Регіональна економіка. Залізничний транспорт світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу "Регіональної економіки"

на тему: "Залізничний транспорт світу: регіональні та екологічні аспекти розвитку"

Студентки 2 курсу ОЕФ

Групи №1 заочної форми навчання

Проніної Олени Олегівни

Науковий консультант

Доцент Бохан А.В.

Київ 2011

Зміст

Вступ

1. Сутність та значення залізничного транспорту в розвитку регіонів світу

2. Характеристика структури залізничного транспорту світу

3. Регіональні особливості розміщення залізничного транспорту світу

4. Екологічні аспекти функціонування залізничного транспорту світу

5. Прогресивні напрямки розвитку залізничного транспорту світу в умовах глобалізації

Висновок

Додатки

Список літератури

Вступ

Транспорт - найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та реґіонами. Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. У світі в системі транспорту працює понад 100 млн чол. Транспорт - це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. У них свої особливості, переваги, вади та сфера застосування. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему, що розвивається під впливом господарства у цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

1. Сутність та значення залізничного транспорту в розвитку регіонів світу

Залізнимчний трамнспорт -- перевезення пасажирів і вантажів в колісних екіпажах, що рухаються залізницею. Залізничний транспорт є частиною логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню.

Головними складовими залізничного транспорту є:

· матеріальна (власне залізниця), що ділиться на

· інфраструктуру: залізнична колія і штучні споруди, пристрої сигналізації, централізації і блокування (СЦБ), контактна мережа

· рухомий склад: тяговий (локомотиви) і нетяговий (вагони) -- вантажні і пасажирські

· експлуатаційна, що в свою чергу ділится на:

· техічну експлуатацію -- диспетчерське керування, розробка оптимальних прийомів керування процесом перевезень;

· комерційну експлуатацію -- відносини з вантажовідправниками / вантажоотримувачами / вантажовласниками і пасажирами.

Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію в натуральному та переробленому вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки, бо відходи переробки сільськогосподарської продукції залишаються усередині АПК. Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через значні потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному районі. У цьому випадку створюється транспортний комплекс. При розосередженому будівництві галузь користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) працює відповідний відомчий транспорт. Безпосередньо з транспортом пов'язані зовнішня та внутрішня торгівля. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних стосунків з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін. У процесі виробництва продукції та обміну нею між окремими державами, реґіонами, містами складаються транспортно-економічні зв'язки, які проявляються у вантажопотоках. Головним у вивченні транспорту є встановлення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціональних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Докладний аналіз зв'язків дозволяє дати наукові рекомендації щодо раціонального розміщення підприємств і галузей господарства.

2. Характеристика структури залізничного транспорту світу

Західна Європа насичена різноманітними шляхами сполучення, обслуговується всіма видами транспорту. Транспорт виконує тут величезну роботу як для обслуговування власного господарства, так і для забезпечення значного транзиту.

Транспортна система - так званого європейського типу, характеризується дуже густою мережею залізниць (особливо країни Бенілюксу, ФРН), загальна довжина яких становить 114 592 км; із них 40% припадає на ФРН і 29% - на Францію. Високошвидкісні залізниці функціонують у Франції (на лінії Париж - Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю до 400 км/год), у Рурі (Німеччина) існує система залізниць «Інтерсіті». Проте роль залізничного транспотру в регіоні останнім часом знижується.

Країни регіону та їх райони з'єднані між собою (крім Ісландії) усіма видами транспорту, які утворюють складну транспортну мережу.

Залізничний транспорт за значенням ватажообігу посідає 2-ге місце і відіграє головну роль у внутрішніх перевезеннях на великі відстані у Швеції та Фінляндії. Найбільша довжина залізниць - у Швеції (12 543 км із 25 426 км у всьому регіоні). В Ісландіїї через природні умови залізничного транспотру немає зовсім.

Здавна середземноморський регіон склався як значний район судноплавства, проте у внутрірегіональних перевезеннях велике значення має залізничний транспорт. Загальна довжина залізниць у регіоні становить 38 596 км, з яких на Італію припадає 18,8 тис. км. Багато тут давніх і складних перевалів і тунелів (Альпи).

У Східній Європі є всі види транспотру. За вантажообігом найбільше значення мають залізничний і морський.

