Слід зазначити, що малі підприємства можуть засновуватись і функціонувати і як відокремлені повністю самостійні суб'єкти господарювання, і у взаємодії з великими й середніми підприємствами, або бути втягненими у так звані корпоративні мережі [19, с.20].

Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об'єднуватись у промислові, промислово - фінансові та інші групи, які отримали назву об”єднання підприємств.

2.10 Об'єднання підприємств

Відповідно до ст.3 Закону України “Про підприємства в Україні “ підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо інше не передбачено законодавством України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

1) асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників ;

2) корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

3) консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

4) концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. Головна мета такого об”єднання полягає в тому, що фірми прагнуть вистояти в умовах нерівномірного розвитку економіки, проникають у нові для себе галузі й сфери, розширяють асортимент товарів і послуг, поступово перетворюються на багатогалузеві комплекси. Продукція цих підприємств може не бути пов'язаною єдиним ланцюжком, але фінансові відносини в межах концерну дозволяють оперативно реагувати на зміни в ринковій кон'єктурі, спрямовуючи інвестиції в найбільш прибуткові проекти;

5) інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія Закону України “Про підприємства в Україні” [2].

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших союзних республік та держав. Підприємства України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому Законом “ Про підприємства в Україні” для підприємства.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду.

Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього.

Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому Законом України “Про підприємства в Україні” для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно з статутом об'єднання.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ

3.1 Проблеми розвитку та функціонування підприємств в Україні

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами гальмування розвитку підприємництва в Україні та її регіонах є:

- відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

- неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;

- низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;

- відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

- обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

- недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо [7].

На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.

З огляду на проведене опитування та аналіз спеціалісти Міжнародної фінансової корпорації (МФК) вважають, що ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.

Сьогодні процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних фінансових витрат для нових підприємств.

Ліцензування вимагає адекватного визначення та переконливого обґрунтування. У майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.

Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший ріст із прибутку. Якби підприємства могли залишати більшу частину а доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно збільшився б. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії. Зниження рівня податків допомогло б зробити рівень українських капіталовкладень менш залежним від вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від урядових кредитних ліній.

Велика кількість різноманітних податків та нестабільність оподаткуваня створюють суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему оподаткування.

У порівнянні з іншими країнами перехідного періоду підприємства та підприємці в Україні витрачають багато часу на вирішення питань регулятивного характеру. Сьогодні надмірні регулятивні вимоги, а також часті зміни в цих вимогах призводять до величезних витрат з боку українського приватного підприємництва. Спрощення регулятивних актів дозволило б знизити рівень корупції.

Українські та іноземні інвестори вважають, що фінансові звіти, які існують зараз, дають чітке уявлення про фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В Україні треба запровадити загальновживані бухгалтерські засади, які б дозволили підприємствам одержати доступ і вільно використовувати засоби від амортизації основних засобі підприємств.

Економіка України має великий потенціал економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик та ініціатива були тісніше пов'язані між собою. Такого росту можна набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям і надавши їм можливість отримувати адекватну винагороду за їх зусилля.

3.2 Шляхи забезпечення позитивного розвитку підприємництва в Україні

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному - через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП.

Вирішення цього завдання має зосереджуватися на таких основних напрямах:

створення відповідної нормативно-правової бази;

вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням; впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій; розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва; удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань малого підприємництва; формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно: внести зміни та доповнення до Закону України «Про систему оподаткування» та інші закони, в яких передбачити скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів малого підприємництва; передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць;

створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприєм­ництва;

розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань;

впровадити віднесений на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (ре­зерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;

ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредиту­вання малих підприємств;

впровадити механізм використання незв'язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;

визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги;

організувати інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед: відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб'єктів малого підприємництва; розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва; створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва; проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності; організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків; запровадити в учбові програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва.[13]

Дані пропозиції перегукуються з рекомендаціями МФК, основні з яких: спростити процедури реєстрації нових підприємств; пояснити та обмежити процедури ліцензування; знизити рівень податків; обмежити кількість податків; обмежити та спростити урядові нормативні акти; перейти до загальних міжнародних засад бухгалтерського обліку.

Формування державної політики щодо підтримки малого підприємництва, визначення шляхів її реалізації повинно бути не лише «об'єктивною необхідністю» переходу до ринку, а й невід'ємною частиною загальнодержавної доктрини соціально-екомічних перетворень в Україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільспільства, який є основою ринкових перетворень та гарантом незворотності економічних процесів.

Безумовно, суб'єкти малого підприємництва можуть розраховувати перш за все на власні сили, свої матеріальні та фінансові ресурси. У такому випадку державна підтримка не матиме характеру заохочення утриманства та розглядатиметься як щось постійне, та як основне джерело підвищення конкурентоспроможності і рентабельності.

3.3 Форми державної та регіональної підтримки підприємництва

Формування державної політики розвитку підприємництва, створення цілісної системи його державно-громадської підтримки - складний і тривалий процес, однак вже сьогодні можливо і необхідно закласти організаційно-правові та економічні засади відповідної державної політики.

