні фінансові категорії, а тому можна стверджувати, що криза (ризик) - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом у конкретному часовому проміжку чи періоді тощо [4, 6, 12].

В господарській та фінансово-економічній діяльності суб`єкта, як визначено у Фінансовому словнику, під ризиком розуміють “усвідомлену можливість небезпеки виникнення не передбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв`язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат ”. З позиції економічної безпеки, вважається, що в певному розумінні ризик є нічим іншим, як мірою економічної безпеки в діяльності підприємства. Аналіз досвіду та результатів функціонування українських підприємств є підставою для виділення таких основних груп ризик-факторів [19, 20] підприємницької діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що: ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є конкретним явищем, має вірогідний характер; може бути виміряним та оціненим; має конкретну форму прояву, пов`язану з певним об`єктом; є невід`ємним елементом фінансово-економічних відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антикризової діяльності, формами якої є компенсація, репресія, превенція.

Кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і породжує нові супутні йому негативні явища, що можуть викликати головний збиток. Тому, чим раніше будуть застосовані антикризові механізми за рахунок нових технічних засобів і інформаційних технологій, тим більшими будуть можливості великими відновлення і стабілізації підприємства. Основним документом системи управління кризами бізнесів-процесів є карта криз [20, 21, 22] (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 Карта ідентифікаторів кризових явищ

Ідентифікатор кризи	Унікальне позначення / найменування кризи
Класифікація кризи	Загальна характеристика чинника, що може викликати кризу
Умови виникнення кризи	Опис умов/причин загрози виникнення кризи
Тригери кризи	Тимчасові/ параметричні індикатори
Імовірність виникнення кризи	Кількісна міра загрози виникнення кризи
Загроза кризи	Можливі наслідки виникнення кризи
Очікувана величина кризи	Добуток ймовірності на загрозу кризи
Супутні кризи	Перелік ідентифікаторів інших криз, що знаходяться з даною кризою у будь-якій залежності, з описом цієї залежності
Відповідальний	Особа, що відповідає за моніторинг тригерів кризи

Вплив криз краще відображати не через створення робіт, що відповідають кризовим подіям, за допомогою моделювання їх можливих наслідків моделюванням їхніх можливих наслідків. Існує три формули, що враховують показники погроз і витрати на обробку криз.

Витрати на управління антикризовими програмами виражається як сума втрат і витрат на обробку ідентифікованих криз плюс сума втрат і витрат на обробку не ідентифікованих криз. Значення ефекту управління кризами визначається різницею прогнозованого ефекту і фактичних витрат на керування кризами. Слід зазначити, що на початкових етапах використання даної методики ефект від неї може показатися не досить значним, проте за час використання найбільш діючих методів профілактики і боротьби з наслідками числове значення показника ефекту управління кризами буде, безсумнівно, зростати [22,23].

1.2 Кризовий стан підприємства та його ознаки

Відомо, що стан підприємства характеризується трьома основними показниками: станом виробничих фондів, рівнем менеджменту і маркетинговою політикою. У країнах з розвинутою ринковою економікою кризове чи "падаюче" підприємство - це виробництво, де один з цих показників не відповідає вимогам і стану ринку. В Україні, як правило, на кризовому виробництві всі погано в комплексі. Тому на даному етапі розвитку вітчизняної економіки дуже важливим є питання визначення поняття “кризового стану підприємства” та виявлення основних його ознак, що властиві українським умовам господарювання [13, 14].

Загальним проблемам управління бізнес-процесами підприємства в умовах „кризового стану” присвячені роботи Хотомлянського А, Черната Т., Северіна А., Любушина М., Ляшева В. 13, 16] та багатьох інших. Відомі вітчизняні економісти Лігоненко Л. [20] Терещенко О. [21], розглядають термін “кризовий стан” як безпосередню погрозу існування підприємства.

Загрозі “кризового стану” підприємства притаманні два аспекти - зовнішній і внутрішній. Зовнішній полягає в здатності підприємства мобілізувати необхідний обсяг оборотних коштів для виконання своїх зобов'язань перед кредиторами. Внутрішній - у здатності забезпечити обсяг оборотних коштів, необхідних для ведення господарської діяльності. Підтримка величини оборотних коштів на відповідному рівні здійснюється за рахунок грошових і еквівалентних їм ресурсів підприємства [20].

З позицій стратегічного менеджменту „кризовий стан підприємства” [33] обумовлений втратою бізнес-концепції підприємства щодо створення реальної довгострокової конкурентної переваги.

З позиції маркетингової діяльності, у останній час термін „кризовий стан підприємства”, обумовлений посиленням конкурентної боротьби і різкого загострення проблем збуту продукції. В цих умовах виробники змушені пристосовуватися до вимог ринку і в той же час здійснювати регулюючий вплив на формування таких вимог.

