Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Аналіз капіталу підприємства

Зміст

Вступ 3

• 1. Аналіз стану та використання оборотних коштів підприємства 11
• 2. Аналіз вхідних і вихідних грошових потоків 21
• 3. Аналіз майна підприємства 33
• 4. Аналіз капіталу підприємства 41
• 5. Аналіз ліквідності підприємства 48
• 6. Аналіз платоспроможності підприємства 58
• 7. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства 61
• 8. Комплексний аналіз прибутковості підприємства 62
• Використана література 67

Вступ

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія “ Галіція” створено в 2003 році у відповідності до чинного законодавства. Товариство здійснює свою діяльність у відповідності до Цивільного Кодексу України “Про господарські товариства”, інших виконавчих актів та Статуту підприємства.

Місцезнаходження товариства: 76014, м. Івано-Франківськ, вул.Шухевичів, 21 А, тел. 3-39-35.

Товариство “ Галіція” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банку, штамп, печатку, фірмовий знак. Відповідно до свого статуту воно може створювати відособлені структури, вступати в договірні відносини з іншими юридичними та фізичними особами як на території України, так і за її межами по створенню об'єднання з правом юридичної особи.

Видами діяльності досліджуваного підприємства є:

- монтаж та наладка котлів індивідуального опалення;

- оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Учасниками товариства є громадяни України та Росії.

Товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Збитки товариства відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а якщо резервного фонду не вистачає - за рахунок інших джерел, визначених чинним законодавством та зборами учасників.

Учасники товариства мають право:

- приймати участь в діяльності товариства і управлінні його справами, вибирати і бути обраними в органи управління товариства та контролю; учасник товариства має право передавати свої повноваження іншому учасникові або його представникові;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

- вийти в установленому порядку з товариства;

- одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники товариства зобов'язані:

- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

- додержувати установчих документів і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

- виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

- нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Учасники товариства мають кількість вкладів, що пропорційна розміру їх часток у статутному капіталі. Учасник товариства має право вільного виходу з товариства, при цьому йому виплачується вартість майна пропорційна його внеску до статутного капіталу товариства.

Учасники товариства не володіють окремими правами на об'єкти, що входять до складу майна товариства, в тому числі і на об'єкти власності, внесені учасниками в якості статутного внеску.

Учасник товариства не має право голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення ним правочинну та щодо спору між ним і товариством.

Вищим органом товариства є збори учасників, що складаються з учасників товариства або їх представників. Збори вважаються правомірними, якщо на них присутні учасники, які володіють більш як 60% голосів. До компетенції зборів учасників товариства відноситься вирішення таких питань:

- визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх використання;

- внесення змін та доповнень до Статуту;

- питання уступки частки, виключення учасника або прийняття нових учасників; призначення та відкликання директора;

- прийняття рішень про створення філій, представництв, вступ до асоціацій та інших громадських структур;

- прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу;

- порядок розподілу прибутків, призначення джерел покриття збитків;

- встановлення розміру, форми, порядку внесення учасниками додаткових внесків;

- умови оплати праці посадових осіб товариства; інші питання, передбачені чинним законодавством.

При прийнятті рішень з питань визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту, виключення учасника з товариства рішення приймаються, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів. Збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік. В усіх інших випадках збори учасників товариства скликаються відповідно до Закону України “Про господарські товариства”. Збри товариства обирають голову товариства з числа учасників товариства. Голова товариства розробляє і пропонує на розгляд зборів учасників стратегічні напрямки роботи товариства. Скликає позачергові збори товариства в разі необхідності. Виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор.

Директор може прийматися на роботу на контрактній основі. Договір про прийняття на роботу директора (по дорученні зборів учасників) заключає голова товариства. Директор вирішує усі питання господарської діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції зборів. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Повноваження дирекції (директора) можуть бути доповнені або обмежені за пропозицією голови товариства, рішенням зборів учасників з оформленням відповідного протоколу. Копія протоколу в обов'язковому порядку направляється директору. Інші керівні особи, які працюють на контрактній основі, приймаються на роботу директором за попереднім погодженням з головою товариства.

Персонал товариства приймається на основі трудових договорів, контрактів. Трудові функції можуть виконуватись також за договорами цивільно-правового характеру.

