наліз виробничо-господарської діяльності НТ СКБ "Об'єднання Комунар"

44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Аналіз виробничо-господарської діяльності НТ СКБ "Об'єднання Комунар"

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Особливості діяльності підприємства

1.1 Історична довідка про підприємство

1.2 Маркетингові дослідження ринків зварювального устаткування

2. Основні економічні показники

2.1 Основні економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

2.2 Розрахунок основних економічних показників підприємства в період з 2007 по 2009 р.

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва

3.1 Шляхи підвищення економічної ефективності в сучасний період

3.2 Рекомендації для подальшої виробничої діяльності НТ СКБ «ПОЛІСВІТ» філія ДНПВ «Об'єднання Комунар»

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ВСТУП

Хазяювати означає діяти, раціонально використовувати обмежені економічні ресурси з метою одержання максимально можливого обсягу необхідних благ. У сучасній мікроекономіці підприємство, що як хазяює суб'єкт, розглядається, насамперед , як виробник матеріальних благ, що прагне мінімізувати всілякі ризики господарювання. На практиці ефективність виявляється як співвідношення між результатами і витратами, а економічна ефективність як співвідношення між доходом (прибутком) і тими капітальними (поточними) витратами, що зв'язані з виробництвом продукції.

Будучи юридичною особою, підприємство несе повну матеріальну, економічну і соціальну відповідальність за кінцеві результати виробничо-господарської діяльності. Невиконання зобов'язань перед постачальниками і покупцями завжди грозити банкрутством і ліквідацією підприємства. Цей аспект ставши центральним у роботі підприємств усього світу в 2008 р. у зв'язку з початком економічної кризи, коли сотні підприємств і організацій заявили про свою фінансову неспроможність, що привело до масових звільнень робочого персоналові, і як наслідок до зниження рівня життя населення. Світова економічна криза зробила негативний вплив на виробничо-господарську діяльність і вітчизняні підприємства. Це змушує суб'єктів господарювання переглядати їхні плани роботи і розвитку, ще глибше аналізувати поточні витрати й ощадливо, а головешці ефективно, використовувати одержуваний прибуток.

Таким чином, аналіз виробничо-господарської діяльності є могутнім знаряддям підвищення ефективності діяльності підприємства. За результатами аналізу розробляються заходи потокового і перспективного характерові по поліпшенню використання фінансових ресурсів, зміцненню режиму економії у витраті засобів, посиленню ролі механізму формування і розподіли прибутку.

Ринкова економіка і нові форми господарювання ставлять ряд найважливіших проблем по подальшому удосконалюванню теорії, методології і методики економічної ефективності промислового підприємства, розкриттю причинно-наслідкового механізму формування ефективності виробництва, його критеріїв і оцінок. Принципи виміру й аналізу закономірностей формування економічної ефективності на сучасному етапі повинні розглядатися з позицій системного підходу.

У дану годину практика вимагає розробки цілого комплексові питань, зв'язаних з особливостями вивчення окремих науково-теоретичних і практичних проблем підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності в умовах ринкових відносин. Заслуговує на увагу крапка зору тихнув фахівців, що вважають за необхідне зосередити дослідження в області економіки підприємств на регіональних аспектах.

У даному проекті, об'єктом дослідження є НТ СКБ "ПОЛІСВІТ" філія ДНПВ "Об'єднання Комунар" створене в 1952 році.

Предмет дослідження - виробничо-господарська діяльність і умови підвищення її ефективності.

Ціль дипломного проекту - розробити заходи щодо удосконалювання виробничо-господарської діяльності НТ СКБ "Об'єднання Комунар".

Досягнення поставленої мети реалізується за допомогою рішення наступних задач:

- розкрити сутність виробничо-господарської діяльності;

- визначити фактори, що впливають на кінцеві результати роботи підприємства;

- провести кількісний і якісний аналіз даних факторів;

- розробити заходові щодо удосконалювання виробничо-господарської діяльності.

1. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Історична довідка про підприємство

У вересні 1951 року на базі Харківського заводу "Електроінструмент" (колишні майстерні при дитячій трудовій комуні А.С.Макаренко) постановою уряди була створена завод №897 (згодом завод "Комунар"), якому доручили виробництво апаратури систем керування (СК) перших бойових ракет. У січні 1952 року постановою Ради Міністрів СРСР при заводі №897 було утворене спеціальне конструкторське бюро - СКБ-897 (згодом НТ СКБ "Полісвіт").

Головною задачею СКБ у перші роки його існування був супровід у виробництві розробленої НДІ-885 (м. Москва) апаратури СК ракет.

ДО 1957 року СКБ стало ведучим головним підприємством по системах керування всіх бойових ракет класу "земля - земля", що знаходяться на озброєнні в СРСР.

У період з 1959 по 1991 рік відповідно до доручень Уряду СРСР завод "Комунар" по документації НДІ-885 (згодом НИИАП) виготовляв, а фахівці СКБ забезпечували супровід серійного виготовлення бортової і наземної апаратури систем керування цілого ряду бойових ракет. Фахівці СКБ при цьому розробляли відсутню документацію, упроваджували контрольно-іспитову апаратуру для серійного виробництва, розробляли апаратуру регламентних перевірок і експлуатаційну документацію, організовували комплексні стенди, вводили в експлуатацію наземну апаратуру.

Одним з важливих напрямків виробничої діяльності заводу "Комунар" і СКБ була розробка і виготовлення систем дистанційного керування і контролю ракетних комплексів (СДУК).

Крім супроводу у виробництві цієї системи, фахівцями СКБ по ТЗ ОКБ ЛПИ був розроблений еквівалент системи. Апаратура еквівалента виготовлялася заводом аж до 1980 року і була введена в експлуатацію на всіх заводах-збирачах ракет і полігонах.