З позицій фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності, зменшенні його ринкової вартості або падінні курсу його акцій, а також максимізації ризику неплатоспроможності [48]. Недостатність коштів для фінансового забезпечення поточної діяльності можна відобразити у вигляді нерівності [27,28]:

Поточна фінансова потреба в оборотних коштах (ПФП) визначається як сума майбутніх на момент розрахунку формули виплат по поверненню боргів (включаючи відсотки по них), а також штрафів і пені (у випадку прострочених платежів) за планований період. Покривається вона коштами прийнятними для кредиторів по змісту й умовах взаємо-залікових операцій.

Поточна господарська потреба в оборотних коштах (ПГП) являє собою різницю між сумою виробничих і невиробничих витрат на планований період, з одного боку, і обсягом виробничих запасів підприємства в межах розмірів, передбачених кошторисом, з іншої.

Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабний кризового стану підприємства три принципових характеристики (таблиці 1.2):

Таблиця 1.2 Масштаби кризового стану підприємства і можливі шляхи виходу з нього

Ймовірність банкрутства за результатами оцінки	Масштаб кризового стану підприємства	Спосіб реагування
Можливий	Легка криза	Нормалізація поточної фінансової діяльності
Висока	Тяжка криза	Використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації
Дуже висока	Катастрофа	Пошук ефективних форм санації (можливість ліквідації)

Критерії формування таких характеристик, а також найбільш адекватний спосіб реагування і застосування захисних фінансових механізмів. Такий аналіз дозволить скласти базу даних типових сценаріїв економічної поведінки в умовах кризових ситуацій, що буде сприяти оперативності та збільшенню антикризового управління.

Таким чином, ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дозволяє визначити принциповий напрямок використовуваних форм і методів його фінансового оздоровлення [21].

У ході діяльності підприємства його стан може змінюватися як в кращій, так і в гірший бік. У самій найнесприятливішій ситуації стан може стати кризовим. Щоб запобігти погіршення стану підприємства і не допустити банкрутства, за дослідженнями Кожанової Є., Отенко І. необхідно досліджувати причини такого погіршення [38]. Ковальов В. [11], Коюда О. [12], ін. [35, 30, 27], у своїх наукових працях першорядне значення у визначенні та кризового стану приділяють закономірностям руху основного капіталу, техніки, інноваційним процесам. Але це більш класичний підхід до визначення джерел кризових явищ на макрорівні, а тому в сучасних умовах розвитку України як самостійної держави з ринковою економікою, він може використовуватись лише частково.

Криза в будь-якій сфері діяльності підприємства може привести до кризових явищ та появи чинників, здатних викликати збої в нормальному режимі діяльності підприємства, що може викликати неплатоспроможність, а потім і призвести до банкрутства. З метою уникнення кризових ситуацій у діяльності підприємства, важливе значення має діагностика кризових явищ у різних сферах його діяльності.

При оцінці фінансового стану підприємства необхідно використовувати деякий вимірник, що дозволяє на якісному рівні оцінити підприємство і зробити висновок про стадію його “кризового стану”, платоспроможність, або про неплатоспроможність Відповідно до ст. 1 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [53, 18]. Для цих цілей Василенко В. [22], Терещенко О. [21] у своїх наукових працях використовують поняття “якість фінансового стану”.

Якість фінансового стану - комплексна якісна характеристика підприємства, що свідчить про ступінь його платоспроможності у момент аналізу. Вимір якості фінансового стану ці науковці у своїх наукових виданнях пропонують робити не по фінансовій звітності, а лише на підставі аналізу договорів підприємства і зіставлення графіка платежів по кредитах з календарем.

Для того щоб визначити якість фінансового стану підприємства, економісти Василенко В. [22], Терещенко О. [21], пропонують використовувати кілька ступенів якості: платоспроможне підприємство; передкризове підприємство; кризове підприємство; неплатоспроможне підприємство (після рішення Господарського Суду) [18].

Критерієм віднесення до певного ступеня якості є наступні умови (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 Критерії ступеня якості фінансового стану підприємства

Умова	Ступінь
графік платежів за борговими зобов'язаннями виконується	платоспроможне
більш половини боргів прострочено до двох місяців від договірного терміну	передкризове
більш трьох чвертей боргів прострочено до двох місяців від договірного терміну	кризове
хоча б один борг прострочений більш ніж на три місяці	неплатоспроможне

При виявленні на етапі попереднього аналізу ознак “кризового стану”, неплатоспроможності необхідно застосовувати комплекс антикризових заходів щодо повернення підприємства до платоспроможності. Для цих цілей проводиться комплексний аналіз якості фінансового стану.

Для дослідження причин кризового стану підприємства Тарасенко Н. [27], та Ковальов А. [29], пропонують проводити фінансовий аналіз стану підприємства. Схема аналізу являє собою ієрархічну систему, що включає різні методи аналізу з використанням апарата експертних оцінок для пошуку оптимальних шляхів вирішення проблем кризового підприємства.

Алгоритм розрахунку й оцінки показників формального аналізу, причин неплатоспроможності підприємства запропонований економістами Джулій Л., Горнєвою С. [40]. За допомогою головних показників діяльності підприємства оцінюється фінансовий стан підприємства, його фінансові результати, а також ефективність витрат і ресурсів.

Українські економісти Деренська Я. [10], Копитова В. [5]. та ін. пропонують розширити поняття кризової ситуації і розмежувати поняття кризи і неплатоспроможності (банкрутства).

Існують різні методи оцінки загрози банкрутства, зокрема, експрес-діагностика, що включає аналіз платоспроможності фінансової стійкості, рентабельності та діловій активності підприємства. Як відзначає ряд авторів: Георцина В., Дмитрієва В. [22], Градов А. [23], найбільш об'єктивними й адекватно відбивають реальні процеси на підприємстві є широко розповсюджені методи інтегральної оцінки загрози банкрутства.

До них відносяться: моделі для оцінки ризику банкрутства Альтмана [3], чотирьохфакторна модель прогнозування банкрутства Тоффлера Т. [4], модель очікуваної частоти банкрутства [31], комплексна однокритеріальна оцінка фінансового стану підприємства Бівера У., метод комплексного фінансового аналізу стану підприємства і ризику банкрутства Хотомлянського А. [16].

Вітчизняні українські економісти Покропивний С., Колот В., Лігоненко Л. [6], Терещенко О. [21] та ін. у аналізі останніх досліджень і публікацій виділяють три стадії розвитку кризової ситуації на підприємстві.

Виходячи з даних критеріїв, можна стверджувати, що більшість українських підприємств знаходиться на пізній стадії кризової ситуації, у зв'язку з чим виникає необхідність удосконалення методів, прийнятих у вітчизняній теорії і практиці антикризового управління.

Стадії розвитку кризових ситуацій на підприємстві визначають та обґрунтовують, які також визначають зміст, наслідки та необхідні заходи для їх усунення:

Перша - зниження обсягів прибутку (криза в широкому значенні). Наслідком цієї фази є погіршення фінансового стану підприємства, скорочення джерел і резервів розвитку. Вирішення проблем проблеми може стати як застосування стратегічного (перегляд стратегії, реструктуризація підприємства), так і зміни тактичного управління (зниження витрат, підвищення продуктивності).

Друга - збитковість виробництва. Наслідок - зменшення резервних фондів підприємства (якщо такі є в наявності, і інакше настає третя фаза). Вирішення проблеми є в області застосування управління, що реалізується, як правило, через реструктуризацію підприємства.

Третя - виснаження чи відсутність резервних фондів. На погашення збитків підприємство направляє частину оборотних коштів і тим самим переходить у режим скороченого відтворення. Реструктуризація вже не може бути використана для вирішення проблеми, тому що відсутні засобу на її проведення. Потрібні оперативні заходи для стабілізації фінансового стану підприємства і пошук засобів на проведення реструктуризації, інакше криза переходить у четверту фазу.

Четверта - неплатоспроможність. Підприємство досягло того критичної межі, коли немає засобів профінансувати навіть скорочене відтворення та (або) платити по попереднім зобов'язаннях. Виникає загроза припинення виробництва та (або) банкрутства. Необхідні екстрені заходи з відновлення платоспроможності підприємства та підтримки виробничого процесу [21].

1.3 Система антикризового управління на підприємстві

Останнє десятиліття в Україні практика ефективного використання теоретичних результатів і досвіду західної школи фінансового менеджменту зіштовхувалася з об'єктивними економічними труднощами перехідного періоду: нерозвиненістю ринкових механізмів; недосконалістю нормативно-правової бази; слабким інформаційним забезпеченням інвестиційного процесу; факторами обумовленими загальною нестабільністю економічної і політичної ситуації - що є причинами розвитку кризових явищ в Україні.

Нестабільність ринкової економіки, і тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій, а як деяку загальну закономірність властиву ринковій економіці. Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства.

Основи антикризового управління підприємством у теоретичному й практичному плані потребують сьогодні в Україні подальшої розробки і вдосконалення. У більшості випадків з метою координації та стимулювання бізнес-процесів, що відбуваються в на підприємстві механічно переносяться методи й прийоми антикризового управління, запозичені з країн ринкової економіки, які без урахування особливостей вітчизняних умов важко адаптуються до практичної господарської діяльності [31, 44, 46].

