Класифікація витрат. Система бюджетів на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Напрямки класифікації витрат підприємства

2. Система бюджетів на підприємстві

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні дедалі більшого значення набуває не тільки налагодження ефективного функціонування окремих елементів господарсько-економічної діяльності підприємств, організацій, інших господарюючих суб'єктів, а й координація їх між собою, забезпечення раціональної єдності і взаємодії їх.

Функції контролінга визначаються метою створення цієї системи. Вони поділяються на основні та спеціальні. До основних функцій належить:

планування процесів господарської діяльності (логістика, виробництво, збут, інвестування).

Для процесу планування створюється нормативно-довідкова база, визначаються обсяг і структура необхідної інформації, розробляються методики складання планів за часом та змістом; S облік показників контролінга на основі методів і критеріїв оцінки діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Для цього визначаються потреби системи управління в необхідній інформації, розробляється система показників контролінга та звітні форми для збору та обробки даних; аналіз тенденцій, відхилень від прогнозованих показників.

До спеціальних функцій належать:

інформаційно-аналітичне забезпечення, метою якого є розробка інформаційної системи, стандартизація документів і регістрів обліку, комунікаційних зв'язків, організація збору і обробки даних контролінга;

моніторинг зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. До цієї функції входить збір і аналіз даних про ринки (сировини, праці, капіталу, товару), кон'юнктура ринку, конкурентів, ціни, формування досьє на конкурентів, огляди розвитку галузей, участь у виставках та ярмарках тощо.



1. Напрямки класифікації витрат підприємства

Витрати - це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками)[4].

Для правильної організації обліку витрат у відповідності з їх особливостями, складом та значенням у процесі виробництва, а також для потреб контролю, аналізу, обчислення собівартості та управління витратами їх поділяють на групи (класифікують) за тими ознаками, які визначаються метою класифікації.

В основу класифікації витрат в управлінському обліку покладено принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат.

У торгівлі витрати операційної діяльності групують за такими ознаками:

Собівартість придбання товарів (витрати на придбання продукції);

Витрати на продаж (збут) товарів;

Витрати на управління - адміністративні витрати;

Інші операційні витрати.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це - виробничі витрати[1].

Витрати поділяють за галузями діяльності (в оптовій, посередницькій, роздрібній торгівлі, громадському харчуванні тощо) та за видами[2].

До складу поточних витрат підприємства торгівлі належать витрати обігу представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які за своєю сутністю становлять собівартість послуг із доведення товарів від виробника до споживача та пов'язаних зі зміною форм вартості.

Поточні витрати підприємств торгівлі за видами діяльності класифікують за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.

Витрати операційної діяльності поділяють на: витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Витрати операційної діяльності за їхнім економічним змістом групують за економічними елементами й статтями витрат.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому вираженні за їхніми видами (це групування дає змогу відповісти на запитання, що витрачено за конкретний звітний період) [2].

За мірою реагування на зміну обсягів діяльності витрати поділяють на умовно-постійні та змінні.

До умовно-постійних відносять такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу. До постійних належать витрати, пов'язані із управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва, підприємства громадського харчування тощо.

Змінні витрати охоплюють ті види витрат, величина яких змінюється зі зміною обсягів товарообігу. До змінних витрат належать витрати підприємств торгівлі на сировину, придбані напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці торговельно-операційного персоналу й відповідні суми відрахувань на соціальні заходи, інші витрати.

За періодами витрати торговельної діяльності поділяють на витрати поточного періоду й витрати майбутніх періодів.

Витрати поточного періоду - це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати, що належать до того періоду, в якому вони були здійснені[1].

Витрати майбутніх періодів - це витрати, що мали місце впродовж поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

За мірою однорідності витрати поділяють на прості (одноелементні) та комплексні[2].

Прості витрати мають однорідний зміст, тобто складаються з одного елементу витрат, наприклад заробітна плата або амортизаційні відрахування.

До складу комплексних витрат включають елементи з різною економічною природою, наприклад витрати на зберігання, підсортування товарів.

За можливістю контролю в конкретному структурному підрозділі розрізняють контрольовані й неконтрольовані витрати в конкретному центрі відповідальності.

У зарубіжній практиці управлінського обліку досить часто прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати об'єднують в одну групу і визначають їх як конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетворення їх у готові вироби.

Також існує вид витрат, які можуть буди змінені внаслідок прийняття управлінського рішення, їх називають релевантними. Поняття релевантних витрат дуже широко використовується в управлінському обліку, та їх можна роздивитися більш детально.

Релевантні витрати повинні відповідати таким критеріям[1]:

вони повинні бути пов'язаними із завданням підприємства, конкретними проектами, рішеннями, сприяти зростанню потенціалу підприємства та зміцненню благополуччя власників;

вони повинні змінюватися залежно від можливого управлінського рішення, тобто залежати від управлінського рішення;

вони повинні відноситися до майбутніх витрат, тому що всі минулі витрати залишаються незмінними, щоб не сталося в майбутньому.



2. Система бюджетів на підприємстві

З метою організації бюджетного планування діяльності окремих структурних підрозділів та підприємства в цілому доцільно запровадити наскрізну систему бюджетів. Ця система дозволяє встановити жорсткий бюджетний контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Рішення щодо залучення та використання фінансових ресурсів приймаються на основі двох основних критеріїв: прибутковість та ліквідність (платоспроможність). Саме тому в ході фінансового планування слід чітко розмежовувати планування фінансових результатів і планування вхідних та вихідних грошових потоків (планування ліквідності), оскільки не всі доходи і витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів, призводять до відповідних грошових надходжень або виплат у плановому періоді. Досить часто можна спостерігати ситуацію, коли підприємство має прибутки, однак є неплатоспроможним, і навпаки - підприємство збиткове, однак платоспроможне.