Створення міжконтинентальних балістичних ракет дозволило зробити важливий крок у розвитку ракетної техніки - використовувати них для освоєння космічного простору. Вони стали базовими для розробки триступінчастої ракети, що призначалася для досягнення й обльоту Місяця і запуску космічних кораблів - супутників Землі.

У 1959-1960 роках СКБ були отримані з НДІ-885 технічні завдання і початі роботи з СУ різних варіантів цієї ракети для запуску різних космічних апаратів.

Особливо відповідальні роботи були доручені СКБ у лютому 1960 року по системі керування ракети, що призначалася для запуску космічних кораблів "Схід". Реалізація ТЗ зажадала розробки додаткових бортових і наземних приладів і кабелів, а також іспитової апаратури.

У дуже стиснутий термін уся необхідна апаратура була розроблена і виготовлена. Заводом були вчасно зроблені її постачання для забезпечення запуску кораблів "Схід" спочатку з тваринами, а потім і з космонавтами.

За участь у створенні космічної техніки, що забезпечила перший пілотований політ Ю.А. Гагаріна, велика група трудящих заводу і СКБ була нагороджена урядовими нагородами.

Ракети в різних модифікаціях, системи керування яких розробляло СКБ, а апаратуру виготовляв завод, забезпечили на початку 60-х років космічну програму СРСР і пріоритет радянської космонавтики.

З 1961 року СКБ по ТЗ головних підприємств проводить розробки апаратури СУ цілого ряду ракет, а саме:

- для виведення на навколоземні орбіти метеорологічних супутників "Метеор";

- для запуску космічного корабля з трьома космонавтами і двомісним кораблем зі шлюзовою камерою для виходу космонавтів у відкритий космос - кораблів "Схід";

- для запуску пілотованих космічних кораблів "Союз".

Ракетою із системою керування, розробленої СКБ, до середини 70-х років виконувалася програма пілотованих польотів: були запущені більш 10-ти кораблів "Союз", відпрацьовані автоматичне стикування на орбіті і доставлений перший екіпаж на орбітальну станцію "Салют".

Крім того, СКБ брало участь у розробці технічної документації й іспитової апаратури для серійного виготовлення апаратури СУ ракет, призначених для запуску супутників зв'язку "Блискавка".

По СУ всіх цих ракет у СКБ минулому створені комплексні стенди, де проходило відпрацьовування бортової і наземної апаратури СУ і проводилися приймально-здавальні іспити апаратури, що виготовляється заводом.

Особливо варто сказати ще про двох великих і важливих робіт цього напрямку, проведених СКБ, - розробці СУ ракет "Союз" і "До". Ці два носії виявилися "довгожителями", завдяки таким якостям, як уніфікація для великого числа космічних кораблів і апаратів, економічність, надійність, порівняльна простота їхньої експлуатації.

До сказаного варто додати, що Харківський завод "Комунар" був і дотепер є єдиним виготовлювачем бортової і наземної апаратури СУ цих ракет.

З 1982 року виробничим об'єднанням "Комунар" почато виготовлення досвідчених зразків, а з 1986 року серійне виготовлення бортової апаратури СУ нового космічного носія "Зеніт", створеного Дніпропетровським ОКБ "Южмаш".

Як виготовлювач апаратури СУ ракети-носія "Зеніт", ПО "Комунар" є учасником міжнародного проекту "Морський старт", реалізацію якого здійснюють США, Норвегія, Росія й Україна.

У 60-і роки було покладене початок розробок у СКБ і виготовлення на заводі апаратури нового напрямку - працюючої безпосередньо на космічних об'єктах. Ця апаратура характеризується частою зміною розв'язуваних нею задач, розширенням виконуваних функцій, переходом на нові фізичні принципи керування об'єктами. Прилади повинні були мати мінімально можливу вагу і габарити. Це вимагало вибору оптимальних конструкцій, визначених матеріалів і елементної бази, спеціальних технологій виготовлення. Незважаючи на те, що все це приводило до напруженого ходу робіт, виготовлялася ця апаратура вчасно й успішно функціонувала в системах орієнтації, терморегулювання, стабілізації руху при сході космічних апаратів з орбіти, керування їхнім спуском і посадкою.

Крім того, СКБ були розроблені, а заводом виготовлені прилади для:

- біологічних досліджень на космічному апараті "Бион";

- технологічних експериментів по одержанню в умовах невагомості надміцних, сверхпроводимых і надчистих матеріалів на апаратах "ФРАМ" і "Фотон";

- досліджень природних ресурсів Землі із супутників "Ресурс Ф1М" і "Ресурс Ф2";

- фізичного дослідження часток високих енергій на супутниках "Ефір" і ін.

Одним з важливих етапів діяльності СКБ було створення наземних автоматизованих іспитових комплексів для космічних об'єктів. У 1966-1969 роках був розроблений комплекс для космічної станції "Алмаз". Був створений комплекс, що по своїх експлуатаційно-технічних характеристиках і конструктивному виконанні не мав вітчизняних аналогів.

За період з 1970 по 1980 рік було виготовлено і поставлене в місця експлуатації 18 комплектів комплексу, що успішно застосовувався для перевірки систем орбітальної станції "Салют", модулів "Квант", "Кристал", "Спектр", "Природа", "Скіф-1" і інших.

У 1976 році СКБ було доручене створення уніфікованого автоматизованого іспитового комплексу для різних космічних апаратів. Такий комплекс був створений на базі вітчизняних серійних УВМ і одержав назву "Кипарис". Він став основною ланкою апаратури, що забезпечила іспити і передстартову підготовку корабля МКС "Буран" і ряду інших космічних апаратів, таких як "Аракс", "Гелиос", "Купон", "Меридіан", "Глобус" і інших.

З 1981 по 1991 рік колектив об'єднання "Комунар" виготовив і поставив 34 комплекту "Кипариса", у тому числі на технічну і стартову позиції космодрому "Байконур".

