Главная Коллекция "Otherreferats" Экономика и экономическая теория Основні фонди підприємства

Основні фонди підприємства

Поняття та сутність основних фондів підприємства, методи їх оцінювання та показники ефективності використання. Аналіз стану основних фондів на ВАТ "Сумський хлібокомбінат". Недопустимість непродуктивного збільшення, оптимізація термінів експлуатації.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.10.2012
Размер файла 818,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Основні фонди підприємства
  • 1.1 Поняття та сутність основних фондів
  • 1.2 Методи оцінювання основних фондів
  • 1.3 Показники ефективності використання основних фондів
  • 2. Основні фонди та їх використання на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”
  • 2.1 Організаційна характеристика підприємства
  • 2.2 Аналіз економічних показників підприємства
  • 2.3 Аналіз стану основних фондів на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”
  • 3. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів
  • 3.1 Недопустимість непродуктивного збільшення основних фондів
  • 3.2 Оптимізація термінів експлаутації основних фондів
  • Висновок
  • Список використаної літератури

Вступ

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Актуальність. Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість [8].

Метою даної роботи буде аналіз стану основних фондів на ВАТ "Сумський хлібокомбінат" та вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності їх використання.

Об'єктом роботи є сукупність основних фондів.

Предмет роботи - рух основних фондів на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”

Завдання дослідження:

1. Визначити поняття "основних фондів”.

2. Розглянути методику їх оцінювання та особливості руху ОФ.

3. Дати економічну характеристику ВАТ "Сумський хлібокомбінат”.

4. Розглянути стан основних фондів на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”.

5. Виробити систему рекомендацій щодо подальшого вдосконалення використання ОФ на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”.

1. Основні фонди підприємства

1.1 Поняття та сутність основних фондів

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж Періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним зносом.

Таким чином, характерними особливостями основних фондів є [6, 13]:

1. Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року).

2. Схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальний знос) або з втратою доцільності подальшої експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральний знос).

3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечити належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації. Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознаки класифікації [9].

У наш час використовують наступну класифікацію основних фондів підприємства.

За характером використання виділяють:

основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства;

основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування та інше);

невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне. забезпечення та інше). На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення, наявність у торговельного підприємства невиробничих основних фондів призначена забезпечити вирішення соціальних завдань: створення необхідних умов для проживання та відпочинку робітників підприємства та членів їх сімей, підтримку стабільності трудового колективу, покращення умов праці та морального клімату.

Оскільки в торговельних підприємствах переважне місце займають жінки та молодь, рішення цих питань актуальне та злободенне. За цільовим призначенням в складі основних виробничих фондів торговельного підприємства виділяють наступні групи основних фондів:

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмета: виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємкості для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмета конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів розрізняють:

основний фонд використання експлуатація

активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;

пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі [20].

1.2 Методи оцінювання основних фондів

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри - потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивно! потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведення переоцінки основних фондів приймалось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті проведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 року відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійну щорічну переоцінку основних фондів виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'язку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державно визначеного) механізму її амортизації;

реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результат! фізичного та морального зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговельного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо [14].

1.3 Показники ефективності використання основних фондів

Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів е: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини - машин та устаткування: визначення ступеня використання основних фондів, аналіз повноти використання торговельної та складської площі; встановлення ступеня використання обладнання та його комплектності; визначення впливу використання основних фондів на обсяг товарообороту та інші економічні та фінансові показники діяльності підприємства; виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.

Аналіз стану та ефективності використання основних фондів підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи (рис.1).

Рис.1. Етапи аналізу стану та ефективності використання основних фондів

Аналіз обсягів та динаміки основних фондів

На цьому етапі аналізу визначається загальний обсяг основних фондів торговельного підприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних фондів порівняно з попередніми періодами.

Якщо протягом аналітичного періоду відбулися переоцінки вартості основних фондів, то вивченню динаміки повинна передувати процедура приведення обсягу фондів у спів ставний вигляд. Для цього проводиться зменшення обсягу переоцінених основних фондів на індекс переоцінки або дооцінка вартості основних фондів в попередніх періодах. Співставлений динамічний ряд дозволяв визначити реальну зміну обсягу основних фондів підприємства.

Темп зростання обсягу основних фондів слід порівняти з темпом зростання обсягу товарообороту підприємства (для визначення ступеня матеріального забезпечення зростання товарообороту) та темпів зростання загального обсягу активів підприємства (для оцінки змін в їх складі поза обігових активів).

Аналіз стану та складу основних фондов

На цьому етапі аналізу вивчається склад основних фондів і динаміка окремих видів (об'єктів) та груп основних фондів.

В процесі аналізу основні фонди групують за ознаками класифікації, розглянутими вище.

Спрямування висновків за результатами аналізу складу основних фондів за окремими ознаками класифікації відображено у табл.1.

