Розвиток торгівлі та лихварства

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Розвиток торгівлі та лихварства»

1. Виділіть особливості меркантилізму Англії та Франції

Ранній меркантилізм виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Ранній (монетарний) меркантилізм ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге - зберегти гроші в самій цій країні. Адекватною була й економічна політика того часу, головною метою якої вважалося утримування грошей у країні, тобто максимальне зменшення імпорту. Збільшення маси золота та срібла уряди країн Західної Європи намагалися досягнути безпосереднім регулюванням руху грошей. Заборонялося вивозити благородні метали за кордон, купців-експортерів зобов'язували частину виторгу привозити готівкою, іноземних купців змушували всі гроші, отримані від продажу своїх товарів, витрачати на придбання товарів місцевого виробництва.

Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою пізнішого меркантилізму. Властиві монетарному меркантилізму XVI ст. заходи -- заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита, зниження позичкового процента -- неодноразово впроваджувалися, наприклад в Іспанії, але не дали очікуваних результатів.

У другій половині XVI ст. система монетарного меркантилізму змінюється системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у XVII ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції. Виникла власне система меркантилізму, для якої характерною є теорія торгового балансу.

Французький меркантиліст Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575-- 1621) -- поет і бунтар, який прожив бурхливе, повне пригод життя, 1615 р. опублікував невелику працю "Трактат політичної економії", в якій дав назву економічній науці -- політична економія. Словосполучення "політична економія" було утворено ним з трьох грецьких слів: politikos -- "державний", "громадський", oikos -- "домашнє господарство" і nomos -- "закон". Отже, "політична економія" -- це "державне управління домашнім господарством".

Політичну економію Монкретьєн визначав як науку про багатство, "сукупність правил господарської діяльності" та про "торговий баланс".

Французький меркантиліст усе ж вбачав різницю між грошима і багатством, добробутом. "Не достаток золота і срібла робить державу багатою, -- писав він, -- а наявність предметів, необхідних для життя і для одягу..."

Монкретьєн виступав за активне втручання держави в економічне життя, висуваючи на чільне місце розвиток промисловості та негативно ставлячись до сільського господарства. З метою пожвавлення промисловості вів радив королівській сім'ї розвивати мануфактури, створювати громадські майстерні, які сприятимуть зайнятості злидарів, відкривати ремісничі школи, підвищувати якість національної продукції, щоб конкурувати з англійськими товарами, тощо. Однак розвиток промисловості він не вважав самоціллю, наголошуючи: "головною метою різних ремесел" і найліпшим способом збагачення держави є зовнішня торгівля. Тому "купці надзвичайно корисні державі", а їхній прибуток виправданий, адже вони ризикують у своїх торговельних операціях.

Проте у Франції монетаризм був відомий більше як державна політика, ніж як економічна теорія. Ідеологом політики пізнього меркантилізму тут став Жан-Батіст Кольбер (1619--1683), який на посаді суперінтенданта (контролера) фінансів уряду короля Людовіка XIV протягом 1661--1683 pp. проводив економічну політику з позицій активного торгового балансу.

Меркантилістична політика уряду Ж.Б. Кольбера була названа кольберизмом. Його специфіку визначало те, що стимулювання мануфактурного виробництва супроводжувалося забороною експорту та імпорту хліба. Низькі ціни на хліб вважалися необхідною умовою розвитку промисловості та торгівлі. Землеробство обкладалося високими податками, які використовувалися для створення нових мануфактур. При цьому в землеробстві зберігалися консервативні феодальні господарські форми. Усе це на багато років зумовило кризу французького сільського господарства -- основної виробничої галузі, а згодом негативно відбилося і на розвитку промисловості та економіки в цілому.

В центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збагачення країни. У головному й ранні, і пізні меркантилісти єдині -- основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть активного балансу.

