Підприємство на ринку монополістичної конкуренції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємство на ринку монополістичної конкуренції

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основи теорії монопольної конкуренції

1.1 Монополістична конкуренція: поняття і поширення

1.2 Визначення ціни та обсягу виробництва

Розділ 2. Підприємство на ринку монополістичної конкуренції

2.1 Монополістична конкуренція та зниження економічної ефективності

2.2 Нецінова конкуренція

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Досконала та недосконала конкуренція є антиподами ринкових структур, їх теоретичні положення базувались на припущенні крайностей, яких практично не існує в природі. Більш поширеними в реальній дійсності є ринкові структури, які займають проміжне положення, поєднуючи в собі окремі риси як досконалої конкуренції, так і монополії. Однією із таких ринкових структур є монополістична конкуренція, у якій переважають риси досконалої конкуренції і мають місце окремі елементи, характерні для чистої монополії. Тут кожний виробник має певну ринкову владу, але вона є не абсолютною.

На більшості реальних ринків продукція конкуруючих підприємств дещо відрізняється між собою, тобто вона не повністю взаємозамінна або ж є диференційованою. Таке ринкове середовище прийнято називати монополістичною конкуренцією. Тут кожний виробник має монополію на свою продукцію ( Мак Дональдс на гамбургери Біг Мак; Будвейзер, Рогань на пиво; Херт, Лі та інші на костюми і т.п.).

Підприємства на ринку монополістичної конкуренції мають більш різноманітний набір стратегій, ніж на ринку досконалої конкуренції: цінової конкуренції, диференціації продукції на підставі технічних характеристик, якості, послуг, стимулювання збуту. Отже, виробник на ринку монополістичної конкуренції може як переміщатися по кривій попиту, так і зміщувати криву попиту на свою продукцію. Цінова конкуренція призводить до переміщення по кривій попиту, а диференціація - до зміщення самої кривої попиту.

Теорія монополістичної конкуренції була розроблена в 30-х роках минулого сторіччя англійським економістом Дж. Робінсоном і американським вченим Е. Чемберліном.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Поведінка підприємства на ринку монополістичної конкуренції».

Об'єкт дослідження - ринок монополістичної конкуренції.

Предмет дослідження - поведінка підприємства на ринку монополістичної конкуренції.

Мета дослідження - розглянути особливості ринку монополістичної конкуренції, а також поведінку підприємства на ринку монополістичної конкуренції.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні основи монополістичної конкуренції;

2) визначити і проаналізувати природу та поширеність монополістичної конкуренції;

3) дослідити і дати оцінку поведінки фірм, що здійснюють монополістичну конкуренцію, у сфері цін та обсягів виробництва;

4) пояснити і визначити роль нецінової конкуренції, тобто конкуренції, що базується на якості товару та рекламуванні, у галузях з монополістичною конкуренцією.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Основи теорії монополістичної конкуренції

1.1 Монополістична конкуренція: поняття і поширення

Визначальними рисами монополістичної конкуренції є:

1) відносно велика кількість продавав;

2) диференціація продукту;

3) легке входження у галузь та легкий вихід із галузі.

Перша і третя риси забезпечують "конкурентний" характер монополістичної конкуренції; друга риса надає їй "монопольної" природи.

Монополістична конкуренція не передбачає сотень або тисяч фірм, як чиста конкуренція, а тільки достатньо велику їх кількість -- скажімо, 25, 35, 60 чи 70.

Додаткові витрати, пов'язані з диференціацією продукції, створенням іміджу (марки), широка рекламна компанія підприємства потребують більших витрат при вході на цей ринок порівняно з ринком досконалої конкуренції.

Декілька характерних ознак монополістичної конкуренції зумовлені наявністю відносно великої кількості продавців.

1. Невелика частка ринку. Кожна фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку, тому фірми мають обмежений контроль над-ринковою ціною.

2. Відсутність змов. Відносно велика кількість фірм гарантує, що змова -- погоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення ціни -- майже неможлива.

3. Незалежність дій. За великої кількості фірм у галузі нема відчуття їх взаємозалежності; кожна фірма визначає свою політику, не зважаючи на можливу реакцію конкурентів. Це дуже розсудливий спосіб дій фірми на ринку, де є велика кількість суперників. Наприклад, збільшення продажу на 10-15%, якого може домогтися фірма X зниженням цін, настільки слабо пошириться на її 20, 40 чи 60 конкурентів, що практично цей вплив буде непомітним. Реакцією конкурентів можна знехтувати, бо вплив дій однієї фірми на кожного з її численних суперників настільки незначний, що у цих конкурентів немає підстав для реакції на дії фірми.

На відміну від чистої конкуренції, однією із основних ознак монополістичної конкуренції є диференціація продукту. Фірми за умов чистої конкуренції виробляють стандартизований, або однорідний, продукт; виробники за умов монополістичної конкуренції випускають різновиди одного і того ж продукту.

Внаслідок диференціації продукту економічне суперництво зазвичай набуває форми нецінової конкуренції -- конкуренції у сфері якості продукту, обслуговування споживачів, місцезнаходження продавця, доступності і реклами.

Проаналізуймо згадані аспекти нецінової конкуренції.

1. Якість продукту. Диференціація продукту може виявлятися у фізичних або якісних відмінностях самих виробів. "Реальні" відмінності функціональних характеристик, матеріалів, дизайну та якості виготовлення -- життєво важливі напрями диференціації продукту. Персональні комп'ютери, наприклад, відрізняються за потужністю, програмним забезпеченням, графічними можливостями і тим, наскільки вони "орієнтовані" на споживача. Є багато підручників з основ економіки, які відрізняються за змістом, викладом матеріалу, доступністю, методичними порадами, графіками та художнім оформленням. У будь-якому місті є, принаймні, декілька магазинів, де продають чоловічий та жіночий одяг, який істотно відрізняється за стилем, використаними тканинами та якістю виготовлення. Одна із мережі їдалень швидкого обслуговування може використовувати пісне м'ясо для гамбургерів, а її конкурент наголошуватиме саме на соковитості своїх гамбургерів.