У 90-і роки обсяги розробок і виробництва оборонної продукції скоротилися. Керівництво і фахівці СКБ активно включилися в пошук нової тематики.

В умовах ринкової економіки, іноді без цільового фінансування робіт, у СКБ сформувалися нові напрямки виробничої діяльності - зварювальна техніка, засоби зв'язку, автономні системи літаків, лічильники електроенергії, системи керування турбін, рентгеноинтроскопические системи митного контролю й ін.

Крім зазначених розробок цивільної тематики, у СКБ проводилися і проводяться роботи зі створення і ряду інших приладів, пристроїв і систем народно-господарського призначення.

Приведена номенклатура проведених у СКБ розробок у рамках конверсії дає можливість нашому об'єднанню завантажити деякою мірою виробничі потужності і зберегти чимало робочих місць.

В даний час двічі орденоносне виробниче об'єднання "Комунар" є найбільшим на Україні підприємством радіоелектронної промисловості. Для рішення задач в умовах безперервного росту вимог до якості апаратури, що виготовляється, у виробничого об'єднання є все необхідне:

- могутній творчий потенціал конструкторів і технологів;

- висококваліфіковані фахівці;

- мобільна і система підготовки, що перебудовується оперативно, виробництва;

- технічні потужності, що дозволяють виготовляти продукцію високої якості.

Науковий потенціал об'єднання - це науково-технічне спеціальне конструкторське бюро "Полісвіт", що з 1986 року очолює доктор технічних наук, професор В.М. Свищ. У НТ СКБ проводяться науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи в області ракетно-космічної техніки і народного господарства.

1.2 Маркетингові дослідження ринків зварювального устаткування

Структура європейського й американського ринків зварювального устаткування, застосовуваного при виробництві металоконструкцій

Маються прогнози, що світовий ринок зварювальної техніки і послуг у наступному році складе не менш 40-50 млрд. доларів з яких приблизно 70%-зварювальні матеріали, 30%-зварювальна техніка[1]. З останнього не менш 50% складає устаткування для ручного дугового і напівавтоматичного зварювання (Рисунок 1.1). Частка його має тенденцію до стійкого росту за рахунок устаткування для напівавтоматичного зварювання при скороченні частки устаткування для ручного дугового зварювання покритими електродами (Рисунок 1.2, 1.4)

44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.1 - Структура устаткування для зварювання плавленням, застосовуваного в світі, % [1 ]



44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.2 - Структура світового ринку зварювального устаткування

Машини для контактного зварювання мають досить обмежене застосування, через свою специфіку, однак частка його на ринку зварювального устаткування складає до 31%. Частка устаткування газового зварювання неухильно скорочується і в даний час складає не більш 17%.

Європейський ринок зварювальної техніки складає приблизно 30% від світового. На рисунку 1.3 показана структура європейського ринку устаткування зварювання плавленням і устаткування дугового зварювання.



44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.3 - Структура устаткування для зварювання плавленням, застосовуваного в Європі, % [1 ]

44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.4 - Структура європейського ринку зварювального устаткування для дугового зварювання, % [1].

Як випливає з аналізу рисунка 1.4 у високотехнологічних європейських підприємствах вище частка устаткування для сварки в захисних газах, чим в Америці і нижче частка устаткування для зварювання покритими електродами. За даними аналізу, проведеного фірмою Frost Sullіvan [2], загальний обсяг продажів зварювального устаткування в Європі повинний зрости приблизно до 3 млрд. доларів США 2003 р. Найбільший обсяг виробництва і продажів на європейському ринку приходиться на Німеччину. Трохи менший обсяг приходиться на Італію, Великобританію і країни Пиренейского півострова [3]. Після об'єднання шведського концерну "ЕSАВ" і американського "Lіncoln Electrіc" положення може змінитися, що буде видно в найближчі роки.

На світовому ринку зварювальних матеріалів загальною тенденцією є те, що матеріали для механізованих видів дугового зварювання, у першу чергу суцільні і порошкові дроти, упевнено тіснять по обсягах продажів і виробництва покриті електроди для ручного дугового зварювання (Рисунок 1.5, 1.6).

44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.5 - Структура світового ринку зварювальних матеріалів, % [1]



44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.6 - Структура європейського ринку зварювальних матеріалів, %,[1]

Як випливає з рисунків 1.5, 1.6 більш глибокі зміни убік механізованих видів зварювання відбувається на європейському ринку зварювальних матеріалів у порівнянні зі світовим. Частка покритих електродів па європейському ринку складає а 2000м, всього 23% проти 32% на світовому ринку, частка суцільних дротів 45% і 33,5% відповідно.

Як випливає з приведених даних, основою зварювального виробництва є зварювання плавленням, техніка і технологія якої будуть розвиватися за рахунок скорочення частки ручного дугового зварювання покритими електродами і розширення механізованих способів зварювання суцільний і. особливо, порошкової дротами.

Найбільш цікавими даними, що підтверджують світові тенденції, є зміни, що відбуваються в застосовуваних у Німеччині основних видів дугового зварювання (Рисунок 1.7).



44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.7 - Структура (у % по наплавленому металі) лугових способів зварювання в Німеччині (зварювання в захисних газах включає зварювання порошковим і суцільним дротом) [1]

За десятиліття частка металу, наплавленого ручним дуговим зварюванням, знизилася в 2 рази - з 22.6% до 11.2%, у той час як частка зварювання в захисних газах зросла з 64.3% до 75.7%. Примітним є надзвичайно активне впровадження порошкових дротів. У цілому ж за останні 20 років у промислово розвитих країнах частка металу, наплавляємого ручним дуговим зварюванням знизилася в 3 рази. На рисунку 1.8 представлена структура дугових способів зварювання по промислово розвитих країнах.



