Калькулювання собівартості продукції
Поняття витрат і собівартості як економічних показників. Сутність і методи калькулювання. Методика обчислення основних статей калькуляції. Облік прямих і накладних витрат. Групування витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.11.2012 |
| Размер файла | 294,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання. Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання, активніше здійснювалися економічні реформи, виявлялися нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.
Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної цінністью того, що буде витрачено. В практичних розрахунках цей показник знаходиться відношенням результатів виробництва до витрат.
Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він не характеризуе вироблений продукт з точки зору його відповідності до суспільного попиту. По-друге, неоднарозово в витратах сумуються прямі вклади і не оцінюються окремі наслідки.
1. Поняття витрат і собівартості як економічних показників
Собівартість продукції -- це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).
При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку11 Економіка підприємства / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. -- 2-ге вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2002. - С.266-267..
1.1 Склад витрат
До собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства включають витрати, пов'язані з використанням у процесі виробництва сировини, матеріалів, природних ресурсів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів та інших витрат на її виробництво і реалізацію. В теперішній час виробнича собівартість продукції включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління -- тільки загальновиробничі витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності не входять до виробничої собівартості продукції, а визнаються витратами звітного періоду.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних зага-льновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат22 Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. -- Харків: Торсінг, 2002. - С. 93-95..
До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) відносять:
* прямі матеріальні витрати;
* прямі витрати на оплату праці;
* інші прямі витрати;
* загальновиробничі витрати.
Виробничу собівартість продукції можна записати формулою:
1.2 Класифікація витрат
Таким чином, витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками.
1. За видами витрат:
* витрати за економічними елементами;
* витрати за статтями калькуляції.
Елементами витрат вважають економічно однорідні види витрат. Витрати за економічними елементами включають матеріальні витрати (за винятком поворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування до фондів соціального страхування, амортизацію основних фондів та інші витрати. Дані про витрати за кожним з цих елементів групуються на відповідних рахунках. Наприклад, за кредитом субрахунка 201 «Сировина і матеріали» -- витрата матеріалів з зазначенням рахунків за дебетом, які кореспондують з ним, що дозволяє розподілити витрати матеріалів між господарськими процесами; сума витрат на оплату праці показується за кредитом субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою», сума відрахувань до фондів обов'язкового соціального страхування--на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», за кредитом субрахунка 131 «Знос основних засобів» сума амортизації розподіляється між господарськими процесами та ін.
Таким чином, система рахунків бухгалтерського обліку забезпечує облік усіх витрат за економічними елементами та їх розподіл між господарськими процесами.
Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляціях.
Витрати за статтями калькуляції -- це витрати за окремими видами виробів. Метою калькулювання продукції є одержання інформації щодо собівартості одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат, обліку матеріальних цінностей та складання Звіту про прибутки і збитки. Кінцеві сальдо рахунків «Собівартість реалізованих товарів», «Виробництво» і «Готова продукція» визначаються з застосуванням даних про собівартість одиниці готової продукції11 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -- К.: АСК, 2002. - С. 311..
2. За способами перенесення вартості на продукцію:
* витрати прямі;
* витрати непрямі.
До прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати^прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати.
До непрямих витрат належать витрати, що пов'язані з виробництвом декількох видів продукції, тобто загальновиробничі витрати, які відносять до собівартості продукції за допомогою спеціальних методів.
3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:
* постійні;
* змінні.
До складу постійних входять витрати, сума яких залишається постійною і не залежить від обсягів виробництва підприємства.
Змінні витрати --- це ті витрати, сума яких прямо залежить від обсягу діяльності.
4. За календарними періодами:
* витрати поточні;
* витрати одноразові.
5. За місцем виникнення: витрати цеху, дільниці, служби.
6. За видами продукції, робіт, послуг: витрати на вироби, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну реалізовану продукцію.
1.3 Сутність і методи калькулювання
У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання -- обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обгрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.
На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі -- за їхнім фактичним рівнем.
Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторисні калькуляції, які розробляються на разові замовлення, нові вироби на стадії їхнього проектування. Особливість цих калькуляцій у тім, що обчислення є приблизним за браком детальної нормативної бази.
Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення.
Об'єкт калькулювання -- це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Головний об'єкт калькулювання -- готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.
Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця -- одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об'єм). Наприклад, об'єкт калькулювання -- трактори, калькуляційна одиниця -- один трактор, відповідно вугілля -- одна тонна, електроенергії -- одна кіловат-година і т. д.
Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в одно-продуктному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Проте у вітчизняних виробничих галузях економіки переважає багатопродуктне виробництво. За цих умов калькулювання помітно ускладнюється і є менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат.
Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватись таких вимог:
* максимальну частку витрат, які включаються в собівартість, треба обчислювати прямо на окремі вироби;
* статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обгрунтовано розподілити між виробами.
Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:
* сировина та матеріали;
* енергія технологічна;
* основна заробітна плата виробників;
* додаткова заробітна плата виробників;
* відрахування на соціальні потреби виробників;
* утримання та експлуатація машин і устаткування;
* загальновиробничі витрати;
* загальногосподарські витрати;
* підготовка та освоєння виробництва;
* позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).
Сума перших семи статей становить цехову, дев'яти -- виробничу і всіх статей -- повну собівартість.
1.4 Методика обчислення основних статей калькуляції
У процесі калькулювання прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з чинними нормами й цінами. На непрямі витрати спочатку складають кошторис на певний період, після чого витрати розподіляють між різними виробами за відомою методикою11 Экономика предприятия / Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, В. А. Швандара. - М.: Банки и биржи, 1998. - С. 264..
Стаття «Сировина й матеріали» містить витрати на сировину, основні, допоміжні матеріали, закуплені вироби та напівфабрикати, тобто витрати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції на підставі витратних норм і цін. Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні виплати заготівельним організаціям та ін.). Із вартості сировини й матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їхнього можливого використання чи продажу.
Стаття «Енергія технологічна» включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пару, газ та ін.), яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п.). Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.
Стаття «Основна заробітна плата виробників» містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.
Додаткова зарплата (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.) обчислюється у відсотках від основної, а відрахування на соціальні потреби -- виробників у відсотках від суми основної та додаткової зарплати.
Стаття «Утримання та експлуатація машин і устаткування» є комплексною та охоплює такі витрати, як амортизаційні відрахування стосовно машин та устаткування, котрі належать до основних фондів, витрати на електроенергію, стиснуте повітря, пальне для приведення їх у дію, технологічний інструмент, ремонт, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини (наладчики, електрики, слюсарі та ін.). На ці витрати складається кошторис для кожного цеху (виробництва) на рік (квартал). На одиницю кожного різновиду продукції витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу.
Статті «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати» близькі за змістом і різняться тільки за рівнем узагальнення витрат. Загальновиробничі -- це витрати на управління, виробниче й господарське обслуговування в межах цеху (виробництва). Сюди входять витрати на зарплату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їхнє утримання, ремонт, на охорону праці та ін. Загальногосподарські витрати є такими самими, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають витрати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо), виплату відсотків за кредити і т. п. На невеликих підприємствах з безцеховою структурою ці дві статті об'єднуються в одну.
Розподіляються Загальновиробничі та загальногосподарські витрати здебільшого однаково -- пропорційно основній зарплаті виробників. Точнішим є їхній розподіл пропорційно сумі основної зарплати й витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування за умови, що останні обчислено на одиницю продукції достатньо обґрунтованим способом.
Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» може містити три різновиди витрат на: освоєння нових підприємств, виробництв, цехів, агрегатів (пускові витрати); підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості. Ці витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їхнього відшкодування. Витрати на підготовку та освоєння нової продукції в серійному і масовому виробництві згідно з прийнятим порядком фінансуються із прибутку або з позабюджетних фондів фінансування науки і техніки.
Стаття «Позавиробничі витрати» містить витрати на вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції. Деякі з цих витрат є прямими, і їх можна обчислити безпосередньо для окремих виробів (витрати на тару, пакування, рекламу, транспортування, в певний район ринку). Непрямі витрати (на аналіз ринку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків тощо) розподіляються між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості.
Таким чином, облік виробництва передбачає розв'язання таких основних питань:
* визначення усіх витрат, що належать до собівартості продукції;
* калькулювання (визначення) собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Такий облік організується на підприємстві відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.
2. Облік витрат і калькуляція собівартості продукції
2.1 Облік прямих і накладних витрат
Собівартість незавершеного виробництва (рахунок 23 «Виробництво»), готової продукції (рахунок 26 «Готова продукція») і реалізованої продукції (рахунок 90 «Собівартість реалізації»), як було показано вище, на ТОВ “Вінпро” визначається за виробничою собівартістю відповідно до стандарту 16 «Витрати».
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
* прямі матеріальні витрати;
* прямі витрати на оплату праці;
* інші прямі витрати;
* загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними витратами.
Загальновиробничі витрати на ТОВ “Вінпро” належать до непрямих витрат. Непрямі витрати -- такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв'язку з чим піддягають розподілу.
У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво»11 Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. - К.: А.С.К., 2002. - С. 264..
У свою чергу загальновиробничі витрати на ТОВ “Вінпро” підлягають розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл загальновиробничих витрат має деякі особливості. Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення).
Облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.
До змінних ЗВВ відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності.
Змінні Загальновиробничі витрати включаються до собівартості готової продукції повністю і на одиницю продукції розподіляються виходячи з бази, яка прийнята на підприємстві.
До постійних ЗВВ належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) навіть із зміною обсягу діяльності.
Відповідно до Національних стандартів розподіл постійних накладних виробничих витрат проводиться виходячи з поняття «нормальна виробнича потужність».