На перший погляд може видаватися, що кредитні картки є однорідними "продуктами", які відрізняються лише за річною платою і процентною ставкою. Проте це не так. Деякі з карток забезпечують знижки при купівлі продуктів, інші пропонують безплатні перельоти на певні відстані, ще інші мають тривалішу гарантію при купівлі товарів на виплат, ніж конкуренти.

2. Послуги. Послуги та умови, що супроводжують продаж товару, є формами диференціації продукту. Одна бакалійна крамниця може надавати особливого значення якості обслуговування покупців. її працівники запакують вам товари і віднесуть їх до вашого автомобіля. Великий роздрібний магазин може не надавати таких послуг, але пропонує нижчі ціни. "Одноденній" чистці одягу можуть віддати перевагу перед аналогічною за якістю чисткою, яка проте триває три дні. "Громадська думка" про магазин, ввічливість та послужливість продавців, репутація фірми щодо обслуговування або обміну своїх товарів і наявність кредиту -- все це напрями диференціації продукту, пов'язані з послугами.

3. Місцезнаходження. Продукти можуть диференціюватися за місцем їх продажу та доступністю. Маленькі бакалійні крамнички або продовольчі магазини самообслуговування успішно конкурують з великими супермаркетами, хоча вони мають обмежений вибір продуктів і вищі ціни. Споживачів приваблює їх місцезнаходження -- близько до будинку або у ділових кварталах, а також цілодобове обслуговування. На заправній станції біля важливої автостради можуть продавати бензин за вищою ціною, ніж на станції у місті, за 2-3 милі від автомагістралі.

4. Реклама та упаковка. Диференціація продукту може також виникати з уявних відмінностей, створених за допомогою реклами, використання торгових знаків і торгових марок та упаковки. Хоча є багато медикаментів з властивостями, подібними до аспірину, створення сприятливих умов для продажу і реклама можуть переконати потенційних покупців, що байєр чи анацин є ліпшими і вартують вищої ціни, ніж їх відоміший замінник. Популярне ім'я, пов'язане з джинсами чи парфумами, може підняти ці вироби в очах покупців. Багато споживачів вважає, що зубна паста в аерозольному балончику є ліпшою за таку саму пасту в звичайному тюбику. Для приваблення нових покупців використовують пакувальні матеріали таких кольорів, що "тішать" око покупця, або написи на кшталт "надчисті напої" тощо.

Одним із наслідків диференціації продукту є те, що, незважаючи на відносно велику кількість фірм, виробники за умов монополістичної конкуренції мають деякий контроль над цінами на свої продукти. Споживачі надають перевагу продукції певних продавців і у певних межах платитимуть більше, щоб задовольнити свої вподобання. Продавці і покупці не пов'язані випадком, як на чисто конкурентному ринку.

Вступити у галузь з монополістичною конкуренцією відносно легко. Той факт, що в умовах монополістичної конкуренції виробники зазвичай є невеликими за розмірами фірмами і в абсолютному, і у відносному виразі, передбачає незначний позитивний ефект масштабу та невеликий обсяг потрібного капіталу. Однак у монополістичній, порівняно з чистою конкуренцією, можуть з'явитися додаткові фінансові перешкоди, зумовлені потребою запропонувати продукт, що відрізняється від продукту конкурентів, і необхідністю рекламувати його. Деякі з фірм-конкурентів можуть володіти патентами на свої продукти й авторськими правами на свої фабричні клейма і торгові знаки, що ускладнює конкуренцію та вимагає додаткових витрат.

1.2 Визначення ціни та обсягу виробництва

Проаналізуймо поведінку фірми щодо, визначення ціни та обсягу виробництва за умов монополістичної конкуренції. Припустімо спочатку, що фірми у галузі виробляють певні продукти і стимулюють продаж певного їх обсягу. Згодом побачимо, як зміна продукту і реклама видозмінюють наш аналіз.

Розглянемо графіку 1 (ключовий графік). Основна особливість цього графіка, яка відрізняє його від випадків чистої конкуренції та чистої монополії, полягає в еластичності кривої попиту, або продажу, окремої фірми. Крива попиту, з якою зустрічається продавець за умов монополістичної конкуренції, є високоеластичною, але не повністю еластичною. Вона значно еластичніша за криву попиту чистого монополіста, позаяк продавець за умов монополістичної конкуренції має багато суперників, які виробляють товари -- близькі замінники. Чистий монополіст взагалі не має конкурентів. Все ж з двох причин крива продажу продавця за монополістичної конкуренції не є повністю еластичною як у виробника за умов чистої конкуренції. По-перше, фірма за умов монополістичної конкуренції має менше суперників, і, по-друге, продукти цих конкурентів є близькими, але недосконалими, замінниками.

Рис. 1. Фірма за монополістичної конкуренції отримує нормальний прибуток

Економічні прибутки показані на частині а) графіка, спонукати муть нові фірми до входження у галузь; у результаті ці прибутки зникнуть. Збитки, показані на частині б) графіка, призведуть до виходу фірми з галузі, який триватиме доти, доки не будуть відновлені нормальні прибутки. На частині в) графіка зображено рівноважне становище фірми у довгостроковому періоді, коли ціна саме покриває витрати на одиницю продукції за обсягу виробництва, для якого MR=MC

Точний ступінь еластичності кривої попиту фірми за умов монополістичної конкуренції залежатиме від конкретної кількості конкурентів і ступеня диференціації продукту. Чим більша кількість конкурентів і слабша диференціація продукту, тим більшою буде еластичність кривої попиту кожного продавця, тобто монополістична конкуренція наближатиметься до чистої конкуренції.

