Порядок організації відрядної та відрядно-преміальної системи оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порядок організації відрядної та відрядно-преміальної системи оплати праці

План

1. Порядок організації відрядної та відрядно-преміальної системи оплати праці

2. Порядок визначення середньої заробітної плати для визначення допомоги по безробіттю. Розміри виплат допомоги по безробіттю різним категоріям безробітних

Використана література

1. Порядок організації відрядної та відрядно-преміальної системи оплати праці

Відрядна форма оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Розрізняють відрядну оплату праці індивідуальну -- заробітна плата визначається множенням відрядної розцінки на обсяги виконаної роботи, та бригадну -- норми виробітку встановлюють на бригаду. Бригадний відрядний заробіток розподіляється між членами бригади з урахуванням відпрацьованого часу і тарифних ставок.

Відрядна оплата праці має такі системи: пряму, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну і непряму.

1. Пряма відрядна. За прямої системи заробіток кожного робітника пропорційний його виробітку і визначається як добуток установленої відрядної розцінки на кількість виготовлених (відпрацьованих) одиниць продукції (розцінки є одиничні та комплексні).

Заробіток (З_п.відр) при цьому обчислюється за формулою:

де Рі - відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

Nфі - фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше за місяць), шт.;

п - кількість видів виробів.

де Т_шт - норма часу на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

С_г - годинна тарифна ставка згідно з розрядом робітника, грн./год.

Або

У «чистому вигляді» ця система на практиці майже не використовується, оскільки вона матеріально не стимулює досягнення високих кінцевих результатів не тільки окремим працівником, а й бригадою, цехом тощо; а також економії матеріальних ресурсів. Ця система оплати праці поєднується з преміюванням робітників.

Найпоширенішою є відрядно-преміальна система оплати праці. Робітнику, крім заробітку за прямими відрядними розцінками, виплачують премії за встановленою шкалою за певні якісні та кількісні показники праці: перевиконання норм виробітку, підвищення якості продукції, відсутність браку тощо. Премії нараховуються за фактично відпрацьований час на основі відрядного заробітку.

2. Відрядно-преміальна. Сума заробітку (З_в.прем) за цією системою визначається у залежності:

де З_тар.в - тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн.;

Дв - сума преміальних доплат, яка обчислюється за формулою:

де П1 - процент доплат за виконання плану:

П₂ - процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

П_пп - процент перевиконання плану, який можна знайти:

де Nф , N_пл - відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

Залежно від специфіки виробництва і характеру виконаної роботи для різних категорій робітників-відрядників визначаються конкретні показники і розміри преміювання згідно з Положенням про відрядно-преміальну оплату праці, яке розробляється і затверджується на підприємстві.

3. Відрядно-прогресивна. Заробітна плата (З_{в.прогр}) обчислюється за формулою:

де Nвб - вихідна база для нарахування доплат (встановлюється на рівні 110-115% N_nn), шт./міс.;

Р_зв - звичайний розцінок за один виріб, грн./шт;

Р_підв - підвищений розцінок за один виріб, грн./шт.

Процент росту розцінку визначається зі шкали залежно від процента перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно і фіксується в Положенні про застосування відрядно-прогресивної оплати праці, яке розробляється на підприємстві за погодженням із трудовим колективом і затверджується керівником.

4. Непряма (косвена) відрядна. Використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток підсобника (З_{кв.підс}) можна обчислити із залежності

де Nфі - фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником за зміну, шт./зміну;

Рнві - непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го робітника, грн./шт.;

п - кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

де С_зм - змінна тарифна ставка підсобника, грн./зміну;

Nпл.і - норма виробітку випуску продукції і-им основним робітником, шт./зміну.

Заробіток допоміжного робітника (З_кв.доп) може обчислюватися за формулою:

де Т_ф - фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год./міс.;

С_г - годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн. /год.;

К_вн - середній коефіцієнт виконання норм основними робітниками на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

За відрядної форми оплати праці облік виробітку можна організувати за умови, що існує можливість вимірювання та обліку обсягу робіт, виконаних кожним робітником, у натуральних вимірниках. Якщо роботи виконує бригада, оплата праці, як уже зазначалося, розподіляється між членами бригади відповідно до їхньої кваліфікації та кількості затраченої праці.

Залежно від характеру виробництва застосовують такі форми первинних документів: наряд на відрядну працю, маршрутний лист (картка), відомість обліку виробітку, акт про приймання виконаних робіт та ін.

