Економічна система та концепції

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Економічна система та концепції

План

1. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи

2. Еволюція теоретичних концепцій ринку праці, зайнятості та безробіття

1. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи

Система -- це сукупність взаємопов'язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення.

Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, стійкість, саморух та загальна мета.

Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов'язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів. економічна система концепція ринок праці зайнятість безробіття

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

-- як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;

-- як сукупності людей, об'єднаних спільними економічними інтересами;

-- як історично визначеного способу виробництва;

-- як особливим чином упорядкованої системи зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ;

-- як сукупності всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм, тощо.

Отже, економічна система -- це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Відомий американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого? (рис. 1).

Рис. 1. Найважливіші ознаки економічної системи

Економічна система має забезпечувати не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні економічні дії, бо кожна з існуючих систем не здатна запобігти альтернативному вибору в умовах обмежених природних ресурсів і виробничих можливостей.

Важливою характеристикою економічної системи є визначення и структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання (рис. 2).

Рис. 2. Основні структурні елементи економічної системи

Продуктивні сили -- це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини -- це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин (рис. 3).

Рис. 3. Система економічних відносин

Техніко-економічні відносини -- це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Організаційно-економічні відносини -- це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини -- насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі -- спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.

Таким чином, соціально-економічні відносини, основою яких є відносини власності, займають визначальне місце у структурі економічних відносин та в економічній системі взагалі, виконуючи в ній системотвірну функцію.

Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Найважливіша функція господарського механізму -- забезпечення динамічної рівноваги в суспільному виробництві й насамперед між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

Типи економічних систем. Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку. їх можна класифікувати за відповідними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

-- за формою власності на засоби виробництва;

-- за способом управління господарською діяльністю. На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, ринкову, командну, змішану (рис. 4).

Рис. 4. Типи економічних систем

Традиційна економічна система властива слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно активного перерозподілу національного доходу державою.

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Втручання держави в економічні процеси виважене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик.

Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини XX ст.

Командна економічна система базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілі ресурсів, не визнає реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення, їй притаманні висока затратність виробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо. Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.

Командна економіка була панівною у колишньому Радянському Союзі та низці країн Східної Європи й Азії.

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується такими рисами:

1) високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфраструктури суспільства;

2) різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних);

3) поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;

4) орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення.

2. Еволюція теоретичних концепцій ринку праці, зайнятості та безробіття

Економічна наука в цілому досить повно дослідила теоретичний і практичний зміст, принципи організації та механізм функціонування ринку праці. Це дає змогу характеризувати його, незважаючи на всю реальну суперечливість, з позицій системної цілісності. Найвідомішими концепціями, що висвітлювали історичний процес еволюції ринкової системи, є неокласична, кейнсіанська та інституціональна концепції ринку праці та безробіття.

Неокласична концепція ґрунтується на теорії загальної економічної рівноваги, розробленій у другій половині XIX ст. Л. Вальрасом. Створена за її принципами статична модель виходить із таких ідеальних умов виробництва й реалізації:

-- наявність досконалої конкуренції, що забезпечує абсолютну гнучкість цін і ставок заробітної плати;

-- миттєва реакція цін і ставок заробітної плати на зміни ринкової кон'юнктури;

-- обов'язкова раціональність поведінки ринкових суб'єктів, їхня повна інформованість та вільна мобільність.

Однак стан рівноваги ринку праці є науковою абстракцією, винятком у реальній дійсності. Відображаючи зміні технічної й органічної будови капіталу, сукупний вплив різних факторів, реальна дійсність кожного разу породжує проблему незбалансованості.

Статичний характер моделі ринку, орієнтуючи її на вияв лише властивостей цін рівноваги, залишав поза увагою сам механізм формування таких цін. Тому послідовники традицій неокласичної школи (Д. Гілдер, А. Лаффер, Р. Холл та ін.) розглядають саме ціновий механізм як основний регулятор динамічної системи ринку праці. Заробітна плата, виступаючи ціною праці, з одного боку, відповідно реагує на кон'юнктуру ринку, а з другого, впливаючи на попит і пропозицію робочої сили, регулює їхнє співвідношення, підтримуючи необхідну відповідність між ними. Згідно з цією концепцією існує зворотна пропорційна залежність між рівнем заробітної плати й величиною зайнятості: чим нижчий рівень заробітку, тим за інших однакових умов вища зайнятість, і навпаки. Тому зростання безробіття тут ставиться в пряму залежність від надмірно високої і негнучкої заробітної плати всіх, хто працює за наймом, і трактується як добровільне волевиявлення носіїв робочої сили, які колективними зусиллями протидіють зниженню заробітної плати в разі перевищення пропозиції праці над попитом на неї.

