Методи розрахунку внутрішнього валового продукту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи розрахунку ВВП

1. Методи розрахунку ВВП

Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (за витратами) і розподільчий метод (за доходами).

1. Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії. Це можна подати у вигляді формули:

де ВВ -- валовий випуск окремих галузей;

MB -- матеріальні витрати окремих галузей;

ПП -- продуктові податки;

С -- субсидії;

(ПП - С) -- чисті продуктові податки.

Ринкова вартість ВВП, розрахованого виробничим методом, пов'язана з обчисленням валового випуску (ВВ) і проміжного споживання (MB) товарів та послуг. Визначення цих елементів ВВП було розглянуто раніше.

Податки на продукти -- це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів і посад, що виробляються, продаються або імпортуються підприємствами-резидентами. До них відносять такі податки, як податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, податки на окремі види послуг (на послуги транспорту, зв'язку, страхування, рекламу, дозвілля, спортивні заходи та ін.), мито тощо.

Субсидії на продукти -- це субсидії, що надаються підприємствам-резидентам із державного бюджету з метою відшкодування постійних збитків, які виникають у зв'язку з тим, що продажна ціна на окремі види продукції складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт і імпорт та ін.

2. Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу:

де СВ -- споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;

ВІ -- валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;

ДЗ -- державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загальносуспільних потреб;

ЧЕ -- чистий експорт, тобто різниця між експортом та імпортом товарів та послуг (ЧЕ = Е -- Ім).

Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг складають кінцеве споживання товарів і послуг у країні. Воно охоплює витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги, а також витрати органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального і колективного (загальносуспільного) споживання.

Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (СВ) включають:

1) витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

2) споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату праці, подарунків тощо;

3) споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для особистого кінцевого споживання;

4) споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням аналогічних закупок нерезидентів на території даної країни.

Державні закупки (ДЗ) -- це витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних працівників і службовців, а також витрати, пов'язані із закупівлею товарів і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора економіки.

До державних закупок не входять видатки на трансфертні платежі. Урядові трансфертні платежі -- це державні виплати окремим особам, які не надаються в обмін на товари або послуги. Це допомога по безробіттю, пенсії, допомога престарілим і хворим. Вони призначені задовольняти певний вид потреб. Оскільки трансферти не призначені для закупівлі поточних товарів і послуг, вони не враховуються при розрахунку ВВП.

Валові інвестиції (ВІ) складаються із двох елементів:

де ЧІ -- чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та запасів;

А -- амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу.

Валові інвестиції --це не що інше, як валове нагромадження, яке включає чисте придбання (придбання за відрахуванням вибуття) одиницями-резидентами інвестиційних товарів і послуг, що вироблені в поточному році, але не спожиті в цьому році, тобто накопичені.

Валове нагромадження основного капіталу -- це вкладання інвестицій (коштів) в об'єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. Основний капітал -- це активи, як результат попереднього виробництва, які протягом довгого часу (більше року) використовуються у процесі виробництва товарів та послуг. Це будівлі та споруди; машини й устаткування; транспортні засоби; худоба племінна, молочна і робоча; сади, виноградники та інші насадження тощо.

Чисте придбання цінностей -- це нова категорія в СНР. Цінності -- це предмети, які придбані не для виробничих або споживчих цілей, а для збереження вартості, тобто це предмети, цінність яких з часом зростає. До них відносяться коштовні метали і каміння, ювелірні вироби, антикваріат, колекції та ін. (крім монетарного золота, а також золота і каміння, призначених для промислового використання). Раніше цінності враховувались у складі кінцевого споживання,

Експорт і імпорт товарів та послуг охоплює експортно-імпортні операції нашої країни з іншими країнами світу. Це насамперед вартість вивезених із країни або завезених у країну (перетинаючих державний кордон) товарів різного призначення, включаючи також товари, що надаються у порядку гуманітарної допомоги і як дари, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів та ін.

Експорт і імпорт послуг охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних послуг. У складі ВВП, як зазначалось раніше, знаходить відображення показник чистого експорту (ЧЕ) як різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.

3. Згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП -- це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП розподільчим методом використовують таку формулу:

де ЗП -- заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів;

ВКП -- валовий корпоративний прибуток; він розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НрП); ЗД -- змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП -- неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і імпорт;

С -- субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом; (НП - С) -- чисті неприбуткові податки.

