Ринок землі та економічна рента

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринок землі та економічна рента

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ринок землі

1.1 Земля як економічний ресурс: зміст, структура та особливості

1.2 Ринок послуг землі

Розділ 2. Економічна рента

2.1 Утворення земельної ренти

2.2 Земельна рента - надлишок

2.3 Визначення ціни землі

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Земля як економічний ресурс -- це не тільки простір, на якому та за допомогою якого виробляється продукція, а й земні надра, флора та фауна в нерукотворних водоймах і лісах.

Економісти-класики розглядали землю як первісний дар природи, тому вважали, що в необробленому стані вона не має вартості і ціни, як повітря та вода в річках і морях. В той же час земля, як і капітал, належить до обмежених (економічних) факторів виробництва тривалого використання, продається, купується і здається в оренду на деякий час, і в результаті таких операцій приносить землевласникам доход.

Земля і будь-які інші природні ресурси загалом, а також праця, відносяться до первинних факторів виробництва, запаси яких формуються поза межами економічної діяльності, на відміну від капіталу, який представляє собою продукт виробництва, нагромаджений минулою працею людей.

Особливістю функціонування ринку землі є те, що її сукупне пропонування залежить від позаекономічних сил. Незамінність, не відтворюваність і жорстка обмеженість запасів землі та інших природних ресурсів створюють унікальні умови для формування ринкової ціни і доходів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Ринок землі та економічна рента».

Об'єкт дослідження - ринок землі.

Предмет дослідження - ринок землі та економічна рента.

Мета дослідження - розглянути землю як економічний ресурс, а також охарактеризувати особливості ринку землі та економічної ренти.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути землю як економічний ресурс;

2) охарактеризувати ринок послуг землі;

3) дослідити утворення земельної ренти;

4) розглянути, що земельна рента - це надлишок;

5) визначити ціну землі.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Ринок землі

1.1 Земля як економічний ресурс: зміст, структура та особливості

Земля -- природний агрегований економічний ресурс, який використовується в процесі виробництва. Земля як природний ресурс має складну структуру, куди входять такі елементи (підсистеми):

* земельні ділянки;

* нерукотворні ліси та водойми;

* флора і фауна, які не створені людьми, але мають природне походження і самовідновлюватися;

* земні надра (з нафтовими та газовими родовищами, а також запасами заліза, марганцю, золота, срібла, міді, солей і т. ін.).

Варто зазначити, що земля -- не тільки економічний ресурс. Це простір, де живуть люди, де вони народжуються і помирають. Земля може залучатися до економічного обороту і вилучатися з нього. У цьому розділі ми, звичайно, головну увагу приділимо вивченню землі власне як економічного ресурсу.

Особливості землі як економічного ресурсу можна розглянути у порівнянні його з ресурсами "праця" та "фізичний капітал" (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Порівняльна характеристика ресурсів

Ознаки	Земля	Фізичний капітал	Праця
За характером виникнення	Первинний	Вторинний	Первинний
Походження ресурсу	Природне, нерукотворне, створений без участі людини	Рукотворний, є продуктом найманої праці	Природний, з'являється завдяки участі людини, але значною мірою визначається її природними задатками
Форма ресурсу	Речова, неодухотворена	Речова, неодухотворена	Неречова,одухотворена
Термін використання ресурсу	Вічний стосовно людської та економічної історії	Довгострокового (від 1 року і більше), одноразового або короткострокового (до 1 року) використання	Протягом працездатного віку
Зв'язок ресурсу з власником	Існує відособлено від власника	Існує відособлено від власника	Власник і ресурс нероздільні
Здатність до відтворення.	Незначна частина ресурсу -- відтворювана, інша -- ні	Відтворюваний	Відтворюваний
Місце виробництва і відтворення ресурсу	За межами підприємства	На підприємстві	За межами підприємства, але умови відтворення робочої сили, поточного і перспективного планування створюються на підприємстві
Функціональне відчуження	Можливе	Можливе	Можливе
Соціальне відчуження	Можливе, але необов'язково	Можливе, але необов'язково	Неможливе
Можливі форми продажу ресурсу	Продаж послуг землі та продаж самої землі	Продаж послуг капіталу та продаж самого капіталу	Продаж послуг найманого працівника
Обов'язковість/необов'язковість присутності власника ресурсу на підприємстві при виробництві продукту	Необов'язково	Необов'язково	Обов'язково
До основного чи оборотного капіталу відноситься	Основний	Основний і оборотний	Оборотний

Земля і будь-які інші природні ресурси загалом, а також праця, відносяться до первинних факторів виробництва, запаси яких формуються поза межами економічної діяльності, на відміну від капіталу, який представляє собою продукт виробництва, нагромаджений минулою працею людей.

Земля має альтернативні варіанти використання: вирощування сільськогосподарських культур, будівництво промислових споруд, доріг, житла і тлі. Крім того, різні ділянки землі мають різну якість, тому можуть використовуватись для вирощування лише певних культур або для розведення тварин, і за умов однакових витрат виробництва дають різну віддачу суб'єктам господарювання.