Звідси походить і різне трактування спільної для всіх меркантилістів формули: менше купувати й більше продавати. Ранні меркантилісти наголошують на першій частині формули, розуміючи її цілком однозначно: треба будь-що утримуватися від покупок. Пізні розуміють цю саму формулу досить широко: можна купувати багато, але сума продажу має завжди перевищувати суму купівлі.

Найвидатнішим представником меркантилізму в Англії в його найбільш розвинутому вигляді є Томас Мен (1571--1641), якого вважають автором теорії торгового балансу. Мен висловлюється проти заборони вивезення грошей, тому що, на його думку, гроші приносять багатство тільки перебуваючи в обороті. Він стверджує, що гроші в обігу можна порівняти із пшеничним зерном. Тільки посіяне зерно дає новий урожай, збільшуючи свою кількість.

У Франції меркантилізм також відігравав важливу роль у економічній політиці, особливо у XVII ст., хоча буржуазія тут була слабшою, ніж в Англії, а французький абсолютизм -- суто дворянською диктатурою.

Політику меркантилізму взяв на озброєння вже Генріх IV, всіляко стимулюючи торгівлю. Він уклав 1606 -- 1607 pp. низку угод з іноземними державами, відмовився від прав корони на майно іноземних купців, сприяв колонізації Канади, заборонив увезення текстильних товарів і вивезення цінної сировини -- шовку, вовни. У країні за допомогою привілеїв та субсидій насаджувалося мануфактурне виробництво.

У цілому меркантилізм (особливо на другому етапі свого розвитку) мав історично прогресивний характер. Значення теорії «торгового балансу» полягало в тім, що вона пропонувала більш зріле та ефективне вирішення економічних проблем періоду первісного нагромадження капіталу та мануфактурного капіталізму. Активне сальдо «торгового балансу» справді було важливим джерелом збагачення буржуазії, до того ж постійним і надійним, не зв'язав ним із випадковостями політичного життя та адміністративної діяльності. Це значить, що пізні меркантилісти, відкривши одне з важливих джерел нагромадження капіталу, правильно розуміли економічні завдання своєї епохи, оскільки час промислових переворотів іще не наспів.

меркантилізм маржинаізм економіка пропозиція

2. Дайте характеристику американської школи маржиналізму. Дж Б. Кларк

Наприкінці XIX ст. з'являється своєрідний американський варіант «теорії граничної корисності», засновником якого був професор Колумбійського університету Джон Бейте Кларк (1847 -- 1938).

Спираючись на методологічні принципи австрійської школи Кларк стверджував, що основними факторами розвитку економіки є технологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольовані господарство.

Головною проблемою політичної економії Кларк називав пpoблему розподілу. У книжці «Розподіл багатства» він доводив, що розподіл суспільного доходу відбувається згідно з природним законом, який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, скільки він створює.

За аналогією з теоретичною механікою він поділив економічну науку на три розділи: універсальну економіку; економічну статику; економічну динаміку. Перша вивчає загальні універсальні закони розвитку економічних явищ. Економічна статика аналізує їхню дію за умов перебування організованого господарства у нерухомому стані, в якому виключаються будь-які зміни, тобто є постійними кількість і соціальний склад населення, маса капіталу, соціальна організація, техніка і потреби населення. Статичний стан, згідно з теорією Дж. Б. Кларка, -- це уявна модель для з'ясування умов рівноваги в «чистому вигляді». Динаміку він трактував як результат дії зовнішніх сил, що ускладнюють розвиток і порушують рівновагу.

На відміну від своїх попередників Дж. Кларк розглядав чотири фактори виробництва:

1) капітал у грошовій формі;

2) капітальні блага (засоби виробництва і земля);

3) діяльність підприємця;

4) праця робітника.

Згідно з його твердженням, кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює дохід, причому кожний власник отримує свою частку доходів від фактора, котрий йому належить. Так, капітал забезпечує банкірові процент, капітальні блага породжують ренту, діяльність підприємця -- підприємницький прибуток, а праця гарантує робітнику заробітну плату. Річний дохід суспільства Кларк розподіляв на три великі частини: загальну суму заробітної плати, загальну суму процентів і сукупний прибуток.

Заслугою Кларка було те, що він намагався знайти принцип розподілу доходу, критерій, який визначав би частку кожного фактора в продукті. Концепцію спадної корисності Кларк переносить на виробничі фактори, замінюючи теорію поведінки споживача, теорію споживчого попиту теорією вибору виробничих факторів. Кожний підприємець прагне відшукати таку комбінацію факторів, яка забезпечує мінімум витрат і максимум доходів.

Одна з головних теорій Дж. Б. Кларка -- теорія граничної продуктивності -- ґрунтується на ідеях 1. Мальтуса і Й. фон Тюнена.

Закон спадної продуктивності праці й капіталу Дж. Б. Кларк обґрунтовував тим, що кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою продуктивністю, ніж попередній. У свою чергу, кожний наступний приріст капіталу за незмінної кількості робітників характеризується меншим обсягом виготовленої продукції, нижчою ефективністю, ніж попередній.

Згідно з його теорією немає ніякої експлуатації праці. І якщо заробітна плата робітників дорівнює мінімальному продукту граничного робітника, то за збільшення кількості зайнятих вона об'єктивно повинна спадати. Прибуток же утворюється лише за «динамічного стану», коли підприємець виступає як новатор.

Особливістю концепції Кларка є те, що його теорія розподілу бере за вихідну точку не «витрати», не «вкладення» виробничих факторів, а отримані від кожного фактора результати.

3. Розкрийте основний зміст «Економіки пропозиції» А.Маршалла

Фундатором economics став видатний англійський теоретик Альфред Маршалл (1842--1924). Основна праця А. Маршалла "Принципи економікc" (Principles of Economics), над якою він почав працювати ще з 1867 p.

А. Маршалл вважав себе спадкоємцем класичної традиції, започаткованої Д. Рікардо і продовженої Дж.С. Міллом. Він стверджував, що принципи, відкриті класиками, будуть завжди зберігати своє значення, і систематизував їх у плідний синтез, адаптувавши "готову розвалитися доктрину Д. Рікардо до інтелектуального клімату вікторіанської доби. Працею "Принципи економікс" він визначив для багатьох поколінь тенденції економічного мислення в Англії".

Віддаючи належне класичній політичній економії стосовно визначення суті багатства, А. Маршалл полемізував з А. Смітом і Д. Рікардо, стверджуючи, що багатством є не тільки речові, а й неречові блага, тобто послуги, що зближує його позицію з висновками Ж.-Б. Сея. Розмірковуючи над сутністю категорії "капітал", глава "кембриджської школи" зазначав, що капітал має дві найважливіші складові: "здатність виробляти і здатність нагромаджувати".

Неокласична теорія, або economics, використовуючи маржинальний (граничний) аналіз, досліджує поведінку окремого суб'єкта господарювання (фірми, галузі), тобто рівень мікроекономіки. Подібний підхід став визначальним як для створеної Маршалл ом "кембриджської школи", так і для більшості неокласиків кінця XIX -- першої половини XX ст.

Особливе місце в теоретичній спадщині А. Маршалла займає теорія ринкової рівноваги. Ринкову рівновагу Маршалл пов'язував із проблемою вільного ціноутворення на ринку досконалої конкуренції. Механізм ціноутворення він характеризував як "єдиний організм рівноважної економіки, який складається із мобільних та інформованих один про одного суб'єктів господарювання". Ринкова ціна, наголошував Маршалл, формується через взаємодію так званих ціни попиту та ціни пропозиції. Перша визначається граничною корисністю, а друга -- граничними витратами.

