Торгівельне посередництво як особливий вид підприємницької діяльності
Сутність посередницької діяльності як особливого виду підприємницького функціонування на ринку товарів та послуг. Загальна характеристика та аналіз діяльності ТзОВ "ДІМЕКС". Проблеми становлення та розвитку торговельно-посередницької діяльності в Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2012 |
| Размер файла | 224,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
- Торгівельне посередництво як особливий вид підприємницької діяльності
- Содержание
- Розділ 1. Сутність та значення посередницької діяльності
- 1.1 Торгівельне посередництво як особливий вид підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг
- 1.2 Функції торговельних посередників
- Розділ 2. Аналіз діяльності фірми торгового посередника ТзОВ "ДІМЕКС"
- 2.1 Загальна характеристика підприємства
- 2.2 Аналіз діяльності підприємства
- Розділ 3. Проблеми становлення та розвитку торговельно-посередницької діяльності в Україні
- Висновки
Вступ
Існує два основних способи доведення товару або послуги до споживача: можна продавати його безпосередньо споживачу або реалізувати його через посередників. Сьогодні практично жоден виробник не обходиться без допомоги останніх.
Реалізація через посередника звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і здійснювати продаж.
При збуті товару безпосередньо споживачу виробник отримує весь прибуток, але йому необхідно слідкувати за ефективністю реалізації . Він повинен реалізувати свій товар настільки ж ефективно, що і професійний посередник, і за ту ж ціну. Часто посередники на протязі багатьох років вкладають значні кошти в організацію складування і транспортування , тому товаровиробникові для забезпечення настільки ж ефективного збуту необхідно буде витратити просто астрономічні кошти. Тому кожен повинен займатися своїми справами: виробник - виробляти, посередник - доставляти товари до споживачів. Хоча можливі й виключення.
Тому для розуміння ролі посередників в сучасній торгівлі необхідно взагалі з'ясувати: що таке торговельно-посередницька діяльність, в чому її сутність. Також необхідно визначити, який розвиток має в Україні торговельне посередництво, в чому його проблеми.
Тому актуальність даної роботи в тому щоб визначити суть, мету і завдання діяльності посередницької діяльності.
Об'єктом дослідження є торгово-посередницьке підприємство ТзОВ "Дімекс". Предметом роботи є торгово-посередницька діяльність як особливий вид діяльності на ринку.
Метою роботи є визначення завдань та переваг і недоліків посередницької діяльності. Завданням роботи є дослідження посередницької діяльності.
Розділ 1. Сутність та значення посередницької діяльності
1.1 Торгівельне посередництво як особливий вид підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг
Чому виробники покладають частину роботи по збуту товарів на плечі посередників? Адже в результаті таких дій виробник не взмозі повністю контролювати, кому і яким чином продається його продукція. Послугами посередників користуються тому, що вони вміють найкращим чином запропонувати товари цільовому ринку. Використовуючи свої зв'язки, навики, переваги спеціалізації і високу якість роботи, посередники вчасності можуть принести виробнику більше користі, якби він здійснював збут своєї продукції самостійно.
Проте в сучасній практиці спостерігається одне цікаве явище. А саме, на Заході, через дуже розвинену мережу інтернет та більш-менш врегульовану правову базу, споживачі взмозі здійснити пряме замовлення виробнику навіть перебуваючи у себе дома, користуючись лише комп'ютером та кредитною карткою. Тому потреба в наявності дистрибюторів скоротилася проте не в значній кількості. Оскільки замовлений товар не завжди відображав ту якість і бажання, яку жадав споживач. Тому щоб цього не траплялося більшість все ж таки звертаються за допомогою до торгових посередників.
На рис. 1.1 показано, яким чином досягається економія засобів виробника, коли він користується послугами посередників. В частині А показано три виробника, які використовують прямий маркетинг для продажу своєї продукції трьом споживачам. Така система пропонує девять різних контактів виробників із споживачами. В частині Б показано, як три виробника діють через одного дистрибютора, який взаємодіє із трьома споживачами. Ця схема пропонує всього шість контактів. Таким чином, посередники значно зменшують об'єм роботи, яку необхідно виконати як виробникам, так і споживачам.
З економічної точки зору, задача торгових посередників--трансформувати асортимент продукції, що випускається виробниками, в асортимент товарів, необхідних споживачам. Виробники у великій кількості випускають обмежений асортимент продукції, а споживачам необхідний широкий асортимент товарів в невеликій кількості. Виконуючи функції канала розподілу, посередники закуповують у багатьох виробників велику кількість товарів. Після цього вони подрібнюють цю партію товарів на більш менші частини, що включають у себе весь асортимент продукції, необхідний для споживача. Таким чином, посередники відіграють велику роль у встановленні співвідношення між попитом та пропозицією.
Торговельно-посередницька діяльність -- явище доволі поширене на міжнародних і внутрішніх ринках. В таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція на частку посередників приходиться до половини обороту товарів та послуг .В Україні торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з одного боку-- лібералізація торговлі, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, роздрібленість і віддаленість постачальників і покупців , ускладнення комерційних операцій об'єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного ринку ; з іншого-- нерозробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників,загальне недовір'я стримують процес формування посередницьких структур , заганяє їх діяльність в "тінь" .
