Пропозиція товарів та послуг: сутність, закон, чинники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пропозиція товарів та послуг: сутність, закон, чинники

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти пропозиції

1.1 Сутність пропозиції

1.2 Закон пропозиції

1.3 Індивідуальна та ринкова пропозиції

Розділ 2. Чинники та еластичність пропозиції

2.1 Нецінові чинники пропозиції товарів та послуг

2.2 Еластичність пропозиції

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На ринку назустріч споживачам, які пред'являють попит на товари, виходять фірми, які забезпечують їх виробництво і пропонування.

Як відомо, пропозиція має важливе значення в теорії ринкового механізму, за допомогою якого забезпечується збалансованість економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні. Теорія пропозиції перш за все виходить із того, що ринок є ринком досконалої конкуренції. Це припущення в значній мірі спрощує розуміння складних економічних категорій та взаємодії між господарствами - суб'єктами економічних відносин.

Під пропозицією розуміють ту кількість товарів (або послуг), яку бажають і можуть поставити на ринок або надати споживачам виробники за кожної даної ціни. Тут, як і у випадку попиту, враховуються як бажання, так і можливості виробництва. Знову ж таки, пропозиція відноситься до конкретного періоду часу і до конкретних умов.

Пропозицію звичайно розглядають з позиції вигідності ціни. Тобто пропозиція вказує на ту кількість продукту, яку виробники пропонуватимуть за різними цінами.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Пропозиція товарів та послуг: сутність, закон, чинники».

Об'єкт дослідження - пропозиція товарів та послуг.

Предмет дослідження - особливості чинників, що спричиняють зміни у пропозиції товарів та послуг.

Мета дослідження - розглянути особливості пропозиції товарів та послуг, а також охарактеризувати закон, криву та чинники пропозиції.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні основи пропозиції товарів та послуг;

2) визначити закон пропозиції;

3) дослідити індивідуальну та ринкову пропозиції;

4) розглянути нецінові чинники пропозиції товарів та послуг;

5) охарактеризувати еластичність пропозиції.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретичні аспекти пропозиції

1.1 Сутність пропозиції

Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція - це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиція -- це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає та спроможний виробляти і постачати для продажу на ринку за кожну ціну із низки можливих цін протягом визначеного проміжку часу. Ця шкала пропозиції показує низку альтернативних можливостей. Пропозиція показує нам, яка кількість продукту буде надана для продажу за різними цінами, а всі інші чинники залишаються незмінними [4, 68].

Пропозицію звичайно розглядають з позиції вигідності ціни. Тобто пропозиція вказує на ту кількість продукту, яку виробники пропонуватимуть за різними цінами. Правильно також, що в окремих випадках навіть корисніше розглядати пропозицію з точки зору її величини. Замість того, щоб запитувати, яку кількість пропонуватимуть за різними цінами, можна запитати, які ціни спонукатимуть виробників пропонувати різні кількості товару.

Пропозиція - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Пропозицію слід відрізняти від обсягу пропонування.

Обсяг пропозиції - це конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на рику за деякий період часу за певного значення ціни [4, 68].

Таким чином, пропозиція - це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок. Пропозиція визначається виробництвом, але не тотожна йому.

1.2 Закон пропозиції

Шкала пропозиції показує прямий зв'язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв'язку властивий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв'язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж за низької

Дані таблиці 1 показують пряму, або позитивну, залежність між ціною і кількістю пропонованого продукту. Якщо ціна зростає, відповідно збільшується і величина пропозиції, якщо ціна знижується, то зменшується також і величина пропозиції. Виробники вироблятимуть і пропонуватимуть для продажу більшу кількість свого продукту за високу ціну, ніж за низьку.

Таблиця 1. Пропозиція кукурудзи індивідуальними виробниками

Ціна з точки зору споживача є стримуючим чинником. Висока ціна означає, що споживач купуватиме відносно невелику кількість продукту; чим нижчий бар'єр у вигляді ціни, тим більше споживач купуватиме. Постачальник отримує гроші за продукт. Для нього ціна є виторгом за кожну одиницю продукції, а отже, і стимулом для виробництва та продажу свого продукту. При таких витратах виробництва вища ціна на продукт означає більший прибуток, а отже, і стимул збільшувати величину пропозиції.

Уявімо собі фермера, який може переміщувати свої ресурси між виробництвом різних продуктів. Якщо у таблиці 1 ціна зростає, фермеру вигідно вилучати землі із виробництва пшениці, вівса і соєвих бобів і розширювати виробництво кукурудзи. До того ж, вищі ціни на кукурудзу дають змогу фермеру відшкодовувати витрати, обумовлені інтенсивнішим обробітком землі і використанням більшої кількості мінеральних добрив і пестицидів. У результаті виробництво кукурудзи збільшиться.