Таблиця 1

Напрямки діагностики показників складу основних фондів підприємства

Питома вага в загальному обсязі фондів:

Спрямування діагностичного висновку

1. Основних виробничих фондів.

Ступінь орієнтації основних фондів на господарську діяльність підприємства

2. Основних невиробничих фондів.

Ступінь розвитку соціальної інфраструктури підприємства

3. Активної частини.

Ступінь технічного оснащення господарської діяльності підприємства

4. Пасивної частини основних фондів.

Ступінь забезпечення матеріальних умов для діяльності підприємства

5. Власних основних фондів.

Ступінь господарської незалежності підприємства

6. Орендованих основних фондів

Ступінь залежності підприємства від орендарів

7. Фондів, що фактично використовуються в господарській діяльності

Ступінь освоєння можливостей наявного матеріального потенціалу підприємства

8. Фондів, що передані в оренду

Ступінь відволікання основних фондів для обслуговування виробничих потреб інших суб'єктів господарювання

9. Фондів, що не використовуються (тимчасово або постійно)

Ступінь безгосподарності підприємства в використанні основних фондів

Аналіз ступеня зносу основних фондов

Ступінь зносу основних фондів характеризує їх вік та можливість подальшого використання.

Для отримання аналітичного висновку з цього напрямку аналізу розраховують значення наступної системи показників:

Показник

Алгоритм розрахунку

Економічна характеристика

1. Коефіцієнт зносу основних фондів.

Сума зносу основних фондів

-------------------------------------------------

Первісна (відновну вальна) вартість основних фондів

Ступінь зносу основних фондів та відшкодування витрат на формування основних фондів.

2. Коефіцієнт придатності.

Залишкова вартість основних фондів

---------------------------------------------------

Первинна вартість основних фондів

Можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування основних фондів.

Ступінь морального зносу (техніко-економічного старіння) окремих видів активно! частини основних фондів можна оцінити за допомогою коефіцієнта морального зносу, який розраховується так:

КМЗ=1- (В1/ВО) (ПО/П1)

де В0, В1 - відповідно, повна вартість нових та задіяних основних фондів (відновлювальна);

П0, П1 - відповідно, продуктивність або витрати на обслуговування тих же основних фондів.

Чим більше значення цього показника, тим більше його техніко-економічне старіння [18].

3 метою характеристики ступеня придатності основних фондів для подальшого використання доцільно також проводити групування основних фондів за тривалістю їх експлуатації та порівнювати середню тривалість експлуатації з нормативним значенням.

Чим вищий середній вік окремих труп основних фондів та ступінь відповідності нормативному терміну експлуатації, тим нижчий їх технічний рівень та споживчі якості.

Аналіз інтенсивності відновлення основних фондов

Інтенсивність відновлення основних фондів підприємства може бути охарактеризована такою системою показників (табл.2):

Таблиця 2.

Показники відновлення ОФ

Показник

Алгоритм розрахунку

Економічна характеристика

Коефіцієнт оновлення основних фондів

Вартість введених основних фондів за період

-------------------------------------

Вартість основних фондів на кінець аналітичного періоду

Питома вага введених основних фондів в їх загальному наявному обсязі; ступінь оновлення основних фондів

Коефіцієнт вибуття основних фондів

Вартість основних фондів, що вибули з експлуатації протягом аналітичного періоду

-------------------------------------

Вартість основних фондів на початок аналітичного періоду

Питома вага вибуття основних фондів в їх загальному обсязі, ступінь втрати основних фондів

Швидкість оновлення

1

----------------------------------------

Коефіцієнт оновлення основних фондів

Середній період повного оновлення усіх основних фондів підприємства (виходячи з тривалості аналітичних періодів - рік, квартал, місяць).

Вказані показники розраховуються за окремими трупами основних фондів та за окремими аналітичними періодами. їх аналіз дозволяв зробити висновок стосовно стану відновлення основних фондів та пріоритетів підприємства в цьому питанні.

Аналіз ефективності використання основних фондів

Одним з найважливіших завдань підприємства в сучасних умовах є підвищення ефективності використання основних фондів.

Ступінь вирішення цього завдання оцінюється шляхом вивчення в статиці и динаміці та порівняння з підприємствами-аналогами системи показників ефективності використання основних фондів.

Показниками ефективності використання основних фондів підприємства є (табл.3):

Таблиця 3.

Показники використання ОФ

Показник

Алгоритм розрахунку

Економічна характеристика

1. Фондовіддача

Обсяг товарообороту

/

Середня вартість основних фондів, що використовується в торговельній діяльності підприємства

Обсяг товарообігу на одиницю основних фондів.

2. Доходовіддача

Доходи від усіх видів діяльності/

Середня вартість основних фондів підприємства

Обсяг доходу, який отримує

явних основних фондів, як тих, що є в користуванні, так і переданих в оренду.