Міністерством економіки, відповідно з положенням Концепції державної політики розвитку малого підприємництва розроблена і затверджена постановою Кабінету Міністрів України державна Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 2004-2005 роки.

Головними завданнями Програми визначені: створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку малого підприємництва як важливого чинника розвитку і структурної перебудови економіки; цілеспрямоване формування системи державної і суспільної підтримки малого підприємництва; розвиток малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальних сферах, створення нових робочих місць, підтримка ділової та інвестиційної діяльності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг; ініціювання фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також нових джерел фінансування підприємницької діяльності, у першу чергу за рахунок власних можливостей малих підприємств, які ефективно розвиваються; формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях; створення широкого прошарку підприємців-власників; формування стимулів для саморозвитку малого підприємництва.

Система програмних заходів включає:

1. Формування правової бази з питань малого підприємництва.

2. Фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва.

3. Матеріально-технічну та інноваційну підтримку малих підприємств.

4. Кадрове і науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва.

5. Організаційне забезпечення, міжнародну фінансову та технічну допомогу у сфері малого підприємництва.

З метою формування правової бази розвитку малого підприємництва Програмою передбачена підготовка низки проектів законів та інших правових актів які відображають специфіку регулювання розвитку підтримки малого підприємництва. Важливим напрямом у реалізації державної підтримки розвитку малого підприємництва є формування стабільної податкової системи.

Особливу увагу приділено розвитку та вдосконаленню фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, в тому числі створення меxанізму кредитування та страхування малого підприємництва.

Програмою передбачається створення державних та громадських структур для підтримки підприємництва, удосконалення організаційного забезпечення розвитку малого підприємництва, зниження адміністративних бар'єрів, удосконалення систем реєстрації суб'єктів підприємництва та ліцензування видів підприємницької діяльності, звітності та обліку.

У рамках програм міжнародної фінансової та технічної допомоги від міжнародних організацій та країн-донорів Програмою передбачається здійснити ряд організаційних заходів щодо: створення та підтримки регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо; формування мережі фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів; створення інформаційно-аналітичної мережі для суб'єктів малого підприємництва. Для вирішення передінвестиційних проблем підприємців реалізовуватимуться проекти технічної допомоги за програмою ТАСІS Комісії Європейського Союзу та Консультативною програмою ТРАНСФОРМ уряду Німеччини.

Важливим моментом є врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально-економічної ситуації, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Для цього розроблялись Регіональні цільові програми підтримки малого підприємництва.

Реалізація Програм за умов економічної стабілізації створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств у 1-2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн.) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10-15%). Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.[20]

Виконання заходів щодо забезпечення розвитку малого підприємництва допоможе вирішенню соціально-політичних завдань; формуванню широкого прошарку дрібних власників (середнього класу), який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення.

ВИСНОВКИ

Таким чином на підставі викладеного можна зробити наступні висновки :

1.Підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках. Кожне підприємство має свою організаційно - правову форму, яка визначається Конституцією України, Законом України “Про власність”, Законом України “Про підприємства в Україні”, Законом України “Про господарські товариства” та іншими спеціальними законами, які регулюють особливості правового становища підприємств окремих видів.

Найбільш значущими ознаками, що відрізняють якусь одну організаційно - правову форму від інших доцільно вважати :

кількість учасників створюваного господарського суб'єкта ( об”єднання ) ;

хто є власником використаного капіталу ;

джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності ;

межі майнової (матеріальної ) відповідальності ;

спосіб розподілу прибутку і збитків ;

форма управління суб'єктами господарювання.

Вибір організаційно - правової форми підприємства залежить від багатьох чинників :

відповідальність ( необмежена, обмежена, необмежена генерального партнера і обмежена молодшого партнера ) ;

оподаткування ;

потреба у фінансових коштах ( власних, позичкових);

передбачувана тривалість існування фірми, підприємства, господарського товариства ;

можливість зміни власника.

Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій економіці є мале та середнє підприємство, розвиток якого нажаль залишається незадовільним в нашій державі. Цю проблему можна назвати, як одну з найголовніших для української економіки на сучасному етапі тому її вирішення повинна приймати держава, забезпечуючи необхідні умови та підтримуючи вітчизняного малого та середнього виробника.

Чекає на вирішення також проблема розвитку та функціонування великих державних підприємств, а також тих, які було приватизовано без отримання бажаних результатів.

Звичайно, вирішення цих проблем вимагає певної програми комплексного розвитку та реструктуризації економіки. Основним важелем цієї програми повинна бути ефективна податкова система, спрямована на стимулювання розвитку підприємств. Але ми не повинні також забувати про те, що подібний процес вимагає відповідного бажання та політичної волі керівників нашої держави.

І, все ж таки, не зважаючи на ці та багато інших проблем, які стоять на заваді розвитку економіки України, відбуваються деякі позитивні зрушення в результаті яких проходить поступове пристосування людей до ринкової економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Азьмук Н.А. Управління розвитком малого підприємництва на регіональному рівні. Дис. канд. екон.наук. - К.: КНЕУ, 2003. - 212 с.

