У політичній економії логіка короткого виведення найпоширенішого визначення предмета цієї науки така: щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші блага й послуги. Все необхідне для їх виробництва вони беруть у природі. Щоб пристосувати багатства природи для задоволення своїх потреб, люди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво - процес дії людини на предмет і сили природи та пристосування їх для задоволення певних потреб.

Матеріальні блага люди виробляють не поодинці, а спільно. Людина живе і працює в суспільстві. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або дії людей на предмети і сили природи, вони вступають між собою у певні економічні зв'язки (відносини), зокрема з приводу кооперації, спеціалізації виробництва тощо. Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють і споживають їх. Відносини між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг у політичній економії називають виробничими відносинами. Тому найпоширеніше визначення предмета цієї науки таке:

Політична економія - наука, яка вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів та послуг.

Противники такого визначення заперечують передусім вживання поняття "виробничі відносини", не усвідомлюючи, що термін "виробничі" походить від поняття "виробництво", а "відносини" є синонімічним категорії "зв'язки".

Відмінність західної економічної теорії від політичної економії та їх основні функції. Економікс вивчає дії людей у різних сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні матеріальних благ), а політична економія - відносини між людьми в процесі праці (яка передбачає їхню дію).

Значніші розбіжності існують між цими науками при порівняльному аналізі інших визначень їх предметів. Так, політична економія є наукою про закони, які управляють виробництвом, обміном, розподілом та споживанням матеріальних благ у людському суспільстві. Ці закони об'єктивні, тобто не залежать від волі й свідомості людей. В економікс не заперечується, що предметом її дослідження можуть бути економічні закони, але вони розглядаються не як об'єктивні, а як закони імовірності. Цілковита відмінність існує між цими науками при переліку самих законів. Так, політична економія вивчає закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу, закон концентрації виробництва тощо. Економікс оперує насамперед такими законами, як закон рідкісності, закон спадного попиту, закон спадної дохідності, закон зменшення віддач та ін.

Надзвичайно поширеним в економікс є таке потрійне визначення предмета цієї науки: "Які товари та послуги виробляти, як виробляти і для кого". У цій тріаді викликає заперечення передусім другий аспект: як виробляти товари та послуги. Відповідь на це запитання повинна давати не економіка, а інші науки, зокрема технологія промисловості, а також певною мірою різні галузеві розділи економічної науки, скажімо, економіка будівництва, економіка сільського господарства тощо. Крім того, таке визначення предмета економікс (всі три аспекти) означає намагання авторів розкрити проблему не на рівні сутності, а тим паче глибинної внутрішньої сутності, а на рівні явища, зовнішніх, поверхових зв'язків. Водночас воно свідчить про значно більш прикладний характер економікс, яка узагальнює досягнення конкретних економічних дисциплін.

Виходячи із сказаного (зокрема намагаючись уникнути нечіткості формувань предмета економіки), можна дати загальне визначення предмета економічної науки.

Економіка - наука про виробничі відносини між людьми (або про їх дії) в процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

Водночас західна економічна наука акцентує увагу на вивченні діяльності окремих людей, суб'єктів, а політична економія - на відносинах між людьми в процесі такої діяльності.

Завдання кожної науки - розкривати сутність явищ і процесів, що вивчаються, та закони їх розвитку. Тому доцільно від наведеного найбільш загального визначення предмета економічної науки перейти до конкретнішого, глибшого. Справді, відносини між людьми в усіх сферах суспільного відтворення здійснюються на рівні як зовнішніх, випадкових, так і внутрішніх, глибинних, при-чинно-наслідкових зв'язків. Так, окремий товаровиробник може одного дня продати свій товар за одну ціну, другого - за іншу. Продаючи товар, він вступає у певні зв'язки з покупцями цього товару. З першого погляду (рівень зовнішніх, поверхових зв'язків) товаровиробнику здається, що ціна товару визначається лише попитом і пропозицією. У цьому випадку завдання економічної теорії полягає в тому, щоб з'ясувати, що є основою ціни, як на неї можуть впливати попит і пропозиція товарів та інші фактори. Це означає, що шукати правильну відповідь слід на рівні внутрішніх, глибинних, причинно-наслідкових, сталих зв'язків.

Якщо такий підхід застосовувати до всіх економічних явищ та процесів, то предметом економічної науки будуть не просто виробничі зв'язки й відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг (або дії людей у цих сферах), а економічні закони, що управляють цими процесами. Адже економічний закон - це і є внутрішньо необхідні, сталі, сутнісні (в тому числі причинно-наслідкові) зв'язки між різними економічними явищами та процесами.

Таким чином, основними відмінностями між політичною економією та економікс є:

1. Політична економія (значною мірою й сучасна економічна наука) більше уваги приділяє з'ясуванню сутності економічних законів, а економікс щодо деяких найбільш фундаментальних понять економічної науки перебуває на рівні поверхових, зовнішніх взаємозалежностей. Так, у центрі логічної системи економікс - категорія ціни, яка зумовлена не витратами суспільно необхідної праці, а корисністю речі (що, у свою чергу, визначається оцінкою споживачем корисності товару або послуги, точніше, корисністю останнього екземпляра, який задовольняє найбільш значущу (вагому) потребу). У політичній економії в центрі логічної системи - категорія вартості, яка визначається витратами суспільно необхідної праці й лежить в основі ціни товару.

2. Політична економія досліджує причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і процесами, а економікс лише констатує певні висновки й узагальнення, не ставлячи за мету дослідити їх причини. Такий підхід значною мірою відповідає вимогам позитивної економічної теорії, яка лише констатує факти, але не дає їх оцінки, а отже, робить зайвими низку фундаментальних економічних категорій (наприклад, економічна ефективність, соціальна ефективність, економічна політика тощо) і непотрібним з'ясування причин економічної кризи, соціальної диференціації суспільства. Основою такого підходу є застаріла позитивістська філософія, яка відкидає категорію причинності та заміняє її поняттям функціональної залежності. Вона вигідна інтересам економічно і політично пануючого класу.

3. Економікс порівняно з політичною економією значно більше уваги приділяє з'ясуванню відносин між людиною та речами (зокрема, ресурсами). Як відомо, виробничі відносини між людьми завжди пов'язані з речами, з привласненням матеріальних благ та послуг. У таких двоїстих відносинах відображаються певні сторони діалектичної взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Так, у процесі праці людина використовує верстати, машини, устаткування, сировину, отже, при цьому виявляється техніко-економічне відношення людини до речей. Економікс більшою мірою вивчає таке відношення, тобто те, як безпосередній виробник використовує техніку, економить сировину тощо. Вона більше оперує такими техніко-економічними показниками, як фондоозброєність, енергоозброєність праці, капіталомісткість та ін. Політична економія також приділяє увагу цим показникам, техніко-економічним відносинам, але значно меншу, ніж економікс. Крім того, по-різному тлумачиться зміст техніко-економічних відносин.

Отже, предметом економічної науки є не лише виробничі відносини, що входять до складу економічних відносин і є елементом економічної системи. Тому неправомірно ототожнювати економічні та виробничі відносини, з одного боку (оскільки це призводить до ототожнення економічної теорії та політичної економії), і виділяти у складі виробничих відносин техніко-економічні відносини (крім них деякі автори ще виділяють організаційно-економічні відносини) - з іншого (оскільки при цьому ототожнюється структура економічних і виробничих відносин).

4. Виходячи зі змісту понять "політична економія" та "економічна теорія", перша повинна значно менше уваги приділяти проблемам економічної політики. (а отже, промислової, наукової, структурної, бюджетної, кредитної, цінової та інших конкретних видів такої політики), оскільки це пов'язано з активною діяльністю держави. Про деякі інші відмінності між цими науками йтиметься в наступних темах.

Економікс визначальною сферою суспільного відтворення називає обмін (що у методології втілюється в міновій концепції), тоді як політична економія - сферу безпосереднього виробництва (а отже принцип примату виробництва.

Отже, економічна теорія є основою економічної політики, обґрунтуванням правильних дій суб'єктів господарювання у сфері практичної діяльності. Ця функція економічної теорії найповніше виявляється з поділом її на нормативну (тобто таку, що не лише пояснює економічні явища і процеси, а й сприяє виробленню економічної політики, конкретних рекомендацій уряду та іншим суб'єктам господарювання) і позитивну, яка зазначалася вище.

3. Обґрунтування системного визначення предмета економічної теорії