3. Фондоємкість

3.1 товарообороту

1/Фондовіддача

Середня сума основних фондів, що використовується для реалізації одиниці товарообігу підприємства.

3.2 доходів

1/Доходовіддача

Середня сума основних фондів, що припадає на одиницю

доходів підприємства.

4. Прибутковість основних фондів

Балансовий прибуток/100

Середня вартість основних фондів підприємства

Обсяг прибутку на одиницю основних фондів підприємства.

5. Забезпеченість витрат на утримання

основних фондів доходами від діяльності підприємства

Виплати на утримання основних фондів

/100

Доходи від усіх видів діяльності

Частка доходів, що використовується на утримання основних фондів, в їх загальному обсязі

Для розрахунку наведених показників використовується середня первісна вартість основних фондів, розрахована по середній хронологічній, тобто з врахуванням їх надходження та вибуття.

В практиці роботи підприємств застосовується також метод інтегральної оцінки, який дозволяв надати узагальнюючу оцінку ефективності використання основних фондів підприємства.

Розрахунок значення інтегрального показника зміни ефективності використання основних фондів КЕФ здійснюється за формулою:

КЕФ=ІРФ. ІВФ

де ІРФ - індекс зміни прибутковості основних фондів за аналітичний період;

ІФВ - індекс зміни фондовіддачі основних фондів (або доходовіддачі) за аналітичний період.

Крім розглянутих вище загальних вартісних показників для оцінки ефективності використання окремих видів та труп основних фондів торговельного підприємства можуть використовуватися окремі натуральні та спеціальні показники:

Назва показника

Алгоритм розрахунку

1. Товаровіддача торговельної площі.

Обсяг товарообороту (доходу), грош. од.

Обсяг торговельної площі, м2

2. Віддача складської площі.

Обсяг складського обороту, грош. од.

Обсяг складської площі, м2

3. Коефіцієнт використання складського об'єму.

Середній фактичний обсяг зберігання товарних запасів, м15

Нормативна ємкість складу, м3

4. Коефіцієнт змінності роботи обладнання

Кількість одиниць обладнання, щр працює в першу та другу зміну

Загальна кількість одиниць обладнання

5. Коефіцієнт ефективного використання обладнання.

Кількість годин роботи обладнання в день, год.

Нормативна тривалість роботи обладнання (з врахуванням графіка роботи підприємства та тривалості планово-запобіжних ремонтів)

6. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Фактична продуктивність роботи обладнання, фіз. од.

Нормативна продуктивність роботи обладнання, фіз. од.

7. Коефіцієнт інтегрального використання обладнання.

Коефіцієнт ефективного використання обладнання Х

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання

Проведення аналізу стану, руху та ефективності використання основних фондів торговельного підприємства дозволяв визначити основні недоліки діючої на підприємстві стратегії формування та використання основних фондів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні напрямків її удосконалення на плановий період.

2. Основні фонди та їх використання на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”

2.1 Організаційна характеристика підприємства

ВАТ "Сумський хлібокомбінат”. Рід діяльності - виготовлення хлібобулочних виробів, борошна, круп та ін. супутніх продуктів.

Засновано у 1963 році. Підприємство має декілька власних магазинів та є найбільшим хлібопекарським підприємством Сумщини.

Знаходиться в межах м. Суми по вул. Нахімова, 21.

Основним предметом діяльності комбінату є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, торгівельна та торгівельно-посередницька діяльність в оптовій та роздрібній мережі. Підприємство випускає наступні види продукції: хліб, кондитерські вироби, макаронні вироби. Формування прибутку підприємства визначає його фінансово-господарська діяльність. Результати цієї діяльності відображаються за принципами бухгалтерському обліку, а розрахунки з бюджетом проводяться за правилами податкового обліку.

Хлібокомбінат є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Підприємство має поточні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Хлібокомбінат здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту. Підприємство має самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з повним найменуванням державною мовою, необхідні штампи, діє на принципах господарського розрахунку. Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність і користуватися повним обсягом прав суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства.

Майно хлібокомбінату становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

2.2 Аналіз економічних показників підприємства

Прибуток (доход) і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового синтетичного документу про наявність використання коштів на певну дату (кінець кварталу, року).

Оскільки структура балансу наших підприємств поступово змінюється у напрямку адаптації до ринкових умов, візьмемо баланс ВАТ "Сумський хлібокомбінат" (Додаток 1). Баланс має дві частини: актив, який показує напрямки розміщення коштів (капіталу), і пасив, що характеризує їх джерела. Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи: фіксовані і поточні активи.

Співвідношення між окремим групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства [18, 34].

