Бізнесова діяльність - це діяльність ініціативних, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, порядних людей, що реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рішення, беручи на себе ризик пов'язаний з їхньою реалізацією. Бізнесова діяльність є поняття широким, яке втілює в собі інтелектуальної якості, потрібні в управлінні, менеджменті, маркетингу, комерційній діяльності, технології, товарному виробництві на рівні різноманітних інститутів багатогранної інфраструктури ринку (в банках, на біржах, у торгових домах тощо).

Вважається, що бізнес - це величезний ризик. Проте існує велика кількість підприємств з високим рівнем розвитку, які виникли в результаті сміливої підприємницької діяльності, що спростовує загальне переконання про великий ризик новаторства. Бізнес потребує вмілого керівництва, має грунтуватися на цілеспрямованих інноваціях.

Рушійною силою бізнесової особи є мотивація. Мотивація до бізнесу має складний і комплексний характер. В основі мотиваційної поведінки найчастіше виступають гроші у вигляді прибутків або зростання загальної вартості підприємства. Однак природа мотивації є завжди набагато ширшою та багатовимірнішою.

В основі підприємницької мотивації є прагнення отримати прибутки. Однак в умовах ринкової економіки та правової держави це прагнення може реалізуватись лише через задоволення потреб споживачів.

Бізнесова діяльність базується, крім підприємницької мотивації, ще й на споживацькій мотивації. Споживацька мотивація грунтується на потребах людей, які перебувають у певній ієрархії.

Вважливе значення має фахова підготовка та обізнаність з базовими економічними знаннями претендента-бізнесмена, його життєва позиція і, зрештою, - особисте здоров'я та підтримка членів сім'ї. Проте, при започаткуванні бізнесу не уникнути багатьох складних, інколи - досить заплутаних, бюрократичних процедур, у зв'язку з необхідністю належного організаційного оформлення. Бізнесмен повинен привчити себе до потреби завжди уважно і виважено працювати з документами, виконувати всі, навіть, на перший погляд, й безглузді вимоги законодавства.

Головна особливість сучасного бізнесмена - вміння відкривати нові можливості виробництва, просування товарів та послуг від виробника до споживача, володіння маркетинговою діяльністю, що дає змогу знати потреби ринку в нових виробах та в модернізації існуючих відповідно до запитів споживача, а ще - ініціативність, кмітливість і вміння організувати й скоординувати роботу трудового колективу, фахівців своєї команди (апарату), спроможність чітко усвідомлювати і враховувати можливості партнерів та конкурентів, готовність взяти на себе ризик, щоб забезпечити здійснення своїх ідей, успіх і розквіт своєї справи.

Сприяє підвищенню корпоративного духу, активності організації у її діяльності і у прагненні до змін постановка "зухвалої цілі".

У деяких випадках формулювання "зухвалої цілі" поєднується з формулюванням місії, тоді останній надається динаміка: крім стану компанії тепер вказується, куди вона збирається рухатися.

За своєю структурою генеральна стратегія складається з низки ключових функціональних стратегій: маркетингова, фінансова, стратегія управління персоналом тощо.

Щоб генеральна стратегія та її складові - функціональні стратегії - не залишались на папері якимись необов'язковими намірами, на їх основі формулюється так зване дерево цілей. Отже, стратегія розглядається як органічна єдність цілей і засобів їх реалізації.

Кожна організація являє собою багатоцільову ієрархічну систему, тому й цілі мають певну ієрархію, їм притаманні множинність і розмаїтість, тісні взаємозв'язки. Цілі організації класифікують за різними ознаками (табл.2).

Таблиця 2.

Класифікація цілей організації

Метод управління за цілями, що набув поширений у світовій практиці виробництва у другій половині XX ст., спирається па чітку ієрархію цілей всередині організації, що сприяє:

розмежуванню повноважень і зон відповідальності між структурними підрозділами та окремими працівниками організації;

упорядкуванню процесів обміну інформацією;

раціональному використанню ресурсів;

координації спільних дій;

формалізації взаємовідносин по вертикалі та горизонталі;

підвищенню відповідальності керівників;

визначенню для персоналу чітких і конкретних цілей та обов'язків.

Основними ринковими цілями будь-якого підприємства є:

постійне зростання завдяки встановленню взаємовигідних відносин підприємства з постачальниками, споживачами, інвесторами;

досягти статусу високоприбуткового, процвітаючого підприємства;

підвищення добробуту всіх працівників підприємства, їх професійний ріст та задоволення роботою;

порядна та чесна конкуренція на ринку.

