Сутність, поняття та ознаки заробітної плати як ціни праці

Розділ 2. Концепції оплати праці та їх характеристика

Праця - це ресурс, який займає особливе місце на ринку ресурсів у зв'язку з тим, що доходи від цього ресурсу є домінантними для найчисельнішої соціальної групи населення в будь-якій країні світу.

Особливість ресурсу “праця” полягає втому, що це єдиний ресурс, який не має відособленого від власника цього ресурсу існування. Це означає, що власником здатності до найманої праці є індивід. Саме він вільний обирати сферу застосування своїх трудових здібностей.[6. С.364]

Теорія заробітної плати, що будується на визнанні робочої сили товаром, на сьогодні є досить поширеною не тільки серед вітчизняних, але й серед зарубіжних фахівців-економістів. Але теоретичні погляди на заробітну плату не обмежуються цією теорією. Поряд з нею існують й інші підходи до з'ясування суті цієї категорії. Найбільш поширеною серед науковців західних країн є теорія, згідно з якою заробітна плата є платою не за товар робоча сила, а за працю. Цей підхід має давню історію і формується задовго до появи марксизму. Він походить від оцінки цього явища як воно виявляється на поверхні. А на поверхні заробітна плата виступає як плата за працю. Саме такому уявленню сприяє те, що:

- Заробітну плату робітник отримує після завершення процесу праці;

- Величина заробітної плати змінюється залежно від тривалості самого процесу праці;

- Рівень заробітної плати, як правило, відображає індивідуальні особливості праці конкретного працівника.[8. С.165]

Англійський економіст В. Петті (XVII ст.) трактував економічну природу заробітної плати як «ціну праці». її величина, на його думку, визначається необхідними засобами для існування робітника (їх мінімумом).[4. С.176] Таку точку зору поділяли Д.Рікардо і Т.Мальтус. В.Петті стверджував: “Закон мав би забезпечувати працівнику тільки кошти до життя, бо якщо дозволити отримувати вдвічі більше, то він працюватиме вдвічі менше,ніж міг би працювати, а це для суспільства є втратою тієї самої кількості праці”.

Визначаючи сутність і розмір заробітної плати працівника, А.Тюрго погоджувався з В.Петті та Ф.Кєне і вважав, що вона “обмежена необхідним мінімумом для його існування… тим, що йому безумовно необхідно для підтримання життя”. Проте на відміну від своїх попередників, А.Тюрго відносив заробітну плату до числа елементів, що лежать в основі введеного ним поняття загальної економічної рівноваги, яка, за його словами, встановлюється між цінністю всіх витворів землі,споживанням різноманітних товарів, різноманітними видами виробів, кількістю зайнятих їх виробництвом людей та ціною їх заробітної плати.[3. С.223]

На позиції, що заробітна плата є ціною праці, перебував і А. Сміт. Але він виходив з того, що в її основі лежить вартість засобів існування, які необхідні для забезпечення життєдіяльності працівників та їх сімей. Інакше кажучи, він зводив заробітну плату до вартості життєвих засобів людини, щоб вона могла працювати і жити.[2. С.180]

Інший представник класичної політичної економії Д. Рікардо виділяв природну і ринкову ціну праці. Природна -- властивість нової суми життєвих засобів, необхідних для утримання робітників, продовження їх poдy. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом руху працездатного населення, співвідношення попиту і пропозиції на працю. Всередині XIX ст. теорію заробітної плати як мінімуму засобів існування підтримували А. Тюрго, Ф. Лассаль. Незважаючи на те, що ідея такого підходу була висловлена ще у XVII ст., її поділяють і сучасні економісти (П. Самуельсон, В. Нордгауз, Дж. Хікс та інші).[4. С.176]

К. Маркс, враховуючи спадщину класиків буржуазної політекономії, дійшов висновку, що найманий працівник продає не працю (оскільки її на момент найму ще немає), а свої здібності до праці -- робочу силу. Згідно з цим він визначав заробітну плату як грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила. Цей підхід нині не є загальноприйнятим.[2. С.180] Досить відомими також є теорія соціальної заробітної плати (М. I. Туган-Барановський, поч. XX ст., Т. Веблен, Й. Шумпетер та ін.) і теорія “трьох факторів” (Ж. Б. Сей, поч. XIX ст.).