Особлива роль у перевезенні товарів належить залізничному транспорту. Загальна довжина залізниць - 232,2 тис. км. Більшість їх електрифікована.

У Північній та Центральній Азії більшість вантажів і пасажирів припадає на залізничний транспорт. Основу залізничної мережі становлять чотири магістралі: Туркестано-Сибірська (Семипалатинськ - ст.Лугова, завдовжки 1 452 км

3. Регіональні особливості розміщення залізничного транспорту світу

Залізничний транспорт залишається переважно внутрішньоконтинентальним видом транспорту і обслуговує перевезення держав, що знаходяться в регіоні. Там він має значення міжнародного виду транспорту. Однак і в межах одного регіону залізниці не завжди утворюють єдину систему, передусім через різну ширину колії. Західна Європа має, крім держав Піренейського півострова і Фінляндії, єдину колію, у Північній Америці така ж колія. На території колишнього СРСР історично склалася більш широка колія, а в інших частинах Східної Європи вона відповідає західноєвропейській. В інших регіонах світу, навіть у межах однієї держави, залізниці мають різні колії. Загалом на західноєвропейську колію припадає до 3/4 довжини доріг світу. Єдину транспортну систему залізниці утворюють лише в Північній Америці і переважній частині Західної Європи (включаючи частину держав Східної Європи). Росія і держави, що входили до складу СРСР, утворюють свою самостійну систему залізниць вже внаслідок особливої ширини колії. Великі відмінності є й у масштабах електрифікації залізниць: загалом в Європі вона набагато перевершує Північну Америку. Однак і в Європі далеко не всі напрями електрифіковані, а на електрифікованих діють різні стандарти (постійний, змінний струм). Розрізняються параметри вантажних вагонів, що використовуються, цистерн, вага складів тощо. У Північній Америці і Західній Європі всі держави пов'язані з загальнорегіональною мережею (після споруди підводного тунеля під Ла-Маншем до неї приєдналася і Великобританія, а Скандинавські країни мають зв'язок за допомогою залізничних поромів, мостів і тунелів). Західна Європа через Східну Європу має виходи в Китай і В'єтнам по дорогах з різними коліями. Інших міжрегіональних єдиних залізничних зв'язків немає. Проекти прокладання підводних тунелів з Європи в Африку, а з Росії через Берингову протоку в США поки не мають реальної основи.

Залізнична мережа регіонів світу, яка формувалася протягом майже двох століть, поки що не привела до створення єдиної наземної транспортної системи, яка могла б забезпечити безперервні світові господарські зв'язки. Сучасна роль залізниць в окремих регіонах світу відображена в різниці вантажо- і пасажирообігу. Вона залежить від багатьох чинників (наприклад, довжина ліній, величина території, чисельність населення, економічний потенціал). Північна Америка, Східна Європа і Азія виконують найбільшу роботу з перевезення вантажів по залізницях світу -- від 1400 до 1700 млрд т/км, в 5--7 разів перевищуючи рівень Західної Європи. У цих регіонах ділери перевезень -- США, КНРі Росія. За пасажирообігом Азія далеко випереджає Європу, а лідером у світі залишалася Японія -- 395 млрд пас/км, КНР -- 354, Індія -- 323, Росія -- 192, США -- 8,7 млрд пас/км. Хоча залізниці є в 140 країнах світу, понад 1/2 їх загальної довжини припадає на «першу десятку країн»: США, Росію, Канаду, Індію, Китай, Австралію, Аргентину, Францію, ФРН і Бразилію.

4. Екологічні аспекти функціонування залізничного транспорту

Залежність всіх видів транспорту від природних умов надзвичайно велика та різномантіна. Але з розвитком, розширення і поглиблення НТР залежність транспорту від природи набирає нових форм. Для розвитку сухопутних видів транспорту (залізничного, автомобільного та трубопровідного) високі гори, широкі, глибокі та швидкоплинні ріки, пустелі, непрохідні тропічні ліси й навіть морські потоки вже не є непереборними перешкодами.

Але разом з цим зростає від'ємний вплив транспорту на довкілля. При цьому, різні види транспорту по-своєму, так би мовити, «спеціалізовано» впливають на довкілля. Головним забруднювачем є загальний для всього людства кумир- автомобіль.