Основний документ на відрядну працю -- наряд. Розрізняють разові та накопичувальні наряди, а також індивідуальні (роботу виконує один робітник) та бригадні (роботу виконує бригада). Якщо робота за нарядом до кінця місяця не закінчена, розцінюється виконана частка, а по закінченні (завершенні) роботи дається завдання в наряді на наступний місяць.

На зворотному боці наряду містяться додаткові дані про склад бригади, відпрацьований нею час, обсяг виконаних робіт, кваліфікацію членів бригади.

2. Порядок визначення середньої заробітної плати для визначення допомоги по безробіттю. Розміри виплат допомоги по безробіттю різним категоріям безробітних

Розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено з 1 березня 2003 р. -- 1,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших виплат, у тому числі у натуральній формі, які визначаються Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; для найманих працівників -- 0,5% суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, -- 2,5% із суми оподатковуваного доходу. З виплат, що не оподатковуються даним податком, збір не утримується.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 1 січня 2001 р. всі види виплат розподілені на групи:

* допомога по безробіттю: даний вид допомоги залежить від страхового стажу; її розмір залежить від прожиткового мінімуму, але мінімальний розмір виплати визначається Фондом і встановлений Верховною Радою в розмірі не нижче 11% прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на відповідний період;

* допомога по частковому безробіттю: виплачується після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості починаючи з восьмого дня після реєстрації; розмір допомоги складає 100% середньої зарплати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75% -- протягом 90 днів і 50% протягом 210 днів, але не більше, середньої зарплати по галузі і не нижче від мінімальної зарплати, встановленої законодавством;

* матеріальна допомога по безробіттю: надається в період підвищення кваліфікації, перепідготовки чи професійної переорієнтації, а також після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю; виплати матеріальної допомоги по безробіттю припиняються при: працевлаштуванні безробітного, призові на військову службу, смерті безробітного тощо.

* дотація роботодавцю на створення робочих місць: розмір дотації визначається на індивідуальних умовах Фондом відповідно до кількості створених робочих місць і працевлаштованих громадян.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Для застрахованих осіб, які сплачуть фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок з фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності або прибутковий податок за фіксованим розміром шляхом придбання патенту чи які придбали спеціальний торговий патент, середньоденний дохід, з якого розраховуються страхові виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, обчислюється за формулою:

Д = П х В : С : К,

де Д -- середньоденний дохід;

П -- розмір податку за розрахунковий період, що сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім'ї), або вартість спеціального торгового патенту;

В -- відсоток суми встановленого розміру податку або вартості спеціального торгового патенту, що перераховується до Фонду;

С -- розмір страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, визначений Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»;

К -- кількість календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством) за розрахунковий період.

Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визначені в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога з безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

-- до 2 років - 50%;

-- від 2 до 6 років - 55%;

-- від 6 до 10 років - 60%;

-- понад 10 років - 70%.

Допомога з безробіття може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітним, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Одноразова виплата допомоги з безробіття здійснюється у розмірі річної суми допомоги з безробіття, визначеної конкретному безробітному. Якщо безробітний вже отримає частину призначеної допомоги з безробіття, то виплачується її залишок.

Для визначення такої допомоги спочатку визначають заробіток для обчислення допомоги.

Заробіток для обчислення допомоги шукають за формулою:

З = Зс х (Ск : К),

де Зс -- середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск -- сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (знаходять діленням суми зарплати (доходу) застрахованої особи на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

Коефіцієнт страхового стажу обчислюють за формулою:

Кс = См : (100% х 12),

де См -- сума місяців страхового стажу;

Залежно від тривалості безробіття допомога з безробіття зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%, протягом наступних 90 календарних днів - 80%, у подальшому - 70%.

Список використаних джерел

1. Богиня Д.П., Гришнова О.А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2000. - 313 с.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 518 с.

3. Вачевська Н.Л. Теоретичні аспекти заробітної плати в умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №1 (43). - С. 177-187.

4. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

5. Колот А.М. Мотивація, стимулювання і оплата персоналу. - К.: КНЕУ, 1998. - 224 с.

6. Колот A.M. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. - К.: Праця, 1997.- 192с.

7. Оплата праці: теоретичні аспекти. - Луцьк: Вежа, 2001. - 548 с.

Размещено на Allbest.ru