3. Покажіть вплив зовнішніх факторів на систему управління бізнесом

Фактори зовнішнього середовища - чинники, які впливають на діяльність підприємства ззовні. Їх поділяють на фактори прямої (безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності) і непрямої (впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовідносини) дії. Фактори непрямої дії мають властивість впливати через фактори прямої дії. Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії наведені на рис. 3.

При оцінці факторів зовнішнього середовища слід враховувати такі характеристики:

взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може спричинити зміну інших);

складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр способів впливу);

рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації);

динамічність зовнішнього середовища (змінність оточення організації);

невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації);

взаємозалежність факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ;

— багатогранність зовнішнього середовища.

Рис. 3. Фактори зовнішнього середовища організації

Кожна фірма має зовнішнє оточення, що впливає на його функціонування у поточному періоді та перспективі. Вище керівництво або відповідні структурні підрозділи підприємства намагаються обмежити облік дій середовища у першу чергу тими факторами, які мають вирішальний вплив на ефективність діяльності підприємства на конкретному етапі.

Особливого значення набуває вплив таких типових факторів зовнішнього середовища підприємства: стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на ринку, господарські зв'язки, конкуренти, економіка, демографічні процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до товарів.

Розглянемо ці фактори більш детально.

Стан ринкової ситуації. Аналіз ринку - це комплекс дій, спрямованих на найбільш повне дослідження процесів, що відбуваються у сфері товарного обігу та факторів, які впливають на формування попиту і пропозиції, визначають економічні відносини між виробниками і покупцями.

Одним з важливих завдань вивчення ринку, ринкової ситуації є аналіз попиту і пропозиції. При аналізі та оцінці попиту першорядне значення надається виявленню потреб у конкретних товарах, споживчій спроможності населення, факторам переваги при виборі продукції, а також перспективам попиту, виражених не тільки темпами зростання, але й характеристиками життєвого циклу товару. Потреби покупця та його вимоги до товару змінюються, тому успіх на ринку буде мати той виробник, який здатний найкраще пристосуватись до оптимального задоволення споживчих потреб. У зв'язку з цим одним із завдань вивчення ринку є визначення тривалості життєвого циклу товару, починаючи від зародження бізнес-ідеї. Підприємець та його функціональні підрозділи повинні вміти передбачити зміну фаз циклу попиту і життєвого циклу товару, переглядати стратегію фірми у відповідності до зміни умов конкуренції на ринку.

Аналіз зовнішнього середовища вимагає постійної уваги з боку підприємців. Тому він здійснюється на основі вивчення великого обсягу інформації та потребує конкретизації для прийняття правильних рішень.

Слід своєчасно виявляти ознаки технологічного старіння продукції, падіння її конкурентоспроможності з тим, щоб оперативно припинивши випуск технічно застарілих виробів, запропонувати удосконалені, модернізовані варіанти зразків. Виробниче підприємство має постійно відстежувати стадії життєвого циклу товару, щоб у період спаду попиту зняти його з ринку та замінити новим, споживчі властивості якого у більшій мірі задовольняють потреби покупців. Суттєвий вплив на попит товарів має мода та сезонність. їхні коливання враховуються виробниками та торговельними підприємствами, які намагаються у кінці сезону звільнитись від нереалізованих товарів шляхом їх розпродажу за ціновими знижками.

Вивчення ринку передбачає також аналіз купівельної спроможності населення. На купівельну спроможність населення впливають такі фактори, як: рівень доходів певних сегментів ринку, сума грошових накопичень, розвиток виробництва товарів, стан економічної ситуації, рівень інфляції, поточні ціни на товари та послуги. Об'ємні показники попиту на товар визначають на основі статистичних даних про споживання товару за досліджуваний період.

Неабияке значення при вивченні ринку та ринкових відносин має проведення аналізу пропозиції товару на ринку.

При дослідженні пропозиції товару на ринку з'ясовують такі питання: кількісна оцінка пропозиції конкретного товару; структура пропозиції, ступінь оновлення асортименту; частка новинок, техніко-економічні характеристики нових і перспективних виробів, рівень цін на товари різних моделей і модифікацій, частка фірм - найбільших постачальників товарів на ринку, оцінка їхніх виробничих потужностей та перспектив розвитку. Кількісну оцінку товарної пропозиції дають на підставі статистичних даних про виробництво та імпорт.