Фірма максимізуватиме свої прибутки або мінімізуватиме збити у короткостроковому періоді, виробляючи такий обсяг продукції, що відповідає точці перетину кривих граничних витрат і граничного виторгу. Наша фірма з графіка 1а виробляє обсяг продукції Q, призначає ціну Р і отримує економічний прибуток. Проте може скластися менш сприятлива ситуація з витратами і попитом, за якої фірма в умовах монополістичної конкуренції зазнаватиме збитків у короткостроковому періоді. Цю ситуацію показано на графіку 1б. У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може або отримувати економічні прибутки, або зазнавати збитків.

У довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції фірма отримуватиме тільки нормальний прибуток або, іншими словами, досягає самоокупності.

У разі отримання економічних прибутків у короткостроковому періоді (графік 1а), ці прибутки приваблюватимуть нових конкурентів, бо у галузь легко увійти. З входженням у галузь нових фірм крива попиту, з якою стикається типова фірма, опуститься (переміститься вліво) і стане еластичнішою. Чому? Тому що кожна фірма тепер володіє меншою часткою загального попиту і стикається з більшою кількістю продуктів -- близьких замінників. Це призводить до зникнення економічних прибутків. Коли крива попиту дотична до кривої середніх загальних витрат за обсягу виробництва, що максимізує прибуток (графік 1в), фірма покриває свої витрати (отримує нормальний прибуток). Обсяг продукції Q для фірми -- рівноважний обсяг виробництва. Як видно з графіка 1в, будь-яке відхилення від цього обсягу виробництва спричинить середні загальні витрати, які перевищують ціну продукту і, отже, призведуть фірму до збитків. До того ж, у ході конкуренції економічні прибутки усуваються, і зникають стимули для входження у галузь нових фірм.

Якщо у короткостроковому періоді галузь зазнає збитків, -- як показано на графіку 1б, -- то деякі фірми залишають галузь у довгостроковому періоді. Зіткнувшись з меншою кількістю товарів-замінників і більшою часткою сукупного попиту, що на них припадає, фірми, які вижили, виявлять, що збитки зменшуються і поступово поступаються місцем нормальним прибуткам.

У довгостроковому періоді окрема фірма в моделі монополістичної конкуренції є беззбитковою, тобто отримує тільки нормальний прибуток. Проте в дійсності результат діяльності малих фірм, що володіють деякою монопольною владою, але і зустрічаються з конкуренцією, може не завжди бути саме таким. Заслуговують на увагу три можливі ускладнення.

1. Деякі фірми можуть випускати такі високодиференційовані продукти, що конкурентам важко їх відтворити навіть упродовж тривалого часу. Наприклад, бензозаправна станція може розміщуватися на єдиному доступному місці біля найважливішого перехрестя міста. Або ж фірма може володіти патентом, що дає їй незначну, але більш чи менш довгочасну перевагу над конкурентами. Такі фірми є, по суті, монополістами, і можуть отримувати невеликі економічні прибутки навіть у довгостроковому періоді.

2. Слід пам'ятати, що входження у галузь не є завжди безперешкодним. Внаслідок диференціації продукту, ймовірно, вищими будуть фінансові бар'єри на шляху входження фірми у галузь. Це забезпечує існування монопольної влади і деяких економічних прибутків навіть у довгостроковому періоді.

3. Остання обставина стосується протилежної ситуації, коли у довгостроковому періоді фірма отримує нижчі за нормальні прибутки, тобто зазнає збитків. Наприклад, власники невдало розміщеної їдальні постійно отримують дохід нижчий, ніж він міг би бути, якби ці люди зайнялись іншим, прибутковішим, бізнесом. Проте вони не можуть залишити цей вид діяльності, бо для них -- це спосіб життя. Цирульник на околиці міста ледве зводить кінці з кінцями, але стрижка -- "саме те, чим він хоче займатися". Проте, незважаючи на все щойно сказане, рівновага, що забезпечує привласнення нормальних прибутків у довгостроковому періоді (графік 1в), є прийнятним відображенням дійсності.

Розділ 2. Підприємство на ринку монополістичної конкуренції

2.1 Монополістична конкуренція та зниження економічної ефективності

Відомо, що економічна ефективність передбачає потрійну рівність -- ціни, граничних витрат і середніх загальних витрат. Коли ціна дорівнює граничним витратам, досягнуто розподільної ефективності -- на виробництво продукту виділяється потрібна кількість ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми загальними витратами забезпечує виробничу, ефективність, тобто використання найефективніших (найменш затратних) технологій. Досягнення виробничої ефективності означає, що споживачі отримають найбільший обсяг продукції і за найнижчими цінами, що можливі за наявних витрат.

На ринках з монополістичною конкуренцією наявні надлишкові виробничі потужності, і не реалізується ні розподільна, ані виробнича ефективність. Аналіз графіка 2, на якому відтворено у збільшеному вигляді частину графіка 1в і додано нові деталі, показує, що елемент монополізму за умов монополістичної конкуренції спричиняє певне недовикористання ресурсів. У точці довгострокової рівноваги ціна (р) перевищує граничні витрати (т), а це вказує на те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні продукти, які можна було б виробити за допомогою цих ресурсів.

Більше того, графік 2 показує, що, на відміну від фірм, які діють за умов чистої конкуренції, фірми в умовах монополістичної конкуренції мають надлишкові виробничі потужності. Це означає, що вони виробляють дещо менший від найефективнішого (за найнижчих витрат) обсяг продукції. За цих умов виробництво супроводжується витратами на одиницю продукції (р) вищими, ніж мінімальні досяжні (а). Це відповідно означає дещо вищу ціну (р), ніж було б у випадку чистої конкуренції (а). Споживачі не користають з найбільшого обсягу виробництва і найнижчої ціни, які досягаються за найнижчих витрат. Справді, за умов монополістичної конкуренції фірми у довгостроковому періоді повинні призначати ціну, вищу за конкурентну, щоб отримувати нормальні прибутки.