44

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.8 - Структура (у % по наплавленому металі) дугових способів зварювання в промислово розвитих країнах до 1996 р. [1]

Є підстави думати, що в недалекому майбутньому частка ручного дугового зварювання стабілізується на рівні 10...12, частка напівавтоматичного зварювання суцільним дротом - на рівні 40...50%. частка напівавтоматичного зварювання порошковим дротом - на рівні 30...40%. .частка зварювання під флюсом - на рівні 5...6%. Найбільші перспективи має виробництво і застосування порошкового дроту, що як забезпечує підвищення продуктивності праці і якості зварених з'єднань.

2. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

2.1 Основні економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

Економічні показники діяльності підприємств - величини або характеристики, що показують стан економіки підприємства. Їхнього динаміка задається статистичним рядом що розраховуються, як правило, щотижня, щомісяця або щокварталу значень, що допомагає знайти тенденції розвитку підприємства і пророчити її майбутнє. Короткострокові процеси і явища, що відбивають на стані економіки підприємства, досить різноманітні.

Деякі з них регулярно повторюються у визначений час року, як, наприклад, різке збільшення обсягу роздрібних продажів напередодні Нового року.

Серед інших важливих для економічного життя подій можна виділити страйки і незвичайні погодні умови, початок і припинення воєн, загальний спад ділової активності, початок економічного підйому або спекулятивного бума. Оскільки різні фактори діють від декількох тижнів до декількох років, дуже важливо мати інформацію, регулярно обновлювану через досить короткі проміжки часу.

Серед економічних показників першорядне значення мають показники стану і результатів функціонування економіки підприємства в цілому, що часто називають агрегірованими показниками.

При аналізі цих і деяких інших показників майже завжди бажано виділяти регулярні сезонні коливання значень з інших коливань. Дана операція виробляється шляхом розрахунку значень річних сезонних коливань на основі даних минулих років і наступного внесення виправлень у поточні значення або вирахування з них. Багато показників публікуються з виправленням на сезонні коливання, інші - без такого виправлення.

Одне з переваг обліку виправлень полягає в тому, що він дозволяє зіставляти поточні значення не тільки зі значеннями відповідного місяця минулого року, але і зі значеннями попереднього або будь-якого іншого місяця. Нескоректовані на сезонні коливання дані звичайно зіставляються з торішніми даними для того ж місяця.

Однак у тих випадках, коли виникає необхідність швидко і точно виявити нову тенденцію в економіці підприємства, особливого значення набувають порівняння даних за більш короткі, чим рік, проміжки часу.

Отже, потрібно використовувати дані, скоректовані на сезонні коливання.

Система показників, використовуваних у планово-аналітичній роботі підприємств, являє собою комплекс взаємозалежних економічних і інформаційних параметрів, а також необхідні розрахунки них. Показники відбивають мети і задачі плану, характеризують кількісні обсяги діяльності, якісні і структурні зрушення, передбачені на плановий період у розвитку торговельного підприємства.

Правильне обчислення й обґрунтування показників визначає науковий рівень і ефективність планування.

Планово-аналітичні показники повинні не тільки відповідати загальним вимогам, але і повною мірою відбивати галузеву специфіку, що виявляється при систематизації показників і підрозділі їхній на такі групи, як кількісні і якісні, абсолютні і відносні, натуральні і вартісні.

По своєму змісту показники поділяються на кількісні і якісні. Кількісні показники, що характеризують загальний обсяг і масштаби торговельної діяльності, включають дві підгрупи:

- параметри, що дають представлення про економічний потенціал підприємства (обсяг товарообігу, число зайнятих працівників, величина основного й оборотного капіталу, займана торговельна і складська площа й ін.);

- показники, що характеризують різні сторони господарської діяльності підприємства (розмір прибутку, обсяг доходів і витрат, витрати по заробітній платі, напрямку використання засобів і ін.).

Якісні показники дають представлення про результативність роботи підприємства і ступені ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Група якісних показників включає три підгрупи:

- показники ефективності господарської діяльності підприємства (рентабельність, рівень прибутковості, рівень витрат звертання, продуктивність праці, товарооборотність, фондовіддача основних фондів і ін.);

- показники оцінки фінансового становища підприємства, що характеризують структуру його капіталу, залежність від притягнутих джерел, ефективність використання власних і позикових засобів, рівень платоспроможності підприємства, його фінансову стійкість;

- показники конкурентноздатності підприємства, що можуть включати самі різні критерії (частка підприємства на ринку, якість товарів, імідж підприємства, ступінь розвитку реклами, збутові можливості й ін.).

При аналізі ресурсів підприємства необхідно розглянути використання основних і оборотних коштів, трудових ресурсів, а також матеріальних ресурсів підприємства.

Основні засоби - та частина виробничих фондів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, вроздріб , у міру використання.

Задачі аналізу - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними засобами і рівень їхнього використання по узагальнюючих і приватних показниках, а також установити причини їхньої зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції й інших показників; вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й устаткування; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

На основі цих даних виробляється аналіз основних засобів по наступних основних напрямках:

- аналіз наявності, структури і рухи основних коштів на підприємстві;

- аналіз основних показників використання основних засобів;

- аналіз використання устаткування і виробничої потужності підприємства;

- аналіз забезпеченості підприємства основними засобами;

- аналіз використання виробничих площ;

Достатня забезпеченість підприємства потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягу продукції і підвищення ефективності виробництва.

Оборотні кошти - це сукупність коштів , авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів звертання, що забезпечують безперервний кругообіг коштів .

Головними задачами аналізу оборотних коштів, є правильні оцінки початкового стану і динаміки його подальшого розвитку, що складається з наступних етапів:

- ідентифікація фінансово-економічного стану;

- виявлення змін стану оборотних коштів у просторово-тимчасовому розрізі;

- визначення основних факторів, що викликають зміни у фінансово-економічному стані оборотних коштів підприємства;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів і розробка конкретних заходів щодо зміцнення фінансового становища.