Таблиця 4

Аналіз фінансових показників при даних балансу (тис. грн.):

Загальний валовий прибуток за рік

В т. ч. ПДВ

1886,4

258,7

Виручка від продажу товарів

1627,7

Собівартість проданих товарів

1594,1

Чистий прибуток

33,6

Оборотні активи

Поточні активи

348,6

243,3

Власні кошти

6986,0

Товарно-матеріальні запаси

263,0

Довгострокові зобов'язання

198,0

Поточні зобов'язання

217,0

Заборгованість покупців

228,0

Заборгованість постачальникам

223,0

Річні закупки

916,7

Операційні витрати на продаж

153,0

Сума річних процентів

40

Коефіцієнт валового прибутку.

Коефіцієнт валового прибутку показує наскільки ефективно менеджери підприємства використовують матеріальні ресурси та робочу силу у виробничому процесі.

Коефіцієнт валового прибутку = або 2%;

Коефіцієнт валового прибутку зменшується, якщо витрати на матеріали та заробітну плату різко зростають (звичайно, якщо підприємство не зробить підвищення цін). Один із способів виявити, чи високі ці витрати, - це порівняти їх з витратами аналогічних підприємств. Якщо вони вищі, тоді слід подбати про те, аби краще контролювати витрати на оплату праці та матеріали.

Коефіцієнт чистого прибутку.

Цей коефіцієнт належить до показників, що визначаються всією діяльністю фірми. Або іншими словами, він порівнює чистий доход з виручкою.

Коефіцієнт чистого прибутку = або 2%;

Одні фірми мають високий коефіцієнт чистого прибутку - понад 20 %, а інші мають низький коефіцієнт чистого прибутку - приблизно 2% - 5%. Величина цих коефіцієнтів різна в різних галузях. Компанії де менеджмент кращій, мають вищі прибутки, бо вони краще оперують своїми ресурсами.

Підприємству вигідно мати вищі коефіцієнти прибутку, ніж середні по галузі, а якщо можливо, то й постійно підвищувати ці показників, бо тоді на фірму звернуть увагу інвестори.

Крім того коефіцієнт чистого прибутку буде підвищуватися, якщо фірма зменшуватиме витрати за будь-якого обсягу товарообороту.

Поточний коефіцієнт ліквідності.

Поточний коефіцієнт ліквідності це співвідношення між оборотними (поточними) активами та поточними зобов'язаннями.

Поточний коефіцієнт ліквідності = = 1,4

Поточний коефіцієнт ліквідності приблизно визначає межу безпечності фірми за її можливістю покривати короткострокові зобов'язання. Цей коефіцієнт не відображає мобільність капіталу фірми. Фірма у якої є значні кошти на рахунках та багато цінних паперів, що швидко реалізуються буде більш ліквідна ніж та фірма, у якої є великі товарно-матеріальні запаси.

Миттєвий показник ліквідності.

Миттєвий показник ліквідності не враховує товарно-матеріальних запасів, а має справу з легко конвертованими в гроші активи, або чи може фірма у разі падіння її товарообороту покрити свої зобов'язання перед кредиторами.

Миттєвий показник ліквідності = = 0,39

Цей коефіцієнт може мати на балансі не певну суму до сплати дебіторської заборгованості, або мати справу з партнерами де необхідна негайна сплата рахунків кредитора. Коефіцієнт вказує на те що фірмі слід або зменшити запаси, або збільшити частку ліквідних активів.

Коефіцієнт заборгованості.

Коефіцієнт заборгованості показує, який відсоток активів фінансується за рахунок боргу. Чим нижче значення цього коефіцієнту тим нижчий фінансовий ліверідж (наприклад, у терміновій угоді для отримання рівного прибутку необхідно мати менше засобів, чим у готівковій).

Коефіцієнт заборгованості = = 0,70 або 70%

Коефіцієнт ДЗ/А.

Цей показник вираховує довгострокову заборгованість із сумою активів фірми, та показує якою мірою фірма фінансує свої активи за рахунок довгострокового боргу.

Коефіцієнт (ДЗ/А) =

Коефіцієнт кратності процентів.

Для того щоб знати в якій мірі фірма спроможна сплатити проценти за свої борги, ми використовуємо коефіцієнт кратності процентів. Цей коефіцієнт показує чи достатньо операційний доход фірми покриває проценти за борги фірми.

В залежності від розцінок банку, послугами якого користується фірма. операційні витрати на продаж можуть бути приблизно 0,050,1%.

Коефіцієнт кратності процентів =

Іншими словами доход у - 2,98 раза нижчий ніж витрати на проценти. Низьке покриття процентів вказує на небезпечне становище фірми, бо за спаду ділової активності операційний доход фірми може бути нижчий за суму процентів до сплати, а це призведе до затримки платежів і остаточної неплатоспроможності. Але не тільки операційний доход фірми може бути джерелом покриття процентів, також кошти фірми надходять за рахунок амортизації. Амортизацію можна використати на покриття процентів. Фірма повинна накопичувати резерви, щоб можна було сплачувати борги своїм кредиторам.