Нормальна виробнича потужність -- це очікуваний середній рівень виробництва на ТОВ “Вінпро”, що може бути досягнутий в звичайних умовах роботи підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Ті витрати, що були понесені підприємством у межах планової величини постійних ЗВВ при нормальній виробничій потужності, відносять до собівартості готової продукції, а нерозподілені постійні Загальновиробничі витрати включають до складу реалізованої продукції (робіт, послуг) за період їх виникнення. Іншими словами, Загальновиробничі витрати щомісяця мають розподілятися між рахунками 23 «Виробництво» і 90 «Собівартість реалізації».
Стандарт 16 підкреслює, що перелік і склад постійних та змінних витрат установлюється підприємством самостійно. Рис 10.1 ілюструє складові собівартості готової продукції.
Для обліку виробничого браку на ТОВ “Вінпро” призначений рахунок 24 «Брак у виробництві». Внутрішній виробничий брак оцінюється за фактичною собівартістю витрат на виробництво. Собівартість і витрати на виправлення браку збираються на рахунку 24, з якого списуються на рахунки виробничих запасів (якщо брак може бути використаним), на відшкодування винними особами або на витрати.
3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції на ТОВ “Вінпро” називається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції. Залежно від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і калькулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; поточний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень; порядок розподілу непрямих витрат; способи оцінки незавершеного виробництва; періодичність калькулювання та ін11 Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: А.С.К., 2002. - С. 288-293..
Методи обліку виробничих витрат класифікуються:
* за видами технологічного процесу -- простий (попроцесний), позаказний, нормативний і попередільний;
* за об'єктами калькуляції -- деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів, процес, переділ, виробництво, замовлення;
* за способом збирання інформації, яка забезпечує контроль за витратами, -- нормативний метод і поточний облік витрат з наступним контролем.
Простий (попроцесний) метод застосовується в галузях, де випускається один-два види продукції і практично відсутнє незавершене виробництво, виділяється один об'єкт обліку витрат і збігається об'єкт обліку і калькулювання (видобувна промисловість, електростанції, енергетичні цехи підприємств). Це спрощує організацію обліку витрат і калькулювання, оскільки немає необхідності в розподілі витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом та окремими видами виробів. Суть цього методу полягає в тому, що собівартість всієї продукції визначається прямим підсумовуванням всіх витрат за місяць. Собівартість одиниці продукції визначається розподілом усієї суми витрат на кількість виробленої продукції. Усі витрати, як правило, прямі.
Попередільний метод застосовується у виробництвах, де вихідна оброблювана сировина в технологічному процесі виробництва проходить ряд стадій, самостійних фаз обробки --- переділів (найчастіше використовується в металургійному виробництві, хімічній, ґумовотехнічній, текстильній промисловості). Кожний переділ, за винятком останнього, являє собою закінчену фазу обробки сировини, у результаті якої підприємство одержує не кінцевий продукт обробки, а напівфабрикат власного виробництва. Напівфабрикати можуть також реалізуватися на сторону іншим підприємствам. Облік витрат цим методом ведеться за калькуляційними статтями витрат за видами або групами продукції всередині переділу. Тут, як правило, застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Прямі витрати обліковуються за кожним переділом, а всередині переділу -- за видами продукції, непрямі -- у цілому за виробництвом з розподілом між переділами у встановленому порядку. Собівартість визначається за кожним переділом, а за видами продукції всередині переділу -- коефіцієнтним методом або способом виключення витрат на супутню продукцію. На відміну від напівфабрикатного варіанта в ряді галузей застосовується безнапівфабрикат-ний варіант, який загалом полягає в тому, що в кожному переділі обліковуються тільки власні витрати, собівартість напівфабрикатів не калькулюється. Для визначення загальних витрат і калькулювання собівартості готової продукції витрати кожного переділу підсумовуються за статтями у частці, що стосується виробництва готової продукції і незавершеного виробництва. Безнапівфабрикатний варіант зустрічається частіше, тому що проміжні продукти не реалізуються на сторону, а споживаються всередині даного виробництва (наприклад, м'ясна, хімічна, скляна промисловість та ін.).
Позаказний метод застосовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку і калькулювання є замовлення на виробництво окремих виробів або дрібних серій. Замовлення відкривають відповідно до угоди з замовником. На підставі замовлення відкривається картка аналітичного обліку витрат на виробництво, у якій відображаються витрати і визначається собівартість замовлення прямим підсумовуванням витрат. У кожному документі проставляється шифр, присвоєний даному замовленню. Затрати на використані матеріали, покупні напівфабрикати, заробітну плату виробничих робітників, втрати від браку, витрати на освоєння обліковуються за кожним замовленням окремо на основі первинних документів, які виписуються: лімітних карт, вимог, нарядів, відомостей виробітку та ін. Групування цих документів здійснюється щомісяця, на основі чого прямі витрати відображаються в картах (відомостях) обліку витрат за замовленнями. Загальновиробничі витрати збирають спочатку за цехами, потім підсумовують за підприємством в цілому і розраховують собівартість одиниці продукції як суму витрат усіх цехів. Незавершене виробництво визначають підсумовуванням витрат за не-закінченими замовленнями.