Наявність власних оборотних коштів, а також співвідношення між власними і позиковими оборотними ресурсами характеризують ступінь фінансової стійкості підприємства.

Ефективність використання оборотних коштів у підсумку знаходить своє вираження в прискоренні їхньої оборотності, а, отже, і в зменшенні величини їхньої потреби.

Оборотність оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в днях або кількістю оборотів за звітний період (коефіцієнт оборотності), а також величиною оборотних коштів, що приходяться на одиницю реалізованої продукції.

Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє їх абсолютному і відносному вивільненню з обороту. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження суми оборотних коштів у поточному році в порівнянні з попереднім роком при збільшенні обсягів реалізації продукції. Відносне вивільнення має місце, коли темпи росту обсягів продажів випереджають темпи росту оборотних коштів.

Важливим для підприємства є також показник забезпеченості власними оборотними коштами, що розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до загальної суми оборотних коштів.

Таким чином, аналіз ефективності використання оборотних коштів надає інформацію, по стані й ефективному використанні оборотних активів, їх рухові й оборотності. Дана інформація дозволить виявити залежані товарно-матеріальні цінності, прострочену дебіторську заборгованість, ефективність використання коштів і дебіторської заборгованості і т.д.

При аналізі ресурсів підприємства необхідно розглянути використання основних і оборотних коштів, трудових ресурсів, а також матеріальних ресурсів підприємства.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, що має необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі.

Достатня забезпеченість підприємства потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягу продукції і підвищення ефективності виробництва.

Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, і ефективності їхнього використання залежить обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Основними задачами аналізу є:

- вивчення й оцінка забезпеченості підприємства і його підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також по категоріях і професіям;

- визначення і вивчення показників плинності кадрів;

- виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного й ефективного їхнього використання;

- довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.

Для вирішення цих задач вивчаються:

- стан, структура і зміна довгострокових активів;

- наявність, структура поточних активів у сферах виробництва і звертання, причини і наслідки їхньої зміни;

- ефективність використання активів і окупність інвестицій;

- платоспроможність і фінансова гнучкість;

- ліквідність і якість дебіторської заборгованості.

До трудових показників, що характеризують трудову діяльність підприємства, відносяться:

- продуктивність праці;

- чисельність персоналу;

- фонд заробітної плати (ФЗП);

- середня заробітна плата.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне вироблення одним працюючим, обумовленим відношенням обсягу випуску продукції до середньосписочної чисельності промислового виробничого персоналу (ПВП).

Рух ПВП і робітників характеризується наступними коефіцієнтами:

- коефіцієнт по прийому - це відношення числа прийнятих працівників до середньосписочної чисельності ПВП;

- коефіцієнт по звільненню - це відношення числа звільнених працівників до середньосписочної чисельності ПВП;

- коефіцієнт загального обороту - це відношення чисельності що надійшли і вибули працівників до середньосписочної чисельності ПВП;

- коефіцієнт сталості складу персоналу підприємства - це відношення числа працівників, що проробили весь рік до середньосписочної чисельності ПВП;

- коефіцієнт плинності кадрів - це відношення числа звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньосписочної чисельності ПВП.

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.

Безпосередньою задачею дослідження основних результатів виробничо-господарської діяльності підприємства є: перевірка обґрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості; вишукування шляхів їхньої мобілізації.

Таким чином, аналіз ефективності використання оборотних коштів надає інформацію, по стані й ефективному використанні оборотних активів, їх рухові й оборотності. Дана інформація дозволить виявити залежані товарно-матеріальні цінності, прострочену дебіторську заборгованість, ефективність використання коштів і дебіторської заборгованості і т.д.

Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.

Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства одержують закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. До узагальнено найбільш важливих показників фінансових результатів діяльності підприємства відносяться:

- прибуток (збиток) від реалізації продукції;

- прибуток (збиток) від іншої реалізації;

- доходи і витрати від позареалізаційних операцій;

- балансовий прибуток;

- оподатковуваний прибуток;

- чистий прибуток.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності і фінансового благополуччя. Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це балансовий прибуток або збиток.

Найважливішими серед них є показники прибутку. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, рішення проблем соціальної і матеріальної потреби трудового колективу. Щоб оцінити результати діяльності підприємства в цілому і проаналізувати її сильні і слабкі сторони, необхідно синтезувати показники, причому таким чином, щоб виявити причинно-слідчі зв'язки, що впливають на фінансове становище і його компоненти.

Результативність діяльності підприємства можна охарактеризувати наступними показниками:

- економічний ефект;

- показники ефективності;

- період окупності капіталу;

- крапка беззбитковості ведення господарства.

Економічний ефект - це абсолютний показник (прибуток, доход від реалізації і т.п.), що характеризує результат діяльності підприємства. Основний показник, що характеризує економічний ефект від діяльності виробничого підприємства, - це прибуток. Порядок утворення прибутку показаний на рисунку 2.1.