Заробітна плата найманих працівників сплачується роботодавцями у грошовій і натуральній формах. Вона включає власне заробітну плату і відрахування на соціальне страхування. Заробітна плата охоплює всі види заробітків, у тому числі премії, доплати, надбавки, що нараховані у грошовій або натуральній формах незалежно від джерела фінансування, тобто за рахунок собівартості і прибутку, а також грошові суми, нараховані працівникам згідно з законодавством за невідроблений час (щорічні відпустки, святкові дні тощо). Заробітна плата враховується до відрахування податків та інших утримань, які здійснюються стосовно найманих працівників. Відрахування на соціальне страхування здійснюються роботодавцями, аби забезпечити найманим працівникам у майбутньому право на отримання соціальної допомоги.

Неприбуткові податки -- це обов'язкові платежі, що їх стягує держава з виробничих одиниць у зв'язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг або використанням факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства незалежно від наявності прибутку. Вони складаються із податків на продукти та інших податків на виробництво. Щодо податків на продукти, то про це було сказано раніше. Інші податки на виробництво пов'язані з використанням факторів виробництва (землі, основного капіталу, робочої сили), а також включають платежі за ліцензії і дозвіл на заняття якою-небудь виробничою діяльністю та ін. До цих податків не відноситься податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.

Субсидії -- це поточні платежі, які держава надає підприємствам у зв'язку з виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг або використанням факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної політики в країні. Субсидії складаються із субсидій на продукти та субсидій на виробництво і імпорт. Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії, які підприємства отримують від держави у зв'язку із використанням праці особливого контингенту (інвалідів, підлітків тощо), для стимулювання використання відповідних видів сировини, енергії тощо, для зменшення шкідливих викидів у атмосферу, обробки і використання відходів виробництва.

Валовий корпоративний прибуток -- це частка валової доданої вартості, що залишається у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і чистих неприбуткових податків.

Змішаний доход -- це доход, що отримують домашні господарства, індивідуальні підприємці від функціонування некорпорованих підприємств. До цих підприємств належать невеликі фермерські та особисті підсобні господарства, майстерні, ресторани, магазини, перукарні, що є власністю окремих сімей або осіб, у яких вони самі й працюють, а також інші види вільної професійної діяльності. Змішаний доход створюється факторами виробництва безпосередньо в процесі виробництва. Розподілити його на окремі елементи первинних доходів (заробітну плату, прибуток та ін.) та відокремити один від одного практично неможливо. Тому він дістав назву змішаного доходу.

Валовий корпоративний прибуток і змішаний доход визначаються на валовій основі, тобто до відрахування споживання основного капіталу (амортизації).

2. Інфляція: сутність, причини

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Інфляція -- це приріст цін викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Отже, інфляція передусім характеризує приріст цін в економіці. Вона вимірюється за допомогою індексу цін. Підвищення індексу цін у поточному році порівняно з попереднім указує на інфляцію, а зменшення індексу цін -- на дефляцію. Показником інфляції є темп інфляції.

Для обчислення темпу інфляції (ТІ) застосовують два методи.

Перший -- на основі індексу цін базового періоду. В цьому випадку інфляція показує відсоток приросту цін в аналізованому періоді (році) стосовно базового періоду (року):

внутрішній валовий продукт товар

де -- індекс цін аналізованого періоду (року);

100 -- індекс цін попереднього періоду (року).

Другий -- на основі індексу цін попереднього періоду. В цьому випадку інфляція показує відсоток приросту цін в аналізованому періоді (році) стосовно попереднього періоду (року):

де -- індекс цін аналізованого періоду (року);

-- індекс цін попереднього періоду (року).

Однією із закономірностей інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10%. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу. Певний час ціни можуть зростати повільними темпами, що не мас негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб'єктів. Але з часом темпи зростання цін збільшуються. Наслідки цього явища стають відчутними насамперед у монополізованих секторах економіки, де починають прискорено підвищувати ціни на товари у відповідь на зростання попиту. Покупці у зв'язку з цим зазнають певних втрат, а тому підвищують ціни на свої товари, включаючи і робочу силу. Поступово інфляція поширюється на всі сектори економіки.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження в суспільстві. Окремі групи економічних суб'єктів добиваються різкого підвищення цін, що змушує й інших посилювати свої економічні й соціальні вимоги. Тому зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важкопередбаченим і не піддається регулюванню. Інфляція виходить з-під контролю держави, різко впливаючи на всі сфери економіки та соціальне життя країни.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв'язків, набувають поширення бартерні операції, порушуються фінансовий та кредитний механізми, починають розвиватися стихійні процеси в економіці та ін.

У залежності від характеру кінцевих причин, які викликають інфляцію, слід розрізняти два її види: інфляцію попиту і інфляцію витрат.

Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції. Таке зростання сукупного попиту може бути викликане збільшенням пропозиції грошей, державних витрат, а також інвестиційних витрат та ін. Виробничий сектор не в змозі негайно відповісти на цей надлишковий попит зростанням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси вже повністю використані. Тому надлишковий попит призводить до підвищення цін на стабільний обсяг продукції.

Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції, тобто середніх витрат за даного обсягу виробництва. Це має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси -- сировину, паливо, енергоносії, або зростає номінальна заробітна плата, випереджаючи при цьому підвищення продуктивності праці Збільшення витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємств та обсяги виробництва продукції, які можуть бути запропоновані за існуючого рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричинює інфляцію витрат.

У залежності від можливості передбачити зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію.

Очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в економіці або заходами, запланованими державою. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь.

Неочікувана інфляція є результатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції.

Головною причиною інфляції, яка пов'язана зі спадом виробництва, є інерція очікувань на інфляційні процеси, насамперед очікування зростання цін на фактори виробництва, що збільшують витрати навіть при відносному скороченні грошової пропозиції з боку Національного банку.

Існують дві концепції щодо визначення періпопричин інфляції: структурна й монетарна. Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов наявності структурних «вузьких місць» в економіці, до яких вони відносять диспропорції суспільного відтворення, дефіцити державного бюджету, переміщення попиту, що супроводжується зростанням цін на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес, та ін. З точки зору прихильників цієї концепції, збільшення грошової маси лише дає змогу інфляції виявитися і стати комулятивним (зростаючим) процесом.

Монетариста розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, зумовлений «м'якою» грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Національного банку, зокрема щодо емісії грошей, валютного ринку та експортно-імпортних операцій тощо). Вони вважають структурні «вузькі місця» наслідком спотворених внутрішніх цін і валютних курсів, що, в свою чергу, викликане інфляційними процесами і спробами уряду стримати зростання цін у певних межах.

Щодо причин інфляції в країнах з перехідною економікою, то тут однією з них є ціновий механізм, який за відсутності або недосконалості ринкових структур неминуче призводить до дефіцитів, незбалансованості та порушення міжгалузевих пропорцій і пропорцій відтворення. В таких умовах зростання цін сприяє перерозподілу доходів із галузей споживчого комплексу на діяльність неефективних структур. Урбанізація та зростання доходів населення зумовлюють швидке збільшення попиту на продовольчі товари, які не задовольняються існуючими можливостями сільського господарства. Підвищення цін на продовольство неминуче призводить до компенсаційного збільшення грошових доходів, а далі --до зростання витрат і цін, тобто до виникнення й розвитку інфляції.

Однією з причин інфляції є також завищення офіційного валютного курсу національної грошової одиниці порівняно з ринковим курсом. Це заважає зростанню експорту, призводить де збільшення негативного сальдо платіжного балансу і до зниження реальних державних доходів.

Інфляція розвивається також унаслідок монополізації ринку (отримання надприбутку з боку монополій), неузгодженості між монетарною і фіскальною політикою, розширення податкової бази і підвищення податків, мілітаризації економіки, збільшення необгрунтованих привілеїв та пільг.

3. Напрямок в економічній науці, що грунтується на аналізі фактів, за якими формулюються принципи економічної поведінки є:

а) позитивним;

б) нормативним.

4. За наведеними даними розрахуйте

* обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП);

ВВП = ЗП+ВКП+ЗД+(НП-С),

де ЗП - заробітна плата,

ВКП - валовий корпоративний прибуток,

ВКП = ПКП+Д+НрП,

де ПКП - податок на корпоративний прибуток, Д - девіденти, НрП - нерозподілений прибуток;

ЗД - змішаний дохід,

ЗД = Р+Дв+В,

де Р - рента, Дв - дохід від власності, В - відсотки.

НП - неприбуткові податки,

С - субсидії.

Отже, ВВП = 40 + (8+6+5) + (2+3+6) + 12 = 82 млрд. гр. од.

* обсяг національного доходу;

НД = ВВП - А - НП,

де А - амортизація,

А = Валові інвестиції - Чисті інвестиції = 22 - 5 = 17 млрд. гр. од.

Отже, НД = 82 - 17 - 12 = 53 млрд. гр. од.

* обсяг ВВП на душу населення, якщо чисельність населення становить 20 млн. чол.

ВВП на душу населення становить:

82 млрд. гр. од./ 20 млн. чол. = 4100 гр.од.

5. Зазначте правильне твердження:

а) закрита економіка -- економічна система, яка пов'язана з іншими країнами світу механізмами експорту та імпорту;

б) крива сукупної пропозиції має від'ємний нахил;

в) кейнсіанська модель "сукупний попит -- сукупна пропозиція" використовується для аналізу короткострокових коливань в економіці;

г) цінові чинники сукупної пропозиції зміщують криву сукупної пропозиції праворуч або ліворуч.

6. Дані, наведені в таблиці, характеризують функцію споживання:

Y	50	66	82	98	114
C	40	52	64	76	88

Визначте рівноважний ВВП за умови, що інвестиції дорівнюють 8 млрд. гр. од.

Для визначення рівноважного ВВП оформимо нову таблицю:

Реальний ВВП	Споживання, С	Інвестиції, І	Сукупні видатки, С+І	Зміна у запасах	Тенденція виробництва
50	40	10	50	0	Рівновага
66	52	10	62	+4	зменшення
82	64	10	74	+8	зменшення
98	76	10	86	+12	зменшення
114	88	10	98	+16	зменшення

Отже, рівноважний ВВП Y = 50

7. Гранична схильність до заощадження MPS = 0,1. Чому дорівнює мультиплікатор податків?

Відомо, MPC + MPS = 1. Звідси MPC = 1 - 0,1 = 0,9.

А мультиплікатор податків обчислюється:

= -9

8. Економіка країни описується рівняннями: Y = C+I; C = 80+0,8Y; І = 20

Визначте рівноважний рівень ВВП.

Відомо, що Y = C + I.

Тоді Y = 80 + 0,8Y + 20; Y = 100 + 0,8Y; Y - 0,8Y = 100; 0,2Y = 100;

Y = 500.

9. До комерційного банку на депозитний рахунок надійшло 50 млн. гр. од. Норма банківських резервів дорівнює 10 %, а коефіцієнт готівки - 0,18

Скільки грошей створить банківська система?

Банківська система за даних умов може створити кредитних грошей обсягом:

МS = m*МB = *MB = (0,18+1)/(0,18+0,1)*50 = 210,7 млн. гр. од.

10. Рівень фактичного безробіття становить 8 %, природного - 6%. Фактичний ВВП становить 120 млрд гр. од

Розрахуйте втрати ВВП від циклічного безробіття, або втрати ВВП від недовикористання виробничих можливостей країни за законом Оукена (коефіцієнт Оукена дорівнює 2,5).

Обчислимо відставання фактичного ВВП від потенційного:

В = (РБф - РБп) *(-2,5) = (8% - 6%)*(-2,5) = -5%

Тоді обсяг потенційного ВВПп буде:

120 - ВВПп / ВВПп = -0,05; -0,05ВВПп + ВВПп = 120;

0,95ВВПп = 120; Звідси ВВПп = 126,3 млрд. гр. од.

А втрати ВВП від циклічного безробіття будуть:

120 - 126,3 = -6,3 млрд. гр. од.

11. Обсяг ВВП у країні в розрахунковому 1999 році становив 120 млрд. гр. од., у базовому 1998 році -- 100 млрд. гр. од. Розрахуйте коефіцієнт (темп) зростання для країни

Кзр = (ВВП1999 - ВВП1998 / ВВП1998)*100 = (120-100/100)*100 = 20%

12. На економічне зростання негативно впливають:

а) збільшення продуктивності праці;

б) освіта;

в) страйки;

г) технічний прогрес.

Використана література

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базидевича. - К.: Знання, 2004. - 851 с.

2. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Цент навчальної літератури, 2005. - 442 с.

3. Бурда М., Семенов В. Макроекономіка: Європ. Контекст / Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 682 с.

4. Радіонова І. Ф. Макроекономіка і економічна політика. Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. -- К.: Таксон, 1996. -- 256с.

5. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. посіб. для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: ЦУЛ, 2002. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru