Часткова ринкова рівновага. Концепція граничної корисності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Часткова ринкова рівновага. Концепція граничної корисності

ЗМІСТ

1 Поняття часткової ринкової рівноваги

2 Концепція граничної корисності

Задача

Використана література

1 ПОНЯТТЯ ЧАСТКОВОЇ РИНКОВОЇ РІВНОВАГИ

Як відомо, криві попиту і пропозиції демонструють бажання покупців придбати, а продавців - продати певний обсяг економічних благ за певної величини ціни. Це означає, що ринки інформують покупців і продавців завдяки цінам. На основі такої інформації покупці та продавці планують свою економічну діяльність. Кожний покупець і продавець здійснює це планування індивідуально, відособлено від інших. Зустрічаючись на ринку, вони часто переконуються, що їхні сподівання виявилися марними, іноді близькими до реалій ринку, і лише в окремих випадках сподівання та плани збігаються з реальною ринковою ситуацією. Ці відхилення від очікувань можуть проявитися так, що покупці хотіли б придбати більше товарів, ніж виробники готові їм запропонувати, за ціною, що склалася на ринку. І тоді покупці змушені будуть коригувати власні плани. Може скластися ситуація, коли на ринок запропоновано більше товарів, ніж споживачі здатні купити за такими цінами. Це змусить виробників коригувати свої плани.

І лише тоді, коли плани покупців і продавців збігаються, ринок перебуває в рівноважному стані. Це означає, що за встановленої ціни на всі товари, запропоновані продавцями, пред'являється попит з боку покупців (споживачів). Оскільки досліджується рівновага тільки однотоварних (галузевих) ринків, то таку рівновагу називають частковою.

Сказане вище означає, що крива попиту (D) відображає ціни покупця, крива пропозиції (S) - ціни продавця. Насправді ж товари реалізують не за цінами покупця і не за цінами продавця, а за цінами ринкової рівноваги. Наразі розглянемо механізм їх утворення. Для цього потрібно розмістити на одному графіку криві попиту (D) і пропозиції (S) (рис. 1.1).

Точка перетину кривих попиту і пропозиції (Е*) є точкою рівноваги (лат. eguilibrium). Ціна, за якої попит і пропозиція врівноважуються, називається рівноважною ціною (Р*). Рівноважним обсягом (Q*) є така кількість благ, за якої ціна попиту дорівнює ціні пропозиції.

Рисунок 1.1 - Часткова ринкова рівновага

Умовою часткової рівноваги є: QD = Qs

Із рис. 1.1 видно, що покупцеві та продавцеві водночас вигідно здійснювати операції обміну тільки в зоні АЕ*В. Саме площина цього трикутника демонструє ринок покупця-продавця, а не ринок одного із цих суб'єктів, як це має місце на графіках, де криві попиту і пропозиції зображені окремо. У будь-якій точці площини АЕ*В можливе здійснення купівлі - продажу. Але всі точки цієї площини, за винятком точки Е*, характеризують неоптимальний обмін, оскільки кожна із цих точок відображатиме переваги для однієї зі сторін. І тільки точка Е* (точка перетину кривих D і S) демонструє ситуацію, де максимізуються вигоди покупця і продавця водночас .

Ринкова система - система мінлива, рухлива, змінна, здатна до саморозвитку. Тому встановлена стихійним (природним) чином ринкова рівновага може порушуватися. Також слід зазначити: система в процесі саморозвитку має природні механізми відновлення порушеної рівноваги.

Насамперед розглянемо можливі варіанти порушення рівноваги. З огляду на те, що рівновага встановлюється за умови, що плани покупців і продавців збігаються, а це має місце при рівноважній ціні, порушення рівноваги виникає тоді, коли економічні агенти ґрунтують свої плани на нерівноважній ціні.