Залізничний, автомобільний та повітряний види транспорту створюють неабияке «шумове забрудння», призводять до відчуження зелемь. А морський та внутрішній водний транспорт є значним джерелом забруднення гідросфери, що звязано з діяльністю нафтопаливного флоту.

Багато країн застосовують суворі заходи щодо захисту довкілля від забруднення транспортними засобами. Зменшується частка свинцю в автомобільному бензині та шкідливих речови в авіаційному гасі. Почалось успішне використання електромобілів, водневого, газового палива, поїздів, річкових і морських катерів на повітряній подушці. У Світовому океані, де постала загроза великомасштабного забруднення, створюються особливі «санітарні зони». В так званих постіндустріальних країнах звертається увага на створення «чистих» видів транспорту, обмежується рух автомобілів та забороняється рух тих з них, що викидають в повітря шкідливих газів понад встановлену норму.

5. Прогресивні напрями розвитку залізничного транспорту світу в умовах глобалізації

Використання рейкового транспорту, який приводився в дію мускульною силою людини або тварини, відоме людству ще з XVI ст. Залізничний транспорт виник у першій половині XIX ст. у зв'язку з розвитком великої промисловості, зокрема кам'яновугільної і металургійної.

Піонером парового залізничного транспорту вважається англійський винахідник Дж. Стефенсон (1781-1848). Він почав будувати паровози з 1814 р. і створив перші придатні на практиці моделі. Побудував першу залізницю загального користування Дар-лінгтон -- Стоктон (відкрита у 1825 р.). Свою відому модель паровоза "Ракета" Дж. Стефенсон створив у 1829 р. Ця модель стала прототипом парових локомотивів. Паровоз "Ракета" тягнув вагон з 36 пасажирами і рухався з небаченою до того швидкістю -- 38 км/год.

Інший англійський винахідник Р. Тревітік створив безрейковий паровий візок (1801-1803 pp.), а в 1803 р. -- паровоз для залізничної колії (випробуваний у 1804 p.). залізничний транспорт напрямок розвиток

Російські винахідники -- кріпосні заводчиків Демидових батько (1774-1842) і син (1803-1849) Є. і М. Черепанови -- побудували перший у Росії паровоз (1833-1834 pp.) і залізницю протяжністю 3,5 км.

У 1830 р. в Англії запрацювала залізниця між Ліверпулем і Манчестером. На будівництві залізниць у Великобританії в 1847 р. працювало 250 тис. землекопів. За станом на 1851 р. залізниці існували у 18 країнах світу, у тому числі у 1851 р. була введена в експлуатацію двоколійна залізниця протяжністю 650 км між Петербургом і Москвою, яка була тоді найдовшою у світі. Протяжність залізниць у Росії в 1861 р. становила 1500 верстов, в Англії -- у 10 разів більше.

У 1850-1900 pp. протяжність залізниць збільшилася: в Німеччині у 9 разів, у Франції -- в 13, а в Росії -- у більш як 100 разів. У 1869 р. була побудована перша трансконтинентальна лінія між Нью-Йорком і Сан-Франциско. Лінія Москва -- Смоленськ -- Мінськ -- Брест -- Варшава була збудована у 1871-1872 pp., залізниця Рига -- Орел -- у 1868-1871 pp.

У США в 1850-1860 pp. було побудовано 34 тис. км залізниць.

Дешевий залізничний транспорт сприяв усуненню регіональних відмінностей у Європі. Цей вид транспорту, зокрема, стимулював розвиток курортного бізнесу у Швейцарії та Середземномор'ї.

Нині у країнах Заходу довжина залізничної мережі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом "від дверей -- до дверей". Водночас у багатьох країнах довжина залізничної мережі збільшується. Це, як правило, відбувається у великих за площею країнах, які освоюють свої території, багаті на природні ресурси, зокрема, у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Китай щороку будує 1 тис. км залізниць.

У світі налічується понад 1,2 млн км залізниць загального користування, з них 200 тис. км електрифіковані.

Найдовша мережа залізниць у США (200 тис. км), на другому місці -- Канада (90 тис. км), не набагато відстає Росія (87 тис. км). Значна довжина залізничної мережі також в Індії (63 тис. км), Китаї (53 тис. км), ФРН (45 тис. км), Аргентині (40 тис. км), Австралії (36 тис. км), Франції (34 тис. км), Бразилії (31 тис. км).