В зв'язку з цим особливої актуальності набувають питання сутності змісту посередництва в умовах національної економіки, форми проявлення , а також механізму регулювання торговельно-посередницької діяльності.
Сутність торгового посередництва у нас , нажаль , трактується вузько і не зовсім правильно. Це поняття зводиться до здійснення угод суб'єктами від імені і за рахунок третьої особи. Насправді ж його потрібно розглядати як підприємницьку діяльність юридичних або фізичних осіб по забезпеченню комерційних операцій або як стадію обороту товарів та послуг. При цьому посередники здійснюють угоди як від імені і за рахунок замовника , так і від свого імені.
Торговельно-посередницька діяльність має ряд особливостей:
- представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники
- здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так і фактичні дії;
- посередники не тільки здійснюють угоди,а часто і фінансують їх, надають послуги , беруть на себе ризик;
- посередники здійснюють угоди і представляють інтереси замовника;
- угоди здійснюються на договірній основі.
Таким чином, торговельне посередництво виступає особливим видом підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг. Державний класифікатор України(введений Держстандартом України з 01.07.97.р) також відносить торговельне посередництво до окремих видів економічної діяльності у сфері обігу, яка має виражений підприємницький характер.
Торговельне посередництво-- обов'язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками-- банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб'єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон'юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.
Розглядаючи торговельно-посередницьку діяльність в широкому розумінні,важливо визначити його зміст, види операцій, об'єкти і суб'єкти торговельного посередництва.
В умовах ринкових відносин посередники-це суб'єкти незалежного і специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:
рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посередника з виробниками і споживачами продукції ,що передбачає альтернативни вибору конттрагентів господарських зв'язків, однакову відповідільність за порушення умов договорів;
підприємливість, що означає господарську кмітливість, заінтересованість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;
оперативність, що передбачає мобільність, динамічність, і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності;
обслуговуваання контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу послуг;
економічна заінтересованість суб'єктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу;
комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи зпотреби отримання посередником достатнього прибутку;
договірні засади взаємовідносин із контрагентами.
1.2 Функції торговельних посередників
Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:
Дослідницька робота -- збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну.
Стимулювання збуту -- короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.
Встановлення контактів -- налагодження і підтримання зв'язків з потенційними покупцями.
Пристосування товарів -- підгонка товару під вимоги покупців.Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування,монтаж,упакування.
Проведення переговорів -- спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.
Організація товароруху -- транспортування і складування товарів.
Фінансування -- пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.
Пийняття ризику -- прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів.
Виконання перших п'яти функцій сприяє заключенню угод, а наступних трьох -- виконанню уже заключених угод.
Питання не в тому, чи потрібно ці функції виконувати--потрібно і обов'язково,-- а скоріше у тому, хто повинен їх виконувати. Всім цим функціям властиві три загальні властивості: вони поглинають дефіцитні ресурси; нерідко можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації; можуть виконуватися і посередниками, і виробником. Якщо частину їх виконує виробник, його витрати відповідно зростають, а, значить ціни на товар повинні бути вищими. При передачі частини функцій посередникам витрати, а внаслідок, і ціни виробника нижчі. Посередники у цьому випадку повинні вилучати плату, щоб покрити свої витрати по організації робіт.
Найбільш характерними посередницькими операціями в рамках перелікованих функцій являються операції по перепродажу товарів, комісійні, обмінні, консигнаційні, брокерські, агенські, лізингові, біржові, аукціонні.
Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об'єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Інакше кажучи, об'єктами посередницьких операцій виступають продукція промислового призначення, товари широкого вжитку, послуги, цінні папери тощо.
Суб'єктами торговельно-посередницької діяльності являються фізичні та юридичні особи:торговці по договору, торгові агенти, комісійні фірми, консигнаційні склади, лізингові компанії, аукціонні центри, біржі та ін. Суб'єкти посередницької діяльності діляться на незалежні, частково залежні і залежні. Залежність настає в силу територіального цінового та інших обмежень посередника з боку замовника.
Основні елементи торговельного посередництва представлені в таблиці.що подана нижче. На практиці їх значно більше,причому коло посередницьких операцій розширюється. Одночасно зростає і кількість посередників -- оптових і дрібнооптових фірм, консигнаційних складів брокерських контор, дистриб'юторів, ділерів. Уже тепер вони контролюють значні території і сегменти внутрішнього ринку України.
По мірі посилення позицій торгових посередників, товаровиробники,експортери ,крупні споживачі продукції все більше віддають їм перевагу в забезпеченні процесу купівлі-продажу. Але розвиток торговельно-посередницької діяльності пов'заний зі значними труднощами і складними проблемами.
Під торгово-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень. Посередники - це особи, що з'єднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі. Торгово-посередницькі фірми в юридичному відношенні не залежать від виробників і споживачів товарів. До них не відносяться дочірні підприємства, філіали і представництва іноземних компаній.
Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні. Вони пов'язані не тільки зі збутом і покупкою товару, але й охоплюють широке коло операцій і послуг, частково такі:
- пошук іноземних партнерів;
- вивчення ринку збуту;
- транспортування і страхування;
- кредитно-фінансове обслуговування учасників угоди;
- оформлення документів при укладенні угод;
- виконання митних формальностей;
- проведення рекламних та інших міроприємств для руху товару на зовнішні ринки;
- технічне обслуговування після продажу.