Тепер розглянемо підприємця з обробної промисловості. Починаючи від деякого рівня обсягу продукції, перед підприємцями звичайно постає проблема зростання витрат виробництва на додаткову одиницю продукції. Отже, для покриття цих більших витрат потрібно підвищити ціну на вироблюваний продукт. Витрати зростають тому, що деякі виробничі ресурси, зокрема виробничі площі й устаткування, неможливо збільшити за короткий проміжок часу. Тому, коли фірма збільшує кількість мобільніших ресурсів, зокрема робочу силу, сировину, матеріали, комплектуючі вироби, то стаціонарні споруди, робочі машини в деякий момент стають перевантаженими. У результаті ефективність виробництва знижується, а витрати виробництва кожної наступної одиниці продукції збільшуються. Для виробництва цих витратніших одиниць продукції виробники повинні отримати вищу ціну. Між ціною і величиною пропозиції існує пряма залежність [6, 89].

Отже, закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв'язок: обсяг пропонування зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Математичним виразом закону пропонування є функція пропонування:

Qs=f(P),

де Qs - обсяг пропозиції товару, S - пропозиція.

Іноді для аналізу використовується інша функція - функція ціни пропозиції, яка встановлює залежність ціни товару від обсягу його пропозиції: Р = f(Qs)

Графічним відображенням функції пропонування є крива пропозиції (рис. 1). Крива пропозиції звичайно є висхідною і нелінійною (рис. 1 а). Для аналітичних цілей, як правило, застосовується лінійна крива пропозиції (рис. 1 б).

Рис. 1. Криві пропозиції

Лінійна функція пропозиції описується рівнянням:

Q_s = -с + d*P,

де c і d - константи.

Кут нахилу кривої пропозиції та її положення визначаються втратами виробництва товару.

Дані про ринкову пропозицію, зображені на рисунку 2 у вигляді кривої S₁ наведені у таблиці 2.

Таблиця 2.Ринкова пропозиція кукурудзи, 200 виробників

Рис. 2. Зміни у пропозиції кукурудзи

Зміна одного або більше визначників пропозиції -- цін на ресурси, технології виробництва, цін інших товарів, податків і субсидій, сподівання зміни цін або кількості товарів на ринку -- спричиняють зміни у пропозиції. Збільшення пропозиції переміщує криву пропозиції праворуч від S₁ до S₂. Зменшення пропозиції переміщує цю криву ліворуч від S₁ до S₃. Зміна величини пропозиції зумовлюється зміною ціни продукту і зображається на графіку як рух по незмінній кривій пропозиції від однієї точки до іншої, наприклад, від а до b.

При побудові кривої пропозиції економісти припускають, що ціна є найістотнішим визначником величини пропозиції будь-якого продукту. Проте крива пропозиції і крива попиту пов'язані припущенням "за інших рівних умов". Тому, зображаючи криву пропозиції, вважають, що інші визначники величини пропозиції дані заздалегідь і не змінюються. Якщо один із цих визначників зазнає змін, то положення кривої пропозиції змінюватиметься [6, 93].

Основними визначниками пропозиції є: 1) ціни на ресурси; 2) технологія виробництва; 3) податки і субсидії; 4) ціни інших товарів; 5) сподівання зміни цін; 6) кількість продавців на ринку. Зміни в одному або в декількох з цих визначників, або чинників зміни пропозиції, переміщуватимуть криву пропозиції продукту або праворуч, або ліворуч. Переміщення направо від S₁ до S₂ на рис. 2 означає збільшення пропозиції. Виробники постачатимуть більші кількості продукту за кожну можливу ціну. Переміщення вліво від S₁ до S₃ на рис. 2 вказує на зменшення пропозиції. Постачальники пропонуватимуть меншу кількість продукту за кожну можливу ціну.

1.3 Індивідуальна та ринкова пропозиції

Розрізняють індивідуальну пропозицію, або пропозицію окремої фірми, та ринкову пропозицію, яка складається з суми обсягів індивідуального пропонування. На рішення фірм щодо пропонування, як і на рішення споживачів відносно покупок, в першу чергу впливає ціна. Ціна є основним індикатором, який показує, скільки і якої продукції виробляти.

З'ясуємо зв'язок між ринковою пропозицією (S) та індивідуальною пропозицією (s) продукту. Зв'язок між ринковою пропозицією певного продукту та пропозицією окремих його виробників можна виразити за допомогою таблиці, графіка, а іноді й алгебраїчного рівняння, яке називають функцією пропозиції.

Щоб дослідити цей зв'язок, з'ясуємо, як формується крива індивідуальної пропозиції. Для цього скористаємося поняттям "резервна ціна". Резервна ціна виробника -- це найнижча ціна товару, за якої він згоден постачати його на ринок. Інша назва для резервної ціни -- граничні витрати (МС). Однак, ці поняття не завжди можна використовувати як синонімічні. Граничні витрати -- це витрати виробника на виготовлення однієї додаткової одиниці продукції [6, 94].

При побудові кривої ринкової пропозиції скористаємося даними табл. 3. У ній подано інформацію про шкали індивідуальної пропозиції двох виробників продукту X, які формують ринок цього товару. Як бачимо, їхні пропозиції однакові. Криву пропозиції першого виробника (s₁) можна побудувати на підставі даних першого та другого стовпців, а криву пропозиції другого виробника (s₂) -- на підставі першого та третього стовпців цієї таблиці. Ці криві зображено на рис. 3.