Довжина залізничної мережі не дає повного уявлення про розвиток цього виду транспорту через неоднакові території країн. Тому для характеристики мережі застосовують такий показник, як щільність, тобто довжину мережі ділять на площу території країни. За цим показником лідирує Німеччина, у якій на 1000 кв. км території припадає 125 погонних кілометрів залізниць. Висока щільність залізничної мережі також у Польщі (80), Японії (75), Великобританії (70), Італії (65), Франції (60). В інших країнах світу, в тому числі в економічно розвинених, щільність дещо менша.

Залізниці як колишнього СРСР, так і нинішньої Росії використовуються дуже інтенсивно. Наприклад, на частку СРСР припадало лише 12 % залізничної мережі світу, але частка вантажо-обороту становила понад 50 %. Залізничний транспорт СРСР забезпечував і левову частку пасажироперевезень.

Виробництво паровозів США припинили у 50-х роках XX ст., Європа -- у 60-х роках. У 90-х роках поширилась інформація, що Китай залишився єдиною країною у світі, яка виготовляла невелику кількість паровозів.

Перший електровоз було продемонстровано у Берліні в 1879 р. Спочатку електричний потяг використовувався на міському та приміському транспорті, потім -- у метро, а згодом -- на магістральних залізницях. Одна з перших електрифікованих залізниць з'явилася в Італії у 1902 р.

У Росії 43 % залізниць електрифіковані. В деяких країнах світу цей показник вищий. Наприклад, у Швейцарії електрифіковані практично всі залізниці. Інші країни мають такі показники: Нідерланди -- 70 %, Швеція -- 65 %, Італія -- 53 %, Австрія -- 50 %, Польща -- 46 %, Іспанія -- 46 %. У США лише 1 % залізниць електрифіковані. Залізничний транспорт кінця XX ст. за технічним рівнем значно перевищує рівень XIX ст.

У 1964 р. в Японії почали функціонувати швидкісні поїзди ("шинксансен" -- куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/ год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Франції, а наприкінці XX ст. -- у Німеччині. У світі з'явилися комутаторні поїзди (commuter trains), швидкотранзитні легкорейкові системи (light railway rapid-transit systems), потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям, тощо.

Транспортно-економічні зв'язки розрізняють за видами транспорту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжреґіональними та внутрішніми. Розміщення транспортно-економічних зв'язків залежить від рівня розвитку країн та може мінятись під впливом суспільно-політичної ситуації у світі. У різних країнах світу розвиток транспортної системи відбувається по-своєму, але має багато спільних рис. Наприклад, як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, види транспорту, їхні основні фонди належать або державі, або приватним компаніям. Так, у США залізниці належать кільком монополіям, а у Великій Британії, Франції, Німеччині, Індії, Аргентині, Бразилії, Мексиці, Індонезії, Туреччині та інших країнах вони є власністю держави. В переважній більшості держав світу залізниці не довіряються приватним компаніям. Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Північної Америки, де зосереджено понад половини залізничних колій, рухомого складу, шосейних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, реґулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту, застарілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами таких архаїчних видів транспорту, як в'ючний та гужовий, працюють носильники та рикші. В'ючний транспорт розповсюджений у тропічній Африці, гірських областях Південної Америки, пустелях та напівпустелях Азії, рикші та велорикші - у Південній та Південно-Східній Азії. Робота транспортної системи характеризується довжиною мережі шляхів сполучення (30 млн км), рухомим складом (350 млн автомобілів, 65 тис. суден, декілька мільйонів вагонів, сотні тисяч локомотивів), чисельністю зайнятих на транспорті (100 млн чол.), вагою вантажів, що перевозяться (понад 100 млрд т на рік) вантажообігом (45 трлн тонно-кілометрів на рік), пасажирообігом (10 трлн пасажирокілометрів на рік). Всі шляхи сполучення та всі транспортні засоби світу у сукупності творять світову транспортну систему, яка постійно удосконалюється не тільки технічно, але й організаційно. У зв'язку з цим виникли форми сумісної експлуатації декількох видів транспорту. Наприклад, безперевантажувальне сполучення у формі контейнерних перевезень: товар переміщується різними видами транспорту від відправника до отримувача без проміжних перевантажень. У Європі ведеться робота із створення трансєвропейської транспортно-енергетичної мережі, концепція якої з'явилась ще у 1990 році. Сутність концепції - у відпрацюванні чіткого механізму координації роботи різних видів транспорту, зокрема, у організації комбінованих (змішаних) перевезень з чіткою взаємодією різних видів транспорту. В країнах ЄС комбіновані перевезення становлять 4% від загального обсягу вантажообігу, а в окремих країнах - від 10 до 40%. На Німеччину та Францію припадає 90% від загального обсягу змішаних перевезень. Для комбінованого транспорту планується створення залізничного напрямку Північ-Південь, до якого буде залучена й Україна. Як перспективний напрямок планується організація перевезення навантажених автомобілів на залізничних платформах спеціалізованих вантажних поїздів, рух яких буде здійснюватись вночі зі швидкістю 160 км/год. Потяг довжиною 1500-2000 м здатний прийняти до 100 вантажівок. Розроблено 10 схем доставки вантажів комбінованими перевезеннями. Розвиток світової транспортної системи характеризується збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських перевезень. При цьому зростання перевезень перевищує зріст довжини та розгалуженості транспортної мережі. У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу мають автомобільні: понад 70%, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5% - на залізниці. Далі йдуть трубопровідний та внутрішній водний транспорт. За обсягом вантажообігу перше місце займає морський транспорт - 70%; потім ідуть залізничний та автомобільний транспорт. Це пояснюється зростанням морських перевезень та їхньою середньою дальністю, значно більшою, ніж у інших видів транспорту.

Висновок

Тісний взаємозв'язок залізниць Європи склався історично і в сучасних умовах здобуває усе більший динамізм, як у сфері технологічних процесів, так и у сфері економічної лібералізації, у розширенні горизонтів управління на основі нових засобів комунікацій.

Залізничний транспорт є одним із основних чинників динамічного розвитку економіки країни, в силу своєї природи ніколи не замикався в рамках однієї держави, будучи відкритим економічним утворенням.

Залізниці вибудовують власну стратегію розвитку в ХХІ столітті, діють цілеспрямовано, формуючи економічно толерантну політику відповідно до сучасних реалій спеціалізації і міжнародного поділу праці. Прагне стати надійною ланкою в міжнародній транспортній системі. У всьому світі спостерігається тенденція до зниження питомої ваги залізничного транспорту в загальному обсязі вантажо та пасажиро перевезень. Проте цей вид транспорту ще довго вестиме перед у транспортній системі світу.

Додаток 1

Трансконтинентальні залізниці

Назва трансконтинентальної залізниці	Рік початку роботи	Кінцеві пункти	Відстань, км
Південно-африканська	1899	Бейра-Лобіту	4711
Байкало - Амурська	2001	Тайшет - Совєтская Гавань	4300
Трансмонгольська	1956	Москва - Пекін	7868
Трансавстралійська	1917	Дарвін - Порт Августа	2650
Канадська-тихоокеанська	1885	Торонто-Ванкувер	4466
Центральна-тихоокеанська	1869	Нью-Йорк - Сан-Франциско	4246
Транссибірська	1916	Москва - Владивосток	9334

Додаток 2

Головні характеристики діючих високошвидкісних залізниць світу (2011)

Країна	Довжина, км	Кількість ліній/ділянок з високошвидкісним рухом
Бельгія	209	4
Іспанія	2056	11
Італія	923	7
Сполучене Королівство	113	2
США	362	1
Швейцарія	35	1
Японія	2534	14
Туреччина	235	1
Франція	1896	8
КНР	4175	14
Нідерланди	120	1
Німеччина	1285	10
Республіка Корея	412	2

Список літератури

1. Журнал «Краєзнавство, географія, туризм» № 13, 2011

2. Гілецький Й.Р. Соціально-економічна географія України. - Львів: ВНТЛ, 1998 - 136 с.

3. Економіка зарубіжних країн: Підруч. / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. -- 2-ге вид. -- К.: Либідь, 1998.

4. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. -- М.: Междунар. отношения, 2000.

Размещено на Allbest.ru