Прибуток від реалізації продукції (від основної діяльності) (Пр)
+ Прибуток від іншої реалізації (Ппр)
+ Прибуток від позареалізаційних операцій (Пвн)
= Балансова (валова) прибуток Пб=Пр+Ппр+Пвн
- Податки і збори (відрахунки.)
= Чистий прибуток Пч=Пб - отчисл.
- Дивіденди (ДВ)
- Відсотки за кредити (відсотки)
|= Нерозподілений прибуток Пнр=Пч- ДВ- відсотки

Рисунок 2.1 - Порядок утворення прибутку

Прибуток П_р від реалізації продукції (продажів) - це різниця між виторгом від продажів (В_р) витратами на виробництво і збут продукції (повною собівартістю З_пр), сумою податку на додану вартість (ПДВ) і акцизами (АКЦ):

П_р = В_р - З_пр - ПДВ - АКЦ (2.1)

Прибуток від іншої реалізації (П_пр) - це прибуток, отриманий від реалізації основних засобів і іншого майна, відходів, нематеріальних активів. Вона визначається як різниця між виторгом від реалізації (В_пр) і витратами на цю реалізацію (З_р):

П_пр = В_пр - З_р (2.2)

Прибуток від позареалізаційних операцій - це різниця між доходами від позареалізаційних операцій (Д_вн) і витратами по позареалізаційних операціях (Р_вн):

П_вн = Д_вн-Р_вн (2.3)

Доходи від позареалізаційних операцій - це доходи від пайової участі в діяльності іншого підприємства, дивіденди за акціями, доходи по облігаціях і інших цінних паперах, надходження від здачі в оренду майна, отримані штрафи, а також інші доходи від операцій, безпосередньо не зв'язані з реалізацією продукції.

Витрати по позареалізаційних операціях - це витрати на виробництво, що не дало продукції.

Балансовий прибуток:

П_б = П_р + П_пр + П_вн (2.4)

Чистий прибуток:

П_ч = П_б - отчсл. (2.5)

Нерозподілений прибуток:

П_нр = П_ч -ДВ - проц. (2.6)

Порядок розподілу прибутку

Резервний фонд створюється підприємством на випадок припинення його діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Утворення резервного фонду для підприємств окремих організаційно-правових форм є обов'язковим. Відрахування в резервний фонд виробляються відповідно до діючих нормативних актів.

Фонд нагромадження призначений для створення нового майна, придбання основних і оборотних коштів. Величина фонду нагромадження характеризує можливості підприємства по розвитку і розширенню.

Фонд споживання призначений для здійснення заходів щодо соціального розвитку і матеріального заохочення персоналу фірми.

Обмеженість показників економічного ефекту полягає в тім, що по них не можна зробити висновок про якісний рівень використання ресурсів і рівні прибутковості підприємства.

Економічна ефективність - це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами, що обумовили цей ефект, або з ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту:

Наприклад, це показники фондовіддачі і коефіцієнт оборотності оборотних коштів, що характеризують відповідно ефективність використання основних фондів і оборотних коштів.

Ступінь прибутковості підприємства можна оцінити за допомогою показників рентабельності. Можна виділити наступні основні показники:

а) рентабельність продукції (окремих видів) (R_п) розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (П_р) до витрат на її виробництво і реалізацію (З_пр):

R_п = П_р/З_пр (2.7)

б) рентабельність основної діяльності (Rод) - відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і реалізацію:

R_о.д. = П_р.в.п./З_пр.в.п., (2.8)

де _Ін.в.п - прибуток від реалізації всієї продукції;

З_пр.в.п - витрати на виробництво і реалізацію продукції, що випускається.

в) рентабельність активів (R_а) - відношення балансового прибутку до підсумку середнього балансу (К_ср). Цей показник характеризує, наскільки ефективно використовуються основні й оборотні кошти підприємства. Цей показник становить інтерес для кредитних і фінансових установ, ділових партнерів і т.д:

R_а = П_б/К_ср (2.9)

г) рентабельність основного капіталу (Rо.к) - відношення балансового прибутку (П_б) до середньої вартості основного капіталу (О_фс.г):

R_о.к. = П_б/Оф_с.г. (2.10)

д) рентабельність власного капіталу (Rс.к) - відношення чистого прибутку (П_ч) до середньої вартості власного капіталу (Кс.с):

К_с.с. = П_ч/К_с.с. (2.11)

Цей показник характеризує, який прибуток дає кожен карбованець, інвестований власником капіталу

е) рентабельність обороту R_обор - відношення прибутку від реалізації продукції (П_р) до доходу (Д):

R_обор = П_р/Д (2.12)

є) Об'єм товарної продукції Qт - визначається шляхом множення кількості випущеної продукції (N) на ціну (Ц):

Q_т = N·Ц (2.13)

ж) Доход (Д) - який можна визначити помноживши собівартість випущеної продукції (С_об) на коефіцієнт прибутковості (К_пр):

Д = С_об·К_пр ; (2.14)

з) Продуктивність праці (П) - відношення об'єму товарної продукції до кількості працюючих (Ч):

П = Q_т/Ч (2.15)

і) період окупності капіталу (Т) - це відношення капіталу (К) до чистого прибутку (Пч):

Т = К/Ц_ч (2.16)

Цей параметр показує, через скількох років окупляться вкладені в дане підприємство засобу при незмінних умовах виробничо-фінансової діяльності.

Крапка беззбиткового ведення господарства. Концепція беззбиткового ведення господарства може бути виражена у виді простого питання: скільки одиниць продукції необхідно продати з метою відшкодування зроблених при цьому витрат.

Відповідно ціни на продукцію встановлюються таким чином, щоб відшкодувати всі умовно-перемінні витрати й одержати надбавку, достатню для покриття умовно-постійних витрат і одержання прибутку.

Як тільки буде продана кількість одиниць продукції (Q_кр), достатнє для того щоб відшкодувати умовно-постійні й умовно-перемінні витрати (повну собівартість), кожна продана понад цього одиниця продукції буде приносити прибуток. При цьому величина приросту цього прибутку залежить від співвідношення умовно-постійних і умовно-перемінних витрат у структурі повної собівартості.

Таким чином, як тільки обсяг проданих одиниць продукції досягне мінімального значення, достатнього для покриття повної собівартості, підприємство дістає прибуток, що починає рости швидше, ніж цей обсяг. Такий же ефект має місце у випадку скорочення обсягів господарської діяльності, тобто темпи зниження прибутку і збільшення збитків випереджають темпи зменшення обсягів продажів. Визначення точки беззбиткового ведення господарства представлене на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 - Визначення точки беззбиткового ведення господарства

На закінчення необхідно відзначити, що однієї з основних задач аналізу результатів виробничо-господарської діяльності підприємства є розробка рекомендацій з їхнього поліпшення.