Аналіз завершується складанням прогнозу розвитку ринку конкретного товару, товарної групи у рамках бізнес-плану. На основі ретельного вивчення попиту і пропозиції дається оцінка перспектив розвитку ринку: зростання або зниження потреб у товарі, розвиток життєвого циклу, зміни вимог до якості та функціональні властивості продукції, результати виявлення нових сфер застосування товару. У кількісному вираженні оцінюються також майбутня динаміка і структура споживчого попиту, перспективи розвитку науково-технічного прогресу у галузі.

Для визначення перспектив зміни ємності ринку вивчають тенденції у розвитку виробництва в цілому і випуску даного товару, забезпеченість сировиною, введення в експлуатацію нових виробничих потужностей, появу нових товарів-замінників, імпортні та експортні можливості.

Аналіз умов торгівлі на ринку. Для забезпечення збуту продукції підприємцю потрібно провести аналіз організації торгівлі, комерційної практики, що склалась на ринку, умов товароруху. Слід проаналізувати і оцінити діяльність комерційних структур як продавців так і покупців, виявити їхні позиції на ринку, канали та методи збуту, надання сервісних послуг, організацію реклами.

Вивчення комерційної практики передбачає з'ясування таких питань: використання договорів купівлі-продажу товарів, контрактів зовнішньоекономічної діяльності, біржових контрактів, торгових правил, вимог міжнародної практики, розрахунок продажної ціни та порівняння її із закупівельною.

Аналіз умов торгівлі на ринку передбачає також вивчення транспортного забезпечення, зокрема: наявність прямого сполучення, вид транспорту, маршрут товаропостачання, тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість перевалочних робіт та зберігання вантажів, правила перевезення, правила здачі та приймання продукції.

Аналіз умов торгівлі на ринку став реальною потребою, увійшов у практику господарювання підприємців. Глибина та напрямок такого дослідження залежить здебільшого від характеру діяльності суб'єкта, рівня доходів, специфіки товарів. Крім того, масштаб аналізу визначається цілями та стратегією підприємства, а саме: рішеннями відносно змін напрямків діяльності підприємства, характеру виходу на ринок, змін асортиментної політики та змін у системі збуту. Результатом аналізу ринку є оцінка потенційних можливостей підприємства та його позицій на конкретному ринку або на певних його сегментах. Цей результат порівнюється з виробничими, фінансовими, трудовими ресурсами підприємства та є оцінкою ефективності діяльності суб'єкта.

Господарські зв'язки. Підприємство має проводити аналіз відносин з постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установами, які є елементами зовнішнього оточення.

Постачальники забезпечують підприємство необхідними ресурсами: сировиною, матеріалами, обладнанням, паливом, енергією. При вирішенні питання щодо отримання ресурсів від постачальників вивчаються такі фактори, як ціни, якість, кількість. Якщо підприємство має лише одного постачальника конкретної продукції, то виникає загроза залежності від контрагента. В Японії практикується система забезпечення виробничого процесу матеріалами, яка передбачає постачання їх за принципом "точно у строк". Формується тісний зв'язок виробника кінцевого продукту з постачальниками. Як правило, підприємство не віддає перевагу одному постачальнику, щоб не ставити увесь технологічний процес під загрозу припинення у випадку виникнення виробничих або фінансових проблем.

Забезпечують просування товарів, послуг від підприємства-виробника на ринок посередники підприємства, організації або індивідуальні підприємці. До посередників належать оптові, роздрібні підприємства, торгово-збутові та торговельно-закупівельні організації, брокерські контори, склади, рекламні агентства, різні комерційні структури, що займаються торгово-посередницькою діяльністю, транспортні організації.

За допомогою посередників виявляються ринки збуту, забезпечується просування товарів від виробників до споживача, здійснюються операції зі складування, зберігання, доробки, сортування, комплектування невеликих партій товарів, пакування, транспортування товарів.

Неабиякого значення набувають господарські зв'язки підприємства з кредитно-фінансовими установами, до яких відносяться банки, кредитні компанії, страхові фірми. Вони можуть допомогти підприємцю фінансувати бізнес-операції, забезпечити страхування.

В умовах фінансової нестабільності певна частина суб'єктів підприємництва не може обійтись без підтримки з боку кредитно-фінансових структур. Отримання необхідних фінансових ресурсів забезпечує підприємству стабільне функціонування. Чим міцніше підприємство, тим сприятливіші умови кредитування. Для цього потрібно провести аналіз фінансового стану, виявити джерела фінансування, потребу у довгострокових та короткострокових кредитах, визначити умови їх отримання і оплати, включаючи необхідність повернення обумовленого розміру відсоткової ставки, а також обгрунтовано підійти до вибору фінансово-кредитної установи.