1.2 Ринок послуг землі

Щоб розглянути умови встановлення рівноваги на ринку земельних послуг, потрібно окремо з'ясувати попит на земельні послуги та пропозицію земельних послуг.

Пропозиція землі. Як і будь який економічний ресурс, земля обмежена. Однак обмеженість земельного ресурсу особлива. Головна особливість обмеженості цього ресурсу пов'язана з його нерукотворністю, що означає неможливість збільшити обсяг земельних сільськогосподарських угідь навіть у довгостроковому періоді. Крім того, в межах наявних земельних ресурсів кращої, середньої та гіршої якості є свої обмеження. Звичайно, гірші сільськогосподарські угіддя можна поліпшити, але ті ж самі інвестиції, вклади в землі середньої, а тим більше -- кращої якості, дадуть значно ліпший результат, тобто будуть ефективнішими, а отже й доцільнішими. Тому навіть через століття гірші землі не стануть кращими, а в крайньому разі -- набувають середньої якості.

Це означає, що земля як ресурс обмежена не тільки кількісно, а й якісно. І не лише за родючістю, а й за місцем розташування. Пояснюється ця особливість землі тим, що на відміну від фізичного капіталу, якому властива мобільність, земля -- ресурс нерухомий. Весь ринок нерухомості прив'язується до цього нерухомого за своєю природою ресурсу.

Зі сказаного вище випливає, що яку б ціну не готові були заплатити за землю покупці, запропонувати землі більше, ніж її має країна, в межах кордонів цієї країни неможливо. Це означає, що:

по-перше, пропозиція землі абсолютно нееластична за ціною;

по-друге, крива пропозиції землі графічно зображається у вигляді вертикальної лінії (рис. 1.1);

по-третє, пропозиція землі пасивна щодо впливу на ціну землі та ціну земельних послуг.

Рис. 1.1. Крива пропозиції землі

Єдиний чинник, який впливає на величину ціни послуг землі та ціни землі, є попит на неї.

Попит на землю зі сторони сільського господарства, добувних чи будівельних галузей є похідним від попиту на продукти сільськогосподарського виробництва, добувних галузей, будівництва.

Попит на земельні послуги -- спадна функція від ціни землі та від ренти, тобто ціни землі. Крива попиту на земельні послуги -- плавна спадна. Спадний нахил кривої попиту пояснюється дією закону спадної родючості ґрунту (для сільськогосподарського виробництва), спадної продуктивності родовищ корисних копалин (для добувних галузей). Попит на землю для будівництва, як правило, зростає.

Таким чином, сукупний попит на землю включає в себе сільськогосподарський та несільськогосподарський попит, який, у свою чергу, складається з попиту на землю з боку добувних та будівельних галузей (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Сукупний попит на землю

На рис. 1.2 по осі абсцис відкладається обсяг земель в гектарах, а по осі ординат -- ціна за гектар. Криву сільськогосподарського попиту на землю позначено лінією D_c/г, а криву несільськогосподарського попиту -- лінією Д,_с/г. Крива D_c/г + D _cн/г -- крива сукупного попиту на землю.

Чинники, що впливають на попит на землю сільськогосподарського призначення:

* попит на продовольство (рослинного та тваринного походження);

* родючість ґрунтів;

* місце розташування (віддаленість від центрів споживання продовольства і сировини) та кліматичні умови;

* питома вага витрат на продовольство в бюджеті домогосподарства.

Розглянемо детальніше вплив цих чинників.

Ринок сільськогосподарських продуктів, як правило, тяжіє до досконало конкурентного, оскільки головними товаровиробниками є сімейні ферми, які пред'являють попит на землю-Там, де держава не обмежує попит на землю і не впливає на її ціну, остання (ціна землі) визначається ринком, тобто співвідношенням попиту на землю та пропозиції землі.

Попит на продукти харчування нееластичний. Навіть за умови значного зростання цін на продовольство, попит на ці товари змінюється мало. Швидше за все люди відмовляться від інших продуктів, а намагатимуться харчуватися на звичному рівні.

Оскільки сільськогосподарське виробництво ризикове і підлягає коливанням, зумовленим природними умовами, то скорочення обсягів виробництва призведе до швидкого зростання цін на продовольство, а високі врожаї -- до швидкого падіння цін на сільськогосподарську продукцію у зв'язку зі зростанням пропозиції.

У розвинених країнах світу частка сімейного бюджету, що витрачається на продовольство, скорочується. Це зменшує частку сільськогосподарського виробництва в сімейному доході і тільки за умови скорочення чисельності населення, зайнятого в сільському господарстві, підтримується рівень доходів зайнятих у цій галузі.

Родючість ґрунтів та їх вигідне розташування прямо пропорційно впливає на обсяг попиту на сільськогосподарські угіддя.

Чинники, що впливають на несільськогосподарський попит на землю:

* місце розташування землі;

* рівень інфляції та інфляційні очікування.

Місце розташування землі має визначальний вплив на попит на землю для будівництва житла (близьке розташування до великих міст, до доріг, а в містах -- до центру) та заводів (визначальна роль належить землям, що розміщені біля води, близько до шляхів сполучення та до об'єктів інфраструктури і т. ін.).