2.2 Аналіз економічних показників підприємства в період з 2007 по 2009 р.

По даним, отриманих з підприємства (таблиця 2.1, 2.2) можна розрахувати і зробити висновок по головним економічним показникам діяльності виробничого підприємства, такими як: об'єм товарної продукції, доход, прибуток, собівартість, продуктивність праці та рентабельність.

Таблиця 2.1 - Обґрунтування очікуваної ціни зварювального апарату ВДУЧ-250 AC/DC

№п/п	Найменування статей	Сума (грн)
1	ПКІ	2286
2	Матеріали	1275
3	Витрати на виготовлення	-
4	Витрати на розробку	1524
5	Витрати на супровід виробництва	646
6	Витрати на освоєння виробництва	-
7	Загальновиробничі витрати	-
8	Собівартість (сума 1-7)	13450
9	Прибуток 5% від п. 8	670
10	Ціна без ПДВ (сума п.8 і 9)	14120
11	Ціна з ПДВ	16944

Розрахунок основних економічних показників:

Скориставшись формулою 2.13 розрахуємо об'єм товарної продукції за рік:

Q_т = 60*16944= 1016640 (грн)

По формулі 2.15 визначимо продуктивність праці:

П = 1016640/25 = 40665,6 (грн/чол)

Взявши коефіцієнт продуктивності 1,05 (з таблиці 2.1) по формулі 2.14 розрахуємо доход з одиниці товару:

Д = 13450*1,05 = 14122,5 (грн)

Знаючи прибуток, собівартість і доход ми можемо розрахувати рентабельність продукції і рентабельність обороту по формулам 2.7 і 2.12 відповідно:

R_п = 670/13450 = 0,0498

R_обор = 670/14122,5= 0,0474

Розрахувавши основні економічні показники ми визначили, що виробництво зварювального апарату ВДУЧ-250 AC/DC має досить великий об'єм товарної продукції і не погану продуктивність праці. Враховуючи те, що підприємство саме встановлює норму прибутковості, що на пряму впливає на рентабельність, то ми маємо також задовільні показники прибутку (670 грн) і рентабельності.

Таблиця 2.2 - Обґрунтування очікуваної ціни зварювального апарату ВДУЧ-350 ИДС

№п/п	Наименование статей	Сумма (грн)
1	ПКІ	1700
2	Матеріали	1100
3	Витрати на виготовлення	-
4	Витрати на розробку	1332
5	Витрати на супровід виробництва	565
6	Витрати на освоєння виробництва	-
7	Загальвиробничі витрати	-
8	Собівартість (сума 1-7)	11507
9	Прибуток 5% від п. 8	575
10	Ціна без ПДВ (сума п.8 і 9)	12080
11	Ціна з ПДВ	14496

Розрахунок основних економічних показників:

Скориставшись формулою 2.13 розрахуємо об'єм товарної продукції за рік:

Q_т = 60*14496= 869760 (грн)

По формулі 2.15 визначимо продуктивність праці:

П = 869760/25 = 34790,4 (грн/чол)

Взявши коефіцієнт продуктивності 1,05 (з таблиці 2.1) по формулі 2.14 розрахуємо доход з одиниці товару:

Д = 11507*1,05 = 12082,35 (грн)

Знаючи прибуток, собівартість і доход ми можемо розрахувати рентабельність продукції і рентабельність обороту по формулам 2.7 і 2.12 відповідно:

R_п = 575/11507 = 0,0499

R_обор = 575/12082,35= 0,0476

Розрахувавши основні економічні показники ми визначили, що виробництво зварювального апарату ВДУЧ-350 ИДС має досить великий об'єм товарної продукції і не погану продуктивність праці. Враховуючи те, що підприємство саме встановлює норму прибутковості, що на пряму впливає на рентабельність, то ми маємо також задовільні показники прибутку (575 грн) і рентабельності.

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

3.1 Шляхи підвищення економічної ефективності в сучасний період

Економічна ефективність - результативність економічної системи, що виражається у відношенні корисних кінцевих результатів її функціонування до витрачених ресурсів. Складається як інтегральний показник ефективності на різних рівнях економічної системи, є підсумковою характеристикою функціонування національної економіки. Головним критерієм соціально-економічної ефективності є ступінь задоволення кінцевих потреб суспільства і насамперед , потреб, зв'язаних з розвитком людської особистості. Соціально-економічною ефективністю володіє та економічна система, що найбільшою мірою забезпечує задоволення різноманітних потреб людей: матеріальних, соціальних, духовних, гарантує високий рівень і якість життя. Основою такої ефективності служить оптимальний розподіл наявних у суспільства ресурсів між галузями, секторами і сферами національної економіки.

Ефективність визначається відношенням отриманих результатів до витрат і виміряється сукупністю кількісних показників. Для виміру ефективності виробництва використовуються показники продуктивності праці, фондовіддачі, рентабельності, окупності й ін. З їх допомогою зіставляються різні варіанти розвитку виробництва, рішення його структурних проблем. Вимір ефективності соціальної сфери вимагає використання особливих якісних показників розвитку кожної з галузей цієї сфери. Для державної сфери необхідні спеціальні критерії відповідності витрат і результатів діяльності держави вимогам суспільства.

Економічно ефективним прийнято вважати такий спосіб виробництва, при якому фірма не може збільшити випуск продукції без збільшення витрат на ресурси й одночасно не може забезпечити той же обсяг випуску, використовуючи меншу кількість ресурсів одного типу і не збільшуючи при цьому витрати на інші ресурси. Ефективність виробництва складається з ефективності всіх діючих підприємств. Ефективність підприємства характеризується виробництвом товару або послуги з найменшими витратами. Вона виражається в його здатності робити максимальний обсяг продукції прийнятної якості з мінімальними витратами і продавати цю продукцію з найменшими витратами. Економічна ефективність підприємства на відміну від його технічної ефективності залежить від того, наскільки його продукція відповідає вимогам ринку, запитам споживачів.

Однієї з важливих складової ефективності економічної системи є ефективність капітальних вкладень. Вона виражається відношенням отриманого ефекту до капітальних вкладень, що визвали цей ефект. Ефективність капітальних вкладень виміряється набором показників, в який входить загальний ефект капітальних вкладень, норма їхньої прибутковості, строк окупності, порівняльна ефективність і ін. Показники економічної ефективності капітальних вкладень використовуються для зіставлення альтернативних інвестиційних проектів і вибору оптимального проекту - для кого призначена дана робота для АПК - у чому виявляється її економічна фіктивність(скорочення часу на обробку чого-небудь)

На мікроекономічному рівні це також відношення зробленого продукту (обсяг продажів компанії) до витрат (праця, сировина, капітал) мінус одиниця.

На макроекономічному рівні економічна ефективність це відношення зробленого продукту (ВВП) до витрат (праця, капітал, земля) мінус одиниця. Причому, можна окремо оцінювати ефективність капіталу, ефективність праці, і ефективність землі (надр).

Для підвищення економічної ефективності в сучасний період повинний бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності з усебічно розвитими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.

При обґрунтуванні й аналізі всіх показників економічної ефективності враховуються фактори підвищення ефективності виробництва по основних напрямках розвитку й удосконалювання виробництва. Ці напрямки охоплюють комплекси технічних, організаційних і соціально - економічних заходів, на основі яких досягається економія живої праці, витрат і ресурсів, підвищення якості і конкурентноздатності продукції.

Найважливішими факторами підвищення ефективності виробництва тут виступають:

- прискорення науково - технічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, виробленої й освоюваної продукції (підвищення її якості), інноваційна політика;

- удосконалювання відтворювальної структури капітальних вкладень (пріоритет реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств), прискорене розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей;

- удосконалювання розвитку диверсифікованості, спеціалізації і кооперування, комбінування і територіальної організації виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці на підприємствах і в об'єднаннях;

- мотивації до праці;

- посилення соціально - психологічних факторів, керування, підвищення відповідальності і творчої ініціативи працівників, усебічного розвитку особистості, посилення соціальної спрямованості в розвитку виробництва (підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників, поліпшення умов праці і техніки безпеки, підвищення культури виробництва, поліпшення екології).

Серед усіх факторів підвищення ефективності і посилення інтенсифікації виробництва вирішальне місце належить науково - технічному прогресові й активізації людської діяльності, посиленню особистісного фактора (комунікації, співробітництво, координація, прихильність справі), підвищенню ролі людей у виробничому процесі. Всі інші фактори знаходяться у взаємозалежності від цих вирішальних факторів.

У залежності від місця і сфери реалізації шляхи підвищення ефективності підрозділяються на загальнонаціональні (державні), галузеві, територіальні і внутрівиробничі. В економічній науці країн з розвинутими ринковими відносинами ці шляхи підрозділяються на дві групи: внутрівиробничі і зовнішні або фактори, що впливають на зміну прибутку і контрольовані з боку фірми і неконтрольовані фактори, до яких фірма може тільки підлаштуватися. Друга група факторів:

- це конкретні ринкові умови, ціни на продукцію, сировину, матеріали, енергію, курси валют, банківський відсоток, система держзамовлень, оподатковування, пільги по податках і т.д.

Найбільш різноманітна група внутрівиробничих факторів у масштабі підприємства, об'єднання, фірми. Їхня кількість і зміст специфічні для кожного підприємства в залежності від його спеціалізації, структури, часу функціонування, що течуть і перспективних задач. Вони не можуть бути уніфіковані і єдині для всіх підприємств.

Кількісна оцінка внутрівиробничих факторів дається в плані технічного й організаційного удосконалювання виробництва - зниження трудомісткості і ріст продуктивності праці, зменшення матеріалоємності й економія матеріальних ресурсів, економія від зниження витрат виробництва і приріст прибутку і рентабельності, приріст виробничих потужностей і випуску продукції, економічний ефект від реалізації заходів, а також конкретні розміри капітальних витрат і терміни реалізації заходів.

Керування ефективністю і рентабельністю виробництва в умовах ринку припускає як розробку і реалізацію поточних планів, так і розробку прогнозів, контроль і аналіз їхньої реалізації. При цьому важливо враховувати фактор часу: час, який необхідно, щоб новий продукт або послуги вийшли на ринок; час, необхідне для освоєння і реалізації нових ідей, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, освоєння виробництва нової продукції і її зняття з виробництва і заміни нової або істотно модернізованою продукцією.

Найважливішим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності був і залишається науково-технічний прогрес.

Крім того, необхідно створити організаційні передумови, економічні і соціальні мотивації для творчої праці вчених, конструкторів, інженерів, робітників. Корінні перетворення в техніку і технології, мобілізація всіх, не тільки технічних, але й організаційних, економічних і соціальних факторів створять передумови для значного підвищення продуктивності праці. Має бути забезпечувати впровадження новітньої техніки і технології, широко застосовувати на виробництві прогресивні форми наукової організації праці, удосконалювати його нормування, домагатися росту культури виробництва, зміцнення порядку і дисципліни, стабільність трудових колективів. Хоча, усе вище сказане украй важливо і необхідно для сучасних підприємств, але потрібно враховувати реалії сьогоднішнього життя. Подібні міри зможуть упровадити, напевно, дуже нескоро і далеко не всі підприємства через сформованих і недавно загострився економічної, соціальної кризи.