Рис. 2. Втрати від монополістичної конкуренції

У стані довгострокової рівноваги фірма за умов монополістичної конкуренції не досягає ні розподільної ефективності, ні виробничої ефективності. Недостатнє надання ресурсів зумовлене тим, ідо ціна товару р перевищує граничні витрати т. Виробнича ефективність не досягається, бо виробництво відбувається там, де середні загальні витрати р перевищують мінімальні можливі середні загальні витрати а.

З іншого боку, якби кожна фірма могла виробляти оптимальний обсяг продукції, то менша кількість фірм могла б виробляти такий самий обсяг продукції, і продукт продавали б споживачам за нижчою ціною. Галузі з монополістичною конкуренцією нерідко переповнені фірмами, кожна з яких неповністю використовує свої виробничі потужності. Типовими прикладами цього є багато видів роздрібного продажу, коли, наприклад, тридцять чи сорок бензозаправних станцій функціонують не на повну потужність у місті середніх розмірів. Монополістична конкуренція призводить до недовикористання виробничих потужностей, внаслідок чого споживачі змушені купувати продукти за цінами, що перевищують конкурентні.

2.2 Нецінова конкуренція

Ситуація, зображена на графіках 1в та 2, не надто приваблива для виробника, який діє в умовах монополістичної конкуренції та отримує тільки нормальний прибуток. Отже, виробники в умовах монополістичної конкуренції намагатимуться поліпшити становище рівноваги у довгостроковому періоді.

Як досягти цього? Відповідь: через нецінову конкуренцію у формі диференціації продукту та рекламу. Продукт кожної фірми так чи інакше відрізняється від продуктів її конкурентів. Будь-який продукт можна видозмінювати і вдосконалювати. Крім того, можна наголошувати не лише на реальних відмінностях продукту, але і створювати уявні відмінності через рекламу і стимулювання збуту. Іншими словами, фірма, яка отримує прибуток, не збирається стояти осторонь та спостерігати, як нові конкуренти зазіхають на її прибутки, копіюючи або наслідуючи її продукт, рекламуючи та пропонуючи аналогічні послуги споживачам. Фірма намагатиметься зберегти свої прибутки і залишатися попереду конкурентів за допомогою дальшого вдосконалення продукту, розширення реклами і поліпшення її якості. У такий спосіб вона може не допустити реалізації довгострокової тенденції, позначеної на графіку 1в. Справді, вдосконалення продукту і реклама збільшать витрати фірми, але можна сподіватися також і на збільшення попиту на її продукцію. Якщо попит зросте на більшу величину, ніж потрібно для відшкодування витрат на дослідні розробки і рекламу, прибутки фірми зростуть. Як видно а графіка 1в, зниження ціни забезпечує незначний прибуток, а то й взагалі не дає жодних шансів для його збільшення. То чому ж не вдатися до нецінової конкуренції? Ймовірність того, що легке входження у галузь сприятиме урізноманітненню продукції і вдосконаленню продукту, є тією рисою монополістичної конкуренції, яка може повністю або частково нейтралізувати прояви її неефективності. Справді, існує компромісний вибір між диференціацією продукту і виробництвом цього продукту з мінімальними середніми витратами. Чим сильніша диференціація продукту (менш еластична крива попиту), тим далі вліво від мінімальних середніх загальних витрат відбуватиметься виробництво (графік 2). Проте чим більша диференціація продукту, тим повніше, ймовірно, задовольнятимуться різні уподобання і смаки. Чим гостріша проблема надлишкових виробничих потужностей, тим ширший діапазон вибору у споживачів.

Тут справді існує дві обставини: 1) диференціація продукту у деякий момент часу і 2) вдосконалення продукту з перебігом часу.

Диференціація продукту означає, що у будь-який момент споживачеві буде запропоновано широкий вибір типів, стилів, марок та ступенів якості будь-якого конкретного продукту. Порівняно з чистою конкуренцією ця стадія забезпечує очевидні переваги для споживача. Діапазон ч вибору розширюється, і різні уподобання та смаки споживача виробники задовольняють повніше.

Однак скептики застерігають, що диференціація продукту може досягти такого рівня, що споживач може заплутатись, а раціональний вибір стане важкою справою і забиратиме багато часу. Різноманітність вибору може подобатись споживачам, але тільки до певної межі. Жінку, яка вибирає губну помаду, може збентежити розмаїття однотипного продукту. Тільки фірма "Ревлон" пропонує понад 150 відтінків губної помади, 40 з яких є "рожевими". Деякі експерти побоюються, що споживач, зустрівшись з величезною кількістю подібних продуктів, може робити висновок про їх якість лише за ціною; споживач може безпідставно припустити, що ціна обов'язково є показником якості продукту.

Конкуренція продуктів відіграє життєво важливу роль у сфері нововведень і поліпшення продукту з перебігом часу. Таке вдосконалення продукту може бути корисним з двох причин.

По-перше, вдале поліпшення продукту однією з фірм зобов'язує конкурентів наслідувати чи, якщо зможуть, перевершити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, бо інакше не уникнути збитків.

По-друге, прибутки, отримані завдяки поліпшенню продукту, можна використати для фінансування подальших його вдосконалень.

Однак, і в цих випадках виникають критичні зауваження. Критики вказують на те, що багато різновидів продукту є радше позірними, ніж реальними, бо запропоновані зміни дріб'язкові та поверхові й не поліпшують довговічності, ефективності або корисності продукту. Поліпшення продукту нерідко зводиться до екзотичнішої чи яскравішої упаковки. Стверджують також, що, зокрема у випадку товарів тривалого користування і товарів з обмеженим строком використання, поліпшення можуть відбуватися за принципом "запланованого морального зношення". Згідно з цим принципом, фірми вдосконалюють свій продукт лише до тієї межі, яка потрібна, щоб змусити пересічного споживача відчути незадоволення минулорічною моделлю.