Акімова І., Кузяків О. Промислові підприємства середнього розміру в Україні // Пріоритети. - 2004. - № 8 (14), січень. - С. 20-28.

Блинов А. Малое предпринимательство. Организационные и правовые основы деятельности. - М.: Ось-89, 1997. - 336 с.

Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні // Ринкові перетворення, стр. 58-64.

Варналій З.С. Малий бізнес України: проблеми становлення та перспективи розвитку // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 62-63. - Стр. 4.

ВВР - 1991 - №20.

Відомості Верховної Ради України - 1991 - № 24

Відомості Верховної Ради УРСР - 1991 - №14

Відомості ВР УРСР - 1991 - №14.

Відомості ВРУ - 1991 - №49.

Відомості ВРУ - 1998 - №45.

Вісник Господарського Суду - 2001 - №10.

Герасимчук В.Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. - 267 с.

Дзера Право власності України - с.272.

Економіка, фінанси, право - 2000 - №2.

Жаліло Я.А. Малий і середній бізнес у пошуках місця в стратегії економічного зростання в Україні: Зб. наук. статей -К.: Альтпрес, 2002.-118 с.

Зарубежный опыт поддержки малого бизнеса / Под. ред. Клочко Ю.А.- К.: Исследовательский центр содействия развитию малого бизнеса “ВЕНЧУР”, 1993. - 22 с.

Исследование условий формирования и развития малого бизнеса в Украине (научный отчет). - К.: Центр “Венчур”, 1995.- 61 с.

Карлін М.І. Правові основи підприємництва : Навчальний посібник - Київ - 2000.

Конституція України.

Кузнєцова І.С. Фінансова підтримка малого підприємництва // Фінанси України. - 2001. - №6

Кузьмін О.Є., Загородній А.Т., Громяк Л.С. Малі форми підприємництва. Навчальний посібник. - Львів: Центр Європи, 1996. - Стр. 4-36.

Мале підприємництво в Україні. Збірник нормативно-правових актів / За ред. О.В.Кужель, А.К.Кінаха, В.В.Костицького. - К.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи, 1999. - 190 с.

Малий бізнес України. Підприємці здатні відродити країну. - К.: Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні “Єднання”,1997. - 144 с.

Малый бизнес в СНГ и Восточной Европе: трудности роста (середина-вторая половина 90-х гг.) /Общ.ред. А.Ю. Чепуренко. - М.: РНИСиНП, 1997. - 392 с.

ОВУ - 1998 № 30.

Орленко О.І., Клочко Ю.О. Аналіз бар'єрів для малого і середнього бізнесу в Україні. - К.: Звіт на замовлення проекту НґЮБІЗНЕТ,1998. - 64 с.

Орленко О.І., Клочко Ю.О. Бар'єри на шляху розвитку малого підприємництва в Україні//Підприємництво в Україні, №1, 1998.- С.35-53.

Офіційний вісник України - 1998 - №24.

Підприємництво, господарство, право. - №1 - 2000 - с.27.

Плоткін Я.Д. Підприємцю про підприємництво. - Львів, 1993. - Ст. 63-75.

Право України - №9 - 2000.

Про підприємництво. ЗУ від 7.02. 1991 р. №698- ХІІ.

Про підприємства в Україні. ЗУ від 27.03. 1991 р. № 887- ХІІ.

Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва. Указ Президента України від 3.07.1998 р. № 727/98.

Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. - К.: ІЗМН, 1996. - 192 с.

Сергійко О.В. Товариства взаємного кредитування як форма фінансування малого підприємництва //Фінанси України. 1999. - №7

Сизоненко В. Підприємництво : Підручник - Київ - 1999.

Сизоненко В.О., Колесник Н.Ф. Методологічні аспекти фінансової діяльності суб'єктів малого підприємництва // Фінанси України. - 2000. - №12

Сирополис Н. К. Управление малым бизнесом: Руководство для предпринимателей. - М.: Дело, 1997. - 672с.

Статут приватної фірми “ Алекс - Продінвест “.

СУ РСФСР - 1920 - № 93 ст.512.

СУ РСФСР - 1921 - № 63 - ст.462.

Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник под ред. Е.С.Стояновой. М.: Перспектива, 1998. - с.601 - 619 (Глава 4.2 Финансовый менеджмент малого бизнеса)

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права ( по изданию 1914 г.) - М., - 1999 - с.70 -71.

Щербина В.С. Господарське право : Навчальний посібник : Київ - 2001.

Щербина В.С. Господарське Право : Практикум - Київ - 2001.

Экономика предприятия: Учебник для ВУЗов / Ред. Горфинкеля В.Я., Швандара В.А. - М.: ЮНИТИ, 1998. - Стр. 92-117.

Юридичний вісник - 2000 - № 18-19 - с.7.

Яценко Н. С Новым годом - годом дерегуляции? //Зеркало недели, №1, 5.01.98 г.

Размещено на Allbest.ru