Цінність (вартість) товару Маршалл виводив зі спільної дії корисності та витрат виробництва, застосовуючи знамениту образну характеристику "лез ножиць": можна було б, міркував британський вчений, "з рівними підставами дискутувати про те, чи регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, чи розрізає паперовий листок верхнє чи нижнє лезо ножиць". Намагаючись знайти умови балансу ринкових попиту (граничної корисності) та пропозиції (граничних витрат виробництва), А. Маршалл розробив свій варіант теорії ринкової рівноваги.

Досліджуючи механізм ринкового формування цін, Маршалл розглядав усі три його елементи -- ціну, попит і пропозицію -- у взаємодії. З одного боку, лідер кембриджських економістів вважав, що за умов вільної конкуренції попит і пропозиція впливають на рівень ціни: попит із прямою залежністю, а пропозиція -- з оберненою. З іншого боку, ціна також впливає на попит і пропозицію, що знаходить відображення в законі попиту (зміна ціни має обернений вплив на зміну попиту) і законі пропозиції (зміна ціни прямо впливає на обсяг пропозиції).

Дослідження взаємодії ціни, попиту і пропозиції привело Маршалла до виявлення ціни ринкової рівноваги, тобто ціни, яка врівноважує попит і пропозицію на ринку конкретного товару, на якому встановлюється рівновага. Графічно рівноважна ціна визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції, що формуються за законами попиту і пропозиції. їх згодом назвали "хрестом Маршалла".

Рис. "Хрест Маршалла"

Криві D (крива попиту, що відображає дію закону попиту) і S (крива пропозиції, що відображає дію закону пропозиції) перетинаються в точці Е - точці рівноваги обсягів попиту і пропозиції, де Q^d-Q^s. Обсяги попиту та пропозиції вирівнюються ціною рівноваги цього ринку - Р₀. За цього рівня ціни кількість товару, яку прагнуть придбати покупці, дорівнює кількості товару, яку пропонують продавці. Такий ринок перебуває у стані рівноваги.

Отже, рівноважна ціна (Р₀) -- це ціна, що врівноважує обсяги попиту та пропозиції під дією ринкових конкурентних сил.

Розвиваючи теорію "ціни попиту", А. Маршалл розробив концепцію еластичності попиту. Він поставив попит на певний товар у функціональну залежність від трьох факторів: граничної корисності, ринкової ціни та грошового доходу, який використовується на споживання. Особливе місце автор "Принципів економікс" відводив першому з них.

А. Маршалл розрізняв еластичний і нееластичний попит. Попит буде еластичним, коли змінюватиметься більшою мірою, ніж ціна, яка зумовила зміну попиту, і буде нееластичним, якщо змінюватиметься меншою мірою, ніж ціна. Найменш еластичним, на думку англійського економіста, є попит на товари першої необхідності (воду, сіль, хліб, картоплю тощо). При цьому еластичність попиту висока за високих цін і значна за середніх; вона дедалі зменшується при зниженні цін і поступово зникає, коли внаслідок дуже значного падіння цін досягається рівень повного насичення цієї потреби.

Маршалл став першим економістом, який вивів криву попиту з функції корисності, "переклавши" закон спадної корисності "мовою цін", першим дослідив поняття "цінова еластичність попиту", надавши їй алгебраїчного та геометричного вираження.

У розробленій А. Маршаллом теорії пропозиції провідна роль належить поняттю граничних витрат, під якими він розумів витрати на виробництво останньої одиниці певного блага з усього його запасу. Маршалл ототожнював граничні витрати з тією номінальною ціною (ціною пропозиції), за якою підприємець ще згоден поставляти товар на ринок. З позицій виробника ціна пропозиції стає початковим пунктом руху ринкової ціни до стану рівноваги.

Англійський дослідник, розглядаючи ринкові періоди діяльності фірми, виявив їх вплив на еластичність пропозиції. Він зазначав, що "коли ми розглядаємо тільки короткі періоди... існує еластичність пропозиції, відповідна еластичності попиту", а "еластичність пропозиції товару... для тривалих періодів теоретично безмежна".

Размещено на Allbest.ru