Для сучасних підходів характерне поєднання існуючих в економічній літературі визначень суті заробітної плати. Так, українські вчені Г.Н.Климко та В.П.Нестеренко вважають, що заробітна плата виражає і вартість товару робоча сила, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком.[5. С.114]

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна зарплата -- це сума грошей, яку отримує працівник за відповідний період (годину, день, місяць). Вона не дає чіткого уявлення про життєвий рівень її отримувача, бо цей рівень характеризує реальна зарплата, яка виражається в кількості споживчих благ (товарів, послуг), що їх працівник може придбати за свій грошовий (номінальний) заробіток. Отже, реальна заробітна плата залежить від: розміру номінальної зарплати; рівня цін на товари та послуги; обсягу податків, які сплачують працівники. Таким чином, величина реальної заробітної плати прямо пропорційна номінальній зарплаті і обернено пропорційна рівню цін, такс та інших платежів із зарплати. Рух реальної заробітної плати (або її індекс) визначається як відношення індексу номінальної зарплати до індексу цін.[2. С.182]

Динаміку реальної заробітної плати визначають за допомогою індексів вартості життя, які є співвідношенням бюджетного набору товарів поточного року до аналогічного бюджетного набору товарів нами улий рік. На динаміку реальної заробітної плати впливають чинники протилежної спрямованості(дод. Б).

Від чинників, що впливають на реальну заробітну плату, значною мірою залежить те, як заробітна плата виконуватиме свої економічні та соціальні функції, до яких належать відтворювальна, стимулююча, мотиваційна, регулююча, стабілізуюча, визначальна, соціальна.[3. С.225]

Підвищення реальної заробітної плати може відбуватися тільки в міру зростання ефективності виробництва та праці. Порушення цього принципу може призвести, з одного боку, до виплати незароблених грошей, а значить, до інфляції, знецінення отриманої номінальної заробітної плати, що спричинить зниження реальної заробітної плати. З іншого боку, може виплачуватися занижена заробітна плата, що не відповідає ефективності трудового внеску працівника і призводить до неможливості задовольнити потреби людей, зменшує платоспроможний попит населення.[7. С.261]

Щоб підтримувати в суспільстві соціальну справедливість, економічну й політичну стабільність. Держава має регулювати рівень заробітної плати. Особливої уваги потребує регулювання мінімальної заробітної плати, яка не може бути нижчою за мінімальну вартість робочої сили і є гарантованим державою соціальним мінімумом не тарифікованої праці. Мінімальна заробітна плата як державна соціальна гарантія може здійснюватися в різноманітних формах: законодавчо-правовій, економічній(вартісній і натуральній), організаційній та інформаційній.

У більшості розвинутих країн законодавчо встановлено мінімум заробітної плати.[4. С.183] Відповідно до Закону України "Про оплату праці" держава гарантує мінімальну заробітну плату на всій території нашої держави для підприємств усіх форм власності й господарювання. її розмір встановлюється не нижчим за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.[7. С.258] Цим законом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.[1]

Рівень заробітної плати в кожній окремій країні має певні особливості. Так, у США рівень заробітної плати кваліфікованих робітників високий, а в країнах Східної Європи переважає дешева робоча сила.

Окрім різниці в національних рівнях заробітної плати вона досить диференційована по окремих регіонах, за кваліфікацією, за расовими та національними ознаками тощо.[8. С.167]

6. Діяльність профспілкових організації і працівників:

а) боротьба за підвищення заробітної плати при переговорах по укладанню тарифних угод, колективних трудових договорів;

б) проведення страйків;

в) обмеження пропозиції праці (обмеження робочого часу, трудового навантаження, імміграції);

г) підвищення попиту на працю (сприяння створенню робочих місць, НТП, розвитку реклами вітчизняних товарів).