Перевірку та контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства.

На момент державної реєстрації Статуту статутний фонд сформований повністю.

Джерелами формування майна товариства також є:

а) доходи, одержані від реалізації продукції та інших видів господарської діяльності, передбаченої статутом;

б) кредити банків та інших матеріальних надходжень, пожертвувань;

в) інші джерела, що не заборонені чинним законодавством.

Статутний капітал товариства може бути збільшений за рішенням загальних зборів учасників за рахунок додаткових внесків учасників товариства або включення нових учасників.

Порядок використання прибутку після сплати товариством податків, передбачених чинним законодавством, та оплати його працівникам визначається зборами учасників. Вільний прибуток розподіляється між учасниками пропорційно їх вкладам в Статутний капітал товариства. Рішення про періодичність розподілу прибутків приймається на зборах учасників.

Товариство забезпечує охорону праці та дотримання правил техніки безпеки, охорону навколишнього середовища, протипожежну і санітарну безпеку. Товариство здійснює всі платежі і відрахування, передбачені чинним законодавством. У товаристві крім Статутного капіталу створюються такі фонди:

- фонд розвитку виробництва;

- фонд оплати праці;

- фонд матеріального заохочення;

- фонд соціального розвитку;

- резервний фонд у розмірі 25% Статутного капіталу, який утворюється шляхом щорічних відрахувань 5% від суми чистого прибутку.

Склад, призначення, розміри фондів, утворення, порядок використання визначається зборами. Збитки та надпланові витрати, які можуть виникнути в процесі діяльності, покриваються за рахунок резервного фонду, а при необхідності за рахунок інших фондів.

Товариству надається право самостійного ведення зовнішньоекономічної діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Товариство розвиває економічне, науково-технічне співробітництво, ділові зв'язки в сфері своєї діяльності з відповідними організаціями за межами України.

Товариство здійснює операції по експорту та імпорту послуг, товарів та робіт, виконуваних ним.

Товариство може продати, купити ліцензії, патенти, ноу-хау - технології і технічну документацію, що є частиною операцій по експорту (імпорту).

Товариство сприяє навчанню та стажуванню спеціалістів за кордоном.

Товариство запрошує в установленому порядку іноземних спеціалістів для консультацій, експертизи, участі в організації виробництва на основі найновіших технологій, менеджменту, маркетингу.

Підприємство надає послуги інофірмам, різним організаціям, розташованим на території України і за її межами в рамках своєї статутної діяльності.

Валютна виручка зараховується на валютних рахунок товариства і використовується товариством самостійно після розрахунку з бюджетом.

Товариство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію.

Товариство має право:

- самостійно укладати угоди позики, купівлі-продажу машин, обладнання, споруд, будівель, товарів народного споживання, а також вступати в інші договірні відносини;

- створювати філії, нові підрозділи, бути учасником інших підприємств, різних фондів, входити в об”єднання, асоціації тощо;

- здійснювати спільну діяльність із зацікавленими підприємствами та організаціями, іноземними інвесторами, громадянами;

- здійснювати операції у формі бартерних угод як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках;

- надавати в оренду і суборенду приміщення і обладнання;

- надавати позики ( в т.ч. безпроцентні) своїм працівникам за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні товариства.

Товариство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно або на договірних засадах.

Товариство самостійно встановлює форму та систему оплату праці, розмір зарплати, а також інші види доходів працівників.

Виробничі і трудові відносини, соціальне страхування працівників та їх соціальне забезпечення регулюються законодавством України.

Вищим органом ТзОВ “ Галіція” є збори учасників. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (або їх представники). Учасники мають кількість голосів, пропорційну їх частці у статутному фонді товариства. Для організації роботи зборів учасники обирають голову зборів строком на два роки почергово від кожного учасника.

Структура управління підприємства ТзОВ “ Галіція” розроблена таким чином, щоб оперативно впливати на процес виробництва, починаючи із забезпечення його матеріально-технічними ресурсами і закінчуючи процесом реалізації готової продукції, складанням статистичної звітності та обліком витрат на виробництво, а також забезпечити ритмічну та рентабельну його діяльність у напрямках, передбачених статутом.

Виконавчу владу в Товаристві здійснює директор, до компетенції якого входить вирішення всіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів Учасників. Збори Учасників мають право винести рішення про передачу частини належних їм прав в компетенцію директора. Директор підзвітний зборам Учасників і не може одночасно бути головою зборів Учасників. Він не має права приймати рішення, які обов'язкові для Учасників.

Директор без доручення діє від імені Товариства, відстоює його інтереси, розпоряджається майном Товариства, укладає догвори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банку розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпоряджатися коштами, затверджувати штатний розклад, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників Товариства, виконує інші функції, які відповідають Статуту.

Директор має право створювати необхідні виконавчі органи, в тому числі призначати своїх заступників, керівників підрозділів, їх повноваження і інші умови діяльності визначаються директором.

Директор здійснює також контроль за фінансово-господарською діяльністю. Директором може бути тільки кандидатура, запропонована зборами Учасників. Директор обирається на два роки і може бути переобраний на новий термін необмежену кількість разів.

Перевірка діяльності директора проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів Учасників. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб Товариства надавати їй всі необхідні матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення.

Організаційна структура ТзОВ “ Галіція” є лінійно-функціональною з чотирма рівнями ієрархії. При лінійно-функціональній структурі зв'язки “керівник - підлеглий” будуються за ієрархічною лінією таким чином, щоб кожний працівник був підзвітним тільки одній особі.

Важливою умовою забезпечення ефективної роботи апарату управління підприємством є правильний розподіл і координація праці спеціалістів та службовців, забезпечення правильного підбору та використання управлінських кадрів на основі чіткого розподілу обов'язків, підвищення відповідальності виконавців, впровадження ефективної системи оплати праці на підприємстві.

Отже, забезпечення технічними та трудовими ресурсами ТзОВ “ Галіція” можна вважати задовільним.

1. Аналіз стану та використання оборотних коштів підприємства

Нормальне функціонування підприємства можливе тільки за умови оптимального співвідношення складових його оборотного капіталу. Ефективне функціонування обігових коштів забезпечується через їх нормування.

Нормування обігових коштів -- це визначення мінімальної їх потреби для створення запасів оборотних активів, необхідних для забезпечення нормальної і безперебійної діяльності підприємства.

У практиці використовують два методи визначення потреби в обігових коштах: прямий та економічний. Суть прямого методу полягає в тому, що норматив потреби за кожним видом обігових коштів визначають з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства (умов і термінів постачання запасів, кількості постачальників, організації процесу виробництва продукції, умов її реалізації тощо).

У разі застосування економічного методу потребу в обігових коштах розраховують шляхом коригування нормативів обігових коштів, обчислених раніше прямим методом.

Нормування обігових коштів прямим методом виконується так:

1) визначають норми запасів за видами нормованих обігових коштів (у днях, відсотках або у гривнях);

2) розраховують одноденне витрачання виробничих запасів на основі кошторису витрат на виробництво (для несезонних галузей використовують дані кошторису за четвертий квартал планового року; у сезонних галузях -- на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва); для нормування незавершеного виробництва використовують дані про планові витрати на виробництво валової чи товарної продукції підприємства; для визначення одноденного витрачання готової продукції використовують показник виробничої собівартості товарної продукції, яку передбачають виготовляти у четвертому кварталі планового року;

3) обчислюють норматив обігових коштів за кожною їх статтею в грошовому вимірнику як добуток одноденних витрат окремого виду запасів на норму його запасу в днях;

4) розраховують сукупний норматив обігових коштів підприємства підсумовуванням нормативів за окремими їх статтями;

5) визначають норми і нормативи запасів за окремими їх видами для окремих підрозділів підприємства.

Міністерством фінансів України встановлено Типовий порядок обчислення норм запасів товарно-матеріальних цінностей для державних підприємств та організацій, який передбачає нормування обігових коштів для створення виробничих запасів, у незавершеному виробництві, у витратах майбутніх періодів, для створення запасів готової продукції.

Нормування обігових коштів для створення виробничих запасів. До складу виробничих запасів належать: сировина, основні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі частини тощо.

Норматив виробничих запасів (Нвз) розраховують за формулою:

Нвз = Овз х Тез,

де Овз -- одноденне витрачання виробничих запасів за окремими

їх видами (статтями) у грн;

Тез -- норма запасу обігових коштів за окремими їх видами у днях.