В умовах високих темпів інфляції зростає попит на нерухомість, отже, й на землю, оскільки придбання таких активів надійно зберігає від знецінення заощадження домогосподарств і підприємницького сектора.

При несільськогосподарському попиті на землю не береться до уваги така її властивість, як родючість. Цей вид попиту на землю має стійку тенденцію до зростання.

Розділ 2. Економічна рента

2.1 Утворення земельної ренти

Для більшості людей термін "рента" означає суму грошей, яку доводиться платити за двокімнатну квартиру або кімнату в гуртожитку. Для керівника підприємства "рента" -- це виплати за користування будівлями і спорудами заводу, машинами і устаткуванням або приміщеннями складського господарства. Ці визначення ренти, які ґрунтуються на здоровому глузді, не зовсім зрозумілі і двозначні. Рента за кімнату в гуртожитку, наприклад, містить процент за грошовий капітал, який університет взяв у позику для фінансування будівництва гуртожитку, заробітну плату прибиральниць, оплату комунальних послуг тощо.

Економісти використовують термін "рента" у вужчому, менш двозначному розумінні: економічна рента -- ціна, що її сплачують за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких строго обмежена. Саме унікальні умови пропозиції землі та інших природних ресурсів -- їх фіксована кількість -- відрізняє рентні платежі від заробітної плати, процента і прибутку.

Спочатку припустимо, що вся земля використовується для вирощування однієї культури, наприклад, пшениці. Всі земельні ділянки орендуються на конкурентному ринку - існує багато фермерів, які пред'являють попит на землю, і багато землевласників, які пропонують її на ринку. Унікальність полягає в тому, що за будь-яких умов використання землі, її пропонування абсолютно нееластичне. Звичайно, за допомогою меліорації можна поліпшити якість землі та додатково включити деякі землі в сільськогосподарський оборот, але ці зміни будуть незначними порівняно із загальною кількістю землі. Отже, залишається в силі та основна особливість, що кількість землі та природних ресурсів загалом жорстко обмежена і жодні коливання ціни або інші фактори не в змозі збільшити обсяги пропонування. Фіксований характер пропонування землі означає, що ціна землі і, відповідно, доходи землевласників мають природу економічної ренти і що єдиним фактором, який впливає на величину земельної ренти, є попит. Пропонування відіграє пасивну роль.

Сільськогосподарський попит на землю, як і на інші фактори виробництва, є похідним від попиту на продукцію, яка виробляється за допомогою даного ресурсу, та загалом від ситуації, що складається на ринку готової продукції. Крива попиту плавно спадає, відображаючи дію закону спадної родючості землі, а також падіння ціни на готову продукцію в умовах розширення обсягів її виробництва. Рис. 2.1 ілюструє ситуацію визначення земельної ренти: крива S -пропонування землі; D₂ - попит на землю в умовах початкової рівноваги (точка Е). Початкова рівноважна величина земельної ренти. встановлюється на рівні R₂. Кількість землі, що пропонується, становить 0Q* . Якщо попит на землю підвищується до D₁, то за незмінного обсягу пропонування земельна рента зростає до R₁. Аналогічно в умовах зменшення попиту фермерів від D₂ до D₃ ефект кількості землі відсутній і змінюється лише величина ренти. Коли попит впаде до D₅, земельна рента буде дорівнювати нулю. Земля виступає в своєму первинному стані як безкоштовний дар природи. Історії відомі такі випадки, наприклад, під час освоєння європейцями нових земель в Північній Америці.

Рис. 2.1. Утворення земельної ренти

Саме обмеженість землі, яку не можна подолати шляхом виробництва, оскільки вона нерукотворна, забезпечує отримання від неї доходу у формі земельної ренти.

Отже, земельна рента -- це форма доходу для землевласника і водночас форма витрат для орендаря (користувача, володаря землі) за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких строго обмежена.

Рентна плата за землю безпосередньо залежить від кількості можливих альтернативних варіантів її використання. Звичайно, власник землі надасть її в користування тому суб'єктові, який готовий заплатити вищу плату за послуги землі.

Ми розглянули вплив на ціну земельних послуг попиту на землю та величини земельної ренти. Але на ринку природних ресурсів продаються не тільки послуги, а й самі ресурси, тобто земля. Особливість ціноутворення на ресурс "земля" полягає в тому, що це ресурс безстроковий (настільки довготривалий, що його можна вважати вічним), він не підлягає амортизації та здатний самовідновлюватися.

2.2 Земельна рента - надлишок

Можливість альтернативного використання землі підвищує орендну плату. Наприклад, якщо на одну і ту ж ділянку попит пред'являє фермер - для сільськогосподарського використання, і будівельник, то власник землі здасть землю в оренду тому, хто має вищу готовність платити, тобто згоден платити більшу орендну плату.

Крива сукупного попиту на землю утворюється як горизонтальна сума сільськогосподарського і несільськогосподарського попиту.

Всі інші фактори виробництва, крім землі та незамінних природних ресурсів, обмежені менш жорстко. Підвищення ціни спонукає власників до розширення пропонування неземельного ресурсу. Це відноситься не лише до капіталу, але й до трудових ресурсів. Тому крива пропонування неземельних ресурсів має додатний нахил, іншими словами, ціна виконує стимулюючу функцію по відношенню до обсягів пропонування. Земельна ж рента не виконує ніякої стимулюючої функції, тому що пропонування землі обмежене, чітко фіксоване. Будь-яке зростання чи зменшення величини земельної ренти не змінить ресурсного потенціалу виробництва.

З цих причин економісти вважають земельну ренту надлишком, не пов'язаним з господарською діяльністю, тобто платою, яка не є необхідною для суспільства. У XIX ст. багато економістів піддавали критиці рентні платежі, вважаючи, що вони не мають економічної основи, що це данина суспільства власникам землі. Оскільки населення землі зростає, а відповідно зростає і попит на землю, то власники землі одержують все більші доходи, не витрачаючи на землю жодних виробничих зусиль. Тому чимало економістів виступали за націоналізацію землі, яка ліквідувала б цей вид ренти (вона дістала назву абсолютної ренти), в результаті чого значно подешевшала б сільськогосподарська продукція.

Інша група економістів виступала за те, щоб приріст земельної ренти внаслідок підвищення попиту на землю належав всьому суспільству, і для цього пропонували обкладати власників землі податком, який дозволив би вилучати надлишок ренти. Ідея оподаткування ґрунтувалась не лише на ідеї рівності і справедливості, але й на засадах ефективності. На відміну від будь-якого іншого виду податків, податок на землю не призводить до перерозподілу ресурсів. Так, наприклад, високий податок на заробітну плату може спонукати індивідів вийти зі складу робочої сили і перейти на систему соціального забезпечення; майновий податок на нерухомість може спричинити перелив капіталу в інші сфери або в інші інвестиційні об'єкти. Але нічого подібного не відбудеться, коли податком обкладається земля. Щоправда, власник може вивести землю з господарського обороту, проте тоді він не одержить не лише надлишку ренти, але й ніякого доходу.

Сучасні економісти критикують ідею єдиного податку на землю, мотивуючи тим, що окрім землевласників ще багато груп населення одержують незароблені доходи. Наприклад, дрібний акціонер, який випадково купив одну акцію компанії, яка згодом стала високоприбутковою, одержує доход на акцію. Така ситуація нічим не відрізняється від земельної ренти, оскільки власник акції ніякої участі в організації виробництва не приймає. До того ж землевласники міняються. Чимало нинішніх власників купили свою ділянку землі за високу конкурентну ціну, тому стягувати з них податки за вигоду, яку колись одержував інший власник, несправедливо. Нарешті, родючість землі підвищують в процесі виробничої діяльності, тому абсолютну (економічну) ренту важко відділити від доходів, одержаних від додаткових вкладень капіталу (диференційної ренти).

До цього часу ми в аналізі виходили з припущення про однакову якість землі і однорідне її використання. Але на практиці ділянки землі мають різну родючість і різне розташування з точки зору наближеності до ринку, транспортних умов і т.п. Як ми згадували, існує багато альтернативних варіантів використання землі. Тому окремі підприємства змушені сплачувати рентні платежі, щоб виключити можливість альтернативного її використання, утримати землю в даній сфері застосування. Ці необхідні виплати вважаються витратами виробництва. Тому з точки зору суспільства рента - це надлишок, а з точки зору окремого фермера, - це витрати, які необхідні, щоб не допустити альтернативного використання землі. Більш родючі ділянки, або вигідніші за місцем розташування дають землевласникам більші рентні доходи.

Тому одна й та сама праця чи капітал у поєднанні з різними за родючістю землями приносить різні результати. Для родючіших земель крива середніх витрат лежатиме нижче, ніж для менш родючих. Отже, користувачі родючої землі за інших рівних умов отримуватимуть додатковий економічний прибуток, який пов'язаний із стійкими відмінностями у якості ґрунтів. Цей додатковий прибуток називається диференційною рентою. Оскільки кількість землі обмежена і хтось уже користується родючою землею, то диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу, а тому власники кращих земель можуть отримати більшу ренту навіть у довготривалому періоді.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економічної діяльності людини. Використання сучасних технологій вирощування сільськогосподарської продукції, додаткові інвестиції в землю можуть дати значно кращі результати порівняно з експлуатацією земель, що використовуються традиційно. Так виникають відмінності у економічній родючості землі, які теж можуть приносити диференційну ренту. Вони менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічного варіанту використання землі.

Економічну ренту можуть отримувати не тільки власники землі, що використовується для сільськогосподарських потреб, а й власники інших природних ресурсів, для яких властива абсолютна обмеженість. Це можуть бути родовища корисних копалин, привабливі для туризму території, сили природи (водоспади, ріки тощо). Механізм утворення ренти у цих випадках збігатиметься з розглянутим вище.

2.3 Визначення ціни землі

земля пропозиція попит рента

Визначення ринкової ціни землі, якщо вона продається, а не здається в оренду, має певні особливості, пов'язані з тим, що земля - це безстроковий вічний актив, який не зношується повністю від тривалого використання. За принципом дисконтування неможливо визначити сучасну вартість платежу, який можна одержати від використання землі, наприклад, через кілька сотень років. Та це і недоцільно, тому що основна сума доходів припадає на найближче майбутнє, а далі сума сучасної вартості стає мізерною, тому нею можна знехтувати. Наприклад, сучасна вартість земельної ренти в 100 грн. на рік через 50 років перетвориться на суму 0,85 грн., а через 100 років методом дисконтування одержимо суму 0,0073 грн.

Ціна землі як ресурсу безстрокового, обчислюється за формулою

де Р -- ціна землі;

R -- земельна рента;

і -- процентна ставка.

Ця формула означає, що земельну ділянку продадуть за таку суму, яка, будучи покладена на депозитний рахунок у банк, щороку приноситиме процентний дохід не менший, ніж річна земельна рента.

Якщо в оренду здається земля, на якій розміщені будови, споруди, дороги, лінії електропередач, водопроводи і т. ін., то орендна плата за землю буде вищою, ніж величина земельної ренти, на величину амортизації основного капіталу, що перебуває на цій земельній ділянці, та відсотка ( в абсолютному виражені) на вкладений у землю капітал. Відповідно зростатиме і ціна такої земельної ділянки.

Розділ 3. Комплексне розрахункове завдання

Частина 1.

Споживач купує товари X і У. На основі вихідних даних, завдання, заповніть таблицю і дайте відповідь на запитання.

І	Qх	Qy	Рх	Pу	Qх рівн.	Qy рівн.
750	75 шт.	50 шт.	6,93	4,62	25 шт.	16,67 шт.

Як відомо, І = Q_х Рх + Q_у Ру. Нехай P_х = х, P_у = у.

Тоді 750 = 75х + 50у. Оскільки , то == 1,5.

Складемо систему рівнянь:

750 = 75х + 50у. Поділимо це рівняння на 50, маємо 15 = 1,5х + у.

= 1,5. Звідси х = 1,5у.

У перше рівняння підставимо значення х.

Маємо: 15 = 1,5*1,5 у+ у;

тоді 15 = 2,25у + у; 15 = 3,25у; у = 4,62. А х = 1,5 х 4,62 = 6,93.

Отже, Р_х = 6,93, Р_у = 4,62.

Оскільки . Тоді , = 16,67.

1) Можливий набір товарів знаходяться у межах: 0<Q_х<75;

0<Q_y<50.

2) Раціональний набір, що максимізує корисність, складає:

Q_x рівн. = 25 шт.

Q_у рівн. = 16,67 шт.

3) Бюджетна лінія споживача показує всі ті набори товарів Х і У, які споживач може купити при фіксованому доході і сталих цінах.

4) Рівняння бюджетної лінії має вигляд: І = Рх Х + Ру Y; Y = -;

Y = -; Y = 162,34 - 1,5X.

5) Покажіть на графіку бюджетну лінію і нанесіть координати точок рівноваги споживача.

Частина 2.

Попит споживачів на товар характеризується функцією: Qd = 6 - P, пропозиція товару - Qs = -8 + 2P,

де Qd - обсяг попиту, млн. шт. у рік;

Qs - обсяг пропозиції, млн. шт. у рік;

Р - ціна одиниці товару, грн.

1) Стан рівноваги характеризується рівноважною ціною Ррівн = 4,67 грн. і рівноважними обсягами Qрівн = 1,33 млн. шт. у рік.

6 - Р = -8 + 2P; 14 = 3Р; Ррівн = 4,67 грн.

Qрівн = 6 - 4,67 = 1,33 млн. шт. у рік

2) Коли держава встановлює межу ціни на рівні Рф = 4 грн., це призведе до виникнення дефіциту товару.

Обсяг попиту Qd = 6 - 4 = 2 млн. шт. у рік;

Обсяг пропозиції Qs = -8 + 2*4 = 0 млн. шт. у рік;

Отже, утвориться дефіцит у розмірі Qd - Qs = 2 - 0= 2 млн. шт. у рік, оскільки розміру попиту перевищує розмір пропозиції.

3) Поясніть, як вплине на параметри ринкової рівноваги введення дотації у розмірі t = 2 грн.

Введення дотації у розмірі 2 грн. означає для продавця здешевлення товару. Отже, встановлення дотації з кожної одиниці продукції збільшує пропозицію товару.

Нове рівняння пропозиції матиме вигляд:

Qs = -8 + 2(P + 2) = -8 + 2P + 4 = 2Р - 4.

4) Якими будуть рівноважні ціна і обсяг товару після запровадження дотації? Привести розрахунки і пояснити як це впливає на стан рівноваги (ціну і обсяг).

Qd = Qs; 6 - P = 2P - 4; 10 = 3Р; Р = 3,33 грн.

Qs = 2*3,33 - 4 = 2,67 млн. шт. у рік.

Таким чином, після введення дотації на ринку встановлюється нова рівноважна ціна Р = 3,33 грн., а новий рівноважний обсяг продажу складає Qs = 2,67 млн. шт. у рік.

5) Як розподіляється дотація між виробниками і споживачами?

На скільки змінюється рівноважна ціна, настільки дотація переноситься на виробника. В даному випадку виробник сплачує більше за одиницю товару на 4,67 - 3,33 = 1,34 грн.