Система бюджетів повинна бути зорієнтована на планування фінансових результатів, з одного боку, та ліквідності - з іншого. Оцінка майбутніх фінансових результатів (прибутків, збитків) здійснюється шляхом складання бюджету доходів і витрат за всіма видами звичайної діяльності підприємства, які очікуються в плановому періоді. Прогнозування ліквідності проводиться на основі зіставлення грошових надходжень і видатків, які очікуються в плановому періоді. Координація цих двох напрямів бюджетування здійснюється в результаті їх інтеграції у формі планового балансу та бюджету Cash-flow.

Система бюджетів повинна охоплювати всю базу фінансових розрахунків підприємства. Вона включає первинний бюджет, групу основних бюджетів та сукупність часткових бюджетів. У стандартному вигляді група основних бюджетів містить[3]:

план інвестицій;

план фінансових результатів (прибутків і збитків);

планування ліквідності (оперативний фінансовий бюджет);

плановий баланс;

план звіту про рух грошових коштів (Cash-flow).

План інвестицій, план прибутків (збитків), плановий баланс, план руху грошових коштів належать до середньої довгострокових планів. Вони складаються на період від 1 до 5 років з поквартальною розбивкою і забезпечують ліквідність підприємства у довгостроковому періоді (структурна ліквідність). Показники окремих кварталів (чи місяців) розраховуються в рамках короткострокового бюджетування. Зіставлення короткострокових складових довгострокових планів з оперативним фінансовим планом забезпечує поточну ліквідність підприємства.

Елементами системи бюджетування є вибір і розробка так званого первинного бюджету, в якому фіксуються планові значення фактора, що найбільше обмежує діяльність підприємства. Тип первинного бюджету залежить від специфіки фінансово-господарської діяльності підприємства та потенціалу залучення ресурсів. Він може бути зорієнтований на збут продукції, постачання факторів виробництва чи на можливості фінансування. Наприклад, якщо обсяги виробництва та реалізації продукції залежать від рівня забезпеченості підприємства дефіцитною сировиною, то первинним бюджетом, очевидно, буде бюджет матеріального забезпечення. Якщо обсяги діяльності визначають висококваліфіковані кадри, то за первинний слід брати бюджет персоналу тощо.

Первинний бюджет розглядають, як правило, бюджет реалізації продукції, оскільки саме величина продажів найчастіше є обмежуючим діяльність підприємства чинником. Враховуючи можливості збуту продукції, обчислюється необхідний рівень технологічних потужностей підприємства, для забезпечення якого розраховується потреба в капіталі для фінансування основних засобів та нематеріальних активів. На основі інформації про тривалість операційного циклу та величини затрат на виробництво і реалізацію продукції визначають потребу в капіталі для фінансування оборотних активів. Можливості покриття потреби в капіталі прогнозуються на основі аналізу руху коштів у рамках фінансової діяльності та відносин з інвесторами. витрата бюджет частковий

Ланкою системи бюджетування є часткові бюджети, які формуються відповідно до принципів спеціалізації та декомпозиції і включають окремі частини грошових доходів і витрат підприємства (наприклад, бюджети структурних підрозділів, центрів витрат чи доходів, функціональні бюджети у розрізі окремих затрат тощо). До типових часткових бюджетів можна віднести[3]:

план реалізації продукції;

бюджет виробництва;

бюджет товарно-матеріальних запасів;

бюджет фонду оплати праці та нарахувань на неї;

бюджет матеріальних витрат;

бюджет споживання енергії;

бюджет інших витрат;

бюджет погашення кредитів (прив'язаний до графіків виконання зобов'язань);

податковий бюджет (складається тільки в цілому по підприємству).

Часткові бюджети розробляються відповідно до загальної стратегічної лінії діяльності підприємства та з урахуванням особливостей його окремих функціональних підрозділів. Кількість часткових бюджетів залежить від рівня деталізації планування на підприємстві. Всі бюджети тісно пов'язані між собою і складають єдину систему бюджетів.



Мал. 2.1.

Система бюджетів на підприємстві[3]

Система бюджетування повинна бути націлена на підвищення керованості й адаптованості підприємства до змін на товарних і фінансових ринках; забезпечення оперативного одержання інформації про необхідність коригування стратегії і тактики управління підприємством; створення умов для підвищення порозуміння і довіри з представниками закордонних фірм. Система наскрізного бюджетування робить підприємство інформаційно прозорим для комерційних банків та інвестиційних компаній.



Висновок

Така допоміжна наука у ведені бізнесу важлива у наш час, тому що без введення в організацію контролінга не можливе чітке та грамотне управління. Кожна організація потребує у контролі, за її діяльністю, і це робить контролінг.

Система розробки бюджету для виробництва робить найсприятливіші умови до досягнення адаптованості підприємства до змін на фінансових та товарних ринках.

В нашому випадку в Україні для покращення положення на ринках виробництва, треба дотримуватися наскрізної системи бюджету, бо тінізація ринку велика, і це тільки лякає інвесторів від країни. Я не бачу покращення поки на ринку праці, а це виробництво , послуги, не будуть вести бізнес чесний та прозорий.



Список використаної літератури

Атамас П. Й., Управлінський облік : навч. посіб./ П. Й. Атамас. - К. : Центр учбової літератури, 2009 - 440 с.; 3

Свідерський Є.І., : навч. посіб./ Є. І. Свідерський. - К. : КНЕУ, 2004 - 233 с.;

Терещенко О. О.: навч. посіб./ О. О. Терещенко. - К. : КНЕУ, 2003 - 554 с.;

http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.2248.0 Визначення термінів.

1. Размещено на www.allbest.ru