Розмір одноденного витрачання виробничих запасів (Овз) обчислюють діленням обсягу їх витрачання в четвертому кварталі планового року згідно з кошторисом виробництва на 90 (90 -- середня кількість днів у кварталі):

Овз = 3/90,

де 3 -- обсяг витрачання виробничих запасів у четвертому кварталі планового року, грн.

Норма запасу обігових коштів (Тез) складається з таких елементів: транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, поточний (складський) запас, гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас (Тз) -- це різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником та опрацювання банком. Наприклад, якщо час транспортування вантажу від постачальника до споживача -- 15 днів, час опрацювання документів у вантажовідправника -- 3 дні і в банку -- 5 днів, то транспортний запас становить: 15 -- 3 -- 5 = 7 (днів).

Якщо запаси надходять від різних постачальників, то розраховують середньозважену величину запасу. За умови одночасного надходження товарних документів і виробничих запасів транспортний запас не визначають.

Підготовчий запас (Тпід) -- це час для прийняття, розвантажування, сортування і складування виробничих запасів.

Технологічний запас(Ттвх) - це час на виконання підготовчих операцій (витримування, подрібнення виробничих запасів тощо), якщо вони не є складовою виробничого циклу.

Поточний запас (Тпот) залежить від частоти і рівномірності обсягів поставок виробничих запасів. Його тривалість приймають у розмірі 50% від середнього (фактичного або планового) інтервалу між окремими поставками виробничих запасів, за їх видами. Середню тривалість інтервалу між поставками розраховують методом середньозваженої величини з урахуванням обсягів поставок.

Гарантійний (страховий) запас (Тг) -- це запас для запобігання перебоям у постачанні виробничих запасів. Гарантійний запас (Тг) приймають у розмірі 50% від поточного запасу виробничих запасів.

Норму виробничих запасів визначають за формулою:

Тез = Ттв + Ттех + Тпот + Тг.

Норматив обігових коштів для тари обчислюють як добуток норми вартості тари на 1000 грн товарної продукції, вираженої в гривнях, на плановий обсяг товарної продукції за гуртовими цінами.

Норматив обігових коштів у запасних частинах для ремонтів машин та обладнання визначають множенням норми вартості запасних частин на 1000 грн діючого обладнання на загальну вартість діючих машин і обладнання підприємства у плановому періоді.

Нормування обігових коштів у незавершеному виробництві. Норматив обігових коштів для фінансування витрат у незавершеному виробництві розраховують за показниками одноденних витрат у незавершеному виробництві, тривалості виробничого циклу та коефіцієнта наростання витрат у незавершеному виробництві за формулою:

Ннв = Онвх Твц хКзв,

де Онв -- одноденні витрати в незавершеному виробництві за планом, грн;

Твц -- тривалість виробничого циклу в днях;

Кзв -- коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві.

Планові одноденні витрати в незавершеному виробництві Онв обчислюють діленням виробничої собівартості валової продукції підприємства (Се) у четвертому кварталі планового року на 90:

Онв = Св /90. (6.5)

Тривалість виробничого циклу (Твц) визначають на основі аналізу технологічних карт на виконання виробничих процесів, необхідних для виготовлення продукції. Тривалість виробничого циклу включає тривалість обробляння деталей, їх транспортування, перерв між окремими операціями, передавання готової продукції на склад. Часто середньозважений показник тривалості виробничого циклу обчислюють за певною кількістю однорідних виробів.

Коефіцієнт зростання витрат (Кнв) характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві. За рівномірного розподілу витрат Кзв розраховують за формулою:

Кзв = (В_х+0,ЬВ₂)/(В₁+В₂),

де В -- одноразові витрати на початку виробничого циклу, грн;

В. -- наступні витрати в незавершеному виробництві, які включають у собівартість продукції, грн.

Нормування обігових коштів у витратах майбутніх періодів. Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів (Нмп) обчислюють як алгебраїчну суму витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, витрат майбутніх періодів у плановому році та витрат майбутніх періодів, які будуть включені в собівартість продукції планового року, за формулою:

Нмп = Вп + Вк- Вс,

де Вп - сума коштів, які вкладені у витрати майбутніх періодів на початок планового року, грн;

Вк -- витрати майбутніх періодів, передбачені кошторисом у плановому році, грн;

Be -- витрати майбутніх періодів, які згідно з кошторисом будуть включені в собівартість продукції у плановому році, грн.

Нормування обігових коштів для створення запасів готової продукції. Норматив обігових коштів для створення запасів готової продукції (Нгп) обчислюють за формулою:

Нгп = Огп х Тгп,

де Огп - одноденний випуск товарної продукції у четвертому кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн;

Тгп -- норма запасу обігових коштів для готової продукції у днях.

Норма запасу обігових коштів для готової продукції (Тгп) становить суму витрат часу на комплектування готової продукції для поставки (Тк), часу на упакування продукції (Ту), часу на оформлення і здавання платіжних документів у банк (Тс).

Тгп = Тк + Ту + Тс.

Сукупний норматив обігових коштів підприємства (7с) на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих обігових коштів. Порівнюючи сукупний плановий норматив обігових коштів із фактичною їх наявністю на початок планового періоду, обчислюють обсяг приросту (зменшення) суми обігових коштів підприємства у плановому періоді. Ці дані використовуються для складання фінансового плану. У фінансовому плані визначають джерела фінансування приросту нормативу обігових коштів підприємства.

Розрахунок нормативів обігових коштів прямим методом вимагає значних витрат коштів і часу. Тому часто їх використовують на підприємстві протягом ряду планових періодів.

Однак щороку обчислені прямим методом нормативи обігових коштів коригують відповідно до змін виробничої програми підприємства, швидкості обертання його обігових коштів тощо. Для коригування нормативів використовують економічний метод.

Визначення нормативу обігових коштів економічним методом здійснюється у такій послідовності:

1) нормативи обігових коштів, обчислені методом прямого розрахунку, розподіляють на дві частини. До першої частини відносять нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких пропорційно залежить від обсягу виробництва. До них належать нормативи обігових коштів у запасах сировини, основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, готової продукції. Суму нормативів обігових коштів за цими статтями називають виробничим нормативом. До другої частини належать нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких прямо не залежить від обсягу виробництва, суму нормативів за цими статтями нормованих обігових коштів називають невиробничим нормативом. До невиробничих належать нормативи обігових коштів у запасні частини для ремонту обладнання, нормативи малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрат майбутніх періодів тощо;

2) на плановий рік виробничий норматив збільшують пропорційно до темпу зростання виробничої програми у плановому періоді порівняно з базовим, а невиробничий норматив -- лише на 50% цього темпу;

3) отримана загальна сума обігових коштів зменшується на суму коштів, що вивільняються унаслідок прискорення їх обертання у плановому періоді порівняно зі звітним.

Економічний метод розрахунку нормативу обігових коштів підприємства є простим, не вимагає значних витрат праці, однак його можна застосувати лише на вже діючих підприємствах.

Фінансові результати і фінансовий стан підприємства залежать від обсягу, структури та ефективності використання його обігових коштів. Ефективність використання обігових коштів підприємства оцінюють за показниками, суть яких розкрито нижче.

Загальна сума обігових коштів (сума оборотного капіталу) підприємства (3), що дорівнює сумі значень другого та третього розділів активу бухгалтерського балансу підприємства.

Сума власних обігових коштів (власний оборотний капітал) підприємства (Зел), яку розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства як різницю між його поточними (оборотними) активами (р. II активу + р. III активу) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями (р. IV пасиву + р. V пасиву). Сума власних обігових коштів підприємства характеризує їх обсяг, сформований за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства.

Швидкість обертання обігових коштів (О) у днях характеризує тривалість одного оберту. Швидкість обертання обігових коштів обчислюють за формулою:

О = (ЗсхД)/Р,

де Зс -- середні залишки обігових коштів підприємства, грн;

Д -- тривалість періоду, за яким обчислюють швидкість

обертання обігових коштів, днів;

Р -- обсяг реалізованої підприємством продукції протягом періоду, за який визначають швидкість обертання обігових коштів, грн.

Коефіцієнт обертання обігових коштів (Ко) розраховують за формулою:

Ко-Р/Зс.

Коефіцієнт обертання характеризує кількість обертів обігових коштів підприємства за звітний період.