Нехай підприємства запропонували товар X, на підставі очікуваної ціни (Рх), яка перевищує рівноважну (Р*) (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Порушення рівноваги внаслідок відхилення ціни від рівноважного рівня

Із рис. 1.2 видно: якщо ціна на товар X перевищить рівноважну ціну (Р*), піднявшись до Р1, то попит на цей товар зменшиться до QK, а пропозиція зросте до QL. Утвориться надлишок нереалізованого товару величиною QK QL або Q(P1) - Q(P1), котрий позначено відрізком KL.

Надлишок пропозиції - ситуація на ринку, коли обсяг пропозиції товару за певної ціни перевищує обсяг попиту на цей товар.

Така ситуація в умовах ринкової економіки довго не триває, оскільки виробник не може виробляти більше, якщо він не здатний продати вироблене і повернути затрачені кошти з прибутком. Виробник відреагує на цю ситуацію насамперед збільшенням запасів, що перевищуватимуть їх нормативний рівень. Збереження наднормативних запасів - це додаткові витрати. Тому наступним кроком виробника (продавця) буде скорочення випуску товару та (або) зниження ціни на нього. І той, і інший захід спричинить зменшення запасів. Обсяг пропозиції зменшиться. Точка L почне рухатись вниз ліворуч по кривій S. Водночас покупець (споживач) відреагує на зменшення ціни і збільшить кількість закупівель. Точка К рухатиметься по кривій D униз праворуч. Коли точка L рухатиметься по кривій S і точка К - по кривій D і вони досягнуть точки Е*, то система повернеться до попереднього рівноважного рівня, якому відповідає рівноважна ціна Р* та рівноважний обсяг виробництва (пропозиції) Q*.

Ми розглянули ситуацію, за якої ціна на товар піднялася вище рівноважної величини. Тепер потрібно проаналізувати, що відбудеться, коли ціна опуститься нижче рівноважного рівня.

Якщо споживачі очікують, що товар X продаватиметься за ціною, нижчою від рівноважної, і планують купити більше товару, ніж підприємства готові за такої ціни запропонувати, то в економіці виникає дефіцит. Цю ситуацію ще називають надлишковим попитом (рис. 1.2).

Якщо ціна опускається нижче рівноважної (від Р* до Р2), то обсяг попиту на цей товар зростає від Q* до QN, а обсяг пропозиції відповідно зменшується з Q* до QM. Відрізок МN або QNQM відображає наявний дефіцит, зумовлений тим, що ціни знизилися нижче рівноважного рівня.

Головний провісник виникнення дефіциту - стрімке скорочення товарних запасів. Саме вони (товарні запаси) є своєрідним «буфером», котрий урівноважує попит і пропозицію в короткостроковому періоді. Наприклад, перевищення обсягу пропозиції над попитом проявляється у зростанні запасів товарів, а перевищення попиту над пропозицією - у різкому скороченні запасів. Інвестиційні ж рішення для відновлення рівноваги підприємці використовують лише тоді, коли запаси товарів відповідають нормативному рівню.

Якщо вплив запасів на збільшення пропозиції вичерпано, продавці можуть замовити підприємствам більшу кількість товарів, а підприємства мають відреагувати на цю ситуацію збільшенням обсягу виробництва за умови зростання ціни.

Продавці можуть також відреагувати на ситуацію дефіциту завдяки збільшенню ціни на дефіцитні товари. Як наслідок, точка М буде рухатись по кривій пропозиції «S праворуч догори, а точка N - по кривій попиту D ліворуч догори, доки система не повернеться до рівноважної точки Е*, якій відповідає рівноважна ціна Р* та рівноважний обсяг виробництва Q*.

І надлишки, і дефіцити зумовлюють утворення черг. Надлишки формують конкуренцію між продавцями, котрі пропонують свої товари та послуги, а дефіцити - конкуренцію між покупцями. Там, де здійснення запасів неможливе, дефіцит виявляється в формі запису на обслуговування (до лікаря, перукаря, касира банку тощо). Коли є запаси, дефіцит виявляється у формі черги людей. Вони жертвують не тільки грошима, а й власним часом для того, щоб купити товар, пропозиція якого менша, ніж попит на нього.

Ринковий механізм - це тенденція ціни на вільному ринку змінюватись доти, доки ринок не досягне рівноваги. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Ринок не завжди перебуває у стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. За незмінності інших детермінант точка рівноваги є стійкою, і ринок повсякчас повертається до неї. Існує декілька моделей механізму встановлення ринкової рівноваги, які базуються на різних припущеннях і мають різне теоретичне та практичне значення. До них відносяться модель «невидимої руки», павутиноподібна модель, модель аукціоніста.

Механізм встановлення ринкової рівноваги в моделі «невидимої руки» (рис. 1.3) ґрунтується на припущеннях миттєвої реакції цін на ринкову ситуацію та конкурентної поведінки учасників обміну.

Якщо початкова ціна Р1 є вищою від рівноважної, на ринку утворюється надлишок пропонування (Qs1 > Qd1) Не всі продавці знайдуть покупців, товарні запаси зростатимуть. У цьому випадку спочатку деякі продавці, а потім і решта почнуть пропонувати свою продукцію за більш низькими цінами. Ланцюгова реакція зниження цін, спричинена конкурентною боротьбою продавців за покупців, триває доти, доки не буде досягнута ціна рівноваги Р*, за якої інтереси покупців щодо купівлі та інтереси продавців щодо продажу товарів співпадуть.\

Якщо початкова ціна Р2 є нижчою за рівноважну, на ринку утворюється дефіцит пропонування (Qd2 > Qs2) .Тепер покупці витрачатимуть час у пошуку товару, а деякі з них погодяться придбати товар за вищою ціною. Досить швидко всі продавці зрозуміють, що товар можна продавати дорожче.

Ланцюгова реакція підвищення ціни, спричинена конкуренцією покупців, триває, доки ціна не досягне рівноважної. Таким чином, самі дії покупців і продавців спрямовують рух ціни в напрямку до рівновага.

Павутиноподібна модель є динамічною моделлю механізму встановлення ринкової рівноваги (рис. 1.4). Припустимо, що у початковому періоді виробники вирішили виробляти ринковий обсяг продукції Q1. На ринку, згідно з кривою попиту, встановиться ціна Р1. У наступному періоді виробники, орієнтуючись на ціну попереднього періоду, піднімуться по своїй кривій пропонування і вироблять обсяг Q2, що спричинить зниження ціни до рівня Р2. У третьому періоді, згідно з ціновими очікуваннями виробників, обсяг випуску знизиться до рівня Q3 і т.д.

Модель одержала свою назву завдяки графічному зображенню процесів пристосування, що нагадує павутиння. Ціна і обсяги на ринку коливаються від періоду до періоду і зрештою досягають рівноважного значення (точка Е). Ця модель справедлива для випадку стрімкої кривої пропонування і пологої кривої попиту. В протилежному випадку коливання цін набуватимуть все більшої амплітуди, що зрештою призведе до руйнації ринку. У випадку однакових нахилів кривих попиту і пропонування матимуть місце коливання цін і обсягів навколо точки рівноваги, проте встановлення рівноваги буде неможливим. Якби виробники визначали насамперед не обсяги, а ціну реалізації, павутиння плелося б не за годинниковою стрілкою, як це показано на рис. 1.4, а проти неї.

В реальному житті кількість куплених товарів завжди дорівнює кількості проданих за будь-якої ціни, але це не означає, що ринок знаходиться у рівновазі за будь-якого рівня ціни. Наприклад, коли ціна низька, покупці хотіли б купити багато, але продавці продають значно менше, тому обсяг купівлі-продажу буде дорівнювати обсягу пропонування.

Ринковий механізм є саморегульованим, самодостатнім. Відновлення ринкової рівноваги відбувається автоматично, без будь-якого зовнішнього для системи втручання. Разом з тим, в реальному житті у функціонування ринкового механізму іноді втручається держава або інші інституції, що спричиняє подібне описаному відхилення цін від рівноважного рівня.

Можливі два варіанти державного втручання у процес ринкового ціноутворення: встановлення нижньої та верхньої межі ціни.

Запровадження нижньої межі або «підлоги» ціyи, коли Р>Р*, звичайно має на меті підтримку виробників чи інших суб'єктів економіки, але призводить до виникнення надлишку. Наприклад, законодавче визначення мінімуму заробітної плати, нижче якого встановити платню для робітників підприємці не мають права, може призвести до виникнення безробіття.

Запровадження верхньої межі або «стелі» ціни, коли Р<Р*, звичайно пов'язане з прагненням держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до виникнення дефіциту. Так, законодавче обмеження рівня орендної плати може призвести до дефіциту житла, а встановлення низьких цін на бензин вишикує у чергах біля бензоколонок власників автомобілів.

Втручання держави або інших регулюючих інституцій, наприклад, монополій, у ринкове ціноутворення розбалансовує ринок. Ціна втрачає свою роль регулятора. Тоді скорочення обсягу попиту за вищої від рівноважної ціни, або обсягу пропонування - за нижчої виводять ринкову систему в стан нестійкої рівноваги, яка може утримуватись лише адміністративними методами. Ринкова система втрачає здатність до саморегулювання.

Державне втручання у ціноутворення іноді може бути спрямоване на пошук і встановлення рівноважної ціни. Щоправда, у даному випадку держава намагатиметься підмінити собою ринок.

Модель аукціоніста, запропонована Л. Вальрасом, є інтерпретацією подібної ситуації. Вона виключає можливість обміну за умов нерівноваги і передбачає наявність аукціоніста - неринкової інституції, яка не має власного економічного інтересу.

Функція аукціоніста полягає у визначенні довільної ціни. Потім, на основі отримання інформації від ринкових суб'єктів і її узагальнення, він коригує ціну доти, доки не натрапить на рівноважну. Модель аукціоніста відповідає концепції ринкового соціалізму і є неприйнятною для аналізу конкурентного ринкового механізму.

2 КОНЦЕПЦІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ

Термін «корисність» економісти вживають для позначення того стану задоволення або насолоди, який отримують люди від споживання товарів або послуг. Вперше цей термін ввів англійський філософ і соціолог Джемері Бентам (1748-1832), який вважав, що такі слова як «задоволення», «задоволеність» або щастя дуже маловиразні для того, щоб передати усю силу його власного бачення максимального блаженства.

Д. Бентам вивчав англійське законодавство, став його противником і захопився ідеєю його реформування за принципом «найбільше благо для найбільшого числа». Ним був організований суспільний рух «утилітаризм», який мав сприяти розповсюдженню цієї ідеї. Через сторіччя термін «корисність» втратив свою містичну окраску, яку він мав для Д. Бентама та його однодумців, але економісти продовжують його використовувати для позначення мети, яку переслідують споживачі, коли вибирають товари і послуги для свого користування.

Таким чином, корисність є метою споживання. Але корисність - поняття індивідуальне, суб'єктивне і не має єдиного кількісного виміру. Корисність - це властивість товару задовольняти потреби споживача. Воно не тотожне поняттю «користь». Є речі, які не мають практичної користі, але мають корисність. Наприклад, картини.

Корисність речі суттєво відрізняється для різних людей. Окуляри мають велику корисність для людини з порушеним зором і зовсім непотрібні людині, яка має хороший зір.

Для викладення теорії вибору споживача та інших досліджень корисності представниками кардиналістської школи, які стоять на позиції того, що корисність можна виміряти кількісно, запропонована одиниця виміру «ютіль» від англійського слова utility - корисність.

В такому випадку можна говорити про те, що рівень корисності людини, яка споживає набір із п товарів у кількості Х,,Х₂,Х₃,...,Х_п, можливо виразити функцією корисності

К = (Х1, Х2, Х3, ..., Хn).

Корисність характеризує принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає для себе той чи інший набір благ. Вона є критерієм відбору, показує, наскільки потрібний той чи інший об'єкт вибору цьому економічному суб'єкту за даних умов, тобто показує, до чого прагне споживач у кожній ситуації. Таким чином корисність можна розглядати як цільову функцію дій споживача в процесі вибору, кількісне значення якої він прагне максимізувати. По суті функція корисності - це деяка форма вираження упорядкованості переваг споживача.

Коли споживання інших товарів залишається на постійному рівні, а споживання товару X зростає, то загальна корисність споживача також зростає. Але функція корисності у цьому випадку буде нееластичною, тобто в міру насичення потреби в товарі X задоволення від споживання кожної наступної одиниці цього товару падає.

Для визначення додаткової корисності, яка додається кожною окремою одиницею (порцією) товару, введемо поняття «гранична корисність» (ГК). В англомовній літературі ГК скорочено позначається MU (marginal utility).

В кінці XIX сторіччя Вільям Стенлі Джевонс сформулював важливий в теорії вибору споживача закон (принцип) спадної граничної корисності, який говорить про те, що зі збільшенням кількості споживання товару його гранична корисність, або додаткова корисність, яку одержує споживач з наступною порцією, має тенденцію до скорочення.

Гранична корисність будь-якого блага визначається приростом сукупної корисності, яку одержує споживач внаслідок споживання наступної одиниці цього блага. На рис. 2.1. показана гранична корисність споживання студентом котлет відповідно до показників, наведених в табл. 2.1.

ринковий рівновага граничний корисність

Рисунок 2.1 - Сукупна (а) та гранична (б) корисність

Таблиця 2.1 - Сукупна та гранична корисність споживання

Функція граничної корисності є спадною лінією, вона схожа на криву попиту, але це не одне і те ж. Крива граничної корисності відноситься до психологічної величини корисності - ютіля, а крива попиту - до ціни блага. Гранична корисність може бути обчислена не тільки відносно фізичних одиниць благ, але й до їх вартісного виразу.

При цьому, як засвідчує табл. 2.1., гранична корисність на грошову одиницю є також спадною функцією, яка відрізняється від функції граничної корисності у ютілях на постійну величину або відповідає їй, коли ціна є рівною 1 грн. (грошовій одиниці).

Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару X, вираженій у грошовій формі (MU_X). Тому нахил кривої байдужості збігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де гранична корисність товару X, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару X. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

За менших обсягів закупок гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару X. Якщо закупки виявляться більшими, ніж рівноважний обсяг, то ціна товару перевищить його корисність, що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок.

Рівновага буде тоді, коли гранична корисність, як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.

3АДАЧА

Постійні витрати фірми (FC) становлять 200 тис. грн. Величини змінних витрат наведено у таблиці. Розрахуйте:

- сукупні витрати;

- середні постійні, змінні та сукупні витрати, а також граничні.

Таблиця

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Базилевич В. та ін. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 248 с.

2. Ватаманюк Остап. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - Львів: «Інтелект-Захід», 2004. - 176 с.

3. Горошко М.Ф., Кулішов В.В. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі. Навч.посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 368 с.

4. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка. Навч. посібник / За ред. О. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2005. - 608 с.

5. Кемпбелл С., Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка К.: Основи, 2004. - 846 с.

7. Мікроекономіка: Навч. посіб. / О.Я. Базілінська, О.В. Мініна; За ред. О.Я. Базілінська. - К.: ЦНЛ, 2004. - 351 с.

8. Мікроекономіка : Навч. посіб. / А.Ф. Косік, Г.Е. Гронтковська. - К. : ЦНЛ, 2004. - 404 с.

9. Нуреев P.M. Курс микроекономики. - М.: НОРМА, 2001. - 346 с.

10. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

11. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

Размещено на Allbest.ru