6) Зробіть графічний аналіз задачі. Вкажіть обсяги надлишку (дефіциту) товару при встановленні межі ціни та частку податку, що сплачують виробники і споживачі.

Функцію попиту до введення податку будуємо за двома точками: Р = 0, Qd = 6; Р = 4, Qd = 2. А функцію пропозиції за точками Р = 4, Qs = 0; Р = 5, Qs = 2. Оскільки введення дотації впливає на ціну виробників, нова функція пропозиції Qs може бути побудована за точками: Р = 2, Qs = 0; Р = 4, Qs = 4. Перетин функцій попиту і пропозиції до введення дотації дає рівноважну ціну 4,67 грн. і рівноважну кількість 1,33 млн. шт., а після введення дотації відповідно 3,33 грн. і 2,67 млн. шт.

З рисунка видно, що виробник сплачує Р1-Р0 = 4,67-3,33 = 1,34 грн. податку за кожну одиницю продукції, відповідно споживач: 2 - 1,34 = 0,66 грн.

Частина 3.

Держава захищає вітчизняного товаровиробника квотуванням і запровадженням митних тарифів на імпортний товар.

Функція попиту споживачів на цей товар Qd = 12 - Р.

Функція пропозиції товару Qs = -2 + Р,

де Qd - обсяг попиту, млн. грн. в рік;

Qs - обсяг пропозиції, млн. грн. в рік;

Р - ціна товару, грн.

Щорічна квота імпортного товару становить Ql = 4 млн. шт.

1) До встановлення квоти рівноважна ціна і обсяг товару становитимуть Р = 7 грн., Q = 5 млн. шт.

Qd = Qs; 12 - Р = -2 + Р; 14 = 2Р; Р = 7 грн;

Q = 12 - 7 = 5 млн. шт.

2) Ціна товару після встановлення квоти:

Ql = Qd ; 12 - Р = 4; Р = 8 грн.

Отже, ціна товару після встановлення квоти 8 грн.

Через квоти споживачі платять більш високу ціну за товар, ніж вони платили б при їх відсутності.

3) Замість квоти Уряд запроваджує митний тариф у розмірі t = 3 грн. на одиницю товару. Розрахуйте нову ціну і обсяг реалізації товару.

Тариф на товар має таку ж дію, що й податок. Отже, тариф зменшує пропозицію.

Qs = -2 + P - 3 = P - 5,

Qd = Qs; 12 - P = P - 5; 17 = 2Р; Р = 8,5 грн.

Qs = 8,5 - 5 = 3,5 млн. шт.

Таким чином, після запровадження митного тарифу на ринку встановлюється нова рівноважна ціна Р = 8,5 грн., а новий обсяг продажу складає Qs = 3,5 млн. шт.

4) Визначте вигоду (втрати) іноземного виробника у випадку встановлення квоти і введення тарифу. Що для нього вигідніше?

Після встановлення квоти ціна товару становить Р = 8 грн., а обсяг Qd = 12 - 8 = 4 млн. шт.

Після запровадження митного тарифу на ринку встановлюється нова ціна Р = 8,5 грн., а новий обсяг продажу складає Qs = 3,5 млн. шт.

Отже, іноземний виробник має вигоду при встановленні квоти, оскільки його обсяг буде більший, ніж обсяг при встановленні митного тарифу на 4 - 3,5 = 0,5 млн. шт.

5) Представте графічний розв'язок задачі з необхідними поясненнями.

Функцію попиту до введення мита будуємо за двома точками: Р = 12, Qd = 0; Р = 8, Qd = 4. А функцію пропозиції за точками Р = 2, Qs = 0; Р = 6, Qs = 4. Оскільки введення мита впливає на ціну виробників, нова функція пропозиції Qs може бути побудована за точками: Р = 5, Qs = 0; Р = 8, Qs = 3. Перетин функцій попиту і пропозиції до введення мита дає рівноважну ціну 7 грн. і рівноважну кількість 5 млн. шт., а після введення мита відповідно 8,5 грн. і 3,5 млн. шт.

Частина 4.

Крива попиту на товар описується рівнянням Q_D = 20 - 0,1Р. Поточна ціна товару становить 40 грн. Дайте відповідь на запитання:

1) Еластичність попиту за такої ціни становить Е = -, тут величина постійна, оскільки лінія попиту має постійний нахил рівний . У рівнянні лінії попиту - це коефіцієнт при Р. Підставивши в рівняння Р = 40 грн., одержимо:

Q_D = 20 - 0,1 х 40 = 16 млн. шт.

Тоді Е == -0,1= -0,25

2) Покажіть графічно лінію попиту на товар.

Графічно коефіцієнт цінової еластичності попиту Е в точці А визначається як відношення відрізків ОВ до ВС:

В даному випадку Е = -= -0,25,

За якою ціною Е = -1.

З рисунка видно, що за ціни Ц =100 грн. Е = -1. Справді Е= -= = -0,1= -1

Попит є еластичним в інтервалі цін від 100 до 200 грн.;

Попит є нееластичним в інтервалі цін від 0 до 100 грн.

3) Чи доцільно підвищувати ціну на товар? Обґрунтуйте рішення.

Припустимо, що ми піднімемо ціну на 5%. Тоді нова ціна буде 40 + 5% = 42 грн.

Початкова виручка фірми від реалізації даного товару при ціні Р = 9 грн. була: Q1 = 20 - 0,1 x 40 = 16. А виручка фірми після збільшення ціни на 5% буде: Q2 = 20 - 0,1 x 42 = 15,8.

Отже, при збільшенні ціни, виручка фірми зменшується. Таким чином підвищувати ціну на товар є недоцільним.

4) Для максимізації загального доходу, ціну необхідно встановити на рівні 40 грн.

Частина 5.

Постійні витрати підприємства (TFC) становлять 60 грн. Величини змінних витрат наведено у таблиці. Заповніть таблицю і виконайте завдання.

Q	TFC	TVC	ТС	AFC	AVC	ATC	MC
0	0	0	0	-	-	-	-
1	60	40	100	60	40	100	100
2	60	80	140	30	40	70	40
3	60	120	180	20	40	60	40
4	60	140	200	15	35	50	20
5	60	200	260	12	40	52	60
6	60	300	360	10	50	60	100
7	60	420	480	8,57	60	68,57	120

1) На графіку показати криві TFC, TVC, TC. Поясніть, яким чином закон спадної віддачі впливає на форму кривих.

Закон спадної віддачі говорить про те, що в міру того, як зростає використання якого-небудь виробничого фактора, досягається точка, в якій додаткове використання цього фактору призводить до зменшення обсягу виробництва продукції. Закон спадної віддачі пояснює зменшення граничної продуктивності.

Дію закону спадної віддачі можна простежити також на підставі граничних витрати. При малих обсягах виробництва граничні витрати високі і по мірі збільшення обсягу виробництва вони зменшуються, а потім знову починають рости.

2) На графіку показати криві AFC, AVC, АТС, МС Поясніть спосіб їх обчислення та форму кожної кривої.

Середні постійні витрати (AFC) та середні змінні витрати (AVC) - це витрати, що приходяться на одиницю продукції:

; .

Середні валові витрати (АТС) характеризують загальну середню величину постійних і змінних витрат на одиницю продукції. Їх можна визначити через відношення валових витрат до кількості продукції, яку одержано з використанням цих витрат:

.

Граничні витрати показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одну одиницю. Їх можна розрахувати як на підставі змінних, так і на підставі валових витрат, тому що валові витрати відрізняються на величину постійних витрат:

Частина 6.

Підприємство функціонує за умов досконалої конкуренції. Відома залежність загальних витрат від обсягу продукції в короткостроковому періоді. Ціна товару - Р = 4 грн. Розрахуйте показники таблиці.

Q	ТС	АТС	TFC	TVC	AVC	МС	TR =Р х Q	MR	Прибуток
0	3	-	3	0	-	-	0	-	-3
1	8	8	3	5	5	5	4	4	-4
2	9	4,5	3	6	3	1	8	4	-1
3	10	3,33	3	7	2,33	1	12	4	2
4	12	3	3	9	2,25	2	16	4	4
5	16	3,2	3	13	2,6	4	20	4	4

На основі показників таблиці покажіть на графіку криві АТС, AVC, MC, MR.

На ринку досконалої конкуренції підприємство не може вплинути на ринкову ціну, а прибуток максимізує за умов, що вибраний обсяг випуску продукції задовольняє рівність граничного доходу і граничних витрат, MR = MC.

Фірма максимізує прибуток при обсязі продукції Q = 4 і Q = 5.

Якщо ринкова ціна знижується, то підприємству доцільно орієнтуватися на величину середніх витрат (АТС).

Підприємство припинить випуск продукції при зниженні ціни нижче мінімальних середніх витрат АVC. Згідно розрахунку, якщо ціна на ринку знизиться до 2 грн. підприємство закриється.

При рівні ринкової ціни 2<Р<3 підприємство деякий час може очікувати покращення кон'юнктури ринку, хоча економічного прибутку воно не матиме.

Частина 7.

Заповніть таблицю за умов, що підприємство функціонує на конкурентному ринку блага і праці.

Ql	TPL	MPL	P	TRL	MRPL	Pl= MRCL	TCL	Прибуток
1	145	-	0,5	72,5	-	47,5	47,5	25
2	280	135	0,5	140	67,5	47,5	95	45
3	405	125	0,5	202,5	62,5	47,5	142,5	60
4	520	115	0,5	260	57,5	47,5	190	70
5	625	105	0,5	312,5	52,5	47,5	237,5	75
6	720	95	0,5	360	47,5	47,5	285	75
7	805	85	0,5	402,5	42,5	47,5	332,5	70
8	880	75	0,5	440	37,5	47,5	380	60

1) Яка кількість одиниць праці є найкращою для підприємства? Поясніть чому?

При існуючій ставці заробітної плати 47,5 грн., підприємству вигідно найняти 5 або 6 одиниці праці. Оскільки, саме при такій кількості одиниць праці, воно отримуватиме максимальний прибуток.

2) Покажіть графічно лінію попиту підприємства на працю і ринкову пропозицію праці.

3) Припустимо, що підприємство наймає працю на конкурентному ринку, а реалізує продукцію на ринку недосконалої конкуренції. Ціна реалізації кожної наступної одиниці, крім першої, знижується на 5%.

Ql	TPL	MPL	Р	TRL	MRPL	PL = MRCL	TCL	Прибуток
1	145	-	0,5	72,5	-	47,5	47,5	25
2	280	135	0,475	133	60,5	47,5	95	38
3	405	125	0,45	182,25	49,25	47,5	142,5	39,75
4	520	115	0,43	223,6	41,35	47,5	190	33,6
5	625	105	0,41	256,25	32,65	47,5	237,5	18,75
6	720	95	0,39	280,8	24,55	47,5	285	-4,2
7	805	85	0,37	297,85	17,05	47,5	332,5	-34,65
8	880	75	0,35	308	10,15	47,5	380	-72

За показниками таблиці покажіть на графіку криву попиту підприємства на працю і порівняйте її з попередньою. Поясніть відмінність.

Як видно з наведеного малюнку, обсяги використання ресурсу в умовах недосконалої конкуренції є нижчими, в порівнянні з конкурентними ринками ресурсів.

Якщо підприємство реалізує свій продукт в умовах недосконалої конкуренції, то лінія MRP буде більш стрімкою і зміщеною на площині вліво, відображаючи цим те, що додаткова продукція спричинює зниження ціни усієї виробленої продукції.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної мікроекономіки - ринок землі та економічна рента. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Земля як природний економічний ресурс не обмежується лише земельною територією (простором), а включає води, надра, флору і фауну природного походження.

Земля виходить за межі тільки економічного ресурсу. Вона може залучатися до економічного обороту і вилучатися з нього.

Земля як природний економічний ресурс має такі особливості: первинність; природне (нерукотворне) походження; речова неодухотворена форма; довгострокове (довічне) використання; відособлене від власника існування; не відтворюваність власне землі та надр; відтворюваність флори, фауни, родючості ґрунту; здатність до соціального та функціонального відчуження; відсутність амортизації земельного ресурсу.

Ціни на відновлювані природні ресурси визначаються співвідношенням приросту доходу внаслідок відстрочки реалізації цього ресурсу на одиницю часу (рік) та величини річної процентної ставки (за депозитами).

Ціноутворення на ринку не відновлюваних ресурсів визначається зіставленням очікуваного зростання ціни на ресурс та реальної процентної ставки по депозитах.

Земельні рентні доходи виникають при використанні в сільському господарстві землі як природного ресурсу, який обмежений якісно та кількісно і не може бути довільно розширений або замінений іншим ресурсом. Земельні рентні доходи виникають і в добувних галузях та в будівництві, де вони також пов'язані з обмеженістю за кількістю, якістю й місцем розташування земель.

Рентні доходи виходять за межі, пов'язані тільки з ресурсом "земля", але при цьому вони (рентні доходи) обов'язково пов'язані з нееластичністю пропозиції, яка переважно має природні причини (особливі таланти в галузі науки, мистецтва, освіти, спорту, менеджменту, маркетингу і т. ін.), також рентні доходи приносить і фізичний капітал, якщо продаються послуги, що ним надаються, і має місце нееластична пропозиція цих послуг.

Рівновага на ринку земельних послуг визначається співвідношенням попиту на земельні послуги та пропозиції земельних послуг.

Пропозиція землі з причини своєї жорсткої обмеженості абсолютно нееластична за ціною, тому крива пропозиції землі (як і послуг, що надаються нею), має вертикальний вигляд.

Попит на землю та попит на послуги, які надаються землею, є похідним від попиту на продовольство, він залежить також від якості ґрунтів, їх розташування, інфляційних очікувань тощо. Крива попиту на землю та послуги, що нею надаються, має спадний нахил, що пояснюється дією закону спадної родючості ґрунту.

Ціна землі як безстрокового ресурсу визначається за формулою:

і означає, що вона (ціна) є капіталізованою земельною рентою.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. та інші. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 248 с.

2. Гальперин В.М., Игнатьев СМ., Моргунов В.И., Микроэкономика: Учебник: В 2-х т. Т.2 /Общ. ред. В. М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа, 2004. - 503 с.

3. Горошко М.Ф., Кулішов В.В. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі. Навч.посібник.- К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 368 с.

4. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка. Навч. посібник /За ред. О. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2005. - 608 с.

5. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. - 4-те вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. - 211 с.

6. Кемпбелл С., Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка К.: Основи, 2004. - 846 с.

7. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум: Навч. посібник. - Львів: Магнолія плюс, 2004. - 332 с.

8. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 208 с.

9. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. - 2-е изд. - М.: Дело, 2006. - 940 с.

10. Мікроекономіка : Навч. посіб. / О.Я. Базілінська, О.В. Мініна; За ред. О.Я. Базілінська.- К. : ЦНЛ, 2004. - 351 с.

11. Мікроекономіка : Навч. посіб. / А.Ф. Косік, Г.Е. Гронтковська. - К. : ЦНЛ, 2004. - 404 с.

12. Нуреев P.M. Курс микроекономики.-М.: НОРМА, 2001. -346 с.

13. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

14. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

Размещено на Allbest.ru