Конкуренти. Це впливовий елемент зовнішнього середовища підприємства.

Для аналізу дій конкурентів подається така інформація: позиції конкуруючих фірм на ринку: розміри продажу товарів, частка підприємства у загальному обсязі реалізації даної продукції на певному ринковому сегменті;

характер продукції, що випускається: технічні параметри, ціна, конкурентні переваги, товарна марка, особливості упаковки і дизайну, новинки;

види та характер сервісних послуг, що пропонуються конкурентами;

практика рекламної діяльності та форми стимулювання збуту, рекламний бюджет;

практика товаропросування: види транспортування, наявність складів та їхнє розміщення, умови зберігання продукції;

маркетингова діяльність фірм-конкурентів: стратегія, асортиментна політика, інновації щодо розробки нових товарів; виробнича, технічна та збутова політика, ціноутворення, рівень витрат виробництва та шляхи їхнього зниження;

організація конкуруючими фірмами збутової діяльності: наявність власної збутової мережі, використання послуг торгових посередників, витрати на утримання збутового апарату;

фінансовий стан кожного конкурента та його можливість захищати свої позиції на ринку, платоспроможність, здатність до розширення потужностей і організації нового виробництва;

кількісні показники діяльності фірм-конкурентів за досліджуваний період або на певну дату: обсяг продукції, що виробляється, капіталовкладення, витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи, витрати виробництва, прибуток та ряд інших економічних показників, що містяться у річних звітах;

комерційні умови угод, які укладаються конкурентами: ціни, пільги і знижки, строки постачання;

науково-технічний потенціал і досягнення фірм-конкурентів у сфері виробництва та використання товару, які можуть вплинути на споживчий попит.

Стан економіки. Аналіз стану економіки своєї країни передбачає попереднє ознайомлення із загальними відомостями про економічні та регіональні особливості, зміни, що відбуваються у виробництві, торгівлі, сільському господарстві та інших галузях господарства, наявність і використання національних матеріальних, фінансових ресурсів; грошову систему і валютний курс, життєвий рівень населення, соціально-культурні умови розвитку.

Для аналізу стану економіки використовують такі основні показники: обсяг капіталовкладень в оновлення і розширення основного капіталу окремої галузі або економіки в цілому, темпи зростання виробництва тих чи інших товарів, розвиток роздрібного товарообороту, обсяг випуску продукції, запаси товарів, розміри та структура витрат на наукові дослідження і розробки, темпи оновлення продукції, частка і кількість принципово нових товарів, що надходить на ринок, динаміка рівня цін, співвідношення цін і витрат виробництва в окремих фірмах-виробниках, обсяг і структура міжнародної торгівлі конкретним товаром.

Демографічні процеси. Демографія як елемент (фактор) зовнішнього середовища підприємства впливає на стан споживчого попиту, його структуру та динаміку. Йдеться про зміну чисельності населення країни чи регіону, вікового, статевого та професійного складу, рівня народжуваності, кількості сімей.

Зростання чисельності населення означає підвищення споживання. За наявності споживчої спроможності це позитивно впливає на розвиток товарних ринків. Підприємство може відчувати дію зростання населення і по-різному реагувати. Наприклад, зниження рівня народжуваності може призвести до спаду активності підприємств-виробників дитячих іграшок, дитячих меблів та продуктів харчування для даного сегменту ринку.

Наука і техніка. Рівень розвитку науки і техніки є тією силою, що може призвести до згортання неперспективної області діяльності підприємства, оскільки це не відповідає прогресивним напрямкам розвитку науково-технічного прогресу.

Кожне нове відкриття у науці і техніці може спричинити появу нової галузі промисловості. Достатньо згадати ЕОМ, появу касетних магнітофонів, відеоапаратури, мобільного зв'язку, мережі Інтернет. Ці відкриття призводять не тільки до створення нових сфер (напрямків) діяльності, але й до спаду і навіть ліквідації старих.

Кожна фірма повинна уважно стежити за усіма змінами у розвитку науково-технічного прогресу. Ігнорування цього фактору може призвести до того, що діяльність фірми та її товари стануть вже непотрібними суспільству. Причина - поява на ринку принципово нових виробів, які раніше не існували у товарообігу. Однак ці ж зміни можуть надати фірмі нові потенційні невикористані можливості для розширення діяльності.