Показник коефіцієнта кратності процентів недосконалий, бо його знаменник не враховує інші фінансові платежі, такі як сплата основного боргу, дивіденди на акції, орендні платежі.

2.3 Аналіз стану основних фондів на ВАТ "Сумський хлібокомбінат”

Дані про стан основних засобів на кінець грудня 2006 року підприємства, їх оновлення та вибуття в розрізі їх класифікаційної структури наведені в таблиці 5.

Загальна ступінь оновлення основних фондів підприємства характеризується коефіцієнтом оновлення техніки й обладнання, який визначається по наступній формулі:

Ст-вартість техніки і обладнання, яке була придбано за звітний рік по ринкових цінах, грн;

Фаб-балансова вартість активної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн;

Іцін-річний індекс цін.

Відомості, які необхідні для розрахунку коефіцієнта оновлення техніки наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Відомості про основні засоби підприємства на кінець грудня 2006 року

№

Структура основних фондів

Вартість основних фондів на початок року,

тис. грн.

Введення основних фондів за рік, тис. грн.

Вибуття основних фондів, тис. грн.

Вартість основних фондів на кінець року,

тис. грн.

Амортиза-ція основних фондів, тис. грн.

Знос основних фондів, тис. грн.

Залишкова вартість на кінець року,

тис. грн.

усього

у тому числі придбання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Будівлі

21482

696

0

1210

20968

730

6488

14480

Споруди

26570

950

0

1970

25550

903

7972

17578

Робочі машини

6784

460

210

740

6504

359

2973

3531

Силове обладнання

5815

370

82

580

5605

307

2657,4

2947,6

Передавальні пристрої

4845

315

0

460

4700

256

2274,3

2425,7

Транспортні засоби

4361

240

0

380

4221

230

1905,2

2315,8

Виробничий інструмент

1453,64

24,6

14,4

31,15

1447,09

76,82

655,1

791,99

Виробничий інвентар

968,76

18,15

9,35

26

960,91

51,58

422,2

538,71

Господарський інструмент

1243,72

10

0

12,45

1241,27

42,25

376,16

865,11

Господарський інвентар

847,99

12

0

15,2

844,79

28,81

248,95

595,84

Планування територій

6388,94

0

0

0

6388,94

216,54

1756,69

4632,25

?

Активна частина разом

24227,4

1427,75

315,75

2217,15

23438

1280,4

10887,2

12550,8

?

Пасивна частина разом

56532,65

1668

0

3207,65

54993

1920,6

16841,8

38151,2

?

Разом

80760,05

3095,75

315,75

5424,8

78431

3201

27729

50702

Таким чином, коефіцієнт оновлення техніки й обладнання підприємства на кінець грудня 2006 року становить:

Кон=315,75/ (23438Ч1,0217) =0,0132

Використовуючи коефіцієнт оновлення техніки можна визначити період оновлення основних фондів підприємства, який розраховується по формулі:

Отже період оновлення основних фондів підприємства становить:

Тон = 1/0,0132 = 75,7 років

Як показують наведені вище розрахунків, коефіцієнт оновлення техніки має надто низьке значення (0,0132), яке на порядок нижче нормативної величини (0,1-0,14) даного показника і становить всього 11% (0,0132/0,12Ч100%) від його середньо галузевого нормативного значення (0,12). Розрахована величина коефіцієнта оновлення показує, що в 2006 році підприємство відновило лише 1,32% активних частини основних фондів, що в сучасних умовах бурхливого розвитку техніки і технологій недопустимо.

Якщо підприємство і в подальших періодах буде оновлювати свою техніку і обладнання такими ж темпами, як у 2006 році, то повністю оновити активну частину основних фондів підприємство зможе тільки 75,7 років.

Критично низьке значення коефіцієнта оновлення техніки також свідчить про те, що велику частину техніки підприємства складають морально і фізично застарілі обладнання, яке неодноразово зазнавало капітальних ремонтів. Внаслідок значного зниження продуктивності такого обладнання і збільшення витрат на його часті ремонти і експлуатацію істотного зростає собівартість продукції, що виробляється, і, отже, знижується її конкурентоздатність.

Низький відсоток оновлення техніки свідчить про застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів.

Коефіцієнт оновлення техніки знаходиться в безпосередній залежності від міри забезпеченості амортизаційним фондом, оскільки амортизаційний фонд є основним джерелом придбання нової техніки і обладнання.

Міра забезпеченості підприємства коштами амортизаційного фонду виражається коефіцієнтом забезпеченості амортизаційним фондом, який розраховується по наступній формулі:

Афр-величина амортизаційного фонду, що використовується на реновацію основних засобів, грн; Фаб - балансова вартість активної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн. Розрахуємо коефіцієнт забезпеченості амортизаційним фондом використовуючи дані, наведені в таблиці 5.

