Ринок книг

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Контрольна робота

з дисципліни «Мікроекономіка»

на тему:

«Ринок книг»

Виконала Охріменко І.І.

Група Фдп - 91

Перевірила Школа В.Ю.

Суми 2011

Зміст

Вступ

1. Загальна інформація про досліджуваний ринок

1.1 Історія виникнення ринку

1.2 Загальна характеристика продукції, її номенклатура

1.3 Ресурси необхідні для виробництва

2. Особливості ціноутворення та розвитку книжкового ринку

2.1 Пропозиція та фактори, що її формують

2.2 Попит та фактори, що його формують

2.3 Аналіз ринкової структури галузі

2.4 Обсяг книжкового ринку

2.5 Динаміка цін за декілька останніх років та причини коливань

2.6 Аналіз виробників, конкуренція на ринку

2.7 Ланцюг «виробники - оптові покупці - роздрібні покупці»

2.8 Аналіз споживачів книжкового ринку

2.9 Вплив держави на ринок, особливості законодавства

3. Основні проблеми розвитку книговидання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні, у роки бурхливого інформаційного буму, гостро постає питання: чи потрібні книги?

Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що для розвитку особистості достатньо передивитись цікаві телепередачі, перечитати популярні газети й журнали, посидіти біля комп'ютера. Інші, скільки живуть, стільки й черпають мудрість з творів класичної літератури. І для них проблеми, порушені в творах, актуальні й зараз.

У сучасному світі, незважаючи на переможну ходу електронних носіїв інформації, книга залишається найбільш поширеним i найдоступнішим інформаційним джерелом. Причина цього полягає в її демократичності, у можливості безмежного повторення інформаційного контакту з книгою без необхідності будь-яких спеціальних пристосувань або технічних навичок, окрім вміння читати. При цьому інформацію несе не лише текст, а й уся книга як сукупність поліграфічного та художнього оформлення й власне тексту.

Але, крім того, що книга є матеріальним носієм інформації, вона одночасно э матеріальним втіленням духовних цінностей конкретної епохи.

Дійсно, книга виконує ряд необхідних для розвитку культури функцій. По-перше, вона забезпечує комунікацію між культурою та індивідом. По-друге, книга є засобом консервування духовної спадщини людства. По-третє, вона розповсюджує цю духовну спадщину у часі i просторі. I найголовніше, книга виступає основою для духовного розвитку i духовної діяльності людини. Як носій інформації, книга має специфічні властивості, які надають їй особливого значення в інформаційному процесі. Це тривалий (власне, не маючий меж) час зберігання, можливість тиражування у будь-якій кількості, відсутність спеціальних технічних умов для використання, багатовікова кумуляція, можливість нескінченного повторення контакту. Саме завдяки цим специфічним властивостям носія інформації, книга виконує функції носія культури людства.

Книга є продуктом матеріалізації духовного змісту, результатом розвитку культури людства в цілому i вираженням духовного світу особистості, i одночасно наслідком технічного розвитку суспільства й загальнодоступним джерелом інформації. Тому не викликає подиву той факт, що вивченням книги, як поєднання духовності й інформації, займалися видатні науковці цілого світу.

Якщо узагальнювати сучасні погляди вчених-книгознавців на книгу як поєднання духовної та інформаційної сутностей, то можна відокремити кілька основних концепцій:

1) матеріальну, тобто погляд на книгу як джерело інформації, що відрізняється від інших носіїв інформації лише завдяки своїй матеріальній формі;

2) змістову, тобто розглядання книги як матеріальне втілення людського духу, не надаючи значення матеріальній формі цієї книги - рукопис, поліграфічне видання або книга в її комп'ютеризованій формі;

3) синтетичну, коли книга розглядається як носій інформації, але специфічний як за своєю формою, так i за змістом носій інформації, тобто книга як феномен поєднання інформації з духовністю.

Безперечно, кожен з цих підходів має право на існування, але в сучасних умовах, коли людина намагається розвивати інформаційне середовище свого існування i одночасно зберігати духовні цінності, найперспективнішим уявляється синтетичний погляд на книгу як єдність інформації й духовності.

Я вважаю, що значення книги в житті людини неоціненне. Якщо не читати, ніколи не дізнаєшся про геніїв, то навряд чи можна людину буде охарактеризувати як людину розвинену.

Щоб точно передавати свої думки, необхідно досконало володіти мовою. У цьому, я впевнена, допоможе читання книг, в яких зібрано незліченні багатства людського досвіду. Отже, частіше заглядайте до скарбниці духовності - книг, з яких б'є невичерпне джерело мудрості.

1. Загальна інформація про досліджуваний ринок

1.1 Історія виникнення ринку

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.

У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона “Апостол”.

Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово «бібліотека» означає приміщення, де зберігаються книги («бібліо» - книга, «тека» - сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам'ятних часів. Давні єгиптяни називали їх «аптеками для душі», тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.