Катастрофічна криза початку 30-х років, що охопила провідні індустріальні держави світу, спричинила появу нових, кейнсіанських поглядів на проблему функціонування ринку праці, зайнятості й безробіття. Піддавши різкій критиці постулат про ніким і нічим не обмежену саморегу-льованість ринку через механізм вільної конкуренції, Дж. Кейнс та його послідовники розробили теорію, яка за своєю сутністю є дослідженням причин відхилень від стану ринкової рівноваги. На відміну від неокласиків, Кейнс досліджував ринок праці як інертну, статичну систему з жорстко фіксованою ціною праці, відтак і пояснював вимушене безробіття причинами недостатнього сукупного попиту: недостатність сукупного попиту на продукцію обмежує прибуткову реалізацію товарів і послуг; зменшення доходів підприємств обмежує, у свою чергу, обсяги інвестицій у виробництво, відповідно скорочується і попит на працю. Забезпечення стимулів до зростання сукупного попиту Дж. Кейнс покладав на державу, якій належить розробляти й здійснювати комплекс заходів бюджетної та грошово-кредитної політики як допоміжних регулюючих засобів.

Положення Дж. Кейнса про недостатність сукупного ефективного попиту як основну причину безробіття, регулюванням якого держава може вирішувати проблему, активно підтримали інші дослідники (Р. Лекачмен, С. Харрі-сон, Дж. Робінсон). Динамічні моделі неокейнсіанців, розроблені відповідно до післявоєнних умов розвитку, зняли статичні обмеження кейнсіанського підходу, врахувавши не лише стан депресії, а й піднесення.

Тісно перегукується з цими трактуваннями ринку праці, зайнятості й безробіття і концепція А. Філліпса, більше відома під назвою "кривої Філліпса". На основі емпіричних досліджень вчений встановив зворотну залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції: чим вищий рівень безробіття, тим нижчі темпи інфляції, і навпаки. Виведена функціональна залежність стала головним аргументом його рекомендації про можливість регулювання рівня безробіття за рахунок інфляції, так само як і інфляції за рахунок безробіття.

Однак практичний світовий досвід засвідчив, що експансивна політика стимулювання сукупного попиту і розширення на цій основі зайнятості підштовхує не лише до розкручування інфляційної спіралі, а й призводить у перспективі до зростання безробіття. Стагфляція, тобто одночасне переплетення зростаючого безробіття і нарощуваної інфляції, протягом останнього періоду зумовила ренесанс неокласичних поглядів на природу та перспективи економічних процесів, зокрема зайнятості й безробіття.

Рішучими критиками кейнсіанської концепції зайнятості виступили представники монетаризму на чолі з М. Фрідменом. Висунута ними теорія адаптивних очікувань спростовує тезу про альтернативність у довготривалому періоді змін рівнів інфляції та безробіття. Відрив номінальної заробітної плати від її реальної купівельної спроможності швидко усвідомлюють як працівники, так і підприємці: перші вимагають підвищення заробітної плати, другі реагують на це згортанням виробництва й попиту на працю. Тільки максимальне вивільнення попиту і пpoпозиції робочої сили, включаючи обмеження тиску з боку і профспілок на рівень заробітної плати, здатне підвести під зайнятість і безробіття економічну основу, повернувши їм активну роль факторів економічного зростання.

Виходячи з об'єктивних наслідків та передумов функціонування ринку, монетаристи виводять закономірність ринку праці у вигляді "природної норми безробіття", розуміючи під нею рівень безробіття, який за відсутності циклічних коливань дорівнює сумі структурного і фрикційного безробіття. Це гранично допустимий і разом з тим необхідний рівень безробіття. Причому гранична допустимість його зумовлюється зовсім не оптимальністю економічного зростання (остання може бути й нижчою, ніж природний рівень), а функціональними залежностями ринкової системи і передусім антиінфляційним ефектом мінімізації безробіття до певних меж. Намагання уряду скоротити розміри "резервної армії праці" до нижчих від її природної норми спричинятимуть посилення інфляційних процесів, оскільки на основі інфляційних очікувань поступово формуються уявлення і приймаються рішення щодо ділової активності й зайнятості. Врешті-решт економіка повертається до первісного стану безробіття, але вже на вищому інфляційному рівні. При всій аргументованості й поширеності сьогодні мо-нетаристської концепції проблема зайнятості й безробіття в частиш меж і загалом можливостей регулювання її за допомогою ринкового механізму залишається дискусійною. Чи не тому в 60-- 70-ті роки впливовим у науці став інституціональний напрям, який відійшов від традицій мак-роекономічного аналізу і пояснював диспропорції ринку праці особливостями динаміки окремих галузей економіки, професійних і демографічних груп. Теоретичні конструкції цього напряму (Т. Веблена, Дж. Гелбрейта, Д. Ульмана та ін.) обґрунтовують помилковість основних принципів неокласичного аналізу стосовно реальної та повної інформованості суб'єктів ринку, їхньої вільної і раціональної мобільності, досконалої конкуренції. Навіть розвиток демократичних засад і техніко-інформаційних можливостей не позбавляє ринкову систему інерційності, що певною мірою паралізує ринкові процеси. Нарощувана неоднорідність ринку у вигляді множини секторів і робочих місць із різною специфікою характеристик, узгодження підприємницькими асоціаціями формальних і неформальних правил відносно питань найму, звільнення працівників та інших питань гальмують вільний перелив робочої сили, спричиняючи типовість саме недосконалої конкуренції. Усі ці бар'єри поряд з іншими політико-правовими, національними, морально-психологічними факторами ("інституціями") в реальній дійсності й визначають поведінку суб'єктів на ринку праці. Тому вирішення проблем зайнятості й безробіття зaлежить від здійснення різного роду інституційних реформ. Головну проблему ринку праці -- безробіття -- інституціоналісти розцінюють як наслідок ринкової стихії, яка зумовлює циклічні коливання кон'юнктури. Звідси й пояснення пропонованих ними методів реалізації "соціального контролю" -- дежавного антициклічного регулювання й планування економіки, соціального страхування безробітних тощо.

Серед численних економічних досліджень ринку праці, проблем зайнятості та безробіття відома також так звана контрактна теорія, висунута в середині 70-х років М. Бейлі, Д. Гордоном, К. Азаріадісом. Вона пробує синтезувати плідні ідеї різних шкіл. Зокрема, вихідними для неї є кейнсіанські ідеї про жорстку фіксованість реальної ціни праці і зміну фізичних обсягів виробництва як засіб макроекономічного регулювання кон'юнктури на ринку праці. З іншого боку, в основу побудови контрактної теорії покладено положення неокласиків про жорсткість заробітної плати, зумовлену егоїстичними інтересами працюючих. За цією теорією, ціна праці втрачає прямий зв'язок з поточним станом кон'юнктури і відбиває стратегічно тривалий стан ринку праці. Навіть циклічні коливання по суті не впливають на рівень заробітної плати: у періоди спаду вона не знижується, що влаштовує не лише працівників, їй роботодавців, -- добровільне звільнення кваліфікованої робочої сили означало б більші збитки, ніж вимушене підтримування заробітків на певному рівні; у період же піднесення зростання заробітної плати незначне, і це також вигідно не лише підприємцям, а й працівникам -- зміна місця роботи пов'язана з певним дискомфортом і ризиком.

Таким чином, заробітна плата стає деякою мірою фіксованою, але не в кейнсіанському розумінні, а як економічно доцільний результат, що оптимізує поведінку ринкових контрагентів. В інтерпретації А. Ойкена, негнучкість ринку праці насправді реалізує "невидиме рукостискання". Як правило, контрактні угоди, основне призначення яких -- мінімізувати ризик втрат, укладаються з висококваліфікованими працівниками, які в обмін на фіксований заробіток і стабільну зайнятість гарантують високопродуктивну працю. Інші ж потрапляють у так званий аукціонний сектор, що перебуває під визначальним впливом кон'юнктурних коливань.

Очевидно, що існуюча розбіжність теоретичних викладок стосовно причинної залежності безробіття пояснюється не лише його дійсною багатофакторністю, а й конкретно-історичними умовами розвитку суспільства. Як відомо, стихійно-еволюційний розвиток ринкової системи породжує протилежні її внутрішній природі процеси, які з часом вступають у конфлікт із самою системою, загрожують її переворотом (процеси концентрації і монополізації, погіршення життєвого становища і назрівання соціального протесту тощо). Тому акцент наукових пошуків і тлумачень, як правило, висвічує певну особливість того чи іншого етапу розвитку ринкових відносин.

Список використаної літератури

1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. -- К.: Основи, 1994.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. -- К.: Знання-Прес, 2001.

3. Кравченко К.Т., Савчук В.С., Беляев О.О. та ін. Політична економія: Навч.посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. К. Т. Кравченка. -- К.: КНЕУ, 2001.

4. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. -- К.: ВЦ «Академія», 1999.

5. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. -- К.: Вікар, 2003.

6. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / За ред. В. О. Білика, П. Т. Саблука. -- К.: Інститут аграрної економіки, 1999.

7. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручний. 2-ге вид., перероб. і допов / За ред. Г, Н. Климка, В. П. Нестеренка. -- К.: Вища школа, 1997.

8. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Рибалкін В. О., Хмелеаський М. О., Біленко Ті., Прохоренко А. Г. -- К.; ВЦ «Академія», 2002. -- 352 с.

Размещено на Allbest.ru