Виробник за умов монополістичної конкуренції через зміни у своєму продукті може домогтися, принаймні тимчасової, переваги над суперниками. Він може досягти цього ж результату і за допомогою реклами та інших способів стимулювання збуту. Реклама є тим механізмом, завдяки якому фірма може збільшити свою частку ринку і ще більше прив'язати споживача до власного диференційованого продукту.

Нині простежуються два протилежні погляди на рекламу. Окреслюючи ці два погляди, пам'ятаймо, що реклама не обмежується монополістичною конкуренцією. Диференціація продукту та інтенсивна реклама притаманні також багатьом олігопольним галузям.

Традиційний погляд розглядає рекламу як зайві й економічно невиправдані видатки, які посилюють економічну концентрацію та монопольну владу. Новий погляд на рекламу вважає її ефективним засобом інформування споживачів та посилення конкуренції. Порівняймо ці два підходи у трьох важливих царинах.

Традиційний погляд стверджує, що основною метою реклами є маніпулювання смаками і вподобаннями споживачів, тобто зміна їх на користь продукту рекламодавця. Телевізійна реклама пива чи газетна реклама цигарок дають споживачам мало, а то й взагалі не дають жодної корисної інформації. Реклама часто ґрунтується на обманливих і безглуздих твердженнях, які вводять споживачів в оману, а не інформують їх. Справді, реклама у деяких випадках може переконати споживачів заплатити вищі ціни за товари нижчої споживчої якості та відмовитись від кращих за якістю, але не рекламованих продуктів, що продають за нижчими цінами.

Згідно з новим поглядом на рекламу, споживачі потребують інформації про властивості продукту та ціни, що допомагає приймати раціональні (ефективні) рішення. Рекламу називають дешевим способом надання такої інформації. Припустімо, вас цікавить ринок програвачів компакт-дисків, а в газетах і журналах реклами цього продукту немає. Щоб зробити раціональний вибір, вам доведеться витратити декілька днів, навідуючись у магазини, що торгують електронікою, для ознайомлення з цінами та характеристиками програвачів різних фірм. Це передбачає як прямі (бензин, плата за паркування), так і непрямі витрати (вартість вашого часу). Реклама, як твердять, зменшує "час пошуку" і мінімізує згадані витрати.

Породжує реклама монополію чи стимулює конкуренцію? Згідно з традиційним поглядом, деякі фірми досягають більших, ніж інші успіхів у формуванні "відданості фабричному клейму" за допомогою реклами, тобто у переконуванні споживачів купувати їхні продукти. Як наслідок, ці фірми спроможні збільшувати обсяг продажу, розширювати свою частку ринку і отримувати вищі прибутки. Зростання прибутків уможливлює розширення обсягу рекламування і подальше збільшення частки ринку та прибутків фірми. Одне слово, успішна реклама посилює позиції одних фірм за рахунок інших, а отже, підвищує ступінь концентрації виробництва в галузі. Згідно з традиційним поглядом, споживач з плином часу втрачає переваги конкурентних ринків і зустрічається з вадами монополізованих ринків. До того ж, потенційні нові кандидати на входження у галузь потребуватимуть великих коштів на рекламу для утвердження свого продукту на ринку. Отже, витрати на рекламу можуть стати бар'єром на шляху входження у галузь.

Згідно з традиційним поглядом, реклама економічно невиправдана. Передовсім, вони послаблює конкуренцію на ринках і, отже, не дозволяє досягти розподільної та виробничої ефективності. По-друге, реклама, як твердять, відволікає людські і матеріальні ресурси від тих видів діяльності, що цінніші в даний момент для суспільства.

З нашого аналізу нецінової конкуренції випливає, що рівноважний стан фірми за умов монополістичної конкуренції насправді є складнішим, ніж його показує попередній графічний аналіз. При побудові графіка 1 ми припускали наявність певного продукту і певного рівня видатків на рекламу. Проте тепер нам відомо, що це припущення не відповідає реальному станові речей. Фірма, яка прагне до максимальних прибутків за умов монополістичної конкуренції, повинна маніпулювати трьома чинниками -- ціною, продуктом і рекламною діяльністю. Яка конкретна зміна продукту, продаж за якою ціною і які зусилля для сприяння збуту забезпечать найвищий можливий рівень прибутків? Цю складну ситуацію нелегко зобразити у простій і виразній економічній моделі. У ліпшому разі можна зазначити, що кожна можлива комбінація ціни, продукту та рекламної діяльності створює для фірми іншу ситуацію попиту і витрат (на виробництво та рекламу). Одна із цих комбінацій дозволить фірмі отримати максимальні прибутки. Проте на практиці цю оптимальну комбінацію не легко передбачити, її можна знайти лише методом проб і помилок. Але навіть і тут дії конкурентів можуть створювати деякі обмеження. Фірма нерідко не зменшує видатків на рекламу, побоюючись, що її частка ринку різко зменшиться на користь конкурентів, які використовують рекламу. Так само патенти, якими володіють конкуренти, можуть унеможливлювати деякі бажані зміни продукту.

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

конкуренція монополістичний неціновий реклама

Частина 1.

Споживач купує товари X і У. На основі вихідних даних, завдання, заповніть таблицю і дайте відповідь на запитання.

І	Qх	Qy	Рх	Pv	Qх рівн.	Qy рівн.
160	10	4	10	4	25 шт.	10 шт.

Як відомо, . Тоді , = 4.

І = Q_х Рх + Q_х Рх; І = 10 х 10 + 4 х 4; І = 116.

. Тоді , = 25.

1) Можливий набір товарів знаходяться у межах: 0<Q_х<10, 0<Q_y<4.