Поява книгодрукування -- значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Друкована книга, окрім свого функціонального призначення, започаткувала і новий етап в історії культури -- мистецтво книгодрукування. Власне, книгодрукування стало одночасно і виявом гуманістичних тенденцій в українській історії та зброєю представників вітчизняного гуманізму в боротьбі за незалежність.

В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга, котра була витвором малярства. Характерною такою пам'яткою є рукописне Пересопницьке Євангеліє, складене в 1556--1561 рр. у Заславі при монастирі св. Трійці, що довгий час належало Пересопницькому монастирю на Волині. У Пересопницькому Євангелії широко використовується тогочасна термінологія, особливо волинський діалект. Пересопницьке Євангеліє здобуло славу не тільки взірця тогочасної української мови, а й пам'ятки українського мистецтва. Головний зміст орнаментики Пересопницького Євангелія -- зображення української флори.

Друкована книга становила синтез графічного мистецтва і поліграфічної техніки. Перші книги, друковані кирилицею, з'явилися у 1491 р. в краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були «Осьмигласник», «Тріодь цвітна», «Часословець». Українським першодруком вважається «Апостол», надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. "Апостол" історично започаткував розвиток друкарства в Україні.

Перші видання Львівського братства були оздоблені досить скромно («Граматика», 1591 р.). Але вже в наступних виданнях («Часослов», 1609р., «Беседы Иоанна Златоустого о воспитании чад», 1609 р.) з'являється новий елемент оздоблення -- сюжетно-фігурна гравюра.

Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Перший, хто розпочав друкарство в Печерській Лаврі, був архімандрит, Єлисей Плетенецький (1599-1624). Десь біля 1615 року він купив в Стрятині у спадкоємців Федора Балабана гарну друкарню і перевіз її до Лаври.

Плетенецький гаряче взявся до друкарської роботи; в Радомишлі він збудував велику папірню, що постачала папір у його друкарню. Лаврська друкарня стала тоді енергійнішою - книжок вона випускала більше ніж інші друкарні. За 8 років від свого започаткування (з 1617-1624 р., до смерті Є.Плетенецького) Лавра надрукувала 11 великих книжок. Це були: «Часословець», «Анфологион» 1619 р. (1048 сторінок), «Книга о вере единой» 1619 р., «Божественна літургія» 1620 р., «Номоканон» 1620 і 1624 р., «Беседы И. Златоустого» 1623-1624 р., «Псалтир» 1624 р. та інші.

Характерною рисою української літератури, що видавалася в умовах Великого Польсько-Литовського князівства, а надалі й у складі Російської імперії стало утвердження ідей громадянського гуманізму, тобто ідей спільного блага громади, піднесення авторитету рідної мови, виховання молоді на принципах патріотизму. Яскраво ці мотиви виявлялись в педагогічній і ораторсько-учительній прозі другої половини XVII ст. Освіта, література й видавнича справа в польсько-литовську добу в Україні розвивались на рівні європейського культурного процесу.

1.2 Загальна характеристика продукції, її номенклатура

Ознайомлення з книгою починається з її титульної сторінки (від лат. titulus -- напис), де звичайно вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації. Іноді окремі з цих елементів опускаються, а додаються інші.

До початку роботи з книгою крім титульної сторінки треба ознайомитися з її апаратом. Апарат книги (від лат. apparatus -- пристосування) -- це науково-довідкові матеріали, що їх автор, упорядник чи редактор додають, щоб проінформувати читачів про ідейно-тематичний зміст і структуру книги, щоб пояснити важкі для усвідомлення місця, схарактеризувати згадувані події й осіб, вказати використану літературу тощо. Складниками апарату книги є: анотація, передмова та вступна стаття, примітки й коментарі, словник важко зрозумілих слів, післямова, біографічна довідка про автора, покажчики, список літератури, резюме, зміст.

Інформацію, яку здобуто при ознайомленні з титульною сторінкою книги, доповнить анотація (від лат. annoto -- позначаю), як правило вміщувана на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. В анотаціях до художніх творів іноді подаються ще стислі відомості про автора.

Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книжки. У збірниках визначаються принципи відбору творів для них. У книжках, що перевидаються, обґрунтовується потреба цього, вказуються ті зміни й доповнення, які внесено.

Подібну до передмови роль відіграє в книжці вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставляться й розв'язуються в книзі. її завдання -- підготувати читача до ґрунтовного зрозуміння та засвоєння матеріалу.

У підручниках, у книгах на суспільно-політичні теми і в дослідженнях з різних галузей науки в кінці часто подаються списки літератури з відповідних питань.

1.3 Ресурси необхідні для виробництва

Основним матеріалом, на якому відбувається друкування, є папір для друку. Папір представляє собою тонкий шар дрібних рослинних волокон, що переплетені між собою. У папір також вводять, так звані, наповнювачі - тонкі подрібнені мінеральні речовини. Для підвищення вологостійкості паперу у його масу додають клейку речовину. Для отримання більшої гладкості папір піддають каландруванню. Папір для друку ділять на декілька видів, що позначені відповідними номерами.