Ринкову пропозицію товару X репрезентують дані першого та четвертого стовпців табл. 3. Дані стовпця 4 отримано у результаті додавання індивідуальних величин пропозиції (qs) обох виробників за кожним рівнем ціни. Процедуру складання індивідуальних величин пропозиції за кожної визначеної ціни називають горизонтальним підсумовуванням.

Таблиця 3. Зв'язок між ринковим та індивідуальними пропозиціями товару X

Ціна за одиницю, Р,грн	Індивідуальна величина пропозиції, qs,тис. одиниць за місяць	Ринкова величина пропозиції, Qs,тис. одиниць за місяць
	перший виробник		другий виробник
(1)	(2)		(3)	(4)
0,1	0	+	0	= 0
0,2	1	+	1	= 2
0,3	2	+	2	= 4
0,4	3	+	3	= 6
0,5	4	+	4	= 8
0,6	5	+	5	= 10
0,7	6	+	6	= 12
0,8	7	+	7	= 14
0,9	8	+	8	= 16

Щоб отримати криву ринкової пропозиції (S), потрібно за кожної можливої ціни скласти індивідуальні величини пропозиції (qs) обох виробників, потім нанести відповідні точки на площину та сполучити їх (див. рис. 3). Наприклад, для ціни 0,1 грн ринкова величина пропозиції (Q_s) становитиме 0 одиниць (0 + 0 = 0), для ціни 0,2 грн -- 2 одиниці (1 + 1 = 2), для ціни 0,3 грн -- 4 одиниці. Решту точок, потрібних для побудови кривої ринкової пропозиції товару X, отримаємо, повторивши цю процедуру для решти визначених у табл. 3 цін.

Алгебраїчний спосіб підсумовування індивідуальних пропозицій застосовують тільки тоді, коли їх можна подати за допомогою певних рівнянь. Для спрощення аналізу нерідко використовують лінійні функції пропозиції, які в загальному вигляді записують так:

Р = а + вQ_s,

де а і в - відповідно вільний та кутовий коефіцієнти рівняння; Р - ціна за одиницю; Q_s -- ринкова величина пропозиції [6, 96].

На основі даних табл. 3 можемо побудувати функції індивідуальних пропозицій для обох виробників. Вони матимуть однаковий вигляд:

P = 0,l + 0,lq_s,

де q_s -- індивідуальна величина пропозиції.

Рис. 3. Підсумовування кривих індивідуальної пропозиції

При підсумовуванні кривих індивідуальної пропозиції складають кількості продукту, а не ціни. Тому спочатку необхідно трансформувати обернену функцію пропозиції у пряму функцію пропозиції. Для наших виробників прямі функції пропозиції матимуть однаковий вигляд:

q_s = 10Р - 1.

Тепер можна підсумувати функції пропозиції обох покупців:

[Q_s = q_s + q_s = (10P -1) + (10P - 1) = 20P - 2],

унаслідок чого отримаємо ринкову функцію пропозиції: Q = 20Р- 2.

Нескладно переконатися, що ця функція відповідає побудованій на рис. 3 кривій S.

Таким чином, збільшення кількості виробників завжди зміщує криву ринкової пропозиції вправо. Слід з'ясувати, що як для ринкової пропозиції, так і для ринкового попиту складаються абсциси лише тих індивідуальних виробництв і споживачів, які мають можливість і бажання відповідно виробляти і споживати товар за даної ціпи. Це зумовлює те, що криві ринкового попиту і ринкової пропозиції не завжди є плавними. Вони можуть складатися з окремих відрізків, прямих і кривих, які можуть з'єднуватися під різними кутами.

Розділ 2. Чинники та еластичність пропозиції

2.1 Нецінові чинники пропозиції товарів та послуг

Умови, які впливають на вибір виробника (продавця), ми можемо віднести до цінових і нецінових факторів пропозиції. Ціновим фактором пропозиції є ціна самого товару.

Нецінові детермінанти спричиняють зміни у пропонуванні, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропонування праворуч - вниз, якщо пропонування зростає, і ліворуч - вгору, якщо пропонування скорочується.

До нецінових детермінант пропонування належать: ціни на ресурси; технології виробництва; кількість продавців на ринку; податки та дотації; зміни цін інших товарів; очікування зміни цін [12, 123].

Розглянемо тепер вплив змін у кожному з визначників на пропозицію.

1. Ціни на ресурси. Існує найтісніший зв'язок між витратами виробництва і пропозицією. Крива пропозиції фірми ґрунтується на виробничих витратах, і за додаткові одиниці продукції фірма повинна встановлювати вищі ціни, бо виробництво цих додаткових одиниць передбачає вищі витрати. Звідси випливає, що зниження цін на ресурси зменшуватиме витрати виробництва і збільшуватиме пропозицію, переміщуючи криву пропозиції праворуч. Наприклад, якщо ціни на насіння і добрива знижуються, можна сподіватися збільшення пропозиції кукурудзи. І навпаки, підвищення цін на ресурси збільшуватиме витрати виробництва і зменшуватиме пропозицію, переміщуючи криву пропозиції ліворуч. Наприклад, підвищення цін на залізну руду і кокс збільшить витрати виробництва сталі та зменшить її пропозицію.