7. Відмінність в змісті праці (за складністю, нервовою напругою, інтенсивністю, престижністю, умовами праці). Наприклад, брудна, неприємна робота повинна оплачуватись за вищими ставками, або робота, що потребує тривалого навчання, нервової напруги.

8. Наявність та реалізація працівником індивідуальних здібностей до праці.

Розглянемо деякі фактори детальніше.

Продуктивність праці - це відношення кількості виробленої продукції до кількості праці, що використали на виробництво цієї продукції. Трудомісткість - це кількість праці, використаної на виробництво одиниці продукції в одиницю часу. В свою чергу, на продуктивність праці впливає ефективність використання інших виробничих ресурсів, тобто фондовіддача і матеріаловіддача.

Ціну праці також визначає її якість,що залежить від фізичних і розумових здібностей, освітнього і професійного рівня, виробничого досвіду тих, хто зайнятий у виробництві. Існують також чинники, які не мають вартісного виміру, але відіграють важливу роль, наприклад, моральні цінності, соціально-психологічний клімат у колективі.

На формування рівня заробітної плати впливає рівень конкуренції на ринку праці. В умовах досконалої конкуренції ціна праці не залежить від того, в якій фірмі трудяться працівники, оскільки всі вони отримують однакову заробітну плату, що сприймається фірмою як заздалегідь задана величина. Рівень оплати праці в умовах досконалої конкуренції максимальний.[3. С.185-186]

Суттєву роль у ринковій системі при формуванні величини зарплати відіграє конкуренція на ринку праці. В цілому, якщо існує конкурентне середовище на відповідному ринку країни, то рівень зарплати для кожної професійної групи встановлюється під впливом взаємоврівноваженого попиту і пропозиції на робочу силу.

Але конкретна ситуація часто відрізняється від ідеальних умов конкурентного ринку праці. Адже співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу не є сталим. Регулювання ринку праці передбачає вплив як на попит, так і на пропозицію праці. Об'єктами регулювання виступають заробітна плата, тривалість робочого тижня і відпусток, порядок найму і звільнення працівників тощо. При цьому активну участь у даному процесі беруть роботодавці, профспілки, держава.[2. С.182-183]

Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів, регулюються співвідношенням попиту і пропозицією. На розмір заробітної плати впливає зниження попиту на робочу силу, або збільшення її пропозиції, дія законів зростання продуктивності праці та підвищення потреб населення, співвідношення сил між робітниками і капіталістами, виступи працівників за збільшення заробітної плати тощо.[4. С.178-179]

На величину заробітної плати (у бік її підвищення) здійснюють вплив профспілки шляхом обмеження пропозиції праці (встановлення імміграційних бар'єрів, заборона приймати на роботу не членів профспілок, лімітування навантажень за день, інтенсивності праці тощо); тиску при укладанні колективних договорів, в яких обумовлюється ставка заробітної плати; боротьби з монополізацією виробництва, що має тенденцію зниження ставки заробітної плати; сприяння зростанню тих видів виробництва, які передбачають збільшення зайнятості і ріст попиту на працю.[4. С.184-185]

Якщо розглядати заробітну плату як окреме економічне явище, то можна виявити, що у формах і системах заробітної плати проявляється дія двох принципів(законів) її формування:

- Усереднений рівень оплати праці в країні визначається вартістю робочої сили(встановлення мінімального гарантованого рівня всім працівникам незалежно від кінцевих результатів);

- Диференціація заробітної плати(залежно від рівня кваліфікації, продуктивності праці, ризиковості, відповідальності й т ін..) здійснюється на основі закону граничної корисності, що проявляється як закон граничної продуктивності, або на основі ціни трудових послуг, наданих найманими працівниками підприємцями.[6. С.379-380]

Оплата праці -- це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Нині система оплати праці в Україні будується як на концепції вартості робочої сили (хоча абсолютно не співвідноситься з останньою), так і концепції ціни праці. Вважаємо, що такий дуалізм «послужив» добрим підґрунтям для нормативного визначення багатьох її параметрів не на основі політекономічної аргументації, а на підставі демагогічного декларування.

У Законі України «Про оплату праці» наводиться таке її визначення: «Заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу». Тобто маємо безпосередню вказівку на лінійний зв'язок заробітної плати з ціною праці (чи її послуг).

Мінімальна ж зарплата в даному Законі визначається, як «законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці (обсяг робіт)». Тут неначе і є вказівка на врахування обсягу прожиткового мінімуму і в той же час -- немає. Формування мінімальної зарплати має базуватись на обчисленні прожиткового мінімуму, який не може бути нижчим за межу малозабезпеченості. На жаль, в Україні протягом 90-х років усі ці показники не корелювались, нормативи встановлювались довільно. Тому при їх аналізі будь-яка економічна логіка відсутня.[2. С.181-182]

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, раз на рік при затвердженні Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів,які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладання генеральної угоди.[5. С.112]

Наявність інфляційних процесів в економіці призводить до зменшення реальної заробітної плати. Водночас мінімальна заробітна плата, відповідно до нашого законодавства, переглядається тільки один раз на рік. Тому, для зменшення впливу інфляційних процесів нематеріальне становище працівника, у нашому законі про оплату праці передбачена індексація заробітної плати. У наших умовах такий перегляд рівня індивідуальної заробітної плати здійснюється тоді, коли рівень інфляції буде становити більше, ніж 5% на місяць.[8. С.169]

Як правило, у державі мінімальна заробітна плата повинна дорівнювати прожитковому мінімуму або бути більшою за нього. Але в Україні за 18 років незалежності ще не вирішено цю проблему, і заробітна плата ще нижча за прожитковий мінімум.[8. С.170]

За умов переходу України до ринку і загального спаду виробництва в нашій країні реальна заробітна плата протягом 1991-1999 рр. постійно зменшувалась, що призвело до зростання соціального напруження в суспільстві.[8. С.167]

За відсутності в Україні централізованого управління оплатою праці та недосконалості ринкових регуляторів її формування процеси в сфері заробітної плати набули значною мірою стихійного характеру. Посилилась тенденція до відтоку кваліфікованої робочої сили із суспільного виробництва у сферу самозайнятості, торговельного підприємництва, тіньової економіки. Різко погіршилася структура та зменшилась питома вага заробітної плати у валовому внутрішньому продукті (з 53,1 % у 1990 р. до 45,2 % у 1999 р. У країнах ЄС відповідний показник становить 61,3 %). Заробітна плата перестала виконувати свої функції: відтворювальну, стимулюючу та регулюючу.

Реальна заробітна плата знизилася до рівня, який не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності по зарплаті. Дуже повільно зменшуються обсяги заборгованості по зарплаті. Наслідком цього є різке зниження купівельної спроможності населення, згортання внутрішнього ринку. Все це зумовлює необхідність здійснення додаткових заходів, основною метою яких є вдосконалення механізмів державного та колективно-договірного регулювання заробітної плати, визначення шляхів та механізмів її реального зростання, посилення захисту прав працівників на її своєчасне одержання. Принципово важливо забезпечити прямий зв'язок оплати з кінцевими результатами діяльності підприємств, чіткість і доступність механізму нарахування заробітної плати.[2. С.183]

- тарифні ставки;

- тарифні сітки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні характеристики.

За допомогою тарифної системи заробітної плати здійснюють диференціацію робіт залежно від їх складності, а робітників залежно від їхньої кваліфікації та рівня відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою диференціації заробітної плати.[6. С.379]

Тарифна сітка - це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їх кваліфікації(дод. В).

Тарифна ставка - це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бувають годинні, денні та місячні(оклади).

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників - це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, що включені до класифікатора професій. Він є нормативним документом, за допомогою якого встановлюються розряди робіт та робітників,визначається кваліфікаційний статус цих категорій працівників.[7. С.259-260]

Рівень мінімальної ставки не може бути нижчим від державного, але може перевищувати його за умови дотримання норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевими (регіональними) угодами. Такий рівень фіксується в колективному договорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників,видів і складності робіт тощо.[9. С.471]

В Україні однією з поширених систем заробітної плати залишається відрядно-прогресивна система. Її суть полягає в тому,що обсяг заробітку ставиться у прогресивну залежність від міри перевищення норм у виробітку. Наприклад, якщо працівник за 8 годин робочого дня має нормою виготовити 10 деталей, то при перевиконанні цієї норми кожна наступна деталь отримує вищу розцінку.[4. С.181]

Реформування системи оплати праці в Україні є найважливішим завданням і потребує негайного здійснення. Воно потребує комплексного підходу, спрямованого на забезпечення випереджаючого розвитку національного ринку, зростання доходів та платоспроможного попиту населення, впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати, поступовий перехід до погодинної оплати праці, подальше послаблення податкового навантаження на фонд оплати праці, ліквідацію невиправданої міжгалузевої та міжрегіональної диференціації в оплаті праці, посилення стимулюючої функції заробітної плати тощо.

Висновки

Як будь-який товар праця має ціну. Ціна праці - це заробітна плата. "Ціна" праці індивідуума залежить від його якості - кваліфікації. Для роботодавця зарплата виступає як ціна за ресурс.

Ринок праці, як і інші ринки, ґрунтується на взаємодії чинників ціни праці (заробітної плати), попиту на неї та пропозиції. Остання визначається рівнем заробітної плати (ціною праці), а також рівнем податків, потребами у матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї найманого працівника, звичками і традиціями, культурою та релігією, позицією профспілок тощо. Попит на працю визначається також її ціною і водночас потребами виробництва відповідно до попиту на товари та послуги, технічним рівнем підприємств тощо.

Стан рівноваги ринку праці визначається рівноважною ціною (певним рівнем заробітної плати), що збалансовує попит і пропозицію праці.

Заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано або має бути виконано. Сутність заробітної плати появляється в її функціях. До основних функцій заробітної плати належать: відтворювальна, стимулююча, регулююча, розподільча та функція формування платоспроможного попиту населення.

Заробітна плата складається з двох частин - основної заробітної плати та додаткової заробітної плати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку обслуговування, посадові обов'язки ). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів ) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні, компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Крім основної та додаткової заробітної плати існують заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановленні норми.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата -- грошова сума, яку отримує працівник за продаж капіталістові своєї робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень працівника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати неможливо обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата -- кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), які працівник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після сплати податків. Рівень реальної заробітної плати залежить від: номінальної заробітної плати; рівня цін на предмети споживання та послуги (індексу вартості життя); -- податків, які сплачують працівники до бюджету держави і фондів соціального страхування.

Законодавство встановлює мінімальний розмір заробітної плати, який призначається за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

1. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №17. - Ст.121.

2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

3. Політична економія: Навч.посіб./ Г.А.Оганян, В.О.Паламарчук, А.П.Румянцев та ін.; За заг.ред. Г.А.Оганяна. - К.: МАУП, 2003. - 520 с.

4. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія (Політекономія, Мікроекономіка, Макроекономіка). Навч.пос.2-ге вид.перероб.та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 688 с.

5. Ульянова Л.П. Політекономія: питання і відповіді: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2003. - 184 с.

6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред..В.Д. Базилевича. - 6-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 719 с.

7. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред.. доктора економ.наук, проф..В.Г.Федоренка. - К.: Алерта, 2008. - 487 с.

8. Щетинін І.А. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 480 с.

9. Бюджетні установи: бухгалтерський облік, оподаткування та звітність. Навч.посібн./За ред..В.І.Лемішовського. - Львів: Бухгалтерський центр “Ажур”, 2009. - 912 с.

Основні форми і системи оплати праці

Додаток 2