Слід зауважити, що багато зарубіжних компаній постійно слідкують за розвитком науки і техніки. Вони створюють науково-дослідні відділи, які займаються розробкою нових товарів, матеріалів, технологій з тим, щоб покращити якість товарної продукції та мати переваги перед конкурентами.

Податкова система. У діловому житті підприємця найважливіше місце займають відносини, що виникають з приводу податків. Податкова система є необхідною умовою економічних відносин в суспільстві, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання, важливим важелем впливу на економіку.

Цілями податкової політики як інструменту державного регулювання є стабілізація і пожвавлення економіки, постійне економічне зростання; підвищення ділової активності суб'єктів; стимулювання підприємницької діяльності, у тому числі малого бізнесу; забезпечення стабільності цін на основні товари народного споживання та послуги; створення сприятливих умов для надання додаткових робочих місць; формування системи соціального захисту громадян, гарантування мінімального рівня доходів населення. Завдяки податковій системі держава мобілізує фінансові ресурси, які йдуть на утримання державного апарату і надання послуг населенню.

Основними принципами податкової системи є:

1) принцип економічної обгрунтованості - встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

2) принцип стабільності - незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення упродовж тривалого періоду;

4) принцип антиінфляційної спрямованості податків - запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;

5) принцип рівності - рівного обов'язку платників податків за рівних умов оцінки та розмірів доходів; '

6) принцип стимулювання - формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов оподаткування та отримання більш високих доходів;

Споживачі та їхні вимоги до товарів. Підприємство при вивченні ринку має проводити аналіз вимог, думок кінцевих споживачів не щодо товарів взагалі, а щодо конкретних виробів при здійсненні купівлі.

Для підприємця важливо знати ставлення покупців до асортименту, якості виробу, його зовнішнього вигляду, способу упаковки, маркування, ціни. Для товарів широкого споживання враховуються вимоги ринку до кольорового оформлення, фасонів, розмірів. Вагомими критеріями вибору товару є індивідуалізація, престижність товарної марки, оригінальний дизайн. Тому віддається перевага тій фірмі, яка забезпечить оптимальну відповідність якості, споживчих властивостей, цін% товару, характеру і специфіці вимог. Для обладнання беруться до уваги технічні стандарти, ціни, витрати по експлуатації, ремонту, технічному обслуговуванню. Отже, при вивченні споживачів продукції слід виходити з особливостей і призначення продукції - виробничого або споживчого попиту.

Покупцями продукції виробничого призначення можуть бути промислові підприємства, які закуповують сировину, матеріали, комплектуючі вироби для їхнього використання у технологічному процесі, торгово-посередницькі фірми (оптові, торгово-збутові). При вивченні компаній-покупців товарів виробничого призначення, окрім загальних відомостей про суб'єкти, необхідно знати: становище підприємства-покупця на ринку, його частку у загальному споживанні конкретного товару, стабільність попиту, основних постачальників, характер комерційних операцій, вимоги до техніко-економічних показників продукції, технічне обслуговування, виробничі потужності та перспективи розвитку.

Покупцями продукції споживчого призначення виступають оптові, роздрібні, торгово-посилкові підприємства, дилери, а також кінцеві споживачі (населення). При вивченні товарів підприємств-покупців споживчого призначення важливе значення має з'ясування методів роздрібного продажу, умов надання покупцям різних пільг (цінові знижки, безкоштовне післяпродажне обслуговування, продаж у кредит), номенклатура пропонованої продукції, її новизна, рівень конкурентоспроможності, ступінь оновлення виробів, засоби реклами, методи стимулювання збуту, ефективність каналів реалізації, загальний обсяг продажу, прибутковість операцій, розміри витрат зі збуту.

Враховуючи зміни умов життя суспільства, підприємство на основі аналізу зовнішніх факторів, які можуть несприятливо впливати на його діяльність, повинно вживати відповідних заходів. Підприємство може по-різному реагувати на зміни в суспільно-економічній системі:

1. Нічого не здійснювати, (якщо вважає, що це не суттєво або є короткотерміновим явищем).

2. Спостерігати за середовищем і своєчасно реагувати шляхом покращання якості своїх товарів, зниження витрат виробництва, внесення змін до стратегії, асортиментної політики, каналів збуту.

3. Підприємство на постійній основі вивчає зовнішнє та внутрішнє середовище, передбачає деякі події. Це дає можливість не тільки пристосуватись до нових умов, але й використати додаткові можливості на ринку, оптимізувати витрати та зменшити ступінь ризику.

Висновки