2. Технологія. Вдосконалення технології означає, що нові знання дозволяють виробляти одиницю продукції з меншими витратами ресурсів. За даних цін на ресурси знижуються витрати виробництва і збільшується пропозиція. Наприклад, недавні важливі відкриття у галузі фізики надпровідності відкривають перспективи передачі електроенергії на віддаль з невеликими її втратами або взагалі без втрат. Нині при передачі мідними кабелями електроенергії її втрати становлять близько 30%. Які можливі наслідки цього відкриття? Істотне зниження витрат виробництва і збільшення пропозиції цілої низки продуктів, при виробництві яких витрачається значна кількість електроенергії [6, 98].

3. Податки і дотації. Фірми розглядають більшість податків як витрати. Наприклад, підвищення податків з продажу або з майна збільшуватиме витрати і зменшуватиме пропозицію. Дотації є "податком навпаки". Якщо уряд субсидує виробництво деякого товару, то фактично зменшує витрати і збільшує пропозицію цього товару.

4. Ціни на інші товари. Зміни цін на інші товари можуть також переміщувати криву пропозиції продукту. Зниження ціни на пшеницю може спонукати фермера вирощувати і пропонувати для продажу більше вівса за кожну можливу ціну. І, навпаки, підвищення ціни на пшеницю може примусити фермерів скоротити виробництво і, відповідно, пропозицію вівса. Фірми, що виготовляють спортивні прилади, можуть зменшити пропозицію баскетбольних м'ячів, коли підвищується ціна на футбольні.

5. Сподівання. Сподівання, що стосуються зміни ціни на продукт в майбутньому, можуть також вплинути на бажання виробника постачати нині цей продукт на ринок. Однак, важко зробити висновок про те, як сподівання вищих цін вплинуть на поточну криву пропозиції продукту. Фермери можуть затримати постачання кукурудзи нинішнього врожаю на ринок, сподіваючись підвищення ціни на неї в майбутньому. Це викличе скорочення поточної пропозиції. Так само сподівання істотного підвищення у найближчому майбутньому цін на продукцію фірми "IBM" може скоротити поточну пропозицію її продукції. З іншого боку, у багатьох галузях обробної промисловості сподівання підвищення цін може спонукати фірми розширити свої виробничі потужності, викликаючи збільшення пропозиції.

6. Кількість продавців. При даному обсязі виробництва кожної фірми більша кількість постачальників збільшує ринкову пропозицію. Якщо більше фірм належить до певної галузі, то крива пропозиції переміщуватиметься вправо. Чим менша кількість фірм у галузі, тим меншою буде ринкова пропозиція. Це означає, що коли фірми виходять з цієї галузі, крива пропозиції переміщуватиметься вліво. Приклад: недавно США і Канада обмежили вилов пікші для поповнення запасів цієї риби. Такими обмеженнями передбачено, що кожне риболовне судно залишається у порту 80 днів на рік, що зменшить кількість днів вилову пікші, а отже, і її пропозицію [6, 99].

Відмінність між "зміною пропозиції" і "зміною величини пропозиції" така ж, як і відмінність між "зміною попиту" та "зміною величини попиту".

Зміна пропозиції виражається у переміщенні усієї кривої пропозиції. Збільшення пропозиції переміщує криву пропозиції вправо; зменшення пропозиції переміщує цю криву вліво. Причиною зміни пропозиції є зміна одного або більше визначників пропозиції. Поняття "пропозиція" застосовують до шкали або до кривої. Тому "зміна пропозиції" має означати, що змінилася вся шкала і що крива пропозиції перемістилася.

Зміна величини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції. Причиною руху є зміна ціни на відповідний продукт.

Узагальнена дія факторів та зміщення кривої пропозиції приведені в таблиці 4.

Таблиця 4.Чинники зміщення кривих пропозиції

Вліво	Вправо
1. Зростання цін на ресурси.	1. Зменшення цін на ресурси.
2. Зростання цін на товари, що виробляються з тієї ж самої сировини.	2. Зниження цін на товари, що виробляються із тієї ж самої сировини.
3. Зростання витрат виробника.	3. Зниження витрат виробництва.
4. Погіршення умов виробництва.	4. Удосконалення технологій.
5. Введення оподаткування виробниц-тва даного товару або екологічного податку.	5. Введення пільгового оподаткування на виробництво даного товару.
6. Очікування виробників відносно майбутнього зростання цін на товар.	6. Очікування виробників відносно майбутнього зниження цін на товар.
7. Зменшення кількості виробників товару	7. Збільшення кількості виробників товару.

2.2 Еластичність пропозиції

Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластичність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр Q у чисельнику цієї формули тепер позначає величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше.

Оскільки між зміною ціни і величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула дає додатне значення коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 4 показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 з постійною еластичністю і вона ж є лінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції [4, 74].

Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2, пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Es₃ = 3,4. Разом з тим у межах дуги MN, що розташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропозиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції - одинично еластичну пропозицію, оскільки Es1 = Es2 = 1.