Вибір необхідного паперу для друку здійснюється в залежності від виду і характеру друкованої продукції. Для всіх існуючих видів друку (високий, глибокий, офсетний) випускаються різні сорти паперу, відповідно до їх особливостей. Для високого друку - типографський, для офсетного - офсетний, для глибокого - папір для глибокого друку.

Фарби для офсетного та високого способу близькі за своїми властивостями. Кожному кольору фарби присвоюється відповідний номер. Найбільш широке розповсюдження мають чорні фарби. Для цього кольору застосовуються різноманітні сорти сажі. Для виготовлення кольорових фарб застосовують різноманітні мінеральні та органічні пігменти.

2. Особливості ціноутворення та розвитку книжкового ринку

2.1 Пропозиція та фактори, що її формують

Книговидавнича справа є не лише важливим елементом економічних відносин, а й сприяє культурному збагаченню суспільства, поширенню духовних та інтелектуальних цінностей, національних і загальносвітових надбань. В Україні за результатами 2007 р. видано 1.2 книги на душу населення [1], в Росії - 4.7 [2], в Білорусі - 5 [1], а у країнах Європейського Союзу 10-14 книг [3]. Отже, розвиток книговидання є актуальним питанням, яке потребує дослідження і розробки пропозицій.

Проблеми книговидання розглядалися такими науковцями, як О. Афонін, М. Тимошик, Є. Шевченко [4-6] та ін. Однак актуальним залишається дослідження самого ринку, його структури, тенденцій розвитку. Окремої уваги потребує питання ефективної державної підтримки книговидавничої справи в Україні.

Упродовж 2007 р. до Книжкової палати України надійшло 56.1 млн. примірників і 17987 назв книг [1]. Порівняно з 2006 р. приріст становить 13.4 % за назвами і 3.5 % за тиражами. Упродовж 1991-2007 рр. відбувся приріст книжкової продукції за назвами - розширився асортиментний ряд. У 2007 р. випущено у 3 рази більше видань ніж у 1991 році, (рис. 1).

Загальною тенденцією випуску книжкової продукції за тиражами є зниження, однак останні чотири роки спостерігається незначне збільшення випуску. Найнижчий рівень випуску книжкової продукції спостерігався у 1999 р. - 22 млн. примірників. У 2007 р. було видано найбільшу кількість книжок за останні дванадцять років, але цей обсяг становить лише 41 % від рівня 1991 р. [7].

Середні тиражі впродовж 1991-2007 рр. значно зменшилися, у 2007 р. вони становили 3.1 тис. примірників - лише 13 % середнього тиражу 1991 р. [7]. Зниження тиражів є загальносвітовою тенденцією (рис. 2).

У 2007 р. найбільшу питому вагу (50.3 %) за назвами має тиражна група до 0.5 тис. примірників, тобто половина назв видань в Україні видається тиражем до 500 примірників. Група великих тиражів від 10 до 50 тис. примірників становить 36.9 % [7], що можна вважати позитивною тенденцією.

Основна тематика видань, що випускаються в Україні - це політична, соціально-економічна, освітня та культурна, художня, технічна, природнича та ін. У 2007 р. порівняно з 2006 р. Збільшилась кількість назв видань дитячої літератури на 60.4 %, а освітньої та культурної тематики - на 30.1 %. За сукупним тиражем у 2007 р. порівняно з 2006 збільшився випуск політичної та соціально-економічної літератури на 55.2 %, дитячої літератури на 55.4 % [7]. За тиражами найбільша частка випуску припадає на літературу освітньої та культурної тематики - 34.4 %; політична та соціально-економічна література становить 24.7 %, а художня - 11.9 %.

Найбільший середній тираж має література універсального змісту - 14.3 тис. примірників, на другому місці література з освіти і культури - 6.9 тис. примірників, а на третьому - дитяча література з тиражем 4.3 тис. примірників. Що стосується масової художньої літератури, то хоча на неї і припадає 11.9 % усього випуску, середній тираж її видань становить 2.4 тис. примірників. На одного жителя України припадає лише 0.15 художньої книги, тобто приблизно кожен десятий житель України може придбати 1 книгу в рік. У Росії середній тираж за 2007 р. становить 8.1 тис. прим., що майже втричі більше ніж в Україні [8]. На російському книжковому ринку художній літературі належить другий за величиною сегмент (19.2 %) після видань освітянсько-культурної тематики. На одного жителя Росії припадає 0.9 художньої книги в рік.

2.2 Попит та фактори, що його формують

У свою чергу в Україні спостерігається значний попит на художню літературу. За результатами маркетингового дослідження, проведеного компанією GfK Ukraine у 2005 р., серед книг, які купують громадяни, частка художньої літератури майже 40 %. На другому місці навчальна та наукова література - 24 %, книги для дітей - 18 % [9].



Порівняння випуску книжкової продукції та попиту на неї дозволяє виявити невідповідність: найбільше видається книжкової продукції навчальної та наукової тематики, а найбільший попит на художню літературу (рис. 3-4).