З перерахованого видно, що сфера діяльності посередницьких фірм досить широка. Однак в основному вони займаються комерційною діяльністю. Хоч деякі великі фірми виконують і виробничі операції, пов'язані, як правило, з обробкою товарів, що купляються й реалізуються. Вплив посередницьких компаній по країнах і товарних потоках різний. В більшій мірі він проглядається в Японії, Південній Кореї і Англії, в Скандінавських країнах. Так, в Японії 8 тис. торгових компаній контролюють 67% імпорту і 60% експорту. В Південній Кореї три відомих торгових доми - "Самсунг", "Хєнде"і "Даєку" - обслуговують 40% зовнішньої торгівлі країни. В США, Франції та інших країнах багато великих компаній здійснюють продаж своєї продукції на світових ринках через посередників. В той же час в США 3\4 малих фірм здійснюють експорт самостійно.
Головна мета залучення посередників полягає в підвищенні економічності зовнішньоторгових операцій, ї це можливо, поскільки використання посередників має ряд переваг:
1) дозволяє залучати їх капітал для здійснення транспортних, страхових, збуту і сервісних операцій, що дає можливість експортеру економити власні кошти;
2) посередники часто беруть на себе обов'язки і ризик по доставці товару в країну експортера, підготовці його до збуту, сортуванню упаковці, маркуванню і т.д.;
3) посередники часто мають власну сітку збуту, складські приміщення, роздрібні магазини, що дозволяє економити кошти експортерів при здійсненні збуту товарів;
4) посередники, як правило, мають більше інформації про умови ринку, можуть оперативніше реагувати на зміни коньюктури, що дає їм можливість успішніше працювати на ринку в інтересах експортера;
5) посередники мають більш тісні контакти із споживачами, тому володіють більшою інформацією про їх вимоги до якості, конкурентноздатності, краще знають їх попит і можуть активніше реагувати на його зміни. В деяких випадках використання посередників стає необхідністю, частково, при таких обставинах, коли:
окремі ринки збуту монополізовані і закриті для самостійного проникнення виробників;
підприємства і організації не мають юридичного права на проведення зовнішньоторгових операцій;
підприємства не можуть самостійно здійснювати дослідження закордонних ринків, займатися пошуком партнерів, грамотно розробляти умови контракту і т.д., підприємства, що виходять на зовнішній ринок, змушені використовувати посередників через те, що так склались міжнародні торгівельні звичаї (наприклад, при операціях на аукціонах, при торгівлі на біржі певними товарами і т.д.).
Доцільно діяти через посередників при виході на віддалені й слабше вивчені ринки, а також на відомий ринок з новими товарами. Це дає можливість не витрачати додаткові засоби вкорінення на новий ринок, знижує ступінь ризику підприємницької діяльності Збут продукції через посередників має певні недоліки: по-перше, це призводить до підвищення цін на імпортні товари і зниження доходів від експорту, так як частина виручки залишається у посередника; по-друге, експортер безпосередньо не зв'язаний з ринком, не вивчає самостійно його коньюктуру, попит своїх покупців і т.п. Проте дані негативні явища не зменшують той факт, що в практиці світової торгівлі посередники використовуються досить часто, тому що це вигідно покупцям і продавцям.
Зміст торговельного посередництва
Розділ 2. Аналіз діяльності фірми торгового посередника ТзОВ "Дімекс"
2.1 Загальна характеристика підприємства
ТзОВ „Дімекс" - середнє за розмірами підприємство із загальною чисельністю працюючих 24 чоловік. Засноване згідно з рішенням засновників від 16 квітня 1999 року № 2. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку від діяльності товариства та трудового колективу. Предметом діяльності товариства є:
- виконання будівельно-монтажних робіт;
- проведення ремонтних робіт у житлових і побутових приміщеннях;
- проведення робіт по монтажу опалювальної техніки;
- надання сантехнічних послуг;
- оптова і роздрібна торгівля будівельними матеріалами, сантехнічними виробами і опалювальними приладами.
Підприємство „Дімекс" представляє собою приватну форму власності. Районом діяльності підприємства є Івано-Франківськ і Івано-Франківська область. Значення підприємства „Дімекс" і його діяльності в народногосподарському комплексі досить значне, тому що ремонтно-будівельна галузь, це галузь яка закладає основу новим виробництвам, створює необхідне житло для мешканців міста. З давніх часів люди ведуть будівництво і будуть будувати вічно. Тому будівництво має попит завжди.
Основною діяльністю ТзОВ „Дімекс" є торгівля будівельними і супутніми до них матеріалами. Основними споживачами цієї продукції є будівельні організації, приватні підприємства і фізичні особи. За останній рік розвитку фірми для підвищення конкурентної здатності на ринку будівельних матеріалів в ТзОВ „Дімекс" значно розширився асортимент товарної маси. Основними конкурентами на ринку будівельних матеріалів є мережа будівельних магазинів „Ідеал", магазин „Практик", магазин „Євро стиль", магазин „Євробуд" та багато інших дрібніших магазинів та підприємств.
Магазин ТзОВ „Дімекс" працює в такому режимі:
- в робочі дні з 9-ї години ранку і до 7-ї години вечора;
- в суботу з 9-ї год до 3-ї години дня;
- вихідний день - неділя.
Штат працівників магазину і допоміжних працівників нараховує 24 чоловіка. Це менеджери - які працюють над заповненням магазину необхідним товаром;
- продавці-консультанти - які працюють на товарних лініях біля прилавків (продаючи товар і надають професійні консультації);
- бухгалтерські працівники - забезпечують ведення документообороту між магазином і покупцями;
- складським працівникам - які забезпечують складування і зберігання основної товарної маси.
Торгівельних площ в магазині, а це - 234 м2, достатньо тільки для експозиції та створення мінімального запасу дрібної групи товарів. Для складання важкої і об'ємної групи товарів (гіпсокартон, сухі будівельні суміші, металоконструкції, мінеральної вати, систем опалення і т.д.), при поставці продукції вагонами і важковаговим автотранспортом потрібні площі з застосуванням механізмів для розвантажувальних та завантажувальних робіт. Ці потреби вимагають мати значні складські приміщення. Тому керівництво ТзОВ „Дімекс" придбало складські приміщення загальною площею 863, 9 м2, недалеко від магазину на території бувшої Універсальної бази загальною вартістю - 317 тис. грн. Будівля складів капітально відремонтована, забезпечена електропостачанням, вантажопідйомними механізмами.
Структура керівництва ТзОВ „Дімекс" досить проста і складається з генерального директора, комерційного директора, заступника комерційного директора і безпосередньо директора магазину. Посадовими обов'язками генерального директора є обов'язки по загальній організації роботи ТзОВ „Дімекс", всіх структур і підрозділів. Від його роботи залежить загальний стан підприємства і його працівників. Складає договори з керівниками інших торгівельних підприємств на поставку товарів, дає вказівки по оплаті поставлених товарів і послуг, дає вказівки по розпорядженню одержаними коштами, вирішує спірні питання і конфліктні ситуації, приймає остаточні рішення по підбору працівників магазину.
Набір працівників магазину проводиться за загальноприйнятою схемою. В разі потреби підприємства у працівниках, керівництво дає оголошення в засобах масової інформації, із переліком певних вимог до кандидатів, як наприклад наявність вищої освіти, вміння користуватися комп'ютером на рівні користувача і інше. Після цього кандидати у керівника заповнюють анкету в якій зазначено вік, стать претендента, його освіта, попереднє місце роботи, рід занять. Після випробувального терміну, керівник приймає рішення (на підставі відгуків решти керівників) про прийом кандидата на постійну роботу з оформленням документів.
посередницький ринок товар торгівельний
Схема управління магазином
Діяльність підприємства направлена на задоволення потреб будівельних організацій в будівельних матеріалах і задоволенні потреб фізичних осіб, які проводять ремонти і будівництво власних помешкань і інших споруд. Основними споживачами товарів магазину із будівельних організацій є: ТзОВ „Новекс", ПП. „Еталон", ВАТ „Житлобуд", ЗАТ „Прикарпатбуд", ЗАТ „Прикарпатжитлобуд",, і ще десяток менших будівельних організацій. Всі вони проводять широкомасштабне будівництво житлових і побутових приміщень, реконструкцію старих будівель і різні будівельно-монтажні роботи. На вищеперечислені організації припадає в середньому 80% обороту ТзОВ „Дімекс" по безготівковому розрахунку. Тому керівництво ТзОВ „Дімекс" приділяє велику увагу щодо співробітництва з цими організаціями. Ці організації мають заключені договори з ТзОВ „Дімекс" на відпуск товарів з відтермінуванням оплати, крім цього будматеріали відпускаються їм по спеціальним цінам (в які включені досить значні знижки).
Щодо покупців - фізичних осіб то контингент досить різноманітний. Будівельна галузь досить специфічна, в ній зацікавлені практично всі групи населення з демографічної точки зору, крім дітей. Будівельно-ремонтна галузь зачіпає потреби населення в житлі в покращенні житлових умов, у будівництві господарських і побутових споруд. Кожна людина намагається покращити своє житло, зробити його комфортним, зручним і затишним. Тому кожна людина незалежно від освіти, роду занять, складу сім'ї є потенційним клієнтом ТзОВ „Дімекс". За останні два роки потік покупців (фізичних осіб) зріс практично вдвічі, і на сьогоднішній день основний оборот магазину припадає на роздрібну торгівлю.
Щодо реклами то ТзОВ „Дім екс" використовує її інструменти досить широко, як на місцевому рівні та і в регіонах Західної України. Зокрема використовується реклама на рекламних щитах на вулицях, реклама в засобах масової інформації (газета „Маклер", телефонні довідники, плакати), а також реклама на телебаченні „ТРК-3 студія". Найбільш дієвою є реклама на телебаченні, яка відображає весь асортимент товару в магазині, весь спектр послуг які надає підприємство, а також умови обслуговування покупців.
Щодо роботи магазину з тарою, то ця робота практично не проводиться. Тому що ремонтно-будівельні товари, це товари, які не пакуються в спеціальну і цінну тару, а завозяться в тарі, яка не має ніякої цінності і поверненню не підлягає.
Товарні запаси на підприємстві „Дімекс" відповідають потребам магазину у безперебійній роботі магазину. Середньостатистичні запаси товарної маси на складах на кінець звітного 2003 року становили: 460,8 тис.грн. середня виручка в магазині по касі плюс безготівкова торгівля становлять - 22,4 тис.грн. в день. Звідси виходить що товарних запасів вистачить на 20,5 днів безперебійної роботи. Хоча керівництво магазину намагається поповнювати товарні запаси тільки після їх закінчення на складах. Крім цього існує певна група товарів, які практично на склад не попадають. Це так звані транзитні товари, які поставляються під конкретне замовлення по передоплаті. Поповнення товарних запасів здійснюється практично щотижня але тільки по тим товарам, які закінчились або закінчуються. Середня сума завозу становить приблизно - 20-22 тис.грн. Ця сума включає закупки за готівку, а також безготівковий розрахунок. При утворенні понаднормативних товарних запасів вважаються заходи по їх стабілізації зокрема терміни завозу товарів переносяться на більш пізніший час, з розрахунку один завіз на два тижні. Крім цього менеджери аналізують залишки товару поасортиментно, виявляючи „залежаний" товар. Щоб прискорити продаж цього не „ходового" товару застосовуються різні методи стимуляції продажу цього товару: різні акції, знижки, розпродажі. І в майбутньому такі товари просто не завозяться, а якщо є потреба в такому товарі, то його завозять тільки під замовлення конкретному покупцеві і тільки по частковій або повній передоплаті.
|
Основні показники |
Звітній період 2009 р |
Попередній період 2010 рік |
|
|
1. Виторг від реалізації товарів, робіт і послуг (тис.грн) 2. Балансовий прибуток (тис.грн.) 3. Всього за активами балансу (тис.грн) 4. Нерозподілений прибуток (тис.грн) 5.Статутний фонд (тис.грн) |
1367,20 204,8 1248,4 196,8 300 |
879,70 169,36 1046,2 142,6 300 |
Фінансово-економічне становище ТзОВ „Дімекс" досить стабільне і перспективне. Практично кожного місяця збільшується товарообіг, збільшення регулюється тільки сезонними факторами. В зимові місяці товарообіг зменшується, і на оборот в весняно-осінні місяці зростає. Що пояснюється сезонними темпами ведення ремонтно-будівельних робіт. А сама господарська діяльність ТзОВ „Дімекс" характеризується такими показниками:
2.2 Аналіз діяльності підприємства
При аналізі витрат обігу та оцінці їх стану і динаміки використовуються такі показники: абсолютна сума витрат обігу, рівень витрат обігу, темп зміни рівня витрат обігу, абсолютна сума економії (перевитрат) витрат обігу, відносна економія (перевитрати) витрат обігу, структура витрат обігу.
Витрати обігу виражаються абсолютною сумою і рівнем, які вираховуються по відношенню до товарообігу.
Абсолютна сума витрат обігу виражає витрати на реалізацію товарів. Цей показник використовується головним чином при розрахунках визначення прибутку від реалізації товарів та рівня витрат обігу.
Із зростанням обсягу товарообігу витрати по більшості статей витрат обігу також зростають. Оскільки абсолютна сума витрат обігу залежить від обсягу товарообігу, показник витрат обігу в абсолютній сумі є непридатним для оцінки господарської діяльності підприємства за різні періоди. Тому при економічному аналізі зявляється необхідність застосування відносного показника - рівня витрат обігу.
Рівень витрат обігу виражає собою те, у скільки обійдеться реалізація товарів, і характеризує долю витрат обігу в роздрібній ціні товару.
Відносний рівень витрат обігу є якісним показником. Зниження цього показника означає економію, підвищення - подорожчення товароруху. Рівень витрат обігу в книжковій торгівлі майже в два рази перевищує середній рівень витрат роздрібної торгівлі всіма товарами народного споживання. Це пояснюється порівняно більш високою витратомісткістю обігу книжкової продукції, тобто високим рівнем витрат порівняно з більшістю інших груп товарів народного споживання.
Для характеристики витрат обігу в економічному аналізі використовують також показник розміру зміни рівня витрат обігу Цей показник характеризує відносну величину зниження або підвищення витрат обігу і визначається як різниця між рівнями витрат обігу за різні періоди.
Однак, розмір зміни не відображує інтенсивності (зниження, підвищення) рівня витрат, оскільки при різних рівнях витрат обігу розмір зниження може бути однаковим.
Для оцінки інтенсивності зниження (підвищення) рівня витрат обігу використовують показник темпу зміни рівня витрат обігу. Цей показник вираховується шляхом ділення розміру зміни на базисний рівень витрат обігу.
Для характеристики ефективності хозяйнування і визначення економічного ефекту від зміни рівня витрат обігу використовують показник відносної економії (перевитрат) у сумі. Сума відносної економії витрат обігу розраховується шляхом помноження товарообігу за звітний період на розмір зниження та ділення отриманного добутку на 100.
Крім відносної суми економії в аналізі використовується також показник абсолютної суми зниження (економії) витрат обігу. Вона визначається як різниця сум витрат за звітом і за планом, або порівняно із звітом попереднього періоду.
Аналізуючи дані торговельного підприємства "Сучасник" в першу чергу зазначимо, що у звітному році, порівняно з минулим, відбулося зростання обсягу роздрібного товарообігу на 15.8 тис. Грн.(табл2.1). Це спричинило і зростання витрат обігу на 8.4 т грн. Розмір зміни рівня витрат обігу порівняно з минулим роком складає 2.5%. Для оцінки інтенсивності підвищення рівня витрат обігу розраховуємо темп зміни рівня витрат, він складає 0.09% (2.5%:26.9%).
Абсолютне відхилення витрат обігу складає - 1.5 тис грн порівняно з планом і 8.4 т грн порівняно з минулим роком.
Відносне відхилення являє собою суму відносної економії або перевитрат.
Фактичний рівень витрат обігу нижче планового, тому розраховуємо показник відносної економії витрат обігу по відношенню до встановленого планового кошторису за формулою:
Ево = ( Рф*(Рвп-Рвф))/100, де
Рф - фактичний обсяг реалізації товарів в періоді, що розглядається;
Рвп - плановий рівень витратоємності у звітному періоді;
Рвф - фактичний рівень витратоємності в звітний період.
Ево = (181.3*(27.8-26.9))/100=1.63
По відношенню до минулого року відносне відхилення являє собою перевитрати і розраховується за формулою:
Пво=(Рф*(Рвф-Рвп))/100=(181.3*(26.9-24.4))/100=4.5
Для того, щоб більш детально уявити зміни, що відбувалися на підприємстві, варто провести загальний аналіз окремо за кварталами (табл2,2). Як бачимо, і в 3 і в 4 кварталах план на витрати обігу був недовиконаний відповідно на 3.8 і 1.9%. Це привело до економії витрат обігу. По відношенню до минулого року у 3 і 4 кварталі звітного року сума витрат обігу зросла відповідно на 12.5 і 34.2%. Це сталося за рахунок впливу зовнішніх факторів, що незалежать від діяльності підприємства (збільшення орендної ставки, тарифів на транспортні послуги та ін.) Але, не дивлячись на це, к 3 кварталі звітного року відбулася відносна економія витрат обігу. Причиною стала різниця у товарообігу ( у звітному році товарообіг перевищує на 19 тис грн). Щоб виявити зміни, що відбувалися в складі і структурі витрат обігу необхідно розглянути таблицю 2.4. В цей таблиці відображені всі зміни, що відбулися в складі і структурі витрат обігу порівняно з планом і минулим роком.
Рівень витрат в книжковій торгівлі складається під впливом сукупності різних факторів. Вони діють як на підвищення, так і на зниження витрат обігу торговельних організацій і підприємств. Всі фактори здійснюють прямий або опосередкований вплив на рівень та структуру витрат торгівлі через наступні показники:
1. Продуктивність праці торговельних робітників, від якої залежить рівень витрат живої праці на одиницю товарообігу;
2. Ефективність використання матеріальних засобів, від якої залежить рівень витрат на утримання та амортизацію будівель, приміщень, машин, інвентарю і ін.;
3. Ефективність використання послуг транспорту, комунального господарства і зв'язку.
На рівень груп витрат, які визначають загальний ривень витрат обігу, в свою чергу діє багото факторів: ефективність управління і якість планування діяльності підприємства, якість праці робітників і ефективність матеріального стимулювання, обсяг виробництва продукції і попиту покупців, кількісна і якісна відповідність товарної пропозиції попиту покупців, швидкість обігу товарних запасів, розмір і структура товарообігу, рівень цін на продукцію, рівень тарифів за послуги інших галузей народного господарства, транспортні послуги і т.п., стан і структура основних фондів, рівень механізації книготорговельних процесів та фондоозброєність праці, розмір і раціональність територіального розміщення торговельних підприємств.
В певних умовах торговельної діяльності всі ці фактори діють при різному комплексному поєднанні, в різних напрямках а з неоднаковою силою.
В результаті цього в системах, організаціях і підприємствах складається неоднаковий рівень і структура витрат обігу.
Крім об'єктивних факторів на рівень витрат обігу діють і суб'єктивні фактори, пов'язані з ефективністю управління, якістю планування, кваліфікацією робітників і т.п. В результаті дії цих факторів деякі організації і підприємства мають рівні об'єктивні умови діяльності, але різний рівень витрат обігу.
Найбільше значення має фактор товарообігу. Зміна витрат підприємства тісно пов'язана з товарообігом. Зростання обсягу товарообігу приводить до збільшення загальної суми витрат обігу, але рівень витратоємкості знижується. Різні види товарообігу мають різний рівень витратоємкості.
Найбільший рівень витрат обігу приходиться на одиницю продажу товарів населенню. Трохи меньший на одиницю дрібно-оптового товарообігу. Ще менший на одиницю оптового товарообігу. Найменьший рівень приходиться на одиницю торгово-посередницького обороту.
Наступним фактором є швидкість обігу товарів. Чим нижчий період обігу товарних запасів дня, тим нижче на підприємстві рівень витрат по зберіганню товарів і їх убутку. Безпосередньо на витрати обігу впливає рівень продуктивності праці. Чим більше обсяг товарообігу, що доводиться на одного працівника торгового підприємства тим нижче рівень витрат на оплату праці та інших витрат по утриманню персоналу. Також, на витрати обігу впливають основні фонди, що використовуються на підприємстві, їх стан. Чим більше ступінь їх зносу, тім більше витрат несе торговельне підприємство на їх ремонт і тим більше відсоток втрати товарів в процесі їх зберігання. Значний вплив має фактор забезпеченості власними оборотними активами. Чим більше показник тим менший обсяг залучених фінансових засобів, якими користується підприємство і відповідно сума і рівень відсотків за кредит зменшується.
До зовнішніх факторів, що не залежать від діяльності підприємства відносяться:
Темп інфляції в країні. Чим більше показник інфляції, тим швидше росте сума витрат обігу по оплаті праці, оплаті послуг транспортних, ремонтних та інших сторонніх підприємств, а також відрахувань на соціальні заходи.
Рівень розвитку окремих сигментів споживчого ринку. В умовах ринку продавця рівень витратоємкості реалізації окремих груп товарів значно знижується ніж в умовах ринку покупця. Це пов'язано із різницею швидкості обігу товарних запасів, також в рівні витрат на рекламу і на організацію обслуговування покупців.
Розділ 3. Проблеми становлення та розвитку торговельно-посередницької діяльності в Україні
Найбільш складною і нерозв'язаною проблемою розвитку торговельного посередництва являється слабка правова база.
Потрібно відмітити,що правова база регулювання торговельно-посередницької діяльності, як і всього економічного обороту , складається із фрагментів непрямих законів. В її основі лежать також відомчі нормативні акти, різні інструкції і положення, а частіше за все розробки самих посередників. Зрозуміло,що таку базу неможливо вважати прийнятною.
Необхідні прямі закони, систематизовані норми права. Мова йде перш за все про прийняття Закону України "Про торгівлю". Такий закон буде сприяти ефективному регелюваннювсієї сукупності відносин,які виникають у сфері торгівлі. Разом з тим , в будь-якому варіанті такий закон не в змозі охопити і тим більше регулювати багатоманітність аспектів торговельно-посередницької діяльності. В зв'язку з цим дуже важливо прискорити прийняття Цивільного(Комерційного) Кодексу, відобразивши у ньому види договорів торговельно-посередницької діяльності і регелювання договірних відносин. Як не парадоксально звучить, але сьогодні, по суті, відсутні норми регулювання таких специфічних договорів, як договір про надання права продажу товарів(не говорячи вже про кваліфікацію діяльності дистрибьютерів, ділерів), договір консигнації,агенський договір, біржевий контракт, договір лізингу, договір аукціонного продажу та ін. Між тим на практиці операції в рамках таких договорів здійснюється досить широко.
Друга важлива причина, яка стримує розвиток торговельно-посередницької діяльності, носить організаційний характер. Сутність проблеми заключається в тому, що в Україні організаційні форми торговельного посередництва формуються стихійно. Вони часто мають вигляд деформованих копій зарубіжних структур, які важко вписуються в реальну вітчизняну практику.
Аналіз показує, що структура посередницьких фірм спрощена, нераціональна у функціональному плані. Це стосується перш за все бірж, аукціонів, дистриб'юторських, консигнаційних фірм, брокерських контор. У них "урізана" функціональна структура. В той же час вона універсальна. Пояснюється це двума причинами: по-перше, -- прагнення до економії кошт на функціонування посередницької фірми ; по-друге, -- загальною тенденцією до універсалізації діяльності посередників.
Виникає необхідність розробки оптимальних організаційних форм і структур у сфері торговельного посередництва у вигляді рекомендацій, технологічних схем, з урахуванням міжнародного досвіду і особливостей національної економіки.
Гостро стоїть питання про територіальну організацію посередників, їх спеціалізацію. Справа в тому, що дуже важливими принципами функціонування більшості посередників являється розподіл територій. Це означає, що поседник територіально обмежений в своїй діяльності.
Реалізація цього принципу потребує регулювання територіальної організації посередників, їх розмежування, спеціалізації, перегляду антимонопольного законодавства.
Говорячи про організацію торговельного посередництва, не можливо не торкнутися проблеми кадрів. Торгові посередники здійснюють крупномасштабні внутрішні і зовнішні операції, складні в комерційному, фінансовому і правовому плані. Але в силу відомих причин їх професійна кваліфікація низька. До того ж в учбових закладах України кадри для торговельно-посередницької діяльності не готуються. В зв'язку з цим доцільно ввести спеціальність "Торговельно - посередницька діяльність" в коледжах, торговельно-економічних вузах країни.
На кінець проаналізуємо проблему фінансово-економічного механізму функціонування торговельних посередників.
Механізм торговельно-посередницької діяльності в Україні тільки формується. У ньому тільки визначаються фінансово-економічні ричаги: ціни, процентні ставки, винагородження, льготи, стимули, податки. Але ці ричаги досить слабко адаптовані до специфіки діяльності торговельно-посередницької діяльності.Це відноситься перш за все до цін, скидок на об'єкти угод, ставок, платежів, деяких налогів. При цьому не відрегульовані гарантії з боку посередника, його відповідальність перед контрагентами.
Висновки
Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу приділяють проблемам оптимізації процесу просування товарів від виробника до споживача. Їм приходиться вибирати: продавати товар самим чи скористатися послугами посередників.Як показав досвід таких розвинутих країн, як США, Великобританії, Японії, Німеччини, Швеції , більшість виробників вважає, що використання посередників приносить їм певну користь.
У багатьох виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого продажу. Але навіть якщо товаровиробник і може дозволити собі створити власні канали розподілу, в багатьох випадках він заробляє більше, якщо збільшить капіталовкладення у свій основний бізнес. Використання посередників пояснюється в основному їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона сама може зробити наодинці.
Отже, в числі фірм, підприємств і організацій--учасників риночного товарного обороту, особливе місце відводиться торговельно-посередницькій галузі, яка являється важливим провідником товарної, фінансової і інвестиційної політики. Раціонально організована торговельно-посередницька діяльність сприяє оптимізації виробничої і комерційної діяльності, розширенню її масштабів, підвищенню ефективності на основі комплексних ринкових досліджень, вивчення факторів ризику по всій їхній сукупності, достовірного прогнозування майбутнього з достатньо чіткими орієнтирами бажаного комерційного успіху. Тим самим, вказана галузь створює необхідну комерційну інформацію для надання відповідних послуг всім учасникам ринкового обороту, які потребують управління власними ринковими сегментами по всьому ланцюгу відтворювального процесу.
Але встановлення торговельно-посередницької діяльності в Україні пов'язане з багатьма складними проблемами правового, організаційного, фінансово-економічного характера. Їх вирішення дозволить сформувати широку сітку посередницьких структур, що особливо важливо в умовах лібералізації міжнародної торгівлі і активізіції вітчизняного товарного виробництва.
Використана література
1. Апопий В. Проблемы становления торгового посредничества в Украине//Проблемы предпринимательства.--2005.--№6.--С.29-31.
2. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник--К.: КНЕУ,2003.--268с.
3. Котлер, Филип, Армстронг, Гари, Вонг. Основы маркетинга: Пер. с англ.--2-е европ. изд.--К.; М.; СПб.: Издат. дом "Вильямс", 2004.- 1056 с.- Парал. тит. англ.
4. Маркетинг: Учебник / Романов А.Н., Корлюгов Ю.Ю., Красиль-ников С.А. и др.; Под. ред. Романова А.Н.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2004.
5. Синяева И., Якоби А. Модель комплексной оценки рыночного потенциала торгово-посреднических структур // Ресурсы,Инфор-
6. мация,Снабжение,Конкуренция.--2001.--№1--С.25-29.
7. Додатковий матеріал із аналітичних розробок компанії "Dragon Capital".
8. Бойчик І. М., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємства. Навч. посібник. --Львів: Сполом, 2005. -212 с.
9. Большаков А. С., Михайлов В. Й. Современный менеджмент: теория й практика. - СПб.: Питер, 2005. - 416 с.
10. Ганрилюк Л. І. Економіка підприємства. Навч. посібник дня самостійного вивчення дисципліни. - Житомир: ЖІТІ, ,'000. 152с.
11. Дафт Р. Л. Менеджмент. - СПб.: Издательство "Питер", .4)00. К32 с.
12. Економіка підприємства. Навч.-метод. пос. Для самостійної роботи. - К.: КНЕУ, 2005. - 248 с.
13. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / ІЧ-дкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Вид. центр "Академія", 2005.-840с.
14. Канадський Й. С. Менеджмент. Т. 1. - К.: УФІМБ, 542с.
15. Киперман Г. Зкономика предприятия. Словарь. - М.:
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Теоретичні аспекти розвитку підприємницької діяльності в Україні. Економічна сутність та функції підприємницької діяльності, основні напрямки нормативно-правового забезпечення. Оцінка ефективності відтворювального процесу на машинобудівному підприємстві.
курсовая работа [765,6 K], добавлен 01.05.2009Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів. Аналіз методики оцінки ефективності посередницької діяльності. Основні показники зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області за 2006–2010 роки.
курсовая работа [839,0 K], добавлен 16.06.2011Міжнародні форми та державне регулювання підприємницької діяльності. Характеристика системи адміністративного менеджменту підприємства. Оцінка основних економічних показників діяльності організації. Аналіз функціонування ринку маркувального обладнання.
дипломная работа [579,8 K], добавлен 14.08.2016Роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин. Правові засади функціонування підприємницького сектору. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства, ефективності використання власного капіталу, основних і оборотного засобів.
курсовая работа [90,4 K], добавлен 12.11.2014Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Форми, типи, моделі підприємницької діяльності. Її податкове регулювання в Україні. Аналіз техніко–економічних показників діяльності підприємства. Напрямки вдосконалення підприємницької діяльності шахти, заходи щодо покращення поточного планування.
курсовая работа [343,6 K], добавлен 01.04.2015Загальна характеристика підприємницької діяльності. Малий бізнес у ринковій економіці. Способи організації бізнесу. Вибір виду підприємницької діяльності. Права і обов'язки державних органів контролю. Правові основи організації підприємницьких структур.
курсовая работа [176,9 K], добавлен 16.11.2009Роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин. Аналіз функціонування суб’єктів підприємницької діяльності. Правові засади функціонування підприємницького сектору на сучасному етапі в Україні. Чинники, що впливають на розвиток підприємництва.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 10.05.2011Сутність і державне регулювання торгово-посередницьких операцій в зовнішньоекономічній діяльності. Визначення впливу форм розрахунків на платоспроможність дилерських компаній. Розробка оптимізаційних схем імпорту устаткування для харчової промисловості.
курсовая работа [8,0 M], добавлен 12.07.2010