Рис. 4. Обчислення дугової еластичності пропозиції

Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби й інші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності попиту:

Es = OP : PT,

де Es - коефіцієнт точкової еластичності пропозиції; ОР - ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємо еластичність пропозиції.

PT = OT-OP;

ОТ - довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точки перетину цієї осі лінійною кривою пропозиції (на рис. 5 зображено дві такі криві - S1 і S₂).

На рис. 5 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S₂. Варто звернути увагу на те, що на рис. 6 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Es завжди буде більше, ніж одиниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 5 таке розташування має крива S₂), то вона характеризує відносно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Es завжди буде менше, ніж одиниця [4, 76].

Рис. 5. Обчислення точкової еластичності пропозиції

На рис. 6 представлені три криві пропозиції, які характеризують еластичність пропозиції рівну одиниці (крива S1); абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S₂); абсолютно або досконало нееластичну пропозицію (крива S₃).

Рис. 6. Три типи еластичності пропозиції за ціною

Інколи в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виділення цього виду еластичності пропозиції пов'язують з наявною для продавців можливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво іншого. Наприклад, виробництво червоного вина може бути замінене випуском білого. Формула середньої точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, як формула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише у тому, що у чисельнику міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного товару, а в знаменнику - відсоток зміни ціни іншого товару. Перехресна еластичність пропозиції взагалі є від'ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за інших рівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого вина. Високе від'ємне значення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді, коли виробники в середньому легко переорієнтовуються з виробництва одного товару на виробництво іншого.

Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона залежить. Одним із визначальних складових еластичності пропозиції будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін «мобільність» має виражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зворотну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний транспорт. Під час жнив і доставки урожаю на ринок постачальники сільськогосподарської продукції конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон'юнктурою - таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезення в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту [4, 77].

Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На початку 70-х років у зв'язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з'явилися додаткові стимули для буріння нових нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високоспеціалізованого обладнання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придатних для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збільшення її видобутку.

Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції, є час. Як і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часових інтервалах. Частково це випливає із мобільності економічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факторів виробництва - наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням інших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметься тенденція до збільшення обсягів продажу якогось продукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у виробництво такого продукту менше мобільних і спеціалізованих ресурсів - реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити випуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов - навчання персоналу в процесі роботи, вивчення ринку - поліпшує кон'юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

еластичність пропозиція неціновий

Частина 1.

Споживач купує товари X і У. На основі вихідних даних, завдання, заповніть таблицю і дайте відповідь на запитання.

І	Qх	Qy	Рх	Pу	Qх рівн.	Qy рівн.
164	20	25	3,2	4	12 шт.	15 шт.

Як відомо, . Тоді , = 3,2.

І = Q_х Рх + Q_у Ру; І = 20 х 3,2 + 25 х 4; І = 164.

. Тоді , = 12.

1) Можливий набір товарів знаходяться у межах: 0<Q_х<20;

0<Q_y< 25.

2) Раціональний набір, що максимізує корисність, складає:

Q_x рівн. = 12 шт.; Q_у рівн. = 15 шт.

3) Бюджетна лінія споживача показує всі ті набори товарів Х і У, які споживач може купити при фіксованому доході і сталих цінах.

4) Рівняння бюджетної лінії має вигляд: І = Рх Х + Ру Y; Y = -;

Y = -; Y = 41 - 0,8X.

5) Покажіть на графіку бюджетну лінію і нанесіть координати точок рівноваги споживача.

Частина 2.

Попит споживачів на товар характеризується функцією: Qd = 10 - P, пропозиція товару - Qs = -6 + 3P,

де Qd - обсяг попиту, млн. шт. у рік;

Qs - обсяг пропозиції, млн. шт. у рік;

Р - ціна одиниці товару, грн.

1) Стан рівноваги характеризується рівноважною ціною Р = 4 грн. і рівноважними обсягами Q = 6 млн. шт. у рік.

10 - Р = -6 + 3P; 16 = 4Р; Р = 4 грн.

Q = 10 - 4 = 6 млн. шт. у рік

2) Коли держава встановлює межу ціни на рівні Рф = 5 грн., це призведе до виникнення дефіциту товару.

Обсяг попиту Qd = 10 - 5 = 5 млн. шт. у рік;

Обсяг пропозиції Qs = -6 + 3*5 = 9 млн. шт. у рік;

Отже, утвориться надлишок у розмірі Qs - Qd = 9 - 5= 4 млн. шт. у рік, оскільки розміру пропозиції перевищує розмір попиту.

3) Поясніть, як вплине на параметри ринкової рівноваги введення дотації у розмірі t = 1 грн.

Введення дотації у розмірі 1 грн. означає для продавця здешевлення товару. Отже, встановлення дотації з кожної одиниці продукції збільшує пропозицію товару.

Нове рівняння пропозиції матиме вигляд:

Qs = -6 + 3(P + 1) = -6 + 3P + 3 = 3Р - 3.

4) Якими будуть рівноважні ціна і обсяг товару після запровадження дотації? Привести розрахунки і пояснити як це впливає на стан рівноваги (ціну і обсяг).

Qd = Qs; 10 - P = 3P - 3; 13 = 4Р; Р = 3,25 грн.

Qs = 3,25*3 - 3 = 6,75 млн. шт. у рік.

Таким чином, після введення дотації на ринку встановлюється нова рівноважна ціна Р = 3,25 грн., а новий рівноважний обсяг продажу складає Qs = 6,75 млн. шт. у рік.

5) Як розподіляється дотація між виробниками і споживачами?

На скільки змінюється рівноважна ціна, настільки дотація переноситься на виробника. В даному випадку виробник сплачує більше за одиницю товару на 4 - 3,25 = 0,75 грн.

6) Зробіть графічний аналіз задачі. Вкажіть обсяги надлишку (дефіциту) товару при встановленні межі ціни та частку податку, що сплачують виробники і споживачі.

Функцію попиту до введення податку будуємо за двома точками: Р = 5, Qd = 5; Р = 8, Qd = 2. А функцію пропозиції за точками Р = 2, Qs = 0; Р = 3, Qs = 3. Оскільки введення дотації впливає на ціну виробників, нова функція пропозиції Qs може бути побудована за точками: Р = 3, Qs = 6; Р = 1, Qs = 0. Перетин функцій попиту і пропозиції до введення дотації дає рівноважну ціну 4 грн. і рівноважну кількість 6 млн. шт., а після введення дотації відповідно 3,25 грн. і 6,75 млн. шт.

З рисунка видно, що виробник сплачує Р0 - Р1 = 4 - 3,25 = 0,75 грн. податку за кожну одиницю продукції, відповідно споживач: 1 - 0,75 = 0,25 грн.

Частина 3.

Держава захищає вітчизняного товаровиробника квотуванням і запровадженням митних тарифів на імпортний товар.

Функція попиту споживачів на цей товар Qd = 7 - Р.

Функція пропозиції товару Qs = -2 + 2Р,

де Qd - обсяг попиту, млн. грн. в рік;

Qs - обсяг пропозиції, млн. грн. в рік;

Р - ціна товару, грн.

Щорічна квота імпортного товару становить Ql = 3.

1) До встановлення квоти рівноважна ціна і обсяг товару становитимуть Р = 3 грн., Q = 4 шт.

Qd = Qs; 7 - Р = -2 + 2Р; 9 = 3Р; Р = 3 грн.;

Q = 7 - 3 = 4 шт.

2) Ціна товару після встановлення квоти:

Ql = Qd ; 7 - Р = 3; Р = 4 грн.

Отже, ціна товару після встановлення квоти 4 грн.

Через квоти споживачі платять більш високу ціну за товар, ніж вони платили б при їх відсутності

3) Замість квоти Уряд запроваджує митний тариф у розмірі t = 0,5 грн. на одиницю товару. Розрахуйте нову ціну і обсяг реалізації товару.

Тариф на товар має таку ж дію, що й податок. Отже, тариф зменшує пропозицію.

Qs = -2 + 2(P - 0,5) = -2 + 2P - 1 = 2P - 3,

Qd = Qs; 7 - P = 2P - 3; 10 = 3Р; Р = 3,33 грн.

Qs = 2 х 3,33 - 3 = 3,66 шт.

Таким чином, після запровадження митного тарифу на ринку встановлюється нова рівноважна ціна Р = 3,33 грн., а новий обсяг продажу складає Qs = 3,66 шт.

4) Визначте вигоду (втрати) іноземного виробника у випадку встановлення квоти і введення тарифу. Що для нього вигідніше?

Після встановлення квоти ціна товару становить Р = 4 грн., а обсяг Qd = 7 - 4 = 3 шт.

Після запровадження митного тарифу на ринку встановлюється нова ціна Р = 3,33 грн., а новий обсяг продажу складає Qs = 3,66 шт.

Отже, іноземний виробник має вигоду при встановленні митного тарифу, оскільки його обсяг буде більший, ніж обсяг при встановленні квоти на 3,66 - 3 = 0,66 шт.

5) Представте графічний розв'язок задачі з необхідними поясненнями.

Функцію попиту до введення податку будуємо за двома точками: Р = 7, Qd = 0; Р = 3, Qd = 4. А функцію пропозиції за точками Р = 2, Qs = 2; Р = 4, Qs = 6. Оскільки введення мита впливає на ціну виробників, нова функція пропозиції Qs може бути побудована за точками: Р = 2, Qs = 1; Р = 4, Qs = 5. Перетин функцій попиту і пропозиції до введення мита дає рівноважну ціну 3 грн. і рівноважну кількість 4 шт., а після введення мита відповідно 3,33 грн. і 3,66 шт.

Частина 4.

Крива попиту на товар описується рівнянням Q_D = 24 - 0,4Р. Ринкова ціна товару становить 45 грн. Дайте відповідь на запитання:

1) Еластичність попиту за такої ціни становить Е = -, тут величина постійна, оскільки лінія попиту має постійний нахил рівний . У рівнянні лінії попиту - це коефіцієнт при Р. Підставивши в рівняння Р = 45 грн., одержимо:

Q_D = 24 - 0,4 х 45 = 6 млн. шт.

Тоді Е == -0,4= -3

2) Покажіть графічно лінію попиту на товар.

Графічно коефіцієнт цінової еластичності попиту Е в точці А визначається як відношення відрізків ОВ до ВС:

В даному випадку Е = -= -3,

За якою ціною Е = -1.

З рисунка видно, що за ціни Ц =30 грн. Е = -1.

Справді Е= -= = -0,4= -1

Попит є еластичним в інтервалі цін 1< Е < ;

Попит є нееластичним в інтервалі цін 0 < Е < 1.

3) Чи доцільно підвищувати ціну на товар? Обґрунтуйте рішення.

Припустимо, що ми піднімемо ціну на 5%. Тоді нова ціна буде 45 + 5% = 47,25 грн.

Початкова виручка фірми від реалізації даного товару при ціні Р = 45 грн. була: Q1 = 24 - 0,4 x 45 = 6. А виручка фірми після збільшення ціни на 5% буде: Q2 = 24 - 0,4 x 47,25 = 5,1.

Отже, при збільшенні ціни, виручка фірми зменшується. Таким чином підвищувати ціну на товар є недоцільним.

4) Для максимізації загального доходу, ціну необхідно встановити на рівні 45 грн.

Частина 5.

Постійні витрати підприємства (TFC) становлять 20 грн. Величини змінних витрат наведено у таблиці. Заповніть таблицю і виконайте завдання.

Q	TFC	TVC	ТС	AFC	AVC	ATC	MC
0	40	0	40	-	-	-	-
1	40	24	64	40	24	64	24
2	40	42	82	20	21	41	18
3	40	62	102	13,3	20,7	34	20
4	40	87	127	10	21,75	31,75	25
5	40	117	157	8	23,4	31,4	30
6	40	152	192	6,7	25,3	32	35
7	40	192	232	5,7	27,4	33,1	40

1) На графіку показати криві TFC, TVC, TC. Поясніть, яким чином закон спадної віддачі впливає на форму кривих.

Закон спадної віддачі говорить про те, що в міру того, як зростає використання якого-небудь виробничого фактора, досягається точка, в якій додаткове використання цього фактору призводить до зменшення обсягу виробництва продукції. Закон спадної віддачі пояснює зменшення граничної продуктивності.

Дію закону спадної віддачі можна простежити також на підставі граничних витрати. При малих обсягах виробництва граничні витрати високі і по мірі збільшення обсягу виробництва вони зменшуються, а потім знову починають рости.

2) На графіку показати криві AFC, AVC, АТС, МС Поясніть спосіб їх обчислення та форму кожної кривої.

Середні постійні витрати (AFC) та середні змінні витрати (AVC) - це витрати, що приходяться на одиницю продукції:

; .

Середні валові витрати (АТС) характеризують загальну середню величину постійних і змінних витрат на одиницю продукції. Їх можна визначити через відношення валових витрат до кількості продукції, яку одержано з використанням цих витрат:

.

Граничні витрати показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одну одиницю. Їх можна розрахувати як на підставі змінних, так і на підставі валових витрат, тому що валові витрати відрізняються на величину постійних витрат:

Частина 6. Підприємство функціонує за умов досконалої конкуренції. Відома залежність загальних витрат від обсягу продукції в короткостроковому періоді. Ціна товару - Р = 6 грн. Розрахуйте показники таблиці.

Q	ТС	АТС	TFC	TVC	AVC	МС	TR =Р х Q	MR	Прибуток
0	6	-	6	0	-	-	0	-	-6
1	9	9	6	3	3	3	6	6	-3
2	10	5	6	4	2	1	12	6	2
3	13	4,3	6	7	2,3	3	18	6	5
4	18	4,5	6	12	3	5	24	6	6
5	25	5	6	19	3,8	7	30	6	5

На основі показників таблиці покажіть на графіку криві АТС, AVC, MC, MR.

На ринку досконалої конкуренції підприємство не може вплинути на ринкову ціну, а прибуток максимізує за умов, що вибраний обсяг випуску продукції задовольняє рівність граничного доходу і граничних витрат, MR = MC.

Фірма максимізує прибуток при обсязі продукції Q = 4.

Якщо ринкова ціна знижується, то підприємству доцільно орієнтуватися на величину середніх витрат (АТС).

Підприємство припинить випуск продукції, якщо ціна знизиться до 2 грн.

При рівні ринкової ціни 2<Р<4,3 підприємство деякий час може очікувати покращення кон'юнктури ринку, хоча економічного прибутку воно не матиме.

Частина 7.

Заповніть таблицю за умов, що підприємство функціонує на конкурентному ринку блага і праці.

Ql	TPL	MPL	P	TRL	MRPL	Pl= MRCL	TCL	Прибуток
1	12,0	-	4	48	-	18	18	30
2	22,5	10,5	4	90	42	18	36	54
3	31,5	9,0	4	126	36	18	54	72
4	39,0	7,5	4	156	30	18	72	84
5	45,0	6	4	180	24	18	90	90
6	49,5	4,5	4	198	18	18	108	90
7	52,5	3,0	4	210	12	18	126	84
8	54,5	2,0	4	218	8	18	144	74

1) Яка кількість одиниць праці є найкращою для підприємства? Поясніть чому?

При існуючій ставці заробітної плати 18 грн., підприємству вигідно найняти 5 або 6 одиниці праці. Оскільки при цьому воно отримуватиме максимальний прибуток.

2) Покажіть графічно лінію попиту підприємства на працю і ринкову пропозицію праці.

3) Припустимо, що підприємство наймає працю на конкурентному ринку, а реалізує продукцію на ринку недосконалої конкуренції. Ціна реалізації кожної наступної одиниці, крім першої, знижується на 5%.

Ql	TPL	MPL	Р	TRL	MRPL	PL = MRCL	TCL	Прибуток
1	12,0	-	4	48	-	18	18	30
2	22,5	10,5	3,8	85,5	37,5	18	36	49,5
3	31,5	9,0	3,6	113,4	27,9	18	54	59,4
4	39,0	7,5	3,4	132,6	19,2	18	72	60,6
5	45,0	6	3,3	148,5	15,9	18	90	58,5
6	49,5	4,5	3,1	153,5	5,0	18	108	45,5
7	52,5	3,0	2,9	152,3	-1,2	18	126	26,3
8	54,5	2,0	2,8	152,6	0,3	18	144	8,6

За показниками таблиці покажіть на графіку криву попиту підприємства на працю і порівняйте її з попередньою. Поясніть відмінність.

Як видно з наведеного малюнку, обсяги використання ресурсу в умовах недосконалої конкуренції є нижчими, в порівнянні з конкурентними ринками ресурсів.

Якщо підприємство реалізує свій продукт в умовах недосконалої конкуренції, то лінія MRP буде більш стрімкою і зміщеною на площині вліво, відображаючи цим те, що додаткова продукція спричинює зниження ціни усієї виробленої продукції.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної мікроекономіки - пропозицію товарів та послуг. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Пропозиція - це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок. Пропозиція визначається виробництвом, але не тотожна йому.

Закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв'язок: обсяг пропонування зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Із закону пропозиції випливає, що за інших рівних умов величина пропозиції товару перебуває у прямій залежності від його ціни.

У мікроекономіці, поряд із ринковою пропозицією, використовують й інші її види -- індивідуальну пропозицію, пропозицію продукту, пропозицію виробничого ресурсу, короткострокову пропозицію, довгострокову пропозицію тощо. Зв'язок між ринковою пропозицією певного продукту та пропозицією окремих його виробників можна подати у вигляді таблиці, графіка, а іноді й алгебраїчного рівняння, яке називають функцією пропозиції.

Крива пропозиції переміщуватиметься внаслідок змін у: а) цінах на ресурси; б) технології; в) податках і дотаціях; г) цінах на інші товари; д) сподіваннях щодо майбутніх цін товарів; е) кількості постачальників.

"Зміна пропозиції" означає переміщення кривої пропозиції; "зміна величини пропозиції" позначає рух від однієї точки до іншої на даній кривій пропозиції.

Еластичність пропозиції за ціною визначають як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Економісти розмежовують три основні типи еластичності пропозиції за ціною: еластична (E_s >1); нееластична (Е_s < 1); одинично еластична пропозиція (Е_s = 1).

Поряд із дуговою еластичністю пропозиції використовують у разі потреби й інший її вид -- точкову еластичність пропозиції. Вона характеризує чутливість продавців деякого продукту до зміни його ціни в окремо взятій точці на кривій пропозиції.

Іноді в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виокремлення цього виду еластичності пропозиції пов'язують з наявною для продавців можливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво іншого.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. та інші. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. -248 с.

2. Горошко М.Ф., Кулішов В.В. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі. Навч.посібник.- К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 368 с.

3. Долан Эд. Дж. Микроэкономика / Пер. с анг. - СПБ: Литера-плюс, 1996. - 448 с.

4. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка. Навч. посібник /За ред. О. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2005. - 608 с.

5. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. - 4-те вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. - 211 с.

6. Кемпбелл С., Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка К.: Основи, 2004. - 846 с.

7. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум: Навч. посібник.-Львів: Магнолія плюс, 2004.--332 с.

8. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. - 2-е изд. - М.: Дело, 2006. - 940 с.

9. Мікроекономіка : Навч. посіб. / О.Я. Базілінська, О.В. Мініна; За ред. О.Я. Базілінська.- К. : ЦНЛ, 2004. - 351 с.

10. Мікроекономіка : Навч. посіб. / А.Ф. Косік, Г.Е. Гронтковська. - К. : ЦНЛ, 2004. - 404 с.

11. Нуреев P.M. Курс микроекономики.-М.: НОРМА, 2001. -346 с.

12. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

13. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

14. Экономика = Economics: учеб. пособие / П.Э. Самуэльсон, В.Д. Нордхаус: Пер. с англ. - 16-е изд.- М.: Вильяме, 2003. - 688 с.

Размещено на Allbest.ru