У 2007 р. книги і брошури в Україні видавалися 23 мовами світу. Українською мовою було видано 11825 назв видань (65.7 %) сукупним тиражем 28.8 млн. примірників (51.3 %), а російською мовою - 4639 назв видань (25.8 %) сукупним тиражем 24.5 млн. примірників (43.6 %). У 2007 р. порівняно з 2006 зменшилося видання книг українською мовою на 1269.9 тис. примірників, а їх частка зменшилася з 55.4 % до 51.3 %. Одночасно збільшилося видання книг російською мовою на 4462 тис. примірників, їх частка у 2007 р. становила 43.6 % проти 36.9 % у 2006 р. Для порівняння, у 2004 р. частка видань українською мовою становила 67.7 %, а російською - 26.6 % [7].

Питома вага дитячої літератури українською мовою у 2007 р. порівняно з 2006 р., як за назвами, так і за тиражами зменшилась. Частка художньої літератури за назвами збільшилась, а за кількістю примірників - зменшилась; частка шкільних підручників - навпаки за назвами зменшилась, а за кількістю примірників - збільшилась. За результатами 2007 р. сукупний тираж художньої літератури українською мовою втричі менший ніж російською, відповідно 25.3 % і 73.4 % [7]. Тобто на одного жителя в Україні видано лише 0.04 художньої книги українською мовою. Середній тираж одного україномовного видання з художньої літератури становить 1.2 тис. примірників, російськомовного - 4.4 тис. примірників. Середній тираж дитячої книжки у 2007 р. українською мовою був 4.1 тис. примірників, російською - 5.2 тис. примірників.

Отже, в Україні незадоволено попит на художню літературу. Кількість видань цієї тематики незначна для вітчизняного ринку й не охоплює весь спектр потенційних читачів. Регіональний розподіл свідчить про домінування центральних регіонів за обсягами випуску книжкової продукції. Найбільше книжок у 2007 р. випускалося у м. Києві: за назвами 33.2 %, а за сукупним тиражем - 39.9 %. Друге місце посідає Харківська область: за назвами - 19.7 %, за тиражами - 34.5 %; трете - Донецька область: за назвами - 8.0 %, за тиражами - 16.0 % [7].

2.3 Аналіз ринкової структури галузі

Розглянемо структуру та особливості комплексу маркетингу книговидавничої справи

2.4 Обсяг книжкового ринку

За даними Української книжкової палати ім. Івана Федорова, в 2009 році в Україні видано 22 491 назв книжок і брошур загальним тиражем 48 514,4 тис. пр., що становить у порівнянні з аналогічним періодом минулого року за назвами 93,6 %, за тиражами - 83,4 %, у тому числі українською мовою видано 14 797 назв або 65,8 % від загальної кількості назв книг, тиражем 27 527 тис. пр., або 56,7 % від загального тиражу. Це близько 1 примірника на українця. Для порівняння - в Росії на 1 мешканця припадає 4 - 5 примірників книг,у Білорусі 6-7, в країнах Євросоюзу він коливається в межах 5-8 примірників. Тобто у порівнянні з аналогічними даними 2008 року у 2009 році спостерігається зменшення темпів випуску видань на 1549 друк. од., тиражів на 9643,7 тис. Українською мовою за назвами випущено менше на 1620 друк. од., тиражі знизились на 5079,1 тис. примірників. Загалом сумарний середній відсоток зменшення кількості видань за назвами протягом кризового 2009 року становив 19,26 %, зменшення середніх накладів в цілому по ринковому сектору видавничої галузі становило 17,1 %. Також за результатами діяльності 2009 року спостерігається зменшення обороту коштів у видавничій сфері України на 8,2 % відносно до попереднього 2008 року. Держава в складних економічних умовах не належним чином підтримує книговидавців, іноді навіть не розраховується за виконані держзамовлення, зокрема у 2009 році майже на 45 млн. гривень, не розрахувавшись із ними за виконане державне замовлення з підготовки та видання книг у рамках програми «Українська книга» та програми видання підручників для загальноосвітньої школи Зменшення кількості книжкових видань як за назвами, так і за тиражами в першу чергу пов'язане з наслідками фінансово-економічної кризи в Україні. Але це тільки один із негативних факторів.

2.5 Динаміка цін за декілька останніх років та причини коливань

Протягом другого півріччя 2007 року відбулося суттєве подорожчання книг усіх видів, тому ціни придбаних книг у березні 2008 значуще вищі за минулорічні. Так, середня вартість останньої придбаної книги зросла з 23 до 27 гривень. За навчальні та наукові книги респонденти платили на 4 гривні більше, ніж у березні 2007 року, а за дитячу літературу - на 5 гривень більше. Художню літературу опитані купували в середньому за 26 гривень, що значуще не відрізняється від цін березня 2007 року. Порівнюючи березень 2008 року з минулим кварталом, можна відзначити, що пік росту цін відбувався саме у грудні 2007 року, оскільки вартість купленої художньої та навчальної літератури значуще знизилася з грудня 2007 до березня 2008 року: художньої літератури - з 30 до 26 гривень, а навчальної - з 33 до 28 гривень. Ціни придбаних книжок значуще не відрізняються в жодному з регіонів (Київ не враховувався через недостатню для аналізу кількість респондентів). Найнижчі ціни у селах, а також в містах 50-500 тис.