Нормативний метод застосовується, як правило, у великосерійних і масових виробництвах. Цей метод передбачає складання нормативних калькуляцій собівартості окремих виробів за статтями калькуляції на основі технічно обгрунтованих розрахункових величин витрат робочого часу, матеріальних і грошових ресурсів на одиницю продукції, робіт, послуг. Окремо ведеться облік відхилень від норм і змін норм.
Фактична собівартість продукції визначається так: витрати за нормами плюс (мінус) відхилення від норм плюс (мінус) зміни норм.
Застосування нормативного методу дозволяє організувати оперативний контроль за собівартістю продукції і зрештою за формуванням фінансового результату діяльності підприємства за звітний період.
За кордоном у практиці обліку застосовуються інші методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
Зокрема, система ставдарт-кост передбачає роздільний облік витрат: стандартних (за нормами) і відхилень від стандартів (від норм). Ця система має багато спільного з нормативним методом. У системі стандарт-кост усі витрати розраховуються до початку виробництва. Вироби, операції і процеси калькулюються з використанням стандартів у кількісному і вартісному вираженнях. Розробляються спеціальні рахунки для відображення фактичних витрат. Різниця між фактичною і стандартною собівартістю збирається на окремих рахунках. Систему стандарт-кост вважають одним з найважливіших інструментів контролю витрат у системі управлінського обліку11 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -- К.: АСК, 2002. - С. 319..
Розглянуті методи являють собою облік і калькулювання повної собівартості продукції (робіт, послуг), тобто усі витрати відносять до собівартості продукції і обліковують в системі рахунків виробничого обліку.
Принципово інше значення має система директ-костинг, що являє собою метод усіченої (неповної) собівартості. Сутність цієї системи полягає в тому, що прямі витрати узагальнюють за видами готових виробів, непрямі ж витрати збирають на окремих рахунках і списують на загальні фінансові результати того звітного періоду, у якому вони виникли. Такий розподіл витрат є необхідним для забезпечення можливості управління прибутком. Систему директ-костинг покладено в основу методики обліку витрат, прийняту в Національних стандартах бухгалтерського обліку. Облік витрат і визначення собівартості готової продукції ведеться тільки за змінними витратами. За змінними витратами оцінюються незавершене виробництво і залишки готової продукції.
У системі директ-костинг формується новий показник результату діяльності -- маржа за змінною собівартістю, яка визначається як різниця між відпускною вартістю реалізованої продукції і змінними витратами. Якщо від суми маржі відняти постійні витрати, дістанемо кінцевий фінансовий результат -- прибуток чи збиток. Коли маржа за змінними витратами тільки відшкодовує суму постійних витрат, досягається «мертва точка», або точка критичного обсягу виробництва, коли фінансовий результат дорівнює нулю.
Для розгіюділу непрямих витрат у світовій практиці існує безліч різних методів. Це свідчить про те, що вибір одного з методів є суб'єктивним рішенням. Неправильно обраний метод спричиняє перекручування даних про собівартість продукції і, як наслідок, неможливість адекватно оцінити динаміку прибутку -- найважливіший результат діяльності будь-якого підприємства.
На практиці можуть застосовуватися комбіновані методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, які дозволяють максимально використовувати переваги окремих методів прийняття управлінських рішень.
Висновок
Собівартість продукції -- це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).
Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними витратами. Загальновиробничі витрати належать до непрямих витрат. Непрямі витрати -- такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв'язку з чим піддягають розподілу. У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». У свою чергу загальновиробничі витрати підлягають розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл загальновиробничих витрат має деякі особливості. Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення).
Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції називається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції. Залежно від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і калькулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; поточний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень; порядок розподілу непрямих витрат; способи оцінки незавершеного виробництва; періодичність калькулювання та ін.
Для визначення собівартості продукції або послуг виробництва відповідні витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво». Для обліку витрат, які були зроблені у звітному місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, застосовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На цьому рахунку обліковуються витрати до настання відповідних періодів, коли вони мають бути включені до собівартості. До складу цих витрат входять: оплата за телефон, орендна та інша плата, сплачена авансом та ін. В той самий час для більш рівномірного складання собівартості продукції протягом року на підприємствах створюються резерви для майбутніх витрат і платежів (рахунок 471 «Забезпечення виплат відпусток», 472 «Додаткове пенсійне забезпечення», 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»).
Розрахункова частина
ТзОВ «Затишок» займається виготовленням і реалізацією меблів. Протягом звітного періоду підприємство виконало такі господарські операції, зміст яких наведено в таблиці 1.
Таблиця 2.1
Перелік господарських операцій ТзОВ «Затишок» за звітний період
|
№ |
Зміст операцій |
Сума, грн. |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
1 |
Нараховано заробітну плату робітникам: |
||
|
а) столярного цеху; |
1420 |
||
|
б) складського цеху; |
1843 |
||
|
2 |
Нараховано доплату за керівництво бригадою робітникам: |
||
|
а) у столярному цеху; |
220 |
||
|
б) у складському цеху; |
200 |
||
|
3 |
Нараховано відпускні (щорічна відпустка) робітникам: |
||
|
а) у столярному цеху; |
500 |
||
|
б) у складському цеху; |
450 |
||
|
4 |
Нараховано оплату за час відпустки у зв'язку з навчанням у ВНЗ: Працівникам столярного цеху |
130 |
|
|
5 |
Нараховано заробітну плату керівному персоналу: |
||
|
а) столярного цеху; |
300 |
||
|
б) складського цеху; |
350 |
||
|
в) директорові; |
500 |
||
|
г) головному бухгалтеру ТзОВ; |
650 |
||
|
д) прибиральниці офісу; |
180 |
||
|
6 |
Нараховано зборів на нараховану заробітну плату: |
||
|
а) на обов'язкове державне пенсійне страхування (33,2%) |
2238,68 |
||
|
б) на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (1,4%) |
94,40 |
||
|
в) на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,6%) |
107,89 |
||
|
г) на обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві (1,2%) |
134,86 |
||
|
7 |
Відпущено: |
||
|
а) у столярний цех: |
6083 |
||
|
1) дерев'яна плита; |
1700 |
||
|
2) дерев'яна дошка; |
|||
|
б) у складальний цех напівфабрикати - з столярного цеху; |
12000 |
||
|
в) у складальний цех зі складу: |
|||
|
1) дверні замки |
570 |
||
|
2) дверні ручки; |
319 |
||
|
3) фарба меблева; |
100 |
||
|
4) клей меблевий; |
2000 |
||
|
5) лак меблевий; |
500 |
||
|
8 |
Сплачено за використану воду: |
||
|
а) у столярному цеху; |
100 |
||
|
б) у складальному цеху; |
80 |
||
|
9 |
Спожито електроенергію: |
||
|
а) у столярному цеху: |
|||
|
1) на технологічні цілі; |
200 |
||
|
2) освітлення цеху; |
20 |
||
|
б) у цеху складальному: |
|||
|
1) на технологічні цілі; |
100 |
||
|
2) освітлення цеху; |
20 |
||
|
3) освітлення офісу; |
20 |
||
|
10 |
Зворотні відходи: |
||
|
а) у столярному цеху; |
200 |
||
|
б) у складальному цеху; |
180 |
||
|
11 |
Амортизація приміщень: |
||
|
а) столярного цеху; |
474 |
||
|
б) складального цеху; |
767,5 |
||
|
в) офісу |
500 |
||
|
12 |
Амортизація обладнання: |
||
|
а) столярного цеху; |
500 |
||
|
б) складального цеху; |
500 |
||
|
13 |
Знос комп'ютера в офісі |
100 |
|
|
14 |
Знос комп'ютерної програми в бухгалтерії |
50 |
|
|
15 |
Виконано гарантійний ремонт реалізованих меблів (матеріали) |
562 |
|
|
16 |
Затверджено авансові звіти за використання підзвітних сум, отриманих на придбання канцелярських товарів: |
||
|
а) працівників столярного цеху; |
80 |
||
|
б) працівників складального цеху; |
50 |
||
|
в) працівників адміністративного персоналу; |
200 |
||
|
17 |
Оплачено за телефонні переговори бухгалтера |
100 |
|
|
18 |
Оплачено за сторожову охорону: |
||
|
а) столярного цеху; |
50 |
||
|
б) складального цеху; |
55 |
||
|
19 |
Оплачено страховий внесок за страхування майна: |
||
|
а) столярного цеху; |
200 |
||
|
б) складального цеху; |
170 |
||
|
20 |
Сплачено банку за отриману грошову чекову книжку |
30 |
|
|
21 |
Сплачено банку проценти за отриманий кредит |
200 |
|
|
22 |
Сплачено за розробку і видання рекламного листка і проспекту меблів |
50 |
|
|
23 |
Витрати на презентацію нових виробів |
587,5 |
|
|
24 |
Нараховано і сплачено податок з власників транспортних засобів адміністративного призначення |
100 |
|
|
25 |
Сплачено відшкодування шкоди, заподіяної працівникові столярного цеху внаслідок виробничої аварії |
300 |
|
|
26 |
Витрати на упаковку готових виробів (матеріали) |
405 |
|
|
27 |
Витрати на транспортування готової продукції МП «Міст» (паливо) |
200 |
|
|
28 |
Витрати на проектування і конструювання нових виробів (заробітна плата) |
605 |
|
|
29 |
Витрати на придбання нового станка у столярний цех |
1000 |
|
|
30 |
Витрати на гарантійний ремонт основних засобів столярного цеху з метою підтримання їх у робочому стані (заробітна плата) |
250 |
|
|
31 |
Витрати на транспортування виробів з цеху в цех, в т.ч.: |
200 |
|
|
а) заробітна плата; |
100 |
||
|
б) амортизація; |
50 |
||
|
в) паливо; |
50 |
||
|
32 |
Оплачено працівникам складального цеху за час вимушеного простоювання |
200 |
|
|
33 |
Сплачено штраф |
100 |
|
|
34 |
Витрати, пов'язані з утриманням гарантійної майстерні складального цеху; |
630 |
|
|
35 |
Сплачено комісійні винагороди торговим агентам та продавцям, зайнятим реалізацією продукції. |
3400 |
Додаткові дані:
1.Залишки незавершеного виробництва:
а) на початок звітного періоду, всього - 20 000 грн.;
б) на кінець звітного періоду, всього - 25 000 грн.;
2. Залишки готової продукції на складі:
а) на початок звітного періоду, - 5 000 шт;
б) на кінець звітного періоду, - 8 000 шт;
3. Кількість одиниць виготовленої готової продукції за звітний період - 15 000 шт;
4. Частка змінних витрат у складі: загальновиробничих витрат - 25 %;
адміністративних витрат - 20 %;
витрати на збут - 15 %;
інших операційних витрат - 10%.
5. Рентабельність реалізації меблів - 50 % виробничої собівартості реалізованої продукції за системою повних витрат.
1. Згрупуємо витрати за економічними елементами загалом по підприємству:
витрата собівартість економічний калькулювання
Таблиця 2.2
Групування витрат за економічними елементами
|
№з/п |
Назва економічних елементів |
Номер позиції витрат згідно з вихідними даними |
Сума, грн. |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Матеріальні витрати |
7а, 7в, -10, 15, 26, 27, 31в |
12 109,00 |
|
|
2 |
Витрати на оплату праці |
1,2,3,4,5,28,30,31а,32,35 |
11 643,00 |
|
|
3 |
Відрахування на соціальні заходи |
6 |
2 575,83 |
|
|
4 |
Амортизація |
11,12,13,14,31б |
3 214,50 |
|
|
5 |
Інші операційні витрати |
8,9,16,17.18,19,20,21,22,23,24,25,33,34 |
3242,50 |
|
|
Всього: |
32166,83 |
2. Згрупуємо витрати за статтями калькуляції по підприємству:
Таблиця 2.3
Групування витрат за статтями калькуляції загалом по підприємству
|
№з/п |
Назва економічних елементів |
Номер позиції витрат згідно з вихідними даними |
Сума, грн. |
|
|
1 |
Сировина і матеріали |
7а, 7в3-5 |
10383,00 |
|
|
2 |
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби |
7в1-2 |
889,00 |
|
|
3 |
Паливо та електроенергія на технологічні цілі |
9а1, 9бі |
300 |
|
|
4 |
Зворотні відходи |
10 |
-380 |
|
|
5 |
Основна заробітна плата |
1, 3, 4 |
4343,00 |
|
|
6 |
Додаткова заробітна плата |
2 |
420,00 |
|
|
7 |
Відрахування на соціальне страхування |
6 частково |
1819,47 |
|
|
8 |
Загально виробничі витрати |
5аб, 6, 8, 9а2,9б2, 11аб, 12, 16аб, 25, 30, 32 |
4239,80 |
|
|
9 |
Адміністративні витрати |
5в-д, 6, 9б3, 11в, 13, 14, 16в, 17, 18, 19, 20, 24 |
3413,06 |
|
|
10 |
Витрати на збут |
15, 22, 23, 26, 27, 31, 34, 35 |
6034,50 |
|
|
11 |
Інші операційні витрати |
28,33 |
705,00 |
|
|
Разом виробничих і операційних витрат |
32166,83 |
3. Складаємо фактичну калькуляцію витрат на виготовлення продукції (загальну і на одиницю виробу), застосовуючи систему калькулювання повних і змінних витрат:
Таблиця 2.4
Калькуляція на виготовлення продукції за системою повних витрат
|
№з/п |
Статті калькуляції |
Загальна |
На одиницю виробу |
|
|
1 |
Незавершене виробництво на початок |
20000,00 |
||
|
2 |
Прямі матеріальні витрати |
10892,00 |
0,73 |
|
|
3 |
Прямі витрати на оплату праці |
4763,00 |
0,32 |
|
|
4 |
Інші прямі витрати |
1819,47 |
0,12 |
|
|
5 |
Загальновиробничі витрати |
4239,80 |
0,28 |
|
|
6 |
Незавершене виробництво на кінець |
25000,00 |
||
|
Виробнича собівартість |
16714,27 |
1,11 |
||
|
7 |
Адміністративні витрати |
3413,06 |
0,23 |
|
|
8 |
Витрати на збут |
6034,50 |
0,40 |
|
|
9 |
Інші операційні витрати |
705,00 |
0,05 |
|
|
Повна собівартість |
26866,83 |
1,79 |
Таблиця 2.5
Калькуляція на виготовлення продукції за системою змінних витрат
|
№з/п |
Статті калькуляції |
Загальна |
На одиницю виробу |
|
|
1 |
Незавершене виробництво на початок |
20000,00 |
||
|
2 |
Прямі матеріальні витрати |
10892,00 |
0,73 |
|
|
3 |
Прямі витрати на оплату праці |
4763,00 |
0,32 |
|
|
4 |
Інші прямі витрати |
1819,47 |
0,12 |
|
|
5 |
Загальновиробничі витрати (25%) |
1059,95 |
0,07 |
|
|
6 |
Незавершене виробництво на кінець |
25000,00 |
||
|
Виробнича собівартість |
13534,42 |
0,90 |
||
|
7 |
Адміністративні витрати (20%) |
682,612 |
0,05 |
|
|
8 |
Витрати на збут (15%) |
905,175 |
0,06 |
|
|
9 |
Інші операційні витрати (10%) |
70,5 |
0,01 |
|
|
Повна собівартість |
15192,707 |
1,01 |
4. Складаємо звіт про прибуток підприємства за системою повних і змінних витрат:
Таблиця 2.6
Звіт про прибуток підприємства за системою повних і змінних витрат
|
При застосуванні системи повних витрат |
При застосуванні системи змінних витрат |
|||
|
Показники |
Сума, грн. |
Показники |
Сума, грн. |
|
|
1. Дохід від продажу продукції |
32240,20 |
1. Дохід від продажу продукції |
32240,20 |
|
|
2. Прямі матеріальні витрати |
8713,60 |
2. Прямі матеріальні витрати |
8713,60 |
|
|
3. Прямі витрати на оплату праці |
3810,40 |
3. Прямі витрати на оплату праці |
3810,40 |
|
|
4. Інші прямі витрати |
1455,58 |
4. Інші прямі витрати |
1455,58 |
|
|
5. Загальновиробничі витрати (змінні і постійні розподілені) |
3391,84 |
5. Змінні виробничі накладні витрати |
847,96 |
|
|
6. Разом собівартість продукції (2+3+4+5) |
17371,42 |
6. Разом собівартість продукції (2+3+4+5) |
14827,54 |
|
|
7. Валовий прибуток (1-6) |
14868,78 |
7. Виробничий маржинальний дохід (1-6) |
17412,66 |
|
|
8. Операційні витрати (адміністративні, на збут, інші операційні) |
10152,56 |
8. Змінні операційні витрати |
1326,63 |
|
|
9. Операційний прибуток (7-8) |
4716,22 |
9. Загальний маржинальний дохід (7-8) |
16086,03 |
|
|
10. Постійні витрати (загальновиробничі та операційні) |
11674,123 |
|||
|
11. Операційний прибуток (9-10) |
4411,91 |
5. Визначаємо точку беззбитковості підприємства та будуємо графік беззбитковості підприємства.
Точка беззбитковості - це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.
Точка беззбитковості в натуральних одиницях = Постійні витрати / маржинальний дохід на одиницю = 11674,123/(16086,03/12000)=8709 шт.
Точка беззбитковості в грошових одиницях = (Постійні витрати / маржинальний дохід на одиницю) * Ціну
Оскільки рентабельність продукції становить 50 % виробничої собівартості за системою повних витрат, то ціна буде становити 1,79*1,5=2,69 грн.
Отже, точка беззбитковості в грошових одиницях = 8709*2,69=23397,69 грн.
Відобразимо це графічно
|
грн. |
||||||||||||
|
40000 |
||||||||||||
|
35000 |
||||||||||||
|
30000 |
Тб |
|||||||||||
|
25000 |
||||||||||||
|
20000 |
||||||||||||
|
15000 |
||||||||||||
|
10000 |
||||||||||||
|
5000 |
||||||||||||
|
0 |
1100 |
2200 |
3300 |
4400 |
5500 |
6600 |
7700 |
8800 |
9900 |
11000 |
обсяг реалізації
дохід
загальні витрати
постійні витрати
Рис. 2.1 Графік беззбитковості підприємства
Висновок
На основі виконаного практичного завдання ми дійшли до висновку, що управлінський облік є складовою облікової системи кожного суб'єкта господарювання, до якої належать виробничий (оперативно-технічний), фінансовий, податковий, статистичний та управлінський облік.
Прийняття більшості управлінських рішень ґрунтується на зіставленні очікуваних доходів від реалізації певних заходів з витратами, пов'язаними з їх здійсненням. Відомості про види витрат, їх обсяги й динаміку становлять інформаційну базу прийняття рішень щодо формування портфеля замовлень, асортименту продукції, напрямків і обсягів діяльності, управління запасами, ціноутворення, оцінки інвестиційних проектів тощо.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» витрати - це зменшення економічної вигоди в звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком розподілу капіталу між учасниками (акціонерами) чи його вилучення) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Адміністративні витрати та витрати на збут за відношенням до виробничого процесу є невиробничими витратами (витратами періоду), тобто ви тратами, які згідно з чинним законодавством не включають у виробничу собівартість продукції і які пов'язані з діяльністю підприємства загалом у звітному періоді. За способом віднесення до певних видів продукції (товарів, робіт, послуг) вони є накладними витратами. Невиробничі (операційні) накладні витрати - витрати, які не пов'язані з процесом виробництва і які не можна віднести до певних об'єктів обліку економічно доцільним шляхом.
В практичній частині ми, на основі вихідних даних ТзОВ «Затишок», яке займається виготовленням і реалізацією меблів, згрупували витрати за економічними елементами та за статтями калькуляції, що показало нам, що витрати підприємства становлять 32166,83 грн. Також ми склали фактичну калькуляцію витрат на виготовлення продукції, застосовуючи систему калькулювання повних і змінних витрат, звідки дізналися, що загальна виробнича собівартість продукції за системою повних витрат складає 16714,27 грн., повна собівартість - 26866,83 грн., виробнича собівартість на одиницю продукції = 1,11 грн., а повна, відповідно - 1,79 грн. За системою ж змінних витрат, ми отримали наступні дані: загальна виробнича собівартість = 13534,42 грн., виробнича собівартість на одиницю виробу = 0,9 грн., загальна повна собівартість склала 15192,707, а на одиницю виробу, відповідно - 1,01 грн.
Склавши звіт про прибуток підприємства за системою повних і змінних витрат, можна дійти до висновку, що підприємство «Затишок» є прибутковим, оскільки дохід від продажу продукції за системою повних витрат перевищує витрати на її виготовлення на 14868,78 грн., а операційний прибуток складає 4716,22 грн. За системою змінних витрат операційний прибуток складає 4411,91 грн.
Розрахувавши точку беззбитковості, ми прийшли до висновку, що ТзОВ «Затишок» повинно реалізувати 8709 одиниць продукції за ціною 2,69 грн., щоб повністю покрити свої витрати на їх виготовлення та реалізацію. З графіка беззбитковості підприємства (Рис.2.1) видно, що підприємство буде отримувати прибуток з кожної наступної реалізованої одиниці продукції.
Список використаних джерел
1. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХР/ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
2. Указ Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку й статистики" № 303 від 23.05.92 р.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 рг. за № 288/4509).
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 750/4043).
5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.
6. Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99 р.).
7. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.
8. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001.
9. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. - К.: А.С.К., 2002.
10. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: А.С.К., 2002.
11. Економіка підприємства / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. -- 2-ге вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2002.
12. Економіка підприємства / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. -- Вид. 2-ге, перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 2001.
13. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: А.С.К., 2002.
14. Литвиненко Т.М. Проблеми визначення собівартості окремих промислових // Бухгалтерія. - №52/1-2(519). - 23 грудня 2002 року. - С. 133.
15. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. -- Харків: Торсінг, 2002.
16. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -- К.: АСК, 2002.
17. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2001.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Методи калькулювання собівартості послуг в сфері житлово-комунального господарства. Класифікація витрат на виробництво та реалізацію продукції. Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку. Групування витрат за економічними елементами калькуляції.
курсовая работа [52,6 K], добавлен 09.10.2013Сутність позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Обліково-інформаційна система як основа для прийняття управлінських рішень. Аналіз ефективності управління витратами підприємства: матеріальними, витратами на зарплату.
контрольная работа [66,9 K], добавлен 03.12.2013Економічний зміст витрат, їх класифікація. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Організаційно-технологічна структура з обґрунтуванням центрів витрат і відповідальності. Управлінський облік непрямих витрат, особливості їх розподілу.
курсовая работа [321,6 K], добавлен 16.01.2013Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) як інструмент управління витратами. Динаміка показників собівартості та факторів їх зміни. Аналіз структури витрат за елементами та статтями. Особливості аналізу прямих та непрямих витрат.
контрольная работа [66,9 K], добавлен 23.12.2015Поняття собівартості продукції, її види. Економічний зміст витрат на виробництво їх склад, класифікація. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами. Собівартість за калькуляційними статтями витрат. Аналіз шляхів зниження собівартості.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 30.11.2010Класифікація та групування витрат, що включаються до собівартості продукції. Характеристика прямих та позавиробничих витрат. Особливості аналізу показників собівартості продукції. Специфіка факторного аналізу собівартості. Аналіз витрат збуту продукції.
реферат [21,7 K], добавлен 06.06.2010Методика формування витрат ТОВ з позицій групування за елементами, статтями калькуляції та напрямкам створювання. Характеристика ТОВ "Дактіль", аналіз витрат з чітким обґрунтуванням змін, пропозиції щодо поліпшення структури витрат в майбутньому.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 23.01.2012Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції. Завдання та джерела інформації аналізу матеріальних витрат та собівартості продукції. Резерви скорочення матеріальних витрат з метою оптимізації собівартості продукції в ПП "Вебр".
курсовая работа [399,3 K], добавлен 20.11.2012Характеристика операційних, інвестиційних, бухгалтерських та економічних витрат підприємства. Розгляд поняття, ознак, основних шляхів зниження і методів калькулювання (нормативний, параметричний, розрахунково-аналітичний) собівартості продукції.
контрольная работа [21,7 K], добавлен 20.08.2010Вивчення витрат операційної діяльності за економічними елементами. Огляд основних показників собівартості та методики їх аналізу. Калькуляція витрат. Критичний обсяг виробництва та методи його розрахунку. Резерви зменшення витрат господарської діяльності.
научная работа [487,3 K], добавлен 10.02.2015