Сума вивільнення обігових коштів за рахунок прискорення їх обертання (АЗс), яку визначають за формулою:

АЗс = АОхРо,

де АО -- зміна швидкості обертання обігових коштів (у днях) у періоді, який аналізують, порівняно з базовим або звітним періодом, дні;

Ро -- одноденний обсяг реалізації продукції у періоді, який аналізують, грн.

У табл. 1 наведено показники діяльності підприємства, за якими розрахуємо суму вивільнення обігових коштів унаслідок прискорення їх обертання.

Таблиця 1 Показники діяльності підприємства

№ пор.	Назва показника	Звітний рік	Плановий рік	Відхилення значення планових показників від звітних (+ ) -- збільшення (-) - зменшення
1	Дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування ПДВ і акцизного збору (Р), тис. грн.	279,71	175,91	-103,8
2	Власні обігові кошти	107,45	181,28	73,83
3	загальна сума обігових коштів	33,15	66,984	33,834
4	Середні залишки обігових коштів підприємства (Зс), тис. грн	331,5	669,84	338,34
5	Коефіцієнт оборотності обігових коштів, Ко (Ко= Р/ Зс)	0,843770739	0,262614953	-0,581155786
6	Тривалість одного оберту обігових коштів (О), днів (О = 360 /Ко)	426,6561796	1370,828264	944,1720848
7	коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами Квл = Звл /З	3,2413273	2,706317927	-0,535009373

Сума вивільнення обігових коштів підприємства внаслідок прискорення їх обертання у плановому періоді порівняно зі звітним за формулою становитиме:

Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Кз) визначають діленням середніх залишків обігових коштів підприємства за певний період часу до обсягу реалізованої за цей період часу продукції:

Кз = 3с/Р.

Коефіцієнт завантаження характеризує суму обігових коштів на 1 грн реалізованої підприємством продукції.

Коефіцієнт ефективності обігових коштів обчислюють діленням прибутку підприємства від реалізації продукції за певний період часу до середнього залишку його обігових коштів за цей же період:

Кс = П/Зс,

де П - прибуток підприємства від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за період, який аналізують, грн. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами (Квл) розраховують діленням суми власних обігових коштів (Зел) на загальну суму обігових коштів підприємства (3):

Квл = Зел /3.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності підприємства) обчислюють як відношення суми всіх поточних (оборотних) активів до суми всіх поточних (короткострокових) зобов'язань підприємства. Коефіцієнт покриття розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства за формулою:

Кп = (р. II активу + р. III активу)/ (р. IV пасиву + р. V пасиву).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл), який визначають діленням суми залишків грошових коштів та їх еквівалентів на суму поточних (короткострокових) зобов'язань підприємства.

За даними бухгалтерського балансу, коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюють за формулою:

Кл = (ряд. 230 + ряд. 240) р. II активу/р. IV пасиву + р. V пасиву.

Розрахунок показників ефективності використання обігових коштів дозволяє виявити наявні резерви зниження витрат виробництва та обігу, підвищення рентабельності діяльності підприємства та його економічного зростання.

2. Аналіз вхідних і вихідних грошових потоків

Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60--70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, введення у класифікацію грошовим надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цін них паперів, крім державних облігацій, питома вага яких у загальній сумі грошових надходжень була незначною.

Трансформація економіки в ринкову супроводжувалася створенням необхідної інфраструктури, насамперед розвитком фінансово-кредитної системи та фінансового ринку. За цих умов підприємства поряд з операційною (основною) здійснюють і фінансову та інвестиційну діяльність.

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової.

Основна діяльність -- операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність -- це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність -- це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та складу власного і позичкового капіталу. Види діяльності підприємства зображено на рис. 2.1 Така класифікація дає змогу:

- оцінити можливості підприємства із забезпечення продовження та розширення основної діяльності необхідними коштами без залучення зовнішніх джерел фінансування;

- передбачити майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з вимогами засновників, які надали підприємству капітал.

Віднесення конкретної операції до певної класифікаційної групи залежить від напрямку господарської діяльності підприємства. Так, інвестиції в цінні папери для виробничого підприємства є інвестиційною діяльністю, але для інвестиційної компанії -- це основна (операційна) діяльність.

Коли якась операція супроводжується надходженням коштів від кількох видів діяльності, то ці надходження розподіляються за відповідними позиціями. Так, суму, сплачену банку, яка включає погашення позички та відсотки, буде відображено двома позиціями: сплату відсотків -- у складі операційної, а погашення позички -- у складі фінансової діяльності.

Звичайна діяльність -- це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події.

Надзвичайна подія -- це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайними подіями вважають стихійне лихо (землетрус, зсув ґрунту, повінь тощо), експропріацію власності підприємства за кордоном.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства -- це його звичайна діяльність.

Повна й достовірна інформація про грошові надходження підприємства за звітний період формується в бухгалтерському обліку. Оскільки ця інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень, то відображається вона за видами діяльності підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2.1 - Класифікація грошових потоків за видами діяльності

Грошові надходження від надзвичайних подій відображаються в обліку відокремлено від звичайної діяльності [17,с. 252].

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій.

Відповідно, і грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від:

- основної (операційної) діяльності;

- іншої операційної діяльності;

- фінансової діяльності;

- фінансових операцій;

- інвестиційної діяльності;

- іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

- відшкодування збитків від надзвичайних подій;

- інші надзвичайні доходи.

Класифікацію доходів від звичайної діяльності показано на рис. 2.2.

Грошові надходження підприємств значно перевищують отримувані підприємством доходи від різних видів його діяльності. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності.

У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжується зростанням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами грошові надходження від інших осіб:

1. сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

2. сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

3. сума завдатку під заставу або на погашення позички, якщо це передбачено відповідним договором;

4. надходження від первинного розміщення цінних паперів;

5. сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

6. сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають переказуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

7. інші надходження.

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не примножують власний капітал, а тому не визнаються доходом.

За кожним видом діяльності дохід визнається як зростання економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді відсотків, дивідендів, роялті).

Схему формування і використання доходів підприємств відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку П(С)БО, запроваджених з 2000 року в Україні, зображено на рис. 2.2

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов'язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки тощо.

Фінансування програм розвитку підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку. Прибутковість є одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями; при цьому розмір сплачуваних дивідендів впливає на їхню інвестиційну привабливість на фондовому ринку.

Прибуток підприємства визначається з урахуванням фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності [8,с.213].

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства подано на рис.1.4. Він складається з двох етапів: на першому обчислюється прибуток (збитки) від операційної діяльності, на другому - фінансові результати з урахуванням фінансової та інвестиційної діяльності.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає здійснення таких кроків:

1) обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг);

2) визначення валового прибутку;

3) обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування наданих покупцям знижок, вартості повернених ними товарів. Він зменшується на такі податки, збори і відрахування.

Податок на додану вартість - це сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг). Акцизний збір - це сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів). Інші відрахування з доходу - це сума наданих покупцям знижок, вартість повернених ними товарів та інші суми, що підлягають вилученню з доходу від реалізації.

Таким чином, отримуємо фінансовий результат від звичайної діяльності підприємств, що є основним з найголовнішим показників, що впливає на фінансовий стан підприємства.

Сума доходу підприємства залежить від обсягу виробництва і реалізації продукції, ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства, ефективності використання основних засобів, нематеріальних активів, грошових коштів, трудового потенціалу які впливають на рівень витрат підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 - Класифікація доходів

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і відрахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства. Визначимо валовий прибуток (збиток) підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу підприємства відняти виробничу собівартість реалізованої ним продукції.



Дохід(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
- (мінус)
Податок на додану вартість
Акцизний збір
Інші збори або податки з обороту
Інші відрахування з доходу
= (дорівнює)
Чистий дохід (виручка) вид реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
- (мінус)
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
Валовий прибуток (збиток)
+ (плюс)
Інші операції доходи
- (мінус)
Адміністрація витрат
Витрати на збут
Інші операції витрат
= (дорівнює)
Фінансові результат від операційної діяльності (прибуток або збиток)
+ (плюс)
Дохід від участі в капіталі
Інші фінансові доходи
Інші доходи
- (мінус)
Фінансові витрати
Витрати від участі в капіталі
Інші витрати
= (дорівнює)
Фінансові результат-прибуток або збиток -від звичайної діяльності до оподаткування
Прибуток збиток - (мінус) Податок на прибуток = (дорівнює)
Фінансовий результат від звичайної діяльності

Рис 2.3 - Визначення фінансового результату звичайної діяльності підприємства.

До валового прибутку (збитку) додаються отримані підприємством інші операційні доходи. До них відносять доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату операційної діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на:

адміністративні витрати -- загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, амортизація, страхування, поточний ремонт, комунальні послуги, охорона тощо); витрати на зв'язок; оплата послуг аудиторських та консалтингових фірм; інші витрати загальногосподарського призначення;

витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів: витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку; інші витрати, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо);

інші операційні витрати включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; витрати на формування резерву для покриття сумнівних (безнадійних) боргів дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, які включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) та зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства. Він коригується на суми таких доходів (збільшується) та витрат (зменшується), що пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю:

дохід від участі у капіталі - це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі у капіталі;

інші фінансові доходи включають: отримані підприємством дивіденди та інші доходи від здійснених ним фінансових операцій;

інші доходи - це дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів; інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;

фінансові витрати включають витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;

втрати від участі в капіталі - це збиток підприємства, спричинений його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі у капіталі.

Інші витрати підприємства включають: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; балансову вартість необоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти, якою підприємство володіє на банківських рахунках (і яка не використовується ним під час операційної діяльності); втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі нормального функціонування підприємства, але які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Таким чином, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності підприємства до оподаткування.

Якщо підприємство отримало прибуток, він підлягає оподаткуванню. Різниця між отриманим підприємством прибутком та сумою податку на прибуток становить чистий прибуток підприємства або фінансовий результат його діяльності.

Таблиця 2.1 - Грошові надходження на підприємстві

Роки	Сума грошових надходжень, тис.грн.	Відхилення
		Абсолютне, тис.грн.	Відносне %
		Ланцюгове	Базисне	Ланцюгове	Базисне
2004	20,144	-	-	-	-
2005	25,328	5,184	5,184	1,2573471	1,2573471
2006	16,276	-9,052	-3,868	0,80798253	0,8079825

Таблиця 2.2 - Грошові витрати

Роки	Сума довгострокових зобов'язань, тис.грн.	Відхилення
		Абсолютне, тис.грн.	Відносне %
		Ланцюгове	Базисне	Ланцюгове	Базисне
2004	0,20144	-	-	-	-
2005	0	-0,20144	-0,20144	0	0
2006	4,945	4,945	4,74356	24,5482526	24,548253

3. Аналіз майна підприємства

Для того, щоб виробляти і продавати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги, підприємство повинно мати в розпорядженні машини, механізми, транспортні засоби, будинки, споруди, земельні ділянки, обчислювальну техніку тощо. Придбання цих господарських засобів пов'язане зі значним витрачанням фінансових ресурсів. Сума фінансових ресурсів, інвестованих у формування активів підприємства, становить його капітал.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів (у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах), інвестованих у формування його активів.

Ефективність функціонування підприємства значною мірою залежить від структури його капіталу.

За об'єктом інвестування виділяють види капіталу підприємства, які подано на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Складові капіталу підприємства

Оборотний капітал -- частина капіталу підприємства, що інвестована в його оборотні активи (грошові кошти та їх еквіваленти, інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом періоду, що не перевищує один рік).

Основний капітал -- частина капіталу, що інвестована в усі види його необоротних активів.

Необоротні активи -- це активи підприємства, термін експлуатації або погашення яких перевищує один рік (365 днів). До необоротних активів належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи.

Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший ніж один рік (або ніж один операційний цикл) і вартість одиниці яких перевищує певну (встановлену на підприємстві) суму.

До інших необоротних матеріальних активів належать: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.

Нематеріальні активи підприємства -- це права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи.

Довгострокові фінансові інвестиції -- це фінансові інвестиції підприємства на період понад один рік, а також усі фінансові інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані підприємством у будь-який момент часу.

До інших необоротних активів належать:

* капітальні інвестиції в будівництво, у придбання (виготовлення) основних засобів та інших необоротних активів, а також у придбання (створення) нематеріальних активів;

* довгострокова дебіторська заборгованість (за майно, що передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані, інша дебіторська заборгованість);

* відстрочені податкові активи; негативний гудвіл, інші необоротні активи.