В Україні немає власного виробництва якісного паперу, друкарського обладнання, фарби, тому практично всі витратні матеріали видавці купують за кордоном за валюту, що значно здорожує книжковий бізнес.

2.6 Аналіз виробників, конкуренція на ринку

Департамент книжкової торгівлі «Самміт-книги» має в наявності 100 тисяч назв навчальної, наукової, прикладної літератури з різних галузей знань. Дистрибуційна компанія постачає книги своїм клієнтам без попередньої оплати, безоплатно доставляє літературу в будь-яке місце України, проводить різні рекламні акції щодо залучення потенційних покупців у книгарні, що співпрацюють з «Самміт-книгою».

Товариство «Джерела-М» працює на ринку України з 1999 р., воно здійснює видавничу діяльність, випускає газету «Друг читача», організувало роздрібну мережу, у тому числі через Internet-книгарню. У структурі товариства є відділ дистрибуції, що співпрацює з великою кількістю видавництв і здійснює постачання української книги як в книготорговельні мережі, так і в окремі книгарні Києва та регіонів. Він є основною торговельною ланкою ТзОВ «Джерела-М», що займається гуртово-роздрібною торгівлею.

Книготорговельні компанії ТзОВ «Джерела-М» та «Самміт-книга», реалізуючи проект «100 тисяч книжок», створили дистрибуційні, регіональні центри в багатьох областях України. «Самміт-книга» має представництва в Запоріжжі, Львові, Криму, Херсоні, а «Джерела-М» -- у Вінниці, Дніпропетровську, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Рівному, Херсоні, Хмельницькому. Метою центрів є:

популяризація книг українських видавництв;

гуртова та роздрібна торгівля книгами в усіх регіонах України.

Таким чином, як показує досвід названих видавництв, в Україні дистрибуція:

забезпечує широким асортиментом роздрібну ланку книжкової торгівлі -- окремі книгарні та книготорговельні мережі, ятки, Internet-книгарні, що розташовані по всій країні;

звільняє видавництва від необхідності самостійно займатися розповсюдженням власної продукції;

забезпечує роздрібну ланку транспортними послугами, що сприяє швидкому доведенню товарів до споживачів.

2.7 Ланцюг «виробники - оптові покупці - роздрібні покупці»

Потреба в книзі виникає у людини на іншій основі, ніж потреба в звичайному товарі. Мотивом покупки служать інформаційні пізнавальні потреби. У результаті виникає цілий спектр ринкових взаємин у рамках моделі «споживач - видавництво». Купуючи книгу, споживач задовольняє свої інтелектуальні потреби, що допомагають йому орієнтуватися в соціально-економічному середовищі.

Книговидавець через продавця також задовольняє свої потреби: отримує грошову компенсацію за всі витрати, понесені в процесі книговидання; відчуває компенсацію ідейного характеру у формі духовної дії на певну категорію читачів (сегмент ринку); отримує значну популярність разом із автором книги.

Масове споживання книжкової продукції, властиве таким країнам, як Росія, Німеччина, Франція, Україна, служить основою для відтворення потреби в книзі. Саме діалектичний характер відношення між видавцями й оптовими (або роздрібними) споживачами формує спонукання видавця до подальшої діяльності: виробництво (видання) книги ідентифікує її споживання.



Варіанти просування книжкової продукції

2.8 Аналіз споживачів книжкового ринку

Частка респондентів (у віці 15-59 років), що особисто купували принаймні 1 книжку протягом останніх 3 місяців, зменшилась протягом року на 4% і становить 36% у березні 2008 року. Тенденція до зниження частки покупців книжок була зафіксована, починаючи з вересня 2006. Щокварталу спад становив близько 2-3%, поступово зменшивши частку покупців від 42% у вересні 2006 до 34% у грудні 2007. У березні 2008 зниження частки покупців книжок припинилося.

Зниження частки покупців книжок з вересня 2006 по червень 2007 скоріше за все пояснюється сезонністю, а з червня 2007 по грудень 2007 -- різким подорожчанням книжок (середня вартість купленої книги у грудні 2006 становила 21 грн., у червні 2007 - 23,9 грн., а у грудні 2008 - вже 29,8 грн.). При цьому, у березні 2008 ціна придбаної художньої та навчальної літератури навіть зменшилася на 4-5 гривень - і, відповідно, припинилося скорочення частки покупців книжок.

Зменшення частки покупців книжок переважно в основному відбулося за рахунок активної частини населення у віці 20-39 років, що проживає в містах з населенням 50-500 тис. Однією з причин пояснення меншої купівлі книг може бути також зниження інтересу до книжок, що в свою чергу також може пояснюватись економічними причинами. Серед не покупців книжок з кожною хвилею дослідження збільшується кількість тих, хто зазначав відсутність потреби у книжках/цікавості до книжок (з 49% у березні 2007 до 56% у березні 2008). Опитані рідше, ніж у червні 2007, називали рекламу як одну з причин купівлі книги, що може свідчити про меншу увагу до книг в публічному просторі.

За рік відбулося також статистично значуще зниження середньої кількості придбаних книжок: з 3,1 у березні 2007 до 2,7 у березні 2008. Поступово збільшується кількість книжок, придбаних українською мовою: порівнюючи з минулим роком їх кількість зросла з 35% до 40%. Однак у березні 2008 частка придбаних україномовних книжок зменшилась порівняно з груднем 2007 з 46% до 40%. Це може пояснюватися необхідністю купувати навчальні книги українською мовою восени, а разом зі спадом попиту на навчальні книжки знижується частка куплених україномовних книг.

Жінки продовжують купувати книжки частіше, ніж чоловіки: 43% жінок купували принаймні 1 книжку, тоді як частка покупців книжок серед чоловіків становила лише 27%. Чоловіки у березні 2007 року в середньому купували більше книжок, ніж у березні 2008 (2,8 та 2,3 книги відповідно) -- середня кількість куплених книжок у березні 2008 року порівняно з березнем 2007 року зменшилася саме за рахунок чоловіків.

Найбільша частка покупців книжок зазвичай серед громадян у віці від 20 до 39 років. Проте, у березні 2008 року саме серед респондентів цього віку відбувся значущий спад купівлі книжок - біля 10% для кожної з категорій 20-29 та 30-39 років. Також зменшилася і середня кількість придбаних ними книг - з 3-ох до 2,1-2,2. Окрім того, на 9% порівняно з груднем 2007 збільшилася кількість респондентів у віці 50-59 років, що протягом останніх трьох місяців купували книги, хоча середня кількість придбаних ними книг також суттєво зменшилася - з 4,2 до 2,8. Таким чином, жодна з вікових категорій не вирізняється за рівнем купівлі книг у березні 2008 року.

Відповідно до вікового розподілу, спад купівлі книг відбувся серед студентів (з 44% до 33% за рік) та громадян, що працюють (з 41% до 35% за рік), а збільшення частки покупців - серед пенсіонерів (з 18% до 38% за рік). Таким чином, пенсіонери перестали бути тією категорією, яка найменше купує книги. Так само, як і вікові групи, категорії статусу зайнятості не відрізняються одна від одної за рівнем купівлі книг в останній хвилі опитування.

Впродовж усіх хвиль опитування частки покупців книжок в різних регіонах України коливаються і чіткої тенденції щодо того, що в якомусь регіоні переважно купують більше чи менше книжок, ніж в інших регіонах, не простежується. Проте, в березні 2008 року порівняно з минулим роком відбулося значуще зменшення часток покупців серед жителів Східного та Західного регіонів.

Серед респондентів, що проживають у сім'ях з дітьми, молодшими за 16 років кількість покупців книг зменшилася на 8% за рік, проте вони продовжують частіше купувати книжки, ніж ті, в сім'ях яких немає дітей. Частка покупців книжок у містах з населенням 51-500 тис. зменшилася протягом року з 43% до 34%, таким чином жителі згаданих міст поруч із жителями села купують книги менше, ніж жителі решти міст.

Серед жителів з найнижчим рівнем життя за суб'єктивною оцінкою найменше покупців книжок. Порівняно з минулим роком респонденти середнього та вище рівня життя купували менше книг (на 9%).

2.9 Вплив держави на ринок, особливості законодавства

Діяльність у сфері книговидання регулюється Господарським кодексом України, Законами України "Про інформацію" (від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII), "Про авторське право і суміжні права" (від 11 липня 2001 р. № 2627-III), "Про видавничу справу" (від 5 червня 1997 р. № 318/97-ВР), "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" (від 6 березня 2003 р. № 601-IV). Останнім законом, дію якого відновлено згідно із Законом України від 17 червня 2004 р. № 1801-IV, передбачаються пільги для книговидавців до 1 січня 2009 р. Цей закон передбачає надання пільг тільки для випуску книжкової продукції, а не поліграфічної взагалі, що звичайно поліпшує умови функціонування видавництв і книжкових фабрик, але не вирішує проблем виробництва газетної, журнальної, образотворчо-етикеточної та бланкової продукції. Не передбачені пільги для розповсюджуючих організацій. Слід зазначити, що законодавство з питань надання пільг постійно змінюється, вносяться корективи в законодавчі акти стосовно оподаткування, в результаті чого формулювання зазначені у Законі не відповідають Законам України "Про єдиний митний тариф", "Про податок на прибуток". Законодавство, що регулює відносини у видавничій сфері, потребує систематизації та внесення відповідних корегувань. Державне регулювання у видавничій сфері здійснюється також через фінансування видання та розповсюдження друкованої продукції за державні кошти. Замовниками друкованої продукції виступають Міністерство освіти і науки України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна академія наук України, Міністерство аграрної політики України, Міністерство у справах молоді та спорту України. На випуск друкованої продукції у 2008 р. було заплановано 219.3 млн. грн., що становить 7.9 % усього державного замовлення і на 11 % більше ніж у 2007 р. [10].

Частка друкованих видань, виготовлених за державний кошт, становить близько 25 %. Цей показник є значним, однак свідчить про залежність досить великої частини виробників від державного замовлення, а також про невеликі обсяги виготовлення продукції в країні загалом. Фінансування з бюджету виробництва друкованої продукції, крім підручників, передбачає також виготовлення видань за державними програмами. Із 1997 р. в Україні діяла Програма випуску соціально-значущих видань. За даними Державного комітету телебачення і радіомовлення, у 2002 р. Державним бюджетом України на Програму передбачались кошти у сумі 13.8, у 2003 р. - 14.8, у 2004 р. - 43.6 млн. грн.. З 2002 р. по 2004 р. за цією програмою випущено 552 назви друкованих видань загальним тиражем 2164.5 тис. примірників на загальну суму 40.8 млн. грн. [11].

Реалізація Програми викликала багато запитань. Функціонувала непрозора система формування та реалізації Програми, за якої потреба одержувачів у запропонованій літературі не вивчалася, не визначалися критерії її суспільної необхідності, а також був відсутній механізм розподілу книжкової продукції. Наприклад, перевірка діяльності Державного комітету телебачення і радіомовлення України щодо реалізації Програми соціально-значущих видань Рахунковою палатою виявила, що відбувалося неконтрольоване витрачання коштів, видання книг здійснювалося не за критеріями суспільної необхідності, а за результатами лобіювання видавництвами творів, на які вони мали авторські права. Розподіл книг відбувався таким чином, що "суспільно необхідна" література знаходилася на міністерських складах іноді впродовж декількох років через відсутність фінансування доставки. Згодом доставку тиражів до споживачів було покладено на виконавця державного замовлення згідно із затвердженими рознарядками. Видання, випущені за Програмою, мають передаватися до Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства закордонних справ України, Національної академії наук України та інших міністерств і відомств для поповнення бібліотечних фондів [12].

Починаючи з 2005 р. фінансування Програми припинилось Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" передбачалось фінансування програми під новою назвою "Українська книга" у сумі 20 млн. грн., тобто у два рази менше від планового фінансування Програми соціально значущих видань у 2004 р. [13]. У 2008 р. сума значно збільшилась до 40 млн. грн., також заплановано видатки на фінансову підтримку преси у сумі 400 тис. грн. [14]. Свого часу була розроблена та прийнята указом Президента України «Державна програма розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року» [15]. Очікуваного результату її реалізації - зменшення залежності книговидавців від імпорту газетного та офсетного паперу, технічного переоснащення поліграфічної бази, випуску 7 книг на душу населення у 2000 р. - досягнуто не було. Переоснащення поліграфічних фабрик до 2000 р. не було завершено. Таким чином, вітчизняний книжковий ринок характеризується низьким випуском книжкової продукції, повільними темпами збільшення випуску, що не задовольняє потреби ринку у виданнях певної тематики. Тематична структура випуску книжкової продукції не відповідає структурі попиту. Державне регулювання обмежене пільгами та фінансуванням держзамовлення друкованої продукції. Книговидавнича справа потребує підтримки у вигляді ефективної державної програми, яка б охоплювала вирішення таких питань:

перегляд і вдосконалення нормативно-правового забезпечення книговидавничої справи;

пільгове кредитування видавничих проектів, спрямованих на розвиток культури, науки, освіти, а також пільгове кредитування технічного переоснащення поліграфічних підприємств;

створення привабливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій;

відновлення системи книго розповсюдження, економічне стимулювання розвитку мережі книгарень у регіонах, що сприятиме доступності української книги на всій території України;

реалізація загальнонаціональних заходів і проектів з розвитку та пропаганди книго читання в Україні (із залученням Інтернету, телебачення, друкованих засобів масової інформації, відомих діячів культури, спорту, політики);

реалізація заходів із підтримки та розвитку бібліотек, зокрема оновлення їх інформаційно-технічної бази, стабільне поповнення бібліотечних фондів, ремонт приміщень;

проведення комплексу заходів з розвитку дитячого читання;

проведення маркетингових досліджень книжкового ринку та ринку поліграфічних послуг, а також ефективного моніторингу суб'єктів видавничої діяльності;

удосконалення системи статистичного обліку тощо.

Реалізація комплексного підходу до підтримки видавничої справи сприятиме підвищенню ефективності діяльності та конкурентоспроможності всіх суб'єктів на вітчизняному книжковому ринку.

ринок книга ціноутворення ціна попит

3. Основні проблеми розвитку книговидання

Видавці та дистриб'ютори книг визначили десяток головних проблем, які стримують розвиток успішного книговидання в Україні, а саме:

- недостатня кількість обігових коштів та низька оборотність бізнесу;

- нестача кваліфікованих перекладачів, авторів, редакторів;

- низька рентабельність видавничого бізнесу;

- відсутність якісних поліграфічних послуг для створення конкурентного продукту;

- нерозвинена мережа збуту;

- відсутність достовірних статистичних та аналітичних даних про ринок;

- відсутність зворотного зв'язку «читач - дистриб'ютор - видавець».

- висока вартість виведення на ринок нового продукту;

- негативна динаміка читання, що зрештою приводить до зайнятості полиці неходовим товаром.

Ці проблеми можна вирішити лише застосовуючи нові підходи, які в свою чергу вимагають нового мислення видавців. «Тому, реформуючи та розвиваючи книжковий бізнес, потрібно навчитись думати без обмежень», - переконаний Микола Кміть.

В процесі дискусії учасники форуму зрештою дійшли висновку, що основною проблемою, є відсутність адекватної інформації про ринок та про його учасників. Вирішити її можна за рахунок активізації спілкування та налагодження партнерських стосунків між видавцями та розповсюджувачами книжок, а також проведення широкомасштабних досліджень ринку.

Висновки

Тема дослідження не є цілком новою, але вона залишається актуальною. Висвітленням цих проблем займалося чимало відомих людей, зокрема журналістів.

Провідний експерт з розвитку державної і муніципальної книжкової політики Ґюс Схют (Голландія) в доповіді «Продаж книжок в Україні: наступні декілька років» розповів, як потрібно змінювати книжковий ринок України. Дуже часто ви звинувачуєте уряд, натомість видавці повинні співпрацювати, проводити спільні тренінги, вони повинні зрозуміти, що конкурент не ворог, а ваш потенційний партнер. На його думку, книгодрукування в Україні повинно бути більше зорієнтованим на читача, книгарні повинні відрізнятись одна від одної, в них потрібно впроваджувати самообслуговування та встановлювати чіткі вказівки - все повинно викликати бажання купити книгу. На думку Ґюса Схюта, в Україні в сфері видавництва книжок, не вистачає відчуття терміновості змін, відчуття співпраці, а також фіксованої ціни на книгу.

Отже, книгу потрібно сприймати, як товар, який потрібно навчитись продавати, проте не забувати, що це витвір мистецтва, який справляє значний вплив на розвиток суспільства.

Список використаної літератури

1. Сенченко М. Книгодрукування трьох слов'янських країн: Україна, Білорусь, Росія / М. Сенченко // Вісник Книжкової палати. -- 2008. -- № 3. -- С. 3-9.

2. Сенченко М. Книгодрукування трьох слов'янських країн: Україна, Білорусь, Росія / М. Сенченко // Вісник Книжкової палати. -- 2008. -- № 4. -- С. 3-6.

3. Інформація про стан книговидання в Україні. Держкомтелерадіо [Електронний ресурс].-- 13 жовт. 2005 р.

4. Афонін О. Стратегічний план розвитку української видавничої справи на 2007-2008 роки [Електронний ресурс] / О. Афонін.

5. Тимошик М.С. Історія видавничої справи: підручник / М.С. Тимошик. -- К.: Наша культура і наука, 2003. -- 496 с.

6. Шевченко Є. Перспективи розвитку видавничої справи в Україні / Є. Шевченко // Економіка України. -- 2005. -- № 8. -- С. 42-49.

7. Буряк С. Аналіз випуску друкованої продукції в 2007 році / С. Буряк // Вісник Книжкової палати. -- 2007. -- № 5. -- С. 4-9.

8. Сіроженко В. Нові рекорди: основні статистичні показники російського книговидання в 2007 році / В. Сіроженко // Вісник Книжкової палати. -- 2008. -- № 3. -- С. 12-18.

9. Дослідження ринку книжок в Україні. GfK Ukraine. Дослідження проведено з Ініціативи Міжнародного фонду "Відродження" та the Fund for Central and East European Book Project (Amsterdam), за підтримки програми МАТРА Міністерства закордонних справ Нідерландів [Електронний ресурс]. -- 16 січ. 2007 р.

10. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2008 році: постанова Кабінету Міністрів України від 17 квіт. 2007 р. № 443.

11. Семистяга Т. Видавничо-поліграфічна галузь України: динаміка й проблеми розвитку (2002-2004 роки) / Семистяга Тетяна // Друкарство. -- 2005. -- № 2. -- С. 5-8.

12. Бюджетні гроші - у макулатуру! Або як Держкомтелерадіо підтримував суспільно необхідні "шедеври". Рахункова палата [Електронний ресурс]. -- 1 берез. 2005 р.

13. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України від 23 груд. 2004 р. №2285-IV.

14. Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 28 груд. 2007 р. № 107-VІ.

15. Про Державну програму розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року: Указ Президента України від 28 лют. 1995 р. № 158/95.

Размещено на Allbest.ru