2) Раціональний набір, що максимізує корисність, складає:

Q_x рівн. = 25 шт.

Q_у рівн. = 10 шт.

3) Бюджетна лінія споживача показує всі ті набори товарів Х і У, які споживач може купити при фіксованому доході і сталих цінах.

4) Рівняння бюджетної лінії має вигляд: І = Рх Х + Ру Y; Y = -;

Y = -; Y = 29 - 2,5 X.

5) Покажіть на графіку бюджетну лінію і нанесіть координати точок рівноваги споживача.

Частина 2.

Попит споживачів на товар характеризується функцією: Qd = 6 - P, пропозиція товару - Qs = -2 + P,

де Qd - обсяг попиту, млн. шт. у рік;

Qs - обсяг пропозиції, млн. шт. у рік;

Р - ціна одиниці товару, грн.

1) Стан рівноваги характеризується рівноважною ціною Ре = 4 грн. і рівноважними обсягами Qe = 2 млн. шт. у рік.

6 - Р = -2 + P; 8 = 2Р; Ре = 4 грн.

Qе = 6 - 4 = 2 млн. шт. у рік

2) Коли держава встановлює межу ціни на рівні Рф = 3 грн., це призведе до виникнення дефіциту товару.

Обсяг попиту Qd = 6 - 3 = 3 млн. шт. у рік;

Обсяг пропозиції Qs = -2 + 3 = 1млн. шт. у рік;

Отже, утвориться дефіцит у розмірі Qd - Qs = 3 - 1= 2 млн. шт. у рік, оскільки розміру попиту перевищує розмір пропозиції.

3) Поясніть, як вплине на параметри ринкової рівноваги введення податку у розмірі t = 1 грн.

Введення податку у розмірі 1 грн. означає для продавця подорожчання товару. Отже, встановлення податку з кожної одиниці продукції зменшує пропозицію товару.

Нове рівняння пропозиції матиме вигляд:

Qs = -2 + (P - 1) = -2 + P - 1 = P - 3,

4) Якими будуть рівноважні ціна і обсяг товару після запровадження податку? Привести розрахунки і пояснити як це впливає на стан рівноваги (ціну і обсяг).

Qd = Qs; 6 - P = P - 3; 9 = 2; Р = 4,5 грн.

Qs = 4,5 - 3 = 1,5 млн. шт. у рік.

Таким чином, після введення податку на ринку встановлюється нова рівноважна ціна Р = 4,5 грн., а новий рівноважний обсяг продажу складає Qs = 1,5 млн. шт. у рік.

5) Як розподіляється податок між виробниками і споживачами?

На скільки змінюється рівноважна ціна, настільки податок переноситься на споживача. В даному випадку споживач сплачує більше за одиницю товару на 4,5 - 4 = 0,5 грн.

За всю покупку споживач сплатить податків 1,5 x 0,5 = 0,75 тис. грн., а виробник 1,5 х (1 - 0,5) = 0,75 тис. грн.

6) Зробіть графічний аналіз задачі. Вкажіть обсяги надлишку (дефіциту) товару при встановленні межі ціни та частку податку, що сплачують виробники і споживачі.

Функцію попиту до введення податку будуємо за двома точками: Р = 0, Qd = 6; Р = 4, Qd = 2. А функцію пропозиції за точками Р = 2, Qs = 0; Р = 6, Qs = 4. Оскільки введення податку впливає на ціну виробників, нова функція пропозиції Qs може бути побудована за точками: Р = 3, Qs = 0; Р = 6, Qs = 3. Перетин функцій попиту і пропозиції до введення податку дає рівноважну ціну 4 грн. і рівноважну кількість 2 млн. шт., а після введення податку відповідно 4,5 грн. і 1,5 млн. шт.

З рисунка видно, що споживач сплачує Р1 - Р0 = 4,5 - 4 = 0,5 грн. податку за кожну одиницю продукції, відповідно виробник: 1- 0,5 = 0,5 грн.

Частина 3.

Держава захищає вітчизняного товаровиробника квотуванням і запровадженням митних тарифів на імпортний товар.

Функція попиту споживачів на цей товар Qd = 10 - Р.

Функція пропозиції товару Qs = 4Р - 5,

де Qd - обсяг попиту, млн. грн. в рік;

Qs - обсяг пропозиції, млн. грн. в рік;

Р - ціна товару, грн.

Щорічна квота імпортного товару становить Ql = 5 млн. шт.

1) До встановлення квоти рівноважна ціна і обсяг товару становитимуть Ре = 3 грн., Qe = 7 млн. шт.

Qd = Qs; 10 - Р = 4Р - 5; 15 = 5Р; Р = 3 грн;

Qe = 10 - 3 = 7 млн. шт.

2) Ціна товару після встановлення квоти:

Ql = Qd ; 10 - Р = 5; Р = 5 грн.

Отже, ціна товару після встановлення квоти 5 грн.

Через квоти споживачі платять більш високу ціну за товар, ніж вони платили б при їх відсутності

3) Замість квоти Уряд запроваджує митний тариф у розмірі t = 2 грн. на одиницю товару. Розрахуйте нову ціну і обсяг реалізації товару.

Тариф на товар має таку ж дію, що й податок. Отже, тариф зменшує пропозицію.

Qs = 4(P - 2) - 5 = 4P - 8 - 5 = 4P - 13,

Qd = Qs; 10 - P = 4P - 13; 23 = 5Р; Р = 4,6 грн.

Qs = 4 х 4,6 - 13 = 5,4 млн. шт.

Таким чином, після запровадження митного тарифу на ринку встановлюється нова рівноважна ціна Р = 4,6 грн., а новий обсяг продажу складає Qs = 5,4 млн. шт.

4) Визначте вигоду (втрати) іноземного виробника у випадку встановлення квоти і введення тарифу. Що для нього вигідніше?

Після встановлення квоти ціна товару становить Р = 5 грн., а обсяг Qd = 10 - 5 = 5 млн. шт.

Після запровадження митного тарифу на ринку встановлюється нова ціна Р = 4,6 грн., а новий обсяг продажу складає Qs = 5,4 млн. шт.

Отже, іноземний виробник має вигоду при встановленні митного тарифу, оскільки його обсяг буде більший, ніж обсяг при встановленні квоти на 5,4 - 5 = 0,4 млн. шт.

5) Представте графічний розв'язок задачі з необхідними поясненнями.

Функцію попиту до введення податку будуємо за двома точками: Р = 2, Qd = 8; Р = 6, Qd = 4. А функцію пропозиції за точками Р = 2, Qs = 3; Р = 0, Qs = -5. Оскільки введення мита впливає на ціну виробників, нова функція пропозиції Qs може бути побудована за точками: Р = 4, Qs = 3; Р = 5, Qs = 7. Перетин функцій попиту і пропозиції до введення мита дає рівноважну ціну 3 грн. і рівноважну кількість 7 млн. шт., а після введення мита відповідно 4,6 грн. і 5,4 млн. шт.

Частина 4.

Крива попиту на товар описується рівнянням Q_D = 11 - 0,5Р. Ринкова ціна товару становить 10 грн. Дайте відповідь на запитання:

1) Еластичність попиту за такої ціни становить Е = -, тут величина постійна, оскільки лінія попиту має постійний нахил рівний . У рівнянні лінії попиту - це коефіцієнт при Р. Підставивши в рівняння Р = 10 грн., одержимо:

Q_D = 11 - 0,5 х 10 = 6 млн. шт.

Тоді Е == -0,5= -0,83

2) Покажіть графічно лінію попиту на товар.

Для лінійної функції попиту графічно коефіцієнт цінової еластичності попиту Е в точці А визначається як відношення відрізків ОВ до ВС:

В даному випадку Е = -= -0,83,

За якою ціною Е = -1.

З рисунка видно, що за ціни Ц = 11 грн. Е = -1. Справді Е= -= = -0,5= -1

Попит є еластичним в інтервалі цін 1< Е < ;

Попит є нееластичним в інтервалі цін 0 < Е < 1.

3) Чи доцільно підвищувати ціну на товар? Обґрунтуйте рішення.

Припустимо, що ми піднімемо ціну на 5%. Тоді нова ціна буде 10 + 5% = 10,5 грн.

Початкова виручка фірми від реалізації даного товару при ціні Р = 10 грн. була: Q1 = 11 - 0,5 x 10 = 6. А виручка фірми після збільшення ціни на 5% буде: Q2 = 11 - 0,5 x 10,5 = 5,75.

Отже, при збільшенні ціни, виручка фірми зменшується. Таким чином підвищувати ціну на товар є недоцільним.

4) Для максимізації загального доходу, ціну необхідно встановити на рівні 10 грн.

Частина 5.

Постійні витрати підприємства (TFC) становлять 100 грн. Величини змінних витрат наведено у таблиці. Заповніть таблицю і виконайте завдання.

Q	TFC	TVC	ТС	AFC	AVC	ATC	MC
0	0	0	0	0	0	0	0
1	100	30	130	100	30	130	130
2	100	100	200	50	50	100	70
3	100	180	280	33,3	60	93,3	80
4	100	300	400	25	75	100	120
5	100	520	620	20	104	124	220
6	100	750	850	16,7	125	141,7	230
7	100	990	1090	14,3	141,4	155,7	240

1) На графіку показати криві TFC, TVC, TC. Поясніть, яким чином закон спадної віддачі впливає на форму кривих.

Закон спадної віддачі полягає в тому, що починаючи з певного обсягу збільшення використання одного з факторів виробництва, в той час як інші фактори залишаються незмінними, супроводжується зменшення граничного продукту цього фактора. Це означає, що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор. Закон спадної віддачі пояснює зменшення граничної продуктивності. Точка зменшення граничної продуктивності - це межа використання змінного фактора, за якого його граничний продукт починає зменшуватися.

Дію закону спадної віддачі можна простежити також на підставі граничних витрати. При малих обсягах виробництва граничні витрати високі і по мірі збільшення обсягу виробництва вони зменшуються, а потім знову починають рости.

2) На графіку показати криві AFC, AVC, АТС, МС Поясніть спосіб їх обчислення та форму кожної кривої.

Середні постійні витрати (AFC) та середні змінні витрати (AVC) - це витрати, що приходяться на одиницю продукції:

; .

Середні валові витрати (АТС) характеризують загальну середню величину постійних і змінних витрат на одиницю продукції. Їх можна визначити через відношення валових витрат до кількості продукції, яку одержано з використанням цих витрат:

.

Граничні витрати показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одну одиницю. Їх можна розрахувати як на підставі змінних, так і на підставі валових витрат, тому що валові витрати відрізняються на величину постійних витрат:

Частина 6.

Підприємство функціонує за умов досконалої конкуренції. Відома залежність загальних витрат від обсягу продукції в короткостроковому періоді. Ціна товару - Р = 3 грн. Розрахуйте показники таблиці.

Q	ТС	АТС	TFC	TVC	AVC	МС	TR =Р х Q	MR	Прибуток
0	2	-	2	0	-	-	0	-	-2
1	3	3	2	1	1	1	3	3	0
2	5	2,5	2	3	1,5	2	6	3	1
3	8	2,7	2	6	2	3	9	3	1
4	12	3	2	10	2,5	4	12	3	0
5	17	3,4	2	15	3	5	15	3	-2

На ринку досконалої конкуренції підприємство не може вплинути на ринкову ціну, а прибуток максимізує за умов, що вибраний обсяг випуску продукції задовольняє рівність граничного доходу і граничних витрат, MR = MC.

На основі показників таблиці покажіть на графіку криві АТС, AVC, MC, MR.

Фірма максимізує прибуток при обсязі продукції Q = 2 і 3.

Якщо ринкова ціна знижується, то підприємству доцільно орієнтуватися на величину середніх витрат (АТС).

Підприємство припинить випуск продукції, якщо ціна знизиться до 1 грн.

При рівні ринкової ціни 1<Р<2,5 підприємство деякий час може очікувати покращення кон'юнктури ринку, хоча економічного прибутку воно не матиме.

Частина 7.

Заповніть таблицю за умов, що підприємство функціонує на конкурентному ринку блага і праці.

Ql	TPL	MPL	P	TRL	MRPL	Pl= MRCL	TCL	Прибуток
1	21	-	10	210	-	60	60	150
2	39	18	10	390	180	60	120	270
3	54	15	10	540	150	60	180	360
4	66	12	10	660	120	60	240	420
5	75	9	10	750	90	60	300	450
6	81	6	10	810	60	60	360	450
7	84	3	10	840	30	60	420	420
8	86	2	10	860	20	60	480	380

1) Яка кількість одиниць праці є найкращою для підприємства? Поясніть чому?

При існуючій ставці заробітної плати 60 грн., підприємству вигідно найняти 5 або 6 одиниці праці. Оскільки при цьому воно отримуватиме максимальний прибуток.

2) Покажіть графічно лінію попиту підприємства на працю і ринкову пропозицію праці.

3) Припустимо, що підприємство наймає працю на конкурентному ринку, а реалізує продукцію на ринку недосконалої конкуренції. Ціна реалізації кожної наступної одиниці, крім першої, знижується на 5%.

Ql	TPL	MPL	Р	TRL	MRPL	PL = MRCL	TCL	Прибуток,
1	21	-	10	210	-	60	60	150
2	39	18	9,5	370,5	160,5	60	120	250,5
3	54	15	9,03	487,6	117,1	60	180	307,6
4	66	12	8,6	567,6	80	60	240	327,6
5	75	9	8,2	615	47,4	60	300	315
6	81	6	7,8	631,8	16,8	60	360	271,8
7	84	3	7,4	621,6	-10,2	60	420	201,6
8	86	2	7,04	605,4	-16,2	60	480	125,4

За показниками таблиці покажіть на графіку криву попиту підприємства на працю і порівняйте її з попередньою. Поясніть відмінність.

Як видно з наведеного малюнку, обсяги використання ресурсу в умовах недосконалої конкуренції є нижчими, в порівнянні з конкурентними ринками ресурсів.

Якщо підприємство реалізує свій продукт в умовах недосконалої конкуренції, то лінія MRP буде більш стрімкою і зміщеною на площині вліво, відображаючи цим те, що додаткова продукція спричинює зниження ціни усієї виробленої продукції.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної мікроекономіки - підприємство на ринку монополістичної конкуренції. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Монополістична конкуренція простежується в галузях, в яких наявна відносно велика кількість фірм, що виробляють диференційовані продукти без змови між собою.

Характерні риси монополістичної конкуренції:

а) в галузі існує досить багато фірм, що обмежує контроль кожної над ціною, фірми незалежні одна від одної, і змова між ними фактично неможлива;

б) продукти характеризуються реальними та уявними відмінностями і різними умовами продажу, тому економічне суперництво передбачає і цінову, й нецінову конкуренцію;

в) входження у галузь відносно легке. Багато видів роздрібної торгівлі та деякі інші галузі, в яких позитивний ефект масштабу незначний, наближаються до монополістичної конкуренції.

Крива попиту підприємства ринку монополістичної конкуренції є більш еластичною за ціною в діапазоні цін цього підприємства і його конкурентів, аніж у монополіста. Чим більше число конкурентів і менше диференціація продукції, тим вище еластичність попиту за ціною.

У короткостроковому періоді фірми за умов монополістичної конкуренції можуть отримувати економічні прибутки або зазнавати збитків. Легке входження фірм у галузь і вихід з неї забезпечують нормальний прибуток у довгостроковому періоді.

Стан рівноваги виробника у довгостроковому періоді, який діє в умовах монополістичної конкуренції, менш бажаний з точки зору суспільства, ніж фірми, що діє в умовах чистої конкуренції. За монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що свідчить про недостатнє надання ресурсів для виробництва цього продукту, і ціна перевищує мінімальні середні витрати, що вказує на те, що споживачі не отримують продукт за найнижчою ціною, яку допускають умови витрат.

Диференціація продукту є знаряддям, за допомогою якого фірми в умовах монополістичної конкуренції можуть нейтралізувати тенденцію до зникнення економічних прибутків у довгостроковому періоді. Внаслідок, поліпшення якості продукту і реклами фірма може збільшувати попит на свій продукт на більшу величину, ніж нецінова конкуренція збільшує її витрати.

Диференціація продукту забезпечує споживачеві широкий вибір продуктів у будь-який час та їх поліпшення з перебігом часу.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. та інші. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. -248 с.

2. Долан Эд. Дж. Микроэкономика / Пер. с анг. - СПБ: Литера-плюс, 1996. - 448 с.

3. Економічна теорія: мікро- і макроекономіка / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернагиви, 2001. - 606с.

4. Задоя А.О. Мікроекономіка. Курс лекцій та вправи: Навч.посіб. - К.: Знання, 2001. - 211 с.

5. Кемпбелл С., Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка К.: Основи, 2004. - 846 с.

6. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. В 2 т.: пер. с анг. - М.: Республіка, 1992. - 400 с.

7. Нуреев P.M. Курс микроэкономики. Учебник для ВУЗов. - М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. - 572 с.

8. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

9. Самуельсон П. Економіка: Підручник. - Львів: Світ, 1993. - 493 с.

10. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

Размещено на Allbest.ru