Вітчизняні економісти трактують поняття “антикризове управління” по-різному. Наприклад, Градова А. [24], визначає його як, сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно до конкретного “підприємства-боржника”. Отенко І. [38] стверджує, що антикризове управління - це управління, що вміщує: передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку. Сутність антикризового управління можна виразити в наступних положеннях.

Практично всі автори відзначають так зване “розшарування” понять антикризового і звичайного управління підприємством, пояснюючи це тим, що на сьогоднішній день вже не вистачає звичайного управління підприємством, яке не в повній мірі може визначити небезпеку та періодичність настання криз, І визначають процес антикризового управління на рівні підприємства.

Балабанов І. [33], Ванькович В. [34], розглядають антикризове управління з погляду проблем фінансів на мікрорівні, тоді як Сайфулін Р. [32], Буряк Г. [30], намагаються розглянути комплекс проблем пов'язаних не тільки з кризою окремого підприємства, але кризою в державних фінансах, в економіці цілому. Економісти, Терещенко О. [31], Коробов М. [42], та ін. приділяють увагу тільки процедурам банкрутства, в рамках закону “Про відновлення платоспроможності чи боржника визнанні його банкрутом” [7], що не дає можливості оцінити весь спектр потенційних мір нейтралізації кризового стану підприємства стосовно до українських умов функціонування.

Однак з аналізу результатів досліджень вітчизняних і закордонних учених [51, 49] випливає, що систематизація основних проблем і механізмів фінансової стабілізації підприємства не дає можливості оцінити весь спектр потенційних мір нейтралізації кризового стану, в українських умов функціонування. Економістами Александровою М., Масловою С., [50] також даний зріз законодавства регулюючого дії антикризового керуючого при застосуванні судових процедур банкрутства і перераховані основні напрямки його дій у рамках антикризового управління.

Ілясов Г. [49], виділяє три послідовних етапи здійснення фінансової стабілізації на підприємстві в умовах кризової ситуації.

Короткочасного усунення неплатоспроможності, на думку Ілясов Г. [50] можна домогтися реалізацією "зайвих" активів підприємства. Сутність фінансової стійкості, на їх думку, полягає в максимально швидкому і радикальному зниженню неефективних витрат. А забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді можливо тільки при збільшенні грошового потоку від основної діяльності підприємства.

На думку Коробова М. [42], “антикризове управління - це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку”.

З точки зору Дворецької А. [47], антикризовий менеджмент можна визначити у вигляді схеми.

Вітчизняні економісти розходяться в думці щодо моменту початку антикризового управління. Александрова М., Маслова С., [50] вважають, що процес антикризового управління повинен починатися після ініціалізації процедури банкрутства. Тоді як, Ілясов Г. [50] стверджує, що антикризове управління повинне починатися до ініціалізації процедури банкрутства з метою її недопущення.

Схематично процес виходу підприємства із кризи, запропонований Лігоненко Л. [20], Терещенко О. [21], до застосування на українських підприємствах. Процес виходу підприємства з кризи являє собою набір заходів спрямованих на поступове поліпшення якості фінансового стану і переклад підприємства з розряду кризових у розряд платоспроможних. Це досягається в ході реалізації процесу управління неплатоспроможним підприємством в умовах перехідної економіки.

Найдійовішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського „sаnаrе” - оздоровлення, видужання. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». За Законом, санація розглядається к система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника [53]. Санація є одним з напрямів антикризового управління.

Отже, визначивши основні причини та наслідки кризових явищ на підприємстві а також основні ознаки кризового стану можна зробити висновок, що більшість вітчизняних підприємств дійсно знаходяться у кризовому стані і потребують антикризового управління, особливо це стосується підприємств житлово-комунального господарства.

Розділ 2. Характеристика суб'єкта господарювання

2.1 Юридичний статус, мета і предмет діяльності КП “Втп “ВОДА”

Комунальне підприємство “Виробничо-технологічне підприємство “ВОДА” засноване, відповідно до рішення ХХVI сесії Харківської міської ради “Про створення комунального підприємства” від 28.10.04р. №169/04 та Господарського кодексу України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про власність” і інших законодавчих актів України, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Діяльність підприємства здійснюється на підставі положень Конституції та Законів України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Харківської міської ради, рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради, розпорядженнями Харківського міського голови, іншими нормативними актами і цим Статутом.

Юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90.

Генеральний директор: Колотило Віктор Дмитрович

Ідентифікаційний код: 31341854.

Орган реєстрації: виконавчий комітет Харківської міської ради.

Дата реєстрації: 09.11.2004.

Цілісний майновий комплекс КП “Втп “ВОДА” належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Основним видом діяльності КП “Втп “ВОДА” є видобуток, виробництво, обробка питної води, подача, транспортування, розподіл і реалізація усім групам споживачів м. Харкова, перестранспортування і регулювання водних ресурсів для Харківської, Донецької, Луганської областей, технічне водопостачання промислових підприємств.

Метою діяльності підприємства є забезпечення водопостачанням м. Харків та групове водопостачання населених пунктів Харківської області, регулювання водних ресурсів р. Сіверський Донець та перекид водних ресурсів, здійснення заходів щодо поліпшення екологічного стану України.

Основним предметом діяльності підприємства є:

- видобуток, виробництво, обробка питної води, подача, транспортування, розподіл та реалізація;

- здійснення планово - попереджувальних, капітальних та поточних ремонтів;

- технічне водопостачання споживачів;

- здійснення капітального будівництва;

- розробка заходів щодо раціонального використання води та установлення лімітів водоспоживання;

- розробка автоматизованих систем управління технологічними процесами водопостачання з використанням існуючих та розробкою нових технічних засобів і методів оперативного управління;

- видача технічних умов на водопостачання та узгодження проектів;

- розробка проектної документації по розвитку, реконструкції діючих водопровідних споруджень та технологічного устаткування, у тому числі по перекладці водогінних мереж замість технічно зношених;

- проведення дослідницьких і дослідно-конструкторських розробок, створення нових високоефективних технологій для одержання екологічно чистої води, по удосконаленню технологічного устаткування подачі і розподілу води з метою економії усіх видів ресурсів та безпеки водопостачання в екстремальних обставинах.

Основними джерелами централізованого водопостачання м. Харкова та населених пунктів системи групового водопостачання Харківської області є три незалежні джерела розміщені на зазначеній відстані один від одного:

- Печеніжське водосховище на р. Сів. Донець;

- Краснопавлівське водосховище із каналу “Дніпро-Донбас”;

- Артезіанські свердловини глибиною від 80 до 800м.

В комплекс робіт КП “Втп ”Вода” по забезпеченню системи централізованого водопостачання входять:

- регулювання стоку р. Сів. Донець для водозабезпечення Харківської, Донецької та Луганської областей,

- експлуатація Печеніжського водосховища;

- створення водозаборів на джерелах водопостачання;

- обслуговування та експлуатація комплексу насосних та фільтрувальних станцій, резервуарів, систем водогону та розподільчої мережі;

- контроль якості води;

- забезпечення функціонування автоматизованих систем управління технологічними процесами і організаційно-економічними задачами;

- проектно-конструкторські розробки СПКБ АСУВ, система технологічного водопостачання;

- обводнення та регулювання річок Харків, Лопань та Сів. Донець.

КП “Втп “ВОДА” забезпечує цілодобове водопостачання м. Харкова та системи групового водопостачання області. Система групового водопостачання була створена шляхом підключення до магістральних водогонів КП “Втп “ВОДА” населених пунктів (м. Лозова, м. Чугуїв, м. Первомайський, Краснопавлівка, Покотилівка та ін., всього 52). Підключення до системи групового водопостачання вказаних населених пунктів забезпечило їм друге джерело водопостачання питної води. Місто Харків споживає 95% загального обсягу подачі води системою централізованого водопостачання КП “Втп “ВОДА”.

2.2 Аналіз організаційної структури управління КП “Втп „Вода”

Організаційна структура управління відображає внутрішню форму системи управління, тобто сукупність таких елементів, як структурні виробничі підрозділи, розподілення між ними прав та відповідальності. В ній реалізуються різні вимоги до вдосконалення систем управління.

Організаційна структура підприємства та її впровадження не являють собою щось постійне, вони постійно змінюються, вдосконалюються, відрізняються багатим різноманіттям, що підтверджено об'єктивними факторами та умовами.

На КП “Втп ”ВОДА” має лінійно-функціональну організаційну структуру управління, вона характеризується тим, що керівник підприємства передає частину своїх обов'язків та уповноважень функціональним заступникам, що дозволяє розподілити адміністративно-управлінську роботу і доручити її найбільш кваліфікованим кадрам та робітникам.

Кожен з функціональних підрозділів підприємства виконує закріплені за ним обов'язки, а саме:

Генеральний директор: Розпоряджується майном підприємства в межах наданих йому прав, укладає договори, у тому числі щодо найму працівників. Видає накази і розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками КП “Втп ”ВОДА”. Директор, в межах своїх повноважень, несе повну відповідальність за діяльність підприємства, забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і іншого майна підприємства. Відкриває в банках рахунки, користується правом розпорядження засобами підприємства. Під керівництвом генерального директора знаходяться заступник генерального директора з господарсько-правових питань, заступник генерального директора з економічних та фінансових питань, головний бухгалтер, помічник з енерго-ринку, головний інженер та ін. заступники.

2.3 Техніко-економічні показники діяльності КП “ВТП „ВОДА”

Основною задачею комунальних підприємств є найбільш повне та безперервне забезпечення потреб населення конкретним видом послуг. Темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність діяльності підприємства.

Розвиток системи водопостачання є основним напрямком реформування водопостачання і за своїми масштабами і значущістю порівнюється з відродженням водопровідного господарства. На сьогодні 32,4% водопровідних мереж підприємства технічно зношені і з амортизовані (близько 800км), але продовжують експлуатуватись через відсутність коштів на їх заміну.

Загальна довжина водогонів та мереж системи водопроводу - 2471,4 км, з метою зниження нераціональних витрат води затверджена і діє Програма заходів по скороченню втрат води на 2003-2004 роки, а також Програма енерго- та ресурсозбереження КП “Втп “ВОДА” на 2003-2010 роки. Наприклад за період 9 місяців у 2004 році втрати і не облічені витрати води знизились в порівнянні з відповідним періодом 2003 року на 3,13%. Облік споживання води являється важливим етапом у раціональному використанні водних ресурсів. З 2003 року стала значно зростати кількість встановлених водолічильників холодної води на водопровідні вводи, у період з 2004 по 2005 роки продовжує зростати зацікавленість населення у встановленні квартирних приладів обліку холодної води, через що у період 2004-2006рр. помітне зниження видобутку та середньодобового обсягу подачі води у натуральних одиницях. Помітне поступове зростання основних техніко-економічних показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства (таблиця 2.1), зокрема у період 2004-2006рр. доходи від корисно відпущеної питної води зросли на 9,6%, проте при цьому зафіксовано зростання експлуатаційних витрат на 23%.

Аналізуючи динаміку основних техніко-економічних показників роботи підприємства можна зробити висновок, що щорічний випуск продукції у 2004 році порівняно з 2003 збільшився на 138,8 тис. грн., але у 2005 році знов помітне зменшення обсягів виробництва на 8,6 тис. грн. Результатом цього стало варіювання суми доходу за аналізований період.

Таблиця 2.1 Основні техніко - економічні показники КП “Втп ”ВОДА” за 2004-2006 роки

№ п/п	Показники	Од. вим.	Роки	Темпи росту, %
			2004	2005	2006	2005/ 2004	2006/ 2005
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Обсяг виробництва води (подача до мережі, всього)	тис. куб. м	264304,6	254967,9	252391	96,46	98,98
2	Корисний відпуск води	тис. куб. м	181434,4	145073,0	145350,6	80,0	100,2
3	Середній тариф	грн. куб. м	1,37	1,39	1,50	132,8	89,9
4	Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	тис. грн.	185344,0	169621,2	183660,8	91,51	108,27
5	Собівартість 1 куб. м. води з ПДВ	грн.	1,20	1,40	1,55	116,66	91,3
6	Валовий прибуток, збиток	тис. грн.	44190,5	9585,7	8922,4	21,69	93,08
7	Коефіцієнт зносу основних фондів	%	55,47	56,84	57,27	102,46	100,7
8	Чисельність персоналу	чол.	3360	3564	3412	106,07	95,7
9	Середньомісячна заробітна плата	грн.	693,07	953,5	1184,90	137,57	124,26
10	Сердньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	тис. грн.	463832,85	889747,45	929060	191,82	104,41
11	Фонд робочого часу, люд.-год.	люд.год.	6741174	7182536	6597106	106,54	91,84
12	Фонд оплати праці, тис. грн.	тис. грн.	27944,6	40779,5	48514,9	145,92	118,96

Розділ 3. Аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства КП “Втп “ВОДА”

3.1 Аналіз виконання виробничої програми

За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживчу, а й майнову вартість. Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції.

Валова продукція - це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт, враховуючи незавершене виробництво.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в ній не враховуються залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається в оптових цінах, діючих у звітному році.

Реалізована продукція - це вартість оплаченої і відвантаженої покупцеві продукції.

Аналіз виконання виробничої програми проводиться у декілька етапів:

1. Вивчення динаміки випуску продукції у співвідношенні з обсягом реалізації продукції.

2. Аналіз виконання плану по випуску продукції.

3. Аналіз структури продукції.

Аналіз динаміки обсягу випуску і реалізації продукції проводиться за допомогою показників: базисних темпів росту, ланцюгових темпів росту, середньорічних темпів росту (приросту).

Розглянемо динаміку обсягу виробництва (подача води до мережі в натуральному виразі, тис. куб. м.) і реалізації продукції (корисно відпущеної води юридичним та фізичним особам, в тому числі бюджетним та позабюджетним організаціям тис. куб. м.) КП “Втп ”ВОДА” наведено в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 Динаміка виробництва і реалізації води в натуральних показниках КП “Втп ”ВОДА” за 2004-2006 рр.

Роки	Обсяг виробництва продукції (подача води до мережі всього), тис. куб. м	Темп росту, %	Обсяг реалізації продукції, (відпущено води всім споживачам), тис. куб. м	Темп росту, %
		базисний	ланцюговий		базисний	ланцюговий
1	2	3	4	5	6	7
2004	264304,6	100,0	100	181434,4	100	100
2005	254967,9	96,46	96,46	155073,0	85,47	85,47
2006	252391,0	95,49	98,98	145350,6	80,11	93,73

Зниження обсягу подачі води (рисунок 3.1) на 9336,7 тис. куб. м. або на 3,54% в 2005 році порівняно з 2004 роком пояснюється:

- зниженням невиробничих втрат і неврахованих витрат води за рахунок постійних робіт на заходів з забезпечення надійності функціонування обсягів водозабезпечення;

- зниженням подачі води споживачам, які несвоєчасно сплачують послуги водопостачання та збільшення культури водозабезпечення при встановленні квартирних пристроїв обліку холодної та гарячої води.

Основною причиною зменшення корисно відпущеної води споживачам у 2005 році, порівняно з 2004 роком є “незбалансований обсяг”, який склав 29134,2 тис. куб. м. і не увійшов до обсягу реалізації. Це спричинило зниження нарахованих доходів від реалізації питної води, збільшення собівартості 1 куб. м. питної води, вплинуло на кінцевий результат діяльності.



Рисунок 3.1 Динаміка виробництва і реалізації продукції в натуральних показниках КП “Втп ”ВОДА”

Також причинами зниження обсягу видобутку води є зменшення реалізації води в основному за рахунок встановлення приборів обліку води, зменшення чисельності мешканців м. Харкова. Витрати води на власні виробничі і господарчо-питні потреби за 2005 рік склали 10309,5 тис. куб. м. Порівняно з 2004 роком відбулось підвищення споживання води на власні потреби на 297,2 тис. куб. м. або на 3,0%. Збільшення обсягу використання води на власні технологічні (виробничі) та господарчо-питні потреби відбулося в результаті упровадження галузевих технологічних нормативів використання води. Фактичні втрати води при транспортуванні за 2005 рік склали 107597,9,9 тис. куб. м., що вище обсягу втрат за відповідний період 2004 року на 24727,7 тис. куб. м. або на 29,8%.

Основною причиною зростання витрат води при транспортуванні є відмовлення КП “Харківські теплові мережі” від обсягів споживаної холодної води на потреби гарячого водопостачання в обсязі 29,1 млн. куб. м. за 2005 рік отриманого до системи трубопроводів КП “Харківські теплові мережі”.

За 2006 рік подано води - 252391,0 тис. куб. м., відпущено води споживачам - 145350,6 тис. куб. м., у тому числі населенню - 115156,0 тис. куб. м., або 79,2%. До обсягу відпуску не ввійшов обсяг води, поданої в мережу КП “Харківські теплові мережі” понад обсягу гарячої води, відпущеного населенню - “незбалансований обсяг”, який за 2006 рік склав 24656,3 тис. куб. м., або 14,5% від загального обсягу відпуску.

Фактично технологічний норматив використання питної води при нормі 43,24% склав 35,05%. Але неврегульованість відносин з тепловими організаціями призвела до його штучного збільшення до 45,375%.

За 2006 рік подано води 252391,0 тис. куб. м., відпущено води споживачам 145350,6 тис. куб. м., у т.ч. населенню 115156,0 тис. куб. м. або 79,2%. До обсягу відпуску не ввійшов обсяг води, поданої в мережу КП “Харківські теплові мережі” понад обсягу гарячої води, відпущеного населенню “незбалансований обсяг”, який за 2006 р. склав 24653,3 тис. куб. м., або 14,5% від загального обсягу відпуску питної води на 277,6 тис. куб. м (0,2%) в порівнянні з аналогічним періодом 2005 року. Збільшення відбувалось по категорії споживачів “інші споживачі” відповідно до рішення виконавчого комітету ХМР від 18.05.2005 р. №564 “Про впорядкування взаємовідносин КП “Виробничо-технологічне підприємство “ВОДА” та ДКП “Харківкомуночиствод” з установами та організаціями, що фінансуються з бюджету будь-яких рівнів, та іншими юридичними особами”. Обсяг відпуску води для потреб гарячого водопостачання для юридичних осіб склав в 2006 році 758,3 тис. куб. м.

Середній темп росту випуску (подача питної води до мережі, всього тис. куб. м.) і реалізації (корисно відпущена питна Вода, всього тис. куб. м.) продукції за період 2004-2006рр. можна розрахувати по середньо-геометричній зваженій наступним чином [53]:

(3.1)

де - середній річний темп росту випуску продукції;

n - кількість періодів;

- середньорічні темпи росту відповідно за три роки.

Таким чином отримуємо наступний результат:

, тобто 95,0%.

Тоді середній річний темп росту випуску продукції за 2004-2006рр. дорівнює:

Середній річний темп росту та приросту реалізації продукції визначаємо аналогічно:

або 82,0%

Звідси, середній річний темп росту випуску продукції складає -5%, а реалізації - 18,0%.

Розглянемо динаміку обсягу виробництва (подача води до мережі в грошовому вираженні, тис. грн.) і реалізації продукції (корисно відпущеної води юридичним та фізичним особам, в тому числі бюджетним та позабюджетним організаціям тис. грн.) КП “Втп ”ВОДА” надано в таблиці 3.2.

Зменшення обсягу реалізації продукції у 2005 році на 18868,6 тис. грн. порівняно з 2004 роком відбулося за рахунок зростання “незбалансованого обсягу”, а також неврахованих втрат води.

Таблиця 3.2 Динаміка виробництва і реалізації питної води КП “Втп ”ВОДА” за 2004-2006 рр.

Роки	Обсяг виробництва всього, тис. грн.

Подобные документы

• Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")

  Кризовий стан підприємства та його ознаки. Аналіз виконання виробничої програми та показників ефективності використання основних фондів КП "Втп "ВОДА", оцінка експлуатаційних витрат. Зниження собівартості продукції за рахунок санації трубопроводів.
  
  дипломная работа [575,1 K], добавлен 09.11.2010
  

• Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

  Сутність та класифікація дебіторської заборгованості підприємства. Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства. Управління дебіторською заборгованістю ТОВ "Юнігран". Ліквідність дебіторської заборгованості та її погашення.
  
  курсовая работа [124,1 K], добавлен 03.06.2008
  

• План санації підприємства

  Загальна інформація про ТОВ "Лакма". Показники рентабельності продажу продукції. Оцінка кризового стану підприємства. Основні проблеми фінансового стану. Обґрунтування концепції та форми санації підприємства. План заходів з відновлення платоспроможності.
  
  курсовая работа [240,8 K], добавлен 17.12.2014
  

• Методи оцінки економічної ефективності організації управління підприємством

  Критерії і показники ефективності управління підприємством в умовах ринкової економіки. Оцінка якості управління. Методика оцінки економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення системи управління. Концепція стратегічного управління.
  
  контрольная работа [41,0 K], добавлен 11.07.2010
  

• Управління ризиками в умовах кризи

  Сутність ризику, причини виникнення, методи оцінки. Аналіз впливу ризиків на діяльність підприємства ЗАТ "САТП-2003"; розробка програми цільових заходів зниження дії фінансових і маркетингових ризиків; вдосконалення технології антикризового управління.
  
  дипломная работа [340,4 K], добавлен 27.08.2011
  

• Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

  Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
  
  курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002
  

• Аналіз фінансового стану ПП "Логос" і облік дебіторської заборгованості

  Методика проведення аналізу фінансового стану та детальний розгляд системи обліку дебіторської заборгованості в умовах ПП "Логос". Оцінка основних показників діяльності даного підприємства. Головні аспекти ведення обліку дебіторської заборгованості.
  
  отчет по практике [77,6 K], добавлен 13.05.2012
  

• Аналіз динаміки фінансового стану підприємства ТОВ "Сілікатчик" у 2004 -2006 роках в умовах нестабільності зовнішнього середовища

  Система управління підприємством ТОВ "Сілікатчик". Організація роботи економічних підрозділів i технологічних та виробничих процесів на виробництві. Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, Управління розитком потенціалу.
  
  отчет по практике [4,6 M], добавлен 18.09.2010
  

• Діагностика ймовірності банкрутства. Бердичівська фабрика одежі

  Правові, законодавчі основи і організаційна структура ВАТ "Бердичівська фабрика одежі". Основні техніко-економічні показники та аналіз фінансового стану підприємства. Діагностика ймовірності банкрутства, розробка заходів антикризового управління.
  
  курсовая работа [386,7 K], добавлен 29.03.2011
  

• Управління потенціалом підприємства

  Визначення методів оцінки трудового потенціалу організації. Сутність стратегічного та оперативного управління потенціалом підприємства. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом компанії. Особливості оргструктури фірми.
  
  контрольная работа [32,9 K], добавлен 11.03.2016
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам