Оцінка й діагностування рівня витрат і собівартості продукції окремих підрозділів підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

24

Оцінка й діагностування рівня витрат і собівартості продукції окремих підрозділів підприємств

План

1. Оцінка й діагностування рівня витрат і собівартості продукції окремих підрозділів підприємств

2. Прогнозування розвитку процесів виробництва: можливі методи їх застосування.

3. Тест

4. Задача

Використана література

1. Оцінка й діагностування рівня витрат і собівартості продукції окремих підрозділів підприємств

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства; збільшення витрат може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Оцінка витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета оцінки витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обгрунтуванні управлінських рішень.

Залежно від існуючого рівня собівартості, конкретних завдань, поставлених адміністрацією, аналіз може проводитися одночасно за всіма або за декількома напрямами, охоплювати весь цикл виробництва або окремі його стадії і процеси. При цьому для досягнення поставленої мети оцінка собівартості продукції повинна проводитися систематично. У результаті інформація про динаміку витрат, фактори їх зміни буде накопичуватися постійно, що забезпечить якість аналізу та підвищить обгрунтованість рекомендацій для керівництва.

Для забезпечення достовірності результатів оцінки необхідно привести показники собівартості різних періодів у вигляд, придатний для порівняння. Зокрема, така необхідність з'являється при:

- зміні структури підприємства в результаті злиття з іншими виробничими структурами, виділення окремих структурних частин при здачі їх в оренду, створення спільних підприємств тощо;

- зміні у зв'язку зі змінами в системі економічних відносин складу витрат, які включаються до собівартості продукції, або при віднесенні до неї витрат, які відшкодовувались раніше з інших джерел;

- достатньо відчутному зростанні цін на запаси, виготовлену продукцію, підвищенні заробітної плати, викликаному інфляційними процесами.

На першому етапі діагностики загальної суми витрат на виробництво необхідно надати загальну оцінку рівня собівартості, визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх динаміку, виявити фактори, що вплинули на ці відхилення.

Аналіз динаміки, структури витрат і факторів їх зміни дає можливість своєчасно реагувати на відхилення від нормальних параметрів виробничого процесу, розробити відповідні заходи з недопущення зайвих витрат і втрат, виявити тенденції зміни витрат, розробити заходи для їх оптимізації.

Поглиблюючи аналіз витрат на виробництво, необхідно врахувати їх залежність від обсягів виробництва, тобто поділ на постійні та змінні, що дозволяє провести аналіз беззбитковості і оптимізувати структуру продукції, яка випускається.

Підприємства з невеликою номенклатурою продукції планують і підраховують собівартість одиниці продукції кожного основного виду. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють з прогнозною та з фактичною за попередній період, визначаючи при цьому причини відхилень тенденції у змінах собівартості.

Поглиблюючи аналіз витрат на виробництво, необхідно враховувати, що собівартість продукції залежить від рівня ресурсомісткості виробництва (трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості) та зміни цін на споживчі ресурси в зв'язку з інфляцією.

При цьому для більш об'єктивної оцінки діяльності підприємств і повного виявлення резервів при аналізі собівартості продукції необхідно враховувати вплив зовнішнього інфляційного фактору: фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції потрібно помножити на зміну середнього рівня ціни за кожним видом ресурсів, а отримані результати додати.

Узагальнюючий показник собівартості промислової продукції - витрати на 1 грн. продукції. Перевагами використання даного показника є наступні: універсальність - даний показник визначається за всіма галузями та на всіх рівнях управління усувається відмінність у підходах до старої та нової продукції; охоплюється як порівняна, так і непорівняна продукція; з'являється можливість простежити динаміку змін собівартості продукції.

Якщо представити собівартість товарної продукції у вигляді суми добутків собівартості одиниць продукції за кожним видом, що виготовляється, на обсяг виробництва, а вартість продукції - як добуток обсягу виробництва за кожним видом на відповідні ціни, то формула для розрахунку витрат на 1 грн. продукції буде наступною:

де Р_в - витрати на 1 грн. продукції (рівень витрат); ВП - вартість продукції; OBі - обсяг виробництва у натуральних показниках і-го найменування; С, -собівартість одиниці продукції; Ці - ціна одиниці продукції; п - кількість видів продукції.

Аналіз витрат на 1 грн. продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:

1) оцінка динаміки витрат на 1 грн. продукції;

2) порівняння з даними інших підприємств, середньогалузевими показниками тощо;

3) виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції;

4) визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку підприємства.

Безпосередньо на зміну рівня витрат на І грн. продукції впливають фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку, тобто фактори першого рівня:

- зміна структури випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму витрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням питомої ваги конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні питомої ваги продукції, яка має витрати на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

- зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки;

- зміна цін на використані ресурси: характер впливу цього фактору аналогічний впливу попереднього фактору;

- зміна цін на продукцію: цей фактор здійснює зворотній вплив на рівень витрат на 1 грн. продукції, тобто зниження цін спричиняє збільшення витрат на 1 грн. продукції, і навпаки.

На наступному етапі аналізу визначається вплив факторів, що досліджуються, на зміну витрат на весь обсяг виробництва та на зміну суми прибутку від реалізації:

1) для того, щоб визначити фактичну економію (перевитрачання) на весь обсяг виробництва, необхідно економію (перевитрачання) на 1 грн. продукції помножити на фактичний обсяг виробництва продукції;

2) для того, щоб визначити вплив факторів на зміну суми прибутку від реалізації, необхідно абсолютні прирости (зниження) витрат на 1 грн. продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації, виражений у базисних цінах.

Важливим етапом аналізу витрат на виробництво є оцінка їх структури, що проводиться за такими напрямами:

- аналіз витрат на виробництво за елементами витрат;

- аналіз витрат, згрупованих за їх функціональною роллю у виробничому процесі, тобто за статтями калькуляції;

- аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

- аналіз непрямих витрат.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вплив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, нормативних показників собівартості, приймати відповідні управлінські рішення тощо.

За результатами аналізу структури витрат за елементами аналітик може зробити наступні висновки:

- зміна питомої ваги витрат на заробітну плату - характеризує зміни трудомісткості продукції: збільшення питомої ваги таких витрат є наслідком збільшення трудомісткості продукції, і навпаки;

- зміна питомої ваги матеріальних витрат - визначає зміни продуктивності праці: збільшення питомої ваги матеріальних витрат є наслідком зростання продуктивності праці, і навпаки;

- зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань - характеризує зміни технічного рівня виробництва, амортизаційної політики підприємства.

Таким чином, вивчення структури витрат за наведеними елементами (а при необхідності і за найважливішими їх складовими частинами), а також змін, які відбулися за звітний період, дає можливість оцінити раціональність такої структури та зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в напрямі зниження матеріале- або трудомісткості.

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом. Дане групування використовується для обчислення витрат за видами виготовленої продукції та місцем їх виникнення (за цехами, ділянками тощо) і залежить від багатьох факторів: методу планування, технологічного процесу, продукції, що виготовляється. Встановлення переліку та складу статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства та має бути регламентоване його обліковою політикою.

Аналіз собівартості продукції за статтями є важливою складовою оцінки результатів господарювання підприємства. Його результати дають можливість встановити, за якими статтями є економія, а за якими - перевитрачання, тим самим визначаючи конкретні напрями оптимізації рівня собівартості продукції, подальшого вивчення можливих резервів її зменшення.

Аналіз витрат за статтями калькуляції передбачає визначення абсолютного та відносного відхилення за статтями витрат, порівнюючи фактичні дані з даними за минулі періоди, прогнозними (плановими); обчислення частки кожної статті в загальній сумі витрат, структурних зрушень, що відбулися; надання оцінки змін кожної статті.

У процесі аналізу у першу чергу приділяється увага статтям, за якими були допущені значні перевитрати, непродуктивні витрати та втрати, а також тим, які займають значну питому вагу в собівартості продукції.

Аналітичну цінність для подальшого пошуку резервів економії витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будуть мати і такі розрахункові аналітичні показники як питома вага витрат за калькуляційними статтями на одну гривню окремо випущеної і реалізованої товарної продукції. Вони розраховуються шляхом ділення суми витрат за кожною статтею на суму товарної продукції відповідно випущеної і реалізованої.

У процесі аналітичного дослідження значна увага приділяється зміні матеріальних витрат за рахунок зміни рівня витрат на окремі види продукції. Для підприємств більшості галузей аналіз цієї зміни полягає у вивченні впливу трьох факторів: норм витрат, ціни, заміни матеріалів (цей фактор виражається у відхиленні норми витрат і ціни матеріалу, який замінює, від норми і ціни матеріалу, який замінюють).

Подальший аналіз спрямований на виявлення причин, що викликали вплив розглянутих факторів, і працівників, з вини яких відбулися ці відхилення. При цьому проявляється специфіка не тільки галузі, що аналізується, але й особливості технології, організації виробництва, а також системи управління.

Відхилення за рахунок нераціонального використання матеріалів виявляють за повідомленнями про зміну норм, відхиленнями від норм, актами про брак тощо; вони можуть виникати через низьку якість і некондиційність матеріалів, неефективні способи виробництва, використання замінників, низьку кваліфікацію робітників, їх недисциплінованість тощо.

Відхилення за рахунок змін цін виникають внаслідок недотримання кошторису витрат на транспортування і зберігання, придбання матеріалів нижчої якості та ін.

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм або завищення планових витрат.

Вартість матеріалів є складним економічним елементом, що включає в себе як основні матеріали, так і комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливно-енергетичні витрати тощо. За кожним видом матеріалів ведеться порівняння витрат і виявляються причини відхилень.

Аналіз матеріальних витрат, як правило, завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

Проведення аналізу втрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки і структури загально-виробничих витрат (як правило, відокремлено витрат на утримання і експлуатацію обладнання та цехових витрат), адміністративних витрат підприємства. Ці витрати є комплексними, складаються з різних елементів, що зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю.

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати, перевіряють обгрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи по використанню виявлених резервів.

При перевірці виконання кошторису витрат не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат залежить від того, які причини викликали економію або перевитрачання за кожною статтею витрат. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням передбачених заходів щодо покращання умов праці, техніки безпеки, підготовки та перепідготовки кадрів тощо.

У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції. У висновку за результатами аналізу непрямих витрат вказуються резерви можливого зниження собівартості, заходи щодо використання виявлених цих резервів; розробляються пропозиції щодо варіантів відповідних управлінських рішень (система заходів по усуненню і недопущенню причин, що зумовлюють перевитрачання).

Важливу роль у зниженні собівартості продукції відіграє оперативний економічний аналіз . який дає змогу своєчасно оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням собівартості продукції, виявити негативні причини та недоліки, внутрішньогосподарські резерви покращання використання виробничих ресурсів і оперативно приймати відповідні управлінські рішення.

Ефективність оперативного аналізу собівартості багато в чому залежить від організації оперативного планування, обліку та регулювання. Належна організація оперативного планування передбачає своєчасну розробку оптимальних планових завдань, що базуються на економічно обґрунтованих нормативах для окремих структурних підрозділів підприємства і своєчасне їх доведення до виконавців.

На заключному етапі аналізу витрат на виробництво проводиться зведений розрахунок резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

2. Прогнозування розвитку процесів виробництва: можливі методи їх застосування

Прогнозування - це складний етап діагностики, необхідний для з'ясування тенденцій розвитку підприємства в умовах постійної зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища та пошуку раціональних заходів для підтримання стійкості його економічної поведінки. Сфера застосування методів прогнозування в економічній діагностиці досить широка. В якості інструментарію при прогнозуванні застосовується система методів, за допомогою яких аналізуються причинно-наслідкові параметри минулих тенденцій у діяльності підприємства і за результатами аналізу формуються зміни в перспективі соціально-економічного розвитку фірми. Найбільш часто застосовувані в економічній діагностиці методи прогнозування представлені на рис. 1.

Якісні методи базуються на дослідженні наявного досвіду, знань та інтуїції дослідника. Найбільшого поширення в даній групі набули методи експертних оцінок.

Сутність методу полягає в тому, що прогнозні оцінки визначаються на основі висновків експертів, яким доручається аргументоване обгрунтування своєї точки зору про стан і розвиток того чи іншого ринку або проблеми. Методи експертних оцінок, як правило, мають якісний характер.

Перевагою експертних методів є їх відносна простота для прогнозування практично будь-яких ситуацій, у тому числі в умовах неповної інформації. Важливою особливістю цих методів є можливість прогнозувати якісні характеристики ринку, наприклад: зміна соціально-політичного становища на ринку або вплив екології на виробництво і споживання тих чи інших товарів.

До недоліків експертних методів належать: суб'єктивність думок експертів та обмеженість їхніх суджень.



Рис. 1. Основні методи прогнозування, які застосовуються в економічній діагностиці

ринкова економіка діагностування собівартість виробництво

Експертні оцінки поділяються на індивідуальні і колективні.

До індивідуальних відносять:

- метод інтерв'ю;

- аналітичні доповідні записки;

- сценарії.

Колективні включають:

- опитування експертів (споживачів, торговельних працівників, керівників і фахівців підприємства, сторонніх фахівців, компетентних у досліджуваній області та ін.);

- метод комісій;

- метод мозкових атак;

- метод синектики;

- метод «Дельфі».

Метод комісій може означати організацію «круглого столу» та інших подібних заходів, у рамках яких відбувається узгодження думок експертів.

Для методів мозкової атаки, або мозкового штурму, характерна колективна генерація ідей і творчий підхід до вирішення проблем.

На основі мозкового штурму У. Гордон у 1960 році запропонував метод синектики. Його головна відмінність від мозкового штурму полягає в тому, що в якості експертів виступає стабільна по складу група, яка від «штурму» до «штурму» накопичує певний досвід. Крім того, використання методу синектики передбачає критичні висловлювання. Метод заснований на принципі систематичного відчуження від вихідної проблеми, яке досягається шляхом використання аналогій: фантастична, особиста, пряма, образна і т.д. Процес синектичного пошуку ідей включає такі етапи:

- вивчення проблеми;

- аналіз проблеми і роз'яснення її експертам;

- тестування розуміння проблеми;

- формулювання спонтанних рішень;

- оцінка керівником розуміння проблеми;

- утворення аналогії;

- створення зв'язку між аналогією і проблемою;

- перехід до проблеми;

- розробка рішення.

Специфіка методу «Дельфі» полягає в тому, що узагальнення результатів дослідження здійснюється шляхом індивідуального письмового опитування експертів у кілька турів за спеціально розробленою процедурою. В ідеалі воно повторюється до збігу думок експертів, реально - до отримання найбільш вузького діапазону думок.

Кількісні методи прогнозування базуються на чисельних математичних процедурах. Результати прогнозування на основі кількісних методів використовуються у всіх сферах управлінської діяльності, включаючи загальне стратегічне та фінансове планування, планування виробництва і керування запасами, маркетингове планування і т. ін.

При дослідженні ринку кількісні методи прогнозування застосовуються для вирішення таких основних завдань: прогнозування попиту; прогнозування місткості ринку; прогнозування обсягів продажів фірми та ін.

До групи кількісних методів належать: аналіз тимчасових рядів; економіко-математичне моделювання; метод аналогій; нормативний метод; метод стандартного розподілу імовірностей.

Аналіз тимчасових рядів необхідний для обліку тимчасових коливань досліджуваних величин. Містить у собі такі основні методи: аналіз тенденцій (екстраполяція і кореляція трендів); аналіз циклічності; аналіз сезонності; регресійний аналіз.

Методи екстраполяції трендів засновані на статистичному спостереженні динаміки певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовження її для майбутнього періоду. Іншими словами, за допомогою методів екстраполяції трендів закономірності минулого розвитку об'єкта переносяться в майбутнє. Звичайно вони застосовуються в короткостроковому (не більше одного року) прогнозуванні, коли кількість змін в оточуючому середовищі мінімальна. Прогноз створюється для кожного конкретного об'єкта окремо і послідовно на кожний наступний момент часу.

Метод прогнозування на базі минулорічного обороту. У цьому випадку дані про збут за минулий рік беруться за основу для передбачення імовірностей збуту в майбутньому:

У прогнозуванні методи екстраполяційних трендів доповнюються методами кореляції трендів, у рамках яких досліджується зв'язок між різними тенденціями з метою встановлення їх взаємного впливу, а отже, підвищення якості прогнозів.

У рамках аналізу циклічності виявляються зміни досліджуваних величин, пов'язані з діловим циклом.

Аналіз сезонності. Сезонний характер використання товарів також накладає відбиток на обсяги попиту і продажів.

Регресійний аналіз полягає в побудові моделі залежності певної величини від іншої або декількох інших величин.

Таблиця 1. Коротка характеристика методів прогнозування в діагностиці факторів виробництва

Метод	Основні умови застосування	Особливості застосування	Сфери застосування
1. Нормативний	Наявність якісної нормативної бази на всіх стадіях життєвого циклу кожного об'єкта в складі автоматизованих систем управління. Нормативна база повинна включати як показники об'єкта, так і показники організаційно-технічного рівня виробництва у виробника, споживача і ремонтної організації	Значна трудомісткість створення нормативної бази, необхідність встановлення залежності між корисним ефектом, витратами і терміном служби. Висока точність прогнозів	Для прогнозування ефективності, термінів заміни устаткування, можливостей насичення ринків збуту для об'єктів масового виробництва. Термін попередження - до 10-15 років
2. Експериментальний	Наявність (створення) експериментальної або дослідної бази, необхідних матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсів для проведення експериментальних робіт	Значна вартість експериментальних робіт. Достатня точність прогнозів	Для прогнозування ефективності і термінів заміни проектованого устаткування, термінів випуску продукції, можливості і термінів насичення проектованою продукцією ринків збуту, нетрадиційних об'єктів масового виробництва, що не мають аналогів на стадії завершення робочого проектування. Термін попередження - до 10-15 років
3. Параметричний	Наявність якісної нормативної бази на всіх стадіях життєвого циклу кожного об'єкта	Значна трудомісткість встановлення залежності для прогнозування, облік функцій об'єкта і показників організаційно-технічного рівня виробництва у виробника, споживача і ремонтної організації. Достатня точність і простота розрахунку	Складання середньо-строкових прогнозів корисного ефекту, можливої зміни ринків збуту аналізованої продукції серійного виробництва. Термін прогнозування - до 10 років
4. Екстраполяція	Кількісне визначення найважливіших параметрів поведінки об'єкта не менш як за 5 років	Прогнозування корисного ефекту й елементів затрат на основі припущуння, що тенденції розвитку об'єкта в майбутньому будуть такими ж, як і в минулому періоді. Вибірка вихідної інформації має не менш як у двічі перевищувати обраний період попередження	Окремі види ресурсів у цілому по підприємству, об'єднанню, а також корисний ефект продукції дрібносерійного виробництва. Термін прогнозування - до 5 років
5. Індексний	Наявність відповідних норм (питомих показників) корисного ефекту, елементів витрат за базисний період і планові завдання по їх зміні в прогнозований період	Прогнозування корисного ефекту й елементів витрат на основі значення прогнозованого параметра в базисному періоді та індексів зміни нормативів. Простота розрахунків, але невисока їх точність	Прогнозування корисного ефекту, потужностей устаткування кожного виду. Види укрупнених витрат ресурсів у цілому по підприємству. Термін прогнозування - до 5 років
6. Експертний	Створення експертної групи з висококваліфікованих фахівців у даній області чисельністю не менше 9 чоловік	Прогнозування розвитку об'єктів за експертними оцінками фахівців у даній галузі	Проведення прогнозування можливих ринків збуту по даному виду корисного ефекту, термінів відновлення продукції, що випускається, з інших питань маркетингу і технічного рівня продукції. Термін прогнозування не обмежений
7. Оцінки технічних стратегій	Розробка матриць генеральної визначальної таблиці або універсального ідентифікатора та створення експертної групи з висококваліфікованих фахівців	Можливість застосування для оцінки якості принципово нових видів техніки, де відсутні статистичні дані і патентні фонди	Для формування вимог до розроблюваного виробу у вигляді набору цілей і визначення засобів, способів і шляхів, необхідних для досягнення поставлених цілей
8. Функціональний	Неможливість досягнення необхідних характеристик досліджуваного об'єкта з використанням раніше застосовуваних принципів дії. Необхідність визначення широкого спектра альтернатив розвитку досліджуваного об'єкта, з урахуванням можливостей використання нових принципів дії	Створення функціональної схеми майбутнього об'єкта	При проведенні прогнозування можливості появи на даному ринку збуту нових матеріальних носіїв даного виду корисного ефекту. Термін прогнозування не обмежений
9. Комбінований	Умови, визначені для конкретних методів прогнозування (п. 1-8)	Можливість раціонального поєднання методів з метою підвищення точності прогнозування, зниження витрат на його проведення	Для усіх видів прогнозування корисного ефекту. Термін прогнозування не обмежений

3. Тест

Розгорнутість оперативного планування діяльності підрозділів підприємства зумовлена:

а) формою власності підприємства;

б) рівнем завантаженості обладнання;

в) вірних відповідей немає.

4. Задача

Провести оцінку рівня автоматизації і механізації виробництва окремих підрозділів підприємства за даними, наведеними в таблиці. Визначити, якими фактично можуть бути підрозділи 1, 2, 3, 4 (по відношенню до виконання основної, допоміжної, обслуговуючої чи інших видів діяльності). Зробити висновки. Продіагностувати існуючий стан. Встановити напрямки покращення досліджуваного процесу.

Показники	Підрозділи
	1	2	3	4
Кількість операцій, що виконуються автоматизовано	40	20	29	10
Загальна кількість операцій	44	38	35	40
Вартість основних фондів, тис. грн.	504,84	84,39	307,03	150,30
Вартість активної частини основних фондів, тис. грн.	370,02	40,28	214,14	40,01
Чисельність промислового персоналу, чол.	12	17	10	15
Обсяг спожитої енергії, кВт*год.	307840	58000	156090	32000
Фактично відпрацьований час за рік, люд.-год.	21840	29920	19200	24600

З даної таблиці видно, що найбільш автоматизованим є 1-й підрозділ, а найменш - 4-й.

Щодо обсягу спожитої енергії, то найбільше її спожито 1-м підрозділом, а найменше - 4-м підрозділом.

Чисельність промислового персоналу найбільша в 2-му підрозділі, а найменша в 3-му підрозділі.

Тепер продіагностуємо існуючий стан. Розрахуємо деякі показники. Оформимо їх у вигляді таблиці.

Показники	Підрозділи
	1	2	3	4
Кількість операцій, що виконуються персоналом	4	18	6	30
Фактично відпрацьований час за рік, однією людиною	1840	1760	1920	1640
Відношення активної частини основних до загальної вартості основних фондів	0,73	0,48	0,71	0,27
Чисельність промислового персоналу, чол.	12	17	10	15

З цієї розрахункової таблиці також видно, що найбільш автоматизованим є 1-й підрозділ, а найменш - 4-й.

Щодо фактично відпрацьованого час за рік однією людиною, то найбільш часу відпрацьовано однією людиною у 3-му підрозділі (1920 год.), а найменше у 4-му підрозділі (1640 год.).

Найбільше задіяно основних фондів у процесі виробництва в 1-му підрозділі (коефіцієнт 0,73), а найменше в четвертому підрозділі (коефіцієнт 0,27).

Отже, оцінивши усі показники, можна стверджувати що підрозділ 1 є найбільш автоматизованим, а також основним, підрозділ 4 - є найменш автоматизованим і він буде обслуговуючим. А підрозділи 2 і 3 - допоміжними.

Встановити, для яких галузей є характерною наступна графічна залежність між обсягом виробництва і часом (відповідь пояснити):



Якщо брати однакові інтервали як для обсягу виробництва, так для часу, то з даного графіка видно, що в загальному на виробництво продукції витрачається багато часу. Так спочатку для невеликого обсягу виробництва витрачається невеликий час, потім обсяг підвищується, хоча витрачається не багато часу. Далі обсяг дещо спадає, а час трохи зростає. Потім обсяг підвищується, а час знову трохи зростає. Далі обсяг різко спадає, а час знов дещо підвищується.

Таким чином видно, що загальний обсяг виробництва є невеликим при великих затратах часу.

Отже, така графічна залежність буде характерною для таких галузей як чорна металургія, точне машинобудування, а також можлива для харчової промисловості (при виробництві тортів).

Спрогнозуйте розвиток виробництва на підприємстві, встановивши майбутній його графічний стан шляхом побудови графіка (відповідь пояснити).

Порівнюючи стани А і Б, можна сказати, що на підприємстві йде збільшення обсягів виробництва, тобто час залишається однаковим, а обсяги виробництва збільшуються.

Отже, стан В можна зобразити наступним чином:



Використана література

1. Герасимчук B.I. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища шк., 1995. - 167 с.

2. Загорна Т.О. Економічна діагностика. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 400 с.

3. Косянчук Т.Ф., Лукянова В.В., Майорова Н.І. Економічна діагностика: Навчальний посібник / За заг. ред. Т.Ф. Косянчука. - Львів: Новий Світ. - 2007. - 452 с.

Размещено на Allbest.ru