Коа = 421/23438=0,018

Період повної реновації активної частини основних фондів за рахунок коштів амортизаційного фонду з урахуванням збереження тенденції нарахування і розподілу амортизаційного фонду, що склалася в 2006 році, складе:

Коа = 1/0,018=55,6 років

Як бачимо з результатів розрахунків, величина коефіцієнта забезпеченості амортизаційним фондом на багато нижче її нормативного значення (0,1-0,2). Таким чином, в 2006 році підприємство за рахунок нарахованих і не витрачених на капітальний ремонт амортизаційних відрахувань зможе оновити тільки 1,8% основних фондів. Якщо надалі порядок нарахування і розподілу (на оновлення та капітальний ремонт) амортизаційних відрахувань не зміниться, то накопити суму коштів амортизаційного фонду, яка була б достатньою для повного оновлення всієї активної частини основних засобів підприємству вдасться тільки через 55,6 років.

Низький відсоток забезпеченості основних засобів амортизаційним фондом не дає можливості підприємству своєчасно оновлювати техніку і обладнання, впроваджувати більш прогресивні сучасні технології виробництва і призводить до морального і фізичного старіння основних фондів підприємства, що в у підсумку призводить до зниження якості і збільшенню собівартості продукції, що випускається, і, відповідно, веде до істотного зниження її конкурентоздатності.

Але нестача засобів амортизаційного фонду для оновлення техніки і обладнання викликана не лише недоліками облікової політики щодо амортизаційного фонду і основних засобів підприємства, вона також є наслідком недосконалістю законодавства у цій галузі, яка зорієнтована лише на збільшення бази оподаткування, а не на стимулювання проведення необхідних реновацій, модернізацій і своєчасного оновлення основних фондів підприємств.

До того ж, вельми низьке значення коефіцієнта забезпеченості амортизаційними відрахуваннями є наслідком не тільки низького відсотка щорічних амортизаційних відрахувань, але й неефективного розподілу коштів амортизаційного фонду, при якому тільки 13% (421/3201Ч100%) коштів виділяються на реновацію техніки і обладнання підприємства.

Нестача коштів амортизаційного фонду призводить до того, що велика частина техніки і обладнання підприємства є істотно зношеною.

Ступінь зношеності основних фондів підприємства виражається коефіцієнтом зносу, який у вартісній оцінці для активної частини основних засобів буде розраховуватися по наступній формулі:

Заф-фактична нарахована величина зносу активної частини основних фондів у періоді, що аналізується, грн; Фаб - балансова вартість активної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн. Таким чином, коефіцієнтом зносу активної частини основних засобів становить:

Кзва = 10887,2/23438=0,4645.

Тепер визначимо коефіцієнт зносу пасивної частини основних засобів, який розраховується по наступній формулі:

Зпф-фактична нарахована величина зносу пасивної частини основних фондів у періоді, що аналізується, грн;

Фпб - балансова вартість пасивної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн.

Отже, коефіцієнтом зносу пасивної частини основних фондів підприємства дорівнює:

Кзвп = 16841,8/54993 =0,3063

Результати розрахунків показують, що активна частина основних фондів має більш високий відсоток зносу (46,45%) ніж пасивна частина (30,63%). Різниця цих показників дорівнює 15,82% (46,45% -30,63%). Однак це не означає, що об'єкти пасивної частини основних засобів (будівлі, споруди та інш.) є більш новими у порівнянні з технікою й устаткуванням активної частини основних засобів, а швидше за все є наслідком відмінності основних ставок нарахування зносу по цих видах основних фондів (15% - для активної частини і 5% - для пасивної частини основних засобів).

Висока ступінь зносу активної частини основних фондів свідчить про негайну необхідність введення у експлуатацію нових об'єктів основних засобів замість істотно зношених, що дозволило б не перенавантажувати собівартість продукції зростаючими витратами на ремонт старої техніки й обладнання, а також не відволікати і без того не досить великі кошти амортизаційного фонду підприємства на фінансування капітальних ремонтів.

Однак, визначення коефіцієнта зносу основних засобів через відношення вартості нарахованого зносу й балансової вартості основних засобів має значні недоліки, оскільки встановлені норми амортизаційних відрахувань далеко не завжди відображають фактичний рівень фізичного і морального зносу техніки й обладнання. Для того, щоб визначити коефіцієнт зносу, який більш реально б відбивав ступінь фактичного зносу основних засобів, необхідно зіставляти фактичний і нормативний строки служби по кожному виду техніки й устаткування.

Розрахунок коефіцієнта зносу з використанням строків служби доцільно проводити тільки для активної частини основних фондів у цілому, також окремо по робочому й допоміжному обладнанню, оскільки по техніці й устаткуванню встановлюються відповідні нормативні терміни експлуатації.

Фактичний коефіцієнт зносу кожного з видів техніки й обладнання на основі строків його служби визначається по наступній формулі:

Тiф - фактичний термін служби i-го виду техніки або обладнання на дату проведення аналізу;

Тiб - встановлений нормативний термін служби i-го виду техніки або обладнання.

Відомості про фактичні і нормативні терміни служби техніки й обладнання наведені в таблиці 5. Згідно з результатами цих розрахунків фактичний середній коефіцієнт зносу робочого обладнання дорівнює 0,7478; для допоміжного обладнання цей показник становить 0,779. Отже середній фактичний коефіцієнт зносу всієї активної частини основних засобів складає 0,7634. Як бачимо, у порівнянні з коефіцієнтами зносу обладнання, обчисленими у вартісному співвідношенні (див. колонку 12 таблиці 5), фактичні коефіцієнти зносу обладнання є істотно вищими. Так, наприклад, коефіцієнт зносу робочого обладнання, розрахований у вартісному відношенні, становить лише 61,67% (0,4612/0,7478Ч100%) від фактичного коефіцієнта зносу цього обладнання, обчисленого як співвідношення відповідних термінів експлуатації. Взагалі середній вартісний коефіцієнт зносу усієї активної частини основних засобів складає тільки 60,85% (0,4645/0,7634Ч100%) від середнього фактичного коефіцієнта зносу цієї частини ОЗ.

Таким чином, результати розрахунків показують, що практично все обладнання активної частини основних фондів підприємства є зношеним більш ніж на 50% (див. таблицю 5), при цьому більшість техніки має ступінь зносу велику 70% (про це свідчать розраховані коефіцієнт зносу, середнє значення яких становить 0,7634). До того ж деякі види обладнання, зокрема стругові установки, котли, насоси, штовхачі, практично досягли граничного нормативного терміну служби або навіть працюють більше встановленого нормативного строку, що призводить до частих поломок, простоїв даного обладнання і може спричинити виникнення аварійних ситуацій на підприємстві. При цьому частка нового устаткування в загальній кількості ОФ підприємства є надто низькою і не перевищує 8-10%, більшість обладнання є істотно застарілою й вже неодноразово перебувала у капітальних ремонтах.

3. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів

3.1 Недопустимість непродуктивного збільшення основних фондів

За даними обліку, на підприємстві в безпосередній експлуатації знаходиться лише 53,61% робочих обладнання і 58,5% допоміжних обладнання. Все це підтверджує раніше зроблені висновки про застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів.

Частковий спосіб відтворювання основних фондів призводить до того, що на підприємстві виникає значне збільшення кількості техніки й устаткування, яке знаходиться у капітальних ремонтах, монтажах, демонтажах, резерві і практично не використовується у виробництві, тобто непродуктивне збільшення основних фондів.

Величина непродуктивного збільшення робочого обладнання й техніки розраховується по наступній формулі:

?Форо = ?ii n=1 (Кснтрi - Ксфтрi) ЧФiзал, де

Кснтрi-встановлений нормативний коефіцієнт структури i-го виду робочого обладнання або техніки; Ксфтрi - фактичний коефіцієнт структури i-го виду робочого обладнання або техніки підприємства; Фiзал - залишкова вартість i-го виду робочого обладнання або техніки підприємства, грн. n - загальна кількість робочого обладнання та техніки підприємства.

Результати розрахунків фактичних коефіцієнтів структури техніки, залишкової вартості, а також величини непродуктивного збільшення на кожний вигляд основних фондів наведені в таблиці 3.2.

Як показують результати розрахунків, непродуктивне збільшення робочого обладнання становить 1962,62 тис. грн., що дорівнює 30,87% (1962,62/6357,39Ч100%) від залишкової вартості робочого устаткування.

Величина непродуктивного збільшення допоміжного обладнання розраховується за аналогічною формулою і становить 2067,79 тис. грн., що складає 33,39% (2067,79/6193,41Ч100%) від загальної залишкової вартості допоміжного устаткування. Однак, простої робочої техніки також спричинять зупинку допоміжного обладнання, яке технологічно пов'язане з цією робочою технікою. Отже, необхідно також враховувати і цю величину непродуктивного збільшення допоміжного обладнання, для чого визначимо коефіцієнт допоміжного обладнання, який розраховується по наступній формулі:

Фбро - загальна балансова вартість робочого обладнання й техніки, яка знаходиться на підприємстві; Фбдо - загальна балансова вартість допоміжного техніки й обладнання підприємства. Відповідно до даних, які наведені у таблиці 3.3, коефіцієнт допоміжного обладнання становить:

Кдо = 11638,6/11799,4 = 0,9864,

тобто на 1 грн вартості робочого обладнання припадає 0,9864 грн вартості допоміжного устаткування. Непродуктивне збільшення допоміжного обладнання, яке викликане простоєм робочих машин розраховується по формулі:

?Ф2до =?ФороЧ Кдо, де

?Форо-величина непродуктивного збільшення робочого обладнання й техніки;

Кдо - коефіцієнт допоміжного обладнання.

Отже, непродуктивне збільшення допоміжного обладнання, яке спричинене простоєм робочого обладнання становить:

1962,62Ч0,9864=1935,92 тис. грн.

Тепер розрахуємо загальну величину непродуктивного збільшення допоміжного обладнання:

2067,79+1935,92 = 4003,71 тис. грн.

Отримана величина непродуктивного збільшення становить істотний відсоток (4003,71/6193,41Ч100%=64,64%) від загальної залишкової вартості допоміжного устаткування, що свідчить про низьку ступінь ефективності використання допоміжного обладнання підприємства.

Таким чином, загальне непродуктивне збільшення активної частини основних фондів підприємства складає:

1962,62+4003,71 = 5966,33 тис. грн.

Отже, як показують розрахунки, загальне непродуктивне збільшення активної частини основних фондів підприємства становить 47,54% (5966,33/12550,8Ч100%) від величини залишкової вартості активної частини основних засобів, тобто майже половина всієї техніки і обладнання підприємства простоює, знаходячись у капітальних ремонтах, монтажах, демонтажах або резерві. Така ситуація безумовно є наслідком застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів. При цьому способі відтворювання підприємство спроможне використовувати не більш ніж половину своїх потенціальних виробничих потужностей. При такому способі відтворювання собівартість продукції буде зростати за рахунок збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат, що пов'язано зі зниженням випуску продукції, а також зростаючими витратами на капітальний ремонт, монтажі, демонтажі обладнання і утримання резерву, розміри якого буде збільшуватися, оскільки обладнання, що неодноразово зазнавало капітального ремонту і застаріле устаткування буде мати набагато меншу надійність, ніж нове техніка.

Отже, непродуктивне збільшення основних фондів призводить до економічного збитку, що пов'язано не тільки із зростанням витрат на капітальний ремонт і витратами на утримання обладнання, яке не використовується, але й з тим, що в устаткуванні, яке не застосовується у виробництві продукції, заморожується на невизначений термін значна частина коштів підприємства, відсутність яких в обороті призводить до непрямих збитків.

Таблиця 6

Дані для розрахунку економічного збитку від непродуктивного збільшення основних засобів

Найменування показника

Одиниці виміру

Фактична величина

Витрата матеріалів на ремонт і обслуговування техніки за рік

тис. грн.

2462,4

Витрата електроенергії на ремонт і обслуговування техніки за рік

тис. грн.

820,8

Чисельність робітників по ремонту і обслуговуванню техніки

чол.

196

Середня річна заробітна плата робітника

грн.

3463,2

Середній розмір нарахувань на заробітну плату робітника за рік

грн.

1298,7

Річна ставка по банківському депозиту

%

40

Середня питома вага робочого обладнання, яке вже перебувало у капітальному ремонті становить 0,8361, відносно до допоміжного обладнання ця питома вага складає 0,8458. Отже, загальна середня питома вага капітально відремонтованого устаткування дорівнює:

укв = (0,8361Ч11+0,8458Ч20) /31 = 0,8424

(Показник розрахований як середньозважене значення)

Відношення вартості матеріалів на утримання обладнання до загальної вартості активної частини основних фондів становить:

Км = 2462,4/23438 = 0,1051

Таким чином, збільшення матеріальних витрат, яке було спричинене непродуктивним збільшенням основних фондів складає:

?Зм = 2462,4Ч0,8424Ч0,4+5966,33Ч0,9864Ч0,1051 = 1448,26 тис. грн.

Збільшення витрат електроенергії, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів розраховується по наступній формулі:

?Зе = ЗероЧуквЧ?Кн+?ФороЧКдоЧgе, де

Зеро-витрати електроенергії на ремонт та обслуговування обладнання підприємства; gе-питомі витрати електроенергії у розрахунку на 1 грн. активної частини основних фондів; Величина питомих витрат електроенергії у розрахунку на 1 грн. активної частини основних фондів становить:

gе = 820,8/23438 = 0,035

Отже, зростання витрат електроенергії, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів становить:

?Зе = 820,8Ч0,8424Ч0,4+5966,33Ч0,9864Ч0,035 = 482,56 тис. грн.

Збільшення витрат на оплату праці робітників підприємства, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів розраховується по наступній формулі:

?Ззп = (ШфроЧуквЧ?Кн+?ФороЧКдоЧШ'фро) Ч (ЗП'ф +Н'ф), де

Шфро - фактична чисельність робітників підприємства, які зайняті ремонтом та обслуговуванням техніки й обладнання; Ш'фро - відношення чисельності робітників підприємства, які зайняті ремонтом і обслуговуванням обладнання, до вартості активної частини основних фондів; ЗП'ф - фактична середня заробітна плата одного робітника; Н'ф - фактична середня величина нарахувань на заробітну плату одного робітника. Відношення чисельності робітників підприємства, які зайняті ремонтом і обслуговуванням обладнання, до вартості активної частини основних фондів становить:

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены