Типові заходи зниження інвестиційного ризику за проектом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типові заходи зниження інвестиційного ризику за проектом

Типові заходи зниження інвестиційного ризику за проектом

Всебічний аналіз фінансового стану суб'єкта інвестиційної діяльності та очікуваних проектних ризиків являє собою обов'язкову умову прийняття рішень щодо інвестування.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється система заходів протидії ризикам:

- розподіл ризику між учасниками проекту;

- заставні операції та гарантування;

- страхування (хеджування);

- лімітування;

- еккаутинг та інші форми захисту.

Розподіл ризику між учасниками проекту -- це такий захист, який дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту.

Заставні операції та гарантування використовуються у випадку залучення кредитних коштів для фінансування інвестиційного проекту.

Позички під заставу -- це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава -- це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у володіння кредитора, то тепер вони, як правило, залишаються у використанні позичальника, а кредитору відповідно до контракту переходять права володіння (цессія).

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у випадку відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі ж самі, як і до застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

* обмежена або необмежена, тобто та. що гарантує всю заборгованість або тільки її частку;

* забезпечена або незабезпечена, тобто з заставою або без неї,

* фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними або корпоративними активами.

Кредитори звичайно прагнуть отримати необмежену та забезпечену гарантію, внаслідок чого мають перевіряти її. При оцінці фінансового стану гаранта слід враховувати, що гарантія як умовне зобов'язання являє собою позабалансовий фінансовий інструмент. Тому перевіряти необхідно як балансові, так і позабалансові операції гаранта.

Особливу відповідальність несе банк, який виступає в ролі гаранта, оскільки гарантії, які ним видаються, забезпечуються не власними ресурсами, а коштами акціонерів або вкладників.

Найвагомішим заходом щодо захисту інвестицій є їх страхування. Інвестиції, особливо довгострокові, зазнають різного роду ризиків, причому з багатьма невідомими небезпеками, які чекають на інвестора. Саме тому, вкладення капіталу на тривалий строк завжди обґрунтовується оціночними розрахунками будь-яких ризиків і обов'язково страхується та перестраховується.

В Україні згідно з законом "Про страхування" Кабінетом Міністрів розроблено "Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками" .

Це Положення регулює порядок здійснення діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами). Відповідно до цього Положення страховий посередник (крім громадян, що знаходяться з страхувальником у трудових відносинах) виконує два види підприємницької діяльності -- агентську та брокерську.

Агентська страхова діяльність -- це діяльність від імені та за дорученням одного або декількох страхувальників (страхових компаній) з рекламування, консультування, пропонування страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладанням та виконанням договорів із страховою компанією. Ця діяльність здійснюється на підставі договорів про надання страхових агентських послуг (агентська угода).

Брокерська страхова діяльність -- це професійна підприємницька діяльність на користь страхувальника (цедента), метою якої є визначення потреб останнього у страхових послугах та підготовці договорів страхування. Страховий брокер здійснює свою діяльність на підставі договору про надання страхових брокерських послуг (брокерська угода). Страховий брокер може укладати угоди на користь одного страхувальника в розмірі не більше ніж 35% від загальної суми платежів, за всіма угодами, що він здійснює впродовж року.

В останні роки страхування інвестицій дедалі більше стає не тільки засобом охорони вкладень від руйнівних стихійних лих, але й засобом захисту від несприятливих змін економічної кон'юнктури. За цих умов інвестор зобов'язаний відволікати частину власних коштів на укладення договорів страхування з самого початку інвестиційного процесу з метою захисту себе у майбутньому від ризику втрати більшої частки коштів або всього внеску.

Розмір страхового відшкодування встановлюється як різниця між страховою сумою та реальними результатами інвестиційної діяльності. Мета страхування полягає у захисті страхувальника (інвестора) від можливих збитків в інвестиційній діяльності або втрат інвестицій, саме тому угода страхування, як правило, укладається на строк, відповідний періоду окупності інвестованого капіталу. Особливості страхування інвестиційних проектів висувають додаткові вимоги при укладанні договорів:

* наявність у страхувальника договору (ліцензії чи патенту) на здійснення певного виду діяльності;

* обов'язковий додаток до заяви інвестора про страхування інформації, яка дозволяє судити про міру ризику інвестування у кожному конкретному випадку (умови інвестиційної діяльності, надійність її суб'єктів, очікувані доходи, видатки та інше).

Інвестор повинен знати, що страхова компанія може самостійно встановлювати та переглядати перелік ризиків, що підлягають страхуванню.

Специфіка страхування інвестицій полягає в тому, що відшкодування завданої шкоди здійснюється переважно по закінченні строку страхування з врахуванням реальних результатів інвестиційної діяльності, тому при визначенні строку дій угоди страхування необхідно враховувати наявний вітчизняний досвід, наукові та практичні рекомендації, важливі дані про окупність витрат за окремим інвестиційним проектом, як вітчизняним, так і зарубіжним.

Вказівка у договорі про строк компенсації збитків при страхуванні інвестиційної діяльності дає можливість накопичувати страхові внески, формувати резерви майбутніх виплат. Страхова компенсація може бути виплачена і до закінчення строку дії договору страхування, якщо внаслідок будь-якої події (наприклад, стихійного лиха) стає наявним неминучий крах інвестиційного проекту.

Розмір страхової суми як верхня межа відповідальності згідно з договором встановлюється на підставі заяви інвестора (страхувальника) при згоді страхової компанії за двома можливими варіантами. Один з варіантів встановлює страхову суму у межах вкладень страхувальника в інвестиційний проект, інший -- в страхову суму включає як видатки інвестора, так і очікуваний прибуток. Від методу визначення страхової суми залежить сутність страхування. В першому випадку відшкодуванню підлягають виграти страхувальника, тобто безпосередньо інвестиції. У другому випадку поряд з видатками відшкодовується прибуток, тобто має місце так зване страхування інвестиційного доходу.

При визначенні строку страхового договору страхувальник (інвестор) прагне скоротити термін страхування, оскільки він зацікавлений у прискоренні інвестиційної діяльності. Між тим, скорочення строку дії договору підвищує ризик невиправданих втрат для страхової компанії. Збільшення строку страхового договору підвищує реальність окупності проекту, знижує ймовірність збитків, що підлягають страховому відшкодуванню (за інших рівних умов).

Сукупність заходів з страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та процентів називається хеджуванням. Сутність хеджування заключається в регулярному продажу валюти на строк чи обмін процентів за валютами, в яких здійснюються інвестиції; продажі продукції проекту на товарній біржі з майбутньою поставкою за фіксованою ціною. При хеджуванні використовуються загальновідомі фінансові інструменти: опціони, ф'ючерси, валютні та процентні свопи, кепси та колларси. У зв'язку з тим, що в Україні механізмів обігу таких фінансових інструментів майже не існує, то у вітчизняній інвестиційній діяльності вони не використовуються.

Існує ще один засіб зниження ризиків -- лімітування об'єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продаж тощо. Інвестор, як правило, обмежує розміри вкладень при капіталізації інвестицій, перешкоджаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конструкцій, обладнання. Фінансування, як правило, здійснюється поступово -- траншами, тобто ризику підлягають окремі грошові потоки, а не весь обсяг інвестицій. Банки, в свою чергу, з метою зниження міри ризику лімітують розміри позик, застосовують овердрафт, кредитні лінії, відновлю вальні кредити, кредитують клієнтів у режимі "стенд-бай" тощо.

Для отримання додаткової інформації про об'єкт інвестування за кордоном використовують послуги еккаутингових компаній. Ці фірми займаються збиранням, обробкою, аналізом та формуванням різних видів бізнес-інформації: відомостей про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів по бізнесу, перспективи розвитку конкурентів тощо. Звичайно ці відомості надаються у вигляді бізнес-довідок. Великі еккаутингові фірми розробляють типові довідки бізнес-інформації та за бажанням замовника дають більш детальну інформацію, отриману шляхом поглибленого аналізу. Еккаутинг часто сполучається з аудитом та являє собою важливий захід зниження міри інвестиційного ризику.

Аналіз зовнішніх умов реалізації проекту

інвестиційний ризик прибутковість страховий

Основні зовнішні умови реалізації проекту визначають на основі прогнозування параметрів макроекономічного стану економіки на період реалізації проекту:

* очікуваний рівень фінансової стабільності;

* стан валютного ринку; достатність міжнародних резервів національного банку для підтримки стабільності національної валюти ринковими засобами;

* стан платіжного балансу країни;

* збалансованість державної бюджетної політики, стан і графік виплат за державними борговими зобов'язаннями;

* параметри монетарної політики; схеми здійснення грошової емісії і їх вплив на економіку;

* податкова система (рівні ставок оподаткування, прозорість бухгалтерського обліку, прогнозованість змін у системі оподаткування);

* стан банківської системи, її надійність і здатність до кредитування інвестиційних проектів;

* стан фінансового ринку й ціна кредитних ресурсів;

* середньо-ринкова прибутковість і ризикованість фінансових інструментів;

* загальна збалансованість пропорцій бюджетної системи, монетарної політики, платіжного балансу країни;

* наявність і темпи економічного розвитку у країні;

* темпи й рівень споживання; пропорції, що склалися між споживанням і нагромадженням, їх прогнозована динаміка;

* прогнози ділової активності на наступний період. Інвестиційний проект орієнтований на перспективу.

Для того щоб скласти реалістичний проект, потрібно спрогнозувати середовище, в якому розвиватиметься проект. Такий прогноз можна робити за наведеним переліком основних характеристик макроекономічного середовища проекту.

Кожний із зазначених аспектів зовнішніх умов може змінювати економічний розвиток у країні, впливати на проект і відповідно формувати його.

При розробці чи оцінюванні проекту важливо спрогнозувати фінансову стійкість економіки і її основні характеристики: зміну внутрішніх цін (рівень інфляції) і валютного курсу національної грошової одиниці (рівень девальвації).

Прогнозований економічний розвиток у країні на період реалізації проекту формує економічне тло, на якому реалізовуватиметься проект. Загальна для економіки тенденція розвитку дає потенційну впевненість у тому, що проект розвиватиметься за умов зростання попиту, в тому числі й на продукцію проекту. Окремі помилки проекту можуть бути із запасом компенсовані зростаючим рівнем попиту на його продукцію. Прогнозований загальноекономічний спад у країні підвищує загальноекономічний ризик проекту.

Завдяки збалансованій державній бюджетній і грошово-кредитній політиці для проекту буде створено сприятливе зовнішнє середовище.

До зовнішніх умов проекту належать також галузеві та регіональні сфери проекту, наявна інженерна, транспортна інфраструктура місця реалізації проекту, необхідні трудові та природні ресурси, екологічні умови тощо. Важливою є також наявність суміжних підприємств чи виробництв, що можуть бути використані у проекті як постачальники продукції чи послуг, споживачі, посередники, консультанти тощо.

У проектній документації прогноз зовнішніх умов може не виокремлюватись у спеціальний розділ. Проте окремі його частини враховують при обґрунтуванні якісних і кількісних параметрів проекту, а також при виборі методів розрахунку ефективності й обґрунтування проекту.

Прогноз зовнішніх умов проекту охоплює такі аспекти:

* оцінку рівня ризику і врахування його у критерії прибутковості проекту;

* урахування можливих змін цін при формуванні грошових потоків за проектом;

* вибір відповідної норми приведення грошових потоків за проектом;

* вибір кількісного рівня критеріїв для оцінки прибутковості проекту;

* урахування рівня ціни за використання позиченого капіталу інвестора;

* альтернативні варіанти використання капіталу.

Можна вважати, що в цих аспектах проект безпосередньо стикається із зовнішнім середовищем і має бути узгоджений з ним щодо параметрів. Це один із стратегічно важливих інституціональних параметрів проекту.

Задача 1

Виберіть менш ризикований проект, якщо проведені розрахунки дали три вірогідних варіанти сумарного приведеного прибутку за проектами.

Менш ризикованим проектом буде проект А, оскільки прогнозу прибутку за проектом за трьома варіантами постійно зростає. Якщо порівнювати 1 і 2 варіанти, то прогноз прибутку за 2 варіантом зріс на 10 тис. грн. Якщо порівнювати 2 і 3 варіанти, то прогноз прибутку за 3 варіантом зріс на 6 тис. грн.

Щодо проекту Б, то, якщо порівнювати 1 і 2 варіанти, то прогноз прибутку за 2 варіантом зріс на 17 тис. грн. Якщо порівнювати 2 і 3 варіанти, то прогноз прибутку за 3 варіантом впав на 11 тис. грн. Отже, цей проект є ризиковим.

Задача 2

Визначте внутрішню норму прибутковості проекту і порівняйте з очікуваною інвестором дохідністю інвестицій на рівні 40 %. Зробіть висновок щодо доцільності реалізації проекту.

Відомо, що внутрішня норма дохідності проекту визначається за формулою:

Спочатку визначимо значення NPV та NPV за допомогою таких розрахунків

Тепер визначимо IRR

IRR = 30 - 83,5: ((-83,5)-(-109,5) х (40-30)= 30 - 0,320 = 29,68%

Отже, 29,68 - це верхня межа процентної ставки, за якої фірма може окупити вкладені кошти у проект

Задача 3

Визначте сумарний приведений прибуток за проектом за ставки дисконтування - 20 %, якщо проект розраховано на три роки і прогноз прибутку відповідно рокам становить: 10 тис. грн, 20 тис. грн, 30 тис. грн.

Проект забезпечить приведений дохід:

За 1-ий рік = 8,33 тис.грн

За 2-ий рік = 13,89 тис.грн

За 3-ий рік = 17,36 тис.грн

Тоді сумарний приведений прибуток за проектом буде:

8,33 + 13,89 + 17,36 = 39,58 тис. грн.

Задача 4

Виберіть кращий проект за показником чистої приведеної вартості.

Спочатку розрахуємо NPV для проекту А:

NPV = (-180) + = (-180) + 59,17 + 43,37 + 46,05 + 42,85 = 11,44 тис. грн.

Тепер визначимо NPV для проекту Б:

NPV = (-360) + = (-360) + 130,43 + 121,0 + 118,84 = 10,27 тис. грн

Отже, проект А є більш прибутковим.

Література

1. Грачева М. В. Анализ проектных рисков: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999.

2. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. - М.: Финансы и статистика, 1998. -144с.

3. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. -- К: Лібра, 2002. - 472 с.

4. Титаренко Н.О., Підручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 160с.

5. Цигилик І.І., Кропельницька СО., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 160 с

6. Федоренко В. Г., ГойкоА. Ф. Інвестознавство: Підручник І За наук, ред. В. Г. Федоренка. -- К.: МАУП, 2000.

7. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність: Метод, посіб. -- К.: МАУП, 1998.

8. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. -- К.: МАУП, 2002. -- 128 с: іл. -- Бібліогр.: с 125.

Размещено на Allbest.ru